Автор: Катерина ЛАБІНСЬКА
Взято: Калейдоскоп РІСУ
Наприкінці 80-их розрізнені лютерани Львова (понад 100 осіб) почали разом збиратися для молитви. У когось було німецьке коріння, хтось прийшов до цієї віри через рідних. Невдовзі з єдиної громади, через певні догматичні й обрядові розбіжності, утворилися три, які мирно співіснують сьогодні у Львові: Братня Євангельська Лютеранська Церква (БЄЛЦ), Українська Лютеранська Церква (УЛЦ) та Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква (НЄЛЦ).
Українська Лютеранська Церква
Громада УЛЦ (зареєстрована у 1999 р.) налічує 16 вірних. Збираються вони щонеділі й на свята в орендованому залі у палаці культури ім. Г. Хоткевича.
Загалом в Україні діє 25 громад УЛЦ, найбільші – в Києві, Тернополі, Севастополі. Очолює УЛЦ єпископ В’ячеслав Горпинчук (єпископат – у Києві).
Згідно з лютеранським віровченням, українські лютерани практикують два Святі Таїнства: Хрещення і Святе Причастя. Сповідь (розмова із священиком і спільна покаяльна молитва під час Літургії) існує, але не є Святою Тайною.
«У нас нема канонів щодо частоти Сповіді і Причастя, – розповідає пастор львівської громади Олександр Сімашко, – та задля певного порядку ми причащаємо парафіян раз на 2 тижні. Не практикуємо ми відкритого Причастя – причасниками можуть бути лише вірні нашої громади, які пройшли навчання Катехизму і підтвердження своєї віри».
Унікальністю УЛЦ є те, що вона єдина в лютеранському світі дотримується східного обряду – не лише іде за юліанським календарем, а й молиться за Літургією св. Івана Золотоустого. Розповідає пастор: «Літургію ми правимо не в повному обсязі – вона дещо підкорегована Теодором Ярчуком, одним з перших лютеранських пасторів в Україні. З богослужіння видалені певні частини – молитви, які стосуються заступництва до святих, Діви Марії. Також, згідно із східним обрядом, ми використовуємо образи і розп’яття на престолі. Тобто, УЛЦ, щоб не впроваджувати чогось нового в релігійне життя українців, вирішила взяти те, що не заборонене Біблією для вживання і традиційно використовувалось на наших землях».
Українська Лютеранська Церква належить до так званої консервативної гілки – не підтримує новацій у релігійному житті, зокрема, висвячення жінок. До інших християнських Церков ставиться толерантно, окрім таких релігійних організацій як: Свідків Єгови, мормонів, Адвентистів Сьомого Дня. «Там, де є віра в Христа, у Триєдиного Бога, у спасаючу жертву Христа, – там присутня Церква Христова», – говорить священнослужитель.
Активної соціальної діяльності громада не проводить – у зв’язку із нестачею коштів. «Якщо є можливість, роздаємо гуманітарну допомогу, яка надходить від братів-лютеран з-за кордону, – розповідає пастор. – По змозі поширюємо літературу, при цьому не займаємось прозелітизмом».
Братня Євангельська Лютеранська Церква
Громада цієї Церкви є фактично найчисельнішою у Львові – налічує 30 вірних. Як розповідає старший брат Сергій Гаврилов (так називається священнослужитель у братній Церкві), братня традиція сягає часів, коли Лютеранська Церква стала державною, і вірні, бажаючи досліджувати Слово Боже не лише у неділю із пастором, а й самостійно в інші дні, почали утворювати громади для читання Біблії. Ця традиція допомогла зберегтися лютеранам Радянського Союзу, коли Лютеранська Церква була переслідувана, а пастори – репресовані.
Братня Церква вірить у Другий Прихід Христа і в Його тисячолітнє Царство, центр якого буде в Ізраїлі. «Ми віримо, що Ізраїль навернеться і Бог його спасе, – розповідає старший брат. – Сьогодні всі вважають, що на Близькому Сході необхідно досягти політичної стабільності і поділити Єрусалим. Ми ж стоїмо на тому, що там керує Бог, а в Біблії написано, що Бог каратиме народи, що поділили Його землю». Це питання – очікування тисячолітнього Царства і відношення до Ізраїлю – є дуже важливим для Братньої Церкви і становить причину догматичних розбіжностей із Лютеранською Церквою. Братня Церква пильно відслідковує події навколо Ізраїлю, знаходячи там підтвердження біблійних пророцтв.
«Якою ж буде наша віра, якщо ми не приймаємо цього? – запитує брат Сергій. – Ми віримо в те, що говорить Бог, підпорядковуючи свій розум Божому Слову. Справжня віра кориться Богові. Це дуже важливий момент – ми спасаємось вірою, а не добрими діями».
Інша особливість Братньої Церкви – дух пієтизму (благочестя, релігійно-морального самовдосконалення), який сповідується і реально панує в громаді.
Братня Церква не підтримує ліберального лютеранського богослов’я і засуджує такі його прояви, як, зокрема, жіноче священство.
Богослужіння у БЦ відрізняються від традиційного лютеранського. «Правиться невеличка Літургія – є молитва благословення, час від часу читаємо Вірую, – розповідає старший брат. – Молитви чергуються з піснями; на кожну неділю обираються два біблійні тексти і два брати виголошують проповідь. Всього у нас проповідують шестеро братів». Простіше виглядає і місце для молитви – це простора кімната (брати-лютерани збираються у квартирі по вул. Левицького) з великим столом посередині, збоку – крісла й музичні інструменти, під стіною – стіл, де лежить Біблія і свічки. Мова на богослужінні звучить українська і російська.
Причащаються вірні раз на три місяці, належно готуючись до цієї Святої Тайни. Кожної першої п’ятниці місяця тут практикується піст – за Церкву й особисті потреби. БЦ дотримується східного календаря – хоча раніше йшли за західним: «Так простіше, бо в Україні, дякувати Богу, святкуються релігійні свята на державному рівні», – говорить Сергій Гаврилов.
У Братній Церкві не існує визначеної єрархії, немає єдиного єпископа, громади діють автономно, хоча й можуть об’єднуватись у певні союзи. В Україні схожа громада діє лише в Миколаєві. Існує ще об’єднання Братніх Церков, але ці дві громади не ввійшли до нього через розбіжності у розумінні церковної політики.
До інших Церков Братня Церква ставиться толерантно, не визнає лише Свідків Єгови. «Коли нас запрошують до участі в релігійних заходах, намагаємось зрозуміти, в чому їх суть, – роз’яснює брат Сергій. – Так, ми не брали участі в акції за мир, де молились християни і члени РУН-віри. У Біблії сказано: якщо молимось з тими, хто поклоняється ідолам, тим самим знечищуємось. Натомість, брали участь у круглому столі в Українському Католицькому Університеті, де обговорювались події навколо Ірану».
Уже близько десяти років Львівська громада опікується дитячим будинком «Добре серце» у с. Новий Милятин Бузького району, проводить для дітей літні табори (зараз такий діє у Славську). У цьому допомагають брати з Німеччини. «Соціальна діяльність має обов’язково поєднуватись із проповіддю Божого Слова, інакше вона втрачає свій зміст і може лише зашкодити. Головне – звернути людей до питань вічності, до покаяння, а не просто зробити життя комфортнішим тут на землі, – каже брат Сергій. – Зараз двоє вихованців будинку уже дорослі і стали членами нашої Церкви».
Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква
Ця громада зареєстрована у Львові 1995 року. «Сьогодні нас за списком – 50, але реально відвідують богослужіння 20-25 вірних», – говорить 79-річний пастор Микола Бендус. З них п’ятеро – студенти, решта в основному – пенсіонери. На початках було понад 100 осіб. «Спочатку ми були разом із Братньою Церквою, але потім ті, хто має німецьке коріння, вирішили, що варто мати Німецьку Лютеранську, тому ми відокремились», – розповідає священнослужитель. Загалом по Україні діють 35 громад НЄЛЦ. Єпископат – в Одесі, там діє семінарія.
«Ми маємо партнерські стосунки із Баварською Церквою, – розповідає пастор. Раніше завдяки їй ми мали можливість проводити гуманітарну діяльність, однак тепер криза торкнулась і їх. Ми опікувались Товариством дітей інвалідів у Городку. Однак ось уже два роки як ми не проводимо гуманітарної роботи».
У НЄЛЦ правиться традиційна лютеранська Літургія російською і німецькою мовами (щоправда, тих, хто вільно володіє німецькою, залишилось троє).
Львівська громада має осідок по вул. Глібова, 9. Це колишнє приміщення німецького консулату – гарне і просторе, придбане за допомогою Баварської Церкви. Тут є великий зал молитви, розрахований на 55 осіб – фактично, маленька лютеранська церква, з вівтарем, лавами для вірних, стендами із біблійними цитатами на стінах. Раніше у Львові лютеранам належали чотири кірхи, але позаяк громада нечисельна і не мала б можливості утримувати такий храм, то й не стала повертати жодного з них.
Щосереди вірні збираються для Біблійної години – вивчення Слова Божого; є вечірня дитяча школа, проходять заняття з конфірмантами.
Стосовно відношення до інших Церков, то, як говорить пастор Микола Бендус, – «один Бог і одне Хрещення – так каже апостол Павло», і цього треба триматись. Не сприймають, за його словами, лише Свідків Єгови, харизматів.
«Нещодавно ми молились разом із греко-католиками на Янівському цвинтарі, де поховані жертви радянської і німецької влади», – розповідає священнослужитель.
Ця гілка лютеран не сприймає жіночого священства. Як говорить пастор М. Бендус, «жінки можуть вести тільки недільні школи, але не проповідувати».
* * *
Загалом львівські лютерани не є багаточисельними, хоча все ж є відомими. І напевно немає в Україні міста, де б діяли три різних лютеранські громади.
P.S.: Дякую автору та РІСУ за таку чудову статтю про лютеран у Лювові !
Шукаймо!
Лютеранський пастор писав вірші про суїцид
Лютеранський пастор Андрій Паутов, який покінчив з собою пострілом з саморобного пістолета, незадовго до загибелі показував своєму колезі написані ним вірші про смерть.
- У Андрія точно так само, як він сам, загинув брат, - розповів Life News голова церковної ради громади Волгоградської області Анатолій Зякін. - Він теж застрелився. Останнім часом Андрій часто говорив, що хоче накласти на себе руки, що не вірить більше в Господа. У нього ця депресія була вже років п'ять (саме п'ять років тому помер його духовний наставник, - ред.). А починаючи з липня він все частіше говорив про смерть. Став перекладати вірші Річарда Баха, в яких говорилося, що смерть - є порятунок від усього.
Незадовго до фатального кроку Андрій показував Зякіну свої власні вірші.
- Я не запам'ятав точно, але в них було щось про кулі, про смерть, - каже Анатолій Анатолійович. - Андрій жив у Москві, але часто приїжджав до нас у Єруслан (село під Волгоградом, де знаходиться євангелічно-лютеранська громада, - ред.). Востаннє він вів службу 1 серпня.
Послушниця громади Людмила Голубнична запам'ятала, що на останній проповіді Паутов сильно нервував.
- У нього були постійні перепади настрою, - говорить Голубнична. - Андрій міг зірватися на порожньому місці.
Зякін, проводжаючи Паутова назад у Москву з Волгоградської області, як зазвичай запитав, коли той повернеться. «Швидше за все, ніколи», - такою була відповідь пастора. Андрій Паутов не послухав домовленостей колег про те, його не налякало навіть те, що лютеранство, як і інші течії християнства, самогубство вважає тяжким гріхом.
Як уже писав Life News, 36-річний Андрій зробив самогубство після двох невдалих пострілів.
- Священик повернувся додому на вулиці Миклухо-Маклая близько 22 годин, - повідомили Life News в правоохоронних органах. - На очах у матері він зробив два пробних постріла, направивши пістолет у дзеркало. Обидва рази сталася осічка. Тоді пастор навів дуло на себе і натиснув спусковий курок ще раз.
Куля потрапила Андрієві в голову. Від отриманого поранення пастор помер миттєво.
Передсмертної записки на місці самогубства не знайшли, що дозволяє припустити, що священик вбив себе випадково і його хтось напоумив до цього.
Міліціонери вилучили на місці події саморобний однозарядний пістолет. Слідчим належить встановити, хто і навіщо передав пастору зброю.
З історії церков CELC: Конфесійна Лютеранська Церква Латвії
Громади, які складають Конфесійну Лютеранську Церкву Латвії (КЛЦЛ) або прийшли з Латвійської Євангелічно-Лютеранської Церкви (ЛЄЛЦ), яка є членом Всесвітньої лютеранської федерації, або це нові громади лютеранські які були засновані колишніми членами ЛЄЛЦ, або взагалі нові місії. Перші незалежні конфесійні лютеранські громади були зареєстровані в Латвії, на початку 1997 року. Такі міста: Кекава, Булдурі і Елгаве — ці перші лютеранські громади, зазнали гірке переслідування з боку адміністрації ЛЄЛЦ. У травні 1997 року, була сформована громада в місті Ріга, в той же рік навесні лютеранські громади з Лімбажу та Алоя вступили к КЛЦЛ. 15 червня 1997 р. була святкова служба, в якій преподобний Гундарс Бакуліс, і преподобний Угіс Сілдер , покликані служити в Ризькій лютеранській громаді. Ці 6 громад і створили Конфесійну Лютеранську Церкву Латвії.
Протягом наступних 2 років були засновані в Цесисі, Пале і Озолніекі, 3 місійні станниці в яких служили колишні члени ЛЄЛЦ. Всі вони були зареєстровані до кінця 1999 року в якості нових парафій.
2002 рік був плідним. Егон Мідуліс з Віфанії закінчив лютеранську семінарію в Манкато (Міннесота, США) і був присвячений на пастора в серпні 2002 року. Але на ділі вийшло, що замість одного нового пастора, чотири нових пасторів були висвячені 4 серпня 2002 року. Троє випускників з Академії М.Лютера що є семінарією ЛЄЛЦ не витримали лібералізм національної церкви і війшли у спільноту з КЛЦЛ, це були Айгарс Даболіньш, Улдіс Алпе і Яніс Гаісініс. 4 серпня 2002 року був великий день для конфесійних лютеран Латвії: КЛЦЛ отримала чьотирьох пасторів та побудовану церкву в місті Кекаве.
Яніс Гаісінс створив місію у його рідному місті Вентспілсі, в західній частині Латвії на узбережжі Балтійського моря. Через пару місяців 10 та громада КЛЦЛ була зареєстрована в Латвії.
Айгарс Даболіньш створив місії у селах Plieņciems, Apšuciems, що знаходяться в Ризької затоці. У квітні 2003 року була створена нова громада, пастор Егон Мудуліс почав місію в Лієпаї, що є одним з великих міст на західному узбережжі Латвії, на березі Балтійського моря. Улдіс Алпе став пастором громади в Лімбажі.
Причастників: 689 (2008р.)
Президент КЛЦЛ: Gundar Bakulis
Сайт: Конфесійна Лютеранська Церква Латвії
Протягом наступних 2 років були засновані в Цесисі, Пале і Озолніекі, 3 місійні станниці в яких служили колишні члени ЛЄЛЦ. Всі вони були зареєстровані до кінця 1999 року в якості нових парафій.
2002 рік був плідним. Егон Мідуліс з Віфанії закінчив лютеранську семінарію в Манкато (Міннесота, США) і був присвячений на пастора в серпні 2002 року. Але на ділі вийшло, що замість одного нового пастора, чотири нових пасторів були висвячені 4 серпня 2002 року. Троє випускників з Академії М.Лютера що є семінарією ЛЄЛЦ не витримали лібералізм національної церкви і війшли у спільноту з КЛЦЛ, це були Айгарс Даболіньш, Улдіс Алпе і Яніс Гаісініс. 4 серпня 2002 року був великий день для конфесійних лютеран Латвії: КЛЦЛ отримала чьотирьох пасторів та побудовану церкву в місті Кекаве.
Яніс Гаісінс створив місію у його рідному місті Вентспілсі, в західній частині Латвії на узбережжі Балтійського моря. Через пару місяців 10 та громада КЛЦЛ була зареєстрована в Латвії.
Айгарс Даболіньш створив місії у селах Plieņciems, Apšuciems, що знаходяться в Ризької затоці. У квітні 2003 року була створена нова громада, пастор Егон Мудуліс почав місію в Лієпаї, що є одним з великих міст на західному узбережжі Латвії, на березі Балтійського моря. Улдіс Алпе став пастором громади в Лімбажі.
Причастників: 689 (2008р.)
Президент КЛЦЛ: Gundar Bakulis
Сайт: Конфесійна Лютеранська Церква Латвії
Гра з дияволом
Колись я їхав через метро у Церкву і до мене звернувся хлопець з пропозицією
товаришувати. Я не звернув на це уваги, але дав свій старий номер телефону, і
забув про цей випадок. І от пройшов час я увімкнув цей старий номер телефону і
цей хлопець подзвонивши до мене запропонував зустрітись. Взявши за компанію
своїх друзів я пішов на зустріч, хлопець був спокійним і добре себе вів. Пройшов
час і ми з ним познайомилися, його звати Вадим. Пройшов час і при наступній нашій зустрічі з Вадимом, Вадим
розповів про те що він не вірить у Бога і мені не радить, при тому він почав
верзти не самітницю. Що Біблію написали у середньовіччі інквізитори і що все це
вигадки і т.д. Пройшов час, і от майже останнього разу коли ми з ним бачилися,
він заважав нам з друзями молитися молитвою "Отче наш", викрикуючи різні
дурниці. Я поставив під сумнів нашу з ним дружбу, і майже з ним готовий був не
зустрічатися. Він подзвонив мені учора і сказав що хоче зі мною поговорити та й
просто зустрітися, я вирішив дати йому шанс.
Сьогодні ми зустрілися з Вадимом, ми плавали на озері та добре спілкувалися. Аж ось він сказав що хоче розповісти мені чому він хотів переконати мене в тому що Бога не має. Виявляється колись він працював на роботі, і коли була якась зустріч неформальна колег, йому запропонували зіграти в гру схожу на армреслінг, він захотів зіграти не запитавши правил гри і коли він виграв, йому сказали що гра насправді тільки починається. До нього підійшов читаючий і почав швиденько читати правила гри, за якими він повинен виконати такі то умови, або як що щось з того він не зробить то він програє і його душа належатиме дияволу. Він якимось чином підписав ці правила гри. І тепер щоб він мав свою душу він повинен або відговорити якогось сектант і розчарувати його взагалі у релігії, палити наркотик з компанією людей з такими то умовами, він не може працювати бо як що його звільнять то він програє, як що він потрапить у тюрму то він програє, також можна виграти як що здружитися з алкоголіками, та інш. Вадим сказав що не знає що йому робити бо він заручник гри.
Тепер от думаю це правда чи вигадка, і як що правда як випасти Вадиму з пут магістра тисячі справ?
Тут не обійтися без Професора міліардів справ!
Тож моліться за цю людину, хай Господь Визволитель визволить Вадима від диявола та його справ! Амінь!
Сьогодні ми зустрілися з Вадимом, ми плавали на озері та добре спілкувалися. Аж ось він сказав що хоче розповісти мені чому він хотів переконати мене в тому що Бога не має. Виявляється колись він працював на роботі, і коли була якась зустріч неформальна колег, йому запропонували зіграти в гру схожу на армреслінг, він захотів зіграти не запитавши правил гри і коли він виграв, йому сказали що гра насправді тільки починається. До нього підійшов читаючий і почав швиденько читати правила гри, за якими він повинен виконати такі то умови, або як що щось з того він не зробить то він програє і його душа належатиме дияволу. Він якимось чином підписав ці правила гри. І тепер щоб він мав свою душу він повинен або відговорити якогось сектант і розчарувати його взагалі у релігії, палити наркотик з компанією людей з такими то умовами, він не може працювати бо як що його звільнять то він програє, як що він потрапить у тюрму то він програє, також можна виграти як що здружитися з алкоголіками, та інш. Вадим сказав що не знає що йому робити бо він заручник гри.
Тепер от думаю це правда чи вигадка, і як що правда як випасти Вадиму з пут магістра тисячі справ?
Тут не обійтися без Професора міліардів справ!
Справжня причина тисняви на фестивалі Love Parade!
“Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою” (Рим.1:18)
24 липня 2010 року в німецькому місті Дуйсбург, проходив музичний фестиваль “Love Parade”, нічого не передвіщало біди, багато молоді рушало на головну сцену через тунель. Раптом сталася невідомо із за чого паніка, почалася велика тиснява. В результаті тисняви постраждали 511 людей і 21 людина загинула. Слідство досі ще розбирає із-за чого почалася паніка, і чому двері для евакуації були закриті.
31 липня відбулося поминальне богослужіння за загиблими у тисняві на музичному фестивалі Love Parade. У богослужіннях взяли участь канцлер Німеччини Ангела Меркель та президент Християн Вульф. На службу прийшла велика кількість людей, і була організована трансляція з храму на великих екранах, встановлених на вулиці.
Чому? Чому так сталося? Чому Господь допустив таку трагедію? Чому загинули люди? Навряд це сталося випадково!
Як пише Tooday.ru: “LoveParade - один з найбільших і найвідоміших у Європі фестивалів. Сюди з'їжджаються люди з усієї Європи, щоб взяти участь у вражаючому своїм розмахом дійстві. У цей день на вулицях лунає сучасна музика в стилі «техно», ллються ріки пива, а публіка веселиться і танцює безпосередньо на вулицях. Це веселощі нагадує барвисту фієсту, де беруть участь як яскраво одягнені люди, так і учасники абсолютно роздягнені. Це свято присвячене сексуальним меншинам. У цей день вони вважають свої відносини і сексуальні погляди узаконеними.”
Що каже Господь про все це - “І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом”(Еф.5:18).
“Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони! “. Господь засуджує пияцтво, розпусту та гомосексуалізм. Цей фестиваль був місцем саме для таких дій. Люди не зважали на Бога, який обіцяв: “Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене “(Вих.20:5) . “Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність…(Рим.1:18)”
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Незмінний виклик великого Реформатора - 2 частина
У 1518 році люте переконання Лютера в тому, що ми ніколи не повинні заперечувати Божому слову, зустрічається з середньовічною доктриною са...
-
« І запитався Його один із начальників, говорячи: Учителю Добрий, що робити мені, щоб вспадкувати вічне життя? Ісус же йому відказав: Чо...