Veni, veni Emanuel - Прийди, прийди, Месіє

Прийди, прийди, Месіє наш, Ти дітям своїм щастя даш,
Прийди бо стогнемо в ярмі гріха, розсварені й слабі.
Приспів: Ізраїлю, народе мій, радій, гряде Спаситель твій.

Й цей раз, Спасителю, зайди, під нашу стріху загости,
Звільни від горя та гріхів почувши наш благальний спів.
Приспів: Ізраїлю, народе мій, радій, гряде Спаситель твій.

О, Божий Сину, з неба злинь, і на поталу нас не кинь.
Темноти пітьму рознеси, і світлом волі осіни.
Приспів: Ізраїлю, народе мій, радій, гряде Спаситель твій.

Почуй наш спів у небесах, і покажи нам волі шлях;
Ми певно дійдем до мети, як нашим вождем станеш Ти.
Приспів: Ізраїлю, народе мій, радій, гряде Спаситель твій.

М. Сяреля: Адвент

"Адвент" означає пришестя. Ісус Христос є Той, Хто був і Хто є і Хто прийде. Під час Адвенту народ християнський згадує те, як прийде Ісус Христос.
Ісус одного разу вже приходив. Син Божий став чоловіком і викупив наш гріх. Це перше пришестя Христа ми особливо святкуємо в Різдво. Хоча Різдво проводиться в церковних богослужіннях і в колі сім'ї, додатково визнано корисним влаштовувати в церкві спеціальне передріздвяне свято під час адвенту. Таким чином ми можемо співати старі, знайомі різдвяні пісні, і представляється можливість поговорити з іншими віруючими. Пригадується різдвяна звістка, і ми належним чином налаштовуємося на великий день - Різдва. Серед різдвяної святкової метушні знову і знову приходять на думку слова: "Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь." (Лук. 2:11). Вони доставляють радість і допомагають нам терпляче і з любов'ю нести той тягар, який покладають на багатьох приготування до свята.
Ісус приходить до нас постійно. Це відбувається через Євангеліє і таїнства, яких дотримується віра. Адвент починає новий церковний рік. У той же час, це стимул постійно вживати Слово і таїнства. Бо в них у нас є Христос. Слово і таїнства знаходять велику цінність, коли ми розуміємо, що в них присутній Господь Ісус Христос, Син Божий, Який пролив святу Кров Свою за нас. Якщо ми відкидаємо проповідь, згідну зі словом Божим, і спільне богослужіння християн, то насправді говоримо Христу: "Не приходь до мене, Ти мені не потрібен." Звичайно, християнину не слід слухати яку потрапило проповідь. Він повинен слухати вухом вівці, де голос Христа, і слідувати за ним. Де голос Христа, там і Він Сам. Християнин повинен проповідь перевіряти Письмом.
Одного разу Ісус прийде до всіх людей в один і той же час видимим чином. Той момент приховано від нас. Тоді буде Христос тримати суд. Ті, хто цього часу надіявся на Кров Христову, врятуються від вічного гніву. Ті, хто не увірував в Нього, будуть засуджені на вічні муки. Нині в нас час благодаті. Будемо ж готуватися прийняти Царя царів. Будемо ж пильнувати і молитися!
- М. Сяреля "Слово - джерело життя."

Зустріч з семінаристами: грудень

Зустріч в грудні

В минулу неділю відбулась третя зустріч зі семінаристами при громаді "Св. апп. Івана та Якова".
На такі зустрічі ми запрошуємо не тільки молодь з Тернопіля, але й молодь з Воробіївської громади. Тему яку ми досліджували під час зустрічі була: "Як ми оцінюємо свої та чужі вчинки?"
Під час зустрічі ми розібрали як ми мислимо, як ми можемо розуміти чи виправдовувати свої вчинки забуваючи про те що каже Біблія. Що Слово Боже каже про те як треба оцінювати свою вчнки та вчинки ближнього. Цю тему підготував брат - Володимир Масков
Після розгляду теми була проведена вікторина - в кінці якої учасники отримували скромні призи.
На зустрічі було більше молоді ніж в минулу зустріч.

Про закрите Причастя

Пастор В.Хаустов дає Таїнство Вечері Господньої

У нашій лютеранській церкві ми практикуємо закрите Причастя, наполягаючи на тому, що брати участь у Таїнстві дозволено тільки гідним членам лютеранської церкви ... Коли людина причащається біля вівтаря будь-якої церкви, він тим самим публічно сповідує віровчення цієї церкви і вступає в спілкування з тим, з ким він причащається ... Не існує спілкування ближче, ніж спілкування в Святій Євхаристії. Іновірців не слід допускати до Таїнства. Той, хто не вірує, що в Таїнстві Христос подає нам Свої справжні Тіло і Кров, і що причасники приймають їх своїми устами, незалежно від своєї гідності, не розмірковує про Тілі Христовому (1 Кор. 11:29) і ні за яких умов не може бути допущений до Таїнства. Але навіть той, хто сповідує істинну присутність Христового Тіла і Крові, не приступить до Таїнства, якщо він не є і не має наміру стати членом істинної Євангелічно-Лютеранської Церкви, але хоче залишатися римо-католиком, баптистом, пресвітеріаніном, методистом або членом будь-якої іншої з церков Реформації, якщо тільки йому не загрожує смерть ... Потрібно пам'ятати, що людина, яка причащається у вівтаря церкви, тим самим сповідує віровчення цієї церкви. Ми маємо право вважати, що ті, хто причащається біля наших лютеранських вівтарів сповідують віру лютеранської церкви. Сам Господь вимагає, щоб кожен християнин вірою брав Слово Боже цілком, а не тільки якісь його частини, Мт. 28:20.
— John Fritz, Pastoral Theology, St. Louis: CPH, 1932, p. 135.
Взято тут: http://www.liveinternet.ru/users/1650027/post114153346/

Молитовний роздум на день Св. Климента Римського, пастиря

«А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх. І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені. А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут! Зажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили. І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися? А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім. І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його. І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні. І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.» (Дiї.16:25-34)

Шановні мої читачі! Сьогодні наша церква згадує Святого пастиря Климента Римського. Його життя було присвячене Богу, тому, що він вірив у Ісуса Христа і бажав ділитися новиною про Господа зі всіма людьми. Це той Климент, який допомагав апостолу Павлу під час шляху до Філипп. Бог у проповіді Євангелія привів Св. Климента на територію Криму в Інкерман, де він успішно проповідував Слово Боже і хрестив кожного дня приблизно 600 людей. 

Але давайте перенесемося до нашого тексту. Павло і Сила будучи у Филипах  проповідували Слово Боже - були гонимі та кинуті до в’язниці. Потрапивши у горе Св. Павло і Сила моляться до Бога та співають пісні Господу -  і пісні ці чув не лише Господь, але і в’язні та охоронці. Павло та Сила славили Господа та уповали на Визволителя – Ісуса Христа. Через деякий час почалося земле трясіння,  що навіть усі в’язничні двері відкрились, а кайдани з усіх спали. Господь відповів на молитви своїх дітей. Ніби не час для проповіді, але це не так. Охоронець який повинен був слідкувати знаючи, що його стратять, вже готовий був вбити себе мечем. Але Бог робить те, що врятує цього охоронця. В’язні, які залишилися на свободі не бігли, вони стояли та нічого не робили, хоч вони могли тікати.Побачивши такий стан охоронця, Павло каже нічого не роби, бо всі на місці. І це є Боже чудо, всі в'язні на місці. А охоронець вивів проповідників Господніх та каже: «Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?». Охоронець повірив Богу, Господь вчинив так щоб охоронець чув ці пісні Павла та Сили про Ісуса. Та не тільки пісні чув охоронець мабуть чув і молитви Павла та Сили. Охоронець почув Слово Боже та побачив чудо Боже. І він задає найважливіше питання, яке може задати людина! Як бути спасенним? Як спастися? Як не потрапити у пекло?  Багато людей та деякі проповідники можуть сказати просто роби добрі діла, виконуючи Закон Божий.

Але такої смертельної відповіді не сказав Павло, він каже слова про спасіння через віру: «Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.» Як важливо мати віру, щоб мати спасіння. І цю віру ми не можемо мати самі по собі, бо її дає Бог через Слово. Так і охоронець чув Слово і увірував. 

Далі ми бачимо найважливішу дію після віри. Охоронець був охрищений Павлом разом зі своєю сім’єю.  І охрестилися вони не просто так, а негайно, тобто не зневажаючи це велике Таїнство Хрищення. І радів, прославляючи Господа той охоронець що Господь його спас та дав необхідне для спасіння – віру у Ісуса Христа.

Охоронець христиться, але не тільки він але й весь дім його увірував і всі від маленьких дітей до людей похилого віку охристилися. Це видатна подія в нашому християнському житті – Хрищення. Як каже апостол Павло: «Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса!Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!(Гал.3:26-27)» Маючи віру та Хрищення ми маємо Христа нашого, який замість нас постраждав на Голготі. Тепер ми христові. Саме через Хрищення наш старий Адам був потоплений і була народжена нова людина. Наше Хрищення діє й сьогодні в нас. Ми мусимо каятися щодня у своїх гріхах, потопляючи свого старого чоловіка, тим самим воскресаючи нову людину, яка буде чиста та праведна перед Богом. Маючи Хрищення ми маємо вічне життя. Тому Бог врятував двічі охоронця – перший раз було фізичне врятування. Другий раз Бог дав охоронцю вічне життя через віру та Хрищення.  Тож прославимо нашого Господа!

Молитва на день Святого Климента Римського 

Зустріч з семінаристами: листопад

Зустріч в листопаді 2011

В минулу неділю відбулась друга зустріч зі семінаристами при громаді "Св. апп. Івана та Якова".
Саму ідею зустрічі запропонував семінаристам ректор Вогт. Після домовленості з пастором громади - Тарасом Коковським, нам дозволили проводити такі зустрічі.
На такі зустрічі ми запрошуємо не тільки молодь з Тернопіля, але й молодь з Воробіївської громади. 
Тема зустрічі була: "Церква. Як важливо ходити до церкви!"
Під час зустрічі ми розібрали що таке Єдина Християнська Апостольська Церква, що таке видима та невидима церква. Ознаки церкви та як називали церкву в Біблії. Цю тему підготував ваш покірний слуга - Сергій Березін
Після розгляду теми була проведена вікторина - в кінці якої учасники отримували скромні призи.
На жаль молоді приходить мало, але приходять ті - що зацікавлені Словом Божим!

Зібралися навколо Слова Божого

От такий приз можна отримати граючи у вікторину  

МОЯ ПЕРША ПРОПОВІДЬ: Людина не може зробити те, що може Бог

«І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя? Ісус же йому відказав: Чого звеш Мене Добрим? Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог! Знаєш заповіді: Не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не свідкуй неправдиво, шануй свого батька та матір. А він відказав: Усе це я виконав від юнацтва свого! Як почув це Ісус, то промовив до нього: Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною! А він, коли почув це, то засумував, бо був вельми багатий. Як побачив Ісус, що той засумував, то промовив: Як тяжко багатим увійти в Царство Боже! Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти... Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!» (Лук.18:18-27)

1)       Спасаюча себе людина

а) Самовпевнена людська гріховність

Шановні брати та сестри! Уявіть собі сучасних українських багатіїв, що відкидають Бога, наскільки вони схожі на цього юнака. Багато хто з них займається різними благодійними фондами, ніби роблячи добро всім навколо, ніби підкупаючи своє сумління і Бога. Багатьох з них ми можемо побачити по телебаченню, на святковому богослужінні під час Різдва чи Великодня. Але в їхньому серці як і в серці багатого юнака відчуваються сумніви - вони не мають мира з Богом. Вони мають все необхідне і на багато більше для того щоб прожити, але їхнє сумління підказує їм, що щось не так. Їхня гріховна природа хоче примирення з Богом, методом підкуплення Бога. Але чи можна купити прощення гріхів, чи можна мати спасіння такою ціною?

Так одного разу, вирішив підійти до Господа один з молодих начальників. Він напевно вже чув про Ісуса Христа, про багато зцілень нашого Господа і боротьба в його сумлінні привела його до Ісуса. Молодий хлопець не знає що робити, багатій сприймає Ісуса, як юдейського вчителя,  він настільки далекий від справ духовних, що починає свою розмову зі лестощів (немов хоче скласти добру угоду), він каже: «Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя?».  Самовпевнений молодий бізнесмен хоче купити вічне життя. Молодий хлопець думає що він може купити Бога. Але хіба від нас залежить чи вспадкуємо ми щось чи ні? Вспадкування чогось залежить не від нас, а від того хто може надати щось у спадок. Бог не хоче щоби ми – недосконалі, самовпевнені грішники  щось робили бо це не в наших силах. Ісус Христос, наш Господь чітко відповідає на ці лестощі, немов підштовхуючи хлопця до правильної відповіді. Ісус каже ці слова як людина, а не як Бог. Господь каже що: «Ніхто не є Добрий, тільки Сам Бог!» Ніхто не є Святим тільки Бог, не хто не є досконалим, добрим, гідним вічного життя, але тільки Бог гідний цього. Господь далі перечислює заповіді Божі. Господь знав на перед, Ісус бачить серце багатія, яке проголошує себе праведним, гріх проголошує себе головним. Хлопець впевнений що все добре, він виконав весь закон, а що не виконав то можна купити. Але Ісус Христос не даром проголошує ці заповіді – це п’ять заповідей. Ми можемо сказати напевно що Господь побавчивши серце юнака, побачив які заповіді найбільше хлопець не виконував, та перечислив їх.

б) Результат виконання діл для спасіння.

Але хлопець, як кожний грішник само проголошує свою без гріховність. Багатий Юнак каже: «Усе це я виконав від юнацтва свого!» Хлопець каже що вже виконав він все, більше нема чого виконувати. Все! Заповіді закінчилися!

Почувши цю само праведність, Ісус одразу реагує, Він каже слова, які розчарують і засмутять молодого багатія. Юнак думав, що все він виконав і більше не треба нічого виконувати.  А Ісус знаючи тверде серце хлопця, одразу б’є в найболючішу частину – багатства. Ісус каже: «Одного тобі ще бракує: Розпродай усе, що ти маєш, і вбогим роздай, і матимеш скарб свій на небі. Вертайся тоді, та й іди вслід за Мною!»

Багато людей читаючі ці вірші, вважають що Ісус має на увазі в цих віршах нову заповідь – розпродати все. На справді Ісус Христос хоче щоб люди слідували за ним – ставили на перше місце Бога.

Юнак так не робив, на першому місці в нього стояли багатства, сьогоднішні багатії які пропагують гроші , таким чином підкреслюють що для них важливі багатства. Кожна людина має властивість ставити на місце Бога когось чи щось. Юнак засумував, молодий начальник не міг розлучитися зі своїм скарбом, він відштовхнув найдорогоцінніший скарб – Ісус Христа.

Сьогодні багато людей та деякі церкви наголошують про спасіння ділами. Вони як той юнак, хочуть заблагати та підкупити Бога  своїми добрими ділами. Вони наголошують про спасіння добрими ділами. Багато святих отців свого часу покладалися частково на себе у спасінні. Але цей результат гріховної самовпевненості в тому що людина може догодити Богу ділами, не призводить до спасіння. І результат призводить до халепи.

«А всі ті, хто на діла Закону покладається, вони під прокляттям. Бо написано: Проклятий усякий, хто не триває в усьому, що написано в книзі Закону, щоб чинити оте!»(Гал.3:10) Саме так каже Святий Дух через апостола Павла. Закон не може давати людям життя, він може тільки травити гріх – і це є прокляття, бо Закон з’їдає душу. Спасіння встановлене Ісусом не через добрі діла. А виконати Закон людина повністю не може. Тож людина може потрапити в місце про яке попереджав Ісус – Пекло. Саме пекло є місцем для тих хто вирішив стати як Бог – думаючі виконати чи само проголошувати своє повне виконання закону – яке не можливо людині. Людина, що думає сама себе спасти отримає прокляття, вона буде проклята самим Богом і горітиме у пеклі. Людина що каже що вона виконала весь закон, немов ставить себе на місце Бога. Юнак хоче виконати те що людина в принципі не може виконати. Все це є гріх і якщо ми хочемо таким чином отримати спасіння нам варто покаятися і доручити наше спасіння Богові.

2)      Спасаючий людей Бог

а) Виконати закон може тільки Бог

Дозвольте вам розповісти одну історію із біографії видатного спортсмена. Один з видатних атлетів світу, олімпійський чемпіон та дев’тнадцяти кратний світовий  рекордсмен  по важкій атлетиці, повинен був повторити свій особистий  рекорд та підняти 200 кг на одному тренуванні. На цьому тренуванні удостоєний був споглядати один молодий починаючий атлет. Молодий спортсмен дуже хотів бути чемпіоном і задумав підняти першим цю занадто важку вагу. Перед тим як повинен підняти штангу чемпіон, молодий самовпевнений юнак вирішив підняти цю вагу. Підійшовши до штанги хлопець не зміг ані трохи підійняти її. Коли хлопець зрозумів що йому не варто це було робити він побачив навколо багато тренерів та спеціалістів які реготали над цими слабкими спробами. І тоді підійшов чемпіон і підійняв цю важку для хлопця штангу. Засмучений хлопець сидів та дивився на чемпіона. А сам чемпіон коли скинув штангу на підлогу перше підійшов до хлопця та сказав: «Не варто було робити те, що ти не можеш робити!»

Як на цього молодого спортсмена схожий – цей багатий юнак, вони хочуть зробити те на що вони не призначені. Ми не призначені самі себе спасати. Ця робота для Бога. В цій історії чемпіон є прототипом нашого Господа. Ісус Христос взяв на себе велику вагу виконання Закону на яке ми не здатні. Ісус каже: «Як тяжко багатим увійти в Царство Боже! Бо верблюдові легше пройти через голчине вушко, ніж багатому в Божеє Царство ввійти...» Тут Господь каже в чітко що не можливо людині спастись. Але Господь був призначений на це. Саме Ісус народився, і від початку народження виконував Закон. Він виконав те на що ми не спроможні від самого народження. Він був обрізаний, охрещений за ради нас. Він кожного разу біг до Єрусалиму, щоби виконати Закон. Ісус виконав закон. Тепер ми не під владою Закону. Нас визволив Ісус – справжній чемпіон!

б)  Очистити від гріха може тільки Бог

Далі ми читаємо по тексту: «Ті ж, що чули, спитали: Хто ж тоді може спастися?А Він відповів: Неможливеє людям можливе для Бога!» Наше спасіння не залежить від виконання Закону бо Ісус виконав Закон. Але хто ж нас очистить від гріхів? Теж наш Господь. Наш Господь підняв велику штангу нашого спасіння – Він підняв виконання Закону та взяв на себе всі гріхи людства. Людині ніколи не зможе зробити те що зробив Бог. Можливо Богові все, Господь зробив все для нашого спасіння, він помер щоби ми були з ним. Він помер щоби ми грішники не загинули, а мали спасіння від вічної смерті. Ісусова штанга складається зі двох гир і ці гирі не може підняти людина.

Господь хоче щоби ми довірили справу спасіння Йому, бо саме Йому це призначено – нашим Небесним Отцем! Тож нам не варто надіятися на себе у справах спасіння, а тільки на нашого Господа – Ісуса Христа, який виконав всі умови. Ісус нас спас щоби ми йому довірилися і мали спасіння! Давайте казати Богу як Яків Ізраїль казав: «Спасіння від Тебе чекаю, о Господи!  (Бут.49:18)». Амінь!

Обіймаючий Спаситель

"Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч. Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене. Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли? Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили" (Матв.25:31-40)
Шановні читачі, дозвольте мені розповісти вам одну притчу - "Як Спаситель в гості до Марійки ходив": "В одному місті жила жінка, вона була віруючою і кожну неділю ходила до храму, кожен день вона молилася до Господа та читала Слово Боже. Поруч з нею жив хлопчик - Василь, його мати померла, але передала хлопчику любов до Бога. Батько Василька пиячив з горя. І от одного разу, після відвідання Марійкою церкви, вона побачила янгола, і він сказав, що до неї в гості в цей день прийде Ісус Христос. Марія дуже зраділа і побігла до магазинів купляти дорогу їжу для Бога. Та Василько теж побачив ангела та почув ті ж самі слова, та зрадів і побіг до дому чекати коли Спаситель до Марійки прийде. Василько так чекав Спасителя що відчинив вікно та чекав коли Ісус Христос з'явиться його сусідці. До Василя приходили друзі та він жадав побачити Ісуса. І от тут з'явився маленький хлопчик бездомний сирітка за я ким гнался натовп дітей з метою побити хлопчика. Цей малюк прибіг до Марії, постучався в двері та забіжав весь брудний у чисту квартиру Марії. Розлючена Марія вигнала малюка. А Василько побачивши крик дітей заступився за хлопчика та привів малюка до себе в гості. Василь нагодував, напоїв малюка та ще й дав свою одежу. А коли Василь відвернувся то малюк зник. Проте на дворі почав простити дати поїсти обідраний чоловік. Почувши крик Марійка відчинила вікна та прочитала голодному лекцію про те що треба працювати, ходити до церкви, молитися Богу і тоді Він допоможе, та зачинила вікно. Та Василько теж почув чоловіка, та запросив його до себе до дому. Василь нагодував голодного і коли відвернувся то чоловік зник. А на дворі почався дощь і на лавці сиділа молода жінка з немовлям. А Марійка готувалася в той час, розклала великий стіл, запалила свічки та молилася читаючи Євангеліє. А коли Марійка побачила жінку то почала кричати та принижувати матір. А Василько побачивши жінку з немовлям запросив її до дому та дав місце для сну. А сам відійшов та почав молитися: "Господи коли Ти прийдеш до тітоньки Марійки зайди милосердний й до мене, будь ласко!". Настала ніч і Марійка засмутилася та почала збирати їжу та готуватися до сну. А коли лягла спати, то побачила велике світло та Ісуса Христа. І сказала Марійка: "Господи а я чекала тебе в день, а ти в ночі прийшов!". Господь відповів Марійці: "Я приходив в день три рази, а ти мене виганяла!". Тоді Господь розповів Марії про три рази! А Марійка розкаялася!" 
Ісус милосердний до нас, Він постраждав за нас на хресті, проявляючи свою любов до нас. В Євангелії ми читаємо про Господа який судить. Ісус не каже що Він голий, голодний, хворий та ув'язненний. Господь хоче щоби ми були милосердними до ближніх, любили людей. Ісус хоче бачити добрі справи не за для нашого спасіння, а за для того щоби ми свідчили про Нього своїми ділами. Ісус забуває про наші гріхи через те, що вони змиті Його кров'ю. Цими словами в євангелії Господь хоче сказати: "Ті що отримали благодать (любов божу) стає милосердним ".
Подумайте про хлопчика Василька, він жадав Христа, він робив ці справи не для того щоби спастися, він робив їх тому що в ньому жив Ісус, Святий Дух спонукав Василька до добрих діл. Віра у Христа дає добрі плоди, ми робимо добрі діла через те що любимо Ісуса Христа, який постраждав за нас.

Тільки подумайте: Ісус простягає свої руки на хресті у відкритій формі, готовності прийняти всіх хто розкаявся, всіх хто вірить у Спасителя і він хоче щоби ми простягли й свої руки до ближнього  - таким чином свідчити про обійми розп'ятого, страждаючого Ісуса Христа - нашого Спасителя!

Молитовний роздум в день Св. Єронима, перекладача Святого Писання.

«Нехай книга цього Закону не відійде від твоїх уст, але будеш роздумувати про неї вдень та вночі, щоб додержувати чинити все, що написано в ній, бо тоді зробиш щасливими дороги свої, і тоді буде щастити тобі.» (Iс.Нав.1:8)

Сьогодні день Св. Єронима. На протязі свого життя Єроним досліджував Святе Писання. Свого часу він переклав Біблію на латинську мову – щоб всі люди могли читати  Слово Боже. Єроним читав і досліджував Біблію зі своїми друзями і спонукав досліджувати і роздумувати над Святим Писанням елітних жінок – панянок Риму. Св. Єроним на протязі життя досліджував екзегетику та ісагогіку різних книг Святого Писання. Він не міг розлучитися з Біблією  він завжди роздумував над Словом Божим і спонукав своїх друзів читати Його, є листи Єронима до різних людей. Життя Святого Єронима наголошувало на важливості Біблії в житті християнина.

Але ми сьогодні будемо роздумувати не над Св. Єронимом, а над Словом Божим.

Дозвольте вас запитати: Чи читаєте ви Біблію щодня? Чи читають щодня Біблію ваша сім’я та родина? А ваші друзі?

Господь чітко каже щоб Боже Слово не відходило від ваших уст. Читайте Слово Боже, досліджуйте його. В нашому житті дуже важливо читати Біблію, досліджувати її, роздумувати над нею. Коли ми будемо читати Слово Боже , Господь буде перебувати з нами, Святий Дух даватиме нам розуміння цих золотих Божих слів. Маючи підкріплення віри через Слово ми ніколи не відійдемо від Ісуса Христа – ми будемо спасенні. У 2 Тим 3:16 Святий Дух каже через Павла: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності...». Отже,читаючи Біблію ми будемо вчитися Божим мудростям, які нам допоможуть у цьому житті, допоможуть отримати спасіння. Нам необхідно виховуватися в праведності. Через Слово нас сам Господь виховує, виправляє нашу гріховну природу. Читаючи Писання ми знаходимося з нашим Господом, Ісус розмовляє з нами через Біблію, Він нас виправляє як маленьких діточок. Якщо ми згрішимо, то саме через Слово Боже – Біблію Ісус Христос нам докорить направить на шлях покаяння. 

Господь нас направляє на істинний шлях в темряві, бо Слово Господнє це немов світильник який допомогає нам бачити те що важко бачити. Ісус веде нас по цій стежці до спасіння через цей яскравий світильник – Біблію. Бо «Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.» (Пс.119:105)

Маючи такий досконалий світильник є поганим не поділитися з ним зі своїми рідними та друзями. Уявіть як буде погано коли жодний з ваших рідних чи друзів не спасеться. Господь хоче щоб всі навернулися на істиний шлях, де світильником є Його Слово. Ісус дав чітке повеління свідчити та проповідувати, досліджувати Його Слово. Варто згадати останню Ісусову науку де Ісус каже: « І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.» (Лук.24:46,47)

Господь каже про сенс його страждань і воскресіння, щоби ми разом з вами почали свідчити та разом досліджувати Його Слово почавши від своїх близьких та друзів.

Господь хоче щоби усі спаслися, Ісус постраждав щоби всі були виправдані. Господь любить нас і хоче щоби ми читали Його Слово, щоби ми свідчили та досліджували Біблію разом зі своїми рідними та друзями. Люблячий Господь який помер за все людство хоче щоби наші друзі та рідні теж мали такого доброго світильника не відходили від Його книги, яка дає нам змогу не схибнути у дорозі, а йти дорогою, яка зветься – Ісус Христос.

 Молитва на День Св. Єронима, перекладачаСвятого Письма і на День перекладача

Фільм про Українську Лютеранську Церкву

October 2011 - Ukraine from WELS Streams on Vimeo.

Устань, іди до Ніневії

"І було слово Господнє до Йони, Аміттаєвого сина, таке: Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє. І встав Йона, щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відплисти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця. А Господь кинув сильного вітра на море, і знялася на морі велика буря, і вже думали, що корабель буде розбитий. І налякалися моряки, і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити себе. А Йона зійшов до споду корабля, і ліг, і заснув. І сказали вони один до одного: Ідіть, і киньмо жеребки, та й пізнаємо, через кого нам оце лихо. І кинули вони жеребки, і впав жеребок на Йону. І сказали до нього: Об'яви ж нам, через що нам це лихо? Яке твоє зайняття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти народу? І сказав він до них: Я єврей, і боюся я Господа, Небесного Бога, що вчинив море та суходіл. І підняли вони Йону, і кинули його до моря, і спинилося море від своєї лютости." (Йон. 1:1-5, 7-10,15)

На морському березі у величезних підводних каменів стояв маяк. Його яскраве світло не раз рятувало моряків від загибелі. Сторож маяка суворо виконував свої обов'язки. Одного разу в штормову ніч сильний вітер загасив вогонь. Сторож помітив це, але полінувався запалити ліхтар знову. Він заспокоїв себе тим, що близько ранок і скоро почне світати.

    Якраз в цей час у прибережних скель потрапило в шторм маленьке судно.Не бачачи світло знайомого маяка, судно розбилося об скелі, а команда загинула. Так недбалість однієї людини стала причиною втрати кількох життів.

Всебачучий Бог бачить гріхи Ніневії, про ці гріхи говорить нам пророк Наум: Горе місту цьому кровожерному, воно все неправда, воно повне насилля, грабіж не виходить із нього! (Нау 3:1) І посилає свого слугу: проповідника та вчителя що зветься пророк Йона до цього міста - щоб вони розкаялися. Але Йона, як справжній сторож маяка полінувався їхати в Ніневію, а вирішив біжати від Бога. Господь все бачить і посилає шторм на морі, такий, що моряки дуже сильно злякалися. Йона розумів, що це стається через нього, бо він мав сумнів у тому що йому це завдання вдасться. Йона біжить від Бога та Його завдань, Йона біжить від поклику який дав йому Бог. Злякані моряки думають, що це через когось з них відбуваються та кидають жеребки, які вказують справжнього винуватця – Йону. Злякані, чекаючі загибелі моряки запитують у Йони хто він.  Йона розуміє, що він накоїв, він відмовився від поклику який дав йому Бог і через це він та всі на кораблі будуть потоплені. Йона каже правду, Йона сповідує Бога Творця, Йона визнає, що  боїться Творця. Моряки злякалися, ще більше, вони повинні були добро відноситись до єврея  – мабуть думали вони. Але Бог вимагав одного – Йону який все-одно виконає волю Божу. Йона радить морякам щоб кинути його, в страхові перед смертю та перед євреєм через якого на них впало таке нещастя, вони кидають пророка за борт корабля – і море стихає.  Далі пророка чекає покаяння в середині кита та покаянння Ніневії перед Богом. Сьогодні Господь каже нам: «І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! (Мк 16:15)».  Господь хоче щоб ми проповідували Слово Його. Ісус Христос хоче щоб весь світ покаявся як покаялась Ніневія. Ісус хоче щоби ми не кидали поклику і не упералися Його волі, а йшли та робили те на, що Він нас призначив. Господь обіцяє бути з нами, підтримувати нас та захищати нас. Ми, християни, покликані бути немеркнучими маяками, яким Господь довірив світити і допомагати оточуючим, і ні на секунду не забувати про свої обов'язки.  «Ви світло для світу...» (Мт 5:14) говорить Господь. Ми повинні світити про Христа, не кидати наші обов’язки а триматися їх – бо Він нам дав і доручив їх.

У 2 Петр.1:10-11: «Тому, браття, тим більше дбайте чинити міцним своє покликання та вибрання, бо, роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь. Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа.»

Петро каже що нам варто триматися нашого покликання бо тоді ми не впадемо в невір’я. Господь завжду буде з нами поруч. Він буде тоді коли ми будемо свідчитии про Нього, тоі коли будуть читати  Святе Писання, Христос буде з нами в Таїнствах. Милосердно оберігаючи нас і тримаючи в своїх міцних руках.  

Євангелізаційний проект: Херсон, Харків

З 13 - 18 вересня по розкладу УЛБССС були виділенні часи для проведення євангелізації. Обрати міста для євангелізації доручили мені. Через деякий час ми домовилися з пасторами та головами громад про те, що приїдуть студенти та проведуть євангелізацію. Отож  з 13 - 15 вересня ми поїхали в Херсон.
Херсон
 Херсонська громада переживає упадок, це сказалося через те, що громаду покинув пастор О. Стецюк. Коли ми приїхали нас зустрів гостинно голова громади "Святої Трійці", в якого ми й гостили 3 дні. В перший день приїзду, ми відпочивали від подорожі, та чекали приїзду єпископа УЛЦ В. Горпинчука. Виявилося що у громади майже не має літератури для роздачі, тож ми з надією чекали на допомогу єпископа і ця допомога в якості нових номерів журналу "Добра Звістка" була привезена. Після благословення отця В'ячеслава ми лягли спати з бойовим настроєм на наступний день. На другий день перебування, нас чекав діючий пастор громади - отець Сергій Сомін. Озброївшись Біблією та журналами ми розпочали трудовий день. Пастор розмовляв з людьми, а я, брати Анатолій та Володимир роздавали журнали. Десь в обід ми роздаючи журнали дійшли до місцевого ринку. Через деякий час, допитливі бабусі почали розмовляти з пастором та цікавитись Церквою "Св. Трійці", під час такої розмови до мене підійшов молодий хлопець, та попросивши відкрити Біблію на рядках Хрещення Ісуса, сказав мені: "Ісус Христос каже що Він Син Божий, він не Бог! ". На що я відкрив Ів 20: 28: "А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій!". Хлопець задумався та почав  запитувати про переливання крові, де я та пастир дали йому відповідь, тоді він сказав що ми маємо рацію. Коли я цитував Євангеліє і роз'яснював хлопцю, мене чули бабусі та всі хто був навколо та почали цікавитися. Коли ж закінчилися в нас журнали ми трішки походили по місту, подивилися краєвиди. На наступний день ми поїхали в гідропарк і там ділилися доброю новиною про воскреслого Христа. В Херсоні люди більш простіші і ділитися Словом Божим з ними було легше ніж з тими хто живе в мегаполісах.

Харків

В Харкові ми перебували з 16 - 18 вересня. Харківська громада, більш перспективна через велику працю пастора громади "Всіх Святих" отця  Віктора Хаустова, не дивлячись на вік існування громади, все добре чекає цю громаду попереду. Наш розклад в Харкові був трішки інший, ми вирішили декілька годин відпочити та почати євангелізацію в той же день що й приїхали. Спочатку ми поїхали віддати деяку літературу Комітетові допомоги політв'язням. Після того на проти метро ми роздавали журнали. Не багато людей брало. Мало людей підходило до стола з літературою, більшість з тих хто підходив були вже християни. На слідуючий день ми віддали більше часу євангелізації, семінаристу Володимиру Маскову знайшли гітару, а член громади брат Володимир приніс баян, ми роздавали журнали та співали християнські пісні. В неділю ми відвідали громаду та причастилися, громада була дуже рада нас бачити - це була подія для церкви "Всіх Святих". На жаль молоді стало в громаді меньше, ніж було раніше. Після богослужіння ми пройшлися по місту, а в вечорі ми сіли на потяг. Так закінчився євангелізаційний проект, поки що ніхто не прийшов до церкви, але Слово Боже діє і хто знає може через деякий час буде результат, все в руках Божих.

P.S.:  Дякую сім'ї Хаустових та брату Анатолію з Херсону за таку добру гостинність. Хоч ми пожертвували канікулами заради проекту, перебування у вас в гостях було для нас добрим відпочинком.

Отець Захарія Бутрос - євангеліст серед ісламського світу

Воскресіння Христа в Новозавітних проповідях апостолів та актуальність наголошення в проповідях про Воскресіння Христа сьогодні - Висновок

Святі апостоли у своїх новозавітних проповідях дуже часто проповідували про воскрексіння Господнє. від першої проповіді в день п'ятидесятниці до своєї смерті апостоли писали про Воскресіння Ісуса, вони наголошували на значимості цієї події для нашого спасіння та про те, що Воскресіння Ісуса Христа є доказом Його Божественності. Апостоли проповідували та навчали людей про Христа не лише розп'ятого, але й воскреслого, і це дуже важливо в теперешній час, коли багато людей не вірять в Божественність Ісуса. Слова про Воскресіння Христа завжди були радістю для християн і не звертати уваги на Воскресіння  - це означає відібрати у Христа Його Божественність.

Герман Зассе про поєднання догматики і літургії ...

 Між віросповіданням і літургією в здоровій церкві повинний існувати нерозривний зв'язок. Літургія - це догматика, виражена в молитві; догматика - це богословський зміст літургії. Проти прагнення поставити літургію вище догматики, яке в літургійних рухах різних конфесій втілюється у відомій фразі lex orandi lex credendi ... в римській церкві виступив нинішній папа [Пій XII] у своїй енцикліці Mediator Dei, де він вказує, що цю фразу можна повернути в протилежний бік , і що у всіх випадках літургія повинна визначатися догматикою. Якщо це вже розуміють у Римі, наскільки краще це повинні розуміти у церкві, яка вважає ... правильне розуміння Євангелія також і критерієм літургії.
— Hermann Sasse. The Lutheran Understanding of the Consecration
Взято тут: http://www.liveinternet.ru/users/1650027/post128728964/ 

Христологія Воскресіння Ісуса Христа в посланнях апостола Павла

Photograph by Loci B. Lenar

III. Христологія Воскресіння Ісуса Христа в посланнях апостола Павла

Більшість проповідей про Воскресіння нашого Господа Ісуса Христа ми можемо знайти в листах — проповідях апостола Павла. Павло достатньо часто розповідає про Воскресіння Ісуса. Деякі з уривків проповідей апостола Павла нам можуть розповісти про те, що Ісуса з Назарету воскресив Бог — Отець, про прославлене і не змінене воскресле тіло Христове, про точність і докази Воскресіння Ісуса Христа, про те, що Воскресіння Христове є проголошенням нашого виправдання так і виправдання всіх людей, про те, як Воскресіння є доказом того, що Христос точно є Бог.

Починає свої послання апостол Павло з нагадування про воскресіння Ісуса Христа: “І об'явився Сином Божим у силі, за духом святости, через воскресення з мертвих, про Ісуса Христа, Господа нашого”(Рим.1:4), Воскресіння Христа доводить нам, що Ісус є не просто людиною, але Він є Бог . Павло чітко каже про Воскреслого, як про Господа Бога.

На початку послання до галатів Павло знову проповідує про Воскресіння Христа:“Апостол Павло, поставлений ні від людей, ані від чоловіка, але від Ісуса Христа й Бога Отця, що з мертвих Його воскресив”(Гал.1:4) — апостол Павло просто представляється Галатам і каже про те що Бог — Отець воскресив Ісуса Христа. Про участь Отця, у воскресінні Ісуса, Павло пише ще в іншому вірші:

“Чи ви не знаєте, що ми всі, хто христився у Христа Ісуса, у смерть Його христилися? Отож, ми поховані з Ним хрищенням у смерть, щоб, як воскрес Христос із мертвих славою Отця, так щоб і ми стали ходити в обновленні життя.Бо коли ми з'єдналися подобою смерти Його, то з'єднаємось і подобою воскресення”(Рим.6:4) Павло проповідує про воскресіння  Христа через Бога — Отця. Оскільки ми знаємо, що в багатьох віршах Біблії приписується воскресіння Христа різним іпостасям Трійці, ми можемо сказати, що всі особи Трійці приймали участь у воскресіння Христа, в тому числі і Бог — Отець. В цьому вірші Павло каже про зв'язок Христового Воскресіння з нашим воскресінням, тобто - без Христового воскресіння не було би й нашого воскресіння.

Апостол Павло не завершує проповідь і через декілька віршів він знову згадує про Воскресіння Ісуса Христа: “знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, уже більш не вмирає, смерть над Ним не панує вже більше!”(Рим.6:9) Христове тіло прославлене, смерть вже не панує над Воскреслим Ісусом. Ці слова нам кажуть про остаточну перемогу Месії - Ісуса Назарянина над смертю.

Також Павло в своїх листах проповідує про Христове Воскресіння - як проголошення виправдання всіх людей:“а за нас, залічиться й нам, що віруємо в Того, Хто воскресив із мертвих Ісуса, Господа нашого,що був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого ”(Рим.4:24,25).

Павло, так-як і Петро, теж проповідує про те, що воскресіння Ісуса Христа відбулося третього дня після смерті: “і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням”(1Кор.15:4).

Павло у своєму посланні до Коринтян починає проповідувати про дуже важливу тему — зв'язок між воскресінням Христовим і нашим воскресінням: “Коли ж про Христа проповідується, що воскрес Він із мертвих, як же дехто між вами говорять, що немає воскресення мертвих? Як немає ж воскресення мертвих, то й Христос не воскрес! Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!”(1Кор.15:12-14).

Апостол Павло чітко каже, що без Христового Воскресіння наша віра даремна та нашого воскресіння з мертвих тоді не може бути. 

День Святого пророка Самуїла

Пророк Самуїл - це останній суддя Ізраїлля. Мати Самуїла ще до народження пообіцяла присвятити життя Самуїла, Богові (1Сам.1:11).Коли Самуїл трішки підріс, його мати відвела його до скинії на попечіння першосвященика Ілії . Та Ілія мав своїх синів, які навіть не знали Господа, не мали страху перед Гнівом Божим, тим самим збезчестивши жертву Господню перед Господнім лицем, вони накликали на себе та на дім їхнього батька, та на 30000 ізраїльтян кару - в обличі набігу фелистимлян . Крім вищезгаданих жертв набігу , фелистимляни вкрали Господній ковчег, найбільшу святиню Ізраїля. Дізнавшись про смерть своїх синів, Ілія впав зломав собі хребет та помер. Так Господь карає тих батьків котрі не вчать дітей шанувати та любити Господа. Та Ілія знав про цю кару Господню, бо до Самуїла мовив Господь і згодом Самуїл розповів все Ілії (1 Сам.3:15 - 18).
 Після смерті Ілії, був обраний новий суддя Ізраїля - це був Самуїл. За волею Господа ковчег був повернений до Ізраїля. Бо коли фелистимляни вкрали ковчег, вони не знали що з ним робити та поставили його в Дагоновому домі біля Дагона, на наступний ранок цей фелистимлянський божок лежав ницьма на землі біля Господньго ковчега, вже на слідуючий ранок Дагона знайшли повністю відтятого. Отець Небесний розгнівався на фелистимлян , Він спустошив Ашдод , а ашдодяни були вражені різними хворобами. Після того Господній ковчег був повернений до Ізраїля. Самуїл повернув ізраїльтян до Бога і Господь за це допоміг відновити землі Ізраїля.
Через деякий час Ізраїльтяни захотіли мати собі царя, але Господь побачив в тому падіння народу, тож Господь через Самуїла застеріг Ізраїльтян (1Сам.8:11 -18). Але ізраїльтяни все-одно стояли на своєму. Тоді Господь обрав Саула, а Самуїл помазав його на царювання. На жаль, але Саул дуже розгнівав Бога, він забув Господа і тим самим Господь покарав Саула. Наш Господь застерігав багато разів через Самуїла, але Саул не слухав Господа. Тоді Отець Небесний, обрав нового царя який буде царювати після смерті Саула - це був Давид, його й помазав Самуїл на царювання. Пророк Самуїл помер, ставши останнім суддею Ізраїля. На жаль діти Самуїла не були вірні Господу, бо вони поклонялися користолюбству.
Моя молитва Господу в цей день:
Слава Отцю, і Сину і Святому Духу. Амінь!
Дякую тобі Господи, за твого святого пророка,
Жаданого його матір'ю від тебе.
У дитинстві освяченого - Тобою, пророцтвом
Через нього діяв ти Господь, дбаючи про своїх дітей,
Ти Господи дав грішним ізраїльтянам наставника,
Через нього - Ти Отче Пресвятий помазав царя Ізраїля,
Через якого ти дав нам спасіння,
То ж ми дякуємо Тобі Боже за твого вірного пророка Самуїла.
Амінь!

Про поклоніння та богослужіння

 Афанасієвський Символ Віри вчить нас, що справжнє християнське поклоніння можна відрізняти за двома ознаками. По-перше, ми поклоняємося триєдиному Богу, тобто Отцю, Сину і Святому Духові. Друга ознака, за допомогою якого ми дізнаємося християнське поклоніння, полягає в тому, що його центром є Ісус Христос, Єдинородний Син Божий. Наше поклоніння є "богослужінням" тому, що його центром є Христос.
Лютеранські віросповідні книги пояснюють нам, в чому полягає наше "служіння": "Поклоніння і божественне служіння Євангелія полягає в тому, щоб приймати дари від Бога" (Апологія V: 189). Під час богослужіння Бог, закликає, збирає і просвіщає всю християнську Церкву на землі, Він присутній посеред нас зі Своїми благодатними дарами, щоб служити нам.
Хоча богослужіння можна було б назвати просто "зборами", слово "богослужіння" ясно вказує на те, що є центром цих зборів, і що на ньому відбувається. Найважливіші збори для лютеран "божественні" в тому сенсі, що ці збори виходять своїми витоками і корінням до Самого Триєдиного Бога: Отця, Сина і Святого Духа. Ці збори також є "служінням" в тому сенсі, що Сам Ісус Христос служить нам, подаючи нам Своє Слово і Свою Вечерю. І тільки в другу чергу ми служимо Йому допомогою молитвою і славослів'ям і служимо нашим ближнім допомогою пожертвуванням і ділами любові.
Під час богослужіння Бог служить нам. Бог приходить в читанні, проповіді і проголошення Його слова, в Таїнствах Святого Хрещення і Святого Причастя. І наше завдання полягає в тому, щоб прийняти ці Божі дари і відгукнутися на них.
Ключем до розуміння суті лютеранського поклоніння є усвідомлення того, що Бог першим заговорює з нами, і тільки потім Його народ відповідає. Тільки так і ніяк інакше.
- пастор Скот Кіннаман
Взято звідси: http://www.liveinternet.ru/users/1650027/post134014920/ 

Христологія Воскресіння Ісуса Христа в перших проповідях апостолів - книзі Дій святих апостолів

II.  Христологія Воскресіння Ісуса Христа, в перших проповідях апостолів - книзі Дій Святих Апостолів

Згадаємо П'ятидесятницю: про що почали проповідувати апостоли після того як на них зійшов Утешитель — Дух Святий?

Петро піднявся і почав проповідувати про Христа юдеям. Петро казав про Ісуса Назарянина, якого “ви руками беззаконників розп'яли та забили” (Дії.2:23).

А далі Петро каже: “Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.”(Дiї.2:24)

Петро проповідує про Христове Воскресіння, та Божественність Ісуса, бо навіть пута смерти не могли тримати померлого Христа. І тоді людське сумління може задати таке питання, з цих слів: Хто такий Ісус Назарянин, що навіть смерть не може тримати Його? Якщо згадати історію, коли Ісус запитав своїх учнів, за кого вони Його мають, і відповідь на це питання Петра: “Ти Христос, Син Бога Живого! ”(Мат.16:16), ми матимемо відповідь і на це запитання. В цих словах, що ми читаємо в книзі Дії 2:24 воскресіння Ісуса можна приписати як і Трійці, так і Богу-Отцю.

Далі Петро в своїй проповіді на п'ятидесятницю цитує слова Давида, а особливо про Боже передбачення Христового Воскресіння:  “А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон, у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління. Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!”(Дiї.2:30-32).

Божа обіцянка виповнилась. Христос Воскрес з мертвих, Син Божий побував у пеклі, проголосивши там свою перемогу, і не залишився у пеклі. Також ми дізнаємося про воскресіння Христа і свідків цього воскресіння — апостолів, а сьогодні - це віруючі у Ісуса Христа. Христове тіло воскресає, але воно не змінюється, воно не тліло, і воно тепер з цими ранами Христа, і тепер це тіло прославляється.

Дуже важлива для нашої теми ще одна проповідь з книги Дії - це проповідь апостола Петра у храмі, і там теж говориться про воскресіння Ісуса Христа.

“Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив, Ісуса, Якого ви видали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його. Але ви відцурались Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця. Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками ми!” (Дiї.3:13-15)

Авраам, Ісак, Яків - усі вони вірили у Мессію, який прийде та забере їхні провини на себе, померши за них, та Мессія воскресне, бо цей Мессія є Господь. Воскресіння Ісуса Христа - це прославлення Бога-Сина. Хто такий господар (начальник) життя? Господарем життя є Бог. Ці слова про воскресіння Ісуса Христа, які каже Петро, дуже важливі, вони свідчать про Божественність Ісуса. Ніхто не може називатися господарем життя як тільки Бог.

Проповідь Петра триває, і знову через деякий час Петро каже в храмі про воскресіння Ісуса:

“Воскресивши Свого Отрока, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагословити, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!”(Дiї.3:26)

І знову ми читаємо про Воскресіння Христа. На цей раз Петро використовує своє свідчення для покаяння.

Ця проповідь, яка розповідає про Воскреслого з мертвих Ісуса Христа, призвела до гніву священиків та садукеїв так що вони схопили Петра та посадили у в'язницю (Дії. 4:1-2).

Далі ми зустрічаємо свідчення Петра перед синедріоном, про Воскресіння Ісуса Христа. Синедріон запитує Петра: "Якою силою та яким ім'ям ви все це чините?" І відповідь така: “...Нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!(Дiї.4:10)”

Ісуса воскресив Бог, і тепер ці слова нам кажуть про здорового Ісуса, тіло Ісуса воскресло силою Триєдиного Бога, і тепер Він Воскреслий є здоровий і не є він тепер мертвий. Тепер воскресле тіло Христове є тим самим тілом, що раніше, і тепер воно є прославленим воскреслим тілом, в якому є Господь Ісус Христос. В цих словах ми можемо приписати Воскресіння так-як і Отцю, так і всій Трійці.

Апостоли навчали про Христове Воскресіння всюди, і багато місць про Христове Воскресіння є в книзі Дії Святих Апостолів. Є цікавим навчання Петром Корнилія. Петро не міг нічого не сказати й про Воскресіння Ісуса Назарянина. От чому навчає апостол Петро: “Але Бог воскресив Його третього дня, і дав Йому, щоб з'явився, не всьому народові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли й пили, як воскрес Він із мертвих”(Дiї.10:39-41).  З цього вірша ми дізнаємося, що Ісус Христос Воскрес на третій день. І з'являвся Воскреслий Ісус не всім людям, а лише тим, що були з ним достатньо часто. 

Після навернення Савла, починає проповідувати Слово Боже , Євангелію про Воскресіння і апостол Павло. І він теж проповідує про Христа Воскреслого. Ми можемо взяти його проповідь про Воскресіння Ісуса Христа в Антіохії Пісідійській: “І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям, що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були! Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління! Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив. Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив”(Дiї.13:32-37).

Павло каже про пророцтво Воскресіння Месії, яке виконалося, коли Ісус Христос воскрес з мертвих. Христове тіло після смерті не побачило тління, пройшов час і тіло Христове воскресло, і тління тіло Христове не отримало. Це є підтвердженням того що це є правдою Божою! Проповідь Павла зосереджується на доведені пророцтва про Воскреслого Месію. 

Апостол Петро проповідує про воскресіння Ісуса Назаретянина і в своїх листах: “Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч умертвлений тілом, але Духом оживлений”(1Петр.3:18)  — Святий Дух приймає участь у Воскресінні Христа, тіло Христове оживлене Духом Святим.

Петро проповідує в своєму листі про воскресіння Ісуса з мертвих та про прославлення воскреслого Богочоловіка:

“Через Нього ви віруєте в Бога, що з мертвих Його воскресив та дав славу Йому, щоб була ваша віра й надія на Бога.”(1Петр.1:21). Без воскреслого Ісуса немає і нашої віри, цю тему підхопить і апостол Павло у своїх посланнях.