Шукаймо!

Новий Завіт

 

 

 Новий Завіт
 

 Матвія
 

 1
 

Родовід Ісуса Христа

1 Книга родоводу Ісуса Христа, Сина Давидового, Сина Авраамового.

2 Авраам породив Ісаака. Ісаак породив Якова. Яків породив Юду та братів його.

3 Юда породив Фареса і Зару від Тамари. Фарес породив Есрома. Есром породив Арама.

4 Арам породив Амінадава. Амінадав породив Наассона. Наассон породив Салмона.

5 Салмон породив Вооза від Рахави. Вооз породив Овида від Рути. Овид породив Єссея.

6 Єссей породив царя Давида. А [цар] Давид породив Соломона від дружини Урія.

7 Соломон породив Ровоама. Ровоам породив Авію. Авія породив Асафа.

8 Асаф породив Йосафата. Йосафат породив Йорама. Йорам породив Озію.

9 Озія породив Йоатама. Йоатам породив Ахаза. Ахаз породив Єзекію.

10 Єзекія породив Манасію. Манасія породив Амоса. Амос породив Йосію.

11 Йосія породив Єхонію та його братів під час вавилонського переселення.

12 А після вавилонського переселення Єхонія породив Салатиїла. Салатиїл породив Зоровавеля.

13 Зоровавель породив Авіюда. Авіюд породив Еліякима. Еліяким породив Азора.

14 Азор породив Садока. Садок породив Ахима. Ахим породив Еліюда.

15 Еліюд породив Елеазара. Елеазар породив Маттана. Маттан породив Якова.

16 Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, від якої народився Ісус, названий Христом.

17 Усіх же поколінь, від Авраама до Давида, було чотирнадцять поколінь; і від Давида до вавилонського переселення — чотирнадцять поколінь; і від вавилонського переселення до Христа — ще чотирнадцять поколінь.

Народження Ісуса Христа

18 А народження Ісуса Христа відбулося так. Коли Його мати Марія була заручена з Йосифом, перш ніж вони зійшлися, виявилося, що вона мала в лоні від Духа Святого.

19 А Йосиф, її чоловік, будучи праведним і не бажаючи її ославити, вирішив таємно відпустити її.

20 Щойно він про це подумав, як ось Господній ангел з’явився йому вві сні, кажучи: Йосифе, сину Давидів, не бійся прийняти Марію, дружину свою, бо зачате в ній є від Духа Святого.

21 Вона ж народить Сина, і даси Йому ім’я Ісус , бо Він спасе Свій народ від його гріхів.

22Це ж усе сталося, щоби збулося Господнє слово, сказане через пророка:

23 Ось, діва матиме в лоні та народить Сина, і дадуть Йому ім’я Емануїл, що означає: З нами Бог.

24 Прокинувшись від сну, Йосиф учинив так, як наказав йому Господній ангел, і прийняв свою дружину;

25 і не пізнав її, аж поки вона не народила Сина свого [первонародженого], і дав Йому ім’я Ісус.

 2
 

Мудреці зі Сходу

1 Коли ж Ісус народився у Вифлеємі юдейському за днів царя Ірода, то до Єрусалима прийшли зі сходу мудреці,

2 запитуючи: Де Цар юдейський, Який народився? Бо ми побачили Його зорю на сході й прийшли поклонитися Йому.

3 Почувши це, цар Ірод занепокоївся, а з ним і весь Єрусалим;

4 тож зібравши всіх первосвящеників і книжників народу, він випитував у них, де б мав народитися Христос.

5 Вони ж сказали йому: У Вифлеємі юдейському, бо так написано пророком:

6 І ти, Вифлеєме, земле Юдина, нічим не менший серед інших володінь Юди, бо з тебе вийде Вождь, Який пастиме народ Мій, Ізраїля.

7 Тоді Ірод, таємно прикликавши мудреців, вивідав у них про час, коли з’явилася зоря,

8 і, пославши їх до Вифлеєма, сказав: Ідіть і докладно розвідайте про Дитя; коли ж знайдете, сповістіть мене, щоб і я пішов та поклонився Йому.

9 Вислухавши царя, вони пішли; і ось зоря, яку побачили на сході, ішла перед ними, доки не зупинилася над місцем, де було Дитя.

10 Побачивши зорю, вони зраділи дуже великою радістю.

11 І, увійшовши в дім, побачили Дитя з Його матір’ю Марією. Упавши на коліна, вони поклонилися Йому і, відкривши свої скарбниці, піднесли Йому дари — золото, ладан та миро.

12 Та, одержавши вві сні застереження не повертатися до Ірода, вони вирушили іншою дорогою до своєї країни.

Втеча до Єгипту

13 Коли вони відійшли, то Господній ангел з’явився вві сні Йосифові й сказав: Уставай, візьми Дитя та Його матір і втікай до Єгипту; будь там, доки я тобі не скажу, бо Ірод буде розшукувати Дитя, щоб убити Його.

14 Тож, уставши, він взяв уночі Дитя та Його матір і вирушив до Єгипту.

15 І був там, поки не помер Ірод, аби збулося сказане Господом через пророка, який говорив: З Єгипту покликав Я Мого Сина.

Наказ убивати немовлят

16 Тоді Ірод, побачивши, що мудреці поглузували з нього, дуже розлютився і послав повбивати всіх дітей, які були у Вифлеємі та в усіх його околицях, — від двох років і менше, — за часом, про який вивідав у мудреців.

17 Таким чином збулося сказане пророком Єремією, який говорив:

18 У Рамі чути крик, [плач і] ридання, і велике голосіння: це Рахиль оплакує своїх дітей і не хоче втішитися, бо їх немає.

Повернення в Назарет

19 Коли помер Ірод, Господній ангел з’явився вві сні Йосифові в Єгипті

20 й промовив: Уставай, бери Дитя та Його матір і йди в землю Ізраїльську, бо повмирали ті, хто шукав душі Дитяти.

21 І той, уставши, взяв Дитя і Його матір, та й прийшов до Ізраїльської землі.

22 Та, почувши, що в Юдеї замість свого батька Ірода царює Архелай, побоявся туди йти. Отримавши вві сні застереження, він пішов у Галилейські околиці,

23 а прибувши туди, поселився в місті, що має назву Назарет, аби збулося сказане пророками, що Він буде названий Назарянином.

 3
 

Проповідь Івана Хрестителя

1 Тими ж днями приходить Іван Хреститель проповідувати в Юдейській пустелі

2 і каже: Покайтеся, бо наблизилося Царство Небесне!

3 Він є тим, про кого говорив пророк Ісая, промовляючи: Голос волаючого в пустелі: Приготуйте дорогу Господу, вирівняйте стежки для Нього!

4 Сам же Іван мав одяг з верблюжої шерсті й шкіряний пояс довкола своїх стегон; їжею його була сарана та дикий мед.

5 Тоді виходив до нього Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йордану,

6 і, визнаючи свої гріхи, були хрещені ним у річці Йордані.

7 А коли він побачив, що багато фарисеїв і садукеїв приходять на хрещення до нього, то сказав їм: Поріддя гадюче, хто підказав вам втікати від майбутнього гніву?

8 Тож принесіть плід, гідний покаяння,

9 і не пробуйте говорити: Маємо батька Авраама. Бо кажу вам, що Бог може із цього каміння пробудити дітей Авраамові.

10 Сокира вже лежить біля коріння дерев, — усяке дерево, яке не приносить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь.

11 Отже, я хрещу вас водою на покаяння, а Той, Хто прийде після мене, сильніший за мене; Йому я недостойний нести взуття; Він вас хреститиме Духом Святим і вогнем.

12 У Його руці лопата, і Він очистить Свій тік та збере Свою пшеницю в засіки, а полову спалить невгасимим вогнем.

Хрещення Ісуса

13 Тоді прийшов Ісус з Галилеї на Йордан до Івана, щоб у нього хреститися.

14 Іван же стримував Його, кажучи: Це мені потрібно від Тебе хреститися, а Ти йдеш до мене?

15 Відповідаючи, Ісус сказав йому: Облиш тепер, бо так належить нам виконати всю правду. Тоді Іван допустив Його.

16 Охрестившись, Ісус відразу вийшов з води. І ось відчинилися Йому небеса, і Він побачив Духа Божого, Який спускався, як голуб, та сходив на Нього.

17 І ось, почувся голос з неба: Це є Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав.

 4
 

Випробовування в пустелі

1 Тоді Дух повів Ісуса в пустелю, аби диявол Його випробовував.

2 І Він, постивши сорок днів та сорок ночей, зрештою зголоднів.

3 І підійшов до Нього спокусник, і сказав: Якщо Ти — Син Божий, скажи, щоби це каміння стало хлібом.

4 У відповідь Він сказав: Написано: Не самим хлібом житиме людина, але кожним словом, що виходить з Божих уст.

5 Тоді диявол узяв Його до святого міста і поставив на наріжнику храму,

6 та й каже: Якщо Ти — Божий Син, то кинься вниз, адже написано, що Своїм ангелам звелить, [щоб оберігали Тебе], і на руках піднесуть Тебе, щоб Ти не вдарив об камінь ногу Свою.

7 Відповів йому Ісус: Ще написано: Не спокушатимеш Господа, Бога свого.

8 Знову бере Його диявол на дуже високу гору, показує Йому всі царства світу та їхню славу

9 й каже: Усе це дам Тобі, якщо, упавши ниць, поклонишся мені.

10 Тоді Ісус відказує йому: Іди геть [від Мене], сатано! Адже написано: Господу, Богові своєму, поклонятимешся і Йому єдиному служитимеш!

11 Тоді залишив Його диявол; і ось ангели приступили й служили Йому.

Ісус поселяється в Капернаумі

12 Почувши, що Івана ув’язнено, [Ісус] відійшов у Галилею.

13 І, залишивши Назарет, Він прийшов і оселився в Капернаумі, що біля моря, в околицях Завулонових і Нефталимових,

14 щоби збулося сказане пророком Ісаєю, який сповіщав:

15 Земле Завулонова й земле Нефталимова, приморський шляху, по інший бік Йордану, Галилеє язичницька!

16 Народ, який сидів у темряві, побачив велике світло; і тим, хто сидить у країні смертної тіні, — їм засяяло світло.

Початок проповіді. Перші учні

17 Відтоді Ісус почав проповідувати, говорячи: Покайтеся, бо наблизилось Царство Небесне!

18 Коли Він проходив біля Галилейського моря, то побачив двох братів — Симона, який звався Петром, і Андрія, його брата, — які закидали сіті в море, оскільки були рибалками,

19 і каже їм: Ідіть за Мною, і зроблю вас ловцями людей.

20 Негайно ж, залишивши сіті, вони пішли за Ним.

21 І, відійшовши звідти, побачив інших двох братів: Якова Зеведеєвого та Івана, його брата; вони разом зі своїм батьком Зеведеєм лагодили в човні свої сіті, і Він покликав їх.

22 Залишивши човен і батька, вони відразу пішли за Ним.

Ісус проповідує і зціляє у Галилеї

23 Тож [Ісус] ходив по всій Галилеї, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства та зцілюючи всяку недугу і всяку хворобу в народі.

24 І розійшлася про Нього чутка по всій Сирії, і привели до Нього всіх хворих на різні недуги, знеможених стражданнями, біснуватих, лунатиків і паралізованих, — і Він оздоровив їх.

25 І за Ним ішло багато людей з Галилеї, з Десятимістя , з Єрусалима, з Юдеї і Зайордання.

 5
 

Нагірна проповідь

1 Побачивши юрбу, Ісус вийшов на гору; коли Він сів, до Нього підійшли Його учні.

2 І, відкривши Свої уста, Він навчав їх, промовляючи:

3 Блаженні убогі духом, бо їхнє Царство Небесне.

4 Блаженні ті, хто плаче, бо вони будуть потішені.

5 Блаженні лагідні, бо вони успадкують землю.

6 Блаженні голодні й спраглі праведності, бо вони наситяться.

7 Блаженні милосердні, бо вони помилувані будуть.

8 Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать.

9 Блаженні миротворці, бо вони синами Божими названі будуть.

10 Блаженні переслідувані за праведність, бо їхнє Царство Небесне.

11 Блаженні ви, коли будуть вас зневажати та переслідувати, і наговорюватимуть на вас усяке лукаве [слово], обмовляючи вас за Мене.

12 Радійте й веселіться, бо велика нагорода ваша на небесах, адже так само переслідували пророків, які були перед вами.

Ви — сіль землі та світло для світу

13 Ви — сіль землі. Якщо сіль втратить силу, то як зробити її солоною? Нінащо вона вже не буде більше придатна, хіба щоб викинути геть, аби топтали її люди.

14 Ви — світло для світу. Не можна сховати міста, що стоїть на горі.

15 І не запалюють світильника, аби поставити його під посудину, але ставлять на свічник, щоби світив усім, хто в домі.

16 Тож нехай сяє ваше світло перед людьми, щоб вони побачили ваші добрі діла й прославили Отця вашого, Який на небесах.

Ісус говорить про Закон і Пророків

17 Не думайте, що Я прийшов відмінити Закон або Пророків. Я не прийшов відмінити, але сповнити.

18 Запевняю вас: доки будуть існувати небо й земля, жодна йота, жодна риска із Закону не зникне, — усе збудеться.

19 Якщо хтось порушить одну із цих найменших заповідей і так навчить людей, — він найменшим назветься в Царстві Небесному, а хто виконає і навчить, той великим назветься в Царстві Небесному.

20 Тож кажу вам, що коли ваша праведність не перевищить праведності книжників і фарисеїв , то не ввійдете до Царства Небесного.

Про гнів

21 Ви чули, що було сказано прадавнім: Не вбивай, а коли хто вб’є, той підлягає суду.

22 А Я кажу вам, що кожний, хто гнівається на брата свого [безпідставно], підпадає під суд. Якщо хто скаже на свого брата: рака (виродок), — той підлягає верховному суду. А хто скаже: дурний, — той підпадає під вогняну геєну .

23 Отже, якщо принесеш свій дар до жертовника і там пригадаєш, що твій брат має щось проти тебе,

24 залиши там свій дар перед жертовником, піди спершу помирися зі своїм братом, а тоді вже приходь і принось свій дар.

25 Домовляйся швидко зі своїм противником, доки ти з ним на дорозі, щоби противник не видав тебе судді, а суддя [тебе не видав] слузі й не кинули тебе до в’язниці.

26 Запевняю тебе: не вийдеш звідти, доки не віддаси останнього кодранта .

Про перелюб і розлучення

27 Ви чули, що було сказано: Не чини перелюбу.

28 А Я кажу вам, що кожний, хто погляне на жінку, щоби пожадати її, той уже вчинив перелюб з нею у своєму серці.

29 Якщо ж твоє праве око спокушає тебе, — вийми його і кинь геть від себе, бо краще для тебе, щоби пропав один із твоїх членів, аніж щоб усе твоє тіло було вкинуте до геєни [вогняної].

30 І якщо твоя права рука спокушає тебе, — відрубай її і кинь геть від себе, бо краще для тебе, щоби загинув один із твоїх членів, аніж щоб усе твоє тіло було вкинуте до геєни.

31 Сказано було: Хто розведеться зі своєю дружиною, нехай дасть їй листа про розлучення.

32 А Я кажу вам, що кожний, хто розлучається зі своєю дружиною, — за винятком випадку, спричиненого розпустою, — той штовхає її на перелюб; і хто одружується з розлученою, той чинить перелюб.

Повеління не клястися

33 Знову, ви чули, що сказано було стародавнім: Не клянися неправдиво, а виконуй перед Господом клятви свої.

34 А Я кажу вам зовсім не клястися: ні небом, бо воно є Божим престолом,

35 ні землею, бо вона є підніжжям для Його ніг, ні Єрусалимом, бо це місто великого Царя;

36 не клянися і своєю головою, бо не можеш жодної волосини зробити ані білою, ані чорною.

37 Тож нехай же буде ваше слово «так» — так, «ні» — ні, а що більше цього, — те від лукавого.

Не противитися злу

38 Ви чули, що було сказано: Око за око і зуб за зуб.

39 А Я кажу вам не противитися злу; але якщо тебе хто вдарить у твою праву щоку, підстав йому й другу.

40 А тому, хто хоче з тобою судитися і забрати в тебе одяг, віддай йому й плаща.

41 Якщо хто примушуватиме тебе пройти одну верству, іди з ним дві.

42 Тому, хто просить у тебе щось, дай; і від того, хто хоче в тебе позичити, не відвертайся.

Любіть ваших ворогів

43 Ви чули, що було сказано: Люби ближнього свого і ненавидь свого ворога.

44 А Я кажу вам: Любіть ваших ворогів, [благословляйте тих, хто проклинає вас, робіть добро тим, хто ненавидить вас], і моліться за тих, які [кривдять і] переслідують вас,

45 щоби бути вам синами вашого Отця, Того, Хто на небі, Який Своєму сонцю велить сходити над злими і над добрими та посилає дощ на праведних і на неправедних.

46 Бо коли любите тих, хто вас любить, то яку нагороду від цього маєте? Хіба не те саме й митники роблять?

47 Коли вітаєте тільки ваших братів, то що особливого робите? Чи не так і язичники роблять?

48 Тож будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний.

 6
 

Не робіть добрих учинків напоказ

1 Уважайте: не робіть ваших добрих учинків перед людьми, щоб вони вас бачили, бо не будете мати нагороди від вашого Отця, Який на небесах.

2 Отже, коли даєш милостиню, не сурми перед собою, як це роблять лицеміри в синагогах та на вулицях, щоб їх прославляли люди. Запевняю вас: вони вже одержують свою нагороду.

3 А як ти даєш милостиню, хай твоя ліва рука не знає, що робить твоя права рука,

4 щоби твоя милостиня була в таємниці, — і твій Отець, Який бачить таємне, віддасть тобі [явно].

Про молитву

5 І коли молитеся, не будьте, як ті лицеміри, котрі люблять молитися в синагогах і, стоячи на перехрестях широких вулиць, щоби показатися людям. Запевняю вас: вони одержують свою нагороду.

6 Ти ж, коли молишся, ввійди до своєї кімнати і, замкнувши свої двері, помолися до свого Отця в тайні, — і твій Отець, Який бачить і таємне, віддасть тобі [явно].

7 Молячись, не говоріть багато, як ті язичники, бо думають, що завдяки своїй багатомовності будуть вислухані.

8 Отже, не уподібнюйтеся їм, бо ваш Отець знає, чого потребуєте, перш ніж ви попросите в Нього.

9 Тому-то моліться так: Отче наш, Який на небесах, нехай святиться Ім’я Твоє,

10 нехай прийде Царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землі;

11 хліб наш насущний дай нам сьогодні,

12 і прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим,

13 і не введи нас у спокусу, але визволи нас від лукавого. [Бо Твоє є Царство, і сила, і слава навіки. Амінь ].

14 Бо коли ви прощаєте людям їхні переступи, простить і вам ваш Небесний Отець;

15 якщо ж не прощаєте людям [їхніх переступів], то й ваш Отець не простить вам ваших переступів.

Як треба постити

16 Коли ж постите, не будьте такими, як лицеміри, які сумують, виснажують свої обличчя, щоби показати людям, що постять. Запевняю вас, що вони вже одержують свою нагороду.

17 Ти ж, коли постиш, намасти голову свою і вмий обличчя своє,

18 аби постити не напоказ людям, але таємно — своєму Отцеві; і твій Отець, Який бачить таємне, віддасть тобі явно.

Не збирайте собі скарбів на землі

19 Не збирайте собі скарбів на землі, де міль та іржа нищать, і де злодії підкопують і крадуть,

20 а збирайте собі скарби на небі, де ані міль, ані іржа не нищать, і де злодії не підкопують і не крадуть.

21 Адже де твій скарб, там буде і твоє серце.

22 Світильником для тіла є око. Тому, якщо твоє око буде чистим, усе твоє тіло буде світлим,

23 а коли твоє око буде лукавим, то й усе твоє тіло буде темним. Отже, коли світло, яке в тобі, є темрявою, то яка ж велика тоді темрява!

Передусім шукайте Царства Божого

24 Ніхто не може служити двом панам, оскільки, або одного зненавидить, а другого любитиме, або одного триматиметься, а іншим знехтує. Не можете служити Богові й мамоні.

25 Задля цього кажу вам: не журіться про своє життя, що будете їсти або що будете пити, ні про своє тіло, у що одягнетеся. Хіба душа не більша за їжу, а тіло — за одяг?

26 Погляньте на птахів небесних, які не сіють, не жнуть і в клуні не збирають, та ваш Небесний Отець годує їх; хіба ви не цінніші від них?

27 Хто ж із вас, турбуючись, може додати до свого росту хоч один лікоть ?

28 І чого про одяг турбуєтеся? Погляньте на польові лілеї, як вони ростуть: не працюють і не прядуть;

29 та кажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не одягався так, як одна з них.

30 Якщо ж польову траву, яка сьогодні є, а завтра буде вкинута в піч, Бог так одягає, то чи не краще одягне вас, маловіри?

31 Тож не журіться і не говоріть: Що будемо їсти? Або: Що будемо пити? Чи: У що зодягнемося?

32 Адже цього всього язичники шукають. Бо ж знає ваш Отець Небесний, що цього всього потребуєте.

33 Шукайте перш за все Царства Божого і Його праведності, а це все вам додасться.

34 Отже, не журіться про завтрашній день, бо завтрашній день і сам про себе поклопочеться; вистачає дневі власних турбот.

 7
 

Не судіть своїх ближніх

1 Не судіть, щоб і вас не судили,

2 бо яким судом судите, таким будуть судити і вас; і якою мірою міряєте, такою буде відміряно і вам.

3 Чому ж бачиш скалку, що в оці твого брата, а колоди, яка у твоєму оці, не відчуваєш?

4 Або, як скажеш своєму братові: Дай, витягну скалку з твого ока, коли ось колода у твоєму оці?

5 Лицеміре, спочатку вийми колоду зі свого ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.

6 Не давайте святого псам і не кидайте ваших перлин перед свинями, щоб не потоптали їх своїми ногами і, обернувшись, не розшарпали вас.

Просіть — і дасться вам

7 Просіть — і дасться вам; шукайте — і знайдете; стукайте — і відчинять вам.

8 Адже кожний, хто просить, — отримує, а той, хто шукає, — знаходить; і тому, хто стукає, — відчинять.

9 Чи ж є з-поміж вас хтось такий, котрий, коли в нього син попросить хліба, подасть йому камінь?

10 Або, якщо попросить риби, подасть йому гадюку?

11 Тож якщо ви, будучи злими, умієте добрі дари давати вашим дітям, то наскільки більше ваш Небесний Отець дасть добра тим, які просять у Нього?

12 Отже, усе, що тільки бажаєте, щоби чинили вам люди, те чиніть їм і ви, бо в цьому Закон і Пророки.

До вічного життя — вузька дорога

13 Входьте вузькими ворітьми, бо широкі ті ворота й широка та дорога, що ведуть до загибелі, — і багато є тих, які ними входять,

14 але вузькі ті ворота й тісна та дорога, що ведуть до життя, — і мало є тих, хто їх знаходить.

Лжепророків упізнають за їхніми плодами

15 Стережіться лжепророків, які приходять до вас в овечих шкурах, а всередині — хижі вовки.

16 За їхніми плодами впізнаєте їх. Хіба збирають виноград з тернини або смокви — з будяків?

17 Так усяке добре дерево родить добрі плоди, а погане дерево родить погані плоди.

18 Не може добре дерево поганих плодів родити, а погане дерево родити добрих плодів.

19 Кожне дерево, що не родить доброго плоду, зрубують і кидають у вогонь.

20 Тож за їхніми плодами пізнаєте їх.

Хто ввійде до Царства Небесного

21 Не кожний, хто каже Мені: Господи, Господи! — увійде до Царства Небесного, але той, хто виконує волю Мого Отця, Який на небесах.

22 Багато хто скаже Мені того дня: Господи, Господи, чи не Твоїм Ім’ям ми пророкували, чи не Твоїм Ім’ям бісів ми виганяли, чи не Твоїм Ім’ям численні чудеса творили?

23 Тоді скажу їм: Я ніколи не знав вас! Відійдіть від Мене ви, які чините беззаконня!

Притча про двох будівничих

24 Отже, кожний, хто слухає ці Мої слова та виконує їх, буде подібний до чоловіка розумного, який збудував свій дім на скелі;

25 і линув дощ, і ринули ріки, і здійнялися вітри, і обрушилися на той дім, та він не впав, бо був заснований на скелі.

26 А кожний, хто слухає ці Мої слова, та не виконує їх, буде подібний до чоловіка нерозумного, який збудував свій дім на піску;

27 і линув дощ, і ринули ріки, і здійнялися вітри, і обрушилися на той дім, і він упав; і великим було падіння його.

Велика сила Ісусового вчення

28 І коли Ісус закінчив промовляти, простий люд дивувався з Його вчення,

29 тому що навчав їх, як Той, Хто має владу, а не як їхні книжники [та фарисеї].

 8
 

Очищення прокаженого

1 Коли Ісус зійшов з гори, за Ним пішов великий натовп.

2 І ось прокажений, прийшовши, кланявся Йому й говорив: Господи, коли хочеш, Ти можеш мене очистити.

3 [Ісус], простягнувши руку, доторкнувся до нього, кажучи: Хочу, стань чистим! — і він вмить очистився від прокази.

4 А Ісус йому каже: Дивися, нікому не розповідай, але йди, покажися священикові та принеси дар, який наказав Мойсей [у Законі] на свідчення їм.

Зцілення сотникового слуги

5 Коли ж Він увійшов у Капернаум, до Нього підійшов сотник, благаючи Його

6 і промовляючи: Господи, слуга мій лежить вдома паралізований, тяжко мучиться.

7 [Ісус] йому каже: Я піду й оздоровлю його.

8 У відповідь сотник сказав: Господи, я не достойний, щоб Ти ввійшов під мій дах, але тільки скажи слово, — і мій слуга одужає.

9 Тому що і я людина під владою, і в себе маю воїнів; кажу цьому: Іди! — і йде; іншому: Прийди! — і приходить; моєму рабові: Зроби це! — і робить.

10 А Ісус, коли почув, здивувався і сказав тим, які йшли за Ним: Запевняю вас: ні в кого в Ізраїлі не знайшов Я стільки віри.

11 Кажу вам, що багато хто прийде зі сходу й заходу і сяде з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небесному,

12 а сини Царства будуть викинуті в навколишню темряву; там буде плач і скрегіт зубів.

13 А сотникові Ісус сказав: Іди, нехай буде тобі так, як ти повірив. І його слуга тієї ж миті одужав.

Зцілення Петрової тещі та інших

14 Коли Ісус прийшов до хати Петра, то побачив його тещу, яка лежала в гарячці;

15 Він доторкнувся до її руки, — і гарячка покинула її; вона встала й служила Йому.

16 А як звечоріло, привели до Нього багатьох біснуватих, і Він словом вигнав духів та зцілив усіх хворих,

17 щоби збулося сказане через пророка Ісаю, який говорив: Він узяв наші недуги і поніс хвороби.

Застереження послідовникам

18 Коли Ісус побачив навколо Себе багато народу, то наказав [учням] відплисти на другий бік.

19 Підійшов один книжник і сказав Йому: Учителю, я йтиму за Тобою, куди б Ти не йшов.

20 Ісус же йому каже: Лисиці мають нори, небесні птахи — гнізда, а Син Людський не має, де голови прихилити.

21 А інший з Його учнів сказав Йому: Господи, дозволь мені спершу піти й поховати свого батька.

22 Та Ісус каже йому: Йди за Мною і залиши мертвим ховати своїх мерців.

Ісус наказує вітрам і морю

23 Як увійшов Він до човна, за Ним пішли Його учні.

24 І ось здійнялася велика буря на морі, аж хвилі заливали човен, а Він спав.

25 Підійшовши, [Його учні] розбудили Його, кажучи: Господи, рятуй, гинемо!

26 А Він каже їм: Чого боїтеся, маловіри? Тоді Він устав і наказав вітрам та морю, — і настала велика тиша.

27 А люди дивувалися й говорили: Хто Він такий, що й вітри, і море Йому підкоряються?

Зцілення двох біснуватих

28 Коли Він прибув на той бік, у землю Гадаринську, зустріли Його два біснуваті, які вийшли з гробниць; вони були дуже люті, так що ніхто не міг перейти тією дорогою.

29 І ось, вони закричали, гукаючи: Що Тобі до нас, [Ісусе], Сину Божий? Чи не прийшов Ти сюди, щоби передчасно нас мучити?

30 На віддалі від них паслося велике стадо свиней.

31 Біси попросили Його: Якщо виганяєш нас, то пошли нас у стадо свиней.

32 І сказав їм: Ідіть! Вони ж, вийшовши, увійшли у свиней. І ось, усе стадо кинулося з кручі в море й потонуло у воді.

33 А пастухи втекли і, прибігши до міста, сповістили про все і про біснуватих.

34 І ось усе місто вийшло назустріч Ісусові й, побачивши Його, благали, щоб Він залишив їхні околиці.

 9
 

Ісус має владу прощати гріхи

1 Сівши в човен, Він переплив назад і прийшов до Свого міста.

2 І ось, принесли до Нього паралізованого, який лежав на носилках. Побачивши їхню віру, Ісус сказав паралізованому: Кріпися, сину! Прощаються тобі твої гріхи!

3 Тут деякі з книжників заговорили між собою: Він Бога зневажає!

4 А Ісус, знаючи їхні думки, сказав: Чому думаєте лукаве у ваших серцях?

5 Що легше: сказати «прощаються твої гріхи», чи сказати «встань і ходи»?

6 Та щоб ви знали, що Син Людський має на землі владу прощати гріхи. Тоді каже паралізованому: Встань, візьми свою постіль і йди додому!

7 Підвівшись, [він узяв свої носилки і] пішов до своєї хати.

8 А люди, побачивши це, налякалися і прославили Бога, Який дає таку владу людям.

Покликання Матвія Не здорові потребують лікаря, а хворі

9 Відходячи звідти, Ісус запримітив чоловіка, який сидів на митниці і звався Матвієм, та й каже йому: Іди за Мною! Той підвівся і пішов слідом за Ним.

10 І коли Він сидів при столі в домі, прийшло багато митників та грішників, і посідали вони з Ісусом та Його учнями.

11 Побачивши це, фарисеї сказали Його учням: Чому це ваш Учитель їсть [і п’є] з митниками та грішниками?

12 Він же, почувши, відповів: Не здорові потребують лікаря, а хворі.

13 Ідіть же й навчіться, що то значить «хочу милосердя, а не жертви», адже Я прийшов закликати не праведних, а грішників [до покаяння].

Притча про бурдюки і про латки

14 Тоді підходять до Нього учні Івана й кажуть: Чому ми й фарисеї багато постимо, а Твої учні не постять?

15 А Ісус їм сказав: Чи можуть гості молодого сумувати, поки молодий з ними? Настануть дні, коли заберуть від них молодого, і тоді будуть постити.

16 Адже ніхто не пришиває латки з нової тканини до старого одягу, тому що латка збіжиться на одязі, і діра стане ще більша.

17 І не вливають нового вина до старих бурдюків, тому що бурдюки розірвуться — і вино розіллється, і бурдюки пропадуть, але вливають нове вино в нові бурдюки — і те й інше зберігається.

Жінка з кровотечею. Воскрешення дочки начальника синагоги

18 Коли Він це казав їм, підійшов один начальник, вклонився і сказав Йому: Моя донька щойно померла; прийди й поклади на неї Свою руку, — і вона оживе.

19 Тож Ісус та Його учні, вставши, пішли за ним.

20 І ось жінка, яка нездужала на кровотечу дванадцять років, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу,

21 бо говорила сама собі: Як тільки доторкнуся до Його одягу, стану здоровою.

22 Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: Кріпися, дочко! Віра твоя тебе спасла. І жінка була оздоровлена тієї ж миті.

23 Прийшовши до дому начальника і побачивши сопілкарів та натовп, який голосив, Ісус

24 сказав: Відійдіть, бо дівчина не померла, а спить. Та з Нього почали глузувати.

25 Коли ж натовп вигнали, Він увійшов, узяв її за руку, — і дівчина встала.

26 Ця звістка розійшлася по всій тій землі.

Ісус відкриває очі двом сліпим

27 А як Ісус відходив звідти, за Ним пішло двоє сліпих, котрі голосно гукали: Помилуй нас, Сину Давидів!

28 Коли ж увійшов Він до хати, сліпі підійшли до Нього. Ісус сказав їм: Чи ви вірите, що Я можу це зробити? Вони відповіли Йому: Так, Господи!

29 Тоді Він доторкнувся до їхніх очей, промовивши: Нехай вам станеться за вашою вірою!

30 І їхні очі відкрилися. Ісус суворо наказав їм: Глядіть, щоб ніхто не довідався!

31 Вони ж, вийшовши, розголосили про Нього по всій тій землі.

Зцілення німого

32 А як вони виходили, то привели до Нього німого чоловіка, біснуватого.

33 Коли був вигнаний біс, німий заговорив. І здивувалися люди, перемовляючись: Ніколи не було такого в Ізраїлі.

34 А фарисеї говорили: То князем бісівським виганяє Він бісів.

Жнива великі, а женців мало

35 Ісус обходив усі міста й села, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства й зцілюючи всяку недугу і всяку хворобу [в народі].

36 Побачивши ж юрби, Він змилосердився над ними, оскільки були втомлені та розпорошені, наче вівці, які не мають пастуха.

37 Якось каже Ісус Своїм учням: Жнива великі, а женців мало.

38 Тож благайте Господаря жнив, щоби послав робітників на Свої жнива.

 10
 

Ісус посилає апостолів на служіння

1 Прикликавши дванадцятьох Своїх учнів, Ісус дав їм владу над нечистими духами, щоб виганяти їх і зціляти всяку хворобу й усяку недугу.

2 Ось імена дванадцятьох апостолів: перший — Симон, прозваний Петром, і Андрій, його брат; Яків Зеведеїв та Іван, його брат;

3 Филип і Вартоломій; Хома і митник Матвій; Яків Алфеїв і Тадей;

4 Симон Кананіт і Юда Іскаріотський, який зрадив Його.

5 Цих дванадцятьох послав Ісус і заповів їм, кажучи: На дорогу язичників не йдіть і до міста самарійського не входьте,

6 а йдіть радше до загиблих овець дому Ізраїля.

7 Ідіть і проповідуйте, кажучи, що наблизилося Царство Небесне.

8 Хворих оздоровляйте, прокажених очищайте, мертвих воскрешайте, бісів виганяйте; даром отримали — даром давайте.

9 Не беріть ні золота, ні срібла, ні мідяків у ваші пояси,

10 ні торб у дорогу, ні двох одежин, ні взуття, ні палиці, бо робітник вартий свого утримання.

11 А коли ввійдете в якесь місто чи село, розпитайте, хто там є достойний; і там залишайтеся, доки не вийдете.

12 Входячи ж до дому, вітайте його, [кажучи: Мир цьому дому!]

13 І якщо дім буде достойний, нехай зійде ваш мир на нього; якщо ж не буде достойний, ваш мир нехай повернеться до вас.

14 І як хто не прийме вас і не послухає ваших слів, то, виходячи з дому чи з того міста, обтрусіть пил з ваших ніг.

15 Запевняю вас: легше буде землі Содомській і Гоморрській у день суду, ніж тому місту.

Апостолів будуть переслідувати

16 Ось Я посилаю вас, як овець поміж вовків. Тому будьте мудрі, як змії, і невинні, як голуби.

17 Та стережіться людей, бо видаватимуть вас на суди і по своїх синагогах будуть вас бичувати;

18 поведуть вас заради Мене до володарів і царів для свідчення і їм, і язичникам.

19 Коли ж видаватимуть вас, не журіться, що і як казати: дасться вам у ту хвилину, що казати,

20 бо не ви будете говорити, а Дух Отця вашого, Котрий говорить у вас.

21 Брат брата видаватиме на смерть і батько дитину; і повстануть діти проти батьків, і вбиватимуть їх.

22 Вас будуть усі ненавидіти за Моє Ім’я, але хто витерпить до кінця, той спасеться.

23 Коли ж будуть вас переслідувати в тому місті, втікайте до іншого. Запевняю вас: не встигнете обійти ізраїльських міст, як прийде Син Людський.

Не бійтеся тих, хто вбиває тіло

24 Учень не вищий за вчителя, а раб — за свого пана.

25 Досить учневі стати таким, як його вчитель, а рабові — як його пан. Коли Господаря дому назвали Вельзевулом , то наскільки більше говоритимуть на Його домашніх!

26 Тож не бійтеся їх, бо немає нічого прихованого, що не відкриється, і нічого таємного, що не стане відомим.

27 Те, що кажу вам у темряві, кажіть при світлі; і те, що на вухо почуєте, проповідуйте на дахах.

28 Не бійтеся тих, хто вбиває тіло, душі ж убити не можуть; бійтеся більше того, хто може і душу, і тіло погубити в геєні.

29 Хіба два горобці не продаються за асарія ? Проте жодний з них не впаде на землю без волі вашого Отця.

30 А у вас усе волосся на голові пораховане.

31 Не бійтеся, бо ви кращі за багатьох горобців.

32 Кожного, хто визнає Мене перед людьми, визнаю і Я його перед Моїм Отцем, Який на небесах,

33 а хто відречеться від Мене перед людьми, відречуся його і Я перед Отцем Моїм, Який на небесах.

Ісус — понад усе

34 Не думайте, що Я прийшов принести мир на землю; не мир прийшов Я принести, а меч.

35 Адже Я прийшов розлучити сина з його батьком, дочку з її матір’ю і невістку з її свекрухою;

36 вороги людини — її домашні.

37 Хто любить батька або матір більше, ніж Мене, той недостойний Мене; і хто любить сина або дочку більше за Мене, той недостойний Мене.

38 І хто не бере свого хреста і не йде слідом за Мною, той недостойний Мене.

39 Хто зберігає душу свою, той втратить її, а хто втратить душу свою заради Мене, той знайде її.

40 Хто вас приймає, той Мене приймає; хто приймає Мене, приймає Того, Хто послав Мене.

41 Хто приймає пророка в ім’я пророка, дістане нагороду пророка; і хто приймає праведного в ім’я праведника, одержить нагороду праведного.

42 Якщо хто напоїть одного із цих малих чашкою холодної води тільки в ім’я учня, запевняю вас, — не втратить своєї нагороди.

 11
 

Посланці від Івана Хрестителя

1 Коли Ісус закінчив наставляти своїх дванадцятьох учнів, то пішов звідти, щоб навчати й проповідувати в їхніх містах.

2 Іван же, почувши у в’язниці про діла Христа, послав своїх учнів

3 запитати Його: Чи Ти є Той, Хто йде, чи нам чекати іншого?

4 А Ісус у відповідь сказав їм: Ідіть і сповістіть Іванові, що чуєте й бачите:

5 сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищаються і глухі чують, мертві встають, убогим звіщається Євангеліє;

6 щасливий той, хто не спокуситься через Мене.

Свідчення Ісуса про Івана Хрестителя

7 Коли ті відходили, Ісус почав говорити людям про Івана: На що ви ходили подивитися в пустелю? На тростину, яку хитає вітер?

8 Або що ходили побачити? Людину, вдягнену в м’які шати? Та ж ті, хто носить м’який одяг, живуть у царських палацах.

9 Кого ж ви вийшли побачити? Пророка? Так, кажу вам: більше, ніж пророка!

10 Це той, про кого написано: Ось Я посилаю Мого ангела перед Твоє обличчя, який приготує Тобі дорогу перед Тобою.

11 Запевняю вас: не було між народженими від жінок більшого за Івана Хрестителя, але найменший у Царстві Небесному більший від нього.

12 Від днів Івана Хрестителя і дотепер Царство Небесне здобувається силою, і ті, хто застосовує силу, здобувають його.

13 Адже всі Пророки й Закон пророкували до Івана;

14 і коли хочете знати, він — Ілля, який має прийти.

15 Хто має вуха, нехай слухає.

До кого подібний цей рід

16 З ким Мені порівняти цей рід? Він подібний до дітей, які сидять на майданах і гукають до інших,

17 кажучи: Ми грали вам на сопілці, та ви не танцювали; ми голосили, та ви не ридали.

18 Бо прийшов Іван, який не їсть, не п’є, а вони кажуть: Біса має.

19 Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а вони кажуть: Ось ця людина ненажера і п’яниця, друг митників та грішників. Тож виправдалася премудрість власними ділами.

Ісус докоряє невірним містам

20 Тоді почав [Ісус] докоряти містам, в яких сталося найбільше Його чудес, за те, що вони не покаялися:

21 Горе тобі, Хоразине! Горе тобі, Витсаїдо! Бо якби в Тирі й Сидоні сталися ті чудеса, які сталися у вас, вони давно покаялися б у волосяниці та в попелі.

22 Однак кажу вам: Тиру й Сидону буде легше в день суду, ніж вам.

23 І ти, Капернауме, хіба до неба піднесешся? До аду провалишся, бо коли би чудеса, що сталися в тобі, відбулися в Содомі, він існував би донині.

24 Тож кажу вам, що землі Содомській легше буде в день суду, ніж тобі.

Заклик до втомлених і обтяжених

25 Того часу, відповідаючи, Ісус сказав: Славлю Тебе, Отче, Господи неба й землі, що втаїв Ти це від премудрих та розумних і відкрив те немовлятам.

26 Так, Отче, бо то було Тобі до вподоби.

27 Усе передав Мені Мій Отець, і ніхто не знає Сина, тільки Отець; ані Отця ніхто не знає, лише Син — і той, кому тільки бажає Син відкрити.

28 Прийдіть до Мене всі втомлені та обтяжені, — і Я заспокою вас!

29 Візьміть Моє ярмо на себе і навчіться від Мене, бо Я лагідний і покірний серцем, — і знайдете спокій своїм душам.

30 Адже Моє ярмо любе, і Мій тягар легкий.

 12
 

Милосердя хочу, а не жертви!

1 Того часу проходив Ісус у суботу засіяними ланами. Учні Його зголодніли й почали зривати колосся та їсти.

2 А фарисеї, побачивши те, сказали Йому: Поглянь, Твої учні роблять те, що не годиться робити в суботу.

3 Та Він відповів їм: Хіба ви не читали, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, котрі були з ним?

4 Коли ввійшов до Божого дому і їв хліби покладання, які, за винятком лише священиків, не годилося їсти ні йому, ні тим, котрі з ним були!

5 Або хіба ви не читали в Законі, що в суботу священики в храмі порушують суботу, та є невинні?

6 Я ж кажу вам, що тут є щось більше, ніж храм.

7 Коли б ви збагнули, що це значить: Я милосердя хочу, а не жертви, — то ніколи не осуджували б невинних.

8 Адже Син Людський є Володарем і суботи.

Ісус зціляє в суботу

9 І вирушивши звідти, Він прийшов до їхньої синагоги;

10 там був чоловік, який мав суху руку. І щоб Його звинуватити, запитали, кажучи: Чи годиться в суботу оздоровлювати?

11 А Він відказав їм: Чи є хтось з-поміж вас, хто має одну вівцю, і коли вона в суботу впаде в яму, то не візьме, та й не витягне її?

12 А наскільки ціннішою за вівцю є людина! Тому годиться і в суботу робити добро.

13 Тоді каже чоловікові: Простягни свою руку. Той простягнув, — і вона стала здоровою, як і друга.

14 А фарисеї вийшли і вчинили проти Нього змову — як Його погубити.

15 Ісус же, довідавшись про це, пішов звідти.

Надламаної тростини Він не доламає

За Ним пішло багато людей, і Він оздоровив їх усіх,

16 але застеріг їх, щоб не виявляли Його,

17 аби збулося сказане через пророка Ісаю, який промовляв:

18 Ось Мій Слуга, Якого Я обрав, Мій Улюблений, що Його вподобала душа Моя; Я покладу Духа Мого на Нього, і Він сповіщатиме суд народам.

19 Він не буде змагатися, не буде кричати, ніхто не почує на майданах Його голосу.

20 Надламаної тростини Він не доламає і тліючого ґнота не загасить, доки не доведе правосуддя до перемоги.

21 І на Його Ім’я будуть надіятися народи!

Хто не збирає, той розкидає

22 Тоді привели до Нього біснуватого: сліпого та німого, — і Він зцілив його, так що сліпий [і німий] заговорив і став бачити.

23 Дивувалися всі люди й говорили: Чи не є це [Христос], Син Давидів?

24 Фарисеї ж, почувши це, сказали: Він виганяє бісів не інакше, як Вельзевулом, князем бісівським!

25 А Ісус, знаючи їхні думки, сказав їм: Кожне царство, що розділилося саме в собі, запустіє, і кожне місто чи дім, що розділилися самі в собі, не встоять.

26 І коли сатана виганяє сатану, він сам у собі розділився. Як же встоїть його царство?

27 Коли Я Вельзевулом виганяю бісів, то ким тоді виганяють ваші сини? Тому вони будуть вам суддями.

28 Коли ж Я Божим Духом виганяю бісів, то прийшло до вас Царство Боже.

29 Або як може хтось увійти в дім сильного й пограбувати його майно, коли раніше не зв’яже сильного? І лише тоді його дім пограбує.

30 Хто не зі Мною, той проти Мене, і хто зі Мною не збирає, той розкидає.

Зневага Святого Духа

31 Тому кажу вам, що кожний гріх і кожна хула будуть прощені людям, але хула на Духа не буде прощена.

32 І коли хто скаже слово проти Сина Людського, проститься йому, а хто скаже проти Духа Святого, не проститься йому ні в цьому віці, ні в майбутньому.

Від переповнення серця промовляють уста

33 Виростіть добре дерево, то й плід його добрий, а виростіть погане дерево, то й плід його поганий, бо дерево пізнається по плодах.

34 Роде гадючий, як ви можете добре говорити, будучи злими? Адже чим переповнене серце, те промовляють уста.

35 Добра людина з доброго скарбу виносить добро, а погана людина зі злого скарбу виносить зло.

36 Кажу ж вам, що за кожне пусте слово, яке люди скажуть, відповідатимуть судного дня,

37 бо за словами своїми будеш виправданий, і за словами своїми будеш осуджений.

Фарисеї та книжники вимагають ознаки

38 Тоді озвалися деякі з книжників і фарисеїв, кажучи: Учителю, хочемо від Тебе бачити ознаку.

39 А Він у відповідь їм сказав: Лукавий і перелюбний рід шукає ознаку, та ознаки не буде дано йому, хіба лише ознака пророка Йони.

40 Адже так, як Йона був у череві кита три дні й три ночі, так буде Син Людський у серці землі три дні й три ночі.

41 Мужі ніневійські встануть на суд із цим родом і засудять його, бо вони покаялися через проповідь Йони, а тут — більше, ніж Йона.

42 Цариця півдня підніметься на суд із цим родом і засудить його, бо вона прийшла з краю світу, щоби послухати мудрість Соломона, а тут — більше від Соломона.

Покоління, яке покорилося нечистому духові

43 Коли нечистий дух виходить з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи відпочинку, та не знаходить.

44 Тоді каже: Повернуся до свого дому, звідки вийшов. І, повернувшись, він знаходить його порожнім, заметеним і прибраним.

45 Він тоді іде, бере із собою сім інших духів, гірших від себе, і вони, ввійшовши, живуть там; і кінець тієї людини буває гірший від початку. Так буде і цьому злому родові.

Хто є рідними Ісуса

46 Коли Він ще промовляв до людей, то Його мати й брати стояли надворі, намагаючись поговорити з Ним.

47 Хтось сказав Йому: Ось Твоя мати і Твої брати стоять надворі, бажаючи з Тобою розмовляти.

48 Він же відповів тому, хто говорив до Нього: А хто Моя мати і хто Мої брати?

49 І, вказавши Своєю рукою на Своїх учнів, промовив: Ось Моя мати і Мої брати.

50 Адже хто чинитиме волю Мого Отця, Який на небі, той є Моїм братом, і сестрою, і матір’ю!

 13
 

Притча про сіяча

1 Того дня Ісус вийшов з дому і сидів біля моря;

2 і зібралося біля Нього безліч людей; Він увійшов у човен і сів, а всі люди стояли на березі.

3 І Він багато розповідав їм притчами, кажучи: Ось вийшов сіяч сіяти.

4 І коли сіяв, одне зерно впало при дорозі, і прилетіли птахи та визбирали його.

5 Інше впало на кам’янистий ґрунт, де не було багато землі, і швидко зійшло, бо не мало глибокої землі,

6 а як піднялося сонце, — зів’яло і, не маючи кореня, засохло.

7 Інше впало в терня, а терня виросло й заглушило його.

8 А інше впало на добру землю і давало плід: одне в сто, одне в шістдесят, одне в тридцять разів.

9 Хто має вуха [щоби слухати], нехай слухає!

Чому Ісус говорив притчами?

10 Підійшовши, учні запитали Його: Чому Ти говориш до них притчами?

11 А Він у відповідь сказав їм: Бо вам дано пізнати таємниці Царства Небесного, а їм не дано.

12 Адже хто має, тому дасться, і матиме понад міру, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього.

13 Я тому говорю до них притчами, що, дивлячись, вони не бачать, а слухаючи, — не чують і не розуміють;

14 і збувається щодо них пророцтво Ісаї, в якому говориться: Слухом будете чути, та не зрозумієте, і вдивляючись, будете дивитися, та не побачите.

15 Адже серце цього народу огрубіло, і вухами недочувають, і очі свої замружили, аби не побачити очима і не почути вухами; та й серцем не зрозуміли і не навернулися, щоб Я зцілив їх.

16 Ваші ж очі та ваші вуха блаженні, бо бачать і чують.

17 Запевняю вас, що багато пророків і праведників бажали бачити те, що ви бачите, але не бачили; і чути хотіли те, що ви чуєте, але не чули.

Пояснення притчі про сіяча

18 Отже, послухайте притчу про сіяча.

19 До кожного, хто слухає слово про Царство, та не розуміє, приходить лукавий і викрадає посіяне в його серці; це те, що посіяне при дорозі.

20 А посіяне на кам’янистому — це той, хто слухає слово і відразу з радістю його приймає,

21 але, не маючи в собі кореня, він є непостійний, і коли настають труднощі або переслідування за слово, він відразу спокушується.

22 Посіяне в тернях — це той, хто слухає слово, але клопоти віку та омана багатства заглушають те слово, і воно залишається без плоду.

23 А посіяне в добру землю — це той, хто слухає слово і розуміє, тому приносить плід — один родить у сто разів, інший — у шістдесят, а ще інший — у тридцять.

Притча про кукіль

24 Іншу притчу подав їм, кажучи: Подібне Царство Небесне до людини, яка посіяла добірне насіння на своєму полі.

25 Коли люди спали, прийшов ворог, посіяв кукіль серед пшениці, та й пішов.

26 А як зійшло збіжжя і дало колос, тоді ж з’явився і кукіль.

27 Тож прийшли слуги господаря і сказали йому: Пане, хіба не добірне насіння ти сіяв на своєму полі? Звідки ж узявся кукіль?

28 А він сказав їм: Людина-ворог це зробила. І кажуть йому раби: Хочеш, щоб ми пішли й випололи його?

29 Він же сказав: Ні, щоб ви часом, виполюючи кукіль, не повиривали разом з ним і пшениці.

30 Залиште, щоб і те, і друге разом росло до жнив, а під час жнив скажу женцям: зберіть спершу кукіль та пов’яжіть його в снопи, аби спалити його, а пшеницю зберіть до моєї клуні.

Притча про гірчичне зерно і про закваску

31 Іншу притчу подав їм, кажучи: Царство Небесне подібне до зерна гірчиці, що його людина взяла, та й посіяла на своєму полі;

32 воно, хоч і найменше з усіх зерен, та коли виросте, стає більшим за всю городину і стає деревом, так що прилітають птахи небесні й гніздяться на його гілках.

33 Іншу притчу навів їм: Царство Небесне подібне до закваски, що її жінка взяла й поклала до трьох мірок борошна, поки все вкисло.

34 Усе це промовляв Ісус людям у притчах, а без притчі нічого їм не говорив,

35 щоби збулося сказане через пророка, який говорив: Відкрию уста Мої в притчах, виявлю сховане від початку світу!

Пояснення притчі про кукіль

36 Відпустивши натовп, Він прийшов у дім. І підійшли до Нього учні Його, кажучи: Роз’ясни нам притчу про польовий кукіль.

37 Він же, відповідаючи, сказав: Той, Хто сіє добірне насіння, — це Син Людський,

38 а поле — це світ; добірне ж насіння — це сини Царства; кукіль — це сини лукавого;

39 ворог, що його посіяв, — це диявол; жнива — це кінець світу, а женці — це ангели.

40 Отже, як збирають кукіль і палять у вогні, так буде при кінці світу:

41 Син Людський пошле Своїх ангелів, які зберуть з Його Царства всі спокуси й тих, хто чинить беззаконня,

42 і вкинуть їх у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.

43 Тоді праведні засяють, як сонце, у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає.

Притчі про скарб, перлину та невід

44 Царство Небесне подібне до скарбу, схованого в полі, який людина, знайшовши, ховає і з тієї радості йде та продає все, що має, і купує те поле.

45 Ще Царство Небесне подібне до людини, — до купця, який шукає гарних перлин;

46 знайшовши одну дорогоцінну перлину, іде, продає все, що має, і купує її.

47 Царство Небесне подібне також до закинутого в море невода, який назбирав усякої всячини,

48 а коли він наповниться, його витягнуть на берег та, сівши, виберуть усе добре до посудин, а непридатне викинуть геть.

49 Так буде при кінці віку: вийдуть ангели і відділять злих з-поміж праведних,

50 і їх повкидають у вогняну піч; там буде плач і скрегіт зубів.

51 [Каже їм Ісус]: Чи зрозуміли це все? Відповідають Йому: Так.

52 Він же сказав їм: Тому-то кожний книжник, котрий навчений про Царство Небесне, подібний до людини-господаря, яка витягає зі своєї скарбниці нове і старе.

Ісуса не приймають на батьківщині

53 Коли закінчив Ісус ці притчі, Він пішов звідти.

54 Прийшовши на Свою батьківщину, Він навчав їх у їхній синагозі, так що дивувалися вони й говорили: Звідки в Нього ця мудрість і сила?

55 Хіба Він не син теслі? Хіба не Його мати зветься Марією, а брати Його — Яків, Йосиф, Симон і Юда?

56 Хіба Його сестри не всі між нами? Тож звідки у Нього це все?

57 І вони спокушувалися Ним. Ісус же сказав їм: Пророк не буває без пошани, — хіба тільки на своїй батьківщині та у своєму домі.

58 І не зробив там багатьох чудес через їхнє невірство.

 14
 

Ув’язнення і смерть Івана Хрестителя

1 На той час тетрарх Ірод почув про Ісуса

2 і сказав своїм слугам: Це Іван Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому чудеса діють у ньому!

3 Оскільки Ірод, схопивши Івана, зв’язав його й посадив до в’язниці через Іродіяду, дружину свого брата Филипа,

4 бо Іван говорив йому: Не годиться тобі її мати!

5 За ці слова Ірод хотів вбити його, та боявся народу, тому що Івана вважали пророком.

6 Коли був день народження Ірода, дочка Іродіяди танцювала серед гостей і сподобалася Іродові;

7 він з клятвою пообіцяв їй дати те, чого тільки не попросить.

8 Вона ж, намовлена своєю матір’ю, сказала: Дай мені тут на полумиску голову Івана Хрестителя!

9 Цар засмутився, але через клятву й тих, які сиділи, наказав дати,

10 тож послав стяти голову Іванові у в’язниці.

11 Голову принесли на полумиску та подали дівчині, а вона віднесла своїй матері.

12 І прийшли його учні, взяли тіло, поховали його та пішли й сповістили Ісуса.

13 Почувши це, Ісус відплив звідти човном у безлюдне місце й усамітнився; довідавшись про те, багато людей пішло за Ним пішки з міст.

14 Вийшовши, [Ісус] побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих.

Нагодування п’яти тисяч

15 А як звечоріло, підійшли до Нього учні, та й кажуть: Тут місце пустинне і година вже пізня; відпусти людей, щоби пішли у села купити собі їсти.

16 Ісус же відповів їм: Не треба їм іти, ви дайте їм їсти!

17 Та вони говорять Йому: Маємо тут лише п’ять хлібів і дві риби.

18 А Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.

19 І, звелівши людям посідати на траві, узяв п’ять хлібів та дві риби, звернув погляд до неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні — людям.

20 І всі їли й наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошиків.

21 А тих, які їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.

Ісус іде по воді

22 І зараз же звелів [Ісус Своїм] учням сісти в човна й плисти раніше за Нього на інший бік, а Він тим часом відпустить людей.

23 Відпустивши народ, піднявся Сам на гору, щоб молитися. Як звечоріло, Він залишався там на самоті.

24 Човен уже був далеко від берега; його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер.

25 У четверту сторожу ночі [Ісус] попрямував до них, ідучи по морю.

26 А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали.

27 Зараз же сказав їм Ісус: Кріпіться, це Я, не бійтеся!

28 Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це Ти, накажи, щоб я пройшов до Тебе по воді!

29 Він же сказав: Іди! І, вийшовши із човна, Петро пішов по воді, щоб іти до Ісуса.

30 Та, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: Господи, спаси мене!

31 І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його, та й каже йому: Маловірний, чому ти засумнівався?

32 Коли вони ввійшли до човна, вітер стих.

33 А ті, які були в човні, поклонилися Йому, кажучи: Ти насправді є Божий Син!

Великі зцілення у Генісаретському краї

34 Перепливши, ступили на землю Генісаретську.

35 Упізнавши Його, люди цієї місцевості сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих

36 і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю Його одягу; і ті, хто доторкався, — одужували.

 15
 

Божі заповіді та перекази старших

1 Тоді підходять до Ісуса фарисеї і книжники з Єрусалима й питають:

2 Чому Твої учні порушують передання старших: не миють своїх рук, коли їдять хліб?

3 А Він у відповідь сказав їм: Чому ж і ви порушуєте Божу заповідь через ваші передання?

4 Адже Бог сказав: Шануй батька і матір. І ще: Хто зневажає батька або матір, хай смертю помре.

5 А ви кажете: Хто скаже батькові чи матері: Добро, яким я міг би допомогти вам, є мій дар для Бога,

6 то може й не шанувати свого батька [чи матері]? Так і ви — задля ваших передань скасовуєте Слово Боже.

7 Лицеміри, добре пророкував про вас Ісая, кажучи:

8 Цей народ [наближається до Мене своїми устами], губами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене;

9 та даремно поклоняються Мені, навчаючи людських заповідей.

Що опоганює людину

10 Покликавши людей, Він звернувся до них: Слухайте й розумійте:

11 не те, що входить в уста, опоганює людину, а те, що виходить з уст, опоганює людину.

12 Тоді учні, підійшовши, кажуть Йому: Чи знаєш, що фарисеї, почувши ці слова, спокусилися?

13 А Він у відповідь сказав: Кожна рослина, яку не посадив мій Небесний Отець, буде викоренена.

14 Залиште їх: це сліпі проводирі сліпих. А коли сліпий веде сліпого, то обидва впадуть у яму.

15 У відповідь Петро попросив Його: Поясни нам цю притчу.

16 [Ісус] же відповів: Невже й досі ви не розумієте?

17 Не можете збагнути, що все, що входить в уста, іде в шлунок і виходить геть?

18 А те, що виходить з уст, виходить із серця — воно опоганює людину.

19 Адже із серця виходять лукаві думки, вбивства, перелюб, розпуста, злодійство, неправдиві свідчення, богозневага.

20 Це те, що опоганює людину; їсти ж немитими руками не опоганює людини.

Віра жінки-ханаанки

21 І вийшовши звідти, Ісус відійшов до околиць Тира й Сидона.

22 Жінка-ханаанка з тих околиць вийшла й кричала, гукаючи: Господи, Сину Давидів, помилуй мене, бо мою доньку тяжко мучить біс!

23 Але Він не відповів їй ані слова. Підійшли Його учні та почали просити Його, кажучи: Відпусти її, бо вона кричить нам услід.

24 У відповідь Він сказав: Я посланий тільки до загиблих овець з дому Ізраїля.

25 Вона ж підійшла, поклонилася Йому й каже: Господи, допоможи мені!

26 А Він у відповідь промовив: Не годиться брати хліб у дітей і кидати щенятам.

27 Вона сказала: Так, Господи, але й щенята їдять крихти, які падають зі столу їхніх панів.

28 Тоді Ісус сказав їй у відповідь: О жінко, велика твоя віра! Нехай буде так, як ти хочеш! І видужала її дочка тієї ж миті.

29 Відійшовши звідти, Ісус наблизився до Галилейського моря і, піднявшись на гору, сів там.

30 І прийшло до Нього багато людей, маючи із собою кривих, сліпих, калік, німих і багатьох інших; їх поклали до Його ніг, а Він зцілив їх.

31 Тож люди дивувалися, коли бачили, що німі говорять, каліки здорові, кульгаві ходять, і сліпі бачать, — прославляли Бога Ізраїлевого.

Нагодування чотирьох тисяч

32 А Ісус, покликавши Своїх учнів, сказав: Жаль Мені цих людей, бо вже три дні перебувають зі Мною і не мають що їсти. Не хочу відпустити їх голодними, щоби часом не ослабли в дорозі.

33 Та учні кажуть Йому: Звідки нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати таку юрбу?

34 А Ісус запитує: Скільки хлібів маєте? Вони відказали: Сім і декілька рибин.

35 Звелівши людям сісти на землі,

36 Він узяв сім хлібів і рибу та, віддавши подяку, переломив і давав учням, а учні — людям.

37 Усі поїли й наситилися. І зібрали кусків, що залишилися, сім повних кошиків.

38 А тих, які їли, було чотири тисячі чоловіків, не рахуючи жінок і дітей.

39 Відпустивши народ, Ісус сів у човен і прибув до околиць Магдалинських.

 16
 

Фарисеї та садукеї вимагають ознаки з неба

1 Підійшли фарисеї та садукеї і, випробовуючи Його, попросили показати їм ознаку з неба.

2 А Він у відповідь сказав їм: Як вечір настає, кажете: Буде погода, бо червоне небо.

3 А вранці: Буде негода, бо червоне небо захмарюється. Отже, вигляд неба ви пояснити можете, а ознак часу — не здатні?

4 Лукавий і перелюбний рід шукає ознаку, але ознаки йому не дасться, хіба що ознака Йони. І залишивши їх, Він відійшов.

Застереження від фарисейської закваски

5 А переправившись на другий бік, учні забули взяти хліба.

6 Ісус же сказав їм: Будьте обережні та стережіться фарисейської та садукейської закваски.

7 Вони ж роздумували над цим і казали, що не взяли хліба.

8 Знаючи це, Ісус промовив: Чому міркуєте між собою, маловіри, що не маєте хліба?

9 Чи й досі не розумієте? Невже не пам’ятаєте п’ятьох хлібів на п’ять тисяч, і скільки кошиків ви зібрали,

10 ні сімох хлібів на чотири тисячі, та скільки кошиків ви зібрали?

11 Як ви не розумієте, що не про ті хліби кажу Я вам? Але стережіться закваски фарисейської та садукейської.

12 Тоді зрозуміли, що Він сказав їм стерегтися не хлібної закваски, а фарисейської та садукейської науки.

Учні визнають Ісуса Месією

13 Прийшовши в околиці Кесарії Филипової, Ісус звернувся до Своїх учнів, запитуючи: За кого люди вважають Сина Людського?

14 Вони відповіли: Одні — за Івана Хрестителя, другі — за Іллю, інші — за Єремію або за одного з пророків.

15 Каже їм [Ісус]: А ви Мене за кого вважаєте?

16 У відповідь Симон-Петро промовив: Ти є Христос, Син Бога Живого!

17 А Ісус відповів йому і сказав: Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі це відкрили, а Мій Отець Небесний.

18 І Я тобі кажу, що ти є Петро; і на цій скелі Я збудую Свою Церкву, і брами аду не переможуть її.

19 Я дам тобі ключі Царства Небесного: і те, що ти зв’яжеш на землі, буде зв’язане на небесах; і те, що ти розв’яжеш на землі, буде розв’язане на небесах.

20 Тоді наказав [Ісус Своїм] учням нікому не казати, що Він — Христос.

Попереду страждання, смерть і воскресіння

21 Відтоді Ісус почав виявляти Своїм учням, що Йому потрібно йти в Єрусалим та багато постраждати від старших, первосвящеників і книжників, бути вбитим і третього дня воскреснути.

22 Петро, відкликавши Його вбік, почав перечити Йому, кажучи: Змилуйся над Собою, Господи! Хай з Тобою цього не станеться!

23 А Він, обернувшись, сказав Петрові: Відійди від Мене, сатано, ти спокушаєш Мене, бо думаєш не про Боже, а про людське!

Душа — дорожча за все

24 Тоді Ісус сказав Своїм учням: Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, візьме свій хрест і йде за Мною.

25 Бо коли хто хоче спасти свою душу, той погубить її, а хто погубить свою душу заради Мене, той знайде її.

26 Тому що яка користь людині, коли вона весь світ здобуде, а свою душу занапастить? Або що дасть людина взамін за свою душу?

Син Людський прийде у славі

27 Адже Син Людський має прийти в славі Свого Отця з ангелами Своїми, і тоді Він віддасть кожному згідно з його ділами.

28 Запевняю вас, що деякі з тих, котрі стоять тут, не зазнають смерті, доки не побачать Сина Людського, що йде у Своєму Царстві.

 17
 

Преображення Ісуса

1 Через шість днів Ісус бере Петра, Якова та його брата Івана і виводить їх самих на високу гору.

2 І Він преобразився перед ними: обличчя Його засяяло, немов сонце, одяг став білий, немов світло.

3 І ось з’явилися їм Мойсей та Ілля, які розмовляли з Ним.

4 Озвавшись, Петро сказав Ісусові: Господи, добре нам тут; коли хочеш, поставлю тут три намети: один Тобі, один Мойсеєві та один Іллі.

5 Поки він говорив, ясна хмара оповила їх, і з хмари пролунав голос: Це є Мій Улюблений Син, Якого Я вподобав; Його слухайте!

6 Почувши це, учні попадали долілиць і дуже злякалися.

7 Ісус підійшов, доторкнувся до них і сказав: Підійміться й не бійтеся.

8 Підвівши свої очі, учні не побачили нікого, крім одного Ісуса.

9 Коли вони сходили з гори, Ісус наказав їм, говорячи: Нікому не розповідайте про видіння, доки Син Людський не воскресне з мертвих.

10 І учні запитали Його, кажучи: Чому книжники говорять, що спочатку має прийти Ілля?

11 А Він, відповідаючи їм, сказав: Ілля справді прийде і все приготує.

12 Проте кажу вам, що Ілля вже прийшов, та його не впізнали, але зробили з ним те, що хотіли. Так і Син Людський має від них постраждати.

13 Тоді учні зрозуміли, що Він говорив їм про Івана Хрестителя.

Ісус оздоровляє сновиду

14 Коли вони прийшли до людей, то до Нього підійшов один чоловік і, упавши Йому до ніг,

15 каже: Господи, помилуй мого сина, бо він — сновида і тяжко страждає: часто кидається у вогонь і часто у воду.

16 Я привів його до Твоїх учнів, та вони не могли його оздоровити.

17 А Ісус сказав у відповідь: О роде невірний і розбещений, доки буду з вами? Доки терпітиму вас? Приведіть Мені його сюди!

18 І погрозив йому Ісус, і біс вийшов з нього: тієї ж миті юнак одужав.

Про силу віри

19 Тоді учні, прийшовши до Ісуса, Який був на самоті, запитали: Чому ми не змогли його вигнати?

20 Він сказав їм: Через ваше маловір’я. Запевняю вас: коли будете мати віру, як гірчичне зерно, то скажете цій горі: Перейди звідси туди! — і вона перейде; і нічого не буде для вас неможливого.

21 [Цей же рід не виходить інакше — тільки молитвою і постом].

Ісус нагадує про Свою смерть і воскресіння

22 Коли вони зібралися в Галилеї, Ісус сказав їм: Син Людський буде виданий у руки людям,

23 і вони Його вб’ють, але третього дня Він воскресне. І учні дуже засмутилися.

Ісус платить данину

24 Коли вони прибули в Капернаум, наблизилися збирачі дідрахм до Петра і запитали: А ваш Учитель заплатить дідрахму?

25 Він відповідає: Так. А коли ввійшов до хати, випередив його Ісус, промовивши: Як тобі здається, Симоне, з кого земні царі беруть данину чи податок: зі своїх синів чи із чужих?

26 Коли той відповів: Із чужих, — то Ісус сказав йому: Отже, сини вільні.

27 Але, щоб ми не спокусили їх, піди до моря, закинь вудку, візьми рибу, яка першою попадеться, і, відкривши їй рота, знайдеш статир ; візьми його і дай їм за Мене та за себе.

 18
 

Хто ввійде в Царство Небесне

1 На той час підійшли до Ісуса учні й кажуть: То хто найбільший у Царстві Небесному?

2 [Ісус] покликав дитину, поставив її серед них

3 і сказав: Запевняю вас: якщо не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне.

4 Отже, хто умалиться, як ця дитина, той буде найбільшим у Царстві Небесному.

5 Хто приймає таку дитину в Моє Ім’я, той Мене приймає.

6 А хто спокусить одного із цих малих, які вірять у Мене, тому краще повісити млинове жорно на шию і втопити в морській глибині.

7 Горе світові від спокус, бо повинні прийти спокуси; однак горе тій людині, через яку спокуси приходять.

8 Коли твоя рука або нога тебе спокушає, відрубай її і кинь геть від себе; краще тобі ввійти в життя кульгавим або кволим, ніж, маючи дві руки та дві ноги, бути вкинутим у вогонь вічний.

9 Коли твоє око тебе спокушає, вийми його й кинь від себе; краще тобі однооким увійти в життя, ніж, маючи два ока, бути вкинутим у вогняну геєну .

10 Стережіться, щоб ви не погордували жодним із цих малих, бо кажу вам, що їхні ангели на небі повсякчас бачать обличчя Мого Небесного Отця.

11 [Адже Син Людський прийшов знайти і спасти те, що загинуло].

Притча про заблудлу вівцю

12 Як ви вважаєте? Коли в якогось чоловіка буде сто овець і одна з них заблукає, чи не покине він дев’яносто дев’ять у горах і не піде шукати заблудлої?

13 І коли станеться, що знайде її, запевняю вас, що радітиме нею більше, ніж дев’яноста дев’ятьма, які не заблукали.

14 Так само немає бажання в Отця вашого Небесного, щоби загинув один із цих малих.

Як ставитися до провин брата

15 Якщо згрішить твій брат проти тебе, піди й докори йому віч-на-віч. Коли послухає тебе, ти придбав свого брата,

16 а коли не послухає, візьми із собою ще одного або двох, щоб устами двох або трьох свідків підтвердилося кожне слово;

17 коли не послухає їх, скажи Церкві, а коли й Церкви не послухає, нехай буде тобі як язичник і митник.

18 Запевняю вас: усе те, що зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі; і все те, що розв’яжете на землі, буде розв’язане на небі.

19 Знову запевняю вас: коли двоє з вас на землі погодяться просити про будь-яку річ, яку лише просять, буде їм дано від Мого Отця Небесного.

20 Адже де двоє або троє зберуться в Ім’я Моє, там і Я серед них!

21 Тоді, підійшовши до Нього, Петро сказав: Господи, якщо згрішить мій брат проти мене, чи маю йому прощати до семи разів?

22 Відповів йому Ісус: Не кажу тобі до семи разів, але до сімдесяти разів по сім.

Притча про немилосердного боржника

23 Тож Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який хотів розрахуватися зі своїми рабами.

24 Коли почав він розраховуватися, привели до нього одного, котрий був винен десять тисяч талантів .

25 А як той не мав чим віддати, пан наказав продати його, жінку, дітей і все, що має, і віддати борг.

26 Тоді раб, упавши ниць, кланявся йому й благав: Потерпи ще мені — і все тобі віддам.

27 І пан того раба, змилосердившись, відпустив його, а борг йому простив.

28 Коли вийшов той раб, він зустрів іншого раба, який був винен йому сто динаріїв , схопив його, почав душити, проказуючи: Віддай те, що винен!

29 А той другий раб, упавши, благав його, кажучи: Потерпи мені, я все тобі віддам.

30 Він же не забажав і вкинув його до в’язниці, доки не віддасть борг.

31 Побачивши, що сталося, інші раби дуже засмутилися, пішли й розповіли своєму панові про все, що трапилося.

32 Тоді його пан покликав його та каже йому: Лукавий рабе, весь той борг я тобі простив, бо ти вблагав мене.

33 Хіба не слід і тобі було змилосердитися над своїм співрабом, як я змилосердився над тобою?

34 І його пан, розгнівавшись, передав його катам, доки не віддасть увесь борг.

35 Так і Мій Отець Небесний чинитиме з вами, якщо не простите від вашого серця кожний братові своєму [його переступів].

 19
 

1 Після того, як Ісус закінчив ці слова, Він вийшов з Галилеї і прибув до юдейських околиць, що за Йорданом.

2 За Ним пішло багато людей, і Він оздоровив їх там.

Що Бог поєднав, людина хай не розлучає

3 Підійшли до Нього фарисеї і, випробовуючи Його, запитали: Чи годиться чоловікові розлучатися зі своєю дружиною з будь-якої причини?

4 А Він у відповідь сказав: Хіба не читали ви, що Творець на початку створив їх чоловіком і жінкою?

5 І сказав: Тому залишить чоловік батька й матір і пристане до своєї жінки, і обоє будуть одним тілом.

6 То вже буде не два, а одне тіло. Отже, що Бог поєднав, людина хай не розлучає.

7 Кажуть Йому: А чому ж Мойсей звелів дати листа про розлучення і її відпустити?

8 Він каже їм: Мойсей через вашу жорстокість дозволив вам розлучатися з вашими дружинами, але спочатку так не було.

9 Кажу ж вам, що кожен, хто розлучається зі своєю дружиною, — за винятком випадку, спричиненого розпустою, — і одружується з іншою, чинить перелюб, [і хто одружується з розлученою, чинить перелюб].

10 Його учні кажуть Йому: Коли така справа чоловіка з жінкою, то краще не одружуватися.

11 Він же сказав їм: Не всі розуміють це слово, а лише ті, кому дано.

12 Бо є євнухи, які такими народилися з лона матері; є євнухи, яких оскопили люди, і є євнухи, які задля Царства Небесного оскопили самі себе. Хто може збагнути, нехай збагне.

Ісус благословляє дітей

13 Тоді привели до нього дітей, щоб руки поклав на них і помолився, а учні заборонили їм.

14 Та Ісус сказав: Облиште дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо для таких є Царство Небесне.

15 І, поклавши на них руки, Він пішов звідти.

Ісус і багатий юнак

16 І ось один, підійшовши, сказав Йому: Учителю [добрий], що доброго я маю робити, аби мати вічне життя?

17 Ісус сказав йому: Чому питаєш Мене про добре? Добрий тільки Один Бог. Як хочеш увійти до життя, дотримуйся заповідей.

18 Той питає Його: Яких? Ісус відповів: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво,

19 шануй батька та матір і люби ближнього свого, як самого себе.

20 Каже Йому юнак: Це все зберіг я [змалку], чого ще мені бракує?

21 Ісус відповів йому: Якщо хочеш бути досконалим, піди та продай своє майно, роздай бідним і матимеш скарб на небесах, а тоді приходь і йди за Мною.

22 Почувши ці слова, юнак із сумом відійшов, бо мав великі маєтки.

23 А Ісус сказав Своїм учням: Запевняю вас, що важко багатому ввійти в Царство Небесне.

24 І ще додам: легше верблюдові пройти через вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже.

25 Почувши це, учні дуже здивувалися і сказали: То хто ж тоді може спастися?

26 Поглянувши на них, Ісус промовив: Для людей це неможливо, а для Бога все можливе.

Нагорода тим, хто пішов за Христом

27 Тоді Петро, звернувшись до Нього, сказав: Ось ми залишили все й пішли за Тобою, то що нам буде?

28 А Ісус відказав: Запевняю вас, що ви, які пішли за Мною, у новому бутті, коли сяде Син Людський на престолі Своєї слави, сядете й ви на дванадцятьох престолах, щоб судити дванадцять племен Ізраїля.

29 І кожний, хто задля Мого Імені залишить дім або братів, або сестер, або батька, або матір, [або дружину], або дітей, або поля, той отримає в сто разів більше і матиме у спадок вічне життя.

30 Багато перших будуть останніми, а останні — першими.

 20
 

Притча про робітників у винограднику

1 Царство Небесне подібне до господаря, який вийшов якось вранці найняти робітників до свого виноградника.

2 Домовившись з робітниками по динарію за день, він послав їх до свого виноградника.

3 Вийшовши о третій годині , побачив інших, які стояли без діла на ринку,

4 і сказав їм: Ідіть і ви у виноградник — і дам вам по справедливості.

5 Вони пішли. Далі, вийшовши о шостій та о дев’ятій годинах, зробив так само.

6 Коли вийшов об одинадцятій годині, знайшов інших, які стояли, і каже їм: Чому ви стоїте тут без діла цілий день?

7 Кажуть йому: Бо нас ніхто не найняв. Він каже їм: Ідіть і ви у виноградник [мій — і одержите, що вам належить].

8 Коли настав вечір, каже господар виноградника до свого управителя: Поклич робітників і дай їм платню, почавши від останніх і аж до перших.

9 Ті, хто прийшов об одинадцятій годині, одержали по динарію.

10 А коли підійшли перші, то думали, що одержать більше, але й вони отримали по динарію.

11 Відтак, одержавши, нарікали на пана,

12 кажучи: Оці останні попрацювали одну годину, а ти прирівняв їх до нас, які винесли тягар дня і спеку.

13 А він у відповідь сказав одному з них: Друже, не кривджу тебе; чи не за динарія домовився ти зі мною?

14 Візьми своє і йди. Я хочу й цьому останньому дати так само, як і тобі;

15 хіба не можна мені зробити з моїм те, що я бажаю? Чи твоє око лукаве через те, що я добрий?

16 Так останні будуть першими, а перші — останніми, [бо багато є покликаних, а мало вибраних].

Ісус нагадує про Свою смерть і воскресіння

17 Прямуючи до Єрусалима, Ісус узяв дванадцятьох учнів окремо і дорогою сказав їм:

18 Ось, ідемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам; і засудять Його на смерть,

19 і видадуть Його язичникам на наругу, на катування та розп’яття, а третього дня Він воскресне.

Прохання матері щодо своїх синів

20 Тоді підійшла до Нього мати синів Зеведеєвих зі своїми синами, кланяючись і просячи щось у Нього.

21 Він запитав її: Чого бажаєш? Вона відповідає Йому: Звели, щоби двоє моїх синів сіли — один праворуч Тебе, а другий — ліворуч у Твоєму Царстві.

22 У відповідь Ісус промовив: Не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я маю пити? [Або хреститися хрещенням, яким Я хрещуся?] Кажуть Йому: Можемо.

23 Він говорить їм: Отже, чашу Мою будете пити [і хрещенням, яким Я хрещуся, будете хреститися], але щоб сісти по правиці й лівиці від Мене, не Моє це давати, а лише кому приготував Мій Отець.

24 Почувши це, десятеро обурилися на двох братів.

Як стати великим

25 Ісус же, покликавши їх, сказав: Ви знаєте, що князі народів володіють ними, а сильні світу панують над ними.

26 Не так буде у вас: бо хто хоче між вами стати великим, той нехай буде вашим слугою,

27 і хто лише хоче між вами бути першим, нехай буде вашим рабом;

28 так само і Син Людський — прийшов Він не для того, щоби служили Йому, а щоби послужити й віддати Свою душу як викуп за багатьох!

Ісус відкриває очі двом сліпим

29 Коли вони виходили з Єрихона, за Ним пішов великий натовп.

30 І ось двоє сліпих, які сиділи при дорозі, почувши, що Ісус наближається, закричали: Помилуй нас, Господи, Сину Давидів!

31 Натовп втихомирював їх, щоби замовкли, а вони ще дужче кричали, гукаючи: Помилуй нас, Господи, Сину Давидів!

32 Ісус зупинився, покликав їх і промовив: Що хочете, щоб Я зробив для вас?

33 Вони кажуть Йому: Господи, аби відкрилися наші очі.

34 Ісус, змилосердившись, доторкнувся до їхніх очей — і вони враз стали зрячими й пішли за Ним.

 21
 

Славний в’їзд Ісуса в Єрусалим

1 Коли вони наблизилися до Єрусалима і прийшли у Витфагію, до Оливної гори, Ісус послав двох учнів,

2 повелівши їм: Ідіть у село, що перед вами; відразу знайдете ослицю на прив’язі й осля з нею; відв’яжіть і приведіть до Мене.

3 А коли хтось вам щось скаже, то відповісте, що Господь потребує їх і що відразу ж їх поверне.

4 Сталося це, щоби збулося сказане пророком, який промовляв:

5 Скажіть сіонській дочці: Ось, твій Цар іде до тебе — лагідний і верхи на ослиці та осляті, яке народжене від під’яремної!

6 Учні пішли і зробили так, як звелів їм Ісус:

7 привели ослицю та осля, поклали на них одяг, і Він сів на них.

8 І багато людей стелили свій одяг по дорозі, інші зрізували гілля з дерев і клали на шляху.

9 Люди, які йшли перед Ним і слідом за Ним, вигукували, проголошуючи: Осанна Синові Давидовому! Благословенний Той, Хто йде в Ім’я Господнє! Осанна на висотах!

10 Коли Він увійшов у Єрусалим, захвилювалося ціле місто, питаючи: Хто це Такий?

11 А натовп відповідав: Це — Пророк Ісус, Той, Котрий із Назарета галилейського.

Ісус звільняє храм від торговців

12 Ісус увійшов у храм і вигнав усіх, хто продавав і купував у храмі, перекинув столи міняльників грошей і ослони тих, які продавали голубів,

13 і каже їм: Написано: Мій дім буде названий домом молитви, ви ж робите його печерою розбійників.

14 Підійшли до Нього сліпі та кульгаві в храмі, і Він оздоровив їх.

15 Первосвященики та книжники, побачивши чудеса, які Він чинив, і дітей, які вигукували в храмі: Осанна Синові Давидовому! —

16 обурилися і сказали Йому: Чи чуєш, що вони кажуть? А Ісус відповів їм: Так! Хіба ви не читали ніколи, що з уст немовлят і тих, які ссуть, Ти приготував хвалу?

17 Залишивши їх, Він пішов геть з міста до Витанії і замешкав там.

Усе, що попросите в молитві з вірою, — одержите

18 Уранці, повертаючись до міста, зголоднів.

19 Побачивши одну смоківницю при дорозі, Він підійшов до неї і нічого на ній не знайшов, крім самого листя, тож сказав їй: Хай довіку не буде від тебе плоду! І смоківниця враз усохла.

20 Учні, коли побачили це, здивувалися і кажуть: Як швидко ця смоківниця засохла!

21 У відповідь Ісус сказав їм: Запевняю вас: якщо матимете віру і не будете сумніватися, то не лише зробите те, що сталося зі смоківницею, але коли й цій горі скажете: Піднесися і кинься в море! — так і станеться.

22 І все, що попросите в молитві з вірою, — одержите.

Питання про Ісусову владу

23 Коли Він увійшов у храм, до Нього, як Він навчав, підійшли первосвященики та старші народу і запитали: Якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав цю владу?

24 У відповідь Ісус сказав їм: Задам і Я вам одне запитання. Якщо на нього відповісте Мені, то і Я вам скажу, якою владою Я це чиню:

25 Хрещення Іванове звідки було? З неба чи від людей? Вони ж міркували між собою: Якщо скажемо: З неба, Він відкаже нам: То чому ви не повірили йому?

26 Якщо ж скажемо: Від людей, то боїмося народу, бо всі вважають Івана за пророка.

27 Тож у відповідь вони Ісусові сказали: Не знаємо! Тоді й Він промовив до них: І Я не скажу вам, якою владою Я це чиню!

Притча про неслухняних синів

28 Як вам здається? Один чоловік мав двох синів. І прийшовши до першого, сказав: Сину, іди попрацюй сьогодні у винограднику!

29 Той же у відповідь сказав: Не хочу! Та пізніше, розкаявшись, пішов.

30 Підійшовши до другого, сказав так само. А той у відповідь промовив: Я іду, пане, — але не пішов.

31 Котрий із двох виконав волю батька? Кажуть: Перший! Промовляє до них Ісус: Запевняю вас, що митники й розпусниці випереджають вас до Царства Божого.

32 Бо прийшов до вас Іван дорогою праведності, та ви не повірили йому, а митники й розпусниці повірили йому; ви ж, побачивши це, не покаялися, щоб хоч потім повірити йому!

Притча про злочинних робітників

33 Слухайте іншу притчу. Був чоловік-господар, який насадив виноградник, обгородив його огорожею, викопав у ньому виноградну давильню , збудував башту, найняв робітників і відійшов.

34 Коли ж достигли плоди, послав він своїх рабів до робітників, щоб узяти свою частку врожаю.

35 Та робітники, схопивши його рабів, кого побили, кого вбили, кого закидали камінням.

36 Тоді він послав інших рабів, більше, ніж перед тим, але й з ними вчинили так само.

37 Нарешті послав до них свого сина, кажучи: Посоромляться мого сина.

38 Робітники ж, побачивши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець; ходімо, вб’ємо його і одержимо його спадщину.

39 І схопивши його, викинули геть із виноградника і вбили.

40 Тож коли прийде господар виноградника, то що він зробить тим робітникам?

41 Кажуть йому: Злих люто вигубить, а виноградник передасть іншим робітникам, які будуть вчасно віддавати його частку.

42 Каже їм Ісус: Хіба ви не читали ніколи в Писаннях: Камінь, який будівничі відкинули як непридатний, саме він став наріжним. Від Господа це сталося, і це дивовижне в очах наших?

43 Тому й кажу це вам, що буде забране від вас Царство Боже і дане народові, який буде приносити його плоди.

44 І хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить.

45 Почувши його притчі, первосвященики та фарисеї зрозуміли, що Він говорить про них,

46 і намагалися Його схопити, та побоялися людей, котрі вважали Його за пророка.

 22
 

Притча про весілля царського сина

1 У відповідь Ісус знову заговорив до них у притчах, кажучи:

2 Схоже Царство Небесне на одного чоловіка — царя, який справив весілля своєму синові.

3 Він послав своїх рабів покликати запрошених на весілля, але ті не захотіли прийти.

4 Тоді знову послав інших рабів, кажучи: Скажіть запрошеним: Ось, я приготував мій бенкет; моїх волів і годовану худобу зарізано, і все готове; приходьте на весілля!

5 А вони, знехтувавши, відійшли: один — на своє поле, другий — на свій торг;

6 інші ж, схопивши його рабів, познущалися над ними й повбивали.

7 Цар розгнівався, послав своє військо, вигубив убивць і спалив їхнє місто.

8 Тоді каже своїм рабам: Оскільки весілля готове, а запрошені виявилися недостойними,

9 то йдіть на роздоріжжя і кого тільки зустрінете, кличте на весілля.

10 Вийшовши на дороги, ті раби зібрали всіх, кого знайшли, — і злих, і добрих; і наповнилася весільна світлиця гістьми.

11 Цар прийшов подивитися на тих, які зібралися, і побачив чоловіка, не вбраного у весільний одяг,

12 і каже йому: Друже, як ти ввійшов сюди без весільного одягу? Той же мовчав.

13 Тоді сказав цар слугам: Зв’яжіть йому ноги й руки та викиньте в зовнішню темряву: там буде плач і скрегіт зубів.

14 Адже багато запрошених, та мало вибраних!

Кесареве — кесареві, а Боже — Богові!

15 Тоді фарисеї пішли і зібрали раду, щоби зловити Його на слові.

16 І послали до Нього своїх учнів з іродіянами , кажучи: Учителю, знаємо, що Ти є праведний, правдиво навчаєш Божої дороги і не зважаєш ні на кого, бо не дивишся на обличчя людей.

17 Тож скажи нам, як Ти вважаєш: чи належить давати податок кесареві, чи ні?

18 Знаючи їхнє лукавство, Ісус сказав: Навіщо випробовуєте Мене, лицеміри?

19 Покажіть Мені податкову монету! Вони принесли Йому динарій .

20 А Він каже їм: Чий це образ і напис?

21 Відповідають: Кесаря! Тоді Він каже їм: То кесареве віддайте кесареві, а Боже — Богові!

22 Почувши це, ті здивувалися і, залишивши Його, відійшли.

Ісус говорить про воскресіння мертвих

23 Того дня підійшли до Нього садукеї, які твердять, що не існує воскресіння, і запитали Його,

24 кажучи: Учителю, Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то нехай його брат візьме його дружину і воскресить нащадків брата свого.

25 Було в нас семеро братів: і перший, одружившись, помер, не маючи дітей, залишив свою дружину своєму братові;

26 так само другий і третій — аж до сьомого.

27 Після всіх померла й жінка.

28 Тож котрого із семи буде вона дружиною у воскресінні? Адже всі мали її!

29 У відповідь Ісус сказав їм: Помиляєтеся, не знаючи ані Писання, ані сили Божої,

30 бо по воскресінні не одружуються і не виходять заміж, а є мов ангели на небі.

31 Щодо воскресіння з мертвих, то хіба ви не читали Слова Божого, яке говорить:

32 Я є Богом Авраама, Богом Ісаака, Богом Якова, — Богом не мертвих, а живих.

33 І почувши це, люди були в захопленні з Його вчення.

Найбільша заповідь

34 А фарисеї, почувши, що Він закрив уста садукеям, зібралися разом,

35 і один з них, законовчитель, запитав, випробовуючи Його:

36 Учителю, яка заповідь найбільша в Законі?

37 Він же сказав йому: Любитимеш Господа Бога свого всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою!

38 Це — перша і найбільша заповідь.

39 Друга — подібна до неї: Любитимеш свого ближнього, як самого себе!

40 На цих двох заповідях тримається весь Закон і Пророки.

Чий Син Христос?

41 Коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх, кажучи:

42 Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син? Вони Йому відказали: Давидів.

43 Він каже їм: То як же Давид у Дусі називає Його Господом, говорячи:

44 Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Твоїх ворогів під Твої ноги?

45 Отже, якщо Давид називає Його Господом, як Він може бути йому сином?

46 І ніхто не міг відповісти Йому ні слова, тож від того дня ніхто більше не наважувався Його запитувати.

 23
 

Ісус викриває лицемірство

1 Тоді Ісус промовив до натовпу і до своїх учнів,

2 кажучи: На сидіння Мойсея посідали книжники та фарисеї.

3 Усе, що лише скажуть вам, робіть і виконуйте, але так, як вони, не чиніть, бо вони кажуть і не роблять.

4 Вони в’яжуть важкі, непосильні тягарі й кладуть на плечі людей, а самі пальцем своїм не хочуть їх поворухнути.

5 Усі свої вчинки вони роблять так, щоб їх бачили люди. Роблять ширшими свої філактерії та побільшують китиці,

6 люблять почесні місця на бенкетах і перші місця в синагогах,

7 і вітання на майданах, щоб їх кликали люди: Учителю!

Хто себе звеличує, буде понижений

8 Ви ж не називайте себе вчителями, бо один є у вас Учитель, а всі ви — брати.

9 І не називайте нікого на землі отцем, бо є один у вас Отець — Небесний.

10 Не називайтеся і наставниками, бо є один у вас Наставник — Христос.

11 Найбільший з вас нехай буде вам слугою.

12 Тому що хто буде себе підносити, буде принижений, а той, хто буде принижувати себе, буде піднесений.

Горе лицемірам

13 Горе ж вам, книжники та фарисеї, лицеміри, тому що ви зачиняєте Царство Небесне перед людьми: і самі не входите, і тим, які йдуть, не дозволяєте ввійти.

14 [Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, тому що ви поїдаєте хати вдовиць і про людське око довго молитеся, — за це отримаєте дуже тяжкий осуд].

15 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, які обходите море і суходіл, аби здобути бодай одного новонаверненого, а коли це станеться, то робите його сином геєни — вдвічі гіршим за вас.

16 Горе вам, проводирі сліпі, які говорите: Хто клянеться храмом, то це нічого, а хто клянеться золотом храму, той винний.

17 Безумні й сліпі! Бо що є більше: золото чи храм, який освячує золото?

18 І: Хто клянеться жертовником, то це нічого, а хто клянеться даром, що на ньому, той винний.

19 [Нерозумні й] сліпі! Що більше: дар чи жертовник, який освячує той дар?

20 Отже, хто клянеться жертовником, клянеться ним і тим, що є на ньому;

21 і хто клянеться храмом, клянеться ним і Тим, Хто живе в ньому;

22 і хто клянеться небом, клянеться Божим престолом і Тим, Хто сидить на ньому.

23 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо даєте десятину з м’яти, кропу й кмину, а занедбали найважливіше в Законі: суд, милосердя та віру; і це належить робити, і того не залишати.

24 Проводирі ви сліпі, які відціджуєте комара, а верблюда ковтаєте.

25 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо очищаєте чашу й миску ззовні, а всередині вони повні здирства та ненаситності.

26 Фарисею сліпий, очисти спершу чашу всередині, щоб і ззовні вона стала чистою.

27 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо ви подібні до гробів побілених, які ззовні видаються гарними, а всередині повні мертвих кісток і всякої нечистоти.

28 Так і ви ззовні видаєтеся людям праведними, а всередині повні лицемірства й беззаконня.

29 Горе вам, книжники та фарисеї, лицеміри, бо будуєте гробниці пророкам і прикрашаєте пам’ятники праведникам,

30 і кажете: Коли б ми жили у дні наших батьків, то не були б їхніми спільниками в пролитті крові пророків!

31 Отак свідчите самі собі, що ви є синами тих, хто вбивав пророків.

32 Тож виповніть міру беззаконня ваших батьків.

33 Змії, поріддя гадюче! Як втечете від суду геєни?

34 Тому Я посилаю до вас пророків, мудреців та книжників; з них деяких уб’єте і розіпнете, а деяких будете бичувати у ваших синагогах і гнати з міста до міста,

35 щоб упала на вас уся кров праведників, пролита на землі: від крові праведного Авеля до крові Захарії, сина Варахіїного, якого вбили ви між храмом і жертовником.

36 Запевняю вас: це все прийде на цей рід.

Любов Ісуса до Єрусалима

37 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і побиваєш камінням посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, та ви не захотіли!

38 Ось, залишається вам ваш дім порожнім.

39 Кажу вам: не побачите Мене відтепер, доки не скажете: Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє!

 24
 

Ісус говорить про зруйнування храму

1 Вийшовши, Ісус пішов від храму; Його учні підійшли до Нього, щоби показати Йому будівлі храму.

2 А Ісус у відповідь сказав їм: Чи не бачите все це? Запевняю вас: не залишиться тут каменя на камені, який не буде зруйнований.

Ознаки Другого приходу

3 Коли Він сидів на Оливній горі, до Нього на самоті підійшли учні, кажучи: Скажи нам, коли це буде і яка ознака Твого приходу та кінця віку?

4 У відповідь Ісус сказав їм: Стережіться, щоби хтось вас не ввів у оману,

5 бо багато хто прийде під Моїм Ім’ям, кажучи: Я — Христос! — і багатьох зведуть.

6 Ви почуєте про війни і про чутки воєнні. Глядіть, не жахайтеся, бо має так статися; але це ще не кінець.

7 Бо повстане народ проти народу, і царство піде на царство, і буде голод, [і пошесті], і землетруси в різних місцях,

8 та це все — лише початок страждань.

9 Тоді видаватимуть вас на муки і вбиватимуть вас, і зненавидять вас усі народи через Моє Ім’я.

10 І тоді багато хто спокуситься, і одне одного будуть видавати, і зненавидять одне одного;

11 і повстануть численні лжепророки, і зведуть багатьох;

12 і через поширення беззаконня охолоне любов багатьох.

13 А той, хто вистоїть до кінця, буде спасенний.

14 І це Євангеліє Царства буде проповідуватися по всьому світі на свідчення всім народам, — і тоді прийде кінець.

15 Отже, коли побачите гидоту спустошення, що знаходиться на святому місці, провіщену пророком Даниїлом, — хто читає, нехай розуміє, —

16 тоді ті, хто в Юдеї, хай втікають у гори;

17 хто на даху, хай не сходить узяти те, що в його домі,

18 і хто на полі, хай не повертається назад узяти свій одяг.

19 Горе ж вагітним і тим, хто годуватиме грудьми в ті дні.

20 Тож моліться, щоб ваша втеча не сталася взимку або в суботу.

21 Адже тоді буде велике горе, якого не було від початку світу дотепер, і не буде.

22 Коли б не були ті дні вкорочені, то не спаслася б жодна людина. Але заради вибраних ті дні будуть вкорочені.

23 Тоді, коли хто вам скаже: Ось тут Христос! Або: Там! — не вірте.

24 Бо постануть лжехристи та лжепророки і будуть чинити великі ознаки й чудеса, щоби звести, якщо вдасться, навіть і вибраних.

25 Ось я попередив вас!

26 Отже, коли вам скажуть: Ось Він у пустелі! — не виходьте; Ось Він у потайних кімнатах! — не вірте,

27 адже як блискавка виходить зі сходу і з’являється аж на заході, таким буде й прихід Сина Людського;

28 бо де буде труп, там зберуться орли.

Прихід Сина Людського

29 Відразу по тих днях горя сонце померкне, і місяць не дасть свого світла, і зорі падатимуть з неба, і небесні сили захитаються.

30 І тоді з’явиться ознака Сина Людського на небі, і заголосять усі племена землі, і побачать Сина Людського, Який іде на хмарах небесних з великою силою і славою;

31 і з гучною сурмою Він пошле Своїх ангелів, і зберуть Його вибраних із чотирьох вітрів, з одного кінця неба до другого.

32 Від смоківниці навчіться притчі: коли вже її бруньки стають м’якими і випускають листя, знаєте, що близько літо;

33 так і ви, коли все це побачите, знайте, що близько, вже при дверях.

34 Запевняю вас: не мине цей рід, як усе це збудеться.

35 Небо і земля проминуть, а Мої слова не проминуть.

Важливо бути готовими

36 Про той же день і годину не знає ніхто: ані небесні ангели, ані Син, а тільки один Отець.

37 Адже так, як було за днів Ноя, таким буде прихід Сина Людського.

38 Бо так, як у ті дні перед потопом їли й пили, одружувалися і виходили заміж — аж до того дня, коли Ной увійшов у ковчег,

39 і ніхто не знав, аж ось прийшов потоп і забрав усіх, — таким буде і прихід Сина Людського.

40 Тоді двоє будуть у полі: один буде забраний, а один залишиться;

41 дві будуть молоти на жорнах: одна буде забрана, а одна залишиться.

42 Отже, пильнуйте, бо не знаєте, якого дня прийде ваш Господь.

43 Тож пам’ятайте, що коли б господар знав, в яку сторожу приходить злодій, він пильнував би і не дав би підкопати свого дому.

44 Тому й ви будьте готові, бо Син Людський приходить тієї години, про яку й не думаєте.

Про вірного і злого раба

45 Хто ж є вірним і мудрим рабом, якого поставить пан над своєю челяддю, щоби вчасно давати їм їжу?

46 Блаженний той раб, якого пан, коли прийде, знайде, що він так робить.

47 Запевняю вас, що він поставить його над усім своїм маєтком.

48 А коли той злий раб скаже у своєму серці: Мій пан запізнюється! —

49 і почне бити своїх товаришів, а їсти й пити з п’яницями,

50 то прийде пан того раба в день, в який не сподівається, і в годину, якої не знає;

51 розітне його навпіл і визначить його долю з лицемірами; там буде плач і скрегіт зубів.

 25
 

Притча про десятьох дів

1 Тоді Царство Небесне буде подібне до десятьох дів, які, взявши свої каганці, вийшли назустріч молодому.

2 П’ять із них були нерозумні, а п’ять — мудрі.

3 Нерозумні, взявши свої каганці, не взяли з собою олії.

4 А мудрі разом зі своїми каганцями в посудинах взяли олію.

5 Оскільки молодий запізнювався, усі задрімали й поснули.

6 А опівночі пролунав крик: Ось молодий, виходьте йому назустріч!

7 Тоді всі ті діви встали і приготували свої каганці.

8 Нерозумні сказали мудрим: Дайте нам вашої олії, бо наші каганці гаснуть!

9 А мудрі у відповідь сказали: Щоби часом не забракло і нам, і вам, краще підіть до продавців, та й купіть собі.

10 Коли вони пішли купувати, прийшов молодий, і ті, які були готові, пішли з ним на весілля, і за ними замкнули двері.

11 Потім приходять й інші діви, та й кажуть: Пане, пане, відчини нам!

12 А він у відповідь сказав: Запевняю вас, я вас не знаю!

13 Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, [коли Син Людський прийде].

Притча про таланти

14 Подібно, як один чоловік, відходячи, покликав своїх рабів і передав їм своє майно;

15 одному дав п’ять талантів , другому — два, а третьому — один, кожному згідно з його спроможністю, і відійшов.

16 Той, хто одержав п’ять талантів, негайно пішов, пустив їх в обіг і заробив ще п’ять;

17 так само той, хто взяв два, заробив ще два.

18 А той, хто одержав один, пішов і закопав у землю гроші свого пана.

19 Через тривалий час приходить пан тих рабів і розраховується з ними.

20 Підійшов той, який одержав п’ять талантів, — приніс ще п’ять талантів і каже: Пане, п’ять талантів ти мені передав. Ось іще п’ять талантів я придбав!

21 Сказав йому його пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!

22 Підійшов і той, який одержав два таланти, і сказав: Пане, два таланти ти мені передав. Ось іще два таланти я заробив!

23 Сказав йому пан: Гаразд, рабе добрий і вірний! У малому був ти вірний, над великим тебе поставлю. Увійди в радість свого пана!

24 Підійшов і той, який одержав один талант, і сказав: Пане, знав я тебе, що ти жорстока людина: жнеш, де не сіяв, і збираєш, де не розсипав.

25 Я, побоявшись, пішов і сховав твій талант у землю. Ось, бери своє!

26 У відповідь його пан сказав йому: Злий і лінивий рабе! То ти знав, що я жну, де не сіяв, і збираю, де не розсипав?

27 Треба тобі було віддати мої гроші торговцям, і тепер я взяв би своє з прибутком.

28 Тож візьміть у нього талант і дайте тому, хто має десять талантів.

29 Адже кожному, хто має, дано буде, і матиме ще більше, а від того, який не має, буде забране і те, що має.

30 А нікчемного раба викиньте в зовнішню темряву; там буде плач і скрегіт зубів! [Це сказавши, закликав: Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає]!

Дві долі

31 Коли прийде Син Людський у Своїй славі й усі ангели з Ним, тоді сяде на престолі Своєї слави;

32 і зберуться перед Ним усі народи, і відділить їх одне від одного, як пастух відділяє овець від козлів;

33 і поставить овець праворуч, а козлів — ліворуч.

34 Тоді Цар скаже тим, які праворуч: Прийдіть, благословенні Мого Отця, успадкуйте Царство, приготоване вам від створення світу!

35 Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви Мене напоїли; чужинцем був Я, і ви Мене прийняли;

36 не мав одягу, і ви Мене одягнули; хворів, і ви Мене відвідали; у в’язниці був Я, і ви прийшли до Мене!

37 Тоді озвуться до Нього праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили Тебе голодним і нагодували, або спраглим і напоїли?

38 Коли ми бачили Тебе чужинцем і прийняли, або нагим і одягнули?

39 Коли ми бачили Тебе хворим, або у в’язниці, і прийшли до Тебе?

40 Цар у відповідь скаже їм: Запевняю вас: те, що зробили одному з Моїх найменших братів, ви зробили Мені.

41 Тоді скаже й тим, які ліворуч: Ідіть від Мене, прокляті, у вічний вогонь, приготований дияволові та його ангелам!

42 Бо голодував Я, а ви не дали Мені їсти; спраглим був Я, а ви не напоїли Мене;

43 чужинцем був, а ви не прийняли Мене; нагим був, а ви не одягнули Мене; був хворим і у в’язниці, а ви не відвідали Мене.

44 Тоді озвуться і ті, кажучи: Господи, коли це ми бачили Тебе голодним, або спраглим, або чужинцем, або нагим, або хворим, або у в’язниці й не послужили Тобі?

45 Тоді у відповідь скаже їм: Запевняю вас: коли ви не зробили цього одному з найменших, то не зробили й Мені.

46 І підуть ті на вічне покарання, а праведні — на життя вічне.

 26
 

Ісус нагадує про Свою смерть

1 Коли Ісус промовив усі ці слова, то сказав Своїм учням:

2 Ви знаєте, що через два дні буде Пасха, і Син Людський буде виданий на розп’яття.

Змова вбити Ісуса

3 Тоді зібралися первосвященики, [книжники] та старші народу у дворі первосвященика на ім’я Каяфа

4 і змовилися підступом схопити Ісуса та вбити.

5 Однак вони казали: Не у свято, щоб не сталося заколоту в народі!

Дорогоцінне миро для Ісуса

6 І ось, коли Ісус був у Витанії, у домі Симона прокаженого,

7 до нього підійшла жінка, яка мала алебастрову посудину з дорогоцінним миром, і, коли Він сидів, вилила Йому на голову.

8 Побачивши це, учні обурилися і сказали: Навіщо така даремна трата?

9 Адже це можна було дорого продати і роздати бідним!

10 Зрозумівши, Ісус сказав їм: Навіщо ви докоряєте жінці? Вона зробила Мені добре діло;

11 бідних ви завжди маєте із собою, а Мене не завжди маєте.

12 Виливши миро на Моє тіло, вона вчинила це на Мій похорон.

13 Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися це Євангеліє в усьому світі, буде розповідатися і про те, що вона зробила, — на згадку про неї.

Юда погоджується видати Ісуса

14 Тоді один із дванадцятьох, якого звали Юда Іскаріотський, пішов до первосвящеників

15 і сказав: Що ви дасте мені, і я видам Його вам? Вони ж заплатили йому тридцять срібних монет.

16 І відтоді він шукав слушної нагоди, щоб Його видати.

Вечеря Господня

17 Першого дня Опрісноків до Ісуса підійшли учні й запитали: Де хочеш, щоб ми приготували Тобі спожити пасху?

18 Він відповів: Ідіть у місто до одного чоловіка й скажіть йому: Учитель каже: Мій час близько, у тебе справлю Пасху зі Своїми учнями.

19 Учні зробили так, як звелів їм Ісус, і приготували пасху.

20 Коли настав вечір, Він сів до столу з дванадцятьма [учнями]

21 і, як вони їли, сказав: Запевняю вас, що один із вас Мене видасть.

22 Дуже сумуючи, кожний почав говорити Йому: Чи не я, Господи?

23 А Він у відповідь сказав: Той, хто вмочить зі Мною рукою в мисці, — Мене видасть.

24 Син Людський іде, як написано про Нього, але горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не народитися!

25 Озвався і Юда, зрадник Його, і сказав: Чи це не я, Учителю? Відповів йому: Ти сказав.

26 Коли ж вони їли, Ісус, узявши хліб і поблагословивши, переломив, дав учням і сказав: Прийміть, їжте, це — тіло Моє.

27 Потім узяв чашу і, віддавши подяку, подав їм і сказав: Пийте з неї всі,

28 бо це кров Моя [Нового] Завіту, що за багатьох проливається на відпущення гріхів.

29 Та кажу вам, що віднині не питиму із цього плоду виноградного аж до того дня, коли його новим питиму з вами в Царстві Мого Отця.

Ісус говорить про відречення учнів

30 Заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.

31 Тоді каже їм Ісус: Ви всі спокуситеся Мною цієї ночі, бо написано: Уражу пастиря — і розсіються вівці отари.

32 А після Мого воскресіння Я випереджу вас у Галилеї.

33 У відповідь Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться в Тобі, то я ніколи не спокушуся!

34 Ісус промовив до нього: Запевняю тебе, що цієї ночі, перш ніж заспіває півень, ти тричі від Мене відречешся.

35 Каже Йому Петро: Якби мені навіть треба було померти з Тобою, не відречуся від Тебе! Так само сказали і всі учні.

Ісусова молитва в Гетсиманії

36 Тоді Ісус приходить з ними до місця, яке зветься Гетсиманія, і каже їм: Посидьте тут, поки Я піду і там помолюся.

37 І, взявши Петра та двох Зеведеєвих синів, почав сумувати й тужити.

38 Тоді каже їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя. Залишайтеся тут і пильнуйте зі Мною!

39 І, пройшовши трохи далі, упав долілиць, молячись і кажучи: Отче Мій, якщо можливо, нехай Мене обмине ця чаша; однак не як Я хочу, а як Ти.

40 Повертається до учнів і знаходить, що вони сплять, і каже Петрові: То не змогли ви й однієї години попильнувати зі Мною?

41 Пильнуйте та моліться, щоб не потрапити у спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне.

42 Знову відійшов; удруге почав молитися, промовляючи: Отче Мій, якщо ця чаша не може обминути, щоб Я не пив її, нехай буде Твоя воля.

43 Повернувшись, побачив, що вони знову спали, бо їхні очі стали важкими.

44 Залишивши їх, Він відійшов, знову помолився і втретє повторив ті самі слова.

45 Тоді приходить до учнів і каже їм: Ви все ще спите й відпочиваєте? Ось наблизилася година, і Син Людський видається в руки грішників.

46 Устаньте, ходімо, бо наблизився Мій зрадник!

Юдина зрада

47 Він ще говорив, як прийшов Юда, один із дванадцятьох, а з ним велика юрба з мечами та киями від первосвящеників і старших народу.

48 А той, хто видавав Його, подав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то Він. Схопіть Його!

49 Він відразу підійшов до Ісуса і сказав: Радій , Учителю! — та й поцілував Його.

50 Ісус запитав його: Друже, для чого ти прийшов? А ті підступили, наклали руки на Ісуса й схопили Його.

51 І ось один із тих, які були з Ісусом, простягнувши руку, вихопив свого меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.

52 Тоді каже йому Ісус: Поверни свого меча на його місце, бо всі, хто бере меч, від меча загинуть.

53 Чи ти думаєш, що Я не можу вблагати Мого Отця, аби Він дав Мені понад дванадцять легіонів ангелів?

54 Як же тоді збудуться Писання, що так має статися?

55 У той час Ісус промовив до юрби: Немов на розбійника ви вийшли з мечами й киями, щоб Мене схопити; щодня Я перебував у храмі, навчаючи, і ви не схопили Мене.

56 Це ж усе сталося, аби збулося Писання пророків. Тоді всі учні, залишивши Його, втекли.

Суд у первосвященика Каяфи

57 Ті, котрі схопили Ісуса, повели Його до первосвященика Каяфи, де зібралися книжники та старші.

58 Петро ж ішов за Ним віддалік до двору первосвященика і, увійшовши всередину, сів зі слугами, щоби побачити, чим то закінчиться.

59 А первосвященики [та старші] і весь синедріон шукали фальшивого свідчення проти Ісуса, щоби Його вбити,

60 але не знаходили, хоч виступало багато лжесвідків. Нарешті прийшло двоє

61 і кажуть: Він говорив: Я можу зруйнувати Божий храм і за три дні відбудувати.

62 Первосвященик устав і сказав Йому: Нічого не відповідаєш на те, що вони проти Тебе свідчать?

63 Але Ісус мовчав. І первосвященик сказав Йому: Заклинаю Тебе Богом Живим, щоб Ти сказав нам: Чи Ти Христос — Син Божий?

64 Ісус йому відповів: Ти сказав! Однак Я кажу вам: відтепер ви побачите Сина Людського, Який буде сидіти праворуч Сили та прийде на хмарах небесних!

65 Тоді первосвященик роздер свій одяг, кажучи: Він сказав богохульство! Яких ще потребуємо свідків? Ось, тепер ви чули богохульство!

66 Як ви вважаєте? Вони ж у відповідь сказали: Він повинен померти!

Знущання над Ісусом

67 Тоді плювали Йому в обличчя та били Його, а інші били по щоках

68 і приговорювали: Пророкуй нам, Христе, хто Тебе вдарив?

Петро тричі відрікається від Ісуса

69 Петро сидів ззовні у дворі; до нього підійшла одна служниця, кажучи: І ти був з Ісусом галилейцем!

70 Але він відрікся перед усіма, промовивши: Не знаю, що ти кажеш!

71 Коли ж він вийшов до брами, побачила його інша й каже тим, які там були: Цей був з Ісусом Назарянином!

72 І знову відрікся з клятвою: Я не знаю Цієї Людини!

73 Дещо згодом підійшли ті, які там стояли, і сказали Петрові: Та ти справді один з них, бо і твоя говірка тебе виявляє!

74 Тоді він почав зарікатися і клястися, що не знав Цієї Людини. І враз заспівав півень.

75 Тож згадав Петро слова, які сказав Ісус: Перше ніж півень заспіває, ти тричі відречешся від Мене. І, вийшовши геть, він гірко заплакав.

 27
 

Ісуса ведуть до Пилата

1 Коли ж настав ранок, усі первосвященики і старші народу скликали раду проти Ісуса, щоб убити Його;

2 і, зв’язавши Його, повели й передали правителеві Пилату.

Каяття Юди

3 Тоді Юда, який Його видав, побачивши, що Він засуджений, розкаявся і повернув тридцять срібних монет первосвященикам і старшим,

4 кажучи: Я згрішив, видавши невинну кров. Вони ж сказали: А що нам до того? Сам дивися.

5 Тоді він кинув срібняки в храмі, пішов геть і повісився.

6 А первосвященики, узявши срібняки, сказали: Не годиться класти їх до скарбниці, бо це ціна крові.

7 Порадившись, вони купили на них гончарське поле, щоб хоронити там чужинців.

8 Тому те поле досі зветься Полем крові.

9 Тоді сповнилося сказане через пророка Єремію, який говорив: І взяли вони тридцять срібняків — вартість Оціненого, — Того, Кого оцінили сини Ізраїля,

10 і дали їх за гончарське поле, як наказав мені Господь.

Суд у Пилата

11 Ісус же став перед правителем. Правитель запитав Його: Чи ти юдейський Цар? Ісус відповів: Ти кажеш!

12 Коли первосвященики і старші Його звинувачували, Він нічого не відповідав.

13 Тоді Пилат каже Йому: Хіба не чуєш, скільки проти Тебе свідчать?

14 Але Він не відповідав йому на жодне слово, так що правитель дуже дивувався.

15 На кожне свято правитель мав звичай відпускати народові одного в’язня, якого бажали.

16 Був же тоді відомий в’язень, якого звали Вараввою.

17 Коли вони зібралися, Пилат сказав їм: Кого хочете, щоб я відпустив вам, Ісуса Варавву чи Ісуса, Котрий зветься Христос?

18 Адже знав, що через заздрощі видали Його.

19 Коли ж він сидів на судилищі, послала до нього його дружина сказати: Не май нічого до Того Праведника, бо я багато натерпілася нині вві сні через Нього!

20 А первосвященики й старші підмовили людей, аби просити за Варавву, а Ісуса щоб убити.

21 Правитель озвався і сказав їм: Кого з двох хочете, щоб я відпустив вам? Вони сказали: Варавву.

22 Пилат їм відповів: А що я маю зробити з Ісусом, Який зветься Христос? Усі закричали: Нехай буде розп’ятий!

23 Він же сказав: А який злочин Він скоїв? Та вони ще дужче кричали: Нехай буде розп’ятий!

24 Побачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі посилюється, Пилат узяв воду, вмив руки перед народом і сказав: Невинний я в крові Цього Праведника! Дивіться самі!

25 У відповідь весь народ закричав: Кров Його на нас і на наших дітях!

26 Тоді відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.

Знущання над засудженим Ісусом

27 Тоді воїни правителя, взявши Ісуса до преторію , зібрали через Нього весь підрозділ.

28 І, роздягнувши Його, накинули на Нього багряницю

29 та, сплівши вінок з тернини, поклали Йому на голову, а тростину дали в праву руку і, упавши на коліна перед Ним, глузували з Нього, кажучи: Радій, Царю юдейський!

30 І плювали на Нього та, взявши тростину, били Його по голові.

Дорога на Голгофу

31 А коли наглузувалися з Нього, стягли з Нього багряницю, надягли на Нього Його одяг і повели на розп’яття.

32 Виходячи, зустріли чоловіка з Киринеї на ім’я Симон, якого примусили нести Його хрест.

33 Коли прийшли на місце, яке зветься Голгофа, що в перекладі означає Череповище,

34 дали Йому випити вина, змішаного з жовчю, але Він, покуштувавши, не схотів пити.

35 А ті, які розіп’яли Його, кидаючи жереб, поділили Його одяг

36 і, посідавши, стерегли Його там.

37 Над Його головою прибили напис Його провини: Це Ісус — Цар юдейський.

38 Тоді розіп’яли з Ним двох розбійників: одного — праворуч, другого — ліворуч.

Глузування над розп’ятим Ісусом

39 А ті, хто проходив повз Нього, лихословили Його, похитуючи своїми головами

40 і кажучи: Ти, Котрий руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш, спаси Себе Самого! Якщо Ти є Син Божий, то зійди з хреста!

41 Так само й первосвященики з книжниками та старшими, глузуючи, говорили:

42 Інших спасав, а Себе Самого не може спасти?! Він, Цар ізраїльський, нехай зійде тепер з хреста — і повіримо в Нього.

43 Він покладав надію на Бога; нехай тепер Його визволить, якщо хоче, бо Він сказав: Я — Божий Син!

44 Так само і розбійники, розп’яті з Ним, насміхалися з Нього.

Ісусова смерть

45 Від шостої години по всій землі тривала темрява — аж до дев’ятої години.

46 А о дев’ятій годині Ісус скрикнув гучним голосом, кажучи: Елі, Елі, лема савахтані? Тобто: Боже Мій, Боже Мій, чому Ти Мене покинув?

47 Деякі з тих, які там стояли, почувши це, говорили, що Він кличе Іллю .

48 І зараз же один із них, підбігши, взяв губку, наповнив її оцтом, настромив на очеретину і дав Йому пити.

49 Інші ж казали: Облиш, подивимося, чи прийде Ілля Його спасати.

50 Ісус же, знову голосно скрикнувши, віддав духа.

51 І ось завіса храму роздерлася надвоє — згори додолу; земля затряслася, скелі порозпадалися,

52 гроби повідкривалися, багато тіл померлих святих устали

53 і, вийшовши з гробів після Його воскресіння, ввійшли до святого міста і явилися багатьом.

54 А сотник і ті, які з ним стерегли Ісуса, побачивши землетрус і те, що сталося, дуже злякалися й говорили: Справді, Він був Божий Син!

55 Було ж там багато жінок, які дивилися здалека; вони йшли за Ісусом з Галилеї, прислуговуючи Йому.

56 Поміж ними була Марія Магдалина, Марія — мати Якова та Йосифа, мати Зеведеєвих синів.

Поховання Ісуса

57 Коли настав вечір, прийшов заможний чоловік з Ариматеї на ім’я Йосиф, який і сам був учнем Ісуса;

58 він прийшов до Пилата й попросив тіло Ісуса. Після чого Пилат наказав дати.

59 Взявши тіло, Йосиф обгорнув Його чистим полотном

60 і поклав Його до своєї нової гробниці, яку висік у скелі, та, прикотивши до отвору гробниці великий камінь, відійшов.

61 Була ж там Марія Магдалина і друга Марія, які сиділи напроти гробу.

Сторожа біля гробниці

62 Наступного дня, що після п’ятниці , зібралися первосвященики та фарисеї до Пилата

63 і кажуть: Пане, ми пригадали, що той обманщик сказав ще за життя: Через три дні Я воскресну!

64 Тож накажи стерегти гробницю до третього дня, щоби часом Його учні, прийшовши вночі, не викрали Його та не сказали народові: Він воскрес із мертвих! — бо буде цей останній обман гірший від першого.

65 Пилат сказав їм: Маєте варту, ідіть і забезпечте, як знаєте.

66 Вони пішли й забезпечили гробницю: опечатали камінь і поставили варту.

 28
 

Ісус воскрес із мертвих

1 Після суботнього вечора, як розвиднялося першого дня тижня, прийшла Марія Магдалина й інша Марія, щоб навідатися до гробу.

2 І ось стався великий землетрус, бо Господній ангел, зійшовши з неба, підійшов і відкотив камінь від отвору гробниці та сів на ньому.

3 Був же його вигляд, мов блискавка, а його одяг — білий, мов сніг.

4 Зі страху перед ним затремтіла варта і стала, наче мертва.

5 Та ангел озвався і сказав жінкам: Не бійтеся, бо знаю, що ви шукаєте Ісуса розп’ятого!

6 Немає Його тут, бо Він воскрес, як сказав. Ідіть, подивіться на місце, де Він лежав.

7 Швидше ідіть та скажіть Його учням, що Він устав із мертвих; Він чекатиме вас у Галилеї, там Його і побачите. Ось, я сказав вам!

Ісус з’являється жінкам

8 Вони з поспіхом відійшли від гробниці — зі страхом та великою радістю; побігли, щоби сповістити Його учнів.

9 [Коли ж вони йшли сповістити Його учнів], ось Ісус зустрів їх, кажучи: Радійте ! Вони ж підійшли, обняли Його ноги й поклонилися Йому.

10 Тоді каже їм Ісус: Не бійтеся, ідіть, сповістіть Моїм братам, щоб ішли до Галилеї, — там Мене побачать.

Підкуп сторожі

11 Коли вони йшли, дехто з вартових, прийшовши до міста, сповістив первосвященикам про все, що сталося.

12 Зібравшись зі старшими та скликавши раду, дали достатньо грошей воїнам

13 і сказали: Говоріть, що Його учні, прийшовши вночі, викрали Його, коли ми спали.

14 А як почує це правитель, ми переконаємо його, і він вас не буде турбувати.

15 Тож вони, взявши гроші, зробили так, як їх навчили. І це слово розійшлося між юдеями — аж до сьогодні.

Послані на проповідь Євангелія

16 А одинадцять учнів пішли до Галилеї на гору, куди вказав їм Ісус,

17 і, побачивши Його, поклонилися, а деякі засумнівалися.

18 Та Ісус, підійшовши, промовив до них: Дана Мені вся влада на небі й на землі.

19 Тож ідіть і навчіть усі народи, хрестячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа,

20 навчаючи їх зберігати все, що Я заповів вам. І ось Я з вами по всі дні аж до кінця віку! [Амінь].


 
 

 Марка
 

 1
 

Проповідь Івана Хрестителя

1 Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого.

2 Як написано в пророка Ісаї: Ось, Я посилаю Мого ангела перед обличчя Твоє, який приготує дорогу Твою [перед Тобою].

3 Голос того, хто кличе в пустелі: Приготуйте дорогу Господню, вирівняйте стежки Його!

4 З’явився Іван Хреститель, хрестячи в пустелі та проповідуючи хрещення для покаяння, для прощення гріхів.

5 І приходили до нього з усієї Юдейської землі та всі мешканці Єрусалима, і, визнаючи свої гріхи, були хрещені ним у річці Йордані.

6 Іван був одягнений в одяг з верблюжої шерсті, мав шкіряний пояс на стегнах своїх і їв сарану та дикий мед.

7 І він проповідував, кажучи: Слідом за мною йде сильніший за мене, Якому я не достойний, нахилившись, розв’язати ремінця Його взуття.

8 Я хрестив вас водою, а Він буде хрестити вас Духом Святим!

Хрещення Ісуса

9 Сталося, що тими днями прийшов Ісус із Назарета галилейського і був хрещений Іваном у Йордані.

10 І тут же, виходячи з води, Він побачив, що розкрилися небеса і що Дух, як голуб, сходив на Нього;

11 і голос пролунав з неба: Ти — Син Мій Улюблений, Якого Я вподобав!

Сорок днів у пустелі

12 І відразу Дух веде Його в пустелю.

13 І був Він у пустелі сорок днів, спокушуваний сатаною; і перебував серед звірів, і ангели служили Йому.

Ісус починає проповідувати

14 А після того, як був виданий Іван, Ісус прийшов до Галилеї і проповідував Радісну Звістку [Царства Божого].

15 Він казав: Сповнився час, і наблизилося Царство Боже. Покайтеся і віруйте в Євангеліє!

Покликання перших учнів

16 А коли проходив біля Галилейського моря, то побачив Симона й Андрія, Симонового брата, які закидали невід у море, оскільки були рибалками.

17 Тож сказав їм Ісус: Ідіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей.

18 І негайно, покинувши сіті, вони пішли за Ним.

19 А пройшовши дещо далі, Він побачив Якова Зеведеєвого та його брата Івана, які були в човні та лагодили сіті,

20 і відразу покликав їх. Залишивши свого батька Зеведея в човні з наймитами, вони пішли за Ним.

Перші чудеса в Капернаумі

21 І прийшли вони в Капернаум, і тут же в суботу, увійшовши в синагогу, Він почав навчати.

22 І дивувалися з Його вчення, тому що Він навчав їх як Той, Хто має владу, а не як книжники.

23 І якраз був у їхній синагозі біснуватий чоловік, і він закричав,

24 запитуючи: Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Ти прийшов вигубити нас? Знаю, хто Ти є — Святий Божий!

25 А Ісус погрозив йому, промовивши: Замовкни і вийди з нього!

26 Тоді затряс ним нечистий дух і, закричавши гучним голосом, вийшов з нього.

27 І жахнулися всі, так що запитували одне одного, говорячи: Що це? Нове вчення з владою! Навіть нечистим духам наказує, і вони слухають Його!

28 І враз розійшлася чутка про Нього всюди, по всій Галилейській околиці.

29 Незабаром, залишивши синагогу, Він з Яковом та Іваном прийшов до дому Симона й Андрія.

30 А Симонова теща лежала в гарячці; тож Йому негайно сказали про неї.

31 Він підійшов і, взявши за руку, підвів її — і гарячка залишила її, і вона почала прислуговувати їм.

32 А як звечоріло, коли вже зайшло сонце, поприносили до Нього всіх хворих і біснуватих.

33 І все місто зібралося перед дверима.

34 Тож Він оздоровив багатьох хворих на різні недуги, і вигнав численних бісів, але бісам не давав говорити, бо знали Його, [що Він — Христос].

Ісус проповідує по всій Галилеї

35 А вставши вранці, ще вдосвіта, Він вийшов і попрямував у пустинне місце й там молився.

36 І поспішили за Ним Симон і ті, хто з ним,

37 і знайшли Його, та й кажуть Йому: Усі Тебе шукають!

38 А Він відповів їм: Ходімо в інші місця, до сусідніх сіл [та міст], щоб і там проповідувати, адже на те Я і прийшов.

39 І Він пішов, проповідуючи в їхніх синагогах по всій Галилеї та виганяючи бісів.

Оздоровлення хворого на проказу

40 І приходить до Нього прокажений, благає Його і, упавши на коліна, каже Йому: Якщо хочеш, Ти можеш очистити мене!

41 Змилосердившись, Він простягнув руку, доторкнувся до нього, та й каже йому: Хочу, — стань чистим!

42 І вмить зійшла з нього проказа, і він очистився.

43 Суворо попередивши, відразу відіслав його,

44 наказавши: Дивись же, нікому нічого не кажи, але піди й покажися священикові та принеси за своє очищення те, що велів Мойсей, — їм на свідчення!

45 А той, вийшовши, почав багато розповідати й розголошувати про ту справу, тож більше не міг Він відкрито ввійти в місто, але перебував поза містом, у безлюдних місцях, та до Нього приходили звідусіль.

 2
 

Зцілення паралізованого

1 А коли через декілька днів Ісус прийшов знову в Капернаум, поширилася чутка, що Він удома.

2 І зібралося багато людей, так що не вміщалися навіть біля дверей, а Він виголошував їм слово.

3 І прийшли до Нього, несучи паралізованого; несли його четверо.

4 Не маючи змоги через натовп пробратися до Нього, вони розкрили покрівлю над місцем, де Він був, і, зробивши прохід, опустили носилки, на яких лежав паралізований.

5 Побачивши їхню віру, Ісус каже паралізованому: Сину, прощаються твої гріхи!

6 Були там деякі книжники , які сиділи й міркували у своїх серцях:

7 Чому Він так каже? Він зневажає Бога! Хто ж може прощати гріхи, крім самого Бога?

8 І тут же Ісус, узнавши Своїм Духом, що вони собі так міркують, каже їм: Що це ви думаєте в серцях ваших?

9 Що легше: сказати паралізованому «прощаються тобі гріхи», чи сказати «встань, візьми свою постіль і йди»?

10 Але щоб ви знали, що Син Людський має владу прощати гріхи на землі. Говорить паралізованому:

11 Кажу тобі: встань, візьми постіль свою та йди до свого дому!

12 І той, узявши постіль, тут же встав і вийшов перед усіма, так що всі дивувалися і славили Бога, кажучи: Ніколи такого ми ще не бачили!

Покликання Левія (Матвія). Не здорові потребують лікаря, а хворі

13 Ісус пішов знову до моря; і весь народ ішов до Нього, а Він навчав їх.

14 І, проходячи, побачив Левія Алфеєвого, який сидів на митниці, та й каже йому: Іди за Мною! Той устав і пішов за Ним.

15 І коли Він сидів за столом у його домі, багато митників і грішників сиділи з Ісусом та з Його учнями, бо було їх чимало, і вони ходили за Ним.

16 І книжники з фарисеїв , побачивши, що Він їсть з митниками та грішниками, говорили Його учням: Чому Він їсть з митниками та грішниками?

17 Почувши це, Ісус сказав їм: Не здорові потребують лікаря, а хворі. Я прийшов кликати не праведних, а грішників.

Чому учні Ісуса не постять?

18 Учні Іванові та фарисеї постили. Тож вони приходять і кажуть Йому: Чому учні Івана та учні фарисеїв постять, а Твої учні не постять?

19 Ісус сказав їм: Хіба можуть весільні гості постити, коли з ними молодий? Доки мають із собою молодого, не можуть постити.

20 А прийдуть дні, коли заберуть від них молодого, тоді, у ті дні, і будуть постити.

Притча про бурдюки та латки

21 Ніхто не пришиває латки з невибіленого полотна до старого одягу, інакше нове відірветься від старого, і діра стане ще гірша.

22 І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо інакше вино порве бурдюки — і тоді й вино пропаде, і бурдюки, але молоде вино вливають у нові бурдюки!

Субота для людини, а не навпаки

23 Як проходив Він у суботу через засіяні ниви, Його учні почали на ходу зривати колоски.

24 А фарисеї казали Йому: Поглянь, чому вони роблять у суботу те, чого не годиться?

25 А Він каже їм: Чи ви ніколи не читали, що зробив Давид, коли мав потребу, бо ж зголоднів сам і ті, котрі були з ним?

26 Коли ввійшов до Божого дому — за первосвященика Авіятара — і хліби покладання, які не можна було їсти нікому, крім священиків, сам їв і дав тим, котрі з ним були?

27 І сказав їм: Суботу встановлено для людини, а не людину для суботи,

28 тому Син Людський є Володарем і суботи.

 3
 

Ісус зціляє в суботу

1 І Він прийшов знову до синагоги. А там був чоловік, який мав суху руку.

2 Тож стежили за Ним, чи зцілить його в суботу, щоб Його звинуватити.

3 І каже чоловікові, який мав суху руку: Стань посередині.

4 А їх запитує: У суботу годиться робити добро чи робити зло, душу спасти чи погубити? Вони ж мовчали.

5 І, глянувши на них з обуренням, засмучений закам’янілістю їхніх сердець, Він каже чоловікові: Простягни руку! Той простягнув — і його рука стала здоровою.

6 І вийшли фарисеї, і відразу ж разом з іродіянами зібрали раду проти Нього, як Його погубити.

Великий натовп супроводжує Ісуса

7 А Ісус відійшов зі Своїми учнями до моря, і багато людей пішло за Ним з Галилеї та з Юдеї,

8 з Єрусалима та з Ідумеї, із Зайордання, з Тира й Сидона. Великий натовп, почувши, що робив Він, зібрався до Нього.

9 І сказав Своїм учням приготувати човен, щоб народ не тіснив Його;

10 бо Він оздоровив багатьох, тож ті, хто мав недуги, кидалися до Нього, аби до Нього доторкнутися.

11 І нечисті духи, коли бачили Його, падали долілиць перед Ним і кричали, вигукуючи: Ти — Син Божий!

12 Та Він суворо наказав їм, щоб не виявляли Його.

Дванадцять апостолів

13 Ісус вийшов на гору і закликав тих, кого Сам хотів, і вони прийшли до Нього.

14 Він призначив дванадцятьох, яких назвав апостолами, аби були з Ним, і щоби посилати їх проповідувати,

15 і щоб вони мали владу виганяти бісів.

16 Він призначив дванадцятьох і дав Симонові ім’я Петро,

17 а Якову Зеведеєвому та Іванові, братові Якова, дав ім’я Воанергес, тобто сини грому;

18 і Андрія, і Филипа, і Вартоломія, і Матвія, і Хому, і Якова Алфеєвого, і Тадея, і Симона Кананіта,

19 і Юду Іскаріотського, який і видав Його.

Суперечка про Ісусову владу

20 І приходить додому; і знову збирається натовп, тож не мали вони змоги навіть хліба попоїсти.

21 Коли Його рідні почули, то вийшли, щоби забрати Його, бо говорили, що Він не в Собі.

22 А книжники, які поприходили з Єрусалима, казали, що Він має Вельзевула і що бісівським князем бісів виганяє.

23 Покликавши їх, Він промовляв їм у притчах: Як може сатана сатану виганяти?

24 І коли царство саме в собі поділиться, не зможе встояти те царство;

25 і коли дім сам у собі поділиться, не зможе встояти той дім;

26 і коли сатана повстав проти себе самого й поділився, не може він устояти, але то йому кінець.

27 Ніхто не може пограбувати майно сильного, удершись до його дому, якщо спершу не зв’яже сильного, — і лише тоді пограбує його дім.

28 Запевняю вас, що всі гріхи й богозневага простяться людським синам, хоч скільки б вони не зневажали,

29 а хто буде зневажати Святого Духа, той не матиме прощення довіку, а підпаде під вічний осуд.

30 Оскільки вони казали: Він має нечистого духа!

Мати та брати Ісуса

31 Його мати та Його брати прийшли і, стоячи надворі, послали по Нього, щоби покликати Його.

32 А довкола Нього сидів натовп. І переказували Йому: Ось, Твоя мати, Твої брати і Твої сестри надворі шукають Тебе.

33 А Він у відповідь їм каже: Хто Моя мати та Мої брати?

34 І, поглянувши довкола Себе на тих, які сиділи, каже: Ось Моя мати та Мої брати!

35 Адже хто виконує Божу волю, той Мені брат, і сестра, і мати.

 4
 

Притча про сіяча

1 І знову почав Ісус навчати біля моря. І зібралося до Нього багато людей, так що Він Сам, увійшовши в човен, перебував на морі, а весь натовп був край моря, на землі.

2 І Він навчав їх багато притчами, і казав їм у Своєму навчанні:

3 Слухайте! Ось вийшов сіяч сіяти.

4 І коли сіяв, одне зерно впало край дороги, і налетіли птахи та визбирали його.

5 А друге впало на кам’янистий ґрунт, де не було достатньо землі, і відразу зійшло, бо земля була неглибока.

6 А як сонце піднялося, — зів’яло і, не маючи коріння, засохло.

7 А інше впало між терня; тож виросло терня і заглушило його, і воно не дало плоду.

8 Ще інше впало на добру землю, зійшло, дало паросток та росло; і принесло врожай: одне — в тридцять, одне — в шістдесят, а одне — в сто разів.

9 І сказав: Хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає!

10 А коли Він залишився Сам, ті, які були з Ним разом з дванадцятьма, запитали Його про ці притчі.

11 І Він відповів їм: Вам дарована таємниця Царства Божого, а тим, зовнішнім, усе роз’яснюється в притчах,

12 щоб, дивлячись, бачили — і не побачили; слухаючи, чули — і не зрозуміли; щоб вони не навернулися, аби [їхні гріхи] були прощені!

13 І каже їм: Невже ви не зрозуміли цієї притчі? А як же зрозумієте всі притчі?

14 Сіяч сіє слово.

15 Ось ті, які при дорозі, де сіється слово; як тільки почують, негайно приходить сатана і забирає слово, посіяне в них.

16 А ті, котрі на кам’янистому ґрунті посіяні, коли почують слово, то відразу з радістю приймають його,

17 але не мають у собі кореня і нестійкі; коли настануть утиски або переслідування за слово, вони відразу спокушуються.

18 А інші є ті, які посіяні в тернях: вони чують слово,

19 але приходять клопоти віку й омана багатства та інших бажань, заглушують слово — і воно залишається без плоду.

20 А ось ті, які посіяні в добру землю: вони чують слово та приймають, і приносять урожай: один — у тридцять, один — у шістдесят, а один — у сто разів!

Не закривайте світла

21 І казав їм: Хіба приносять світильник, щоби поставити під посудину чи під ліжко? Чи щоби поставити на свічнику?

22 Тому що немає нічого захованого, що не виявилося б, і немає таємного, яке б не розкрилося.

23 Якщо хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає!

24 І Він говорив їм: Зважайте на те, що чуєте: якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, і додасться вам.

25 Адже хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього!

Притча про ріст пшениці

26 І казав: Таким є Царство Боже, як той чоловік, який посіє насіння в землю;

27 і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і росте, але як, — він не знає.

28 Сама по собі земля родить: спершу стебло, потім колос, а тоді — повно пшениці в колосі.

29 Коли ж доспіє врожай, він негайно посилає женців із серпом, бо настали жнива!

Притча про гірчичне зерно

30 І Він казав: До чого уподібнимо Царство Боже? Або до якої притчі прирівняємо його?

31 Воно — як зерно гірчиці; коли сіється в землю, воно є найменшим з усього насіння, що на землі,

32 та коли посіяти, виростає і стає більшим від усякої городньої рослини, і пускає таке велике гілля, що в його затінку можуть гніздитися птахи небесні.

33 І багатьма подібними притчами Він говорив їм слово, наскільки його вони могли сприйняти;

34 без притчі ж не говорив їм, а Своїм учням окремо все пояснював.

Вітер і море підкоряються Ісусові

35 А як настав вечір того дня, Ісус каже їм: Переправимося на той бік.

36 Відпустивши натовп, вони взяли Його, тому що Він був у човні. Й інші човни були з Ним.

37 Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою.

38 А Він був Сам на кормі — спав на подушці. І будять Його, і кажуть Йому: Учителю, хіба Тобі байдуже, що ми гинемо?

39 Уставши, Він наказав вітрові й звелів морю: Перестань, ущухни! І вітер перестав, і настала велика тиша.

40 І Він сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри?

41 А вони дуже сильно злякалися і говорили один одному: Хто ж Він такий, що і вітер, і море Йому підкоряються?

 5
 

Зцілення гадаринського біснуватого

1 Вони перепливли на другий бік моря, до землі Гадаринської.

2 А як Він вийшов із човна, зненацька перестрів Його біснуватий чоловік з гробниць.

3 Жив він у тих гробницях, і ніхто не міг його скувати навіть ланцюгами,

4 бо часто в’язали його путами й кайданами, та він розривав кайдани і нищив пута, і ніхто не міг його приборкати;

5 і завжди, вночі та вдень, він перебував у гробницях і в горах, кричав і бився об каміння.

6 Та коли він здалека побачив Ісуса, то прибіг і поклонився Йому.

7 І, закричавши гучним голосом, каже: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене!

8 Оскільки Він говорив йому: Нечистий духу, вийди з людини!

9 Ісус запитав його: Яке твоє ім’я? Той каже Йому: Легіон моє ім’я, — бо нас багато!

10 І дуже благав Його, щоб не виганяв їх із цієї околиці.

11 Паслося ж там на горі велике стадо свиней.

12 І просили Його, кажучи: Пошли нас у свиней, щоб у них увійшли ми!

13 І Він дозволив їм. Тож повиходили нечисті духи, увійшли у свиней, і кинулося стадо — десь зо дві тисячі — з кручі в море та втопилося в морі.

14 А ті, хто їх пас, втекли й сповістили в місті та в селах. І люди вийшли побачити, що сталося.

15 І приходять до Ісуса, і бачать, що біснуватий — той, хто мав легіон, — сидить одягнений і при своєму розумі; і вони злякалися.

16 Розповіли ж їм очевидці, що сталося з біснуватим, і про свиней.

17 І почали благати Його покинути їхню околицю.

18 І коли Він сідав у човен, то просив Його біснуватий, щоби бути з Ним.

19 Та Він йому не дозволив, але сказав йому: Іди до свого дому, до своїх, і сповісти їм, що для тебе Господь зробив, як змилосердився над тобою!

20 Тож пішов він, та й почав проповідувати в Десятимісті про те, що зробив для нього Ісус, і всі дивувалися.

Жінка з кровотечею. Воскресіння дочки Яіра

21 А як Ісус переплив човном знову на другий бік, зібрався великий натовп довкола Нього, і Він перебував біля моря.

22 Прийшов один зі старших синагоги на ім’я Яір і, побачивши Його, упав Йому до ніг

23 і дуже просив Його, кажучи: Донечка моя помирає. Прийди і поклади на неї руки, щоб видужала й жила!

24 І Він пішов з ним. За Ним ішов великий натовп і тіснив Його.

25 А жінка, яка страждала від кровотечі дванадцять років

26 та багато натерпілася від численних лікарів, — витратила все своє майно й жодного полегшення не мала, але стало їй ще гірше, —

27 почувши про Ісуса, підійшла в натовпі ззаду й доторкнулася до Його одягу.

28 Вона говорила: Якщо лише доторкнуся до Його одягу, — одужаю!

29 І враз припинилася її кровотеча, і вона відчула в тілі, що видужала від хвороби.

30 Тієї ж миті Ісус відчув у Собі, що сила вийшла з Нього. Обернувшись до натовпу, Він запитав: Хто доторкнувся до Мого одягу?

31 А Його учні говорили Йому: Ти ж бачиш, що натовп Тебе тіснить, і запитуєш: Хто доторкнувся до Мене?

32 І оглядався, щоби побачити ту, яка це зробила.

33 А жінка злякалася і тремтіла, знаючи, що сталося з нею; прийшла і впала перед Ним, і сказала Йому всю правду.

34 Він же промовив до неї: Дочко, віра твоя спасла тебе! Іди з миром і будь здоровою від своєї недуги.

35 Коли Він ще говорив, прийшли від старшого синагоги, та й сказали: Донька твоя померла, навіщо ще турбувати Вчителя?

36 Ісус, почувши сказані слова, говорить старшому синагоги: Не бійся, тільки вір!

37 І Він не дозволив, щоби з Ним хтось пішов, за винятком Петра, Якова та Івана — брата Якового.

38 Вони прийшли в дім старшого синагоги, і Він побачив метушню та тих, які дуже плакали й голосили.

39 Увійшовши, сказав їм: Чому ви метушитеся й плачете? Дитина не померла, а спить!

40 І почали сміятися з Нього. Він же, випровадивши всіх, взяв батька й матір дитини та тих, хто був з Ним, і ввійшов туди, де лежала дитина.

41 І, взявши дитину за руку, промовив до неї: Таліта кум, — що в перекладі означає: Дівчино, кажу тобі, встань!

42 І вмить підвелася дівчина й почала ходити, бо мала дванадцять років. І жахнулися всі відразу від великого потрясіння.

43 Та Він суворо наказав їм, щоб ніхто не довідався про це. І звелів дати їй поїсти.

 6
 

Холодна зустріч у Назареті

1 Ісус вийшов звідти і попрямував до свого рідного краю, а за Ним йшли слідом Його учні.

2 А коли настала субота, Він почав навчати в синагозі. І багато хто слухав і дивувався, кажучи: Звідки в Нього це? І що за мудрість дана Йому? І що за чудеса творяться Його руками?

3 Хіба Він — не тесля, не син Марії та не брат Якова, Йосії, Юди і Симона? Хіба не Його сестри серед нас? І вони спокушалися через Нього.

4 А Ісус їм відповідав, що пророк буває без пошани лише у своєму рідному краї, серед своїх рідних і у своєму домі.

5 І не міг Він там жодного чуда зробити, тільки оздоровив декількох недужих, поклавши на них руки.

6 І дивувався їхньому невірству. Тож обходив довколишні села, навчаючи.

Ісус посилає апостолів на проповідь

7 Покликавши дванадцятьох, Він почав посилати їх по двох, наділяючи їх владою над нечистими духами.

8 І сказав їм, щоб нічого не брали в дорогу — тільки одну палицю: ні хліба, ні торби, ні мідяків у пояс,

9 але щоби взули сандалі й не одягалися у дві одежини.

10 І Він говорив їм: Куди тільки ввійдете в дім, там перебувайте, доки не вийдете звідти.

11 І коли б у якомусь місці не прийняли вас і не послухали вас, то, виходячи звідти, обтрусіть пил з ніг — як свідчення проти них. [Запевняю вас: легше буде Содому й Гоморрі в день судний, ніж місту цьому].

12 І, вийшовши, вони проповідували, щоб люди покаялися,

13 і виганяли численних бісів, а багатьох недужих помазували олією і зціляли.

Смерть Івана Хрестителя

14 І почув цар Ірод, оскільки відоме стало Його Ім’я, і люди говорили, що це — Іван Хреститель устав з мертвих, тому й такі чудеса здійснюються Ним.

15 Інші ж казали, що це — Ілля, ще інші вважали, що це — пророк або один із пророків.

16 А Ірод, почувши, сказав: Той Іван, якому я відтяв голову, це він воскреснув!

17 Адже Ірод, пославши воїнів, схопив Івана і посадив його у в’язницю через Іродіяду, дружину свого брата Филипа, бо одружився з нею.

18 А Іван сказав Іродові: Не годиться мати тобі жінку твого брата!

19 Тож Іродіяда таїла злобу на нього й бажала його вбити, та не могла.

20 Бо Ірод боявся Івана, знаючи його як чоловіка праведного та святого, і оберігав його, а слухаючи, дуже непокоївся, але слухав з насолодою.

21 Як настав слушний день, коли Ірод з нагоди дня свого народження влаштував бенкет для своїх вельмож, тисяцьких, галилейських старшин,

22 увійшла дочка Іродіяди і, танцюючи, догодила Іродові й тим, які з ним сиділи при столі. Цар же сказав дівчині: Проси в мене, чого тільки хочеш, і дам тобі!

23 І він поклявся їй: Чого тільки попросиш у мене, дам тобі, хоч би й півцарства мого.

24 І вона, вийшовши, запитала в матері: Що попросити? Та ж сказала: Голови Івана Хрестителя!

25 І, повернувшись відразу з поспіхом до царя, вона попросила, кажучи: Хочу, щоб негайно дав ти мені на полумиску голову Івана Хрестителя!

26 І цар сильно засмутився, але через клятву й тих, які сиділи при столі, він не захотів їй відмовити.

27 Тож відразу цар послав свого охоронця, наказавши принести голову Івана. Той пішов, відтяв його голову у в’язниці

28 та приніс його голову на полумиску, дав дівчині, а дівчина віднесла її своїй матері.

29 А коли його учні почули, то прийшли, взяли тіло і поховали його в гробниці.

Необхідний відпочинок

30 І посходилися апостоли до Ісуса та сповістили Йому про все: що зробили і чого навчили.

31 А Він каже їм: Ви підіть самі подалі в пустинне місце та відпочиньте трохи! Бо так багато було тих, які приходили й відходили, що навіть не було їм коли попоїсти.

32 Тож вони самі відпливли човном до відлюдного місця.

33 Та побачили їх, як пливли, і багато хто впізнав їх. І пішки люди збіглися туди з усіх міст і прибули раніше за них.

Чудо нагодування п’яти тисяч людей

34 Вийшовши, Ісус побачив великий натовп; і змилосердився над ними, бо вони були, як ті вівці, які не мають пастуха, і почав їх багато навчати.

35 І коли минуло чимало часу, учні, підійшовши до Нього, говорили: Це місце пустинне, а пора вже пізня,

36 тож відпусти їх, щоби пішли до навколишніх хуторів і сіл та купили собі щось їсти.

37 Він же у відповідь сказав їм: Дайте ви їм їсти! А вони відповідають Йому: Чи нам піти купити на двісті динаріїв хліба і дати їм їсти?

38 Він же каже їм: Скільки хлібів маєте? Ідіть подивіться. І довідавшись, кажуть: П’ять і дві рибини.

39 І звелів їм посадити всіх групами на зеленій траві.

40 Посідали група за групою: по сто та по п’ятдесят.

41 Узявши п’ять хлібів та дві рибини і звернувши погляд до неба, Він поблагословив, розломив хліби і давав учням Своїм, щоби клали перед ними, і обидві рибини всім розділив.

42 І всі вони поїли й наситилися,

43 а з того, що залишилося, та з риб зібрали дванадцять повних кошиків.

44 А тих, які споживали хліб, було зо п’ять тисяч чоловіків.

Ісус іде по воді

45 І негайно Він змусив Своїх учнів сісти в човен і раніше за Нього пливти на той бік, до Витсаїди, а Він тим часом відпустить людей.

46 І, відпустивши їх, Він пішов на гору помолитися.

47 А як настав вечір, човен був серед моря, а Він Сам-один на суходолі.

48 Побачивши, що втомилися від веслування, — бо вітер дув супроти них, — близько четвертої сторожі ночі Він підійшов до них, ідучи по морю, і хотів їх минути.

49 Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що то привид, і закричали,

50 бо всі Його побачили і занепокоїлися. І тут же Він заговорив до них, і сказав їм: Кріпіться, це Я, не бійтеся!

51 Він увійшов до них у човен — і вітер ущух.

52 А в собі вони все ще були сповнені жаху, тому що не зрозуміли чуда з хлібами, бо їхнє серце було закам’янілим.

Зцілення хворих у Генісаретському краї

53 І, перепливши, вони прибули до Генісаретської землі й причалили.

54 Коли вони вийшли з човна, люди відразу, упізнавши Його,

55 оббігли всю ту околицю і почали на носилках приносити хворих — скрізь, де б Він не з’явився.

56 І куди б Він не входив, — до сіл, міст, хуторів, — скрізь на майданах клали недужих і благали Його, щоб хоч до краю Його одягу доторкнутися, а ті, хто торкався до Нього, зцілялися.

 7
 

Божа Заповідь і перекази старших

1 Зібралися до Нього фарисеї та дехто з книжників, які прийшли з Єрусалима.

2 І помітили, що деякі з Його учнів їли хліб нечистими, тобто немитими, руками.

3 Адже фарисеї і всі юдеї не їдять, якщо добре не вимиють рук, дотримуючись передань старших.

4 І, повернувшись з торгу, поки не помиються, не їдять. Є і багато чого іншого, що вони прийняли, щоби дотримуватися: миття чашок, глечиків, мідного посуду, лежаків.

5 І запитують Його фарисеї та книжники: Чому Твої учні не дотримуються передань старших і немитими руками їдять хліб?

6 А Він відповів їм: Добре Ісая пророкував про вас, лицемірів, як написано: Цей народ устами шанує Мене, серце ж їхнє далеко від Мене.

7 Та даремно поклоняються Мені, навчаючи людських заповідей.

8 Залишивши Божу заповідь, ви тримаєтеся людських передань: [миєте глечики, чашки й робите багато чого іншого, подібного до цього].

9 І Він говорив їм: Ви вміло відкидаєте Божу заповідь, аби лише зберегти передання ваші.

10 Адже Мойсей сказав: Шануй свого батька і свою матір; і ще: Хто лихословить батька або матір, нехай смертю помре.

11 Ви ж кажете: Якщо хто скаже батькові або матері: корван, тобто дар Богові є те, що ви мали б одержати від мене,

12 то після цього вже дозволяється нічого не робити для батька чи для матері, —

13 усуваєте Боже Слово оцим вашим переданням, яке ви ж і встановили. І робите багато інших подібних речей!

Що опоганює людину

14 І, покликавши знову людей, казав їм: Послухайте Мене всі та зрозумійте.

15 Нічого немає поза людиною, що входило б у неї і робило б її нечистою, але те, що виходить із неї, — те людину опоганює.

16 [Якщо хто має вуха, нехай слухає].

17 І коли від людей Він увійшов до оселі, то учні запитали Його про притчу.

18 А Він сказав їм: Невже й ви такі нездогадливі? Хіба не розумієте, що все, що ззовні, входить у людину, не може зробити її нечистою,

19 бо воно не йде до серця, а в шлунок, і потім виходить — так очищується всяка їжа?

20 Він продовжував: Що виходить з людини, те її робить нечистою.

21 Адже зсередини, з людського серця виходять злі думки, розпуста, крадіжки, вбивства,

22 перелюб, захланність, лукавство, обман, безсоромність, заздрість, богозневага, гордощі, безумство.

23 Усе це зло зсередини виходить і людину опоганює!

Велика віра жінки-язичниці

24 Вирушивши звідти, Він попрямував у землі Тирські [і Сидонські]. І, ввійшовши в дім, Він хотів, щоб ніхто не довідався про Нього, але Він не зміг утаїтися.

25 Як тільки почула про Нього жінка, дочка якої мала нечистого духа, вона прийшла й припала до Його ніг;

26 жінка була грекиня, родом із Сирофінікії; вона благала Його, щоб вигнав біса з її дочки.

27 А Він сказав їй: Хай спершу наситяться діти, бо недобре забрати хліб від дітей і кинути щенятам.

28 А вона у відповідь каже Йому: Так, Господи, але ж і щенята під столом їдять крихти після дітей!

29 І Він сказав їй: За ці слова — іди; біс уже вийшов з твоєї дочки.

30 Коли вона повернулася додому, то побачила, що дитина лежала на ліжку, і біс вийшов з неї.

Чудесне зцілення глухонімого

31 Залишивши околиці Тира й Сидона, Ісус знову прийшов до Галилейського моря, на територію Десятимістя.

32 І привели до Нього глухонімого, і просили Його, щоби поклав на нього руку.

33 Відвівши його вбік від натовпу, Він вложив Свої пальці в його вуха і, плюнувши, доторкнувся до його язика,

34 та, звернувши погляд до неба, зітхнув і каже йому: Еффата! тобто: Відкрийся!

35 І враз відкрилися його вуха, і розв’язалися пута його язика, і він заговорив виразно.

36 Ісус звелів їм, аби нікому про це не говорили. Та чим більше Він їм забороняв, тим більше вони розголошували.

37 І надзвичайно дивувалися, кажучи: Він добре все робить: глухим дає слух, а німим — мову.

 8
 

Чудо нагодування чотирьох тисяч людей

1 У ті дні, як знову зібралося дуже багато людей і не мали що їсти, Він покликав учнів і каже їм:

2 Жаль Мені людей, бо вже три дні перебувають зі Мною, і не мають що їсти;

3 якщо Я відпущу їх голодними додому, вони ослабнуть у дорозі, бо деякі з них прийшли здалека.

4 Та Його учні відповіли Йому: Звідкіля в цій пустелі хтось зможе їх нагодувати хлібом?

5 А Він запитав їх: Скільки маєте хлібів? Вони ж відповіли: Сім.

6 І звелів Ісус людям посідати на землю і, взявши сім хлібів, віддав подяку, переломив і дав Своїм учням, щоб роздавали. І роздали людям.

7 Мали вони також трохи риби. Він її поблагословив і сказав також роздати.

8 І вони поїли й наситилися; і зібрали сім кошиків залишених кусків.

9 А було їх близько чотирьох тисяч. І Він відпустив їх.

10 І відразу, сівши з учнями в човен, Він прибув до Далманутської землі.

Фарисеї вимагають ознаки з неба

11 Вийшли фарисеї і почали сперечатися з Ним, вимагаючи ознаки з неба, щоб випробувати Його.

12 Зітхнувши Своїм духом, Він каже: Чому оцей рід ознаки шукає? Запевняю вас, що не буде дано цьому родові ознаки!

13 Залишивши їх, Він сів знову [в човен] і вирушив на другий бік.

Застереження від фарисейської закваски

14 Та забули вони взяти хліб і, крім однієї хлібини, не мали нічого із собою в човні.

15 І Він застерігав їх, кажучи: Глядіть, стережіться закваски фарисейської та закваски Іродової.

16 А вони почали перемовлятися між собою, що хліба не мають.

17 Знаючи це, Він каже їм: Чому думаєте, що хліба не маєте? Хіба й досі не збагнули, чи ще не розумієте? Чи ваше серце все ще скам’яніле?

18 Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте? Хіба не пам’ятаєте,

19 коли п’ять хлібів Я розділив на п’ять тисяч, то скільки повних кошиків кусків зібрали? Кажуть Йому: Дванадцять.

20 А як сім — на чотири тисячі, то скільки повних кошиків кусків зібрали? І вони кажуть: Сім.

21 Тоді Він каже їм: Ви ще не розумієте?

Чудо зцілення сліпого

22 І приходять вони до Витсаїди. І приводять до Нього сліпого, благаючи, щоби доторкнувся до нього.

23 І, взявши сліпого за руку, Він вивів його за село, послинив йому очі, поклав руки на нього й запитав: Щось бачиш?

24 Поглянувши, той каже: Бачу людей… бачу, мов дерева ходять.

25 Потім Він знову поклав руки на його очі — і тоді той прозрів, одужав і побачив усе виразно.

26 І Він відіслав його додому, кажучи: До села не заходь, [не розповідай нікому в селі].

Учні визнають Ісуса Месією

27 І пішов Ісус з учнями до сіл Кесарії Филипової і дорогою розпитував Своїх учнів, говорячи їм: За кого Мене люди вважають?

28 А вони у відповідь сказали, що одні — за Івана Хрестителя, інші — за Іллю, ще інші — за одного з пророків.

29 І ще запитав їх: А ви ж за кого Мене вважаєте? Обізвався Петро, та й каже Йому: Ти — Христос.

30 Тоді суворо наказав їм, щоб нікому не розповідали про Нього.

Ісус говорить про Свої страждання, смерть і воскресіння

31 І Він почав їх навчати, що Людському Синові треба буде багато постраждати, і відцураються від Нього старші, первосвященики та книжники; і вб’ють Його, але через три дні Він воскресне.

32 І слово говорив Він відверто. А Петро відкликав Його вбік і почав перечити Йому.

33 А Він, обернувшись і поглянувши на учнів Своїх, докірливо сказав Петрові: Іди геть від Мене, сатано, бо не думаєш про те, що Боже, а про те, що людське!

Узявши хреста, іди за Христом

34 І, покликавши людей та Своїх учнів, сказав їм: Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе самого, візьме свій хрест і йде за Мною.

35 Адже коли хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить свою душу задля Мене і Євангелія, той спасе її.

36 Бо яка користь людині, якщо придбає весь світ, але занапастить душу свою?

37 Або що дасть людина взамін за душу свою?

38 Бо коли хто посоромиться Мене і Моїх слів перед цим перелюбним і грішним родом, того і Син Людський посоромиться, коли прийде в славі Свого Отця з ангелами святими!

 9
 

Преображення Господнє

1 Ісус промовив до них: Запевняю вас: деякі з тих, які стоять отут, не зазнають смерті, доки не побачать Боже Царство, що прийшло в могутності.

2 А через шість днів Ісус бере Петра, Якова та Івана і виводить тільки їх самих на високу гору. І Він преобразився перед ними.

3 Одяг Його став блискучим і таким білосніжним, що жодний білильник на землі не зміг би так вибілити.

4 І з’явився їм Ілля з Мойсеєм, які розмовляли з Ісусом.

5 І озвався Петро, і сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути. Зробімо три намети: один Тобі, один Мойсеєві та один Іллі!

6 Однак він не знав, що говорив, — так вони були налякані.

7 І з’явилася хмара, яка оповила їх, і пролунав голос із хмари: Це Син Мій Улюблений, Його слухайте!

8 І враз, озирнувшись навколо, не побачили біля себе вже нікого, крім одного Ісуса.

9 А коли вони сходили з гори, Він наказав їм, щоб нікому не розповідали про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих.

10 І вони зберегли те слово для себе, допитуючись: Що то значить — з мертвих воскреснути?

11 І запитували Його, мовлячи: Чому книжники кажуть, що спершу потрібно прийти Іллі?

12 Він же пояснив їм: Ілля прийде раніше і приготує все. Тож написано про Сина Людського, що Він має багато постраждати і бути зневаженим.

13 Та кажу вам, що Ілля прийшов, але зробили з ним те, що хотіли, як написано про нього.

Вигнання німого духа. Сила молитви й посту

14 Повернувшись до учнів, вони побачили безліч людей довкола них та книжників, які сперечалися з ними.

15 Як тільки ці люди побачили Його, зніяковіли і, підбігши, привітали Його.

16 А Він запитав їх: Про що сперечаєтеся між собою?

17 І відповів Йому один із натовпу: Учителю, я привів до Тебе свого сина, який має німого духа.

18 Як тільки де схопить його, то кидає ним, і він піну пускає, скрегоче зубами, ціпеніє. Просив я Твоїх учнів, щоб вигнали його, але вони не змогли!

19 А Він у відповідь каже їм: О роде невірний, доки Я буду між вами? Доки Я буду терпіти вас? Приведіть його до Мене!

20 І його привели до Нього. Дух, побачивши Його, відразу затряс хлопцем. Упавши на землю, той качався, пускаючи піну.

21 Ісус запитав його батька: Скільки часу, як це сталося з ним? Той відповів: З дитинства.

22 Часто кидає його у вогонь і воду, щоби погубити його. Якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами!

23 А Ісус сказав йому: Щодо «якщо можеш», то все можливе віруючому!

24 Тут батько дитини, скрикнувши, [зі сльозами] вигукнув: Вірю! Допоможи моєму невірству!

25 Зауваживши, що збігається натовп, погрозив нечистому духові, кажучи йому: Духу німий і глухий, Я тобі наказую: вийди з нього і більше не входь у нього!

26 Закричавши, дух сильно затряс ним і вийшов, а хлопець став як мертвий, так що деякі говорили, що він помер.

27 А Ісус узяв його за руку, підвів його, і той устав.

28 Коли Він зайшов у дім, учні наодинці стали запитувати Його: Чому ми не змогли його вигнати?

29 А Він сказав їм: Це поріддя нічим не можна вигнати, хіба що молитвою [і постом].

Ісус нагадує про Свою смерть і воскресіння

30 Вийшовши звідти, вони пішли через Галилею. Та Ісус не бажав, щоби хтось довідався.

31 Він навчав Своїх учнів і говорив їм, що Син Людський буде виданий у руки людей, і вб’ють Його, і, будучи вбитий, Він через три дні воскресне.

32 Вони не розуміли цих слів, але боялися Його запитати.

Найбільший у Царстві Небесному

33 Прибули вони в Капернаум. А коли Він був у домі, то запитав їх: Що це дорогою ви обговорювали?

34 Вони ж мовчали, бо сперечалися один з одним дорогою, хто з них більший.

35 Сівши, Він покликав дванадцятьох і каже їм: Якщо хто хоче бути першим, нехай буде між усіма найменший і всім слугою.

36 І, взявши дитину, Він поставив її посеред них, обійняв і сказав їм:

37 Якщо хто ось таку одну дитину прийме в Моє Ім’я, той Мене приймає, а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто Мене послав.

Хто не проти нас, той за нас

38 Іван Йому відповів: Учителю, ми бачили одного, [який не ходить з нами], котрий Твоїм Ім’ям виганяв бісів; і ми заборонили йому, бо він не ходить з нами.

39 А Ісус сказав: Не забороняйте йому. Бо немає такого, хто зробив би чудо в Моє Ім’я і зміг би відразу Мене лихословити;

40 бо хто не проти нас, той за нас.

41 І коли хто напоїть вас чашкою води в [Моє] Ім’я, — адже ви Христові, — то правду кажу вам, що не втратить він своєї нагороди.

Спокуси треба побороти

42 А коли хто спокусить одного із цих малих, які вірять у Мене, то краще йому було би прив’язати жорновий камінь на свою шию і кинутися в море.

43 І якщо тебе спокушає твоя рука, відрубай її; краще тобі калікою ввійти до життя, ніж, маючи обидві руки, потрапити до геєни, у невгасимий вогонь,

44 [де черв’як не гине, і вогонь не гасне].

45 І якщо твоя нога спокушає тебе, відрубай її; краще тобі ввійти до життя кульгавим, аніж з обома ногами бути вкиненим до геєни,

46 [у вогонь невгасимий, де черв’як не гине, і вогонь не гасне].

47 І якщо твоє око спокушає тебе, вибери його; краще тобі з одним оком увійти до Божого Царства, ніж, маючи двоє очей, бути вкиненим у геєну,

48 де їхній черв’як не гине, і вогонь не гасне.

49 Бо кожний вогнем буде посолений, [і всяка жертва посолиться сіллю].

50 Сіль — добра річ; якщо ж сіль стане несолоною, то чим посолите її? Майте сіль у собі та зберігайте мир між собою.

 10
 

Про розлучення

1 Вийшовши звідти, Він приходить на територію Юдеї, що на другому боці Йордану. Збирається знову до Нього натовп, і Він, за звичаєм, знову їх навчає.

2 Підійшли фарисеї та, випробовуючи Його, запитували Його, чи можна чоловікові розлучатися з дружиною.

3 Він же у відповідь сказав їм: Що вам заповів Мойсей?

4 А вони промовили: Мойсей заповів написати листа про розлучення і відпустити.

5 Ісус же сказав їм: Він вам написав цю заповідь через ваше жорстокосердя.

6 Але від початку творіння [Бог] створив їх чоловіком і жінкою.

7 Ось тому залишить чоловік свого батька й матір і з’єднається зі своєю дружиною,

8 і будуть двоє одним тілом, так що вони вже не двоє, а одне тіло.

9 Отже, що Бог поєднав, те людина хай не розлучає!

10 Вдома учні знову розпитували Його про це.

11 І Він каже їм: Якщо хто розлучиться зі своєю дружиною та одружиться з іншою, той чинить проти неї перелюб;

12 і якщо вона розлучиться зі своїм чоловіком і вийде заміж за іншого, то й вона чинить перелюб.

Будьте, як діти

13 І приносили до Нього дітей, щоби доторкнувся до них. А учні забороняли їм.

14 Побачивши це, Ісус обурився і сказав їм: Пропустіть дітей, хай приходять до Мене, і не забороняйте їм, бо таким належить Царство Боже.

15 Запевняю вас: якщо хто не прийме Божого Царства, як дитина, той не ввійде до нього!

16 Він обійняв їх і, поклавши на них руки, благословив.

Багатому важко ввійти в Царство Боже

17 А як Він вирушав у дорогу, один підбіг, упав на коліна й запитав Його: Учителю добрий, що маю робити, аби успадкувати вічне життя?

18 Ісус сказав йому: Чому називаєш Мене добрим? Ніхто не є добрим, один лише Бог.

19 Знаєш заповіді: Не вбивай, не чини перелюбу, не кради, не свідчи неправдиво, не кривди, шануй свого батька та матір?

20 Той сказав йому: Учителю, усе це я зберіг з малих літ!

21 Поглянувши на нього з любов’ю, Ісус сказав йому: Одного бракує тобі: піди і все, що маєш, продай та роздай бідним, — і будеш мати скарб на небі. А тоді приходь, [бери свій хрест] і йди за Мною!

22 Він же, засмутившись від сказаного, відійшов пригнічений, бо мав велике багатство.

23 І, поглянувши навколо, Ісус каже Своїм учням: Як важко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже!

24 Учні були вражені тими словами. А Ісус знов у відповідь каже їм: Діти, як важко [тим, які надіються на багатство], увійти в Царство Боже!

25 Легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже!

26 Вони ще більше дивувалися, говорячи між собою: Хто ж тоді може спастися?

27 Поглянув на них Ісус, та й каже: Для людей це неможливе, але не для Бога, бо для Бога все можливе.

Нагорода тим, хто слідує за Христом

28 Тут Петро почав говорити Йому: Ось ми залишили все й пішли за Тобою.

29 Ісус промовив: Запевняю вас: немає нікого, хто залишив би дім, або братів, або сестер, або матір, або батька, [або дружину], або дітей, чи поля — заради Мене й заради Євангелія —

30 і при цьому не одержав би в сто разів більше вже тепер, у цей час, в умовах переслідувань, — і домів, і братів, і сестер, і матерів, і дітей, і поля, а в майбутньому віці — вічне життя!

31 Багато перших стануть останніми, а останні — першими.

Попереду — страждання, смерть і воскресіння

32 Вони ж були в дорозі, прямуючи до Єрусалима. Попереду йшов Ісус. А учні, ідучи слідом, були дуже здивовані та охоплені страхом. Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що має з Ним статися:

33 Ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і засудять Його на смерть, і видадуть язичникам;

34 і будуть глумитися з Нього, і оплюють Його, і бичуватимуть Його, і вб’ють, а через три дні Він воскресне.

Як стати великим

35 Підійшли до Нього Яків та Іван — Зеведеєві сини, і сказали Йому: Учителю, хочемо, щоб Ти нам зробив те, про що попросимо Тебе.

36 Він сказав їм: А що ви хочете, щоб Я зробив для вас?

37 Вони ж сказали Йому: Зроби нам так, щоб ми — один праворуч Тебе, а інший ліворуч — сиділи у славі Твоїй.

38 Ісус же сказав їм: Ви не знаєте, чого просите. Чи можете ви пити ту чашу, котру Я п’ю, і хреститися хрещенням, котрим Я хрещуся?

39 Вони сказали Йому: Можемо! Ісус же відповів їм: Чашу, котру Я п’ю, ви будете пити, і хрещенням, котрим Я хрещуся, будете хрещені.

40 Але щоб сісти праворуч Мене чи ліворуч, — давати не Мені, це тим, кому приготовлено.

41 Коли це почули десятеро учнів, то обурилися на Якова й Івана.

42 А Ісус, покликавши їх, каже їм: Ви знаєте, що ті, кого вважають володарями народів, панують над ними, а їхні вельможі гноблять їх.

43 Але не так буде між вами: якщо хтось між вами хоче бути великим, нехай буде вам слугою.

44 І якщо хтось між вами хоче бути першим, нехай буде для всіх рабом.

45 Адже й Син Людський не прийшов, щоб служили Йому, але щоби послужити і душу Свою віддати як викуп за багатьох!

Ісус зціляє сліпого Вартимея

46 І прийшли вони в Єрихон. А коли Він зі Своїми учнями і великим натовпом виходив з Єрихона, то син Тимея, Вартимей, сліпий жебрак, сидів край дороги.

47 Почувши, що це Ісус Назарянин, він почав кричати, гукаючи: Сину Давидів, Ісусе, змилуйся наді мною!

48 І багато погрожували йому, щоби замовк. Та він ще дужче кричав: Сину Давидів, помилуй мене!

49 А Ісус, зупинившись, сказав: Покличте його! Вони закликали сліпця і сказали йому: Кріпися, вставай, Він кличе тебе!

50 Той скинув свого плаща, підскочив і прийшов до Ісуса.

51 І у відповідь Ісус промовив до нього: Що ти хочеш, щоб Я зробив для тебе? Сліпий відказав Йому: Учителю, щоб я прозрів!

52 Ісус же сказав йому: Іди, віра твоя спасла тебе! І він відразу прозрів і пішов дорогою за Ним.

 11
 

Славний в’їзд у Єрусалим

1 Коли вони наблизилися до Єрусалима, до Витфагії та Витанії, до гори Оливної, Він послав двох Своїх учнів

2 і сказав їм: Ідіть до села, що перед вами, і як тільки ввійдете до нього, знайдете прив’язаного молодого осла, на якого ще ніхто з людей не сідав; відв’яжіть його і приведіть.

3 А коли хто запитає вас: Навіщо це ви робите? — то скажіть: Господь потребує його, — Він відразу ж відішле його назад.

4 І вони пішли, знайшли осля, прив’язане до воріт ззовні на узбіччі, і почали відв’язувати його.

5 Дехто з тих, які там стояли, говорили їм: Що це ви робите? Навіщо відв’язуєте осля?

6 А вони відказали їм так, як звелів Ісус; тоді відпустили їх.

7 І привели осля до Ісуса, поклали на нього свої плащі, і Він сів на нього.

8 Багато хто стелив свій одяг на дорозі, інші ж різали гілки на полях [і стелили по дорозі].

9 І ті, які йшли попереду, і ті, які йшли слідом за Ним, вигукували: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє!

10 Благословенне прийдешнє царство батька нашого Давида! Осанна на висотах!

11 Ісус увійшов у Єрусалим — до храму. Оглянув усе. Та оскільки була вже пізня година, Він пішов з дванадцятьма до Витанії.

Неплідна смоківниця

12 Наступного дня, як вони вийшли з Витанії, Він зголоднів.

13 І, побачивши здалека смоківницю, вкриту листям, Він підійшов: може, щось знайде на ній. Але, наблизившись до неї, Він нічого не знайшов, окрім листя, бо не була ще пора на смокви.

14 Озвався і промовив Він до смоківниці: Хай з тебе ніколи більше ніхто плоду не їсть! І чули те Його учні.

Ісус звільняє храм від торговців

15 І вони прийшли в Єрусалим. А ввійшовши до храму, Він почав виганяти тих, які продавали й купували в храмі, поперекидав столи міняльників грошей і ослони тих, які продавали голубів,

16 та не дозволяв, щоб носили речі через храм.

17 І Він навчав їх, кажучи їм: Хіба не написано, що дім Мій назветься домом молитви для всіх народів? А ви його зробили печерою розбійників!

18 І почули про це книжники та первосвященики, і шукали нагоди, як би то Його погубити, але боялися, бо весь народ захоплювався Його вченням.

19 А як ставало пізно, вони виходили за межі міста.

Майте віру Божу

20 Проходячи вранці, вони побачили смоківницю, яка вся аж від кореня всохла.

21 І, згадавши, Петро каже Йому: Учителю, дивися: смоківниця, яку Ти прокляв, усохла!

22 У відповідь Ісус промовив до них: Майте віру Божу!

23 Запевняю вас, що коли хто цій горі скаже: Зрушся і кинься в море, — і не буде сумніватися у своєму серці, але буде вірити, що станеться згідно зі сказаним, — то так і буде йому.

24 Тому Я кажу вам: Усе, про що молитесь і просите, — вірте, що одержите, і сповниться вам.

25 І коли ви стоїте на молитві, прощайте, коли маєте щось проти когось, щоб і ваш Отець Небесний простив вам ваші провини.

26 [Коли ж ви не прощаєте, то й ваш Отець Небесний не прощатиме вам ваших провин].

Питання про Ісусову владу

27 І знову вони прийшли до Єрусалима. Коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики, книжники і старші,

28 та й кажуть Йому: Якою владою Ти все це робиш? Або хто дав Тобі владу чинити оце?

29 А Ісус відповів їм: Запитаю вас [і Я] дещо. Якщо відповісте, то і Я скажу вам, якою владою це чиню.

30 Хрещення Івана було з неба чи від людей? Дайте мені відповідь!

31 Вони міркували між собою, говорячи: Якщо скажемо, що з неба, то запитає: Чому ж ви йому не повірили?

32 А якщо скажемо, що від людей… Вони боялися народу, адже всі вважали Івана за справжнього пророка.

33 Тому у відповідь сказали Ісусові: Не знаємо! А Ісус їм каже: То і Я не скажу вам, якою владою це чиню!

 12
 

Притча про злочинних винарів

1 Ісус почав промовляти до них у притчах. Один чоловік насадив виноградник, зробив огорожу, зладнав виноградну давильню, збудував башту і, передавши все винарям, від’їхав.

2 У певний час він послав раба до винарів узяти від винарів частину з врожаю виноградника.

3 А вони, схопивши його, побили й відіслали ні з чим.

4 І він знову послав до них іншого раба, — і цьому побили голову та зневажили.

5 І він послав ще одного, а того вони вбили. Отак і інших: деяких били, інших убивали.

6 Ще мав він єдиного улюбленого сина. Нарешті він послав його до них, вважаючи: Мого сина вони пошанують!

7 Але ті винарі вирішили між собою: Це ж спадкоємець! Давайте його вб’ємо — і спадщина буде наша!

8 І, схопивши, вони вбили його й викинули з виноградника.

9 Отже, що зробить господар виноградника? Він прийде і вигубить винарів, а виноградник віддасть іншим.

10 Хіба не читали ви цього Писання: Камінь, що його відкинули будівничі, наріжним каменем став!

11 Від Господа сталося це, і воно є дивним в очах наших!

12 І вони шукали нагоди Його схопити, бо зрозуміли, що цю притчу сказав Він про них, але боялися юрби. Тож, залишивши Його, відійшли.

Кесареве — кесареві, а Боже — Богові

13 І вони послали до Нього деяких з фарисеїв та іродіян, щоб ті впіймали Його на слові.

14 Ті підійшли, та й кажуть Йому: Учителю, знаємо, що Ти справедливий, ні на кого не зважаєш, на людське обличчя не дивишся, а правдиво навчаєш доріг Божих. Чи годиться давати податок кесареві, чи ні? Давати нам чи не давати?

15 Він же, знаючи їхнє лицемірство, сказав їм: Чому ви Мене випробовуєте? Принесіть Мені динарій, щоб Я його побачив.

16 І вони принесли. А Він каже їм: Чий це образ і напис? І вони відповіли Йому: Кесаря.

17 Тоді Ісус сказав їм: Кесареве віддайте кесареві, а Боже — Богові! І вони дивувалися з Нього.

Питання про воскресіння з мертвих

18 І прийшли до Нього садукеї , — ті, які кажуть, нібито немає воскресіння, — і запитують Його, кажучи:

19 Учителю, Мойсей написав нам, що коли в когось помре брат і залишить дружину, а дітей не залишить, то нехай візьме брат дружину померлого, та й відновить потомство своєму братові.

20 Було сім братів. Перший узяв дружину, але помер, не залишивши дітей.

21 Другий узяв її, і він помер, не залишивши дітей; і третій також.

22 І [взяли її] так семеро, — і не залишили по собі потомства. Після всіх померла й жінка.

23 У воскресінні, коли вони воскреснуть, кому з них буде вона дружиною? Адже семеро її мали за дружину!

24 Ісус сказав їм: Хіба не тому ви помиляєтеся, що не знаєте ні Писання, ні Божої сили?

25 Адже коли воскреснуть із мертвих, то не одружуються і не виходять заміж, але є такими, як ангели на небі.

26 А про мертвих, які воскресають, хіба ви не читали в книгах Мойсея про те, що сказав йому Бог біля куща: Я — Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова?

27 Він — Бог не мертвих, а живих! [Отже], ви дуже помиляєтеся!

Дві найбільші заповіді

28 А один із книжників, почувши їхню суперечку і побачивши, як добре Він їм відповів, підійшов і запитав Його: Яка заповідь є першою з усіх?

29 Ісус відповів: Перша є: Слухай, Ізраїлю: наш Господь Бог — єдиний Господь.

30 І ще: Любитимеш Господа, Бога свого, усім серцем своїм, і всією своєю душею, і всім своїм розумом, і всією своєю силою. [Це перша заповідь].

31 [І друга, подібна до неї]: Любитимеш свого ближнього, як самого себе! Іншої, більшої заповіді від цих немає.

32 І сказав Йому книжник: Добре, Учителю, по правді відповів Ти, що Бог є один і немає іншого, крім Нього,

33 і що любити Його всім серцем, усім розумом, [усією душею], усією силою, і що любити ближнього, як себе самого, — це більше за всякі всепалення та жертви.

34 А Ісус, побачивши, що він розумно відповів, сказав йому: Ти недалеко від Божого Царства! І ніхто не наважувався Його більше запитувати.

Чий Син Христос?

35 І у відповідь Ісус, навчаючи в храмі, сказав: Як можуть книжники говорити, що Христос є Син Давидів?

36 Сам Давид промовив під впливом Святого Духа: Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Твоїх ворогів під Твої ноги.

37 Сам Давид називає Його Господом, то як же Він може бути його сином? І багато людей слухали Його з насолодою.

Стережіться книжників

38 І Він казав у навчанні Своєму: Стережіться книжників, які люблять проходжуватися в довгих шатах, приймати вітання на майданах,

39 перші місця в синагогах та почесні місця на бенкетах;

40 які поглинають доми вдовиць, але довго напоказ моляться, — вони дістануть найсуворіший присуд!

Дар вдови — найбільший

41 Сівши напроти скарбниці, Він дивився, як люди кидають мідяки до скарбниці. Численні багатії вкидали чимало.

42 І підійшла одна бідна вдова, і вкинула дві лепти, тобто кодрант.

43 І, покликавши Своїх учнів, Він сказав їм: Запевняю вас, що ця бідна вдова вкинула більше за всіх тих, які кидали тут до скарбниці,

44 бо всі кидали з надлишку, а вона дала зі своєї убогості все, що мала, весь свій прожиток.

 13
 

Храм буде зруйнований

1 Коли Ісус виходив з храму, один з Його учнів сказав Йому: Учителю, поглянь, яке каміння, які будівлі!

2 А Ісус сказав йому: Чи бачиш ці великі будівлі? Не залишиться тут каменя на камені, котрий не був би зруйнований!

Ознаки наближення кінця світу

3 Коли Він сидів на Оливній горі напроти храму, запитували Його на самоті Петро, Яків, Іван та Андрій:

4 Скажи нам, коли це буде і яка ознака, коли все те має здійснитися?

5 Ісус почав їм говорити: Стережіться, щоб хтось вас не ввів в оману,

6 бо багато хто прийде під Моїм Ім’ям, мовлячи, що це Я. І багатьох введуть в оману.

7 Коли почуєте про війни, воєнні чутки, то не лякайтеся, бо має так статися, але це ще не кінець.

8 Адже повстане народ проти народу, царство проти царства; будуть місцями землетруси, буде голод [і розруха]. Це початок страждань.

9 Стережіться ж самі. Видаватимуть вас на суди, і в синагогах будуть вас бити, і станете перед правителями та царями через Мене, їм на свідчення.

10 Але спершу Євангеліє має бути проповідуване між усіма народами.

11 І коли поведуть вас видавати, не журіться наперед, що маєте говорити. Бо те, що буде вам дано тієї години, це й говоріть, — адже не ви будете говорити, але Дух Святий.

12 І видаватиме на смерть брат брата, батько — дитину; повстануть діти проти батьків і вбиватимуть їх.

13 І всі будуть ненавидіти вас за Моє Ім’я. А той, хто витримає до кінця, буде спасенний.

14 Коли ж побачите гидоту спустошення, що встановлена там, де не слід, — хто читає, нехай розуміє, — тоді ті, хто в Юдеї, хай утікають у гори,

15 а хто на даху, хай не спускається [в дім], навіть хай не входить узяти щось зі свого дому.

16 І хто на полі, хай не вертається назад, щоб узяти свій одяг.

17 Горе ж вагітним і тим, які годуватимуть грудьми у ті дні.

18 Моліться ж, щоб [ваша втеча] не сталася зимою,

19 бо тими днями буде таке горе, якого не було від початку світу, що його створив Бог, і аж донині, і більше не буде!

20 І коли б Господь не вкоротив тих днів, то не спаслася б жодна людина. Але заради вибраних, яких Він вибрав, Він укоротив ті дні.

21 Якщо тоді хто скаже вам: Ось тут Христос! Он там! — не вірте.

22 Адже постануть лжемесії та лжепророки й чинитимуть ознаки та чудеса, щоби звести, якщо вдасться, і вибраних.

23 Ви ж стережіться! Я все сказав вам наперед.

Прихід Сина Людського

24 Але в ті дні, після того горя, сонце померкне, і місяць не дасть свого світла,

25 і зорі падатимуть з неба, і небесні сили захитаються.

26 І тоді побачать Сина Людського, Який іде на хмарах з великою силою і славою.

27 І тоді Він пошле ангелів, збере Своїх вибраних із чотирьох вітрів, від краю землі — до краю неба.

Навчіться від смоківниці

28 Навчіться притчі від смоківниці. Коли вже її гілки стають м’якими і випускають листя, то знаєте, що близько літо.

29 Так і ви, коли побачите, що це збувається, то знайте, що близько, вже при дверях.

30 Запевняю вас, що не мине рід цей, як усе це збудеться.

31 Небо й земля проминуть, а Мої слова не проминуть.

Будьте готові, бо часу кінця світу ніхто не знає

32 Про той же день або годину не знає ніхто: ні ангели на небі, ні Син, а тільки Отець.

33 Стережіться, пильнуйте [і моліться], бо не знаєте, коли той час настане.

34 Як той чоловік, який, відходячи, залишив свій дім, дав своїм рабам владу, кожному його діло, а сторожеві наказав пильнувати.

35 Тому пильнуйте, бо не знаєте, коли господар повернеться: увечері, опівночі, чи як заспіває півень,

36 чи вранці, щоб коли несподівано прийде, не знайшов вас сплячими.

37 А що Я вам кажу, кажу всім: Пильнуйте!

 14
 

Змова проти Ісуса

1 Через два дні була Пасха й Опрісноки. Первосвященики та книжники шукали, як би Його підступом схопити та вбити.

2 Але, казали, щоб не на свято, аби не сталося якогось заколоту в народі.

Добре діло жінки

3 Коли був Він у Витанії в домі Симона прокаженого і сидів за столом, прийшла жінка, яка мала алебастрову посудину чистого дорогоцінного нардового мира. Надбивши алебастрову посудину, вона вилила миро на Його голову.

4 Деякі обурювалися між собою [і говорили]: Навіщо така трата мира?

5 Це миро можна продати більше ніж за триста динаріїв і роздати бідним! Тож докоряли їй.

6 А Ісус сказав: Облиште її. Навіщо завдаєте їй болю? Вона добре діло зробила Мені!

7 Ви завжди маєте бідних біля себе і будь-коли можете робити їм добро; Мене ж не завжди ви маєте.

8 Що вона могла — те й зробила: заздалегідь намастила Моє тіло перед похороном.

9 Запевняю вас: де тільки буде проповідуватися [це] Євангеліє в усьому світі, — те, що вона зробила, буде сказано в її пам’ять!

Юда погоджується видати Ісуса

10 Юда Іскаріотський, один з дванадцятьох, пішов до первосвящеників, щоб видати їм Його.

11 А як вони це почули, то зраділи й обіцяли йому срібняків дати. І він шукав, як би Його в слушний час видати.

Ісус споживає зі Своїми учнями пасху

12 Першого дня Опрісноків, коли приносили пасхальну жертву, Його учні говорять Йому: Де Ти хочеш, щоб ми пішли приготувати пасху, аби Ти спожив?

13 Він посилає двох Своїх учнів і каже їм: Ідіть до міста, зустріне вас чоловік, який буде нести в глечикові воду, — ступайте за ним.

14 Куди він увійде, скажіть господареві того дому, що Вчитель каже: Де Моя світлиця, в якій Я буду споживати з Моїми учнями пасху?

15 І він вам покаже велику кімнату: прибрану, готову; там ви і приготуйте для нас.

16 І відійшли учні, і прийшли в місто, і знайшли так, як Він сказав їм, — і приготували пасху.

17 А коли настав вечір, Він прийшов з дванадцятьма.

18 І як вони сиділи за столом та їли, Ісус сказав: Запевняю вас, що один з вас, який їсть зі Мною, видасть Мене.

19 Вони почали сумувати й один за одним запитували Його: Чи не я? [І інший: Чи це не я?]

20 Він же сказав їм: Один з дванадцятьох, хто вмочає зі Мною в одній мисці.

21 І хоча Син Людський іде так, як написано про Нього, та горе тій людині, через яку Син Людський буде виданий. Краще було б тій людині не народитися!

22 Коли вони їли, [Ісус] узяв хліб, поблагословив, переломив, подав їм і сказав: Прийміть, [споживайте], це тіло Моє!

23 І взявши чашу, Він віддав подяку, подав їм — і всі пили з неї.

24 І Він промовив до них: Це кров Моя [Нового] Завіту, яка проливається за багатьох.

25 Запевняю вас, що більше не буду пити з плоду виноградного аж до того дня, коли його буду пити новим у Божому Царстві!

26 І, заспівавши, вони вийшли на Оливну гору.

Усі учні спокусяться

27 І каже їм Ісус: Усі ви спокуситеся, бо написано: Вражу Пастиря — і розбредуться вівці.

28 Але потім, коли Я воскресну, то випереджу вас у Галилеї.

29 А Петро сказав Йому: Хоч і всі спокусяться, але не я!

30 Та Ісус йому сказав: Запевняю тебе, що ти нині, цієї ж ночі, перш ніж двічі заспіває півень, тричі відречешся від Мене!

31 Однак він ще сильніше запевняв: Хоч мав би я померти з Тобою, — все одно не відречуся від Тебе! Так само говорили й усі інші.

Ісус молиться в Гетсиманії

32 І прийшли вони до місця, що зветься Гетсиманія; Він каже Своїм учням: Посидьте тут, поки Я помолюся.

33 Він узяв із Собою Петра, Якова та Івана і почав сумувати й тривожитися,

34 та казати їм: Смертельним смутком охоплена душа Моя, — залишайтеся тут і пильнуйте!

35 Відійшовши трохи, Він упав на землю і молився, щоб, коли це можливо, оминула Його ця година.

36 І Він казав: Авва, Отче! Для Тебе можливе все! Забери цю чашу від Мене! Але хай буде не те, що Я хочу, але те, що Ти!

37 Він приходить і знаходить, що вони заснули, і каже Петрові: Симоне, ти спиш? Чи не міг ти попильнувати однієї години?

38 Пильнуйте й моліться, щоб не потрапити в спокусу, бо дух бадьорий, а тіло немічне!

39 І Він пішов знову, помолився, промовивши ті самі слова.

40 А повернувшись, знайшов, що вони знову спали, бо очі їхні стали важкими, — та й не мали що відповісти.

41 Він приходить утретє і каже їм: Ви ще спите й відпочиваєте? Досить, прийшла година: і ось, Син Людський видається в руки грішників.

42 Уставайте, ходімо! Вже підійшов Мій зрадник!

Схоплення Ісуса

43 Він ще говорив, як ураз з’явився Юда, один із дванадцятьох, і з ним юрба з мечами та киями, — від первосвящеників, книжників і старших.

44 Той, хто зрадив Його, дав їм знак, кажучи: Кого я поцілую, то є Він; схопіть Його та уважно ведіть!

45 І прийшовши, він відразу підійшов до Нього і каже: Учителю! — і поцілував Його.

46 Вони ж наклали свої руки на Нього і схопили Його.

47 Один із тих, які стояли, вихопив меча і вдарив раба первосвященика й відтяв йому вухо.

48 Ісус сказав їм у відповідь: Як проти розбійника ви вийшли з мечами та киями, щоб Мене схопити.

49 Щодня був Я з вами, навчав у храмі, однак ви не схопили Мене. Але нехай збудеться Писання!

50 І, залишивши Його, усі учні втекли.

51 А один юнак ішов за Ним, обгорнувшись по нагому в покривало. Вони схопили і його.

52 Та він, залишивши покривало, втік [від них] голим.

Суд над Ісусом у первосвященика

53 А Ісуса повели до первосвященика. Там зійшлися всі первосвященики, старші та книжники.

54 Петро ж віддалік йшов слідом за Ним — аж у двір первосвященика. І він сів зі слугами, та й грівся біля вогню.

55 А первосвященики і весь синедріон шукали свідчення проти Ісуса, щоб Його вбити, та не знаходили.

56 Багато хто неправдиво свідчив проти Нього, але ті свідчення не збігалися.

57 Деякі вставали і лжесвідчили проти Нього так:

58 Ми чули, як Він говорив, що зруйнує цей рукотворний храм і за три дні збудує інший, нерукотворний!

59 Але й це їхнє свідчення не підтвердилося.

60 Тоді первосвященик, ставши посередині, запитав Ісуса, кажучи: Не відповідаєш нічого на те, що проти Тебе свідчать?

61 Але Він мовчав і не відповідав нічого. Знову первосвященик запитав Його і каже Йому: Чи ти є Христос, Син Благословенного?

62 А Ісус сказав: Я є, і ви побачите Сина Людського, Який сидітиме праворуч Сили та йтиме на хмарах небесних!

63 Первосвященик роздер на собі одяг і сказав: Навіщо потрібні нам ще свідки?

64 Ви чули хулу. Як ви вважаєте? І всі вони присудили, що Він повинен померти.

65 Деякі почали плювати на Нього, закривати Його обличчя, бити по щоках, ще й приказувати Йому: Пророкуй! І слуги також били Його в обличчя.

Зречення Петра

66 Петро був унизу на подвір’ї. Прийшла одна зі служниць первосвященика,

67 побачила Петра, який грівся, глянула на нього й каже: І ти був з Ісусом Назарянином!

68 Але він відрікся, кажучи: Я не знаю і не розумію, про що ти говориш! І вийшов геть у переддвір’я. І тут заспівав півень.

69 Служниця, побачивши його знову, почала говорити присутнім, що він — один з них.

70 Він знову відрікся. Невдовзі присутні почали говорити Петрові: Справді, ти з них, бо ти — галилеєць [і мова твоя подібна].

71 А він почав зарікатися і клястися, що не знає того Чоловіка, про Якого вони говорять.

72 І тут вдруге заспівав півень. І згадав Петро слова, які йому сказав Ісус: Перш ніж півень двічі заспіває, ти тричі зречешся Мене! І, згадавши, він почав плакати.

 15
 

Ісус перед Пилатом

1 Рано-вранці первосвященики зі старшими, книжниками та всім синедріоном учинили раду; зв’язавши Ісуса, повели й передали Пилатові.

2 І запитав Його Пилат: Ти — Цар юдеїв? А Він у відповідь мовив йому: Ти кажеш!

3 А первосвященики дуже Його звинувачували.

4 Пилат знову запитав Його, кажучи: Ти нічого не відповідаєш? Дивись, як багато Тебе звинувачують!

5 Та Ісус більше нічого не відповідав, тож дивувався Пилат.

6 На кожне свято він відпускав їм одного в’язня, за якого просили.

7 Був же один, котрий звався Вараввою, ув’язнений з бунтівниками, які під час заколоту вчинили вбивство.

8 Натовп підійшов і став просити, щоби поступив, як і завжди.

9 Пилат у відповідь сказав їм: Чи хочете, щоб я відпустив вам Царя юдеїв?

10 Тому що він знав, що через заздрощі первосвященики Його видали.

11 Первосвященики ж підбурили юрбу, щоби краще відпустив їм Варавву.

12 Пилат знову сказав їм у відповідь: То що хочете, щоб я вчинив з Тим, Якого ви називаєте Царем юдеїв?

13 Вони ж знову закричали: Розіпни Його!

14 А Пилат запитав їх: Тож яке зло вчинив Він? Та Вони ще сильніше закричали: Розіпни Його!

15 І Пилат, бажаючи догодити людям, відпустив їм Варавву, а Ісуса після бичування видав на розп’яття.

Знущання над засудженим Ісусом

16 Воїни повели Його до середини двору, тобто в преторій, і скликали весь підрозділ.

17 Зодягли Його в багряницю, поклали на Нього сплетеного тернового вінка

18 і почали вітати Його: Радій, Царю юдейський!

19 Били Його по голові тростиною, плювали на Нього і, падаючи на коліна, поклонялися Йому.

20 А коли наглумилися над Ним, скинули з Нього багряницю і зодягли в Його одяг. І повели, щоб розіп’яти Його.

Розп’яття Ісуса

21 Примусили одного перехожого — Симона Киринейського, який повертався з поля, батька Олександра та Руфа, — взяти Його хреста.

22 Привели Його на Голгофу, місце, що в перекладі означає Череповище.

23 Давали Йому [пити] вино зі смирною, але Він не взяв.

24 І розіп’яли Його, і розділили Його одяг, кидаючи жереб, хто що візьме.

25 Була третя година, як розіп’яли Його.

26 І написали Його провину так: Цар юдейський.

27 З ним розіп’яли двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч від Нього.

28 [Збулося Писання, що говорить: Його зараховано до злочинців].

29 Перехожі лихословили Його, похитуючи своїми головами й кажучи: Овва, Ти, Який руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш!

30 Спаси Себе Самого — зійди з хреста!

31 Так само й первосвященики між собою говорили й глузували разом із книжниками: Інших спасав, а Себе не може спасти!

32 Христос, Цар Ізраїлю, нехай зійде тепер з хреста, щоб ми побачили і повірили [в Нього]! Розп’яті з Ним також насміхалися з Нього.

Ісусова смерть

33 Коли настала шоста година , темрява оповила всю землю — до дев’ятої години.

34 А о дев’ятій годині Ісус закричав гучним голосом: Елої, Елої, лама савахтані! Що означає в перекладі: Боже мій, Боже мій, чому ти Мене покинув?

35 Деякі з тих, які там стояли, почувши те, казали: Дивися, кличе Іллю!

36 А один, побігши, наповнив губку оцтом, прикріпив її до тростини і дав Йому пити, примовляючи: Чекайте, подивимося, чи прийде Ілля Його зняти!

37 Ісус голосно скрикнув — і віддав духа.

38 І завіса в храмі роздерлася надвоє — згори додолу.

39 Сотник, який стояв напроти Нього, побачивши, як Він віддав духа, промовив: Справді, Ця Людина була Божим Сином!

40 Були і жінки, які здалека дивилися: між ними — Марія Магдалина, Марія — мати Якова молодшого та Йосії і Соломія.

41 Коли Він був у Галилеї, вони ходили за Ним і прислуговували Йому; і було багато інших, які прийшли з Ним до Єрусалима.

Поховання Ісуса

42 Коли звечоріло, а була п’ятниця, яка є перед суботою, —

43 прийшов Йосиф, котрий з Ариматеї, — шанований радник, який сам очікував Божого Царства, — і наважився піти до Пилата й просити тіло Ісуса.

44 Пилат здивувався, що Він уже помер; викликавши сотника, запитав Його, чи давно помер?

45 Довідавшись від сотника, дав тіло Йосифові.

46 Той купив полотно, зняв Його тіло, обгорнув полотном і поклав Його до гробниці, яка була висічена в скелі, і до входу в гробницю привалив камінь.

47 Марія Магдалина і Марія, Йосієва мати, дивилися, де Його поховали.

 16
 

Ангел сповіщає жінок про воскресіння Ісуса

1 Коли минула субота, Марія Магдалина, Марія, мати Якова, і Соломія купили пахощів, щоби піти й намастити Його.

2 І на світанку першого дня тижня, як зійшло сонце, вони приходять до гробниці.

3 І говорили вони між собою: Хто відвалить нам камінь від входу в гробницю?

4 Та, придивившись, бачать, що камінь відвалений, хоча був дуже великий.

5 Увійшовши до гробниці, вони побачили зодягненого в білий одяг юнака, який сидів праворуч, і жахнулися!

6 А він каже їм: Не лякайтеся! Ви шукаєте Ісуса Назарянина, розіп’ятого? Він воскрес — нема Його тут! Ось місце, де поховали Його!

7 Ідіть і скажіть Його учням та Петрові, що Він випередить вас у Галилеї. Там ви Його побачите, як і сказав вам!

8 І, вийшовши, вони побігли від гробниці, бо їх охопили тремтіння і жах; та нікому нічого не сказали, бо боялися.

Ісус з’являється Своїм учням

9 А як воскрес Він уранці першого дня тижня, то з’явився найперше Марії Магдалині, з якої вигнав сім бісів.

10 Пішовши, вона сповістила тим, які з Ним були. Вони плакали й ридали,

11 а дізнавшись, що Він живий і що вона бачила Його, не повірили.

12 Після цього Він з’явився в іншому вигляді двом перехожим, які йшли до села.

13 А ті вже сповістили іншим, але і їм не повірили.

14 Нарешті Він з’явився одинадцятьом, коли вони були за столом. Він докоряв їм за невірство і твердосердя, тому що не повірили тим, які побачили Його воскреслого.

Вознесіння Ісуса на небо і проповідь учнів

15 І Він сказав їм: Ідіть по цілому світі й усьому творінню проповідуйте Євангеліє.

16 Хто повірить і охреститься, буде спасенний, а хто не повірить, осуджений буде.

17 І такі ознаки будуть супроводжувати тих, хто повірив: Моїм Ім’ям виганятимуть бісів, говоритимуть новими мовами,

18 братимуть у руки зміїв; і хоча щось смертоносне вип’ють, їм не зашкодить; будуть покладати руки на хворих, і вони ставатимуть здоровими.

19 Після того, як Господь Ісус промовив до них, Він вознісся на небо і сів праворуч Бога.

20 Вони ж пішли і проповідували всюди, а Господь допомагав і стверджував слово чудесами, які його супроводжували. [Амінь].


 
 

 Луки
 

 1
 

Передмова

1 Оскільки багато хто брався складати розповіді про події, що відбулися в нас,

2 і як нам передали їх ті, які з самого початку були очевидцями й служителями Слова,

3 то задумав і я, дослідивши пильно все від початку, написати за порядком тобі, високоповажний Теофіле,

4 щоб ти переконався в достовірності науки, якої навчився.

Видіння Захарії

5 У дні Ірода, царя Юдеї, був один священик на ім’я Захарія, з денної черги Авії, та його жінка з дочок Аарона, а ім’я її — Єлизавета.

6 Вони обоє були праведні перед Богом, бездоганно виконували всі Господні заповіді й настанови.

7 Та не мали вони дитини, бо Єлизавета була неплідна; обоє постаріли в днях своїх.

8 Одного разу, коли він за своєю денною чергою служив перед Богом,

9 за звичаєм священства випало йому ввійти до Господнього храму, щоб кадити.

10 А весь народ під час кадіння молився знадвору.

11 І з’явився йому Господній ангел, який стояв праворуч кадильного жертовника.

12 Захарія, коли побачив, жахнувся, його охопив страх.

13 Та ангел промовив до нього: Не бійся, Захаріє, тому що молитва твоя почута! Твоя дружина Єлизавета народить тобі сина, і даси йому ім’я Іван.

14 І буде тобі радість та потіха, і багато хто зрадіє з його народження.

15 Бо він буде великий перед Господом; ні вина, ні п’янкого напою не питиме; і наповниться Духом Святим ще з лона своєї матері.

16 І наверне він багатьох ізраїльських синів до їхнього Господа Бога;

17 і він ітиме перед Ним у дусі та силі Іллі, щоб навернути серця батьків до дітей, а непокірних — до мудрості праведних, щоби приготувати Господу підготовлений народ.

18 І промовив Захарія до ангела: Із чого я про це дізнаюся? Адже я старий, та й дружина моя постаріла в днях своїх.

19 У відповідь ангел сказав йому: Я Гавриїл, — той, хто стоїть перед Богом; мене послано говорити з тобою і благовістити тобі це.

20 І ось ти будеш мовчати і не зможеш говорити до того дня, поки це збудеться, за те, що ти не повірив моїм словам, які сповняться свого часу!

21 Люди чекали на Захарію і дивувалися, чому він затримувався у храмі.

22 Коли він вийшов, то не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що він бачив видіння в храмі, а він говорив до них знаками й залишався німим.

23 І коли закінчилися дні його служіння, він пішов до свого дому.

24 А після тих днів його дружина Єлизавета зачала й таїлася п’ять місяців, кажучи:

25 Так мені вчинив Господь у ці дні, коли зглянувся, щоби зняти мою ганьбу перед людьми.

Ангел сповіщає діві Марії про народження Сина

26 А на шостому місяці посланий був ангел Гавриїл від Бога до галилейського міста, названого Назаретом,

27 до діви, зарученої із чоловіком на ім’я Йосиф, із дому Давида, а ім’я діви — Марія.

28 І, прийшовши до неї, сказав: Радій , сповнена благодаті! Господь з тобою, [благословенна ти між жінками].

29 Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання.

30 Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога.

31 І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус.

32 Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида,

33 і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця!

34 І озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю?

35 У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим.

36 Ось і твоя родичка Єлизавета, хоч звуть її неплідною, і та зачала сина у своїй старості; вона вже на шостому місяці;

37 тому що жодне слово не буває у Бога безсилим!

38 А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм! І ангел відійшов від неї.

Марія відвідує Єлизавету

39 Тими днями Марія, вставши, поспішно пішла в гірську місцевість, до міста Юдиного.

40 Вона ввійшла в дім Захарії і привітала Єлизавету.

41 Коли ж почула Єлизавета привітання Марії, заворушилося немовля в її утробі. Єлизавета сповнилася Святим Духом

42 і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками і благословенний плід твоєї утроби!

43 І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?

44 Бо як почула я твоє привітання, то з радощів заворушилася дитина в моїй утробі.

45 Блаженна ж та, яка повірила, що здійсниться сказане їй Господом!

Марія величає Господа

46 А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

47 і радіє дух мій у Бозі, Спасителі моїм,

48 бо Він зглянувся на покору раби Своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди,

49 бо зробив мені велике Сильний! І святе Ім’я Його,

50 і милість Його з роду в рід для тих, хто боїться Його.

51 Він показав силу руки Своєї, розсіяв гордих думками сердець їхніх,

52 скинув сильних з престолів і підняв покірних,

53 голодним дав достаток, а багатих відіслав ні з чим.

54 Пригорнув Ізраїля, слугу Свого, щоби згадати милість,

55 як і проголосив нашим батькам — Авраамові та роду його аж до віку!

56 Тож Марія перебула в неї якихось три місяці й повернулася до свого дому.

Народження Івана Хрестителя

57 А Єлизаветі настав час родити; і вона народила сина.

58 Почули сусіди та її родина, що Господь щедро злив Свою милість на неї, і раділи разом з нею.

59 Сталося, що восьмого дня прийшли обрізати дитя і хотіли назвати його ім’ям його батька — Захарією.

60 Та озвалася його мати й сказала: Ні, хай буде названий Іваном!

61 А їй сказали, що нікого немає в її родині, хто б називався цим ім’ям.

62 Тож знаками питали його батька, як хотів би його назвати.

63 Попросивши дощечку, написав слова: Його ім’я — Іван! І всі здивувалися.

64 У ту мить відкрилися його уста та його язик, і він став говорити, благословляючи Бога.

65 І страх напав на всіх їхніх сусідів; і по всій гірській околиці Юдеї розповідали про всі ці події.

66 Усі, хто почув це, брали до свого серця, запитуючи: Ким же буде ця дитина? Бо Господня рука була з нею!

Пророцтво Захарії

67 Його батько Захарія наповнився Духом Святим і став пророкувати, промовляючи:

68 Благословенний Господь, Бог Ізраїля, бо Він відвідав і викупив Свій народ,

69 Він підніс нам ріг спасіння у домі Свого слуги Давида,

70 як заповідав устами святих Своїх відвічних пророків,

71 що спасе нас від наших ворогів і з руки всіх, хто ненавидить нас,

72 щоб виявити милість нашим батькам і згадати Свій святий Завіт,

73 Який дотримає клятву, котру Він дав нашому батькові Авраамові,

74 щоб ми визволилися з руки ворогів і без страху

75 служили Йому у святості й праведності, доки будемо жити.

76 І ти, дитино, будеш названа пророком Всевишнього, бо ти йтимеш перед Господом, щоби приготувати Йому дорогу;

77 щоби дати пізнати Його народові спасіння через прощення їхніх гріхів;

78 аби через превелике милосердя нашого Бога, в якому нас відвідає Схід з висоти,

79 освітити тих, які перебувають у темряві та в смертній тіні, і спрямувати наші ноги на дорогу миру!

80 А дитина росла й міцніла духом, перебуваючи в пустелях до дня свого з’явлення перед Ізраїлем.

 2
 

Народження Ісуса

1 І сталося тими днями, що вийшов указ кесаря Августа переписати всю землю.

2 Цей перепис уперше відбувся, як Сирією володів Кириній.

3 І йшли всі записатися, кожний до свого міста.

4 Пішов і Йосиф з Галилеї, з міста Назарета, до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Вифлеємом, — бо був він з дому та з роду Давидового, —

5 записатися з Марією, зарученою з ним [жінкою], яка була вагітна.

6 І сталося ж так, що коли вони були там, сповнилися дні, щоб їй народити.

7 І вона народила свого Первістка — Сина, сповила Його й поклала в яслах, оскільки в гостиниці не було для них місця.

8 А в тій місцевості були пастухи, які вночі перебували в полі та стерегли свою отару.

9 Аж [ось] Господній ангел став між ними, і слава Господня осяяла їх, і вони були охоплені великим страхом.

10 Та ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, яка буде для всього народу:

11 для вас сьогодні в місті Давида народився Спаситель, Який є Христос Господь.

12 А ось вам ознака: знайдете сповите Немовля, Яке лежить у яслах.

13 І раптом з’явилася біля ангела сила-силенна небесного війська; вони хвалили Бога і проголошували:

14 Слава Богові на висоті, а на землі — мир у людях доброї волі!

15 І сталося, що коли ангели відійшли від них на небо, пастухи почали говорити один одному: Ходімо у Вифлеєм і погляньмо, що там сталося, про що Господь сповістив нам!

16 Поспішаючи, вони прийшли та знайшли Марію, Йосифа й Немовля, Яке лежало в яслах.

17 Побачивши, вони розповіли про те, що було сказано їм про цю Дитину.

18 І всі ті, які чули, здивувалися зі сказаного їм пастухами.

19 Марія ж зберігала всі ці слова, беручи до свого серця.

20 А пастухи повернулися, славлячи й вихваляючи Бога за все, що чули та бачили, як їм було сказано.

Обрізання Ісуса. Симеон і пророчиця Анна

21 Як виповнилося вісім днів, — коли мали обрізати Його, — то дали Йому Ім’я Ісус, як проголосив ангел ще перед Його зачаттям в утробі.

22 І коли, згідно із Законом Мойсея, минули дні очищення, то принесли Його до Єрусалима, щоби поставити перед Господом,

23 як то записано в Господньому Законі: кожне немовля чоловічої статі, яке є первородним, назветься святим для Господа.

24 І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у Законі Господнім, — дві горлиці або два молодих голуби.

25 В Єрусалимі був один чоловік на ім’я Симеон, людина праведна й побожна, який очікував утіхи Ізраїля, і Святий Дух був на ньому.

26 І було йому обіцяно Духом Святим, що він не побачить смерті, доки не побачить Христа Господнього.

27 І привів його Дух до храму. Коли батьки внесли Немовля Ісуса, щоби зробити з Ним за законним звичаєм,

28 він узяв Його на руки, віддав хвалу Богові, та й сказав:

29 Нині відпускаєш Свого раба, Владико, згідно зі Своїм словом, у мирі,

30 бо мої очі побачили Твоє Спасіння,

31 яке Ти приготовив перед обличчям усіх народів:

32 Світло відкриття для язичників і славу Твого народу Ізраїля!

33 І Його батько та мати дивувалися тим, що говорилося про Нього.

34 А Симеон поблагословив їх і сказав Марії, Його матері: Ось, Цей поставлений на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі, як ознака суперечок;

35 і тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрилися думки багатьох сердець!

36 І була тут Анна — пророчиця, дочка Фануїла з роду Асира; вона дожила до глибокої старості, а з чоловіком прожила сім років від дівоцтва свого;

37 вдова вісімдесяти чотирьох років, яка не відходила від храму, служачи вдень і вночі постом та молитвами.

38 Прийшовши в той час, вона прославляла Господа і говорила про Нього всім, хто чекав на викуплення Єрусалима.

39 А як виконали все за Законом Господнім, вони повернулися до Галилеї, до свого міста Назарета.

40 Дитина ж росла й міцніла, сповнюючись мудрості, і благодать Божа була на Ній.

Дванадцятилітній Ісус у храмі

41 Його батьки щороку ходили в Єрусалим на свято Пасхи.

42 І коли виповнилося Йому дванадцять років, вони за звичаєм пішли на свято [в Єрусалим].

43 А як закінчилися дні свята, вони поверталися, а Хлопець Ісус залишився в Єрусалимі; та не знали того Його батьки, [Йосиф і мати].

44 Вони думали, що Він десь у натовпі. Пройшли день дороги і стали шукати Його поміж родичами та знайомими;

45 і, не знайшовши, вони повернулися до Єрусалима й там шукали Його.

46 І сталося, що через три дні знайшли Його в храмі; Він сидів серед учителів, слухав їх та розпитував.

47 Усі, які слухали, дивувалися з Його розуму та відповідей.

48 Побачивши Його, вони здивувалися; і мати Його сказала Йому: Дитино, чому Ти нам таке вчинив? Ось Твій батько і я, страждаючи, шукали Тебе.

49 А Він відповів їм: Чому ж ви шукали Мене? Хіба ви не знали, що Мені треба бути при справах Мого Отця?

50 Та вони не зрозуміли тих слів, які Він їм сказав.

51 І пішов Він з ними, і прибув у Назарет, і слухався їх. А Його мати зберігала всі ті слова у своєму серці.

52 А Ісус набував мудрості, віку та благодаті — у Бога і в людей.

 3
 

Проповідь Івана Хрестителя

1 На п’ятнадцятому році панування кесаря Тиверія, коли Юдеєю володів Понтій Пилат, а Ірод був тетрархом Галилеї, його брат Филип — тетрархом Ітуреї та Трахонітського краю, а Лисаній — тетрархом Авілинії,

2 за первосвящеників Анни й Каяфи, було Боже слово в пустелі до Івана, сина Захарії.

3 Він пройшов усю околицю Йорданську, проповідуючи хрещення покаяння для прощення гріхів,

4 як ото написано в книзі пророцтва пророка Ісаї: Голос того, хто кличе в пустелі: Приготуйте дорогу Господню, вирівняйте стежки Його!

5 Хай кожна долина наповниться і кожна гора та кожний пагорб понизиться! Нехай криві стежки стануть прямими, а вибоїсті — гладкими дорогами;

6 і кожна людина побачить Боже спасіння!

7 Іван казав людям, які приходили хреститися до нього: Роде гадючий, хто навчив вас утікати від майбутнього гніву?

8 Тож принесіть плоди, гідні покаяння, і не намагайтеся казати собі: Маємо батька Авраама! Бо кажу вам, що Бог може із цього каміння підняти дітей Авраамові.

9 Адже вже й сокира лежить біля коріння дерев; кожне дерево, яке не приносить доброго плоду, зрубують і вкидають у вогонь!

10 Запитували його люди, кажучи: Що ж маємо робити?

11 У відповідь він сказав їм: Хто має дві сорочки, нехай дасть тому, хто не має, а хто має їжу, так само нехай робить!

12 Прийшли й митники хреститися і запитують його: Учителю, а що нам робити?

13 А він сказав їм: Нічого більше від того, що встановлене вам, не вимагайте!

14 Питали його й воїни, кажучи: А ми що маємо робити? І він їм відповів: Нікого не кривдьте, не обмовляйте і задовольняйтеся своєю платнею.

15 Коли народ чекав, і всі роздумували у своїх серцях про Івана, чи він часом не Христос ,

16 Іван відповідав усім, кажучи: Я хрещу вас водою, але йде дужчий від мене, Якому я не гідний розв’язати ремінців Його взуття; Він буде хрестити вас Духом Святим і вогнем.

17 У Його руці лопата, щоб очистити Свій тік і зібрати пшеницю до засіків, а полову спалити вогнем невгасимим.

18 Багато ще й іншого, потішаючи, він благовістив народові.

19 А тетрарх Ірод, якому Іван докоряв за Іродіяду, дружину його брата, і за все зло, яке зробив Ірод,

20 до всього додав ще й те, що замкнув Івана у в’язниці.

Хрещення Ісуса

21 Сталося ж, коли хрестився весь народ, і коли Ісус, також хрестившись, молився, — розкрилися небеса,

22 і Дух Святий у тілесному вигляді, як голуб, зійшов на Нього, і почувся голос із неба: Ти — Мій Улюблений Син, у Тобі Моє вподобання.

Родовід Ісуса

23 А Сам Ісус, розпочинаючи, мав років зо тридцять, будучи, як вважали, сином Йосифа, сина Іллі,

24 сина Маттата, сина Левія, сина Мелхії, сина Янная, сина Йосифа,

25 сина Маттатія, сина Амоса, сина Наума, сина Еслія, сина Нангея,

26 сина Маата, сина Маттатія, сина Семія, сина Йосиха, сина Йоди,

27 сина Йоанана, сина Рисія, сина Зоровавеля, сина Салатиїла, сина Нирія,

28 сина Мелхія, сина Аддія, сина Косама, сина Елмадама, сина Іра,

29 сина Ісуса, сина Еліезера, сина Йорима, сина Маттата, сина Левія,

30 сина Симеона, сина Юди, сина Йосифа, сина Йонама, сина Еліякима,

31 сина Мелея, сина Мени, сина Маттата, сина Натама, сина Давида,

32 сина Єссея, сина Овида, сина Вооза, сина Сали, сина Наассона,

33 сина Амінадава, сина Админа, сина Арнія, сина Есрома, сина Фареса, сина Юди,

34 сина Якова, сина Ісаака, сина Авраама, сина Тари, сина Нахора,

35 сина Сируха, сина Рагава, сина Фалека, сина Евера, сина Сали,

36 сина Каїнама, сина Арфаксада, сина Сима, сина Ноя, сина Ламеха,

37 сина Матусала, сина Еноха, сина Ярета, сина Малелеїла, сина Каїнама,

38 сина Еноса, сина Сита, сина Адама — сина Бога.

 4
 

Диявол спокушає Ісуса в пустелі

1 Ісус, сповнений Духа Святого, повернувся з-над Йордану, і Дух повів Його в пустелю;

2 сорок днів він був спокушуваний дияволом. І не їв нічого в ті дні, і коли вони скінчилися, Він зголоднів.

3 І сказав Йому диявол: Якщо Ти — Син Божий, скажи цьому каменеві, щоби став хлібом!

4 Та Ісус йому відповів: Написано, що не самим хлібом житиме людина, [але кожним Божим словом].

5 І [диявол], повівши Його [на високу гору], показав Йому на мить усі царства світу,

6 і сказав Йому диявол: Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу, бо мені це передано, і я, кому тільки хочу, тому й даю її;

7 отже, коли Ти поклонишся переді мною, то все це буде Твоїм!

8 А Ісус у відповідь сказав йому: [Іди геть від Мене, сатано!] Написано: Господу, Богові своєму, поклонятимешся і Йому одному служитимеш!

9 Повів Його в Єрусалим, і поставив на краю храмового даху, та сказав Йому: Якщо Ти — Син Божий, кинься звідси додолу,

10 бо написано: Своїм ангелам накаже про Тебе, щоби берегли Тебе,

11 і вони на руках понесуть Тебе, аби Ти часом не спіткнувся об камінь Своєю ногою!

12 А Ісус у відповідь промовив йому: Сказано: Не спокушуватимеш Господа, Бога Свого!

13 Закінчивши всі спокушування, диявол залишив Його до часу.

Початок проповіді в Галилеї

14 Ісус повернувся в силі Духа до Галилеї. Чутка про Нього розійшлася по всій околиці.

15 Він навчав у їхніх синагогах, і всі Його прославляли.

Холодна зустріч у Назареті

16 І прибув Він у Назарет, де був вихований, увійшов за Своєю звичкою в день суботній до синагоги та встав, щоби читати.

17 Дали Йому книгу пророка Ісаї. І, розгорнувши книгу, Він знайшов місце, де було написано:

18 Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене благовістити убогим, послав Мене [зціляти розбитих серцем], проповідувати полоненим визволення, сліпим — прозріння, і пригноблених відпустити на волю;

19 звіщати рік Господнього помилування!

20 Згорнувши книгу, Він віддав її слузі, та й сів, а очі всіх у синагозі пильно стежили за Ним.

21 І Він почав говорити до них: Сьогодні, коли ви чуєте, виконалося це Писання.

22 Усі були свідками Йому, дивуючись словам благодаті, які линули з Його уст. Тож вони казали: Хіба це не син Йосифа?

23 А Він промовив до них: Напевно, скажете Мені цю приказку: Лікарю, оздоров самого себе! Зроби й тут, на Своїй батьківщині, те, що, чули ми, сталося в Капернаумі.

24 І Він промовив: Запевняю вас, що жодний пророк не приймається на своїй батьківщині.

25 Запевняю вас, що багато вдів було у дні Іллі в Ізраїлі, коли небо замкнулося на три роки й шість місяців, і був тоді великий голод по всій землі.

26 Та до жодної з них Ілля не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську — до жінки-вдови.

27 І багато було прокажених за пророка Елісея в Ізраїлі, але ніхто з них не очистився, тільки Неєман — сирієць!

28 Почувши це, усі в синагозі сповнилися гнівом.

29 І, вставши, вигнали Його геть з міста, і повели Його на край гори, на якій було збудоване їхнє місто, щоб Його з неї скинути;

30 та Він, пройшовши поміж ними, віддалився.

Зцілення біснуватого в Капернаумі

31 І прийшов Він у Капернаум, місто галилейське, і навчав їх щосуботи.

32 І дивувалися з Його вчення, бо слова Його мали владу.

33 А в синагозі був чоловік, який мав нечистого духа — демона. І він закричав гучним голосом:

34 Облиш! Що Тобі до нас, Ісусе Назарянине? Чи Ти прийшов вигубити нас? Я знаю, хто Ти, — Святий Божий!

35 Та Ісус заборонив йому, кажучи: Замовкни й вийди з нього! І демон, кинувши його на саму середину, вийшов з нього, зовсім не заподіявши йому шкоди.

36 І всіх охопив жах. І вони говорили одне одному, кажучи: Що це за вчення, яке владою і силою наказує нечистим духам, і вони виходять?

37 І розходилася чутка про Нього по всіх місцях околиці.

Зцілення тещі Петра та інших

38 Вийшовши із синагоги, Він увійшов у дім Симона. А Симонова теща була у великій гарячці. І Його просили за неї.

39 Ставши над нею, Він наказав гарячці, і вона залишила її. Відразу ж, уставши, вона служила їм.

40 Коли ж заходило сонце, усі, які мали хворих на різні недуги, приводили їх до Нього, а Він, покладаючи на кожного з них руки, оздоровляв їх.

41 З багатьох виходили біси, викрикуючи й гукаючи: Ти — Син Божий! Та Він їм забороняв і не давав говорити, бо вони знали, що Він Христос.

Ісус проповідує по всій Юдеї

42 Коли ж настав день, Він вийшов і пішов у пустинне місце. А люди шукали Його, і коли знайшли, стримували Його, щоб Він не залишав їх.

43 Та Він сказав їм: І іншим містам Мені належить благовістити Боже Царство, бо на те Я посланий.

44 І Він проповідував по юдейських синагогах.

 5
 

Покликання перших учнів

1 Сталося так, що коли натовп, аби слухати Боже слово, тіснив Його, а Він стояв біля Генісаретського озера,

2 то побачив два причалені до берега човни. Рибалки, відійшовши від них, полоскали сіті.

3 Увійшовши до одного із човнів, який належав Симонові, велів йому трохи відплисти від берега. Він сів і навчав людей із човна.

4 Коли ж перестав навчати, Він промовив до Симона: Відпливи на глибину і закинь сіті для риболовлі!

5 А Симон у відповідь сказав [Йому]: Наставнику, цілу ніч ми трудилися, але нічого не піймали, та за словом Твоїм закину сіті!

6 І, зробивши це, вони наловили дуже багато риби, аж їхні сіті почали рватися.

7 Тож вони дали знак друзям у другому човні, щоби прийшли їм допомогти. І вони прийшли й наповнили обидва човни, так що ті стали потопати.

8 Побачивши це, Симон-Петро припав до колін Ісуса, промовляючи: Відійди від мене, бо я грішний чоловік, Господи!

9 Бо від кількості риби, що вони наловили, жах охопив його й усіх, хто був з ним,

10 також і Якова, і Івана, синів Зеведеєвих, які були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: Не бійся — відтепер ти будеш ловити людей!

11 І, витягнувши човни на землю, вони залишили все і пішли за Ним.

Оздоровлення прокаженого

12 І сталося так, що коли Він був в одному з міст, то ось чоловік, весь у проказі, побачивши Ісуса, упав долілиць і благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, то можеш мене очистити!

13 Простягнувши руку, Він доторкнувся до нього й промовив: Хочу, стань чистим! І враз проказа зійшла з нього.

14 І велів йому нікому про це не казати.

— Але йди, — промовив Він, — покажися священикові, принеси за своє очищення так, як наказав Мойсей, — для свідчення їм!

15 Однак чутка про Нього розійшлася далеко, і сходилося багато людей, щоби послухати й оздоровитися [в Нього] від своїх недуг.

16 А Він відходив у пустинні місця і молився.

Зцілення паралізованого

17 І сталося одного дня, коли Він навчав, сиділи фарисеї і законовчителі, які поприходили з усіх сіл галилейських і юдейських та з Єрусалима; і сила Господня була в Ньому, щоб оздоровляти.

18 І ось люди принесли на носилках чоловіка, який був паралізований, і намагалися внести його й покласти перед Ним.

19 І, не знайшовши, як пронести його крізь натовп, вони вилізли на дах, та й крізь черепицю опустили його з носилками на середину перед Ісусом.

20 Побачивши їхню віру, Він сказав: Чоловіче, прощаються тобі твої гріхи!

21 І книжники та фарисеї почали міркувати, кажучи: Хто ж Він, що говорить таку богозневагу? Хто може прощати гріхи, крім Самого Бога?

22 Пізнавши їхні думки, Ісус сказав їм у відповідь: Що ви роздумуєте у ваших серцях?

23 Що легше: сказати «прощаються тобі твої гріхи», чи сказати «встань і ходи»?

24 Але щоб ви знали, що Син Людський має на землі владу прощати гріхи! І сказав паралізованому: Кажу тобі, встань, візьми свою постіль і йди до свого дому!

25 І враз уставши перед ними, він узяв те, на чому лежав, і пішов до свого дому, прославляючи Бога.

26 А всіх охопив жах; вони славили Бога, сповнені страхом, кажучи: Неймовірне ми бачили сьогодні!

Покликання митника Левія. Нарікання фарисеїв

27 Після цього Він вийшов і побачив митника на ім’я Левій, який сидів на митниці, та й сказав йому: Іди за мною.

28 Залишивши все, той устав і пішов слідом за Ним.

29 Левій справив для Нього велику гостину у своєму домі; була там велика група митників та інших, які сиділи з Ним при столі.

30 А книжники та фарисеї нарікали на Його учнів, кажучи: Чому ви їсте і п’єте з митниками та грішниками?

31 А Ісус у відповідь їм сказав: Лікаря потребують не здорові, а хворі.

32 Я прийшов закликати до покаяння не праведних, а грішних.

Притча про бурдюки та латки

33 Вони ж відказали Йому: Учні Івана часто постять і моляться, учні фарисеїв також, а Твої їдять і п’ють!

34 Він промовив до них: Чи можете ви змусити постити весільних гостей, доки молодий з ними?

35 Але прийдуть дні, коли молодого заберуть від них, тоді в ті дні й поститимуть!

36 І Він розповів їм притчу, що ніхто, відірвавши кусок нового одягу, не пришиває до старого одягу, бо і нове порве, і до старого не згодиться латка з нового.

37 І ніхто не вливає молодого вина в старі бурдюки, бо молоде вино прорве бурдюки — і само виллється, і бурдюки пропадуть.

38 Але молоде вино треба вливати до нових бурдюків, [тоді те і друге збережеться].

39 І ніхто, покуштувавши старого, не схоче молодого, бо скаже: Старе краще!

 6
 

Питання про суботу

1 Сталося так, що в суботу Він ішов через засіяні лани, і Його учні зривали колосся та, розтираючи руками, їли.

2 А деякі фарисеї запитали: Чому робите те, чого не годиться [робити] в суботу?

3 У відповідь Ісус сказав їм: Хіба ви не читали про те, що зробив Давид, коли зголоднів сам і ті, хто був з ним?

4 Як увійшов він до Божого дому, то взяв хліби покладання, яких не годиться їсти, хіба тільки самим священикам; він сам їв і дав тим, котрі були з ним?

5 І додав: Син Людський є Володарем [і] суботи!

Ісус оздоровляє в суботу

6 І сталося іншої суботи, коли ввійшов Він до синагоги й навчав, був там чоловік, який мав суху праву руку.

7 Книжники й фарисеї стежили, чи в суботу Він буде оздоровляти, аби знайти звинувачення проти Нього.

8 А Він знав їхні думки й сказав чоловікові, який мав суху руку: Підведися і стань посередині. Той підвівся і став.

9 Ісус же промовив до них: Запитаю вас: що годиться в суботу — добро робити чи зло робити, душу спасти чи погубити?

10 Поглянувши на них усіх, сказав йому: Простягни свою руку! Той зробив, і рука його стала [здоровою, як і друга].

11 А вони сповнилися люттю і змовлялися один з одним, що ж зробити з Ісусом.

Покликання дванадцятьох апостолів

12 Сталося тими днями, що Він вийшов на гору помолитися і провів цілу ніч у молитві до Бога.

13 А коли настав день, Він покликав Своїх учнів, вибравши з них дванадцятьох, яких і назвав апостолами:

14 Симона, якого назвав Петром, і Андрія, брата його, Якова й Івана, Филипа й Вартоломія,

15 Матвія і Хому, Якова Алфеєвого й Симона, званого Зилотом,

16 Юду Якового та Юду Іскаріотського, який став зрадником.

Ісус навчає і зціляє

17 Зійшовши, Він став з ними на рівному місці; також була велика юрба Його учнів та безліч народу з усієї Юдеї і Єрусалима, і з приморського Тира й Сидона,

18 які посходилися послухати Його й зцілитися від своїх недуг, а також ті, хто страждав від нечистих духів, — і оздоровлялися.

19 І кожний з натовпу намагався доторкнутися до Нього, бо з Нього виходила сила й оздоровляла всіх.

Принципи щасливого життя

20 А Він, поглянувши на Своїх учнів, почав говорити: Блаженні вбогі, бо ваше є Царство Боже.

21 Блаженні голодні тепер, тому що ви насититеся. Блаженні ви, котрі плачете тепер, бо ви втішитеся.

22 Блаженні ви, коли люди ненавидітимуть вас, коли відлучать вас і ганьбитимуть, коли знеславлять ваше ім’я через Сина Людського.

23 Радійте того дня і веселіться, бо ось нагорода ваша велика на небі, адже так само чинили пророкам їхні батьки.

24 Та горе вам, багатії, бо ви вже маєте вашу втіху.

25 Горе вам, ситим тепер, тому що будете голодні. Горе вам, котрі смієтеся тепер, бо ви будете ридати і плакати.

26 Горе, коли будуть хвалити вас усі люди, адже так само робили з лжепророками їхні батьки.

Любіть своїх ворогів

27 Але вам, хто слухає, кажу: Любіть ворогів ваших; добро робіть тим, які ненавидять вас;

28 благословляйте тих, які проклинають вас; моліться за тих, які кривдять вас.

29 Тому, хто б’є тебе по щоці, підстав і другу, а від того, хто забирає в тебе одяг, не борони й сорочки.

30 Кожному, хто просить у тебе, — дай, а від того, хто забирає твоє, — не домагайся.

31 Як хочете, щоби чинили вам люди, — чиніть [і ви] їм так само.

32 А коли любите тих, хто любить вас, то яка вам благодать? Адже й грішники люблять тих, які їх люблять.

33 І коли добро чините тим, хто вам робить добро, яка вам благодать? Адже й грішники те саме чинять.

34 Коли позичаєте тим, від яких сподіваєтесь одержати, яка вам благодать? Грішники також позичають грішникам, щоб одержати стільки ж.

35 Тож любіть ворогів своїх, робіть добро, позичайте, нічого не очікуючи, — і буде вам велика нагорода: ви будете синами Всевишнього, тому що Він є добрий і до невдячних, і до злих.

36 Будьте милосердними, як і ваш Отець милосердний.

Не судіть

37 Також не судіть — і не будете суджені; не осуджуйте, щоб не бути осудженими. Прощайте — і проститься вам;

38 давайте — і дасться вам; міру добру, натоптану, струснуту й переповнену дадуть вам у поділ. Бо якою мірою ви міряєте, такою ж відміряється вам.

39 І Він розповів їм притчу: Чи може сліпий сліпого водити? Чи не впадуть обидва в яму?

40 Учень не вищий за вчителя, але, вдосконалившись, кожний стане, як його вчитель.

41 Чому бачиш скалку, яка в оці брата твого, а колоди, яка у твоєму оці, не помічаєш?

42 [Або] як можеш сказати братові своєму: Брате, дозволь я вийму скалку з твого ока! — а не бачиш тієї колоди, яка у твоєму оці? Лицеміре, вийми спочатку колоду з власного ока, а тоді побачиш, як вийняти скалку з ока брата твого.

Чим переповнене серце, те промовляють уста

43 Адже немає доброго дерева, яке родило б поганий плід, ані поганого дерева, яке родило би добрий плід.

44 Бо кожне дерево пізнається зі свого плоду; з терену не збирають смокви, а з глоду не збирають винограду.

45 Добра людина з доброго скарбу [свого] серця виносить добро, а погана — зі злого [скарбу свого серця] виносить зло, бо чим переповнене серце, те промовляють уста!

Будьте виконавцями Божого Слова

46 Чому Мене кличете: Господи, Господи! — а не робите того, що Я кажу?

47 Кожний, хто приходить до Мене і слухає слово Моє та виконує його, — скажу вам, до кого він подібний:

48 він подібний до людини, яка будує дім, котра викопала, поглибила і поклала основу на скелі; коли сталася повінь, підступила ріка до цього дому, та не змогла зрушити його, бо він був добре збудований.

49 А той, хто почув і не виконав, подібний до людини, яка збудувала дім на землі — без основи. І підступила до нього ріка, дім відразу завалився, — велика стала з нього руїна!

 7
 

Зцілення раба сотника

1 Коли Він закінчив усі Свої слова до людей, які слухали Його, то пішов у Капернаум.

2 Раб одного сотника, яким той дорожив, тяжко занедужав і вмирав.

3 Коли почув про Ісуса, послав до Нього юдейських старших, благаючи, щоби прийшов і врятував його раба.

4 Прийшовши до Ісуса, вони благали Його ревно, кажучи: Він гідний того, щоб Ти йому це зробив,

5 бо любить наш народ і синагогу нам збудував.

6 Ісус пішов з ними. Коли вже був недалеко від дому, сотник послав [до Нього] друзів, щоб сказали йому: Господи, не трудися, бо я не достойний, щоб Ти зайшов під мій дах;

7 тому я не вважав себе гідним прийти до Тебе. Але скажи слово — і видужає мій слуга.

8 Адже і я людина підвладна, і воїнів маю підлеглих; кажу одному: Іди, — і він іде, а іншому: Прийди, — і він приходить, а рабові своєму: Зроби це, — і він робить.

9 Почувши це, Ісус здивувався і, обернувшись до натовпу, який ішов за Ним, промовив: Кажу вам: навіть в Ізраїлі Я не знайшов такої віри!

10 Коли посланці повернулися додому, знайшли [хворого] раба здоровим.

Ісус воскрешає сина вдови

11 Після цього Він пішов до міста, яке зветься Наїн. І сталося, що з Ним ішли [численні] Його учні та багато людей.

12 Коли Він наблизився до міської брами, виносили мертвого — єдиного сина в матері, яка була вдовою; було з нею багато людей з міста.

13 Побачивши її, Господь змилосердився над нею і сказав їй: Не плач!

14 Підійшовши, Він доторкнувся до мар; ті, які несли, стали. І Він сказав: Юначе, кажу тобі: встань!

15 Мертвий підвівся і почав говорити. Тож Ісус віддав його матері.

16 А всіх охопив страх. І вони прославляли Бога, кажучи: Великий пророк з’явився між нами, і Бог відвідав Свій народ!

17 І розійшлася ця мова про Нього по всій Юдеї та по всій країні.

Посланці від Івана Хрестителя

18 І сповістили Івана його учні про все це. Тож покликавши двох зі своїх учнів, Іван

19 послав їх до Господа запитати: Чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати на іншого?

20 Прийшовши до Нього, мужі сказали: Іван Хреститель послав нас до Тебе запитати, чи Ти Той, Хто має прийти, чи нам чекати на іншого?

21 Саме тоді Він оздоровив багатьох від недуг та мук і від злих духів, і багатьом сліпим повернув зір.

22 Тож Він сказав їм у відповідь: Ідіть і сповістіть Іванові, що ви побачили й почули: сліпі прозрівають, криві ходять, прокажені очищуються, глухі чують, мертві воскресають, бідним звіщається Євангеліє;

23 блаженний той, хто через Мене не спокуситься!

Свідчення Ісуса про Івана Хрестителя

24 А коли Іванові посланці відійшли, Він почав говорити про Івана до натовпу: На що ви ходили дивитися в пустелю? На колиханий вітром очерет?

25 То на що ж ви ходили дивитися? Може, на людину, вдягнену в м’які шати? Але ті, котрі одягаються пишно та розкішно, живуть у царських палацах.

26 На що ж ви ходили дивитися? На пророка? Так, кажу вам, — навіть більше, ніж на пророка!

27 Він той, про кого написано: Ось Я посилаю ангела Мого перед обличчя Твоє, який приготує Твою дорогу перед Тобою!

28 Кажу вам, що з-поміж народжених від жінок немає більшого від Івана, але найменший у Царстві Божому більший за нього!

29 Весь народ і митники, почувши, визнали правоту Бога й охрестилися Івановим хрещенням,

Нерозсудливість фарисеїв і законників

30 а фарисеї та законники відкинули задум Божий для них — не були хрещені ним.

31 Тож з ким порівняю людей цього роду? До кого вони подібні?

32 Подібні вони до дітей, які сидять на майданах і гукають одне одному, кажучи: Ми вам грали, а ви не танцювали; ми голосили, а ви не плакали!

33 Прийшов Іван Хреститель, який не їсть хліба і не п’є вина, а ви кажете: Він біса має.

34 Прийшов Син Людський, Який їсть і п’є, а ви кажете: Цей Чоловік ненажера і п’яниця, приятель митників і грішників.

35 Тож виправдалася мудрість усіма своїми дітьми.

Ісус у домі фарисея Симона

36 Один із фарисеїв просив Його, щоб Він поїв з ним. Увійшовши до дому фарисея, Він сів до столу.

37 А жінка, яка була в місті, грішниця, довідавшись, що Він сидить при столі в домі фарисея, принесла в алебастровій посудині миро;

38 вона ззаду припала до Його ніг і, плачучи, почала обмивати Його ноги слізьми та обтирати волоссям своєї голови, і цілувала Його ноги та мастила миром.

39 Побачивши це, фарисей, котрий запросив Його, міркував собі й казав: Коли б Він був пророком, то знав би, хто і яка ця жінка, яка доторкається до Нього, — що вона грішниця!

40 Ісус у відповідь промовив до нього: Симоне, маю тобі щось сказати. А той промовив: Кажи, Учителю!

41 Були в одного лихваря два боржники: один був винен п’ятсот динаріїв, а другий — п’ятдесят.

42 Оскільки вони не могли віддати, то обом подарував. Отже, котрий з них більше любитиме його?

43 У відповідь Симон сказав: Думаю, що той, якому більше подарував. І Він сказав йому: Правильно ти розсудив.

44 Обернувшись до жінки, Він сказав Симонові: Чи ти бачиш цю жінку? Я ввійшов до твого дому, а ти води на Мої ноги не дав, а вона слізьми полила Мені ноги й волоссям своїм обтерла.

45 Поцілунку Мені ти не дав, а вона, відколи ввійшов Я, не перестає цілувати Мої ноги.

46 Голови Моєї ти олією не намастив, а вона миром намастила Мої ноги.

47 Через те кажу тобі: Прощаються її численні гріхи, бо дуже вона полюбила, а кому мало прощається, той мало любить!

48 А до неї Він промовив: Прощаються твої гріхи!

49 Ті, хто сидів при столі, почали міркувати собі: Хто ж Він, що й гріхи прощає?

50 Він же сказав жінці: Твоя віра спасла тебе; іди в мирі!

 8
 

Жінки прислуговують Ісусові

1 І сталося, що після того Він проходив містами й селами, проповідуючи і звіщаючи Царство Боже. А з Ним було дванадцять

2 та деякі жінки, які були оздоровлені від злих духів і хвороб: Марія, звана Магдалиною, з якої вийшло сім бісів,

3 Іванна, дружина Хузи, прибічника Ірода, Сусанна і багато інших, які служили Йому зі свого майна.

Притча про сіяча

4 Коли ж зібрався великий натовп і з усіх міст поприходили до Нього, Він розповів притчу:

5 Вийшов сіяч сіяти своє зерно. Коли сіяв його, одне впало при дорозі й було витоптане, і птахи небесні визбирали його.

6 А друге впало на каміння та, зійшовши, всохло, бо не мало вологи.

7 Інше впало серед терня, і як виросло терня, то заглушило його.

8 Ще інше впало в добру землю і, зійшовши, дало врожай у сто разів. Кажучи це, Він наголосив: Хто має вуха, щоб слухати, — нехай слухає!

9 Учні ж запитували Його, [кажучи]: Що означає ця притча?

10 А Ісус відказав: Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим — у притчах, щоби дивилися — і не бачили, щоби слухали — і не розуміли.

11 Ось що означає ця притча: Зерно — то Слово Боже.

12 А що при дорозі, — це ті, які почули, та потім приходить диявол і забирає Слово з їхнього серця, щоб не повірили й не спаслися.

13 А що на камені, — це ті, хто тільки почує, з радістю приймає Слово; але вони кореня не мають, до часу вірять, а під час випробування відступають.

14 А що в терня впало, — це ті, які почули, але, обтяжені клопотами, багатством та життєвими насолодами, відходять і не дозрівають.

15 А те, що на добрій землі, — це ті, хто, почувши Слово щирим і добрим серцем, бережуть і приносять плід у терпінні.

Притча про світильник

16 Запаливши світильник, ніхто не накриває його посудиною і не ставить під ліжко, але ставить на свічник, щоб ті, які входять, бачили світло.

17 Адже немає прихованого, що не стане явним, і немає таємного, що не стане відомим і не виявиться.

18 Тож уважайте, як ви слухаєте: бо хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що начебто має, забереться від нього!

Мати та брати Ісуса

19 Прийшли ж до Ісуса Його мати й брати та не могли доступитися до Нього через натовп.

20 І сповістили Йому: Твоя мати і Твої брати стоять осторонь і бажають побачити Тебе.

21 А Він у відповідь сказав їм: Моя мати й Мої брати — це ті, котрі слухають Слово Боже й виконують.

Втихомирення бурі на морі

22 Сталося, що одного дня Він та Його учні ввійшли до човна, і Він сказав їм: Перепливімо на другий бік озера! І вони відпливли.

23 Коли вони пливли, Ісус заснув. І здійнялася на озері буря з вітром; вода заливала їх, і вони були в небезпеці.

24 Тож вони підійшли й розбудили Його, кажучи: Учителю, Учителю, ми гинемо! А Він, підійнявшись, наказав бурі й хвилям, — і вони стихли, і настала тиша.

25 Він же сказав їм: Де ваша віра? Злякавшись, вони дивувалися і говорили один одному: Ким же є Він, що й вітрам наказує, і воді, а вони слухають Його?

Герасинський біснуватий

26 І припливли вони до землі Герасинської, яка напроти Галилеї.

27 А коли Він ступив на суходіл, зустрів їх один чоловік із міста, якого впродовж багатьох років мучили демони: він не носив одягу і мешкав не в домі, а в гробницях.

28 Побачивши Ісуса, він вигукнув, припав до Нього і гучним голосом прокричав: Що Тобі до мене, Ісусе, Сину Бога Всевишнього? Благаю Тебе, не муч Ти мене!

29 Бо Ісус наказав нечистому духові вийти з того чоловіка. Тривалий час він хапав його, — його в’язали залізними ланцюгами й путами, стерегли, але він розривав кайдани, будучи гнаний бісом по пустелях.

30 Ісус його запитав, [кажучи]: Як тебе звати? Той відповів: Легіон! Бо багато бісів увійшло в нього.

31 І просили Його, щоб не наказував їм іти до безодні.

32 А було там велике стадо свиней, яке паслося на горі. І вони благали Його, щоб наказав їм увійти в них. І Він дозволив їм.

33 Біси ж, вийшовши із чоловіка, перейшли у свиней. І кинулося стадо з кручі в озеро, і утопилося.

34 А пастухи, побачивши те, що сталося, повтікали й сповістили в місті й по селах.

35 І люди вийшли побачити те, що сталося; вони прийшли до Ісуса і знайшли чоловіка, з якого вийшли біси: він сидів одягнений, при розумі, біля ніг Ісуса — і налякалися,

36 бо ті, які бачили, розповіли їм, як зцілився біснуватий.

37 І попросили Його всі люди Герасинської землі відійти від них, бо були охоплені великим страхом. Він увійшов до човна й повернувся.

38 Той же чоловік, з якого вийшли біси, просив Його, щоби бути з Ним. Та Він відіслав його, кажучи:

39 Повернися до свого дому й розкажи, що для тебе зробив Бог. І він пішов, розголошуючи по всьому місту, що зробив для нього Ісус.

Дочка Яіра і жінка з кровотечею

40 Коли ж Ісус повернувся, натовп зустрів Його, бо всі чекали на Нього.

41 І ось прийшов чоловік на ім’я Яір, який був старшим у синагозі. Він, припавши до ніг Ісуса, благав Його зайти до його дому,

42 бо мав єдину дочку, років зо дванадцять, і вона помирала. Коли Він ішов, натовп тіснив Його.

43 А жінка, яка хворіла на кровотечу дванадцять років, котра віддала лікарям усе майно, однак ніхто не міг її вилікувати,

44 підійшовши ззаду, доторкнулася до краю Його одягу. І вмить спинилася її кровотеча.

45 А Ісус запитав: Хто доторкнувся до Мене? Коли ж усі відмовлялися, Петро [і ті, хто з ним], сказали: Наставнику, люди товпляться навколо Тебе і тіснять, [а Ти питаєш: Хто той, який доторкнувся до Мене?]

46 Ісус же сказав: Доторкнувся до Мене хтось, бо Я відчув, як сила вийшла з Мене.

47 А жінка, побачивши, що не втаїться, з тремтінням підійшла і впала перед Ним, розповідаючи перед усім народом, чому вона доторкнулася до Нього і як умить стала здоровою.

48 Він же сказав їй: Дочко, віра твоя спасла тебе; іди в мирі!

49 Коли він ще говорив, прийшов хтось від старшого синагоги, кажучи [йому]: Твоя дочка померла; не турбуй Учителя!

50 А Ісус, почувши це, відповів: Не бійся, тільки віруй, і вона буде здорова!

51 Прийшовши в дім, Він нікому не дозволив з Ним увійти, тільки Петрові, Іванові, Якову та батькові й матері дитини.

52 Усі плакали й голосили над нею. Він же сказав: Не плачте, вона не померла, але спить!

53 Та вони почали глузувати з Нього, бо знали, що вона померла.

54 А Він, [вигнавши всіх і] взявши її за руку, сказав: Дівчино, встань!

55 І повернувся до неї дух, і вона вмить воскресла. І звелів Ісус дати їй їсти.

56 Її батьки були сильно вражені, та Він наказав нікому не розповідати про те, що сталося.

 9
 

Ісус посилає апостолів на проповідь

1 А коли покликав дванадцятьох, то дав Він їм силу і владу над усіма бісами та оздоровляти від хвороб.

2 І послав Він їх проповідувати Боже Царство й оздоровляти недужих.

3 І сказав Він їм: Нічого не беріть у дорогу: ні палиці, ні торби, ні хліба, ні грошей, ні двох одежин не майте.

4 І в який лише дім увійдете, там залишайтеся й звідти відходьте.

5 А як хто не прийме вас, то, виходячи з того міста, обтрусіть пил з ваших ніг — на свідчення проти них.

6 Розійшовшись, вони ходили по селах, звіщаючи Євангеліє та оздоровлюючи всюди.

Збентеження Ірода

7 Ірод, тетрарх, почув про все, що сталося [через Нього], і бентежився, бо дехто казав, ніби це Іван устав із мертвих;

8 інші — що це Ілля з’явився; ще інші — що воскрес один із давніх пророків.

9 Тоді Ірод сказав: Іванові я відтяв голову; хто ж такий Оцей, про Кого я чую таке? І намагався побачити Його.

Повернення апостолів. Нагодування п’ятитисячного натовпу

10 Повернувшись, апостоли розповідали Йому, що вони зробили. Забравши їх, Він усамітнився [у відлюдному місці] біля міста, що зветься Витсаїда.

11 Люди, довідавшись, пішли за Ним. І прийнявши їх, Він розповідав їм про Боже Царство й оздоровляв тих, котрі потребували оздоровлення.

12 День уже почав згасати. Дванадцятеро, підійшовши, сказали Йому: Відпусти людей, щоби пішли і розійшлися по довколишніх селах та по хуторах і знайшли їжу, бо ми тут у безлюдному місці!

13 А Він сказав їм: Дайте ви їм їсти! Вони відповіли: Немає в нас нічого, крім п’яти хлібів та двох рибин; хіба підемо та купимо їжу для всього цього народу.

14 Було ж чоловіків десь близько п’яти тисяч. Та Він сказав Своїм учням: Розсадіть їх рядами по п’ятдесят!

15 І зробили так, і розсадили всіх.

16 Узявши п’ять хлібів та дві риби, Він звернув погляд до неба, поблагословив їх, поламав і давав учням, щоби поклали перед людьми.

17 І вони поїли, і наситилися всі, а із залишених кусків назбирали дванадцять кошиків.

Учні визнають Ісуса Месією

18 І сталося, коли Він молився на самоті й з Ним були учні, Він запитав їх, кажучи: За кого Мене вважають люди?

19 Вони у відповідь сказали: Деякі — за Івана Хрестителя, інші — за Іллю, а ще інші — за одного з давніх пророків, який воскрес.

20 Він же запитав їх: А ви за кого Мене вважаєте? Петро ж у відповідь сказав: За Христа Божого!

21 Та Він, заборонивши їм, наказав нікому не розповідати цього,

Ісусові доведеться багато постраждати

22 пояснивши, що Син Людський має багато постраждати, і буде відкинений старшими, первосвящениками й книжниками, і буде вбитий, і воскресне третього дня.

Як праведно слідувати за Христом

23 А до всіх Він промовив: Коли хто хоче йти за Мною, нехай зречеться самого себе, бере свій хрест щоденно й іде слідом за Мною.

24 Бо хто хоче душу свою спасти, той погубить її, а хто погубить душу свою заради Мене, той спасе її.

25 Адже що з того скористає людина, коли придбає весь світ, а погубить або знищить саму себе?

26 Бо хто посоромиться Мене й Моїх слів, того Людський Син посоромиться, коли прийде у Своїй славі, у славі Свого Отця і святих ангелів.

27 Запевняю вас, що деякі з присутніх тут не зазнають смерті, доки не побачать Божого Царства!

Чудесне преображення Ісуса

28 Через вісім днів після цих слів Він узяв Петра, Івана і Якова та піднявся на гору помолитися.

29 І сталося, що під час молитви вигляд Його обличчя змінився, а Його одяг став білим та блискучим.

30 І ось, два мужі розмовляли з Ним: були то Мойсей та Ілля,

31 котрі з’явилися у славі й говорили про відхід Його, який мав статися в Єрусалимі.

32 Петро й інші були зморені сном, а прокинувшись, побачили Його славу та обох мужів, які стояли з Ним.

33 І сталося, коли відходили ті від Нього, Петро сказав Ісусові: Наставнику, добре нам тут бути! Поставимо три намети: один Тобі, один Мойсеєві, один Іллі! Він не знав, що говорить.

34 Коли він ще говорив, з’явилася хмара й оповила їх; вони ж злякалися, як ті увійшли в хмару.

35 І почувся голос із хмари, який промовляв: Це Син Мій Вибраний — Його слухайтеся!

36 Коли залунав цей голос, Ісус залишився Сам. А вони мовчали й нікому в ті дні нічого не розповідали про те, що побачили.

Зцілення біснуватого хлопця

37 Сталося наступного дня, як зійшли вони з гори, зустрів Його великий натовп.

38 І ось чоловік з натовпу закричав, гукаючи: Учителю, благаю Тебе зглянутись на мого сина, бо одинак він у мене!

39 А ото дух хапає його, він раптово кричить, кидається з піною. І, вимучивши його, насилу відходить від нього;

40 благав я учнів Твоїх, щоб вигнали його, але не змогли!

41 У відповідь Ісус сказав: О, роде невірний і розбещений, доки Я буду з вами й терпітиму вас? Приведи сюди свого сина!

42 Коли він ще йшов, кинув його і затряс ним біс. Та Ісус пригрозив нечистому духові, оздоровив дитину і віддав батькові.

43 І всі дивувалися з величі Божої.

Ісус говорить про Свої страждання

Коли ще всі захоплювалися тим, що робив Ісус, Він сказав Своїм учням:

44 Вкладіть до своїх вух такі слова: Людський Син має бути переданий у руки людей!

45 Вони не розуміли цього, бо були закритими ці слова, щоби збагнути їх. Та боялися запитати Його про ці слова.

Шлях до справжньої величі

46 І спало їм на думку: Хто з них був би найбільший?

47 А Ісус, знаючи задум їхнього серця, взяв дитину, поставив її коло Себе

48 і сказав їм: Хто прийме цю дитину в Моє Ім’я, той і Мене приймає, а як хто Мене прийме, той приймає Того, Хто Мене послав, бо хто найменший між вами, той великий!

Хто не проти вас, той за вас

49 У відповідь Іван сказав: Наставнику, бачили ми одного, хто Твоїм Ім’ям виганяв бісів, а ми забороняли йому, бо він не ходить з нами.

50 Та Ісус сказав йому: Не забороняйте, бо хто не проти вас, той за вас!

Ісус докоряє учням за жорстокосердість

51 І сталося, що коли наближалися дні Його відходу, Він твердо постановив іти в Єрусалим.

52 І Він послав вісників перед Собою. І, вирушивши, вони прибули до самарійського села, щоби приготувати Йому ночівлю.

53 А ті не прийняли Його, бо Він ішов до Єрусалима.

54 І, побачивши це, учні Яків та Іван сказали: Господи, хочеш, ми скажемо, щоб вогонь зійшов з неба і знищив їх [так, як зробив Ілля]?

55 Та, повернувшись до них, Він заборонив їм [і сказав: Не знаєте, якого ви духа, адже Людський Син прийшов не губити людські душі, а спасати їх].

56 І Він пішов до іншого села.

Слідування за Христом

57 А в дорозі, коли вони йшли, один сказав Йому: Я піду за Тобою, куди тільки Ти підеш, [Господи]!

58 Та Ісус відповів йому: Лисиці мають нори, а птахи небесні — гнізда; Син же Людський не має де й голови прихилити.

59 До іншого Він промовив: Іди за мною. А той відповів: Господи, дозволь мені спочатку піти й поховати свого батька.

60 Та Він сказав йому: Залиши мертвим ховати своїх мерців, а ти йди та сповіщай Боже Царство!

61 А інший сказав: Я піду за Тобою, Господи, але спочатку дозволь мені попрощатися з домашніми.

62 Ісус же відповів йому: Жодний з тих, хто поклав руку на плуг і озирається назад, не годиться для Божого Царства.

 10
 

Ісус посилає сімдесят двох апостолів

1 Після того призначив Господь інших сімдесят двох і послав їх по два попереду Себе до кожного міста й місцевості, куди Сам мав іти.

2 І Він промовив до них: Жниво велике, а женців мало; тож благайте Господаря жнив, щоби послав робітників на Свої жнива.

3 Ідіть: Я посилаю вас, як ягнят між вовків!

4 Не беріть ні торби, ні палиці, ні взуття, і нікого в дорозі не вітайте.

5 До якого тільки дому ввійдете, спочатку кажіть: Мир цьому дому!

6 І коли буде там син миру, спочине на ньому мир ваш; коли ж ні, — до вас повернеться.

7 У тому ж домі перебувайте, їжте й пийте, що там є, бо робітник гідний своєї платні. Не переходьте з дому в дім.

8 І в яке тільки місто ввійдете, і де приймуть вас, їжте те, що покладуть вам;

9 оздоровляйте недужих, які там є, кажіть їм: Наблизилося до вас Боже Царство!

10 А коли в якесь місто прийдете і вас не приймуть, вийдіть на вулицю його, та й скажіть:

11 Навіть пил із вашого міста, що припав нам до ніг, струшуємо. Але знайте: наблизилося [до вас] Боже Царство!

12 Кажу вам, що жителям Содома того дня буде легше, ніж тому місту.

Доля невірних міст

13 Горе тобі, Хоразине, горе тобі, Витсаїдо: бо якби в Тирі й Сидоні сталися чудеса, які сталися у вас, вони вже давно покаялися б, сидячи у волосяниці та в попелі.

14 Однак Тиру й Сидону на суді буде легше, ніж вам.

15 А ти, Капернауме, хіба до неба піднесешся? До аду зійдеш!

16 Хто слухає вас, — той Мене слухає, а хто гордує вами, — Мною гордує; хто ж гордує Мною, — гордує Тим, Хто послав Мене.

Повернення сімдесяти двох апостолів

17 Повернулися сімдесят два з радістю, кажучи: Господи, навіть біси коряться нам через Твоє Ім’я!

18 А Він сказав їм: Бачив Я сатану, який, наче блискавка, з неба впав.

19 Ось дав Я вам владу наступати на зміїв і скорпіонів, на всю ворожу силу, — і ніщо вам не пошкодить.

20 Однак не радійте з того, що вам підкоряються духи, але радійте, що імена ваші записані на небесах!

Ісус прославляє Отця

21 Тієї години [Ісус] звеселився Святим Духом і сказав: Прославляю Тебе, Отче, Господи неба і землі, бо приховав Ти це від премудрих та розумних і відкрив це немовлятам. Так, Отче, бо так було Тобі до вподоби!

22 [Звернувшись до учнів, Він сказав]: Усе передав Мені Мій Отець; і ніхто не знає, Хто Син, — один тільки Отець; і Хто Отець, — один тільки Син, — і кому Син захоче відкрити.

23 Звернувшись до учнів наодинці, Він сказав: Блаженні очі, які бачать те, що ви бачите.

24 Кажу вам, що численні пророки й царі бажали бачити те, що ви бачите, але не побачили, і почути те, що ви чуєте, але не почули!

Що робити, аби осягнути вічне життя

25 І ось, один законник підвівся і сказав, випробовуючи Його: Учителю, що маю зробити, аби осягнути вічне життя?

26 Він же відповів йому: Що в Законі написано? Як читаєш?

27 Той у відповідь сказав: Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією силою своєю, і всією думкою своєю, і ближнього свого, як самого себе.

28 Сказав же йому: Правильно ти відповів. Роби це, — і житимеш!

Притча про милосердного самарійця

29 А той, бажаючи виправдати себе, запитав Ісуса: А хто є моїм ближнім?

30 У відповідь Ісус промовив: Один чоловік ішов з Єрусалима в Єрихон і потрапив до рук розбійників, які його пограбували й завдали йому ран, та відійшли, залишивши його ледь живим.

31 Та випадково тією дорогою проходив один священик і, побачивши його, обминув;

32 так само і левіт, прийшовши на те місце, поглянув — і оминув.

33 А якийсь самарієць, проходячи, підійшов до нього і, побачивши, змилосердився.

34 Він підійшов, перев’язав його рани, поливши на них олії та вина, посадив його на худобину, привіз до гостиниці й подбав про нього.

35 А другого дня, [як відходив], вийняв два динарії, дав власникові гостиниці та сказав: Подбай про нього, а якщо більше витратиш, то віддам тобі, коли повертатимуся.

36 Кого з цих трьох ти вважаєш ближнім тому, який попався розбійникам?

37 Він відповів: Того, хто змилосердився над ним! Тож сказав йому Ісус: Іди і ти чини так само.

Ісус у домі Марти і Марії

38 А коли вони подорожували і Він Сам увійшов до якогось села, то одна жінка на ім’я Марта прийняла Його [до свого дому].

39 Мала вона сестру, котра звалася Марією, яка, сівши біля ніг Господа, слухала Його слова.

40 А Марта клопоталася різним приготуванням; тож спинившись, сказала: Господи, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допомогла!

41 У відповідь Господь сказав їй: Марто, Марто, ти журишся і клопочешся багато чим,

42 а потрібне — одне. Марія ж вибрала кращу частку, яка не відбереться від неї!

 11
 

Ісус вчить Своїх учнів молитися

1 І сталося, що Ісус молився в одному місці, а коли закінчив, то один з Його учнів сказав Йому: Господи, навчи нас молитися, як і Іван навчив своїх учнів.

2 Він же промовив до них: Коли молитеся, то кажіть: Отче [наш, Який на небесах], нехай святиться Ім’я Твоє; нехай прийде Царство Твоє; [нехай буде воля Твоя — як на небі, так і на землі].

3 Хліб наш насущний дай нам кожного дня,

4 і прости нам гріхи наші, як і ми самі прощаємо кожному боржникові нашому, і не введи нас у спокусу, [але визволи нас від лукавого].

Просіть — і дасться вам

5 І сказав їм: Хто з вас, маючи друга, піде до нього опівночі та скаже йому: Друже, позич мені три хліби,

6 бо приятель мій прийшов до мене з дороги, і не маю що йому дати!

7 А той зсередини у відповідь каже: Не турбуй мене! Вже двері замкнені й діти мої зі мною на ліжку; не можу встати й дати тобі!

8 Кажу вам, якщо він не встане і не дасть йому заради дружби, то через його настирливість устане і дасть йому, скільки той потребує.

9 І кажу вам: просіть — і дасться вам; шукайте — і знайдете; стукайте — і відчинять вам.

10 Бо кожний, хто просить, — одержує; і хто шукає, — знаходить, а тому, хто стукає, — відчиняють.

11 Коли в когось з вас, батьків, попросить син [хліба, то невже подасте йому камінь? Або] риби, — чи замість риби подасте йому змію?

12 Або коли попросить яйце, чи подасте йому скорпіона?

13 Отже, якщо ви, будучи злими, умієте добрі дари давати вашим дітям, то наскільки більше Небесний Отець дасть Святого Духа тим, які в Нього просять?

Суперечка про владу Ісуса

14 Якось Він виганяв біса, який був німий. Сталося так, коли біс вийшов, німий заговорив, — а люди дивувалися.

15 Деякі ж з них сказали: Вельзевулом, князем бісівським, Він бісів виганяє!

16 А інші, випробовуючи, вимагали від Нього ознаки з неба.

17 Знаючи їхні думки, Він сказав їм: Кожне царство, яке саме в собі розділилося, запустіє; і дім, який розділився сам у собі, впаде.

18 Коли ж сатана сам у собі розділився, то як встоїть його царство? Ви ж кажете, нібито Я Вельзевулом виганяю бісів.

19 Коли Я Вельзевулом виганяю бісів, то ким сини ваші виганяють? Тому вони будуть вам суддями.

20 Коли ж Я перстом Божим виганяю бісів, то Боже Царство вже прийшло до вас.

21 Коли сильний, озброївшись, стереже свій двір, — його майно в безпеці.

22 Коли ж хто дужчий від нього нападе й переможе його, то забере всю його зброю, на яку покладався, і розділить свою здобич.

23 Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.

Про повернення нечистого духа

24 Коли нечистий дух виходить з людини, то блукає безводними місцями, шукаючи спокою, і не знаходить. Тоді каже: Повернуся до свого дому, звідки я вийшов!

25 І, прибувши, знаходить його заметеним і прибраним.

26 Тоді йде, бере сім інших духів, лукавіших за себе, і, ввійшовши, живуть там. І стає останнє тій людині гіршим від попереднього.

У чому полягає блаженство

27 Сталося, коли говорив Він це, якась жінка з натовпу, підвищивши голос, сказала Йому: Блаженна утроба, яка носила Тебе, і груди, які Ти ссав!

28 А Він відказав: Дійсно блаженні ті, які слухають Боже слово і бережуть його!

Лукавий рід шукає ознаки

29 А коли збиралися люди, почав говорити: Цей рід — лукавий: він ознаки шукає, та ознаки не буде дано йому, — хіба що ознака [пророка] Йони.

30 Бо як Йона став ознакою для ніневійців, таким буде й Син Людський для цього роду.

31 Цариця Півдня підніметься на суд з мужами цього роду і засудить їх, бо вона прийшла з кінця світу, щоби послухати мудрість Соломона. А ось тут — більше від Соломона.

32 Мужі ніневійські встануть на суд із цим родом і засудять його, бо вони покаялися після проповіді Йони, а ось тут — більше від Йони.

Око — світильник тіла

33 Запаливши світильник, ніхто не ставить його ні в сховок, ні під посудину, але на свічник, щоб ті, які входять, бачили світло.

34 Світильником тіла є твоє око. Якщо твоє око буде чисте, то й усе твоє тіло буде світле; коли ж воно буде лукаве, то й твоє тіло буде темне.

35 Отже, пильнуй, щоби світло, яке в тобі, не було темрявою.

36 Бо коли все твоє тіло у світлі, і воно не має жодної темної частини, то і все буде світле, наче світильник осяяв тебе промінням!

Лицемірство книжників і фарисеїв

37 Коли Він говорив, один фарисей запросив Його до себе на гостину. Він прийшов і сів до столу.

38 Фарисей, побачивши, що перед обідом Він не зробив обмивань, здивувався.

39 А Господь промовив до нього: Тепер ви, фарисеї, чистите ззовні чаші та миски, а ваше нутро повне здирства і лукавства.

40 Нерозумні, чи не Той, Хто створив зовнішнє, створив і внутрішнє?

41 Тож те, що всередині, дайте як милостиню, і все для вас буде чисте.

42 Горе вам, фарисеям, бо ви даєте десятину з м’яти й рути та всякого зілля, але обминаєте суд і Божу любов; і це належить робити, і того не залишати!

43 Горе вам, фарисеям, бо ви любите перші місця в синагогах і вітання на майданах.

44 Горе вам, [книжники і фарисеї — лицеміри], бо ви, наче невидимі гроби: люди по них ходять і не знають того!

Ісус докоряє законникам

45 У відповідь один із законників каже Йому: Учителю, кажучи так, Ти ображаєш і нас.

46 А Він сказав: Горе й вам, законникам, бо ви накладаєте на людей тягарі, які важко носити, а самі й одним пальцем своїм не доторкуєтеся до тягарів.

47 Горе вам, бо будуєте пам’ятники пророкам, яких батьки ваші повбивали.

48 Отже, свідчите і схвалюєте вчинки своїх батьків, бо ті вбивали їх, а ви будуєте [їм надгробки].

49 Через те й Божа мудрість сказала: Пошлю до них пророків та апостолів, і з них декого вб’ють і будуть переслідувати,

50 щоб від цього роду домагатися крові всіх пророків, що пролита від створення світу;

51 від крові Авеля до крові Захарії, який загинув між жертовником і храмом; так, кажу вам, вимагатимуть звіт за це в цього роду!

52 Горе вам, законникам, бо ви взяли ключ пізнання, та самі не ввійшли, і тим, які входять, перешкодили!

53 А коли Він виходив звідти, книжники і фарисеї почали сильно нападати й дуже випитувати Його,

54 сподіваючись упіймати Його на слові, [щоб Його звинуватити].

 12
 

Відкиньте лицемірство

1 Коли довкола них зібралися тисячі людей, які аж напирали одне на одного, Він почав говорити насамперед Своїм учням: Стережіться закваски фарисейської, якою є лицемірство.

2 Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, ані таємного, яке не стало б явним.

3Тому все, що сказали ви в темряві, — при світлі почується; що на вухо прошепотіли ви в кімнатах, — буде проголошено з дахів.

Не бійтеся!

4 Кажу вам, друзям Моїм: не бійтеся тих, хто вбиває тіло, а після цього не можуть більше нічого зробити.

5 Скажу вам, кого боятися: бійтеся того, хто має владу, вбивши, ще й у геєну вкинути. Так, кажу вам: того бійтеся!

6 Чи не п’ять горобців продають за два асарії? І жодний з них не забутий перед Богом.

7 Адже навіть волосся на вашій голові все полічене. Не бійтеся: ви кращі за багатьох горобців.

Переваги відкритого визнання

8 Кажу вам: кожного, хто визнає Мене перед людьми, Син Людський визнає перед Божими ангелами,

9 а хто відрікся від Мене перед людьми, від того Він відречеться перед Божими ангелами.

Зневага Святого Духа

10 Кожному, хто скаже слово проти Людського Сина, проститься, а тому, хто зневажить Святого Духа, не проститься.

11 Коли приведуть вас до синагог, до правителів, до влади, — не журіться, що або як треба відповідати, чи що сказати,

12 бо Святий Дух саме в ту мить навчить вас, що треба сказати.

Остерігайтеся зажерливості

13 Озвався до Нього хтось із натовпу: Учителю, скажи моєму братові, щоб він поділився зі мною спадщиною!

14 Та Він відповів йому: Чоловіче, хто Мене поставив суддею або розподілювачем над вами?

15 І промовив ще до них: Глядіть і стережіться всякої зажерливості, бо не від надміру багатства залежить життя людини!

16 І Він розповів їм притчу, кажучи: В одного багатого чоловіка рясно вродила нива.

17 Тож думав він, говорячи сам до себе: Що робити, коли не маю куди зібрати врожаю?

18 І сказав: Зроблю так: розвалю свої клуні, збудую більші, зберу туди все [моє] збіжжя та моє добро

19 і скажу своїй душі: Душе, маєш вдосталь добра, зібраного на багато років: спочивай, їж, пий, веселися…

20 А Бог до нього промовив: Нерозумний, цієї ночі душу твою зажадають від тебе! А те, що ти приготував, кому воно буде?

21 Так буває з тим, хто збирає для себе, але не багатіє для Бога.

Про життєві турботи

22 Своїм же учням Він додав: Тому кажу вам: не журіться про душу, що будете їсти, ні про тіло, у що одягнетеся.

23 Бо душа є більша від їжі, а тіло — від одягу.

24 Дивіться на ворон, які не сіють, не жнуть, не мають ні комори, ні клуні, а Бог годує їх. Наскільки ж більше за птахів ви варті!

25 Хто з вас, журячись, зможе додати до свого росту хоч [один] лікоть?

26 Якщо ви навіть такого найменшого не можете, то чому про інше журитеся?

27 Дивіться на лілії, як вони ростуть: не прядуть і не тчуть. Але скажу вам, що й Соломон у всій своїй славі не вдягався так, як одна з них.

28 І якщо траву, яка нині на полі, а завтра вкидають до печі, Бог отак одягає, то наскільки більше одягне вас, маловіри?

29 І не шукайте, що будете їсти й пити, і не журіться.

30 Цього всього прагнуть народи світу; ваш же Отець знає, що цього і ви потребуєте.

31 Але шукайте Царства Його, а це все вам додасться.

32 Не бійся, мале стадо, бо вподобав ваш Отець дати вам Царство.

Збирайте скарби на небі

33 Продайте ваші маєтки, роздайте милостиню, зробіть собі гаманці, які не старіють, — невичерпний скарб на небесах, де злодій не підкрадається, де міль не точить,

34 адже де є скарб ваш, там буде й ваше серце.

Будьте готові до Приходу Христа

35 Хай будуть підперезані ваші стегна і хай горять ваші світильники.

36 Тож будьте подібні до людей, які очікують свого пана, коли той повернеться з весілля; як прийде він і постукає, то відразу ж відчинять йому.

37 Блаженні ті раби, пан яких, прийшовши, застане їх на сторожі; запевняю вас, що підпережеться, посадить їх і, підійшовши, буде служити їм.

38 І якщо прийде і в другу, і в третю сторожу, і знайде їх так само, то блаженні вони.

39 Знайте, що якби господар знав, о котрій годині підкрадеться злодій, то [пильнував би і] не дав би вдертися до своєї хати.

40 Тож і ви будьте готові, бо саме тієї години, у котру не сподіваєтеся, прийде Син Людський!

41 Озвався Петро: Господи, чи цю притчу розповідаєш лише нам, чи всім?

42 А Господь сказав: Хто є вірним, мудрим управителем, якого пан поставив над своєю челяддю, щоби давав своєчасно мірку пшениці?

43 Блаженний той раб, якого пан, коли прийде, знайде, що чинить так.

44 Правду кажу вам, що такого над усім своїм володінням він поставить.

45 Якщо ж скаже раб той собі в серці: Затримується мій пан прийти! — і почне бити слуг та служниць, їсти, пити й упиватися,

46 то прийде пан того раба в день, в який не сподівається, і в годину, котрої не знає, і розітне його навпіл, і визначить йому долю разом з невірними.

47 Той же раб, який знав волю свого пана, але не приготувався і не вчинив згідно з його волею, буде тяжко битий;

48 той же, який не знав, але зробив щось гідне покарання, буде мало битий. У кожного, кому дано багато, від того будуть і багато вимагати; і кому багато довірено, від того і вимагатимуть більше.

Христос приніс на землю не мир, а поділ

49 Я прийшов вогонь кинути на землю; і як же Я прагну, щоб він уже розгорівся!

50 Я маю хреститися хрещенням; і як важко Мені, поки звершиться!

51 Чи думаєте, що Я прийшов мир принести на землю? Ні, кажу вам, — поділ!

52 Бо відтепер будуть п’ятеро в одному домі поділені: троє проти двох і двоє проти трьох.

53 Розділиться батько із сином і син з батьком; мати — з дочкою, а дочка — з матір’ю; свекруха — зі своєю невісткою, а невістка — зі [своєю] свекрухою.

Як розпізнати ознаки часу

54 Говорив Він і до натовпу: Коли ви побачите хмару, яка надходить із заходу, одразу кажете, що насувається дощ, — і стається так.

55 А коли вітер південний віє, кажете, що буде спека, — і збувається.

56 Лицеміри, вигляд землі й неба ви вмієте розпізнавати, чому ж ви не вмієте розпізнати часу цього?

Про примирення

57 Чому самі від себе не судите, що є справедливе?

58 Коли ти йдеш зі своїм обвинувачем до правителя, то доклади в дорозі зусиль звільнитися від нього, щоби часом він не притягнув тебе до судді, а суддя не видав тебе судовому виконавцеві, а виконавець не вкинув тебе до в’язниці.

59 Кажу тобі, що не вийдеш звідти, доки не віддаси останньої лепти.

 13
 

Якщо не покаєтеся, то загинете

1 Тим часом прийшли деякі й розповіли Йому про галилейців, кров яких Пилат змішав з їхніми жертвами.

2 У відповідь [Ісус] сказав їм: Чи ви думаєте, що ці галилейці, які так постраждали, були більш грішні від інших галилейців?

3 Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то всі так само загинете.

4 Або ті вісімнадцять, на яких упала силоамська вежа і побила їх, чи думаєте, що вони були більше винні від усіх людей, які проживають в Єрусалимі?

5 Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся, то всі отак загинете!

Притча про неплідне фігове дерево

6 І Він розповів таку притчу: Один чоловік мав у своєму винограднику смоківницю і прийшов шукати на ній плоду, але не знайшов.

7 Тож сказав він виноградареві: Ось уже третій рік, як приходжу шукати плоду на цій смоківниці й не знаходжу; тому зрубай її, — нащо землю даремно займає?

8 А той у відповідь каже йому: Пане, залиш її ще на цей рік, доки обкопаю довкола неї та підсиплю гною,

9 то, може, наступного року зродить плід, а коли ні, зрубаєш її!

Оздоровлення скорченої жінки

10 І навчав Ісус в одній із синагог у суботу.

11 Була там одна жінка, яка вісімнадцять років мала духа хвороби: була скорчена й зовсім не могла випростатися.

12 Побачивши її, Ісус покликав і сказав їй: Жінко, ти звільнена від своєї недуги!

13 Він поклав на неї руки — і враз випросталася, і стала прославляти Бога.

14 У відповідь старший синагоги, обурений тим, що Ісус оздоровив у суботу, промовив до натовпу: Є шість днів, в які належить працювати; тож приходьте тоді оздоровлятися, а не суботнього дня.

15 Та Господь відповів йому і сказав: Лицеміри, хіба кожний з вас не відв’язує у суботу вола або осла від ясел і не веде напувати?

16 А цю дочку Авраама, яку зв’язав сатана ось уже вісімнадцять років, чи не годиться звільнити від цього пута в суботній день?

17 І коли Ісус це говорив, стало соромно всім, які противилися Йому, і весь натовп радів усьому тому славному, що Він чинив.

Притча про гірчичне зерно та про закваску

18 А Він промовив: До кого подібне Боже Царство, і до чого його прирівняю?

19 Подібне воно до зерна гірчиці, яке людина взяла і кинула у свій город. І воно виросло і стало [великим] деревом, і птахи небесні оселилися в його гілках.

20 І знову сказав: До чого прирівняю Боже Царство?

21 Подібне воно до закваски, яку бере жінка, кладе в три мірки борошна, доки не вкисне все!

Силкуйтесь увійти через вузькі двері

22 І проходив Ісус містами й селами, і навчав, ідучи в Єрусалим.

23 Сказав Йому хтось: Господи, чи мало є тих, які спасаються? Він відповів їм:

24 Силкуйтесь увійти через вузькі двері, бо багато хто, кажу вам, буде намагатися ввійти, та не зможе.

25 Коли ж устане Господар і замкне двері, ви станете знадвору й будете стукати у двері, кажучи: Господи, [Господи], відчини нам! А Він у відповідь скаже вам: Я не знаю вас, звідки ви є!

26 Тоді почнете казати: Ми їли й пили перед Тобою, і Ти навчав на наших площах.

27 А Він відповість вам і скаже: Я не знаю вас, звідки ви! Відступіть від Мене всі, які чините беззаконня!

28 Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака, Якова й усіх пророків у Царстві Божому, а себе — вигнаними геть.

29 І прийдуть зі сходу, із заходу, з півночі, з півдня і сядуть у Царстві Божому.

30 І ось, є останні, які будуть першими, і є перші, які будуть останніми!

Намір Ірода вбити Ісуса

31 У той час підійшли деякі з фарисеїв і сказали Йому: Виходь і йди звідси, бо Ірод хоче Тебе вбити.

32 А Він відповів їм: Ідіть і скажіть цьому лисові: Ось Я виганяю бісів і оздоровляю сьогодні й завтра, а третього дня закінчу.

33 Усе ж таки сьогодні та завтра, а наступного дня Мені треба йти, бо неможливо, щоби пророк загинув поза Єрусалимом.

34 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати твоїх дітей, як квочка збирає своїх курчат під крила, — та ви не захотіли!

35 Тому залишається вам дім ваш [порожнім]. Кажу вам, що не побачите Мене, аж поки не станеться, що ви скажете: Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє!

 14
 

Зцілення в суботу

1 І сталося, що коли в суботу Ісус увійшов у дім якогось начальника з фарисеїв, щоб їсти хліб, то вони стежили за Ним.

2 І ось, перед Ним був один чоловік, хворий на водянку.

3 Озвавшись, Ісус сказав до законників і фарисеїв: У суботу годиться оздоровляти чи ні?

4 Вони ж мовчали. А Він, доторкнувшись, оздоровив його й відпустив.

5 І сказав Він їм: Коли в когось із вас син або віл упаде в криницю, хіба не витягнете відразу ж — у день суботній?

6 Та вони не могли дати відповіді на це.

Хто підноситься, буде понижений

7 А як Він помітив, що вони вибирали собі перші місця, розповів запрошеним притчу, кажучи їм:

8 Коли хто запросить тебе на весілля, не сідай на перше місце, аби часом хтось поважніший від тебе не виявився між запрошеними,

9 і щоб той, хто тебе та його запросив, не прийшов і не сказав тобі: Поступися йому місцем. І тоді, засоромлений, станеш займати останнє місце.

10 Але коли будеш запрошений, прийди, сядь на останнє місце, щоб той, хто запросив тебе, підійшов і сказав тобі: Друже, сядь вище! Тоді буде тобі честь перед усіма запрошеними з тобою.

11 Бо кожний, хто підноситься, буде понижений, а хто понижується, буде піднесений!

Про благодійність

12 Говорив же Він і до того, хто запросив Його: Коли ти справляєш обід або вечерю, не запрошуй своїх друзів, ані своїх братів, ані своїх родичів, ані багатих сусідів, щоб і вони тебе колись запросили, — і в цьому буде тобі винагорода.

13 Але коли влаштовуєш гостину, клич бідних, слабких, кривих, сліпих, —

14 і будеш блаженний, бо не мають чим тобі віддати; віддасться ж тобі у воскресінні праведних!

15 Почувши це, один з тих, які сиділи при столі, сказав Йому: Блаженний той, хто їстиме хліб у Божому Царстві!

Притча про велику гостину

16 Він же сказав йому: Один чоловік справляв велику гостину і запросив багатьох;

17 і послав свого раба в час гостини, щоби сказав запрошеним: Ідіть, бо вже [все] готове!

18 І враз усі почали відмовлятися. Перший сказав йому: Поле купив я, потрібно мені піти й побачити його; благаю тебе, вважай мене за виправданого.

19 А другий сказав: Купив я п’ять пар волів і йду випробувати їх; благаю тебе, вважай мене за виправданого.

20 Ще один сказав: Я одружився і через те не можу прийти.

21 Повернувся раб і розповів це своєму панові. Тоді пан, розгнівавшись, сказав своєму рабові: Мерщій виходь на площі та вулиці міста і приведи сюди вбогих, калік, сліпих, кривих!

22 І сказав раб: Пане, сталося так, як наказав ти, і ще є місця.

23 Та пан рабові сказав: Вийди на шляхи, на загороди і змушуй увійти, щоб наповнився мій дім.

24 Кажу вам, що жодний з тих раніше запрошених мужів не скуштує Моєї вечері. [Бо багато покликаних, та мало вибраних].

Вимоги до учнів Христа

25 Ішло за Ним багато людей. Обернувшись, Він сказав їм:

26 Якщо хто приходить до Мене і не зненавидить свого батька та матері, дружини й дітей, братів і сестер, та ще й душу свою, той не може бути Моїм учнем.

27 Хто не несе свого хреста і не йде слідом за Мною, не може бути Моїм учнем.

28 Бо хто з вас, бажаючи збудувати вежу, спочатку не сяде й не полічить коштів, чи вистачить для завершення,

29 щоб, коли покладе основу й не зможе докінчити, усі, які побачать, не почали сміятися з нього,

30 кажучи, що цей чоловік почав будувати й не спромігся закінчити.

31 Або який цар, ідучи на бій проти іншого царя, спершу не сяде порадитися, чи під силу йому з десятьма тисячами війська зустріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього?

32 Коли ні, то як той ще далеко, шле до нього посланців і просить примирення.

33 Так ото й кожний з вас, хто не відречеться від усього свого майна, не може бути Моїм учнем.

Притча про сіль

34 Отже, сіль — добра річ, але коли сіль звітріє, чим посолите?

35 Ні на землю, ні на добриво вона не придатна — її висипають геть. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!

 15
 

Притча про заблудлу вівцю

1 Підходили до Ісуса всі митники та грішники, щоби послухати Його.

2 І нарікали фарисеї та книжники, говорячи, що Він грішників приймає і з ними їсть.

3 А Він розповів їм ось таку притчу, кажучи:

4 Який чоловік із вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не лишає дев’яносто дев’ять у пустелі та не йде за тією, що загубилася, доки не знайде її?

5 І, знайшовши, бере на свої плечі, радіючи,

6 і, прийшовши до хати, він скликає друзів і сусідів, кажучи їм: Радійте зі мною, бо я знайшов мою вівцю, яка загубилася!

7 Кажу вам, що за одного грішника, який кається, радість на небі буде більша, ніж за дев’яноста дев’ятьма праведниками, які не потребують покаяння.

Притча про загублену драхму

8 Або яка жінка, маючи десять драхм, якщо загубила одну драхму, не запалює світильника і не замітає хати, шукаючи пильно, доки не знайде?

9 А знайшовши, скликає приятельок і сусідок, кажучи: Радійте зі мною, бо я знайшла драхму, що загубилася!

10 Такою, кажу вам, буває радість у Божих ангелів за одного грішника, який кається.

Притча про блудного сина

11 І Він розповів: Один чоловік мав двох синів.

12 І молодший з них сказав батькові: Батьку, дай мені належну частину майна! І він поділив між ними майно.

13 А через декілька днів, забравши все, молодший син подався до далекого краю і там розтратив своє майно, живучи розпусно.

14 Як витратив усе, настав великий голод у тому краї, і він став бідувати.

15 Пішов він, та й пристав до одного з громадян тієї землі, а той послав його на свої поля пасти свиней.

16 І бажав він насититися стручками, які їли свині, але ніхто йому не давав.

17 Опам’ятавшись, він сказав: Скільки наймитів мого батька мають у надлишку хліба, а я тут гину з голоду…

18 Устану, піду до свого батька і скажу йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою

19 і вже не гідний зватися твоїм сином; прийми ж мене як одного з твоїх наймитів!

20 Тож він, підійнявшись, пішов до свого батька. Коли він був ще далеко, батько побачив його й змилосердився; побігши, кинувся йому на шию і поцілував його.

21 А син сказав йому: Батьку, я згрішив перед небом і перед тобою; я вже не гідний зватися сином твоїм!

22 Та батько сказав своїм рабам: Негайно принесіть найкращий одяг і зодягніть його, дайте перстень йому на руку і взуття на ноги;

23 приведіть відгодоване теля та заколіть; будемо їсти й веселитися,

24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, пропав — і знайшовся! І почали веселитися.

25 А його старший син був на полі. Коли, ідучи, наблизився до хати, почув співи й танці.

26 Закликавши одного зі слуг, він запитав: Що це таке?

27 Той сказав йому: Твій брат повернувся, і твій батько заколов відгодоване теля, бо здоровим його прийняв.

28 Тож він розгнівався і не хотів увійти. Його батько вийшов і вмовляв його.

29 Та він у відповідь сказав своєму батькові: Ось, стільки років я тобі служу, ніколи не переступав твоєї заповіді, а ти мені не дав і козеняти, щоб я повеселився з моїми друзями.

30 Коли ж цей син твій, який розтратив твоє майно з блудницями, повернувся, ти заколов йому відгодоване теля!

31 А той відказав йому: Сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє.

32 Тут треба таки веселитися і радіти, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, пропав — і знайшовся!

 16
 

Притча про нечесного управителя

1 Говорив же Він і до учнів: Був один багатий чоловік, котрий мав управителя, якого звинуватили, нібито він розтрачує його майно.

2 Покликавши його, сказав йому: Що це я чую про тебе? Дай звіт за своє управління, бо більше не зможеш керувати!

3 Став міркувати собі управитель: Що маю робити, — мій пан позбавляє мене управління? Копати не маю сили, жебракувати соромлюся.

4 Знаю, що зроблю: коли буду усунений від управління, то хай приймуть мене до своїх домів!

5 І, покликавши кожного з боржників свого пана, запитав першого: Скільки винен ти моєму панові?

6 Той відповів: Сто мірок олії. І сказав він йому: Візьми свою розписку, швидко сідай і напиши: п’ятдесят!

7 Потім запитав другого: А ти скільки винен? Той відказав: Сто мірок пшениці. Каже йому: Візьми свою розписку й напиши: вісімдесят.

8 І похвалив пан нечесного управителя, бо той мудро вчинив. Адже сини цього світу мудріші від синів світла у своєму роді.

9 І Я вам кажу: Набувайте собі друзів з мамони неправди, щоб коли вона зникне, прийняли вас до вічних осель.

10 Вірний у найменшому — і у великому вірний; несправедливий у найменшому — і у великому несправедливий.

11 Тож коли в неправедному багатстві ви не були вірні, то хто вам довірить справжнє?

12 І коли в чужому ви не були вірні, то хто вам дасть ваше?

Неможливо служити Богові й мамоні

13 Жодний раб не може двом панам служити: або одного буде ненавидіти, а другого любитиме; або одного буде триматися, а другим нехтуватиме. Не можете служити Богові й мамоні!

Ісус викриває грошолюбство фарисеїв

14 Чули все це фарисеї, які були грошолюбами, і насміхалися з Нього.

15 А Він сказав їм: Ви вдаєте із себе праведних перед людьми; Бог же знає ваші серця, бо те, що серед людей високе, — огидне перед Богом.

16 Закон і пророки були до Івана. Відтоді благовіститься Боже Царство, і кожний його здобуває силою.

17 Швидше небо й земля проминуть, ніж пропаде хоч одна риска із Закону.

Роз’яснення про розлучення

18 Кожний, хто залишає свою дружину й бере іншу, чинить перелюб; і хто одружується на розлученій із чоловіком, — також чинить перелюб.

Притча про багатого й Лазаря

19 Один чоловік був багатий, одягався в багряницю та вісон і розкішно бенкетував щодня.

20 А другий — бідний, на ім’я Лазар, лежав перед його ворітьми в струпах

21 і бажав насититися тим, що падало зі столу багатого; приходили пси й лизали його рани.

22 Сталося, що бідний помер, і віднесли його ангели на лоно Авраама; помер же й багатий, і його поховали.

23 І, терплячи муки аду, він звів свої очі й побачив здалека Авраама та Лазаря на його лоні,

24 й закричав, гукаючи: Батьку Аврааме, змилосердься наді мною і пошли Лазаря, щоби змочив кінчик свого пальця у воді й охолодив мій язик, бо мучуся в цьому полум’ї!

25 Та Авраам промовив: Сину, згадай, як ти одержував своє добро за свого життя, а Лазар — одне лихо. А тепер він тут втішається, ти ж — мучишся.

26 І, крім усього цього, між нами й вами лежить велика безодня, щоб ті, які бажають перейти звідси до вас, не змогли, і щоби звідти до нас не переходили!

27 Той же відказав: Благаю тебе, батьку, пошли його до дому мого батька,

28 бо маю п’ятьох братів, нехай засвідчить їм, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!

29 Та Авраам відповів: Вони мають Мойсея та пророків: хай їх слухають!

30 А той продовжував: Ні, батьку Аврааме, коли ж хто з мертвих прийде до них, то покаються!

31 Він же сказав йому: Якщо Мойсея і пророків не слухають, не повірять і тому, хто з мертвих воскресне.

 17
 

Горе тому, через кого приходять спокуси

1 А до Своїх учнів Він промовив: Неможливо, щоби спокуси не прийшли, та горе тому, через кого вони приходять;

2 йому було б краще почепити жорновий камінь на свою шию і кинутися в море, ніж щоби спокусив одного із цих малих.

Учіться прощати

3 Зважайте на себе! Коли згрішить твій брат, — докори йому, а коли покається, — прости йому.

4 І якщо сім разів на день згрішить проти тебе і сім разів [на день] звернеться до тебе, кажучи: Каюся! — прости йому.

Про силу віри

5 І сказали апостоли Господу: Додай нам віри!

6 А Господь промовив: Коли б ви мали віру, хоч як гірчичне зернятко, і повеліли б цій смоківниці: Вирви себе з корінням і посади себе в морі! — то послухала б вас.

Ми — нікчемні раби

7 Хто з вас, маючи раба, який оре або пасе, скаже йому, коли він прийде з поля: Негайно йди та сідай до столу?

8 Але хіба не скаже йому: Приготуй щось поїсти, підпережися і прислуговуй, поки я наїмся і нап’юся, а потім ти їстимеш і питимеш?

9 Чи подякує він рабові, який виконав наказане? [Не думаю].

10 Так і ви, коли зробите все наказане вам, кажіть: Ми, нікчемні раби, зробили те, що повинні були зробити!

Оздоровлення десятьох прокажених

11 І сталося, як ішов Він до Єрусалима, то проходив через Самарію і Галилею.

12 І як входив Він до одного села, зустріли Його десять прокажених мужів, які стали здалека.

13 Вони піднесли голос, гукаючи: Ісусе, Наставнику, помилуй нас!

14 Побачивши їх, Він сказав: Підіть і покажіться священикам! І сталося так, що коли вони йшли, — очистилися.

15 Один з них, побачивши, що видужав, повернувся, прославляючи Бога гучним голосом,

16 упав обличчям до ніг Його, дякуючи Йому; це був самарієць.

17 У відповідь Ісус сказав: Хіба не десять очистилося? А де ж дев’ять?

18 Не здогадалися повернутися, щоб віддати славу Богові, а тільки цей чужинець?

19 І сказав Він йому: Підведися і йди; твоя віра тебе спасла.

Царство Боже приходить непомітно

20 А як фарисеї запитали: Коли прийде Боже Царство? — Він відповів їм і сказав: Боже Царство не прийде помітно,

21 і не скажуть: Ось тут воно, або там! Адже Боже Царство всередині вас!

Про другий прихід Ісуса Христа

22 І сказав учням: Настануть дні, коли забажаєте побачити один із днів Людського Сина, — та не побачите.

23 І скажуть вам: Ось тут! — або: Ось там! — не виходьте і не біжіть слідом.

24 Адже як блискавка, блиснувши, світить від краю до краю неба, — так буде і Людський Син Свого дня.

25 Та спершу Він має багато постраждати і бути відкинутим цим родом.

26 І як було за днів Ноя, так буде і за днів Людського Сина:

27 їли, пили, женилися, виходили заміж — до дня, коли ввійшов Ной до ковчега; і настав потоп, і вигубив усіх.

28 Так само, як було за днів Лота: їли, пили, купували, продавали, садили, будували,

29 а того дня, коли Лот вийшов із Содома, вогонь і сірка впали з неба і вигубили всіх.

30 Так буде в день, коли з’явиться Людський Син.

31 Того дня, хто буде на даху, а речі його в домі, хай не сходить взяти їх, а хто на полі, також хай не повертається назад.

32 Згадайте дружину Лота.

33 Хто лише прагнутиме душу свою зберегти, він погубить її, а хто погубить, той оживить її.

34 Кажу вам: тієї ночі будуть двоє на одному ліжку, — одного візьмуть, а другого залишать;

35 будуть дві разом молоти, — одну візьмуть, а другу залишать.

36 [Двоє будуть на полі, — одного візьмуть, а другого залишать].

37 І кажуть Йому у відповідь: Де, Господи? А Він відповів їм: Де труп, там зберуться і орли.

 18
 

Притча про неправедного суддю

1 Він розповів їм притчу, що треба завжди молитися і не занепадати духом,

2 кажучи: В якомусь місті був один суддя, який Бога не боявся і людей не соромився.

3 Була в тому місті й вдова, яка приходила до нього й говорила: Захисти мене від мого супротивника!

4 А він певний час не хотів, та згодом сказав собі: Хоч я і Бога не боюся, і людей не соромлюся,

5 але через те, що мені докучає ця вдова, захищу її, щоб не приходила й не надокучала мені!

6 І промовив Господь: Слухайте, що каже неправедний суддя.

7 То хіба Бог не захистить вибраних Своїх, які кличуть до Нього день і ніч? Чи буде Він зволікати щодо них?

8 Кажу вам: Він оборонить їх негайно! Однак, як прийде Людський Син, то чи знайде Він віру на землі?

Притча про фарисея і митника

9 А для тих, які надіються на себе, ніби вони праведні й за ніщо мають інших, розповів таку притчу:

10 Два чоловіки ввійшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митник.

11 Фарисей, ставши, про себе так молився: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як інші люди, — грабіжники, несправедливі, перелюбники, або як оцей митник;

12 я пощу двічі на тиждень, даю десятину з усього, що надбаю.

13 А митник, здалека стоячи, не смів навіть очей звести до неба, але бив себе в груди, промовляючи: Боже, будь милосердний до мене, грішного!

14 Кажу вам, що цей повернувся до свого дому оправданий більше, ніж той, бо кожний, хто підноситься, — буде понижений, а хто себе понижує, — піднесений буде!

Ісус благословляє немовлят

15 Приносили ж до Нього й немовлят, щоби до них доторкнувся; учні, побачивши, забороняли їм.

16 А Ісус покликав їх, та й каже: Пустіть дітей, хай приходять до Мене, не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже!

17 Запевняю вас: хто не прийме Божого Царства, як дитина, той не ввійде до нього!

Багатим тяжко увійти до Божого Царства

18 І запитав Його якийсь знатний, кажучи: Учителю добрий, що мені робити, аби успадкувати вічне життя?

19 Ісус же йому відповів: Чому звеш Мене добрим? Ніхто не є добрий, тільки Сам Бог.

20 Заповіді знаєш: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідчи неправдиво, шануй батька свого та матір [свою]?

21 Він же сказав: Усе це я зберіг змолоду.

22 Почувши це, Ісус сказав йому: Ще одного бракує тобі: усе, що маєш, продай і роздай бідним — і будеш мати скарб на небесах, та приходь і слідуй за Мною.

23 Він же, почувши це, зажурився, бо був дуже багатий.

24 Коли Ісус побачив, що той зажурився, то сказав: Як тяжко багатим увійти до Божого Царства!

25 Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти до Божого Царства.

26 А ті, які слухали, запитали: То хто ж тоді може спастися?

27 Він же відповів: Неможливе для людей є можливе для Бога.

Нагорода вірним

28 І промовив Петро: Ось ми, залишивши своє, пішли за Тобою.

29 Він же сказав їм: Запевняю вас, що немає нікого, хто, залишивши дім, або дружину, або братів, або батьків, або дітей заради Божого Царства,

30 не одержав би значно більше тепер, а в прийдешньому віці — вічне життя!

Ісус провіщає про Свою смерть

31 Узявши дванадцятьох, Він промовив до них: Ось ідемо в Єрусалим, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського,

32 бо Він буде виданий язичникам, буде висміяний, зневажений, опльований;

33 після бичування вб’ють Його, але третього дня Він воскресне!

34 Та вони нічого того не збагнули; це слово було приховане від них, — і вони не розуміли сказаного.

Зцілення сліпого біля Єрихона

35 І сталося, коли Він наближався до Єрихона, якийсь сліпий сидів при дорозі й жебрав.

36 Почувши юрбу, яка проходила, він запитав, що це таке.

37 Йому відказали, що проходить Ісус Назарянин.

38 І він закричав, гукаючи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене!

39 А ті, які йшли попереду, погрожували йому, щоби замовк, та він ще дужче кричав: Сину Давидів, помилуй мене!

40 Спинившись, Ісус наказав привести його до Себе. Коли він наблизився, запитав його:

41 Що ти хочеш, щоб Я для тебе зробив? Він же сказав: Господи, щоб я знову бачив!

42 Ісус сказав йому: Прозрій, твоя віра спасла тебе!

43 І він враз почав бачити і пішов за Ним, прославляючи Бога. А весь народ, побачивши це, віддав хвалу Богові.

 19
 

Ісус у домі Закхея

1 Увійшовши в місто, Ісус переходив через Єрихон.

2 І ось чоловік, якого звали Закхей, — це був старший над митниками і був багатий, —

3 прагнув побачити Ісуса, хто Він, але не міг через натовп, бо був малого зросту.

4 Побігши наперед, він виліз на смоківницю, щоби Його побачити, коли Він там проходитиме.

5 Прийшовши на те місце, Ісус поглянув, [побачив його і] звернувся до нього: Закхею, негайно злізай, бо сьогодні потрібно Мені бути у твоєму домі!

6 І він швидко зліз, і прийняв Його, радіючи.

7 А всі, побачивши це, нарікали, кажучи: Навіщо зайшов Він, щоби зупинитися в грішної людини!

8 Устав Закхей і сказав Господу: Ось, Господи, даю бідним половину свого майна, і якщо кого чим скривдив, повертаю вчетверо!

9 А Ісус промовив до нього: Сьогодні завітало спасіння до цього дому, бо й він — син Авраама;

10 Син Людський прийшов знайти та спасти те, що загинуло!

Притча про десять мін

11 Коли вони слухали це, Він розповів ще одну притчу, оскільки був близько до Єрусалима, і вони сподівалися, що ось-ось має об’явитися Боже Царство.

12 Отже, — сказав Він, — один чоловік шляхетного роду пішов у далеку країну, щоби прийняти царство і повернутися.

13 Він покликав десятьох своїх рабів, дав їм десять мін і сказав їм: Торгуйте, доки прийду!

14 Та громадяни ненавиділи його і послали посланців слідом за ним, кажучи: Не хочемо, щоби цей панував над нами!

15 І сталося, що, одержавши царство, він повернувся і звелів покликати до себе тих рабів, яким дав гроші, аби довідатися, що вони вторгували.

16 Приходить перший і каже: Пане, міна твоя принесла десять мін.

17 І відказав йому: Гаразд, добрий рабе, так як в малому ти був вірний, володій десятьма містами.

18 Прийшов другий, кажучи: Пане, міна твоя принесла п’ять мін.

19 Сказав і цьому: І ти будь над п’ятьма містами.

20 І ще один прийшов, кажучи: Пане, ось твоя міна, яку мав я відкладену в хусточці.

21 Адже я боявся тебе, бо ти жорстока людина: береш те, чого не поклав, і жнеш те, чого не посіяв!

22 Каже йому: Устами твоїми суджу я тебе, лукавий рабе. Ти знав, що я жорстока людина, що беру те, чого не поклав, і що жну те, чого не посіяв.

23 Чому ж не дав ти моїх грошей купцям, і я, повернувшись, узяв би своє з прибутком?

24 А тим, які стояли поряд, сказав: Візьміть від нього міну і дайте тому, хто має десять мін!

25 І відповіли йому: Пане, він же десять мін вже має!

26 Кажу вам: кожному, хто має, дасться, а від того, хто не має, і те, що має, буде забране [від нього].

27 А тих моїх ворогів, які не хотіли, щоб я царював над ними, приведіть сюди і повбивайте їх переді мною!

28 Сказавши це, Він пішов попереду, прямуючи в Єрусалим.

Славний в’їзд у Єрусалим

29 І сталося, як наблизився Він до Витфагії і Витанії, до гори, що зветься Оливна, то послав двох учнів,

30 кажучи: Ідіть у село, що навпроти, а ввійшовши до нього, знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей ніколи не сідав; відв’яжіть його і приведіть.

31 Коли хто запитає вас, навіщо відв’язуєте, то скажете [йому], що Господь потребує його.

32 Посланці пішли й знайшли все так, як Він їм сказав.

33 Коли відв’язували осля, запитали його господарі: Навіщо відв’язуєте осля?

34 Вони ж відказали, що Господь потребує його.

35 Тож вони привели осля до Ісуса і, накинувши на нього свою одіж, посадили Ісуса.

36 А коли Він їхав, стелили свою одежу на дорозі.

37 Як наблизився Він до підніжжя Оливної гори, багато учнів почали з радістю хвалити Бога гучним голосом за всі чудеса, які побачили,

38 вигукуючи: Благословенний Цар, Який іде в Ім’я Господнє! Мир на небі і слава на висотах!

39 Та деякі фарисеї з натовпу сказали Йому: Учителю, заборони це Своїм учням!

40 У відповідь Він сказав: Кажу вам, коли вони замовкнуть, кричатиме каміння.

Плач над Єрусалимом

41 А коли Він наблизився і побачив місто, то заплакав над ним,

42 кажучи: Якби ти зрозуміло хоч у цей день, що потрібне для [твого] миру! Тепер же це сховано від очей твоїх.

43 Адже прийдуть на тебе дні, — і твої вороги оточать тебе валом, візьмуть тебе в облогу, тіснитимуть тебе звідусіль,

44 поб’ють тебе й твоїх дітей у тобі, не залишать каменя на камені в тобі, бо не зрозуміло ти часу своїх відвідин!

Ісус звільняє храм від торговців

45 Увійшовши в храм, Він почав виганяти тих, котрі продавали [в ньому й купували],

46 кажучи їм: Написано: Дім Мій буде домом молитви, а ви зробили його печерою розбійників!

47 І навчав щодня в храмі. А первосвященики, книжники та старші народу прагнули Його погубити,

48 але не знаходили, як це зробити, оскільки всі люди, слухаючи, не відходили від Нього.

 20
 

Питання про Ісусову владу

1 І сталося одного дня, коли навчав Він народ у храмі й благовістив, то прийшли первосвященики та книжники зі старшими

2 і промовили до Нього, запитуючи: Скажи нам, якою владою Ти це робиш, або хто дав Тобі цю владу?

3 У відповідь Він сказав їм: Запитаю вас і Я [одну] річ; скажіть Мені:

4 хрещення Івана було з неба чи від людей?

5 Вони міркували собі, кажучи: Коли скажемо: З неба, — відкаже: Чому ж ви не повірили йому?

6 Якщо ж скажемо: Від людей, — увесь народ поб’є нас камінням, бо впевнений, що Іван — пророк.

7 І вони відповіли, що не знають звідкіля.

8 А Ісус сказав їм: То і Я не скажу вам, якою владою це роблю!

Притча про робітників у винограднику

9 І почав Він розповідати людям таку притчу: Один чоловік насадив виноградник, віддав його робітникам, та й відбув на довгий час.

10 У певну пору послав до робітників раба, щоби дали йому з врожаю виноградника, а робітники, побивши його, відіслали ні з чим.

11 І знову послав другого раба; вони й того побили, зневажили, та й відіслали ні з чим.

12 І знову послав — третього; вони й цього, завдавши йому ран, вигнали.

13 Сказав тоді господар виноградника: Що маю робити? Пошлю свого улюбленого сина, — може, [побачивши] його, посоромляться?

14 Угледівши його, робітники міркували собі, кажучи: Це ж спадкоємець! Убиймо його, щоби спадщина стала наша!

15 І, викинувши його геть з виноградника, вбили. Що ж зробить їм господар виноградника?

16 Прийде й вигубить цих робітників та віддасть виноградника іншим! Почувши, вони сказали: Хай так не буде!

17 Він же, поглянувши на них, сказав: Що означає написане: Камінь, який відкинули будівничі, цей став наріжним?

18 Кожний, хто впаде на той камінь, розіб’ється, [а] на кого він сам упаде, того розчавить.

19 Саме в той час хотіли первосвященики та книжники накласти руки на Нього, бо зрозуміли, що цю притчу Він сказав проти них, та побоялися народу.

Кесареве — кесареві, а Боже — Богові

20 Стежачи, вони послали підглядачів, які видавали себе за праведних, щоби спіймати Його на слові та видати Його урядові й владі намісника.

21 Тож вони запитали Його, кажучи: Учителю, знаємо, що правильно говориш і навчаєш, не дивишся на обличчя, але по правді наставляєш на Божу дорогу.

22 Чи належить нам давати данину кесареві, чи ні?

23 Зрозумівши їхню підступність, Він сказав їм: [Чому Мене спокушаєте?]

24 Покажіть Мені динарій. Чий там образ і напис? [У відповідь] вони сказали: Кесаря.

25 А Він відказав їм: Тож кесареве віддайте кесареві, а Боже — Богові!

26 І не могли піймати Його на слові перед народом, і здивувавшись Його відповіддю, вони замовкли.

Про воскресіння мертвих

27 Підійшли деякі з садукеїв, які стверджували, що немає воскресіння, та й запитали Його,

28 кажучи: Учителю, Мойсей записав нам, що якби у когось помер брат, котрий має дружину, і помер бездітний, то нехай його брат візьме її за дружину та відновить потомство для свого брата.

29 Отже, було сім братів. Перший, узявши дружину, помер бездітним.

30 І другий, [узявши дружину, також помер бездітним].

31 І третій узяв, — і так само всі семеро; жодний не залишив дітей, усі померли.

32 Останньою померла й жінка.

33 У воскресінні котрому з них вона буде дружиною? Бо ж семеро мали її за дружину.

34 Ісус же [у відповідь] сказав їм: Сини цього віку женяться і виходять заміж,

35 а ті, які будуть гідні досягнути того віку й воскреснуть з мертвих, не женяться і не виходять заміж,

36 адже вони більше вмерти не можуть, оскільки є рівні ангелам, є Божими синами, будучи синами воскресіння.

37 А що мертві встають, то й Мойсей показав біля куща, коли назвав Господа Богом Авраама, і Богом Ісаака, і Богом Якова.

38 Бог же не є Богом мертвих, а живих, бо всі для Нього живуть!

39 У відповідь деякі з книжників сказали: Учителю, добре Ти сказав!

40 Тож більше не наважувалися Його ні про що запитувати.

Чий Син Христос?

41 А Він промовив до них: Як же це кажуть, що Христос є сином Давида?

42 Таж сам Давид говорить у книзі Псалмів: Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене,

43 поки не покладу ворогів Твоїх підніжком для Твоїх ніг!

44 Отже, Давид називає Його Господом, як же Він йому син?

Стережіться книжників

45 Коли весь народ слухав, Він казав Своїм учням:

46 Стережіться книжників, які бажають ходити в шатах і люблять вітання на майданах та перші місця в синагогах і перші місця на гостинах,

47 які поїдають доми вдовиць і напоказ довго моляться; вони приймуть дуже тяжкий осуд!

 21
 

Дар бідної вдови

1 Звівши очі, Він побачив тих, які кидали свої багаті дари до скарбниці.

2 Помітив і одну бідну вдову, яка вкидала туди дві лепти,

3 і сказав: Правду кажу вам, що ця бідна вдова більше від усіх кинула,

4 бо всі ці зі свого достатку кидали в дар [Богові], а вона зі своєї вбогості вкинула все, що мала на прожиток.

Про зруйнування храму

5 І коли дехто говорив про храм, що прикрашений коштовним камінням та дарами, Він сказав:

6 Настануть дні, коли з того, що бачите, не залишиться і камінь на камені, який не був би зруйнований.

Ознаки кінця світу

7 Вони запитали Його, кажучи: Учителю, коли ж це буде і яка ознака того, коли це має статися?

8 Він же відповів: Стережіться, щоб вас ніхто не ввів у оману, бо багато хто прийде під Моїм Ім’ям, кажучи: Це я! — і: Час наблизився! — Не йдіть за ними!

9 Коли ж почуєте про війни та розрухи, — не бійтеся, бо має це раніше статися, але це ще не кінець.

10 Тоді говорив їм: Повстане народ проти народу і царство проти царства;

11 і будуть місцями великі землетруси, голод, пошесті й жахливі події, і будуть великі ознаки з неба.

12 А перед цим усім накладуть на вас свої руки і будуть переслідувати, видаючи в синагоги та в’язниці; поведуть вас до царів і володарів через Моє Ім’я;

13 станеться ж вам це на свідчення.

14 Отже, покладіть у серцях ваших не турбуватися наперед, що відповідати,

15 бо Я вам дам слова та мудрість, яким не зможуть протистояти чи відповісти всі противники ваші.

16 Видаватимуть вас і батьки, і брати, і родичі, і друзі, і вб’ють декого з вас,

17 і будуть ненавидіти вас усі через Моє Ім’я.

18 Але й волосина з вашої голови не пропаде.

19 У вашій терпеливості здобудете ваші душі.

Про спустошення Єрусалима

20 Коли ж побачите, що Єрусалим оточений військами, тоді знайте, що наблизилося його спустошення.

21 Тоді ті, хто в Юдеї, хай втікають у гори, а хто всередині міста, хай виходять; ті, хто в околицях, хай не входять до нього,

22 бо то будуть дні помсти, щоби сповнилося все написане.

23 Горе ж вагітним і тим, хто годуватиме грудьми в ті дні. Бо буде велике горе на землі й гнів на цьому народі;

24 і впадуть від вістря меча, і потраплять у полон до всіх народів, а Єрусалим буде топтаний язичниками, доки не закінчаться часи язичників.

Прихід Сина Людського

25 І будуть ознаки на сонці, і місяці, і зорях, а на землі тривога народів від раптового морського реву та розбурханих хвиль,

26 коли люди ціпенітимуть від страху й очікування того, що надходить на цілий світ, бо сили небесні захитаються.

27 І тоді побачать Сина Людського, Який йде на хмарі з силою і великою славою.

28 Коли ж почне це збуватися, випростайтеся і підійміть свої голови, бо наближається ваше визволення!

29 І розповів їм притчу: Погляньте на смоківницю і на всі дерева:

30 коли вже пускають листя, і ви бачите це, то самі знаєте, що близько літо;

31 так і ви, коли побачите, що це збувається, — знайте, що близько Боже Царство.

32 Запевняю вас, що не мине рід цей, як усе станеться.

33 Небо і земля проминуть, а Мої слова не проминуть.

Треба бути готовими до приходу Господа

34 Стережіться, щоб ваші серця не обтяжувалися ненаситністю, пияцтвом і життєвими клопотами, і щоб не надійшов на вас той день несподівано,

35 наче пастка, бо прийде він на всіх, хто проживає на поверхні всієї землі.

36 Тож пильнуйте, постійно моліться, щоби змогли ви уникнути всього того, що має відбутися, — і стати перед Сином Людським!

37 Удень Ісус був у храмі й навчав, а вночі виходив і перебував на горі, що зветься Оливною.

38 Зранку всі люди приходили до Нього в храм, щоби послухати Його.

 22
 

Юдина зрада

1 Наближалося свято Опрісноків, що зветься Пасхою.

2 Первосвященики та книжники шукали, як убити Його, але боялися народу.

3 Та сатана ввійшов у Юду, якого звали Іскаріотом, котрий був із числа дванадцятьох,

4 і він пішов, домовився з первосвящениками та начальниками варти, як Його видати їм.

5 Ті зраділи й погодилися дати йому срібняків.

6 І він пристав та шукав нагоди, щоб видати Його їм не при народі.

Господня Вечеря

7 Настав день Опрісноків, коли належало приносити в жертву пасху.

8 І послав Він Петра й Івана, сказавши: Підіть і приготуйте нам пасху, щоб ми її спожили.

9 Вони сказали Йому: Де хочеш, щоб ми приготували?

10 А Він відповів їм: Ось, як будете входити до міста, зустріне вас чоловік, який у глечику нестиме воду; йдіть за ним до того дому, куди він увійде,

11 і скажіть господареві дому: Учитель питає тебе: Де світлиця, в якій споживатиму пасху зі Своїми учнями?

12 І він вам покаже велику прибрану світлицю, там приготуйте.

13 Пішовши, вони знайшли, як Він сказав їм, і приготували пасху.

14 І коли настав час, Він сів при столі й апостоли з Ним.

15 І Він сказав їм: Я дуже забажав спожити з вами цю пасху, перш ніж страждатиму;

16 кажу вам, що вже не буду споживати її, аж поки вона не сповниться в Божому Царстві.

17 Взявши чашу та віддавши подяку, Він сказав: Візьміть її і поділіть між собою.

18 Кажу вам, що не питиму відтепер з плоду виноградного, аж доки не прийде Царство Боже.

19 І взявши хліб та віддавши подяку, переломив і дав їм, кажучи: Це тіло Моє, яке за вас віддається; це робіть на спомин про Мене.

20 Так само й чашу по вечері, кажучи: Ця чаша — Новий Завіт у Моїй крові, яка за вас проливається.

21 Ось і рука того, хто видає Мене, зі Мною на столі.

22 Хоча Син Людський іде, як призначено, але горе тій людині, яка Його видає.

23 І вони почали з’ясовувати між собою, хто з них міг би бути тим, хто це зробить.

Більший нехай буде як менший

24 Була й суперечка між ними, хто з них більший.

25 А Ісус сказав їм: Царі народів панують над ними, а ті, хто володіє ними, звуться доброчинцями.

26 Ви ж не так, але більший між вами хай буде як менший, і начальник — як слуга.

27 Хто більший: той, хто сидить, чи той, хто обслуговує? Хіба не той, хто сидить? Я ж серед вас як Той, Хто обслуговує.

Апостоли судитимуть дванадцять племен Ізраїля

28 Ви є ті, які залишилися зі Мною в Моїх випробуваннях;

29 як заповів Мені Мій Отець Царство, так і Я заповідаю вам, —

30 щоб ви їли й пили за Моїм столом у Моєму Царстві, щоб сиділи на престолах і судили дванадцять племен Ізраїля.

Ісус говорить про відречення Петра

31 [Сказав же Господь]: Симоне, Симоне, ось сатана випросив вас, щоби пересіяти, як пшеницю;

32 Я ж благав за тебе, щоб не забракло тобі віри; і ти, коли навернешся, зміцни своїх братів!

33 Той відказав Йому: Господи, з Тобою я готовий іти і до в’язниці, і на смерть.

34 Ісус же мовив: Кажу тобі, Петре, не заспіває півень сьогодні, як ти тричі зречешся Мене, стверджуючи, що не знаєш Мене!

В Ісусі справджуються пророцтва

35 І сказав їм: Коли Я послав вас без гаманця, без торби і без взуття, то хіба чогось вам бракувало? Вони ж сказали: Нічого.

36 А Він сказав їм: Але тепер, хто має гаманця, нехай візьме також і торбу, а хто не має, нехай продасть свій одяг і купить меча.

37 Кажу вам, що в Мені має збутися те, що написано: До злочинців зараховано Його, бо те, що сказане про Мене, звершується!

38 Вони сказали: Господи, ось тут два мечі. А Він відповів їм: Достатньо.

Ісусова молитва в Гетсиманії

39 Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні.

40 Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу.

41 А Сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився,

42 промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя!

43 З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили.

44 Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю.

45 Уставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку.

46 І сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу.

Схоплення Ісуса

47 Він ще говорив, як з’явилася юрба і з нею той, хто зветься Юдою, один із дванадцятьох; він ішов перед ними і наблизився до Ісуса, щоби поцілувати Його, [бо дав їм цей знак: Кого поцілую, — Той і є].

48 Ісус сказав йому: Юдо, то ти поцілунком видаєш Сина Людського?

49 Ті, хто був з Ним, коли побачили те, що відбувається, сказали: Господи, чи не вдарити нам мечем?

50 І один з них вдарив раба первосвященика і відтяв йому праве вухо.

51 Та Ісус озвався і сказав: Облиште, вже досить; і доторкнувшись до вуха, зцілив його.

52 А до тих, які виступили проти Нього, — до первосвящеників, начальників варти храму та старших, — Ісус сказав: Наче проти розбійника вийшли ви з мечами і киями.

53 Жодного дня, коли Я був з вами у храмі, ви не підняли руки на Мене. Але це ваш час і влада темряви.

Петро відрікається від Ісуса

54 Вони ж схопили Його, повели й привели у двір первосвященика. А Петро йшов слідом на віддалі.

55 Коли розклали вогонь серед двору і разом сиділи, Петро сидів серед них.

56 Коли він сидів при світлі, помітила його якась служниця і, поглянувши на нього, сказала: І цей був з Ним!

57 Він же відрікся, кажучи: Жінко, я не знаю Його!

58 Невдовзі другий, побачивши його, сказав: І ти — один з них! Петро ж сказав: Чоловіче, я — ні!

59 Минула приблизно одна година, і ще якийсь твердив, кажучи: Справді, і цей був з Ним, бо він — галилеєць.

60 Та Петро промовив: Чоловіче, не знаю, про що ти говориш! І тут же, як він говорив, заспівав півень.

61 Обернувшись, Господь поглянув на Петра; і Петро згадав слова Господа, коли Він йому сказав: Перше ніж півень сьогодні заспіває, відречешся від Мене тричі!

62 І, вийшовши геть, він гірко заплакав.

Знущання над ув’язненим Ісусом

63 А мужі, які тримали Ісуса, глумилися з Нього, б’ючи;

64 вони, зав’язавши Йому очі, [били Його в обличчя і] запитували Його, кажучи: Пророкуй, хто Тебе вдарив?

65 І багато іншого, зневажливого, наговорювали на Нього.

Перед збором старших, первосвящеників і книжників

66 Коли почався день, зібралася рада старших народу, первосвящеників і книжників, і повели Його на свої збори,

67 кажучи: Якщо Ти — Христос, то скажи нам! Він відповів їм: Якщо Я вам скажу, не повірите;

68 якщо ж запитаю, не відповісте [Мені й не відпустите].

69 Віднині ж буде, що Син Людський сидітиме по правиці Божої сили.

70 Тоді всі запитали: Чи Ти — Син Божий? А Він їм відповів: Ви самі говорите, що Я є.

71 Вони ж сказали: Навіщо нам потрібне ще якесь свідчення? Адже ми самі почули з Його вуст!

 23
 

Ісус перед Пилатом

1 І встали всі вони, і повели Його до Пилата.

2 Почали Його звинувачувати, кажучи: Ми знайшли Цього, Який бунтує наш народ, забороняє давати кесареві данину і каже, що Він — Сам Христос, Цар.

3 Пилат запитав Його, кажучи: Ти є Цар юдеїв? А Він у відповідь сказав йому: Ти кажеш!

4 Пилат же сказав первосвященикам і юрбі: Жодної вини я не знаходжу в Цій Людині.

5 Та вони ще наполегливіше твердили, запевняючи, що Він підбурює народ, навчає по всій Юдеї, починаючи з Галилеї і аж сюди.

6 Пилат, почувши це, запитав, чи Він галилеєць.

7 Переконавшись, що Він з підвладних Ірода, відіслав Його до Ірода, який тими днями перебував у Єрусалимі.

Ісус перед Іродом

8 Ірод, побачивши Ісуса, дуже зрадів; давно бажав Його бачити, бо чув [багато] про Нього і сподівався побачити від Нього якусь ознаку.

9 Ставив Йому багато запитань, але Він нічого йому не відповідав.

10 Первосвященики та книжники стояли, завзято обвинувачуючи Його.

11 Ірод зі своїми воїнами, принизивши та висміявши Його, одягнув у світлий одяг і відіслав Його до Пилата.

12 Того дня Ірод і Пилат стали друзями, хоча раніше вони ворогували між собою.

Засуджений на смерть

13 Пилат, покликавши первосвящеників, начальників та людей,

14 сказав їм: Привели ви мені Цю Людину як Того, Хто підбурює народ. І ось, я перед вами допитував і не знайшов у Цій Людині жодної провини з того, у чому Її обвинувачуєте.

15 Так само й Ірод, який повернув Його нам. Отже, нічого вартого смерті Він не зробив;

16 тож, покаравши Його, відпущу.

17 [Треба ж було йому щосвята відпускати їм когось одного].

18 Та вони всі разом закричали, вигукуючи: Візьми Цього, а відпусти Варавву!

19 Варавва був ув’язнений за якийсь заколот у місті й за вбивство.

20 А Пилат, бажаючи відпустити Ісуса, знову заговорив до них.

21 Та вони кричали, вигукуючи: Розіпни, розіпни Його!

22 Тож він утретє сказав їм: Яке ж зло Він зробив? Нічого вартого смерті не знайшов я в Ньому. Я покараю Його й відпущу.

23 Однак вони наполягали гучними голосами, вимагали Його розіп’яти, і голоси їхні [та первосвящеників] перемогли.

24 І Пилат присудив згідно з їхніми вимогами:

25 відпустив того, за кого вони просили, який за бунт і вбивство був посаджений до в’язниці, а Ісуса видав на їхню волю.

Ісуса ведуть на розп’яття

26 І повели Його. Взявши якогось Симона з Киринеї, який ішов з поля, поклали на нього нести за Ісусом хрест.

27 Ішла ж за Ним велика юрба народу та жінки, які голосили й оплакували Його.

28 Повернувшись до них, Ісус сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, краще плачте за собою та за своїми дітьми,

29 бо ось настають дні, коли скажуть: Блаженні неплідні й утроби, які не родили, і груди, які не годували.

30 Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! — і горбам: Покрийте нас!

31 Адже коли із зеленим деревом це роблять, то що станеться із сухим?

32 І вели з Ним на страту також інших двох злочинців.

Розп’яття Ісуса

33 І коли прийшли на місце, яке зветься Череповище, тут розіп’яли Його й злочинців — одного праворуч, а другого — ліворуч.

34 Ісус говорив: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! А ті, які ділили Його одяг, кидали жереб.

Глузування з розп’ятого Ісуса

35 А народ стояв і дивився. Насміхалися і начальники [з ними], кажучи: Він інших спасав, тож нехай спасе і Себе Самого, якщо Він Христос, Божий Обранець!

36 Глузували з Нього й воїни; вони, приступаючи, подавали Йому оцет

37 і казали: Якщо Ти — юдейський Цар, спаси Себе!

38 Над Ним був напис, [зроблений грецьким, латинським та єврейським письмом]: Це — Цар юдеїв.

Молитва розбійника на хресті

39 Один із розп’ятих злочинців лихословив Його, кажучи: Хіба Ти не Христос? Спаси Себе й нас!

40 А другий обізвався і, докоряючи йому, сказав: Чи ти не боїшся Бога, коли й сам на таке засуджений?

41 Але ми — справедливо, бо дістаємо належне за те, що вчинили; Він же нічого поганого не зробив!

42 І додав: Ісусе, згадай мене, коли прийдеш у Царство Твоє!

43 А Він сказав йому: Запевняю тебе: сьогодні ти будеш зі Мною в раю!

Смерть Ісуса

44 І коли настала шоста година, наступила темрява по всій землі — до дев’ятої години;

45 померкло сонце, а завіса храму роздерлася надвоє.

46 Скрикнувши гучним голосом, Ісус промовив: Отче, у Твої руки передаю Свій дух! Сказавши це, Він віддав духа.

47 Побачивши те, що сталося, сотник прославив Бога, промовляючи: Справді, праведний був Цей Чоловік!

48 Численні юрби, які прийшли на це видовище, спостерігаючи те, що сталося, били себе в груди й верталися.

49 На віддалі стояли й дивилися всі Його знайомі та жінки, які йшли за Ним із Галилеї.

Поховання Ісуса

50 Один чоловік, на ім’я Йосиф, який був радником, людина добра й праведна,

51 з юдейського міста Ариматеї, — не пристав до ради та до їхньої справи, бо він очікував Божого Царства;

52 підійшовши до Пилата, він попросив тіло Ісуса;

53 знявши його, він обгорнув полотном і поклав у висічену гробницю, де ще ніколи ніхто не лежав.

54 Була п’ятниця, і надходила субота.

55 А жінки, котрі йшли слідом, — ті, які прибули з Ним із Галилеї, — побачили гріб і як було покладене Його тіло.

56 Повернувшись, вони приготували пахощі та миро, а в суботу спочивали, згідно із заповіддю.

 24
 

Ангели сповіщають жінкам про воскресіння Ісуса

1 Першого ж дня тижня дуже рано вони [і ще дехто з ними] прийшли до гробу, несучи пахощі, які приготували.

2 Та вони виявили, що камінь відвалений від гробниці,

3 а ввійшовши, не знайшли тіла Господа Ісуса.

4 І сталося, як були вони через це розгублені, то два мужі стали біля них у блискучому одязі.

5 Вони налякалися і посхиляли обличчя до землі, а ті сказали їм: Чому ви шукаєте Живого між мертвими?

6 Немає Його тут, бо воскрес! Згадайте, як казав вам, коли ще був у Галилеї.

7 Він говорив: Потрібно, щоб Син Людський був виданий у руки грішних людей, був розп’ятий і воскрес на третій день.

8 Тоді вони пригадали Його слова.

9 Повернувшись від гробу, вони сповістили про все це одинадцятьом і всім іншим.

10 То були Марія Магдалина, Іванна, Марія, мати Якова, та інші з ними. Вони розповіли про це апостолам.

11 Та їхні слова здалися тим вигадкою, — не вірили їм.

12 Підвівшись, Петро побіг до гробу і, схилившись, побачив полотно, [яке лежало] окремо, — і пішов до себе, дивуючись з того, що сталося.

Ісус з’являється Своїм учням по воскресінні

13 Двоє з них ішли того дня до села, віддаленого на шістдесят стадій від Єрусалима, яке називалося Емаус;

14 вони говорили між собою про все, що відбулося.

15 І сталося, коли вони розмовляли й обмірковували, Сам Ісус, наблизившись, пішов разом з ними,

16 та очі їхні були стримані, щоби Його не впізнали.

17 Тож Він запитав їх: Що це за справа, над якою міркуєте між собою, ідучи? І чого ви сумні?

18 У відповідь один, на ім’я Клеопа, сказав Йому: Ти хіба єдиний чужинець у Єрусалимі, Який не знає того, що сталося в ньому цими днями?

19 І запитав їх: Що саме? А вони розповіли Йому про Ісуса Назарянина, Мужа Пророка, сильного ділом і словом перед Богом і перед усім народом;

20 як видали Його первосвященики й наші старші на смертний присуд і розіп’яли Його.

21 А ми сподівалися, що Він Той, Хто має визволити Ізраїля. І до того ж, оце третій день, відколи те сталося.

22 Та деякі наші жінки здивували нас: побувавши рано в гробниці

23 й не знайшовши Його тіла, вони прийшли й розповіли, що бачили появу ангелів, які сповістили, що Він живий.

24 Тоді пішли деякі з нас до гробу — і знайшли все, як говорили жінки; Самого ж Ісуса не побачили!

25 Тоді Ісус сказав їм: О нерозумні й повільні серцем, аби вірити в усе, що говорили пророки!

26 Хіба не треба було Христові постраждати й увійти у Свою славу?

27 І, почавши від Мойсея та від усіх пророків, Він пояснив їм з усього Писання те, що стосувалося Його.

28 І вони наблизилися до села, до якого йшли. А Він удавав, що йде далі.

29 Та вони просили Його, кажучи: Залишайся з нами, бо вечоріє, вже день закінчується! І Він увійшов, щоби залишитися з ними.

30 І сталося, як сів Він за столом з ними, то, взявши хліб, поблагословив і, переломивши, давав їм;

31 тут і відкрилися їхні очі, і вони впізнали Його. Та Він став невидимий для них.

32 І сказали вони один одному: Хіба не палало наше серце, коли Він говорив нам у дорозі та пояснював нам Писання?

33 Уставши, тієї ж години вони повернулися до Єрусалима та знайшли зібраних одинадцятьох і тих, які були з ними;

34 вони говорили, що справді Господь воскрес і з’явився Симонові.

35 А ці розповіли про те, що сталося в дорозі, та як Він відкрився їм під час ламання хліба.

36 Коли вони говорили про це, Сам [Ісус] став посеред них і сказав їм: Мир вам!

37 Та злякавшись, охоплені жахом, вони думали, що бачать духа.

38 А Він сказав їм: Чому ви стурбовані, чому такі думки входять до ваших сердець?

39 Гляньте на Мої руки, на Мої ноги! Це ж Я Сам! Доторкніться до Мене — подивіться, що дух тіла й костей не має, а Я, як бачите, їх маю!

40 Сказавши це, Він показав їм руки та ноги.

41 А як вони ще дивувалися і не вірили з радості, Він сказав їм: Чи маєте тут щось із їжі?

42 Вони дали Йому частину печеної риби [і бджолиного меду].

43 Тож, взявши, Він їв перед ними.

44 І промовив до них: Ось слова, які Я сказав вам, коли ще був з вами: Має збутися все написане про Мене і в Законі Мойсея, і в Пророків, і в Псалмах!

45 Тоді розкрив їхній розум, щоби зрозуміли Писання.

46 І Він сказав їм: Так написано, і [необхідно було] постраждати Христові та воскреснути з мертвих на третій день,

47 щоб, почавши з Єрусалима, проповідувалося в Ім’я Його покаяння для прощення гріхів між усіма народами.

48 Ви [ж є] свідками цього.

49 І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця, а ви залишайтеся в місті [Єрусалимі], доки не зодягнетеся силою з висоти!

Вознесіння Ісуса на небо

50 Вивівши їх за місто до Витанії, Він підняв Свої руки і поблагословив їх.

51 І сталося, що коли благословляв їх, Він віддалився від них і почав підійматися на небо.

52 А вони, поклонившись Йому, з великою радістю повернулися до Єрусалима

53 і були постійно в храмі, [хвалячи і] прославляючи Бога. [Амінь].


 
 

 Івана
 

 1
 

Слово стало тілом

1 На початку було Слово, і Слово було в Бога, і Слово було Бог.

2 Воно на початку було в Бога.

3 Усе через Нього постало, і без Нього не постало нічого з того, що постало.

4 У Ньому було життя, — і життя було Світлом людей.

5 І Світло світить у темряві, і темрява Його не огорнула.

6 З’явився чоловік, посланий від Бога; ім’я йому Іван.

7 Він прийшов, аби свідчити, свідчити про Світло, щоб усі повірили через нього.

8 Не був він Світлом, а прийшов засвідчити про Світло.

9 То було справжнє Світло, яке освічує кожну людину, котра приходить у світ.

10 У світі Він був, і світ через Нього постав, але світ Його не пізнав.

11 До своїх Він прийшов, та свої Його не прийняли.

12 А тим, які прийняли Його, дав владу стати Божими дітьми, — тим, які вірять у Його Ім’я.

13 Вони не народилися ні від крові, ні через тілесне бажання, ні через бажання чоловіка, але народилися від Бога.

14 І Слово стало тілом, і перебувало між нами, і ми побачили славу Його, — славу як Єдинородного від Отця, повного благодаті й істини.

15 Іван свідчить про Нього і закликає, промовляючи: Він Той, про Кого я говорив, що Він іде за мною, та Він був переді мною, оскільки був раніше від мене!

16 Адже з Його повноти ми всі одержували благодать за благодаттю,

17 оскільки Закон був даний через Мойсея, а благодать та істина з’явилися через Ісуса Христа.

18 Бога ніхто ніколи не бачив, та Єдинородний Бог, Який у лоні Отця, — Він явив Його.

Свідчення Івана Хрестителя про Ісуса Христа

19 І це свідчення Івана, коли юдеї з Єрусалима послали до нього священиків і левітів, щоб вони запитали його: Хто ти?

20 І він визнав, не відмовився, а визнав: Я — не Христос.

21 І запитали його: То хто ж ти? Ти Ілля? І він відповів: Ні! — Ти пророк? І він відповів: Ні!

22 Вони ж сказали йому: То хто ж ти такий? Щоб ми дали відповідь тим, які послали нас, що ти сам про себе скажеш?

23 Він відповів: Я — голос того, хто кличе в пустелі: Рівняйте дорогу Господу! — як сказав пророк Ісая.

24 Були послані й від фарисеїв.

25 Тож вони запитали його і сказали йому: Чому ти хрестиш, коли ти не Христос, не Ілля і не пророк?

26 Іван у відповідь їм сказав: Я хрещу водою, але серед вас стоїть Той, Кого ви не знаєте,

27 Який іде за мною, [але був ще до мене], — я Йому не гідний розв’язати ремінця на взутті!

28 Це сталося у Витанії, на другому боці Йордану, де Іван хрестив.

29 Наступного дня він бачить Ісуса, Який іде до нього, і каже: Ось Агнець Божий, що на Себе бере гріх світу!

30 Це Той, про Кого я казав, що за мною іде Чоловік, Який був ще до мене, бо Він був раніше від мене.

31 Я не знав Його, але я прийшов хрестити у воді, щоб Він з’явився Ізраїлеві!

32 І засвідчив Іван, промовляючи: Бачив я, що Дух сходив, мов голуб, із неба, і залишився на Ньому.

33 Я не знав Його, але Той, Хто послав мене хрестити водою, сказав мені: Над Ким побачиш Духа, Який сходить і перебуває над Ним, — Він Той, Хто хрестить Духом Святим.

34 І я побачив, і засвідчив, що Він — Божий Син.

Перші учні Ісуса

35 Наступного дня Іван знову стояв з двома своїми учнями.

36 Побачивши Ісуса, Який ішов, він промовив: Ось Агнець Божий!

37 І коли він говорив, почули це обидва його учні й пішли за Ісусом.

38 А Ісус, обернувшись і побачивши, що вони йдуть за Ним, каже їм: Що ви шукаєте? Вони ж сказали йому: Равві, — що в перекладі означає Вчитель, — де Ти живеш?

39 Він каже їм: Ходіть і подивитеся! Вони прийшли й побачили, де Він перебував, і залишилися в Нього того дня. Було це близько десятої години.

40 Андрій, брат Симона-Петра, був одним із двох, які почули це від Івана і які пішли за Ним.

41 Він спочатку розшукав свого брата Симона, та й каже йому: Ми знайшли Месію, що в перекладі означає Христос.

42 І він привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: Ти — Симон, син [Йони]; ти будеш називатися Кифа, що в перекладі означає Петро.

43 Наступного дня забажав Він піти в Галилею; знайшов там Ісус Филипа, та й каже йому: Іди за Мною!

44 Филип же був з Витсаїди, з міста Андрія і Петра.

45 Филип знаходить Натанаїла, та й каже йому: Ми знайшли Того, про Кого писали Мойсей у Законі й пророки, — Ісуса з Назарета, сина Йосифа!

46 А Натанаїл сказав йому: Чи може бути щось доброго з Назарета? Каже йому Филип: Іди — і подивися.

47 Побачив Ісус Натанаїла, який ішов до Нього, і каже про нього: Ось справжній ізраїльтянин, в якому немає підступу!

48 Каже Йому Натанаїл: Звідки мене знаєш? А Ісус у відповідь йому сказав: Ще до того, як закликав тебе Филип, Я бачив тебе, як ти був під смоківницею.

49 Відповів Натанаїл [і сказав] Йому: Равві, Ти — Син Божий, Ти — Цар Ізраїлю!

50 Ісус у відповідь сказав йому: Ти повірив, бо Я сказав тобі, що бачив тебе під смоківницею? Ще більше від цього побачиш!

51 І Він сказав йому: Знову й знову запевняю вас: [відтепер] побачите відкрите небо й Божих ангелів, які піднімаються і опускаються над Людським Сином!

 2
 

Весілля в Кані Галилейській

1 Третього дня було весілля в Кані Галилейській; була там мати Ісуса.

2 Ісус зі Своїми учнями також був запрошений на весілля.

3 Як забракло вина, Ісусова мати каже Йому: Не мають вина!

4 А Ісус їй каже: Що до того Мені й тобі, жінко? Ще не настав Мій час.

5 Його мати промовила до слуг: Зробіть, що тільки Він вам скаже.

6 Було там шість кам’яних посудин для води, яку використовували для юдейського очищення; кожна вміщала дві чи три міри.

7 Каже їм Ісус: Наповніть посудини водою! І наповнили їх ущерть.

8 Ще каже їм: Тепер зачерпніть і занесіть до старости! І вони понесли.

9 Коли староста покуштував воду, яка стала вином, то не знав, звідки воно; слуги ж, які зачерпували воду, знали, тоді староста закликав молодого,

10 та й каже йому: Кожна людина подає спочатку добре вино, а гірше — як нап’ються; [а] ти зберіг добре вино дотепер!

11 Такий початок чудес зробив Ісус у Кані Галилейській, виявивши славу Свою; і Його учні повірили в Нього.

Ісус звільняє храм від торговців

12 Після цього Ісус пішов у Капернаум: Він Сам, Його мати, Його брати та Його учні; і пробули вони там декілька днів.

13 Та наближалася юдейська Пасха, і Ісус прийшов у Єрусалим.

14 І побачив у храмі тих, які продають овець, волів і голубів, і сидять міняльники грошей.

15 Зробивши бича з мотузків, Він вигнав усіх із храму, овець і волів, розсипав гроші у міняльників, а столи поперевертав.

16 А тим, які продавали голубів, сказав: Заберіть їх звідси! Не робіть дому Мого Отця домом торгівлі!

17 Згадали Його учні, що написано: Ревність до Твого дому з’їдає Мене!

18 У відповідь на це юдеї запитали Його: Яку ознаку покажеш нам, що таке Ти робиш?

19 Відповів Ісус і сказав їм: Зруйнуйте цей храм, — і за три дні Я підніму його.

20 Тоді юдеї сказали: Сорок шість років будувався цей храм, а Ти за три дні піднімеш його?

21 Він же говорив про храм Свого тіла.

22 Коли Він воскрес із мертвих, то згадали Його учні, що Він це говорив, — тож повірили і в Писання, і в сказані Ісусом слова.

23 А коли Він був у Єрусалимі на святі Пасхи, то багато людей, побачивши ті чудеса, які Він творив, повірили в Його Ім’я.

24 Сам же Ісус не звірявся їм, бо Сам знав усе

25 і не мав потреби, щоби хтось свідчив про людину, адже Сам знав, що було в людині.

 3
 

Нічна розмова з Никодимом

1 Був один чоловік із фарисеїв на ім’я Никодим, старійшина юдейський.

2 Він прийшов до Ісуса вночі й сказав Йому: Равві, знаємо, що Ти прийшов від Бога як Учитель, бо ніхто не може робити таких чудес, які Ти робиш, коли би Бог не був з ним.

3 У відповідь Ісус сказав йому: Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства!

4 А Никодим Йому каже: Як може людина, будучи старою, народитися? Чи може вона вдруге увійти в утробу своєї матері й народитися?

5 Ісус відповів: Знову й знову запевняю тебе: коли хто не народиться від води й Духа, не може увійти до Божого Царства!

6 Народжене від тіла є тілом, а народжене від Духа є духом.

7 Не дивуйся з того, що Я сказав тобі: Вам потрібно народитися згори.

8 Вітер віє, де хоче, і ти чуєш його шум, але не знаєш, звідки приходить і куди прямує. Так буває з кожним, хто народжений від Духа.

9 Відповів Никодим і сказав Йому: Як може це статися?

10 Ісус у відповідь промовив до нього: Ти — учитель Ізраїля, і не знаєш цього?

11 Знову й знову запевняю тебе, що ми говоримо про те, що знаємо, і про те, що бачили, свідчимо, — та нашого свідчення ви не приймаєте.

12 Якщо про земне Я сказав вам, і ви не вірите, то як повірите, якщо скажу вам про небесне?

13 Ніхто не підіймався на небо, тільки Той, Хто зійшов з неба: Син Людський, [Який на небі].

14 Як Мойсей підняв змія в пустелі, так має бути піднятий Син Людський,

15 щоб кожний, хто вірить у Нього, [не загинув, але] мав вічне життя.

16 Бо так Бог полюбив світ, що дав [Свого] Єдинородного Сина, щоб кожний, хто вірить у Нього, не загинув, але мав життя вічне.

17 Адже не послав Бог [Свого] Сина у світ, щоб судити світ, але щоби через Нього спасти світ.

18 Хто вірить у Нього, не буде засуджений, а хто не вірить, той уже засуджений, бо не повірив в Ім’я Єдинородного Божого Сина.

19 Це і є суд, що світло прийшло у світ, але люди полюбили темряву більше, ніж світло, бо їхні діла були погані.

20 Адже кожний, хто чинить зло, ненавидить світло і не приходить до світла, щоби його вчинки не були осуджені, [тому що вони погані].

21 А хто чинить правду, той іде до світла, щоб виявилися його діла, бо зроблені вони в Бозі!

Іван свідчить про небесне походження Ісуса

22 Після цього Ісус з учнями прийшов в Юдею і там перебував з ними та хрестив.

23 Іван також хрестив у Еноні, що поблизу Салима, бо там було багато води; люди приходили й хрестилися,

24 бо Іван [ще] не був укинутий до в’язниці.

25 Якось виникла суперечка між Івановими учнями та юдеями щодо очищення.

26 Прийшли вони до Івана і сказали йому: Равві, Той, Хто був з тобою на тому боці Йордану, про Кого ти засвідчив, хрестить і всі йдуть до Нього!

27 Іван у відповідь сказав: Людина не може нічого приймати, якщо не буде дано їй з неба.

28 Ви самі мені свідчите про те, що я казав: Я не Христос, а лише посланий перед Ним.

29 Хто має молоду, є молодим, а друг молодого, стоячи поряд і слухаючи його, радіє від голосу молодого. Оце і є моя радість, вона тепер сповнилася.

30 Йому належить зростати, а мені — меншати.

31 Хто приходить згори, Той над усіма. Хто із землі, той земний і по-земному говорить. Хто приходить з неба, Той над усіма.

32 Те, що Він побачив і почув, про це і свідчить; але Його свідчення ніхто не приймає.

33 Хто ж прийняв Його свідчення, той підтвердив, що Бог правдивий.

34 Бо Кого Бог послав, Той говорить Божі слова, тому що [Бог] дає Духа без міри.

35 Отець любить Сина і передав усе в Його руки.

36 Хто вірить у Сина, той має вічне життя, а хто в Сина не вірить, той життя не побачить, але Божий гнів перебуває на ньому.

 4
 

Ісус залишає Юдею

1 Як тільки Ісус дізнався, що фарисеї почули, що Він збирає та хрестить більше учнів, ніж Іван, —

2 хоч Сам Ісус не хрестив, а лише Його учні, —

3 то Він залишив Юдею і знову пішов до Галилеї.

Розмова Ісуса з жінкою-самарійкою

4 Потрібно Йому було перейти через Самарію.

5 Він приходить до самарійського міста, що називається Сихар, поблизу поля, яке Яків дав своєму синові Йосифові.

6 Була там криниця Якова. Ісус, втомившись з дороги, сів отак біля криниці. Було десь близько шостої години.

7 Приходить жінка із Самарії по воду. Каже їй Ісус: Дай Мені напитися!

8 Учні ж Його пішли в місто, щоб купити їжі.

9 Тоді жінка-самарійка промовила до Нього: Як Ти, будучи юдеєм, просиш пити у мене, коли я — жінка-самарійка? Адже юдеї не спілкуються із самарійцями!

10 Ісус у відповідь сказав їй: Коли б ти знала Божий дар і Хто Той, що говорить тобі: Дай мені напитися! — ти просила б у Нього, і Він дав би тобі живої води.

11 Каже йому жінка: Пане, Ти не маєш відра, а криниця глибока, звідки маєш живу воду?

12 Хіба Ти більший за нашого батька Якова, який дав нам криницю: і сам з неї пив, і сини його, і худоба його?

13 У відповідь Ісус сказав їй: Кожний, хто п’є цю воду, буде спраглий знову,

14 а хто питиме воду, яку Я йому дам, не матиме спраги повік, бо вода, яку Я йому дам, стане в ньому джерелом води, що тече в життя вічне.

15 Каже Йому жінка: Пане, дай мені цієї води, щоб я не мала спраги й не приходила сюди черпати!

16 Говорить їй [Ісус]: Іди, поклич свого чоловіка і приходь сюди.

17 У відповідь жінка сказала Йому: Не маю я чоловіка. Каже їй Ісус: Добре ти сказала, що не маєш чоловіка,

18 бо п’ятьох чоловіків ти мала, і той, якого нині маєш, не є твоїм чоловіком. Це ти правду сказала.

19 Каже жінка Йому: Пане, я бачу, що Ти — Пророк.

20 Наші предки поклонялися на цій горі, а ви кажете, що в Єрусалимі те місце, де потрібно поклонятися.

21 Ісус промовив до неї: Жінко, вір Мені, що надходить час, коли ні на цій горі, ні в Єрусалимі не будете поклонятися Отцеві.

22 Ви поклоняєтеся Тому, Кого не знаєте; ми ж поклоняємося Тому, Кого знаємо, бо спасіння від юдеїв.

23 Але надходить час, — і вже тепер він є, — коли правдиві поклонники будуть поклонятися Отцеві в Дусі та істині, бо Отець шукає Собі таких поклонників.

24 Бог є Дух, і хто Йому поклоняється, повинен поклонятися у Дусі та істині.

25 Відказує Йому жінка: Знаю, що прийде Месія, Який називається Христос; коли Він прийде, то сповістить нам усе!

26 Каже їй Ісус: Це Я — Той, Хто говорить з тобою!

27 І тоді надійшли Його учні й дивувалися, що Він розмовляв із жінкою. Однак ніхто з них не спитав: Чого хочеш? — або: Чому розмовляєш з нею?

28 А жінка залишила своє відро, пішла до міста й каже людям:

29 Ходіть і подивіться на Чоловіка, Який мені сказав усе, що я зробила! Чи часом Він не Христос?

30 Вони вийшли з міста й пішли до Нього.

31 Тим часом учні просили Його, кажучи: Равві, їж!

32 Та Він сказав їм: Я маю їсти поживу, якої ви не знаєте.

33 Тоді учні почали перемовлятися між собою: Чи не приніс хто Йому їсти?

34 Каже їм Ісус: Моя пожива — чинити волю Того, Хто послав Мене, та довершити Його справу.

Ниви готові для жнив

35 Чи не кажете ви, що за чотири місяці настануть жнива? А я кажу вам: Підійміть ваші очі й погляньте на ниви, які вже дозріли для жнив.

36 Хто жне, той одержує нагороду і збирає врожай для вічного життя, щоб разом раділи ті, хто сіє і хто жне.

37 Адже тут справджується приказка: Один сіє, а інший жне.

38 Я послав вас жати там, де ви не трудилися; інші трудилися, а ви пожинаєте їхню працю!

Самарійці увірували в Христа

39 Багато самарійців з того міста повірило в Нього через слова, які засвідчила жінка: Він сказав мені все, що я зробила.

40 Ось чому, коли прийшли до Нього самарійці, то просили Його, щоби побув у них. І Він пробув там два дні.

41 Значно більше повірило через Його слово.

42 Жінці ж казали: Вже не через твоє свідчення віримо, а тому, що самі чули та знаємо, що Він — справжній Спаситель світу, [Христос].

Ісус знову приходить у Галилею

43 А через два дні Він вийшов звідти [і пішов] до Галилеї,

44 бо Сам Ісус засвідчив, що пророк не має пошани на своїй батьківщині.

45 Отже, коли прийшов у Галилею, галилейці прийняли Його, побачивши все, що Він учинив у Єрусалимі на святі, оскільки й вони ходили на свято.

Зцілення сина придворного

46 Отож, [Ісус] знову прийшов до Кани Галилейської, де перетворив воду у вино. У Капернаумі був якийсь придворний, син котрого нездужав.

47 Почувши, що Ісус прийшов з Юдеї до Галилеї, він пішов до Нього і просив [Його], щоби прийшов і оздоровив його сина, який був при смерті.

48 А Ісус сказав йому: Якщо не побачите ознак і чудес, не повірите!

49 Каже Йому придворний: Господи, прийди, поки не померло моє дитя!

50 Говорить йому Ісус: Іди, твій син живе! І повірив чоловік у слова, які сказав йому Ісус, і пішов.

51 Відразу ж, як він входив, його раби зустріли його [і сповістили йому], кажучи, що його син живий.

52 Він же запитав у них про час, коли йому покращало. А йому сказали, що вчора о сьомій годині залишила його гарячка.

53 Тож батько зрозумів, що то була якраз та година, о котрій сказав йому Ісус: Твій син живе! Тож повірив він сам і весь його дім.

54 Це вже було друге чудо, яке вчинив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.

 5
 

Зцілення поблизу Витезди

1 Після цього було юдейське свято, і Ісус прийшов у Єрусалим.

2 Є в Єрусалимі біля Овечої брами купальня, що по-юдейському називається Витезда, вона має п’ять критих входів.

3 У них лежало багато недужих, сліпих, кривих, сухих, [які очікували руху води.

4 Бо ангел Господній час від часу сходив до купальні й збурював воду. Хто перший заходив після збурення води, той ставав здоровим, хоч би якою була його недуга].

5 Був там один чоловік, який тридцять вісім років нездужав.

6 Ісус, побачивши його, як лежав, і, знаючи, що довго він уже хворіє, сказав йому: Чи ти хочеш стати здоровим?

7 Хворий відповів Йому: Пане, не маю людини, яка вкинула б мене до купальні, коли забурлить вода. Коли ж я приходжу, то інший уже заходить раніше за мене.

8 Каже йому Ісус: Устань, візьми постіль свою і ходи!

9 І чоловік тут же став здоровим, узяв свою постіль і почав ходити.

10 Була тоді субота. Тому юдеї казали до того, хто видужав: Нині субота, і не годиться тобі носити свою постіль.

11 Він же відповів їм: Той, Хто мене оздоровив, сказав мені: Візьми свою постіль і ходи!

12 Вони запитали його: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі взяти й ходити?

13 Оздоровлений не знав, Хто Він, бо Ісус увійшов у натовп, який був на тому місці.

14 Згодом Ісус зустрів його в храмі й сказав йому: Ось видужав ти. Не гріши більше, щоби чого гіршого не сталося тобі.

15 Пішов цей чоловік і сповістив юдеям, що його оздоровив Ісус.

Ісус — Син Божий

16 І стали юдеї переслідувати Ісуса [й намагалися Його вбити] за те, що робив таке в суботу.

17 Ісус же відповів їм: Мій Отець працює дотепер, — працюю і Я.

18 Отже, юдеї ще більше намагалися Його вбити не тільки за те, що порушував суботу, але й що Бога називав Своїм Отцем, роблячи Себе рівним Богові.

19 У відповідь Ісус говорив їм: Знову й знову запевняю вас: Син не може робити нічого Сам від Себе, а тільки те, що бачить, як Отець робить; що Він робить, — те й Син також робить.

20 Адже Отець любить Сина й показує Йому все, що Сам робить, і покаже Йому діла ще більші від цих, щоб ви дивувалися.

21 Отож, як Отець воскрешає мертвих і оживляє, так і Син, кого хоче, оживляє,

22 оскільки Отець не судить нікого, але весь суд передав Синові,

23 щоб усі шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, той не шанує і Отця, Який Його послав.

24 Знову й знову запевняю вас, що хто слухає Моє слово і вірить у Того, Хто послав Мене, має вічне життя і на суд не приходить, але перейшов він від смерті до життя.

Про воскресіння мертвих

25 Знову й знову запевняю вас, що надходить час, — і він вже є, — коли мертві почують голос Сина Божого і, почувши, оживуть.

26 Бо як Отець має життя в Собі, так дав і Синові мати в Собі життя.

27 І дав Йому владу [і] суд чинити, бо він є Сином Людським.

28 Не дивуйтеся цьому, бо надходить час, коли всі, хто в могилах, почують Його голос;

29 і вийдуть ті, які робили добро, у воскресіння життя, а ті, які робили зло, — у воскресіння суду.

30 Не можу Я Сам від Себе робити нічого. Як Я чую, так і суджу, і Мій суд справедливий, бо не шукаю Своєї волі, але волі Того, Хто Мене послав, — [Отця].

Істинне свідчення про Ісуса

31 Якщо Я свідчу Сам про Себе, то Моє свідчення неправдиве.

32 Є інший, Хто свідчить про Мене; і знаю, що свідчення, яким Він свідчить про Мене, істинне.

33 Ви посилали до Івана, і він засвідчив істину.

34 Я ж не від людини приймаю свідчення, але кажу це для того, щоб ви були спасенні.

35 Він був світильником, який горів і світив, ви ж хотіли порадуватися від його світла на якийсь час.

36 Я ж маю свідчення більше, ніж свідчення Івана, адже діла, які Мені доручив Отець, щоб Я їх довершив, — ті діла, які Я роблю, свідчать про Мене, що Отець Мене послав.

37 І Сам Отець, Який послав Мене, засвідчив про Мене. А ви голосу Його ніколи не чули і виду Його ніколи не бачили,

38 і не маєте Його слова, яке перебувало б у вас, тому що не вірите Тому, Кого Він послав.

39 Дослідіть Писання! Адже ви думаєте через них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене.

40 Та ви не хочете прийти до Мене, щоб мати життя.

41 Слави від людей Я не приймаю,

42 але знаю вас, що Божої любові ви не маєте в собі.

43 Я прийшов у Ім’я Мого Отця, — і ви не приймаєте Мене. Якщо ж інший прийде у своє ім’я, того приймете.

44 Як ви можете повірити, коли приймаєте одне від одного славу, а слави, що від єдиного Бога, — не шукаєте?

45 Не думайте, що Я буду оскаржувати вас перед Отцем; є той, хто вас звинувачує, — Мойсей, на якого ви надієтеся.

46 Бо коли б ви вірили Мойсеєві, то вірили б і Мені, адже він написав про Мене.

47 Якщо ж ви не вірите його Писанням, то як ви повірите Моїм словам?

 6
 

Нагодування п’ятитисячного натовпу

1 Після цього Ісус пішов на другий бік Тиверіадського моря Галилеї.

2 І за Ним ішов великий натовп, оскільки бачили чудеса, які Він здійснював над хворими.

3 Ісус вийшов на гору й сидів там зі Своїми учнями.

4 Наближалася Пасха — юдейське свято.

5 Тоді Ісус, піднявши очі, побачив, що великий натовп іде до Нього, і каже Филипові: За що купимо хліба, щоб вони поїли?

6 Він говорив це, випробовуючи його, бо Сам знав, що мав робити.

7 Відповів йому Филип: На двісті динаріїв хліба буде недостатньо, щоб кожний хоч трохи одержав.

8 Каже Ісусові один із Його учнів, Андрій, брат Симона-Петра:

9 Тут є [один] хлопець, який має п’ять ячмінних хлібів та дві риби, але що це на таку кількість?

10 Промовив Ісус: Розсадіть людей! Було тут багато трави. Тож посідали люди, числом тисяч зо п’ять.

11 Ісус узяв хліби і, віддавши хвалу, подав [учням; учні ж] — тим, які посідали; також і рибу, скільки бажали.

12 Коли наїлися, Він сказав Своїм учням: Зберіть залишені куски, щоб нічого не пропало.

13 Зібрали й наповнили дванадцять кошиків шматками з п’ятьох ячмінних хлібів, що залишилися після тих, які їли.

14 Тоді люди, побачивши чудо, яке [Ісус] учинив, говорили, що Він є справжній Пророк, Який має прийти у світ.

15 А Ісус, знаючи, що вони мають намір прийти, взяти й проголосити Його Царем, відійшов знову Сам на гору.

Ісус іде по морю

16 З настанням вечора Його учні спустилися до моря,

17 увійшли в човен і попливли на другий бік моря, до Капернаума. Уже стемніло, а Ісус ще не приходив до них;

18 море розхвилювалося, бо подув сильний вітер.

19 Коли вони пропливли десь двадцять п’ять чи тридцять стадій, то побачили, що Ісус іде по морю й наближається до човна, — і налякалися.

20 Він же каже їм: Це Я, не бійтеся!

21 Вони хотіли взяти Його до човна, а тим часом човен пристав до берега, куди вони прямували.

Ісус — хліб життя

22 Наступного дня юрба, яка перебувала на другому боці моря, побачила, що іншого човна там не було, крім [того] одного, [до якого ввійшли Його учні], і що Ісус не входив до човна зі Своїми учнями, а відпливли лише самі Його учні.

23 Тим часом з Тиверіади припливли інші човни поблизу того місця, де їли хліб після того, як Господь віддав хвалу.

24 Коли люди побачили, що там немає ні Ісуса, ні Його учнів, вони самі посідали у човни й попливли до Капернаума, шукаючи Ісуса.

25 Коли знайшли Його на тому боці моря, сказали Йому: Равві, коли Ти прибув сюди?

26 У відповідь Ісус сказав їм: Знову й знову запевняю вас: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудеса, але тому, що їли хліб і наситилися.

27 Не працюйте для поживи, яка гине, але для поживи, яка залишається на вічне життя, яку дасть вам Син Людський, бо Його призначив Бог Отець!

28 Запитали в Нього: Що нам робити, аби чинити Божі діла?

29 У відповідь Ісус їм сказав: Боже діло є те, щоб ви повірили в Того, Кого Він послав.

30 Тоді сказали Йому: Яку ознаку Ти зробиш, щоб ми побачили і повірили Тобі? Що Ти зробиш?

31 Наші батьки їли манну в пустелі, згідно з написаним: Хліб з неба дав їм їсти!

32 А Ісус їм відказав: Знову й знову запевняю вас: не Мойсей дав вам хліб з неба, але Мій Отець дає вам справжній хліб з неба,

33 бо хлібом Божим є Той, Хто сходить з неба і дає світові життя.

34 Тоді сказали Йому: Господи, давай нам завжди цей хліб!

35 Сказав їм Ісус: Я — хліб життя! Хто приходить до Мене, — не буде голодувати, і хто вірить у Мене, — ніколи не буде спраглим.

36 Але Я сказав вам, що ви хоч і побачили Мене, але не вірите.

37 Усе, що дає Мені Отець, прийде до Мене; і того, хто приходить до Мене, Я не вижену геть,

38 бо Я зійшов з неба виконувати не Мою волю, а волю Того, Хто Мене послав, — [Отця].

39 А воля Того, Хто Мене послав, — [Отця], — є та, аби все, що Він Мені дав, Я не втратив, але воскресив це останнього дня.

40 Воля Мого Отця є та, щоб кожний, хто бачить Сина й вірить у Нього, мав вічне життя, — і Я воскрешу його останнього дня.

41 Тож нарікали на Нього юдеї, бо Він сказав: Я — хліб, який зійшов з неба, —

42 і казали: Хіба це не Ісус, син Йосифа, батька й матір Якого ми знаємо? Як же тепер [Він] каже: Я зійшов з неба?

43 У відповідь Ісус сказав їм: Не ремствуйте між собою.

44 Ніхто не може прийти до Мене, коли Отець, Який Мене послав, не притягне його, — і Я воскрешу його останнього дня.

45 Написано в пророків: І всі будуть навчені Богом! Кожний, хто чув Отця і навчився, приходить до Мене.

46 Не тому, що Отця хтось бачив; хіба лише Той, Хто є від Бога, — Він і бачив Отця.

47 Знову й знову запевняю вас: той, хто вірить [у Мене], має вічне життя.

48 Я — хліб життя!

49 Ваші батьки їли манну в пустелі, — і повмирали.

50 Цей же — хліб, який сходить із неба, аби той, хто його їсть, не помер.

51 Я — хліб живий, який зійшов з неба; якщо хто буде їсти цей хліб, житиме вічно. Хліб, який Я дам, — це Моє тіло, [яке Я віддам] для життя світу!

52 Тоді стали сперечатися між собою юдеї, кажучи: Як це може Він дати нам їсти Своє тіло?

53 А Ісус сказав їм: Знову й знову запевняю вас: якщо не будете їсти тіла Сина Людського і не будете пити Його крові, не будете мати в собі життя.

54 Хто їсть Моє тіло і п’є Мою кров, той має вічне життя, і Я його воскрешу останнього дня.

55 Адже Моє тіло — справжня пожива, а Моя кров — справжній напій.

56 Хто споживає Моє тіло і п’є Мою кров, той перебуває в Мені, і Я в ньому.

57 Як послав Мене живий Отець, так і Я живу через Отця, — і той, хто буде споживати Мене, житиме через Мене.

58 Це є хліб, який зійшов із неба. Не так, як батьки [ваші манну] їли й померли, а хто споживатиме цей хліб, буде жити вічно!

59 Так говорив Він, навчаючи в синагозі в Капернаумі.

Багато хто з учнів покидає Ісуса

60 Чимало Його учнів, почувши це, казали: То жорстокі слова! Хто може їх слухати?

61 Ісус же, знаючи в Собі, що Його учні нарікають через це, сказав їм: Чи це вас спокушує?

62 А що ж буде, як ви побачите, що Син Людський підіймається туди, де був раніше?

63 Дух оживляє, а тіло ніяк не допомагає. Слова, які Я вам сказав, є дух і життя.

64 Але є деякі з вас, які не вірять! Ісус із самого початку знав, хто є ті, які не вірять, і хто є той, котрий Його зрадить.

65 І Він додав: Тому Я сказав вам, що ніхто не може прийти до Мене, якщо йому не було дано від [Мого] Отця.

66 Від того часу багато хто з Його учнів відійшов геть і вже не ходив з Ним.

67 Тоді Ісус сказав дванадцятьом: Може, і ви хочете відійти?

68 А Симон-Петро відповів Йому: Господи, до кого ми підемо? Ти маєш слова вічного життя;

69 і ми повірили й пізнали, що Ти є Святий — [Син живого] Бога!

70 Відповів їм Ісус: Чи не дванадцятьох вас Я вибрав? Але один з вас є дияволом.

71 Він говорив про Юду Іскаріота, сина Симона, бо він, будучи одним із дванадцятьох, мав Його зрадити.

 7
 

Брати не вірять в Ісуса

1 Після цього Ісус подорожував по Галилеї, бо не хотів ходити по Юдеї, тому що юдеї прагнули Його вбити.

2 А наближалося юдейське свято Кучок.

3 І сказали Ісусові Його брати: Вийди звідси й піди до Юдеї, щоб і Твої учні побачили діла, які Ти робиш.

4 Адже ніхто такого не робить таємно, але сам шукає, як стати відомим. Якщо робиш таке, то вияви Себе світові!

5 Оскільки і Його брати не вірили в Нього.

6 На це Ісус сказав їм: Мій час ще не настав, але ваш час завжди готовий.

7 Світ не може вас ненавидіти. Мене ж він ненавидить, бо Я свідчу про нього, що його діла лихі.

8 Ідіть на свято; Я не йду на це свято, бо Мій час ще не сповнився!

9 Сказавши це, Він залишився в Галилеї Сам.

Ісус таємно іде на свято Кучок

10 Коли ж Його брати пішли на свято, то й Він пішов, але не явно, а наче таємно.

11 Тож юдеї розшукували Його під час свята й запитували: Де Він?

12 І була щодо Нього велика суперечка між людьми. Деякі казали, що Він добрий; інші ж казали, що ні, — Він обманює народ.

13 Та відкрито ніхто не говорив про Нього, бо боялися юдеїв.

Ісус навчає в храмі

14 Посередині свята Ісус увійшов до храму й почав навчати.

15 Тому дивувалися юдеї, кажучи: Як Він знає Писання, хоч не вчився?

16 Тоді у відповідь Ісус їм сказав: Моя наука — не Моя, але Того, Хто Мене послав.

17 Якщо хто хоче чинити Його волю, той пізнає вчення, чи воно від Бога, чи Я говорю від Себе.

18 Хто говорить від себе самого, той шукає власної слави, а Хто шукає слави для Того, Хто послав Його, Той правдивий, і немає в Ньому неправди.

19 Чи не Мойсей дав вам Закон? А ніхто з вас не виконує Закону. Чому ж ви Мене хочете вбити?

20 Натовп відповів [і сказав]: Біса маєш! Хто Тебе хоче вбити?

21 У відповідь Ісус сказав їм: Одне діло зробив Я, — і ви всі дивуєтеся.

22 Мойсей заповідав вам обрізатися не тому, що воно від Мойсея, але тому, що воно від батьків, і ви в суботу обрізуєте людину.

23 Якщо чоловік приймає обрізання в суботу, щоб не був порушений Закон Мойсея, то чого ж ви палаєте на Мене гнівом, що Я зробив здоровою в суботу всю людину?

24 Не судіть за зовнішнім виглядом, але судіть справедливим судом!

25 Тоді деякі жителі Єрусалима почали говорити: Хіба це не Той, Кого хочуть убити?

26 І ось, Він говорить відкрито і нічого Йому не кажуть. Чи справді впевнилися старші, що Він Христос?

27 Але ж ми знаємо, звідки Він; коли ж прийде Христос, ніхто не знатиме, звідки Він.

28 Тоді Ісус, навчаючи й розповідаючи в храмі, голосно промовив: І Мене знаєте, і звідки Я, ви знаєте; Я не прийшов від Себе, але правдивим є Той, Хто послав Мене, Котрого ви не знаєте.

29 Я ж Його знаю, бо Я від Нього, і Він Мене послав!

30 Тому вони намагалися схопити Його, але ніхто не наклав на Нього рук, бо ще не настав Його час.

31 Багато людей повірили в Нього і казали: Коли прийде Христос, хіба Він буде робити більші чудеса від тих, які Цей зробив?

32 Почули фарисеї, що юрба гомоніла таке про Нього. І послали фарисеї та первосвященики своїх слуг, щоб вони схопили Його.

Ісус піде до Свого Отця

33 Тому сказав Ісус: Ще короткий час буду з вами, та й піду до Того, Хто послав Мене.

34 Будете шукати Мене — і не знайдете; і де Я буду, ви туди не зможете прийти!

35 Міркували між собою юдеї: Куди це Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи до розсіяних між греками хоче йти, та й греків навчати?

36 Що то за слово Він сказав: Будете шукати Мене — і не знайдете; і де Я буду, ви туди не зможете прийти?

Ісус заповідає прихід Святого Духа

37 Останнього великого дня свята Ісус стояв і закликав, кажучи: Якщо хто спраглий, нехай приходить до Мене і п’є.

38 Хто вірить у Мене, як каже Писання, ріки живої води з нутра його потечуть.

39 Це Він сказав про Духа, Якого мали одержати ті, котрі повірили в Нього. Але Духа ще не було, бо Ісус ще не був прославлений.

Незгода в народі через Ісуса

40 [Багато хто] з народу, почувши ці слова, міркував: Це справді Пророк!

41 Інші твердили: Це Христос! Ще інші говорили: Хіба з Галилеї прийде Христос?

42 Хіба в Писанні не сказано, що Христос прийде з нащадків Давида, з Вифлеєма — села, звідки був Давид?

43 Тож через Нього в народі постала незгода.

Невдала спроба схопити Ісуса. Заступництво Никодима

44 Деякі ж з них хотіли схопити Його, але ніхто не накладав на Нього рук.

45 Отже, слуги повернулися до первосвящеників і фарисеїв, а ті дорікали їм: Чому ви не привели Його?

46 Слуги відповіли: Ніколи ще жодна людина не говорила так, [як Цей Чоловік].

47 Тоді фарисеї їм відповіли: Чи й ви також обмануті?

48 Хіба хтось зі старших чи з фарисеїв повірив у Нього?

49 Але цей народ, який не знає Закону, — проклятий він!

50 Каже їм Никодим, який приходив до Нього раніше і був одним із них:

51 Хіба судить наш Закон людину, не вислухавши її спочатку і не дізнавшись, що вона робить?

52 Та вони у відповідь сказали йому: А ти часом не з Галилеї? Досліди і побачиш, що пророк не приходить з Галилеї!

53 І розійшлися всі по своїх домах.

 8
 

Ісус прощає жінці-перелюбниці

1 Ісус пішов на Оливну гору.

2 Та вдосвіта знову прийшов до храму, і весь народ приходив до Нього, і Він, сівши, навчав їх.

3 А книжники й фарисеї привели [до Нього] жінку, схоплену під час перелюбу і, поставивши її посередині,

4 кажуть Йому: Учителю, ця жінка явно була схоплена в перелюбі.

5 У Законі Мойсей наказав нам таких побивати камінням. А Ти що на це скажеш?

6 Це вони говорили, випробовуючи Його, щоб мати підставу звинуватити Його. Ісус же, схилившись додолу, писав пальцем по землі, [не звертаючи на них уваги].

7 Оскільки вони продовжували запитувати Його, Він підвівся і сказав їм: Хто з вас без гріха, нехай перший кине в неї камінь!

8 І знову, схилившись, писав по землі.

9 Вони ж, почувши, [і засоромлені совістю], відходили один за одним, починаючи зі старших [до останніх]; і залишився Сам [Ісус] та жінка, яка стояла посередині.

10 Ісус, підвівши голову [і не побачивши нікого, лише саму жінку], сказав їй: Жінко, де вони, [ті, хто звинувачував тебе]? Ніхто тебе не осудив?

11 Вона відповіла: Ніхто, Господи. А Ісус їй сказав: Я тебе також не засуджую. Іди й відтепер більше не гріши.

Ісус — Світло для світу

12 Тоді Ісус знову промовляв до них, кажучи: Я — Світло для світу! Хто піде за Мною, той не ходитиме в темряві, але матиме Світло життя.

13 Однак фарисеї Йому сказали: Ти свідчиш про Себе Сам, тож Твоє свідчення не є правдивим.

14 У відповідь Ісус сказав їм: Хоч Я свідчу про Себе, Моє свідчення є правдивим, бо Я знаю, звідки прийшов і куди йду, а ви не знаєте, звідки Я і куди йду.

15 Ви по-тілесному судите, — Я ж не суджу нікого.

16 А якщо Я і суджу, то Мій суд є правдивим, бо Я не один, але з Тим, Хто Мене послав, — з Отцем.

17 У вашому ж таки Законі написано, що свідчення двох людей є правдивим.

18 Я Сам свідчу про Себе, та свідчить про Мене і Той, Хто Мене послав, — Отець!

19 Тоді запитали Його: Де Твій Отець? Ісус відповів: Ні Мене не знаєте, ні Мого Отця; коли б ви Мене знали, то знали б і Мого Отця.

20 Ці слова Він сказав біля скарбниці, навчаючи в храмі, і ніхто не схопив Його, бо ще не прийшов Його час.

Ісус робить те, що до вподоби Отцю

21 Тоді знову сказав їм [Ісус]: Я відходжу, і ви будете шукати Мене, і в гріховності своїй помрете. Куди Я іду, туди ви не можете піти!

22 Тож юдеї міркували між собою, чи Сам Себе Він не вб’є, коли каже: Куди Я іду, туди ви не можете піти?

23 А Він говорив їм: Ви — здолу, Я — звисока; ви від цього світу, Я не від цього світу.

24 Тому Я сказав вам, що помрете у ваших гріхах. Бо коли не повірите, що Я є, то помрете у ваших гріхах.

25 А вони запитали Його: Хто Ти? Сказав їм Ісус: Я — Початок, що й кажу вам.

26 Багато Я маю про вас говорити і судити, але Той, Хто послав Мене, є правдивий, і Я світові те кажу, що від Нього почув.

27 Вони ж не зрозуміли, що Він говорив їм про Отця.

28 Тому Ісус їм сказав: Коли піднесете Сина Людського, тоді зрозумієте, що це Я і що від Себе нічого не роблю, а тільки як навчив Мене [Мій] Отець, — те й говорю.

29 Той, Хто послав Мене, є зі Мною; [Отець] не залишив Мене Самого, бо Я завжди роблю те, що Йому до вподоби!

30 Коли Він це говорив, багато хто повірив у Нього.

Істина вільними вас зробить

31 Тож промовив Ісус до тих юдеїв, які повірили в Нього: Якщо ви будете перебувати в Моєму слові, тоді справді будете Моїми учнями

32 і пізнаєте істину, а істина вас вільними зробить!

33 Вони відповіли Йому: Ми є потомством Авраама і не були ні в кого й ніколи невільниками. То як же Ти кажеш, що станемо вільними?

34 Відповів їм Ісус: Знову й знову запевняю вас, що кожний, хто чинить гріх, є невільником гріха.

35 Але невільник не залишається в домі навіки; Син же залишається навіки.

36 Отже, якщо Син визволить вас, то справді будете вільні.

37 Знаю, що ви є потомством Авраама, але прагнете Мене вбити, бо Моє слово не вміщається у вас.

38 Я кажу те, що побачив у [Мого] Отця, а ви чините те, що чули від [вашого] батька.

Діти Авраама і діти диявола

39 У відповідь вони Йому сказали: Авраам наш батько! Каже їм Ісус: Якби ви були дітьми Авраама, ви чинили б діла Авраамові;

40 нині ж ви шукаєте вбити Мене — Людину, Котра сказала вам істину, яку почула від Бога. Авраам такого не робив.

41 Ви робите діла вашого батька! Тоді вони сказали Йому: Ми народилися не від перелюбу; маємо одного Отця — Бога!

42 Сказав їм Ісус: Якби Бог був вашим Отцем, ви полюбили б Мене, бо Я від Бога вийшов і прийшов, — не Сам від Себе прийшов, але Він Мене послав.

43 Чому ви не розумієте Моєї мови? Бо ви не можете слухати Моїх слів.

44 Ви від вашого батька — диявола, і ви хочете виконувати бажання вашого батька. Той був душогубом від самого початку і в істині не встояв, бо немає в ньому істини. Коли говорить неправду, тоді своє говорить, бо він неправдомовець і батько неправди.

45 А коли Я істину кажу, — ви не вірите Мені.

46 Хто з вас оскаржить Мене за гріх? А якщо Я істину кажу, то чому ви Мені не вірите?

47 Хто від Бога, той слухає Божі слова; ви ж тому й не слухаєте, що ви не від Бога!

48 Відповідаючи на це, юдеї сказали: Хіба не так ми говоримо, що Ти самарієць і біса маєш?

49 Ісус відповів: Я біса не маю, але шаную Мого Отця, а ви Мене зневажаєте.

50 Я не шукаю власної слави: є Той, Хто шукає і судить.

Хто береже Моє слово, не побачить смерті повік

51 Знову й знову запевняю вас, що коли хто збереже Моє слово, не побачить смерті повік!

Ісус знає Отця і зберігає Його слово

52 Тоді юдеї сказали Йому: Тепер ми довідалися, що Ти маєш біса. І Авраам помер, і пророки, а Ти кажеш: Коли хто збереже Моє слово, не скуштує смерті ніколи.

53 Хіба Ти більший від нашого батька Авраама, який помер? Та й пророки повмирали. Ким Ти Себе Самого робиш?

54 Ісус відповів: Якщо Я буду прославляти Себе Самого, то слава Моя — ніщо. Це Мій Отець Мене прославляє, — Той, про Кого ви кажете: Він — наш Бог;

55 ви Його не пізнали, Я ж Його знаю. І якщо Я скажу, що не знаю Його, то буду подібним до вас — неправдомовцем, але Я Його знаю та зберігаю Його слово.

Христос був до Авраама

56 Авраам, ваш батько, радий був би побачити Мій день — і побачив, і зрадів!

57 На це юдеї Йому сказали: Ти не маєш ще й п’ятдесяти років, а вже бачив Авраама?

58 Та Ісус їм сказав: Знову й знову запевняю вас: Перш ніж був Авраам, — Я є!

59 Тоді схопили каміння, щоб кидати в Нього. Ісус же скрився і вийшов з храму, [пройшовши між ними, і попрямував далі].

 9
 

Зцілення сліпонародженого

1 А коли Він ішов, то побачив чоловіка, сліпого від народження.

2 Його учні запитали Його, кажучи: Учителю, хто згрішив: він чи батьки його, що сліпим народився?

3 Ісус відповів: Ні він не згрішив, ні його батьки, але щоб виявилися на ньому Божі діла.

4 Доки є день, потрібно, щоб ми робили діла Того, Хто Мене послав; надходить ніч, коли ніхто не зможе робити.

5 Поки Я є у світі, Я — Світло для світу!

6 Сказавши це, Він плюнув на землю, зробив грязиво зі слини й помазав ним очі сліпому,

7 і сказав йому: Піди вмийся в купальні Силоам! Силоам у перекладі означає «посланий». Отже, він пішов, умився і прийшов зрячим.

8 Сусіди ж і ті, котрі бачили його раніше, як він був жебраком, казали: Хіба це не той, хто сидів і жебрав?

9 Деякі говорили, що це він; інші говорили, що ні, але подібний до нього. Він [же] казав: Це я!

10 Тоді випитували в нього: Як тобі відкрилися очі?

11 Він відповів: Чоловік, Якого звуть Ісус, зробив грязиво й помазав мої очі та сказав мені: Іди в [купальню] Силоам і вмийся. Я пішов, умився і прозрів.

12 І запитали в нього: Де Він? Той каже: Я не знаю.

13 Тож повели того, який був колись сліпий, до фарисеїв.

14 А того дня, коли Ісус зробив грязиво й відкрив йому очі, була субота.

15 Знову запитували його фарисеї, як він прозрів. Він сказав їм: Грязиво поклав мені на очі, я вмився і бачу.

16 Деякі з фарисеїв говорили: Ця Людина не є від Бога, бо не дотримується суботи. Інші ж казали: Як може грішна людина робити такі чудеса? І виник між ними поділ.

17 Знову кажуть сліпому: Що ти скажеш про Нього, оскільки Він відкрив твої очі? Він же сказав: Це Пророк!

18 Але юдеї не повірили в те, що він був сліпим і став зрячим, аж поки не покликали батьків того, хто прозрів,

19 і не запитали їх, говорячи: Чи це ваш син, про якого ви кажете, що народився сліпий? Як же він тепер бачить?

20 У відповідь його батьки сказали [їм]: Знаємо, що він — наш син і що народився сліпий,

21 а чому тепер бачить, — не знаємо, або хто відкрив йому очі, — ми не знаємо. Він дорослий, його й запитайте; нехай говорить сам за себе!

22 Таке сказали його батьки, оскільки боялися юдеїв; а юдеї вже змовилися, що коли хто визнає його за Христа, то буде відлучений він від синагоги.

23 Ось чому його батьки сказали: Він дорослий, тож запитайте його самого.

24 Отже, вдруге покликали чоловіка, який був сліпий, і сказали йому: Віддай славу Богові! Ми знаємо, що Той Чоловік грішний!

25 У відповідь він сказав: Чи Він грішний, — я не знаю; одне знаю, що я був сліпий, а тепер бачу!

26 [Ще раз] запитали його: Що Він тобі зробив? Як відкрив твої очі?

27 Він відповів їм: Я вам уже сказав, та ви не вислухали. Що ще хочете почути? Чи й ви хочете стати Його учнями?

28 І докорили йому, кажучи: Це ти Його учень, а ми — учні Мойсея.

29 Ми знаємо, що з Мойсеєм говорив Бог, а Цей — ми не знаємо звідки Він!

30 Чоловік сказав їм у відповідь: Дивно, що ви не знаєте, звідки Він, а Він відкрив мені очі.

31 Адже відомо, що грішників Бог не слухає, але коли хто Бога шанує і чинить Його волю, того Він слухає.

32 Споконвіку не чувано, щоби хтось відкрив очі тому, хто народився сліпим.

33 Якби Він не був від Бога, то не міг би робити нічого!

34 А вони йому у відповідь сказали: Ти весь у гріхах народився, і ти ще нас учиш? І вигнали його геть.

Духовна сліпота

35 Почувши, що його вигнали геть, Ісус знайшов його і сказав [йому]: Чи віриш ти в Сина Людського?

36 Той у відповідь сказав: А хто Він, Господи, щоб я повірив у Нього?

37 Ісус сказав йому: І ти Його бачив, оце Він говорить з тобою.

38 Він же сказав: Вірю, Господи! — і вклонився Йому.

39 А Ісус сказав: На суд Я прийшов у цей світ, щоб сліпі бачили, а зрячі щоб ставали сліпими!

40 Почули це деякі фарисеї, які були з Ним, і сказали Йому: Невже й ми сліпі?

41 Відповів їм Ісус: Якби ви були сліпі, то не мали би гріха, але ви кажете, що бачите, тож гріх ваш залишається на вас.

 10
 

Притча про пастиря овець

1 Знову й знову запевняю вас: хто не входить до овечої кошари дверима, але перелазить в іншому місці, той злодій і розбійник,

2 а хто входить дверима, той пастир овець.

3 Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу; він кличе своїх овець по імені й виводить їх.

4 Коли він усіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос;

5 за чужим же вони не підуть, а втікатимуть від нього, бо не знають чужого голосу!

6 Таку притчу розповів їм Ісус. Та вони не зрозуміли, що означало те, про що Він говорив їм.

Я — Пастир добрий

7 Тоді ще сказав [їм] Ісус: Знову й знову запевняю вас, що Я — двері для овець.

8 Усі, котрі приходили переді Мною, були злодії та розбійники, але вівці не слухали їх.

9 Я — двері! Якщо хто Мною ввійде, то буде спасенний; він увійде і вийде, і знайде пасовисько.

10 Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити і погубити. Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб над міру мали.

11 Я — Пастир добрий! Пастир добрий кладе Свою душу за овець.

12 Наймит же і той, хто не є пастирем, якому вівці не належать, коли бачить наближення вовка, кидає овець і втікає, а вовк хапає і розполохує [овець];

13 [наймит утікає], адже він — наймит і про овець не дбає.

14 Я — Пастир добрий. І Я знаю Своїх, і Мої знають Мене;

15 як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця, і кладу Свою душу за овець.

16 Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; вони почують Мій голос, і буде одна отара й один Пастир.

17 Саме тому любить Мене Отець, що Я кладу Свою душу, аби знову прийняти її.

18 Ніхто не бере її від Мене, але Я Сам віддаю її. Владу маю її віддати, і владу маю знову її прийняти; цю заповідь Я одержав від Мого Отця.

19 Через ці слова знову виникла незгода між юдеями.

20 Багато з них казали: Він має біса та є несамовитим! Навіщо слухаєте Його?

21 Інші казали: Ні, це не слова біснуватого. Хіба може біс відкрити очі сліпому?

Я і Отець — Ми одне

22 Було тоді в Єрусалимі свято Відновлення; стояла зима.

23 Ісус ходив у храмі — в притворі Соломона.

24 Його обступили юдеї і говорили Йому: Доки будеш тримати нас у непевності? Якщо Ти Христос, скажи нам відкрито!

25 Ісус відповів їм: Я вам сказав, а ви не вірите. Справи, які Я чиню в Ім’я Мого Отця, вони свідчать про Мене.

26 Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець,

27 [як Я вам сказав]. Мої вівці слухаються Мого голосу, і Я знаю їх, і вони йдуть за Мною,

28 і Я даю їм вічне життя, і вони не загинуть повік, і ніхто не забере їх з Моїх рук.

29 Мій Отець, Який дав їх Мені, є більший від усіх, і ніхто не може забрати [їх] з руки [Мого] Отця.

30 Я і Отець — Ми одне!

31 І знову юдеї взялися за каміння, щоб Його каменувати.

32 Ісус відповів їм: Багато добрих діл показав Я вам від [Мого] Отця. За яке із цих діл хочете Мене каменувати?

33 Відповіли Йому юдеї, [кажучи]: Не за добрі діла каменуємо Тебе, але за богозневагу, за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом!

34 Ісус відповів їм: Хіба не написано у вашому Законі: Я сказав: ви боги?

35 Якщо богами назвав Він тих, до кого було слово Боже, — а Писання не може бути порушене, —

36 то про Того, Кого Отець освятив і послав у світ, ви кажете, що Він зневажає Бога, бо Я сказав: Я Божий Син?

37 Якщо Я не роблю діл Мого Отця, то не вірте Мені;

38 якщо ж Я роблю, то хоч не вірите Мені, — вірте ділам, щоб ви зрозуміли й пізнали, що Отець у Мені, а Я — в Отці.

39 І знову намагалися схопити Його, але Він уникнув їхніх рук.

Намагання схопити Ісуса. Ісус іде за Йордан

40 Тож пішов знову на другий бік Йордану, на те місце, де Іван колись хрестив, і залишився там.

41 І багато людей прийшло до Нього. Вони говорили, що Іван не зробив жодного чуда, проте все, що говорив Іван про Нього, було істинним.

42 І багато хто там повірив у Нього.

 11
 

Смерть і воскресіння Лазаря

1 Був один хворий, Лазар з Витанії, із села Марії та її сестри Марти.

2 Це була та Марія, яка помазала Господа миром та обтерла Його ноги своїм волоссям; її брат Лазар хворів.

3 Сестри послали передати Йому: Господи, той, кого Ти любиш, хворіє.

4 Почувши це, Ісус сказав: Ця хвороба не на смерть, але для Божої слави, щоби Божий Син прославився через неї!

5 Ісус любив Марту, і сестру її, і Лазаря.

6 Та коли почув, що він хворіє, то залишався два дні на тому місці, де перебував.

7 Після цього звелів учням: Підемо знову в Юдею!

8 А учні сказали Йому: Учителю, таж ось юдеї намагалися Тебе камінням побити, а Ти знову туди йдеш?

9 Ісус відповів: Хіба не дванадцять годин є на день? Якщо хто ходить вдень, не спотикається, адже бачить світло цього світу.

10 Якщо хто ходить уночі, то спотикається, бо немає світла в ньому!

11 Сказавши це, вів далі: Наш друг Лазар заснув, — піду розбудити його.

12 А Його учні сказали: Господи, якщо заснув, то одужає!

13 Ісус сказав про його смерть, а вони подумали, що Він говорить про звичайний сон.

14 Тоді Ісус сказав їм прямо: Лазар помер;

15 і радію за вас, що Я там не був, щоб ви повірили; та ходімо до нього.

16 Тоді Хома, званий ще Близнюком, сказав іншим співучням: Ходімо й ми, щоб померти з Ним!

17 Коли Ісус прийшов, то знайшов, що він уже чотири дні як перебуває в гробі.

18 Витанія була поблизу Єрусалима, якихось п’ятнадцять стадій,

19 тож багато юдеїв прийшло до Марти й Марії, щоб розрадити їх за брата.

20 Коли ж Марта почула, що йде Ісус, то вийшла Йому назустріч. Марія ж сиділа вдома.

21 Марта сказала Ісусові: Господи, якби Ти був тут, не помер би мій брат.

22 Але й тепер знаю, що Бог дасть Тобі те, що лише попросиш у Бога.

23 Ісус каже їй: Твій брат воскресне!

24 Говорить Йому Марта: Знаю, що воскресне у воскресінні, останнього дня.

25 Та Ісус їй сказав: Я є воскресіння і життя; хто вірить у Мене, — хоч і помре, буде жити.

26 І кожний, хто живе й вірить у Мене, — не помре повік. Чи віриш ти в це?

27 Каже Йому: Так, Господи, я повірила, що Ти — Христос, Син Божий, Який приходить у світ.

28 Сказавши це, вона пішла й покликала свою сестру Марію. Вона пошепки промовила: Учитель прийшов і кличе тебе!

29 Та ж, як почула, швидко встала й пішла до Нього,

30 оскільки Ісус ще не прийшов до села, а був на тому місці, де зустріла Його Марта.

31 А юдеї, які були з нею в хаті й потішали її, побачивши, що Марія швидко встала й вийшла, подалися за нею, гадаючи, що вона пішла до гробниці, щоб там поплакати.

32 Коли Марія прийшла туди, де був Ісус, і побачила Його, то впала Йому до ніг і промовила: Господи, якби Ти був тут, мій брат не помер би!

33 Ісус, побачивши, що вона плаче, та юдеї, які прийшли з нею, також плачуть, розжалобився духом і Сам зворушився.

34 І Він запитав: Де ви його поклали? Йому відповіли: Господи, іди поглянь!

35 Ісус заплакав.

36 А юдеї загомоніли: Дивись, як Він любив його!

37 Деякі з них зауважили: Хіба не міг Той, Хто відкрив очі сліпому, зробити так, щоб і цей не помер?

38 Перебуваючи у внутрішній жалобі, Ісус підходить до гробниці. Це була печера, до якої прилягав камінь.

39 Ісус промовив: Відваліть камінь! Марта, сестра померлого, сказала Йому: Господи, вже чути запах, бо чотири дні вже минуло!

40 Ісус їй відповів: Хіба не сказав Я тобі, що коли будеш вірити, — побачиш Божу славу?

41 Відвалили камінь від печери, [де лежав померлий]. Ісус звів очі вгору й промовив: Отче, дякую Тобі, що Ти вислухав Мене.

42 Я знав, що Ти завжди Мене вислуховуєш, але задля натовпу, який стоїть довкола, Я сказав, — аби повірили, що Ти Мене послав!

43 Промовивши це, Він вигукнув гучним голосом: Лазарю, вийди сюди!

44 І померлий вийшов. Руки й ноги його були обмотані полотном, а його обличчя обв’язане хусткою. Каже їм Ісус: Розв’яжіть його й звільніть, щоб міг ходити.

Первосвященики і фарисеї змовляються вбити Ісуса

45 Тоді багато юдеїв, які прийшли до Марії та побачили, що Він зробив, повірили в Нього.

46 Деякі з них пішли до фарисеїв і розповіли їм, що вчинив Ісус.

47 Зібрали первосвященики й фарисеї раду і говорили: Що нам робити? Адже Ця Людина робить багато чудес!

48 Якщо залишимо Його, то всі повірять у Нього; і прийдуть римляни, і віднімуть у нас і храм, і народ!

49 Один же з них, Каяфа, який був того року первосвящеником, сказав їм: Ви нічого не знаєте!

50 Хіба не розумієте, що краще для вас, щоб Одна Людина померла за народ, а не щоб увесь народ загинув?

51 Це він сказав не від себе, але, бувши того року первосвящеником, пророкував, що Ісус мав померти за народ, —

52 і не тільки за народ, але щоб і розсіяних Божих дітей зібрати разом.

53 Отже, із цього дня вони змовилися вбити Його.

54 Ісус більше не ходив відкрито між юдеями, але пішов звідти в край, що біля пустелі, до міста, яке називається Єфрем, і там залишався з учнями.

55 Наближалася юдейська Пасха, і багато людей з країни пішли в Єрусалим перед Пасхою, щоб очиститися.

56 Шукали тоді Ісуса і, стоячи в храмі, говорили між собою: Як ви вважаєте, чи прийде Він на свято?

57 А первосвященики та фарисеї видали наказ: якщо хто довідається, де Він перебуває, щоби доніс, аби схопити Його.

 12
 

Помазання Ісуса дорогоцінним миром

1 За шість днів до Пасхи Ісус прийшов до Витанії, де був Лазар, [який помер] і якого Ісус воскресив із мертвих.

2 Там Йому влаштували вечерю, а Марта обслуговувала. Лазар був одним із тих, хто був з Ним при столі.

3 Марія, взявши літру мира зі справжнього дорогоцінного нарду, помазала Ісусові ноги й своїм волоссям обтерла їх. Дім наповнився запахом мира.

4 Каже один з Його учнів, Юда Іскаріотський, [син Симона], який мав Його видати:

5 Чому б не продати це миро за триста динаріїв і не роздати бідним?

6 Він сказав це не тому, що турбувався про бідних, але тому, що був злодієм і, маючи скриньку на гроші, носив те, що вкидали.

7 А Ісус сказав: Облиш її, це вона на день Мого похорону зберегла:

8 бідних ви завжди із собою маєте, Мене ж — не завжди маєте.

Змова проти Лазаря

9 Багато юдеїв довідалося, що Він там, і прийшли не тільки задля Ісуса, а й щоби побачити Лазаря, якого Він воскресив із мертвих.

10 Тож первосвященики змовилися, щоб і Лазаря вбити,

11 бо через нього багато хто відходив від юдеїв і починав вірити в Ісуса.

Урочистий в’їзд Ісуса в Єрусалим

12 Наступного дня велика кількість людей, котрі, почувши, що Ісус іде в Єрусалим, прийшли на свято.

13 Вони взяли віття пальм, вийшли назустріч Йому і вигукували, [промовляючи]: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Цар Ізраїлю!

14 А Ісус, знайшовши осля, сів на нього, — згідно з написаним:

15 Не бійся, дочко Сіонська! Ось Цар твій іде, сидячи на молодому ослі.

16 Його учні спочатку не зрозуміли цього. Але коли Ісус був прославлений, тоді згадали, що це було про Нього написано, і це Йому зробили.

17 Свідчили люди, які були з Ним, коли Він викликав Лазаря з гробу і воскресив його з мертвих.

18 Тому і зустрів Його натовп, бо почув, що Він зробив це чудо.

19 А фарисеї гомоніли між собою: Дивіться, нічого не вдієте: ось увесь світ пішов за Ним!

Греки шукають Ісуса

20 Деякі з тих, хто прийшов поклонитися у свято, були греками.

21 Вони підійшли до Филипа, який був з Витсаїди Галилейської, і просили його, кажучи: Пане, ми хочемо бачити Ісуса!

22 Филип іде і каже про це Андрієві, а [далі] Андрій з Филипом ідуть, та й повідомляють Ісуса.

Отець з неба прославляє Сина

23 А Ісус сказав їм у відповідь: Прийшов час прославитися Синові Людському.

24 Знову й знову запевняю вас: якщо зерно пшениці, упавши на землю, не вмре, воно залишиться одне. Якщо ж умре, — принесе великий урожай.

25 Хто любить душу свою, той погубить її; хто ж ненавидить душу свою в цьому світі, той збереже її для вічного життя.

26 Якщо хто Мені служить, нехай іде за Мною, і де Я, там буде і Мій слуга. Якщо хто Мені служить, того пошанує [Мій] Отець.

Ісус говорить про Свій відхід

27 Нині душа Моя стривожена. І що Я скажу? Отче, спаси Мене від цієї години! Але ж задля цього Я і прийшов — на цю годину.

28 Отче, прослав Своє Ім’я! Почувся тоді голос із неба: І прославив Я, і знову прославлю!

29 А люди, які стояли й чули це, говорили: То був грім. Інші казали: То ангел до Нього заговорив.

30 У відповідь Ісус сказав: Не для Мене був цей голос, а для вас.

31 Нині настав суд цьому світові; нині князь цього світу буде вигнаний геть.

32 Якщо Я буду піднятий від землі, то притягну всіх до Себе!

33 Він говорив це, зазначаючи, якою смертю мав померти.

34 А з юрби Йому відповіли: Ми чули із Закону, що Христос перебуває вічно, а Ти кажеш, що Син Людський має бути піднятий. Хто Цей Син Людський?

35 Тоді Ісус сказав їм: Ще деякий час Світло є між вами. Ходіть, доки маєте Світло, щоб вас не огорнула темрява, а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.

36 Доки маєте Світло, вірте у Світло, щоб ви стали синами Світла! Сказавши це, Ісус скрився і відійшов від них.

Зневіра народу

37 Хоча Він зробив перед ними стільки чудес, вони не повірили в Нього,

38 щоби сповнилося слово пророка Ісаї, яке він сказав: Господи, хто повірив нашій вістці? І кому відкрилася Господня правиця?

39 Вони не могли вірити ще й тому, що, як казав Ісая:

40 Засліпив їхні очі, зробив кам’яними їхні серця, аби вони не побачили очима, не зрозуміли серцем і не навернулися, щоб Я оздоровив їх!

41 Це сказав Ісая, коли побачив славу Його і сповістив про Нього.

42 Усе ж таки багато зі старших повірило в Нього, але через фарисеїв вони не зізнавалися, щоб їх не вигнали із синагоги;

43 вони бо полюбили людську славу більше, ніж славу Божу.

Заповідь Божа — це вічне життя

44 Тож Ісус гучним голосом сказав: Хто вірить у Мене, той вірить не в Мене, а в Того, Хто послав Мене!

45 І хто бачить Мене, той бачить Того, Хто послав Мене.

46 Я — Світло, яке прийшло у світ, щоб кожний, хто вірить у Мене, не перебував у темряві.

47 Якщо хто почує Мої слова і не зберігатиме, Я його не суджу, бо Я не прийшов, аби судити світ, але щоб спасти світ.

48 Хто відрікається від Мене і не приймає Моїх слів, той має свого суддю: слово, яке Я сказав, — воно судитиме його останнього дня.

49 Бо не від Себе Я говорив, а Отець, Який послав Мене, це Він дав Мені заповідь, що маю сказати і що говорити.

50 І Я знаю, що Його заповідь — це вічне життя. А що Я кажу, то так кажу, як сказав Мені Отець!

 13
 

Ісус умиває ноги Своїм учням

1 Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що настала Його година перейти із цього світу до Отця, виявив любов до Своїх, — тих, які у світі, — до кінця полюбив їх.

2 Під час вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, видати Його,

3 [Ісус], знаючи, що все дав Йому Отець у руки і що від Бога вийшов та до Бога йде,

4 устав з вечері, зняв одяг і, узявши рушника, підперезався.

5 Потім налив води до вмивальниці й почав мити ноги учням і обтирати рушником, яким був підперезаний.

6 Підходить Він до Симона-Петра. [А той] каже Йому: Господи, чи ж Тобі мити мої ноги?

7 Ісус у відповідь йому сказав: Що Я роблю, того ти нині не знаєш, але згодом зрозумієш.

8 Каже Йому Петро: Ти не помиєш моїх ніг повіки! Ісус йому відповів: Якщо не вмию тебе, не матимеш частки зі Мною.

9 Симон-Петро каже Йому: Господи, не тільки мої ноги, але й руки та голову.

10 А Ісус говорить йому: Хто вмитий, тому потрібно тільки ноги обмити, оскільки весь чистий; і ви чисті, але не всі.

11 Адже Він знав того, хто зрадить Його, тому й сказав, що не всі вони чисті.

12 А коли помив їхні ноги і надів Свій одяг, знову сів при столі й сказав їм: Чи ви знаєте, що Я зробив вам?

13 Ви називаєте Мене Вчителем і Господом, і добре ви кажете, бо Я Ним є.

14 Отже, коли Я, Господь і Вчитель, помив вам ноги, то й ви повинні мити ноги один одному.

15 Адже Я дав вам приклад, щоб і ви робили так, як Я зробив вам.

16 Знову й знову запевняю вас, що раб не більший за свого пана, як і посланець не більший від того, хто послав його.

17 Якщо це знаєте, то ви блаженні, коли це виконуєте.

Один з учнів зрадить Христа

18 Не про всіх вас кажу. Я знаю, кого вибрав, але щоби збулося Писання: Хто хліб споживає зі Мною, той підняв проти Мене свою п’яту.

19 Тепер кажу вам, ще перед тим, як це станеться, щоб коли воно станеться, ви повірили, що то Я.

20 Знову й знову запевняю вас: Хто приймає того, кого Я пошлю, — Мене приймає, а хто Мене приймає, — приймає й Того, Хто Мене послав!

21 Промовивши це, Ісус стривожився духом, засвідчив і сказав: Знову й знову запевняю вас, що один із вас зрадить Мене!

22 Учні почали споглядати один на одного, не здогадуючись, про кого Він говорить.

23 Один з учнів, якого любив Ісус, лежав на грудях Ісуса.

24 Тож Симон-Петро кивнув йому, щоби запитав, хто це міг би бути, про кого Він говорить.

25 А той, прихилившись до грудей Ісуса, каже Йому: Господи, хто це?

26 Ісус відповів: Це той, кому Я, вмочивши, подам хліб. Умочивши хліб, Він бере і дає Юді Іскаріотському, синові Симона.

27 І тоді, після цього шматка хліба, ввійшов у нього сатана. А Ісус сказав йому: Що робиш, роби швидше!

28 Ніхто з тих, хто був при столі, не зрозумів, до чого Він сказав це йому.

29 Оскільки в Юди була скринька на гроші, то деякі подумали, що Ісус звелів йому купити те, що потрібне на свято, або щоби дав щось бідним.

30 Отже, взявши той шматок хліба, він відразу вийшов. Була ніч.

31 А коли він вийшов, Ісус говорить: Нині прославився Син Людський, і Бог прославився в Ньому.

32 Якщо Бог прославився в Ньому, то і Бог прославить Його в Собі, — і цієї ж миті прославить Його!

Любіть один одного

33 Діти, Я з вами буду недовго. Будете Мене шукати, і як Я казав юдеям, — куди Я іду, ви не можете прийти, — те й вам нині кажу.

34 Нову заповідь даю вам: Любіть один одного! Як Я полюбив вас, щоб і ви любили так один одного.

35 З того дізнаються всі, що ви — Мої учні, коли любов матимете між собою.

Петро відречеться від Ісуса

36 Каже Йому Симон-Петро: Господи, куди Ти йдеш? Ісус йому відповів: Куди [Я] іду, ти не можеш нині за Мною йти, але підеш пізніше.

37 Каже Йому Петро: Господи, чому я не можу нині піти за Тобою? Душу свою за Тебе я покладу.

38 Відповідає [йому] Ісус: Душу свою за Мене ти покладеш? Знову й знову запевняю тебе: не проспіває півень, як ти тричі відречешся від Мене.

 14
 

Прощальні слова Ісуса. Обітниця Святого Духа

1 Хай не тривожиться ваше серце: вірте в Бога і в Мене вірте.

2 У домі Мого Отця багато осель. А якби не так, то Я сказав би вам, оскільки йду приготувати вам місце.

3 І коли піду та приготую вам місце, то Я знову прийду і візьму вас до Себе, щоби де Я, там і ви були.

4 А куди Я йду, ви дорогу знаєте.

5 Каже Йому Хома: Господи, ми не знаємо, куди Ти йдеш. [Тож] як можемо знати дорогу?

6 Ісус говорить йому: Я є дорога, і правда, і життя! Ніхто не приходить до Отця, якщо не через Мене.

7 Якби ви Мене знали, то знали б і Мого Отця. Відтепер знаєте Його і бачили Його!

8 Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, — і цього нам вистачить.

9 Говорить йому Ісус: Стільки часу Я з вами, і ти не знаєш Мене, Филипе? Хто Мене бачив, той і Отця бачив. Як же ти говориш: Покажи нам Отця?

10 Хіба ти не віриш, що Я є в Отці, й Отець є в Мені? Слова, які Я кажу вам, не від Себе кажу. Отець, Який у Мені перебуває, — Він і творить ті діла.

11 Вірте Мені, що Я в Отці, а Отець у Мені. Якщо ж ні, то через Мої діла повірте [Мені].

12 Знову й знову запевняю вас, що той, хто вірить у Мене, робитиме діла, які Я роблю, — навіть більші від них чинитиме, бо Я іду до Отця.

13 І що тільки попросите в Моє Ім’я, те й зроблю, щоби прославився Отець у Сині.

14 Коли Мене про щось попросите в Моє Ім’я, — Я те зроблю.

15 Якщо любите Мене, ви будете дотримуватися Моїх заповідей.

16 І Я попрошу Отця, і дасть вам іншого Утішителя, щоб навіки перебував з вами, —

17 Духа Істини, Якого світ не може прийняти, бо не бачить Його і не знає [Його]. А ви знаєте Його, бо Він при вас перебуває, і у вас буде Він.

18 Я не залишу вас сиротами, Я прийду до вас.

19 Ще трохи, і світ більше не побачить Мене. Ви ж будете бачити Мене, бо Я живу, і ви будете жити.