Поучение на 2 августа 2016

«и всякий язык исповедал, что Господь Иисус Христос в славу Бога Отца.» (Фил. 2:11)

+Благодать Господа нашего Иисуса Христа, и любовь Бога Отца, и общение Святого Духа со всеми нами. Аминь.+

Дорогие братья и сестры выслушайте одну историю:

Потеряла одна женщина на войне мужа и двух сыновей. Никого из близких людей у неё на всём свете не осталось, и от горя непрестанно болело у неё сердце.

Пошла она к старцу за советом.

— Часто ли вспоминаешь ты о муже и сыновьях? — спросил её старец.

— Наоборот, я всё время гоню от себя мысли о них, — отвечает вдова. — А стоит только о них подумать, будто зверь начинает моё сердце когтями рвать.

— Это не зверь, — сказал старец. — Это сердце твоё к ним рвётся. Ты лучше дорогих тебе людей от себя не гони, допусти к своему сердцу, и пусть они в нём живут навеки.

Сегодня снова к нам обращается Св. Апостол Павел, на этот раз во своем письме к Филипийской Церкви, и Господь говорит к нам один из самых важных стихов в Новом Завете. О чем нам говорит Св. Павел, он пишет о самой главной цели Божией и сам Господь преследует эту цель: пусть каждый человеческий язык однажды исповедует Иисуса Христа — Господом и Спасителем. По сути перед нами сегодня предстал Первый христианский символ веры. Что значит быть христианином — это исповедовать Иисуса Христа своим Спасителем и следовать и жить по принципам Евангелия. Исповедовать перед Богом и людьми свою веру во то что Иисус Христос для вас есть богочеловек который явился в этот мир чтобы исполнить закон вместо нас и пожертвовать собой вместо нас взяв на Себя вместо нас грех и гнев Божий, что он умер на Кресте, оправдав нас перед Богом и Воскрес для того что бы показать нам победу свою над сатаной, грехом и миром и дать нам примирение с Богом сделав нас детьми божьими.

Но как нам это сказать? Для того что бы сказать такие слова надо иметь дар веры который можно получить через слушание Евангелия, и тогда Дух Святой обратит нас и приведет ко Христу, а Иисус войдет в наши сердца и будет там жить и тогда мы собственными устами скажем что Иисус Христос — Сын Бога живого наш Спаситель. Не всегда человек может объяснить своими словами, как он любит Иисуса но, коль скоро в сердце его присутствует эта чудесная любовь, а в его жизни - это полное повиновение - он христианин, потому что христианство - это не столько интеллектуальное понимание, сколько сердечная любовь ко Христу.
Итак говорит Павел придет день, когда люди назовут Иисуса Господом, но сделают они это во славу Бога Отца. Целью Иисуса является не Его собственная слава, а слава Божия. Иисус привлекает людей к Себе, с тем, чтобы привлечь их к Богу. Некоторые в филиппийской церкви хотели утолить свое тщеславие; цель же Иисуса заключалась в том, чтобы служить другим, независимо от того, каких глубин самоотречения и самопожертвования это служение ни потребует. Иные в филиппийской церкви стремились привлечь взгляды всех к себе; цель же Иисуса заключалась в том, чтобы обратить взгляды людей к Богу.
Господь призывает нас всех христиан всегда думать не о себе, а о других; не о своей славе, а о славе Божией. Господь сегодня нас призывает о свидетельстве про Иисуса — нашего Господа и Спасителя тем людям которые еще не сказали что Иисус их Спаситель, тем людям которые не знакомы с Ним. Говорите им о Господе свидетельствуйте как Иисус изменил вашу жизнь, что Он принес вам когда вы стали верующим в Него и потом сказали Иисус мой Бог и мой Спаситель и Его люблю.

+и мир Божий, который превыше всякого ума, соблюдет сердца наши и помышления наши во Христе Иисусе+

Проповедь на Страстную Пятницу

« Все же от Бога, Иисусом Христом примирившего нас с Собою и давшего нам служение примирения, потому что Бог во Христе примирил с Собою мир, не вменяя [людям] преступлений их, и дал нам слово примирения. Итак мы - посланники от имени Христова, и как бы Сам Бог увещевает через нас; от имени Христова просим: примиритесь с Богом. Ибо не знавшего греха Он сделал для нас [жертвою за] грех, чтобы мы в Нем сделались праведными пред Богом. » (2 Кор. 5:18 — 21).

Достаточно часто включая телевизор или радио мы слышим что где то происходит война. Помним Первую мировую и Вторую мировую войны, вспомним войну во Вьетнаме, Афганистане, Ираке, Израиле, Чечне. Также мы можем вспомнить войны ветхозаветного периода или в период между заветов. В мире всегда идет где то война, она приводила многих ко гибели людей, в Африке идет война - потому каждое племя борется за свою территорию. Часто воюют за территорию, или за какой-то ресурс, иногда через неправоту руководства другой страны. Но в любом случае в последствии войны, уничтожаются дома, города, гибнут люди. Война приводит к страданию людей, к ненависти и агрессии. Во время войны, или когда война заканчивается и одна или две стороны посылают послов. Послы играют важную роль в дипломатических отношениях, они являются представителями интересов народа и государства.

Проповедь на Пальмовое Воскресенье

«Что наш Спаситель увидел с креста», Джеймс Тиссо

Если ты Христос

"Вели с Ним на смерть и двух злодеев. И когда пришли на место, называемое Лобное, там распяли Его и злодеев, одного по правую, а другого по левую сторону. Иисус же говорил: Отче! прости им, ибо не знают, что делают. И делили одежды Его, бросая жребий. И стоял народ и смотрел. Насмехались же вместе с ними и начальники, говоря: других спасал; пусть спасет Себя Самого, если Он Христос, избранный Божий. Также и воины ругались над Ним, подходя и поднося Ему уксус и говоря: если Ты Царь Иудейский, спаси Себя Самого. И была над Ним надпись, написанная словами греческими, римскими и еврейскими: Сей есть Царь Иудейский. Один из повешенных злодеев злословил Его и говорил: если Ты Христос, спаси Себя и нас. Другой же, напротив, унимал его и говорил: или ты не боишься Бога, когда и сам осужден на то же? и мы [осуждены] справедливо, потому что достойное по делам нашим приняли, а Он ничего худого не сделал. И сказал Иисусу: помяни меня, Господи, когда приидешь в Царствие Твое! И сказал ему Иисус: истинно говорю тебе, ныне же будешь со Мною в раю. Было же около шестого часа дня, и сделалась тьма по всей земле до часа девятого: и померкло солнце, и завеса в храме раздралась по средине. Иисус, возгласив громким голосом, сказал: Отче! в руки Твои предаю дух Мой. И, сие сказав, испустил дух. Сотник же, видев происходившее, прославил Бога и сказал: истинно человек этот был праведник. И весь народ, сшедшийся на сие зрелище, видя происходившее, возвращался, бия себя в грудь. Все же, знавшие Его, и женщины, следовавшие за Ним из Галилеи, стояли вдали и смотрели на это." (Лук. 23:32-49)

Один из повешенных злодеев злословил Его и говорил: если Ты Христос, спаси Себя и нас.

Вы сыны Бога живого

«Но будет число сынов Израилевых как песок морской, которого нельзя ни измерить, ни исчислить; и там, где говорили им: "вы не Мой народ", будут говорить им: "вы сыны Бога живаго"» (Ос. 4:10)

Дорогие во Христе сегодняшний текст говорит нам противоречивый слова, так может показаться с первого взгляда, сначала вы читаете: "вы не Мой народ" а потом: "вы сыны Бога живаго". Как можно быть не народом Божьим, но сынами Бога?

Давайте вернемся с вами в начало стиха. Господь нам говорит: «Но будет число сынов Израилевых как песок морской» это великое пророчество Божье. Бог говорит нам о своей Церкве, ведь Сыны Израиля это мы с вами. Посмотрите что говорит Господь нашему отцу по вере Аврааму: «то Я благословляя благословлю тебя и умножая умножу семя твое, как звезды небесные и как песок на берегу моря; и овладеет семя твое городами врагов своих; и благословятся в семени твоем все народы земли за то, что ты послушался гласа Моего.» (Быт. 22:17-18). Господь обещал Аврааму за послушание, благословение, и размножение духовного семени Авраама, вера Авраама во Спасителя Мессию распространится и будет даже в городах которые воюют против него. И благословение получат все народы земли через Слово Божье. Наш текст говорит нам то же самое, число Сынов Израилевых — то есть церкви будет как песок морской, которого нельзя не измерить не исчислить. Истинный Израиль это не еврейский народ, а Святая Соборная Христианская Церковь, состоявшееся как из евреев так и из язычников. Это пророчество сбылось, именно благодаря семеню Авраама — Иисусу Христу так много благословенных народов, так много христиан во всем мире — это результат действия Слова Божьего, это результат действия Духа Святого в наших сердцах. Это результат искупительной смерти Иисуса Христа.

Далее нам говорит пророк Оссия: «где говорили им: "вы не Мой народ"». Это говорит нам о том что по своей природе мы являемся грешниками, мы являемся заблудшими, наша испорченная природа заставляет нас грешить и противодействовать. Так было и с Еврейским народом, который часто отрекался Бога и впадал в грех. По своей природе мы не народ Божий, мы не являемся Богу ни детьми, не домашними. Единственное что мы заслуживаем это смерть, это ад. Не быть народом Божьим означает не иметь спасение, быть обреченным на муки. Бог говорил часто Израилю: «ВЫ не Мой народ». Мы дети язычников — ибо наши предки были язычниками вообще не можем претендовать называться Народом Божьим.

Далее Осия пишет: «будут говорить им: "вы сыны Бога живаго"» - хоть мы не заслуживаем с вами называться Народом Божьим, Бог посылает Семя. То Семя, которое обещал Адаму и Еве: «и вражду положу между тобою и между женою, и между семенем твоим и между семенем ее; оно будет поражать тебя в голову, а ты будешь жалить его в пяту.» (Быт. 3:15) — это семя и есть Наш Спаситель Иисус, Он пришел в этот мир чтобы отдаст свою жизнь, умереть на кресте, пролить свою Святую кровь, и смывая кровью все наши грехи, все наши не достоинства Не быть Народом Божьим. На Себя Он взял все наши грехи, все наши наказания за грехи. Он умер дав нам вечную жизнь с Богом. Но также Он Воскрес что бы мы воскресли в день Его прихода. И теперь через Христа мы названы Сынами Божьими. Бог усыновил всех нас, и теперь мы народ Его, Его домашние, Его дети. Радуйтесь этому, благодарите Господа за Спасение, Общайтесь с Господом через молитвы Слово и Господнюю Вечерю и продолжайте свидетельствовать о Христе всем вашим близким людям, друзьям, родителям, соседям, коллегам, и всем людям.

Посередник - Христос Ісус

"Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус" (1 Тим. 2:5 ) встав між смертними грішниками і Безсмертним і Праведним - смертний, як людина, праведний, як Бог. А так як нагорода праведності - життя і мир, то праведністю, що з'єднувалася з Богом, він вигнав смерть для виправдання грішників, побажавши долучитися до неї разом з ними. Він з'явився древнім святим, щоб вони врятувалися вірою в майбутні страждання Його, як врятовані ми вірою в колишні. Як людина. Він посередник, а як Слово, Він не стоїть посередині, бо Він дорівнює Богу, Він Бог у Бога і єдиний Бог разом з Богом.
- Августин Гіппонський

Проповідь на 5-ту Неділю Страстного часу

"Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, хто від смерти Його міг спасти, і був вислуханий за побожність Свою. І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був. А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння" (Євр. 5:7-9)

Принцип доміно - поширення по ланцюжку (ланцюгова реакція) певного явища під дією якого-небудь фактора, який впливає на перший елемент ланцюга. Принцип доміно означає, що невелика зміна першого елемента ланцюга викликає аналогічні зміни сусідніх елементів, які потім викликають подібні зміни наступних, і так далі в лінійній послідовності.

UМир вам усім у Христі! Амінь.U

Дорогі друзі в цьому тексті учень апостола Павла говорить про виконанні Господом Ісусом своїх службових обов'язків. Як ми знаємо Ісус Христос прийшов у цей світ з особливими місіями. Він прийшов послужити нам як первосвященик, віддавши себе в жертву за всіх людей. Ісус народився людиною, він прийняв на Себе плоть в якій жив 33 роки. Бог став смертною людиною та рахував дні життя Свого на землі, щоб дати нам приклад, як ми повинні обчислювати свої дні. Якби ми обчислювали своє життя днями, то це спонукало б нас намагатися виконати роботу кожного дня в свій день. Ісус всі дні життя свого був безгрішний і слухняний. Він слухався своїх батьків, він щоразу їхав до Єрусалиму щоб там за Законом призвести всеспалення. Він виконував Закон Божий замість нас, тому що людина не може через зіпсутість природи своєї бути слухняним Богу і виконати 10 заповідей не кажучи вже про інші старозавітні закони для євреїв. Ісус виконав всі закони. Наш Господь під час свого життя як і всі люди голодував, був не раз випробовуваний, вінцем усього цього було коли Він стікав кров'ю і помирав на Голгофському хресті. Тепер коли він Вознесся, він разом зі своїм тілом невидимо перебуває скрізь, з нами зараз, коли ми читаємо Біблію, коли молимося, коли нас хрестили, коли ми в Церкві, Він є в Вічері Господній, коли ми приймаємо Його реальне тіло і кров у вигляді хліба і вина. Ісус разом зі своїм багатостраждальним тілом перебуває завжди з нами.

Давайте подивимося далі, коли він помирав на хресті або в Гефсиманському саду, адже Отець Небесний міг Його спасти від смерті. Він міг запобігти Його смерті. Та й сам Ісус міг покликати тисячу ангелів і вони його звільнили, пам'ятаєте як Йому кричали: «Якщо ти Син Божий зійди з хреста». Отець, Ісус і Дух Святий не зробили цього, бо в цьому полягає любов Божа, сам Бог жертвує боголюдиною і віддає самого себе на розп'яття, на страждання, на смерть. Що б ми діти Його, вершина творіння Божого були врятовані. Подумайте тільки що було б з нами, з усім людством, Божий гнів через нашу зіпсутість і гріховності вилився б на всіх людей цього світу, все людство всі люди були б знищені і горіли в пеклі. Але милосердний Ісус Христос - віддає себе за всіх людей. Христос за днів тіла Свого приносив молитви і благання Свого Отця як запорука Свого майбутнього клопотання на небесах. Ми знаємо дуже багато прикладів Його молитов. Тут йдеться про Його молитві під час боріння: «І пройшовши трохи вперед, упав на обличчя, та молився й казав: Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене ця; втім, не як Я хочу, а як Ти. »(Матф.26: 39), коли Він молився за учнів і за всіх віруючих у Нього за словом їх. Свої молитви і благання Христос підносив з голосінням великим та слізьми, цим самим залишаючи нам приклад, що треба не просто молитися, але молитися гаряче і наполегливо. Ісус був почутий, Він дійсно отримав відповідь від Бога, Він отримав підтримку під час боротьби і пристрасті в саду перед тим як Його схопили. Він мав підтримку коли проходив через смерть і коли був позбавлений від неї шляхом славного воскресіння. Він був почутий за побожність. Він пережив жахливе відчуття гніву Божого, випробував тяжкість тягаря гріха. Він пройшов через смерть, Він був не позбавлений від смерті, але благополучно проведений через неї. Ми можемо неодноразово позбавлятися від хвороб, але ми ніколи не позбудемося смерті, поки не пройдемо через неї. І хто таким чином рятується від смерті, той повністю звільниться від неї в останній день через славне воскресіння, запорукою і першим плодом якого було воскресіння Христа.

Христос був Син, Єдинородний Син Отця. Можна подумати, що це повинно було позбавити Його від страждань, але ні, Він не був від них позбавлений. Нехай же ніхто з дітей Божих, які стали такий. Ісус вдосконалився через страждання. Шляхом пасивного послуху Він навик активного слухняності, тобто вправлявся, проходячи цей великий урок, і довів, що добре і досконало засвоїв його. Хоча Він ніколи не був неслухняним, проте Він ніколи раніше не здійснював такого акта покори, як послух до смерті і смерті хресної. Цим Він залишив нам приклад, щоб ми навчилися у всіх своїх стражданнях смиренно підкорятися волі Божої. Ми потребуємо стражданнях, щоб навчитися слухняності. Своїми стражданнями Він зробив ту частину Свого служіння, яка повинна була бути виконана на землі, принісши жертву примирення за гріх; в цьому сенсі і сказано про Нього, що Він здійснився, тобто став досконалою жертвою умилостивления.

В результаті Він став винуватцем вічного спасіння для людей; Своїми стражданнями Він купив повне звільнення від гріха і смерті і придбав повноту святості і блаженства для Своїх дітей. Про це порятунок Він сповістив в Євангелії, запропонував його в Новому завіті і через посланого Ним Духа Святого зробив людей здатними прийняти це порятунок. Це порятунок даруется тільки тим, хто скоряється Христу. Недостатньо мати лише деяке богословську пізнання про Христа, або тільки сповідувати віру в Нього, але необхідно слухати Його слову і бути слухняними Йому. Для тих, хто слухняний Йому, хто присвятив себе Йому, відрікшись себе, взявши свій хрест і слідуючи за Ним, Вони отримають нагороду свою, воскресіння і вічне спілкування з Триєдиним Богом на Небесах.

UІ мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі.U

Проповідь на 4-ту Неділю по Великодню

Текст на якій основана проповідь:

“11 Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці.

12 А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить.

13 А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці.

14 Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають.

15 Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу.

16 Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!” (Iв.10:11-16)

† Мир вам усім у Христі! Амінь.†

Одного разу два пастуха завели між собою спір про справи держави. Один з них з піною у рота засуджував государя, а інший в міру сил захищав його правління. Охрипнув від крику і навіть побившись, вони так і не змогли один одному нічого довести. І вирішили пастухи піти по дорозі, поки не знайдуть людину, яка змогла б вирішити їх суперечку. Так, лаючись, пішли невідомо куди, залишивши стадо. Незабаром вони зустріли який йшов на службу сільського священика. Повідали йому пастухи про свою суперечку і попросили розсудити, хто з них правий. Священик їм сказав :

- Діти мої! Суть вашої суперечки в тому, що один з вас доїть козла, а інший підставляє йому решето. А вівці - то ваші де? Оторопіли від такої відповіді пастухи, але відразу згадали про залишені стада і поспішили зайнятися своїми справами.

В сьогоднішньому тексті ми бачимо, як Ісус Христос звертається, та виділяє, проводивши різницю, між двома пастухами, пастухом добрим — який любить даних йому овечок і жертвує усім заради овечок. І поганим пастухом, найманцем, який не має бажання остерігати стадо, і не любить овець. Христос порівнює вірного пасовиську пастора та невірного пастора. Пастир є повністю відповідальним за овець. Якщо з вівцями що небудь траплялося, він мав неодмінно довести, що не він був у цьому винен. Пророк Амос, який сам був пастухом говорить нам: “Так говорить Господь: Як часом рятує пастух з пащі лев'ячої дві коліні, або пипку вуха, так будуть врятовані діти Ізраїлеві, що сидять в Самарії в закуточку ліжка, та на адамашку постелі.” (Ам.3:12). За законом вимагалося привести доказ розшматування овечки, якщо вівця була роздерта звіром. Іншими словами, пастух повинен був принести з собою доказ загибелі тварини і показати, що він не в силах був врятувати її. Пам'ятаєте як Давид розповідав Саулу, як іноді, коли він пас овець батька свого, йому доводилося відбивати у ведмедя і лева ягня. "І сказав Давид до Саула: Твій раб був пастухом свого батька при отарі, і приходив лев, а також ведмідь, та й тягнув штуку дрібної худоби зо стада, а я виходив за ним, і побивав його, і виривав те з пащі його. А як він ставав на мене, то я хапав його за його гриву, та й побивав його. “(1Сам.17:34,35). Для пастуха ризикувати своїм життям заради овець було справою цілком природною і нормальною. Іноді пастуху доводилося більше, ніж тільки ризикувати життям. Іноді пастир жертвував своє життя за стадо, коли розбійники чи злодії нападали на нього. Коли злодій чи розбійник приходить, пастух повинен буквально ризикувати життям заради порятунку стада. Справжній пастух завжди готовий ризикувати своїм життям заради порятунку стада , і навіть готовий покласти її за нього.

Невірний ж пастух, з іншого боку, не був таким. Істинний пастух народжувався для свого служіння. Як тільки він досягав потрібного віку, його посилали зі стадом, і вівці ставали його друзями і супутниками. Для нього було природно думати про них в першу чергу, а про себе в другу. Найманець був пастухом не по покликанню, а заради плати. Він наймався на це справу виключно заради матеріальної вигоди. Він міг бути навіть просто людиною, яка вирішила проводити час на пагорбах за містом, тому що він не ужився в місті. У нього не було свідомості відповідальності за стадо. Він був просто найманцем. Вовки становили велику загрозу для стада. Ісус сказав Своїм учням, що Він посилає їх у світ, як овець серед вовків. Павло попереджає керівників ефеської церкви про "вовків лютих, що не щадять стада" (Дії. 20,29). Коли вовки нападали, найманець забував все, крім порятунку власного життя, і тікав. Захарія говорить, що ознака лжепастирів в тому, що під час небезпеки вони не намагається зібрати розбіглися стадо. Працюючий тільки заради плати, думає тільки про плату. А трудящий з любові, думає головним чином про людей, яким намагається служити. Ісус був Добрий Пастир, готовий заради пасовиська ризикувати життям і навіть покласти її за нього.

Ісус називає Себе Добрим Пастирем. Ісус є добрим пастором у Ньому більше, ніж уміння і вірність, в ньому привабливість і чарівність. Він жертвующий собою. Іноді в місті чи селі люди говорять про доброго лікаря. Вони мають на увазі не тільки його вміння і знання в його професії лікаря, але його співчуття і доброту і милосердя, з якими він приходить до хворих, і які роблять його другом усіх. У портреті Ісуса, зображує Його як Доброго Пастиря, є привабливість так само, як і влада і сила. У цій притчі пасовисько - це Церква Христова, яка схильна до двох видів небезпеки. Церкві завжди загрожує напад ззовні з боку вовків, і мародерів, і зсередини з боку лжепастирів. Найголовніше в Церкві - це люди, які є вірні Богу, бо саме вірні Христові є священство царське, бо саме зібрання святих є церква, в якій проовідується Закон і Євангеліє, роздаються Таїнства. Пастор в церкві є вірний слуга Христовий, якй оберігає їх від різних лжевчень, навчаючи людей чистій доктрині.

Ісус говорить, що прийде час, коли всі народи дізнаються про Нього свого Пастиря. У Ісаї Господь нам каже, що Бог створив Ізраїль, щоб він був світлом для народів і завжди можна було чути окремі голоси, які наполягали на тому, що Бог не належить виключно Ізраїлю, але що майбутнє відкриє Його всім людям. Ісус не був світлом тільки для юдеїв, але світлом всьому світу. Кінцевою метою Ісуса було придбання усього світу для Бога. У перший час Він зосередився на юдейському народі, але Його кінцевою метою було осягнути весь світ Своєю любов'ю. Тільки в Ісусі Христі можлива єдність світу.

Тільки в синівстві Бога єдина можливість єднання людей. У світі багато розділень між народами і класами. У Ньому ніколи не буде одного народу і одного класу людей. Єдине, що може перетнути перешкоди і згладити відмінності, це євангельська звістка Ісуса Христа, яка говорить людям про вселенське батьківство Бога. Єдність приходить не від того, що всі вівці будуть загнані в один загін, але від того, що всі будуть чути голос одного Пастиря і будуть слухняні Йому. Це не церковна єдність, а єдність в Ісусі Христі. Той факт, що є тільки одне стадо, не означає, що можлива тільки одна церква, тільки один вид богослужіння, один образ церковного керівництва. Але це означає, що всі різні церкви об'єднуються у Єдину Святу Церкву Христову. Мрія Христа залежить від нас; ми можемо допомогти Йому зробити світ однією отарою, у якої Він є один Пастир. І тут перед нами постає велике місіонерське завдання Церкви. Господь, хоче і спонукає нас ділитися Доброю Звісткою всім віруючим, Він дає таке завдання через Свій Великий наказ, свідчити про Христа всім людям, а патирі мають навчити нас свідчити про Христа, навчити нових членів церкви чистій доктрині, і остерігати паству від єресі.

† Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу твою, Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки!† 

Проповідь на 14-ту Неділю по П'ятидесятниці

Текст читання на якій основана проповідь:

“9 А коли ти будеш жати жниво своєї землі, не докінчуй жати до краю свого поля, а попадалих колосків твого жнива не будеш збирати; 10 а виноградника свого не вибереш дорешти, а попадалих ягід виноградника свого не будеш збирати, для вбогого та для приходька позостав їх. Я Господь, Бог ваш! 11 Не будете красти, і не будете неправдиво заперечувати, і не будете говорити неправди один на одного! 12 І не будете присягати Моїм Іменем на неправду, бо зневажиш Ім'я Бога свого. Я Господь! 13 Не будеш гнобити ближнього свого, і не будеш грабувати, і не задержиш в себе через ніч аж до ранку заробітку наймита. 14 Не будеш проклинати глухого, а перед сліпим не роби перешкоди, і будеш боятися Бога свого. Я Господь! 15 Не зробите кривди в суді: не будеш потурати особі вбогого, і не будеш підлещуватися до особи вельможного, за правдою суди свого ближнього! 16 Не будеш ходити пліткарем серед народу свого. Не будеш наставати на життя свого ближнього. Я Господь! 17 Не будеш ненавидіти брата свого в серці своєму. Конче вияви неправду свого ближнього, і не понесеш гріха за нього. 18 Не будеш мститися, і не будеш ненавидіти синів свого народу. 
І будеш любити ближнього свого, як самого себе! Я Господь!” (Лев.19:9-18).

1) Вступ

“Присягаю зробити все від мене залежне, щоб виконати мій обов'язок перед Богом і Батьківщиною, допомагати ближньому, і жити за законами скаутів.” - таку присягу кожного разу вимовляють тисячі підлітків, з різних країн, різними мовами, з різним соціальних прошарків коли їх посвячують у скаути.

25 липня 1907 року в Англії відомий громадський діяч, полковник Роберт Баден Пауел створив на острові табір для підлітків. Основною метою полковника було знайомство хлопчиків з різних соціальних прошарків зі скаутськими заходами, які він практикував під час своєї військової кар'єри. Після таких занять полковник опублікував програму занять “бой-скаутів”. Поступово ця програма та сам рух почав набирати популярність. Метою цього руху є участь скаутів у місцевих, національних і міжнародних організаціях. Виховання відповідальних і гідних громадян своєї країни, сприяння розвитку молодих людей для розкриття їх найбільш повного фізичного, інтелектуального, суспільного й духовного потенціалу. Також скаутський рух має свої закони відношення до людей.: “ Скаут вірний Богові, відданий Батьківщині і шанує своїх батьків. Скаут чесний і правдивий. Скаут допомагає ближньому. Скаут-друг природи. Скаут чистий в думках, словах і ділах. Скаут ввічливий. Скаут веселий і ніколи не падає духом. Скаут працьовитий і наполегливий. Скаут виконує вимоги своїх батьків і начальників. Скаут скромний. Скаут друг всіх і брат кожному іншому скауту. Скаут ощадливий і поважає чужу власність. Як ми бачимо, справжній скаут з любов'ю і повагою повинен відноситься до ближніх. Але якщо скаут порушить клятву та закони руху, його чекає покарання та вигнання з організації.

2) Господній наказ

У сьогоднішньому тексті Господь дає наказ. Цей наказ показує які наші відносини до людей так і до Бога. Наше ставленная до цього наказу Бога, показує , як ми ставимось до людей, а в слідстві і до Бога. На початку Бог просить від нас любов до всіх людей. Він просить залишати деяку частку нашого заробітку для тих хто не має як і чим заробити собі на хліб. Господь вимагає від нас чесності щоби ми не крали. Коли людина робить якусь погану річ — краде, вбиває, вона хоче приховати свій злочин і обманути людей. Пам'ятаєте Каїна який вбив свого брата, а коли Господь запитав його, він відповів: “Не знаю. Чи я сторож брата свого?”. Бог чітко пише, щоби ми не присягались Господом коли ми неправду говоримо, щоби ми дбали про людей, не знущалися над людьми що глухі чи сліпі. Бог хоче щоби ми не грішили, не обманювали один одного. Господь каже це до нас, бо це Його Воля. Воля Господа щоби люди були такими ж чистими коли Він нас створив.

3) Ми порушили наказ

У сьогоднішньому тексті ми бачимо що Господь дає Закон який гнобить нас і каже нам що кожна людина провинилася перед Богом, не виконавши волю Його. Цей Закон який написаний у цьому розділі показує нам що кожна людина хоч раз у житті, але порушила Волю Божу і зробила беззаконня перед Ним. Бог дає нам ці заповіді, щоби ми подивилися на себе , як ми ставимось до наших ближніх та до Бога. Під час нашого життя ми не завжди добре ставимось до людей і інколи грішимо проти них. Людина через свою гріховність, через первородний гріх, через світ та диявола , не правильно відноситься до ближнього і до Бога. І це ставлення Бог осуджує і карає. Пам'ятаєте скаутів , якщо ви порушили клятву вас чекає покарання та вигнання з організації.

4) Що вимагає від нас Бог?

Господь хоче щоби ми любили ближніх — тобто всіх людей. Дбали про них. Щоби не крали не брехали і не наговорювали на один одного. Бог вимагає від нас послуху до Нього, поваги до Нього і Його імення. Бог просить у тексті доброго ставлення до людей, що мають слабке здоров'я, що-би люди не знущалися над такими людьми.

У 15 вірщі Господь просить щоби ми правильно відносилися під час суду, щоби не поблажливо ставились до бідного та не лестили багатому, тобто щоби під час суду однаково до всіх відносилися не залежно від статусу, полу, національності. Щоб не пліткували і добре ставилися до людей та дбали про їх репутацію. Також у тексті говориться про те що між братами , тобто людьми з однієї родини, однієї спільноти не було ненависті. Господь хоче щоби ми не мстилися. А в кінці цього тексту Господь підсумовує всі ці заповіді — накази: “І будеш любити ближнього свого, як самого себе! ”. Господь хоче щоби всі люди, а особливо одновірні, відродженні люди — любили усіх людей як самого себе.

5) Гнів Божий

І тут бажано кожній людині запитати себе. Чи завжди правильно я становився до тих людей яких я зустрічав у своєму житті?

І звичайно відповіддю на це питання буде , не завжди. Бо на жаль через гріховну природу людини, яка була зіпсована, кожний хоча й раз, але згрішила перед ближнім та перед Богом.

І результатом цього гріха є гнів Божий на того хто порушив Його волю. Результатом цього Гніву є смерть. Через гнів Бога ми не маємо з Ним миру, в результаті ми осуджені Богом на загибель. Ми не можемо отримати мир в наших відносинах з Богом.

6) Той що хоче спасти

Але Господь коли каже нам у тексті ці накази, ВІН повторює одне дуже важливе речення для нас: “Я Господь!”. Це звернення особливе для нас та для наших стосунків з Богом. Бо коли Бог каже Я Господь це означає — Я той що хоче спасти праведного. Коли Бог нам дав Закон Він знав що ми не зможемо його виконати , тому 5 разів Господь повторює Я ТОЙ ЩО ХОЧЕ СПАСТИ ПРАВЕДНОГО. Господь хоче простити всі наші гріхи і примиритися з нами. Тому у Господа був особливий план як допомогти нам виконати цей закон та викупити наші гріхи проти ближнього та проти Бога. Тому Бог посилає заради усіх нас Праведного, що виконав замість нас увесь Закон. Господь посилає Праведного, щоби нас усіх зробити праведними. Милостивий Бог послав свого Сина, щоби Він виконав увесь Закон. Ісус не крав, не брехав, не кепкував з калік, Він ніколи не присягав на обман іменем Божим, Він любив усіх людей, усіх ближніх. Ісус годував голодних, Ісус не брехав, а завжди казав істину. Він не присягав іменем Господнім , а навпаки свідчив про Себе, та на судді своєму казав правду. Він зцілював калік, глухим давав почути, сліпим давав бачення, Христос лише дбав про здоров'я людей і робив багато чудес зцілення та воскресіння з мертвих про що свідчать нам євангелісти. Христос дбав про репутацію інших. Він настановляв грішників на каяття. Ісус Христос усіх любив і через любов до творіння свого він зробив великі таїнства, Народився за для нашого спасіння, виконав увесь закон.

А потім Він видав себе на жертву на Голгофі, і помер мученицькою смертю, проливаючи свою кров. Коли Він помирав Він одяг на нас усіх одягом Його праведності , а себе одяг в одежу гріховності. Ісус бере на себе увесь гнів божий, який призначений був нам. Тому Господь спас усіх нас на Голгофі давши нам свою одежу. А коли Він воскрес, цим Ісус проголосив перемогу над смертю. Він все це зробив за для нас щоби викупити нас, щоби ми розкаялися у своїх гріхах перед тими людьми проти яких ми згрішили. І Бог прощає наші гріхи заради жертви Ісуса Христа, який бездоганно любив і любить нас зараз. Через свою любов Він дав нам Таїнство Святої Вечері, де ми отримуємо реальне Тіло і Кров Ісуса Христа.

7)Завершення

Він через свою силу спонукає нас розкаятися у своїх гріхах перед Небесним Отцем і просити пробачення не лише перед Ним але й перед тими до кого ми могли ставитися не з любов'ю! Через наше відродження Господь спонукає нас добре відноситися до ближніх. Та свідчити іншим про діла Христові своїми словами і ділами.

А Бог усякої благодаті, що покликав вас до вічної слави Своєї в Христі, нехай Сам удосконалить вас, хто трохи потерпів, хай упевнить, зміцнить, угрунтує. Йому слава та влада на вічні вікі. + Амінь! (1Пет.5:10-11)

Сповістить всім про Христа Воскреслого!

"Тоді каже їм Ісус: Не бійтеся, ідіть сповістіть моїх братів, щоб ішли до Галилеї, там Мене побачать." (Матв.28:10).
Христос Воскрес!
Улюблені у Воскреслому Христі! Весь світ знаходиться в темряві смерті, бо кожна людина знає, що вона помре колись. Час від часу ми дізнаємося про смерть різних людей і у кожної людини може виникнути думка про власну смерть. Але не всі знають чому люди помирають, через що люди помирають. Смерть насправді є покаранням всього людства за гріх, кожна людина грішить, ми отримуємо гріх у спадок від наших батьків, а наші діти отримають при народженні від нас. Цей первородний гріх спонукає нас грішити і хоч раз в житті ми зробили гріх і через це ми повинні померти. Весь світ повинен померти через свій гріх і отримати ще більше покарання - вічну смерть в пеклі.
Проте Бог обіцяв людству ще в часи нашого пробатька Адама спасти все людство. І  Старозавітня церква вірила в Месію, який визволить всіх від смерті і пекла.  
Жінки які шли до гробу Ісуса, вони чекали побачити там мертвого Вчителя. Вони знали що їхній вчитель помер, вони думали що Він впав перед владою смерті забувши про слова Христа воскреснути на третій день. Але коли вони побачили відвалений камінь та воскреслого Господа, вони почули слова: " Не бійтеся " - не бійтеся, це не мара , не бійтеся бо вже немає влади смерті над вами, бо смерть вже переможена  на хресті , вже не варто боятися смерті. Бо воскрес Вчитель  - Ісус з Назарету. Далі Ісус каже до жінок щоби вони проголосили радісну звістку про Христове Воскресіння учням Господа. 
Так само Господь каже і до нас: "Не бійтеся! Ідіть і сповістить всім людям про Христа Воскреслого, ідіть і розкажіть всім , що Христос Воскрес і його можна зустріти в Його Церкві: слухаючи Слово Боже і приймаючи запроваджене Ним таїнства". Бо вже не панує над нами смерть, а Воскреслий Христос що перебуває з нами і в нас!  

Про гріх і спокуту

 Пізнавай Христа і то розп'ятого. Вчися хвалити Його і, зневірившись в самому собі, говори: «Господь Ісус, Ти моя праведність, а я Твій гріх. Ти взяв на Себе те, чим не був, і дарував мені те, чим не був я ». Бережись же, щоб не забажати такої чистоти, коли ти не захочеш, щоб в тебе бачили грішника, або бути таким. Бо Христос живе тільки в грішників. Заради них Він зійшов з небес, де мешкав серед праведників, щоб жити серед грішників.Розмірковуй про цю Його любов, і ти побачиш Його прекрасну втіху. Бо навіщо Йому було вмирати, якщо б ми могли знайти добру совість власними справами і стражданнями? І тому ти знайдеш мир тільки в Ньому і тільки тоді, коли зневіришся в самому собі і в своїх ділах. Крім того, ти навчишся від Нього, що,прийнявши тебе, Він зробив твої гріхи Своїми, а Свою праведність твоєю.

- Лютер в листі до монахів-августинців Георгу Шпенляйну, 8 квітня 1516

Ви вмерли для Закону через тіло Христове

"Воскреслий Христос  визволяє в'язнів концтабору Дахау"

«Чи ви не знаєте, браття, бо говорю тим, хто знає Закона, що Закон панує над людиною, поки вона живе? Бо заміжня жінка, поки живе чоловік, прив'язана до нього Законом; а коли помре чоловік, вона звільняється від закону чоловіка. Тому то, поки живе чоловік, вона буде вважатися перелюбницею, якщо стане дружиною іншому чоловікові; коли ж чоловік помре, вона вільна від Закону, і не буде перелюбницею, якщо стане за дружину іншому чоловікові. Так, мої браття, і ви вмерли для Закону через тіло Христове, щоб належати вам іншому, Воскреслому з мертвих, щоб приносити плід Богові. Бо коли ми жили за тілом, то пристрасті гріховні, що походять від Закону, діяли в наших членах, щоб приносити плід смерти.  А тепер ми звільнились від Закону, умерши для того, чим були зв'язані, щоб служити нам обновленням духа, а не старістю букви.» (Рим.7:1-6)

Улюблені у Христі брати та сестри, дозвольте мені розповісти одну печальну історію про одне баварське містечко на ім'я Дахау. На цьому місці в 1933 р. був німецький концтабір. Всього через кілька тижнів після призначення Гітлера рейхсканцлером, 22 березня 1933 року, в Дахау на території колишнього заводу був заснований концентраційний табір для політв'язнів. Створення цього табору мало на меті ізолювати політичних супротивників, євреїв, священнослужителів і так званих «небажаних» елементів - ворогів нацистського режиму. Цей концтабір був дуже жорстоким і в'язні повинні були виконувати накази есесівців і робити важку працю. В'язні повинні були коритися правилам цього концтабору, інколи вони повинні були робити настільки важку роботу, що після цього вони були досить виснажені, тому через неспроможність виконувати роботу їх катували. На жаль єдиний вихід був з цього концтабору - це смерть. 

Павло каже про теж саме, в нашому реальному житті є закон який керує нами, це може бути будь який закон, але він панує над нами вимагає від нас слухатися і виконувати його, і ми в'язні закону.  Немає значення хто ти, але ти мусиш виконувати закони держави, правила на роботі, та навіть свої власні правила. Будь який закон править нами і звільнитися від нього можна лише будучи мертвим. Закон вимагає від нас його виконання. В нашому суспільстві є така приказка: «Закон є для того щоби його порушувати.» Насправді закон є для того, щоби його виконувати. Над кожною людиною різного стану, різної національності панує якийсь закон. Під час життя людини закон панує над людиною. Але після смерті закон вже немає влади.  Коли приходить смерть то одразу змінюється природа відношення людини до закону.

Далі Павло приводить досить важливий приклад. Він бере один з найсвятіших законів – шлюб.  Жінка, що одружена на чоловікові Богом зв’язана  зі своїм чоловіком, лише смерть визволить її від виконання закону шлюбу, або її смерть або смерть чоловіка. Якщо ж вона буде одружена з іншим чоловіком, то жінка порушить закон шлюбу і буде вона покарана. Але якщо чоловік помре, вона буде звільнена від закону, і нічого поганого не буде якщо вона одружиться з іншим чоловіком.

Так само ми можемо згадати концтабір в Дахау, в'язні змушені виконувати Закони цього страшного місця. І лише смерть в'язня могла визволити його від закону концтабору.

Далі ми читаємо «Так само, брати мої і ви будьте мертвими для Закону.. » З того часу як ми стали християнами ми вмерли для Закону, нас вже нема для Закону. Ми мертві для Божого Закону, не будь якого закону, а для того Закону який дав нам Бог. Ми недотримуючись цього Закону, маємо право лише на одне – це покарання за гріх.

Завдяки непослуху Адама все людство отримало в спадок покарання за не виконання Закону. Ми отримали Закон який ми не можемо виконати, і врешті решт, ми отримаємо покарання – смерть. Але ця смерть допомагає нам визволитися від Закону. Бог так розумно все спланував, ще до створення світу: смерть безгрішної жертви, смерть Божа, яка визволить нас від Закону. Для того щоби спасти нас Він віддає Свого Сина – жертовний Агнець який візьме на себе все що не було виконано людиною. Бог посилає Агнця, нашого Господа – бо тільки Він може виконати Закон, тільки Він може померти за все людство на жертовнику.  І ця смерть Замісника – Ісуса Христа, кожному з нас зараховується. Нам не треба вже помирати, ми вже не попадемо в пекло, але ми заслуговуємо на нього через гріх, всі ми померли на жертовнику – хресті Голгофському разом з Господом Ісусом Христом. Все ми мертві для Закону, влада Закону над нами зруйнована люблячим нас Богом. Ми як в'язні померли з Христом в концтаборі Закону. 

Тепер ми маємо новий союз з Воскреслим Спасителем Христом. Тепер ми не під владою засуджуючого Закону, а під владою люблячого нас, воскресаючого нас Христом.  Тепер ми приносимо інший плід ніш раніше, тепер коли ми не під владою Закону, а під владою Любові Божої, під владою Спасіння,  ми бажаємо приносити плоди Богові – плоди любові до Бога, плоди добрих діл через те, що ми любимо люблячого нас Бога.

Раніше ми приносили плід смерті будучи у пристрастях гріха, бажаючи грішити,поставши проти Закону Божого. Закон не спонукає нас проводити життя у святості, Закон створений щоби показувати нам нас як грішників, щоби вести нас по шляху, щоби ми не зійшли зі шляху святості, закон тримає людей в узах щоби вони не грішили. Але тепер ми під владою Христа, тепер ми виконали Закон через  Викупителя, тепер ми  померли для Закону і воскресли для Євангелія через Господа. Тепер нам не треба його виконувати, бо замість нас виконав цей Закон - Месія Ісус - Правдива жертва та Первосвященник, який приніс себе в жертву за гріхи всього людства. Ми тепер повинні виконувати Закон не для того щоб спастись, а тому що ми Викуплені Істинною Жертвою - Ісусом Христом. Тепер Воскреслий Христос визволив нас як і в'язнів від закону концтабору, дає нам свободу вічного життя.

Тепер коли ми Викуплені і спасенні самим Сином Божим ми маємо робити добрі діла, не для того щоби спастись, а через любов до Викупившего нас Агнця Богочоловіка Ісуса Христа.

«нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!» (Еф.1:2)  

P.S.: Вічна пам'ять жертвам концтабору в Дахау. 

Незаконний суд над Христом

 " А Ісуса вони повели до первосвященика. І зійшлися всі первосвященики й старші та книжники. Петро ж здалека йшов услід за Ним до середини двору первосвященика; і сидів він із службою, і грівсь при огні. А первосвященики та ввесь синедріон шукали посвідчення на Ісуса, щоб Йому заподіяти смерть, і не знаходили. Бо багато-хто свідчив фальшиво на Нього, але не було згідних свідчень. Тоді деякі встали, і кривосвідчили супроти Нього й казали: Ми чули, як Він говорив: Я зруйную цей храм рукотворний, і за три дні збудую інший, нерукотворний. Але й так не було їхнє свідчення згідне. Тоді встав насередині первосвященик, та й Ісуса спитав і сказав: Ти нічого не відповідаєш, що свідчать вони проти Тебе? Він же мовчав, і нічого не відповідав. Первосвященик ізнову спитав Його, до Нього говорячи: Чи Христос Ти, Син Благословенного? А Ісус відказав: Я! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме! Роздер тоді первосвященик одежу свою та й сказав: На що нам ще свідки потрібні? Ви чули цю богозневагу. Як вам здається? Вони ж усі присудили, що Він умерти повинен... " Мар.14:53-65
Ісуса ведуть до первосвященика. Відбувається суд над невинним Ісусом з метою знищити Його. На такий нечесний суд зібралися всі первосвященики, старші та книжники, здається цілий світ повстав проти Ісуса Христа. Винні зібралися щоб засудити Невинного. Світ шукає будь яку зачіпку щоб, довести слабкість Сильного Ісуса. Але хіба Бог може бути слабким? Хіба Бог може бути не святим? Якби синедріон цікавився Христом і правотою невинності Ісуса Христа і дослідив Святе писання, то була би зовсім інша картина. Але синедріон, як і цей налаштований проти Бога світ, шукає лише одного, як знищити Правду, як стерти істину, вбивши, знищивши Ісуса Христа. Вони шукали злих свідчень проти Нього. Навіть незаконність, з якою Він був заарештований і досі не винесенні звинувачення їх не спиняло. Диявол так ненавидівши Бога, шукав усі методи знищити Христа. В хід пішли фальшиві свідки, які навіть не могли однаково свідчити, їхні свідчення розбігалися. Врешті знайшлося серед них , ті що чули Ісусові слова про Храм, коли Ісус казав про своє власне воскресіння, але і ці свідчення не були однаковими. Це був несправедливий і ганебний суд.
Проте Він - наш Господь, підкорився  цій несправедливості, і взявши на себе тим самим весь гнів  несправедливості, яку можновладці чинили щодо інших від самого початку.  Ісус мовчить, тим самим підкреслюючи неправомірність дій роду зміїного. Проти Ісуса з Назарету, який є наш Господь більше не було нічого, все - що було у первосвящеників проти Ісуса скінчилося, а вина Ісуса так і не доведена. Щоб переконати своє сумління та сумління синедріону первосвященик Каяфа йде вабанк. Він поміщає Христа під присягу і запитує у Господа: " Чи Христос Ти, Син Благословенного? ".
Це справді було головною темою. Але ні Каяфу, ні синедріон не цікавило це питання, вони хотіли скористатися цією справою щоб засудити Сонце Правди - Ісуса Христа. І Ісус свідчить знову всім нам, а в першу чергу синедріону: " Я є! І побачите ви Сина Людського, що сидітиме по правиці сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме! "
Ісус каже: "Я є Господь, Я є ЯГВЕ". Ісус каже тими словами: "Я є Той, хто постраждає за кожного з вас, щоб ви мали спасіння". Ці слова свідчать про пророцтво пророка Даниїла: " Я бачив у видіннях ночі, аж ось разом з небесними хмарами йшов ніби Син Людський, і прийшов аж до Старого днями, і Його підвели перед Нього." (Дан.7:13)
Каяфа добився свого, він роздирає одежу свою, ніби виражаючи протест. Так Каяфа протестує, як і протестує синедріон, як протестує цей гріховний світ, як і протестує наша гріховна природа, як протестує диявол - проти Живого Бога. І настане час коли Ісус буде судити, але не нечесним судом як Каяфа, а чесним і справедливим судом як Істинний Бог.
Свідчення Христа перед Каяфою і синедріоном закінчилося. Ісус сказав що Він є той що врятує, що Він є Спаситель. Далі на Христа чекатиме, побиття, приниження, формальний суд, суд у Пилата, муки і ганебна смерть на хресті за всіх нас.
 І кожного разу Він буде свідчити: "Я є Христос, Син Бога Живого, що прийшов спасти всіх вас від усього злого!".