Автор: Катерина ЛАБІНСЬКА
Взято:
Калейдоскоп РІСУ
Наприкінці 80-их розрізнені лютерани Львова (понад 100 осіб) почали разом збиратися для молитви. У когось було німецьке коріння, хтось прийшов до цієї віри через рідних. Невдовзі з єдиної громади, через певні догматичні й обрядові розбіжності, утворилися три, які мирно співіснують сьогодні у Львові: Братня Євангельська Лютеранська Церква (БЄЛЦ), Українська Лютеранська Церква (УЛЦ) та Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква (НЄЛЦ).
Українська Лютеранська Церква
Громада УЛЦ (зареєстрована у 1999 р.) налічує 16 вірних. Збираються вони щонеділі й на свята в орендованому залі у палаці культури ім. Г. Хоткевича.
Загалом в Україні діє 25 громад УЛЦ, найбільші – в Києві, Тернополі, Севастополі. Очолює УЛЦ єпископ В’ячеслав Горпинчук (єпископат – у Києві).
Згідно з лютеранським віровченням, українські лютерани практикують два Святі Таїнства: Хрещення і Святе Причастя. Сповідь (розмова із священиком і спільна покаяльна молитва під час Літургії) існує, але не є Святою Тайною.
«У нас нема канонів щодо частоти Сповіді і Причастя, – розповідає пастор львівської громади Олександр Сімашко, – та задля певного порядку ми причащаємо парафіян раз на 2 тижні. Не практикуємо ми відкритого Причастя – причасниками можуть бути лише вірні нашої громади, які пройшли навчання Катехизму і підтвердження своєї віри».
Унікальністю УЛЦ є те, що вона єдина в лютеранському світі дотримується східного обряду – не лише іде за юліанським календарем, а й молиться за Літургією св. Івана Золотоустого. Розповідає пастор: «Літургію ми правимо не в повному обсязі – вона дещо підкорегована Теодором Ярчуком, одним з перших лютеранських пасторів в Україні. З богослужіння видалені певні частини – молитви, які стосуються заступництва до святих, Діви Марії. Також, згідно із східним обрядом, ми використовуємо образи і розп’яття на престолі. Тобто, УЛЦ, щоб не впроваджувати чогось нового в релігійне життя українців, вирішила взяти те, що не заборонене Біблією для вживання і традиційно використовувалось на наших землях».
Українська Лютеранська Церква належить до так званої консервативної гілки – не підтримує новацій у релігійному житті, зокрема, висвячення жінок. До інших християнських Церков ставиться толерантно, окрім таких релігійних організацій як: Свідків Єгови, мормонів, Адвентистів Сьомого Дня. «Там, де є віра в Христа, у Триєдиного Бога, у спасаючу жертву Христа, – там присутня Церква Христова», – говорить священнослужитель.
Активної соціальної діяльності громада не проводить – у зв’язку із нестачею коштів. «Якщо є можливість, роздаємо гуманітарну допомогу, яка надходить від братів-лютеран з-за кордону, – розповідає пастор. – По змозі поширюємо літературу, при цьому не займаємось прозелітизмом».
Братня Євангельська Лютеранська Церква
Громада цієї Церкви є фактично найчисельнішою у Львові – налічує 30 вірних. Як розповідає старший брат Сергій Гаврилов (так називається священнослужитель у братній Церкві), братня традиція сягає часів, коли Лютеранська Церква стала державною, і вірні, бажаючи досліджувати Слово Боже не лише у неділю із пастором, а й самостійно в інші дні, почали утворювати громади для читання Біблії. Ця традиція допомогла зберегтися лютеранам Радянського Союзу, коли Лютеранська Церква була переслідувана, а пастори – репресовані.
Братня Церква вірить у Другий Прихід Христа і в Його тисячолітнє Царство, центр якого буде в Ізраїлі. «Ми віримо, що Ізраїль навернеться і Бог його спасе, – розповідає старший брат. – Сьогодні всі вважають, що на Близькому Сході необхідно досягти політичної стабільності і поділити Єрусалим. Ми ж стоїмо на тому, що там керує Бог, а в Біблії написано, що Бог каратиме народи, що поділили Його землю». Це питання – очікування тисячолітнього Царства і відношення до Ізраїлю – є дуже важливим для Братньої Церкви і становить причину догматичних розбіжностей із Лютеранською Церквою. Братня Церква пильно відслідковує події навколо Ізраїлю, знаходячи там підтвердження біблійних пророцтв.
«Якою ж буде наша віра, якщо ми не приймаємо цього? – запитує брат Сергій. – Ми віримо в те, що говорить Бог, підпорядковуючи свій розум Божому Слову. Справжня віра кориться Богові. Це дуже важливий момент – ми спасаємось вірою, а не добрими діями».
Інша особливість Братньої Церкви – дух пієтизму (благочестя, релігійно-морального самовдосконалення), який сповідується і реально панує в громаді.
Братня Церква не підтримує ліберального лютеранського богослов’я і засуджує такі його прояви, як, зокрема, жіноче священство.
Богослужіння у БЦ відрізняються від традиційного лютеранського. «Правиться невеличка Літургія – є молитва благословення, час від часу читаємо Вірую, – розповідає старший брат. – Молитви чергуються з піснями; на кожну неділю обираються два біблійні тексти і два брати виголошують проповідь. Всього у нас проповідують шестеро братів». Простіше виглядає і місце для молитви – це простора кімната (брати-лютерани збираються у квартирі по вул. Левицького) з великим столом посередині, збоку – крісла й музичні інструменти, під стіною – стіл, де лежить Біблія і свічки. Мова на богослужінні звучить українська і російська.
Причащаються вірні раз на три місяці, належно готуючись до цієї Святої Тайни. Кожної першої п’ятниці місяця тут практикується піст – за Церкву й особисті потреби. БЦ дотримується східного календаря – хоча раніше йшли за західним: «Так простіше, бо в Україні, дякувати Богу, святкуються релігійні свята на державному рівні», – говорить Сергій Гаврилов.
У Братній Церкві не існує визначеної єрархії, немає єдиного єпископа, громади діють автономно, хоча й можуть об’єднуватись у певні союзи. В Україні схожа громада діє лише в Миколаєві. Існує ще об’єднання Братніх Церков, але ці дві громади не ввійшли до нього через розбіжності у розумінні церковної політики.
До інших Церков Братня Церква ставиться толерантно, не визнає лише Свідків Єгови. «Коли нас запрошують до участі в релігійних заходах, намагаємось зрозуміти, в чому їх суть, – роз’яснює брат Сергій. – Так, ми не брали участі в акції за мир, де молились християни і члени РУН-віри. У Біблії сказано: якщо молимось з тими, хто поклоняється ідолам, тим самим знечищуємось. Натомість, брали участь у круглому столі в Українському Католицькому Університеті, де обговорювались події навколо Ірану».
Уже близько десяти років Львівська громада опікується дитячим будинком «Добре серце» у с. Новий Милятин Бузького району, проводить для дітей літні табори (зараз такий діє у Славську). У цьому допомагають брати з Німеччини. «Соціальна діяльність має обов’язково поєднуватись із проповіддю Божого Слова, інакше вона втрачає свій зміст і може лише зашкодити. Головне – звернути людей до питань вічності, до покаяння, а не просто зробити життя комфортнішим тут на землі, – каже брат Сергій. – Зараз двоє вихованців будинку уже дорослі і стали членами нашої Церкви».
Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква
Ця громада зареєстрована у Львові 1995 року. «Сьогодні нас за списком – 50, але реально відвідують богослужіння 20-25 вірних», – говорить 79-річний пастор Микола Бендус. З них п’ятеро – студенти, решта в основному – пенсіонери. На початках було понад 100 осіб. «Спочатку ми були разом із Братньою Церквою, але потім ті, хто має німецьке коріння, вирішили, що варто мати Німецьку Лютеранську, тому ми відокремились», – розповідає священнослужитель. Загалом по Україні діють 35 громад НЄЛЦ. Єпископат – в Одесі, там діє семінарія.
«Ми маємо партнерські стосунки із Баварською Церквою, – розповідає пастор. Раніше завдяки їй ми мали можливість проводити гуманітарну діяльність, однак тепер криза торкнулась і їх. Ми опікувались Товариством дітей інвалідів у Городку. Однак ось уже два роки як ми не проводимо гуманітарної роботи».
У НЄЛЦ правиться традиційна лютеранська Літургія російською і німецькою мовами (щоправда, тих, хто вільно володіє німецькою, залишилось троє).
Львівська громада має осідок по вул. Глібова, 9. Це колишнє приміщення німецького консулату – гарне і просторе, придбане за допомогою Баварської Церкви. Тут є великий зал молитви, розрахований на 55 осіб – фактично, маленька лютеранська церква, з вівтарем, лавами для вірних, стендами із біблійними цитатами на стінах. Раніше у Львові лютеранам належали чотири кірхи, але позаяк громада нечисельна і не мала б можливості утримувати такий храм, то й не стала повертати жодного з них.
Щосереди вірні збираються для Біблійної години – вивчення Слова Божого; є вечірня дитяча школа, проходять заняття з конфірмантами.
Стосовно відношення до інших Церков, то, як говорить пастор Микола Бендус, – «один Бог і одне Хрещення – так каже апостол Павло», і цього треба триматись. Не сприймають, за його словами, лише Свідків Єгови, харизматів.
«Нещодавно ми молились разом із греко-католиками на Янівському цвинтарі, де поховані жертви радянської і німецької влади», – розповідає священнослужитель.
Ця гілка лютеран не сприймає жіночого священства. Як говорить пастор М. Бендус, «жінки можуть вести тільки недільні школи, але не проповідувати».
* * *
Загалом львівські лютерани не є багаточисельними, хоча все ж є відомими. І напевно немає в Україні міста, де б діяли три різних лютеранські громади.
P.S.: Дякую автору та РІСУ за таку чудову статтю про лютеран у Лювові !
