Келлська книга - багато ілюстрована рукописна книга, створена кельтськими монахами приблизно в 800 році, Книга в собі вміщає чотири євангелія, на латинській мові. Це одна з найбільш щедро прикрашених витонченими мініатюрами та орнаментами середньовічних рукописів серед всіх що дійшли до нас.
Передмова
Мартін Лютер одразу ж після епохальної зустрічі з імператором і імперським рейхстагом у Вормсі, 4 травня 1521 Лютера доставили в замок Вартбург поблизу Ейзенаха. Не маючи бібліотеку і не бажаючи задовольнятися життям сільського поміщика, він незабаром зайнявся написанням циклу проповідей, заснованих на щорічних читаннях з Послань і Євангелій, які в кінцевому рахунку склали так звані «Вартбургські постілли».
У листі від 19 листопада 1521 Лютер присвятив проповіді своєму земельному правителю Альберту, графу Мансфельдскому. До того часу він завершив лише дванадцять проповідей, що відносяться до різдвяного періоду, від свята Різдва до свята Богоявлення включно, а також планував підготувати ще чотири недільні проповіді для періоду Адвенту. Але у листі-присвяті він захотів розглянути обидві частини, як і в «Короткому повчанні про те, що слід шукати в Євангеліях і чого чекати від них», завершеному принаймні до часу написання листа.
Цей рукопис, переслав таємно, був опублікований (включаючи «Коротке наставляння» ) у березні 1522 у Віттенберзі Йоганном Грюненбергом. Вона вийшла в світ вчасно, встигнувши до Великоднього ярмарку у Франкфурті-на-Майні, і незабаром знайшла зацікавлених читачів у багатьох землях Німеччині, а також у Швейцарії.
До 25 квітня 1522 була видрукувана також друга частина, проповіді для періоду Адвенту. Лише в 1525 році обидві частини були опубліковані разом, і притому не в хронологічній послідовності їх первісного видання, а в послідовності церковного року. Таким чином, «Коротке наставляння», нарешті, стало передмовою до проповідей періодів Різдва і Адвента, як спочатку і планував Лютер.
У цій простій і ясній передмові Лютер вказав, що незважаючи на різноманіття текстів Євангелій і Послань, в книгах Нового Завіту присутні лише один Христос і лише одне Євангеліє. Це Євангеліє є розповіддю про Христа, Сина Божого, який став людиною заради нас, помер і воскрес, і Який є Владикою всього сущого. На відміну від Мойсея, Христос - не закон, але приклад. Причому приклад лише після Його прийняття вірою в якості дару Божого нам. Цей дар вручається через проповідь Євангелія, тобто «коли Христос приходить до нас, або нас приводять до Нього».
На думку Лютера, трагедія його часів полягала в тому, що така проповідь майже зникла, і Церква була вражена невіглаством в пізнанні Євангелія. Але все ж Писання могутньо тлумачить саме себе. І Старий Заповіт, яким часто нехтують, відкриває шлях до Нового Заповіту і до оновлення Церкви. Покиньте Письмо, попереджав Лютер, і Бог покине вас, зрадивши людської брехні. У молитві він сподівався на швидке повернення до Євангелія, при якому його «Коротке наставляння» і всі інші тлумачення виявляться зайвими , бо саме Євангеліє є нашим істинним провідником і наставником в Писанні. - Мартін Лютер
Хоча прояв християнського співчуття і бажання підкреслити цінність кожної людини - важливі складові християнського життя, все ж це не повинно підміняти проголошення Євангелія Ісуса Христа. Ті, хто танцюють під дудку філософії New Age, повинні почути Євангеліє, Добру Новину про любов Бога, Хто за них в Ісусі Христі. Ця Добра Новина повинна бути донесена в ясних і переконливих словах. Ми свідчимо про те, що зробив Бог. Шлях порятунку полягає не в прагнення стати Богом, а в тому, що Бог став людиною і помер замість нас за гріхи, скоєні проти Нього. Ми знаходимо своє справжнє я, коли відвертаємося від себе і дивимося на Творця, Спасителя і освятителя. Однак чи визнає послідовник New Age, кричущий в темноті: «Я - Бог», свою потребу в зціленні, яку може заповнити Ісус Христос? Ніколи не варто недооцінювати Святого Духа Божого! Для деяких рух New Age - всього лише новомодне пошесть, яке швидко випарується з сучасної культури, а значить воно не заслуговує особливої уваги з боку християн. Ніщо не може бути так далеко від істини. Це останнє і найбільш відверте вираження бунту людини проти Бога. Навіть якщо назва бунту змінюється від століття до століття, сам бунт не припиниться, доки не перейде цей світ.
З іншої точки зору, прихильники New Age так віддані своїй вірі, що навряд чи коли-небудь прислухаються до голосу Євангелія. Це настільки ж далеко від істини. Багато прихильників New Age не знають, у що їм конкретно вірити. Це видно тому , як швидко вони кидають одне вчення заради іншого, постійно перебуваючи в пошуку і хапаючись за кожну соломинку, що обіцяє утримати їх наплаву. Прихильники New Age відмінно розуміють, що з людством щось не так. І хоча вони перебувають у невіданні щодо причин того, що відбувається, їм відомо, що необхідне якесь перетворення, щоб людство жило в гармонії з самим собою і навколишнім середовищем.
У «Змові Водолія»Марлен Фергусон визнає , що «наростаючий в світі криза корениться в якійсь істотній омані, притаманному людству» (стор. 28 ). Ключове слово тут - « істотне». Усунення нашої омани вимагає більшого, ніж просто зміна свідомості або новий світогляд. Воно - лише симптом бунту людини проти Творця і Джерела життя.
Слід зрозуміти, що Євангеліє не повинно перетворюватися на суперечки про особистостей або лідерах New Age, так само як про деструктивний вплив філософії New Age на його послідовників. Воно вище суперечок про те, хто «правий» , а хто «винен». Сутність Євангелії - проповідь Доброї Новини Ісуса Христа - Його життя, страждань, смерті і воскресіння. Таким чином, Бог зробив прощення гріхів реальністю і примирив грішний світ з Собою. Плоди нашої Євангелії - справа Святого Духа, наше покликання в тому, щоб нести Євангеліє тим, хто ще не сповідує Ісуса Христа Господом. Які ж «засоби», якими ми можемо боротися з деструктивним впливом New Age? Занадто часто ми шукаємо нові знаряддя, щоб битися з тим, хто представляє пряму загрозу нашим переконанням. Однак не існує ніяких «новітніх» засобів чи знарядь, та вони й не потрібні. Ми відображаємо атаки New Age так само, як будь-які інші духовні омани : всеозброєння Слова Божого. Біблія - ковадло, об якє розбився не один молот, вона - ефективний засіб проти будь якої брехні.
Однак Слово належить використовувати з розумінням того, які духовні потреби намагається задовольнити New Age. Вони різні у різних людей. А тому немає універсального засобу, за допомогою якого можна було б досягати будь-якого прихильника New Age. Нижче запропоновано деякі поради, проте до кожної ситуації слід підходити індивідуально і з молитвою. Видимі результати можуть бути малі, проте вони існують. Видимі або невидимі, вони можуть виражатися в тому, що Ангели на небесах радіють і «одного грішника, що кається» (Лк. 15:10 ). Наші євангелізаційні зусилля виникають з любові Божої в Ісусі Христі, їх не зломить страх невдач, бо Слово Боже ніколи не вимовляється марно. Обітниця Божа свідчить, що Слово не повернеться до Нього, не зробивши того, що Бог бажає, не здійснивши намірів Божих (Іс. 55:10-11 ).
Дійсно, Євангеліє, з одного боку, настільки просте, що навіть недорікуваті християни з готовністю і чисто його проповідують. Ми щодня бачимо це в наших християнських школах, де наші маленькі школярі прекрасно і ясно розповідають про таємниці Царства Небесного. З іншого боку, проповідувати Євангеліє настільки важко, що жодна дитина у світі, яким би вченим він не був, не розуміє цього мистецтва. У 2- й главі 1 - го Послання до Коринтян апостол Павло стверджує, що Євангеліє - це не мудрість світу цього і не мудрість великих світу цього. Це прихована, таємна мудрість Бога, яку Бог раніше створення світу приготував для нашої слави, і яку жоден з цих великих світу цього не пізнав. Тільки Дух Святий може навчити проповідувати Євангеліє в належній формі й змісті. Але оскільки Дух Святий перебуває тільки в Церкві, тільки Церква має можливість відкрити світові велику таємницю Євангелія. І тому, коли Церква не проповідує Євангеліє, Євангеліє взагалі не проповідується. Але оскільки проповідь Євангелія необхідна для порятунку людей, і оскільки без цієї проповіді Христос помер би марно, всім членам Церкви, молодим і старим, великим і малим, багатим і бідним, повинно усередині проповідувати Євангеліє. Через це покликання Церква переконливо показує, що вона по праву заслуговує титулу "благовісницею": "Зійди на високу гору, благовіснику Сіону піднеси з силою голос твій, благовіснику Єрусалиму! Піднеси, не бійся, скажи містам Юди: Ось Бог ваш !" (Ісая 40:9 ). Серед мирських тягот Церква може відмовитися від самих різних гідних справ, але однієї справи вона ніколи забувати не повинна: проповіді благодаті Божої у Христі Ісусі. Горе Церкві, якщо внаслідок таких численних завдань і справ вона забуває про своє істинну справу або попросту нехтує цим! - Фрідріх Фотенґауер (президент Міссурійского Синоду лютеранської церкви в 1911-1935 роках)
Християни не прагнуть просто «врятувати світ від філософії New Age». Набагато більшою метою їм видається служіння всім людям, які свідомо чи несвідомо маю одного Творця і Спасителя. Служіння людям, включаючи тих, хто вже захопився New Age або тільки цікавиться ним, починається з визнання того факту, що в сучасному світі існують проблеми глобального масштабу: війни, злочинність, злидні, голод, расизм і енергетична криза. Ніхто на землі, будь то християнин або прихильник New Age, не може бути настільки зайнятий собою, щоб перекласти відповідальність за ці проблеми на інших. При тому що християни поділяють ці турботи з представниками New Age, на них, крім того, лежить і особлива відповідальність. Оскільки Бог довірив їм відповідальність за управління землею на славу Божу (Бут. 1:28 ; 9:1-7 ), християни повинні брати активну участь у соціальних, економічних і екологічних програмах, в яких відображене Боже повеління шукати блага для всіх людей. У той же час, необхідно проводити чітке розмежування між світоглядом християн і філософією New Age.
Християни і нехристияни сьогодні живуть у світі стресових ситуацій і змін. Їм доводиться мати справу як з особистими, так і з глобальними проблемами. Знання сучасної психології і психіатрії, якщо вони не суперечать Слову Божому, можуть надати неоціненну допомогу у вирішенні особистих проблем. Справляючись зі складними ситуаціями, християни мають можливість свідчити про силу Євангелія. У кожному разі, служіння побратимам по нещастю життєво важливо, оскільки воно несе людям тепло і співучасть.
Коли людям бракує віри в трансцендентного Бога Творця, вони звертаються до магії, ритуалів і людським винаходам, які суть «широка дорога». Їх мета - знайти сенс і силу. Незабаром вони стануть заперечувати саме існування «вузького шляху», подібно Шерлі Маклейн, яка стверджує, що було б богохульством поклонятися чомусь, крім самому собі. Чи не поклонятися собі - значить думати про себе занадто погано. (Chandler , Understandung the New Age , стор 289).
Всі люди бажають підтвердження своєї власної значущості і цінності. Наш Бог вважає кожну людину настільки цінною, що не пожалів Сина Свого заради спасіння людства від гріха і відновлення перерваних відносин з Богом Творцем і Господом всього. Чудо Божої любові в тому, що «Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками » (Рим. 5:8 ; курсив додано). Будучи учнями Христа, християни повинні розглядати кожну людину як об'єкт спасительної любові Божої. Це відноситься до старих і хворих, недієздатних і знедолених, а особливо - до незахищених (наприклад, немовлята в утробі матері не можуть говорити за себе). Християни не вважають, що реалізація внутрішнього потенціалу суперечить християнському вченню. У той же час вони не повинні допускати, щоб поклоніння собі стало мірилом людської цінності замість поклоніння Богу.Християни покликані бути «народом Божим» у всьому, що вони роблять. Християнське життя не може бути розділене на релігійну, сімейну, суспільну, дозвілля і особисте. У всіх шляхах своїх християни повинні «сяяти, як світила у світі , додержуючи слово життя» ( Флп. 2:15-16 ). Християни керуються в житті моральними принципами , почерпнутими з Слова Божого. Їх застосування поширюється на всі без винятку обставини життя. Віра повинна виражатися в ділах для блага ближніх: у прощенні помиляються, підтримці полеглих і підбадьорення перемагаючих. Християнське співчуття може знайти собі вихід в самих різних сферах. Християни можуть боротися за чистоту моральних основ, писати листи підтримки тим, хто б'ється за ті чи інші моральні принципи, жертвувати або брати участь у служінні добрих справ. Вони також можуть обиратися на громадські посади. Дуглас Грутуіс говорить про це дуже виразно в книзі «Викриття New Age» ( Unmasking the New Age ): «Християнство - це величезний світ і світогляд ... Воно повинно здійснювати істину в будь-якій сфері життя і думки. Якщо християни залишать ключові аспекти культури - освіти, політики, науки, психології, охорону здоров'я тощо - Помилкові філософії тут же ... заповнять цю нішу. Оскільки таке вже трапилося в недавньому минулому, християни несуть відповідальність за виникнення New Age. Там де християни відступають, ворог неухильно рухається вперед" (стор. 174). Християнське життя, яка робить любов Божу реальністю в очах інших, найчастіше є тим першим кроком, який змушує людей прислухатися до Євангелія Ісуса Христа.
Отже, щоб Церква могла виконати свою земну місію, її уста повинні бути наповнені Єванґелієм, і вона повинна розкривати уста усередині і як можна ширше. Вона не може дозволити собі, з прагнення до успіху, залишити проповідь Євангелія, щоб скористатися іншими засобами. Те, що не може бути викуплене за допомогою Євангелія, не може бути викуплене зовсім. Молю Бога, щоб Він зберігав наш Синод, щоб ми вважали своїм істинним обов'язком проголошувати Євангеліє всюди. Так ми виконаємо свою роль у зборах розсіяних дітей Божих і приготуванні їх для Царства, яке було приготовлено для них із самого створення світу. - Фрідріх Фотенґауер (президент Міссурійского Синоду лютеранської церкви в 1911-1935 роках)
"Як минула ж субота, Марія Магдалина, і Марія Яковова, і Саломія накупили пахощів, щоб піти й намастити Його. І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до гробу вони прибули, і говорили одна одній: Хто відвалить нам каменя від могильних дверей? А зиркнувши, побачили, що камінь відвалений; був же він дуже великий... І, ввійшовши до гробу, побачили там юнака, що праворуч сидів, і був одягнений в білу одежу, і жахнулись вони... А він промовляє до них: Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп'ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були. Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові: Він іде в Галілею попереду вас, там Його ви побачите, як Він вам говорив. А як вийшли вони, то побігли від гробу, бо їх трепет та страх обгорнув. І не сказали нікому нічого, бо боялись" (Мар.16:1-8) !
“ 1 І сказав Господь до Мойсея й до Аарона в єгипетськім краї, говорячи:
2 Оцей місяць для вас початок місяців. Він вам перший між місяцями року.
3 Скажіть усій ізраїльській громаді, говорячи: У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня за домом батьків, ягня на дім.
4 А коли буде той дім замалий, щоб з'їсти ягня, то нехай візьме він і найближчий до його дому сусід його за числом душ. Кожен згідно з їдою своєю полічиться на те ягня.
5 Ягня у вас нехай буде без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та з кіз.
6 І нехай буде воно для вас пильноване аж до чотирнадцятого дня цього місяця. І заколе його цілий збір Ізраїлевої громади на смерканні.
7 І нехай візьмуть тієї крови, і нехай покроплять на обидва бокові одвірки, і на одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти його в них.
8 І нехай їдять тієї ночі те м'ясо, спечене на огні, та опрісноки. Нехай їдять його на гірких травах.
9 Не їжте з нього сирового та вареного, звареного в воді, бо до їди тільки спечене на огні, голова його з голінками його та з нутром його.
10 І не лишайте з нього нічого до ранку, а полишене з нього до ранку спаліть на огні.
11 А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху. Пасха це для Господа!
12 І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного від людини аж до скотини. А над усіма єгипетськими богами вчиню Я суд. Я Господь!
13 І буде та кров вам знаком на тих домах, що там ви, і побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згубної порази, коли Я вбиватиму в єгипетськім краї.
14 І стане той день для вас пам'яткою, і будете святкувати його, як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його!” (Вих. 12:1-14)
† Мир вам усім у Христі! Амінь.
У лікарні лежала хвора дівчинка. Вона дуже тяжко хворіла. Єдине, що могло врятувати її життя, - це переливання крові від її маленького брата.
Пояснивши процедуру переливання крові, лікар запитав хлопчика, чи згоден він дати свою кров сестрі .
Малюк спочатку зблід, подивився на матір в нерішучості, але тут же ствердно кивнув головою і сказав:
- Так, я згоден, якщо це врятує мою сестру.
Під час переливання крові він лежав на ліжку, поставленої поруч з ліжком своєї сестри. Часом він повертав до неї обличчя і посміхався. Потім вираз його змінилося, він глянув на стоїть поруч доктора і запитав:
- Коли я почну вмирати?
- Помирати? - Здивувався лікар. - Ти не помреш. Ми тільки дамо твоїй сестрі трошки крові.
Малюк з полегшенням зітхнув і широко посміхнувся.
Бідний хлопчик думав, що всю його кров переллють Лізі. І він дав на це свою згоду! Він жертвував своїм життям, щоб врятувати життя сестри.
Для тих, які знають, що хлопчикові не загрожувала ніяка небезпека, його подвиг може здатися незначним. Але сам - то він не знав цього. Для нього це була смерть. Він свідомо віддавав себе на смерть заради своєї любимої сестри.
У цьому тексті Господь розповідає нам про запровадження свята — Пасхи. Звернення Бога до ізраїльського народу у цьому тексті сконцентрований на особливій жертві — Агнця. Спочатку Бог каже до Мойсея й до Аарона про час святкування Пасхи, якій належало відзначити настання нової ери в історії Ізраїлю. Хоча події, описувані в цій главі, відбувалися в сьомому місяці встановленого цивільного року, який починався у вересні-жовтні, місяць Пасхи робився першим місяцем в ізраїльському релігійному календарі. Саме в цей час збирали урожай ячменю, це був березень- квітень. З введенням нового календаря євреї отримували і нове свідчення що це є обраний народ істинного Бога.
Господь хоче вивести свій обраний народ з полону від Єгиптян. Фараон не слухав Господні накази і не хотів відпускати євреїв з полону. Відповідь на не послух фараона до Божого наказу, Бог гнівається на фараона і на всіх хто створює перешкоди поклонятись правдивому Богу. Бог карає тих хто перешкоджає поклонінню Йому і хоче покарати тиранів смертю їх перворідних дітей, тобто перших народжений. Бог хоче покарати Єгипет настільки сильно що відібрати у Єгипта перших народжених дітей. Бог пошле ангелів які нашлють на дітей смерть. Єгипет зазнає гірку втрату своїх перших народжених дітей. В ранці буде плакати весь Єгипет за своїми дітьми.
Бог ненавидить тих хто перешкоджає проповіді Його Слова, хто перешкоджає поклонятись істинному Богу, Він ненавидить тих хто не дає свободу поклонятися люблячому Господу. Бог проклинає і карає таких тиранів, що чинять супротив пізнанню істинного Бога. Такі анти-християнські режими виступають проти Бога, проти проповіді Євангелія і поклонінню Господу. Ми можемо згадати: СРСР - яка масами вбивала християн, руйнували церкви і зсилали в Сибір — пастирів і мирян. Так багато було вбито лютеран на території України, всі храми були зруйновані, Теодор Ярчук став однією з жерт цього комуністичного режиму. Так само робили в Китаї, в північній Кореї, В'єтнамі. Сьогодні опір проповіді Слова Божого і поклонінню правдивому Богу чиниться в ісламських країнах Африки та Азії. Вони наслідували приклад єгипетського фараона та його війська. В наслідку цього вони отримують покарання від Бога. І Господь не забариться з покаранням тих, хто чинить опір істині, тому хто чинить опір проповіді Євангелія. Їх чекає смерть, якщо вони далі чинитимуть опір і перешкоджатимуть проповіді Євангелія і не розкаються вони отримають вічну смерть і страждатимуть у пеклі разом з їхнім володарем — дияволом.
Словосполучення "збір Ізраїлевої громади" (Вих. 12:6) вживається тут у Старому Заповіті вперше - по відношенню до народу. Воно знаменує початок нового. Кожна сім'я розходилась по своїх домівках і так святкували Пасху. У десятий день цього місяця кожна єврейська родина мала відібрати собі агнця. Якщо сім'я, є маленькою та не може з'їсти всю тварину цілком, то їй треба було розділити цю пасхальну їжу з іншою сім'єю. Агнець мав бути однорічним, чоловічої статі, без пороку. Господь нам каже через послання до Євреїв: “Отакий бо потрібний нам Первосвященик: святий, незлобивий, невинний, відлучений від грішників, що вищий над небеса” (Євр.7:26). Отже агнець символізує Первосвященика який видав себе замість нас. Цей Агнець є Ісус Христос і він не має пороків людських, бо Христос є правдивий богочоловік, святий без гріха, не грішний, праведний що є правдивий Бог. Через чотири дні кожну таку тварину слід було заколоти з настанням вечора.
У цих віршах даються настанови, як саме дотримуватися Пасхи. Хоча це свято справлялося в кожному ізраїльському будинку, ритуал поклоніння, який чинять одночасно і спільно, повинен був сприяти згуртуванню євреїв в єдину спільноту. Кров тварин наносили на одвірки і перекладини, а м'ясо їх - пекли, і люди повинні були їсти його з прісним хлібом і з гіркими травами. Заклання тварин замість вбивства в хатах ізраїльських первонароджених синів, і кроплення дверей кров'ю служили прообразом замісної смерті Христа. Він - "наш Пасхальний Агнець", "невинний і чистий Агнець" . Принесення Їм Себе в жертву є той засіб, вдаючись до якого, віруючі в Ісуса Христа рятуються від жаху духовної і тілесної смерті.
Гіркі трави символізували печаль і горе з причини минулої гріховності, та гіркі спогади про перебування ізраїльтян в єгипетському рабстві. Хліб, спечений без закваски, символізував їх поспішний відхід. М'ясо слід було пекти, а не їсти його сирим, як робили деякі язичники. Всю пасхальну їжу люди повинні були їсти поспішно, будучи одягнені в дорогий та красивий одяг. Святий Апостол Петро нам каже: “Тому то, підперезавши стегна свого розуму та бувши тверезі, майте досконалу надію на благодать, що приноситься вам в з'явленні Ісуса Христа.” (1Петр.1:13). Саме з'явлення Христове змінює хід нашого спасіння, його любов що проявляється у жертві на Голгофі. Таким чином під захистом пролитої крові все суспільство повинно було згадувати про очищення від гріха і про те, що вони були прибульцями в чужій землі. Пасха Господня означає, що Пасхальний агнець призначався для Господа. Бог сказав, що в ту саму ніч, після того, як ізраїльтяни з'їдять Пасхальних агнців з травами і хлібом, Він вразить всякого первістка у кожній єгипетській сім'ї. Ця остання кара переслідувала ту ж мету, що і всі попередні: здійснити суд над усіма єгипетськими богами, продемонструвавши таким чином, що Бог є істинний Господь. Старшому синові фараона і його спадкоємцю, мабуть, приписувалися властивості божества. Кроплення кров'ю ізраїльських будинків давало захист від смерті, коли Бог губив єгипетських первістків. Як кров тварини служила засобом уникнути смерті, так кров, пролита Ісусом Христом, зробилася засобом виправдання і спокути віруючих.
Дорогі у Христі, в сьогоднішньому тексті важливу роль грає кров агнця, якою помічають двері кожна віруюча єврейська сім'я. Бог показує Ізраїлю на іншу жертву, на дуже важливу жертву, на правдивого Агнця Ісуса Христа, саме Ісус Первосвященик жертвує Себе Агнця заради усіх нас. І ця Його кров викупає нас від вічної смерті. Його кров омиває всі наші гріхи, і ми через Його жертву становимось чистими, святими, через Христа. Всі наші гріхи прощені Богом, і ми маємо спасіння через цю жертву Агнця — Христа.
Але Ісус не зупиняється на цьому, перед своєю жертовною смертю, Він започатковує важливе таїнство, Господню Вечерю — коли ми приймаємо тіло Агнця Христа в виді хліба та кров Агнця Христа в виді вина. Сьогодні ми святкуємо започаткування Христом цього таїнства. Кожної неділі ми приймаємо Кров Христа, та Тіло Христове, ми укріплюємось у нашій вірі, через цю кров Агнця ми отримуємо прощення всіх наших гріхів. Все це ми отримуємо завдяки любові Бога до нас, яку ми ні якими ділами не заслужили. Дорогі у Христі сьогодні ми будемо споживати тіло і кров Святого Агнця Христа. Саме сьогодні і кожну неділю ми зустрічаємося з Агнцем нашим Спасителем, Викупителем Ісусом Христом, через Господню Вечерю. Завдяки цій зустрічі ми залишаємося спасенними, але не через те що ми приходимо до церкви, а через те що Бог нас спонукає приходити до церкви слухати Його Слово та споживати у Церковній спільноті тіло та кров Христа. Апостол Павло нам каже: “Отож, очистьте стару розчину, щоб стати вам новим тістом, бо ви прісні, бо наша Пасха, Христос, за нас у жертву принесений.” (1Кор.5:7). Своєю смертю на хресті Христос здійснив істинне призначення юдейського жертовного пасхального агнця. Христос, Агнець Божий, був розп'ятий в день Пасхи, святкування якого почалось напередодні вечора, після завершення пасхальної трапези. Отже жертва звершилась. І ми більше не потребуємо ніякої жертви, бо жертва правдивого Агнця потрібна була бути одна.
†І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі.(Флп 4:7)†
Християни не залежать від самостійної еволюції в реалізації свого потенціалу чи здобутті сенсу життя. Вони знають, що повного саморозкриття вони досягають тільки у відносинах з Самим Творцем. Пізнання вічного Творця не знаходиться в межах обмеженого людського буття. Воно явлено Самим Творцем в Ісусі Христі і Святому Письмі. Тільки за допомогою об'явлення Божого і благодаті чинного в людині Святого Духа ми можемо зрозуміти, що Бог є Бог любові, Який не залишив людство, незважаючи на його відчайдушні спроби підмінити Бога самим собою. В Ісусі Христі, Своєму одинцем, Бог примирив із Собою навчань.
Це, разом з тим, не означає, що християни виходять переможцями з будь-яких спокус і скорбот. Вони не претендують на досконалість чи навіть на те, що в них є хоч щось добре. Живучи у світі, який перекручений бунтом проти Бога, християни визнають, що перебувають у стані конфлікту між «даром праведності» і необхідністю простягатися вперед, «не досягнемо Чи ми, як досяг нас Христос» ( Флп. 3:12 ). Вони залишаються уразливими для спокус Сатани, проте вони впевнені в прощенні, дарованому в Ісусі Христі. Занадто часто християн представляють у карикатурному вигляді, як люди, які вважають себе вище всіх інших. У житті християнина немає місця гордині і зарозумілості, оскільки на будь-якому етапі життя він сповідує: «По дару благодаті Божої » (Еф. 3:7).
Слово Боже, Біблія, є джерелом духовного життя і стандартом, в порівнянні з якими мають оцінюватися будь які духовні вчення. Прихильники New Age можуть бути дуже красномовні, підносячи свій обман. Деякі з них викладають свою віру в божественність людства, виражаючись цілком прямо і називаючи речі своїми іменами. Інші завуальовано говорять про свої переконання, вдаючись до християнської термінології, яку начиняють своїм сенсом в дусі New Age. Наприклад, багато прихильників New Age згодні, що «Ісус є Христос», проте в зовсім іншому сенсі, ніж про це свідчить Біблія.
Існує досить вагомі причини для антипатії, яку послідовники New Age відчувають до історичного Христа. Ісус кидає виклик всім їхнім поняттям і крушить все їх наміри ... ( Він ) не просто виключно доброю людиною .. , в якому живе Христос або Космічна Свідомість, як стверджує New Age. Він - Цар царів, і Господь пануючих. Ніхто не приходить до Отця, як тільки через Нього ( Івана 14:6 ) (Martin , The New Age Cult , стор 39).
Прихильники New Age не можуть заперечувати того впливу, який чинився Ісусом з Назарету на західний світ. Вони змушені помістити його високо або на саму вершину в своєму переліку Боговтілення або піднесених вчителів. Тому Ісус - шанована особистість в русі New Age, проте не як біблійний Христос. Христос в розумінні New Age - це лише одна з « божественних особистостей », що були в історії. Його місія, подібно місії багатьох великих вчителів минулого і сучасних гуру New Age, полягала в тому, щоб повернути широкі маси до усвідомлення власної божественності. Збочення істини в New Age поширюється не тільки на Біблію, тому християни повинні бути уважні до будь істині і насторожує щодо історичних фальсифікацій. Наприклад, твердження, що стародавні єгиптяни вірили в реінкарнацію, зовсім не відповідає фактам. Крім відсутності будь-яких вказівок на реінкарнацію в документах античності, самі похоронні ритуали Єгиптян були засновані на вірі в те, що померлий вже не повернеться на землю. Ще більш кричущим є твердження про те, що вчення про реінкарнацію містилося в Біблії доти, поки Юстиніан в 553 не заборонив його на Другому Константинопольському Соборі. Інші звинувачують у цьому імператора Костянтина і Нікейський Собор. Отці Церкви знали про реінкарнацію як про язичницькому віруванні ( «Одне з химерних повір'їв язичників», Григорій Ніський, 335), однак Отці цитували аж ніяк не «усічену» Біблію. Оріген, якого прихильники New Age часто називають учителем реінкарнації, був автором розгорнутого трактату про згубність цього вчення. Він говорив: «Ми цього не знаходимо у Святому Письмі зовсім». Тим часом ці омани повторюються авторами New Age знову і знову, вони цитують один одного доти, поки їх слова ні починають здаватися фактами.
Обман також криється і в тому, що окультний New Age називає реінкарнацію вченням надії. Поїздка по містах Індії, де ідеї «нового» століття тримали людей у рабстві століттями, відкриє вашому погляду голод, злидні, хвороби, експлуатацію та цілковите відчай, що виникає з невблаганного закону карми, реінкарнації і вчення про самообожнювання. Чи не це «останній еволюційний стрибок», «золотий вік», до якого веде рух New Age людство?
Християнам необхідно навчитися відрізняти істину від брехні, якщо вони хочуть дотримуватися всіх запобіжних заходів. Належить чітко розрізняти безпосередньо New Age Століття і те, що тільки здається таким ( в силу схожості термінології тощо). Занадто загальні судження, як правило, ні до чого не приводять. Ярлик New Age не можна вішати на все, що має справу з самовдосконаленням, розумової дисципліною або глобальним поглядом на вирішення проблем людства. Не всякого, хто вживає модні слівця з лексикону New Age, можна вважати прихильником цього руху. Незважаючи на те, що президент Джордж Буш [старший] з ентузіазмом говорив про «точки світу», його не можна автоматично зараховувати до розряду прихильників New Age. Не можна робити поспішні висновки, засновані лише на термінології. Для розпізнання справжніх ідей New Age необхідний більш широкий змістовний контекст.
Також слід зазначити, що хоча багато корпоративних мотиваційні семінари поволі, під маскою розвитку людського потенціалу насаджують принципи New Age, не всякі семінари з особистого розвитку обов'язково сповідують філософію «Нового століття». Багато хто з них можуть виявитися корисними для християн в плані професійного та особистого зростання. Такі семінари можуть допомогти звільнитися від ірраціональних страхів, самобичування і негативного сприйняття обставин, вони можуть навчити пізнання себе через переживання і випробування, підтримувати і берегти гідність кожної людини, включаючи людей похилого віку, хворих, беззахисних і знедолених.
Деякі критики руху New Age звинувачують вчителів «Позитивного сповідання» та організації «Слово / Віра» у проповіді ньюейджевскіх принципів. Звичайно, існують деякі паралелі між проповідниками «успіху» і глашатаями New Age. Однак існує величезна різниця між невірним застосуванням Євангелія та його відвертим запереченням. Деякі вчителі «успіху» дійсно наближаються до мислення New Age, коли представляють Євангеліє як формулу управління Богом для досягнення бездоганного здоров'я, необмеженого добробуту і успіху у всіх підприємствах. Ця «теологія слави» пошкоджує Слово Боже тим, що веде увагу від хреста Христового, однак це не те ж саме, що New Age, який відкидає Бога Творця, Спасителя і Освячуючого. Для християн, однак, пошук істини, як тимчасової, так і вічної, не повинно бути самоціллю. Цей пошук покликаний зробити нас більш проникливими в тому складному світі, в якому ми живемо.
