День Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика

Кіпріан Карфагенський до 246 р. був відомий як успішний юрист. Через пару місяців почалося жорстоке гоніння на християн, багато з яких відступили від віри, якщо не на ділі, то на словах. З приводу умов їх прийому назад в лоно Церкви розгорнулися великі суперечки. Кипріан, який відстоював позицію, що такі люди (що відступилися від Христа) знову можуть бути прийняті в церкву, якщо вони розкаються та це покаяння принесе плоди віри. Згодом погляди Кипріяна з цього питання стали загально прийнятими.

257 року почались нові гоніння на християн. За указом імператора Валеріана 30 серпня 257 р. Кипріяна було відправленно на заслання. На наступний рік гоніння посилились, Кипріян знову постав перед судом у Карфагені й був страчений.

Цитати Св. Кіпріана Карфагенського:
"Для кого Церква не Мати, для того Бог не Отець!"
"Для того, хто живе ще в цьому світі, ніяке каяття не пізно"
"Немає порятунку поза церквою."
"Запізно повірять в вічну кару ті, що не хотіли вірити у вічне життя."

Наш спадок - дорогоцінна кров Христа

«І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров'ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти, що призначений був іще перед закладинами світу, але був з'явлений вам за останнього часу. Через Нього ви віруєте в Бога, що з мертвих Його воскресив та дав славу Йому, щоб була ваша віра й надія на Бога.»  (1Петр.1:18-21)


Доволі часто я зустрічаю людей, які вважають, що гроші це найважливіший елемент для того щоб позбутися усіх своїх проблем. Погодьтеся що в більшості випадків нашого життя, гроші могли би вирішити більшість проблем. Мій друг колись сказав так: «Не вчить мене жити, а краще допоможіть матеріально». А як вам один з голівудських фільмів про хлопця який отримав в спадок велику купу грошей? Не заважало б кожному з нас мати якогось багатого родича, який неодмінно зоставив би нам після своє смерті – міліони євро.

Шановні брати, дозвольте розповісти вам про спадок, який ми вже маємо від наших батьків. Цей спадок не вимірюється в грамах, та каратах, цей спадок вимірюється лише одним мірилом – Богом. Від пробатька Адама, наші батьки отримали те, що ми отримали від них народившись. Це спорченість нашої природи, нам в спадок батьки передали гріх та наслідок гріха смерть. Через гріх Бог засуджує нас, на вічні муки. Від цього не врятує нас ні золото, ні срібло, ні гроші – бо якщо це є центр нашого життя – то воно дійсно марне. 

Петро чітко каже нам про спадок інший, цей спадок ми отримали через любов Божу до нас - розкаяних грішників, це спасіння через Ісуса Христа. Ви подивіться наш скарб не золото, не срібло, не нафта, а дорого цінніша кров нашого Викупителя – Ісуса Христа – це є найбільший діамант який ми отримали від люблячого нас Бога. Бог нас відкупив кров’ю Ісуса. Без цього ми не були би виправдані Богом. Отець Небесний дав нашим пробатькам Адаму і Єві на спадок одне пророцтво про Викупителя, який розтрощіть голову дияволу. Бог продумав наш план спасіння ще до того як світ був створений. Бог знав все що станеться з його творінням, Він знав що ми будемо грішити, але Він сотворив нас, Він все це сотворив і через Христа запрошує всіх людей до Царства Небесного. 

Христос що був розп’ятий за всіх людей , над ним насміхалися, знущались, і все це робив Христос за ради всіх нас. Ніхто не чекав Його воскресіння, навіть Його учні вже поховали Його і не чекали на Воскресіння Викупителя. Але Ісус воскрес з мертвих, даруючи нам добру новину нашого спасіння. 

Ми повинні вірити Йому, ми повинні надіятися на Бога. Ісус наш Господь хоче щоби ми частіше ходили до Його церкви, досліджували кожен день Його Слово та приймали його дорогоцінну кров під час Таїнства Алтаря.

День Св. Олафа, просвітителя Норвегії, християнського правителя

29 липня Церква згадує Олафа II правителя та просвітителя Норвегії. Олаф народився в 995 р. від Р.Х. в сім'ї князя Гаральда Ґренладського нащадка першого короля Норвегії. Свою молодість майбутній хреститель Норвегії проводить в мандрах та боях. Опинившись 1013 році в Нормандії, він приймає Ісуса Христа як свого Господа. В 1015 році разом з єпископом Зіґфрідом повернувся  до Норвегії та проголошує себе королем маючи підтримку владних кланів Верхніх земель. Слухаючі проповіді святих отців, норвежці та підвладні їм народи приймають християнство в слід за своїм правителем. А сам Олаф сприяє оберненню свого народу до християнства. Олаф підтримував проповідь Божого Слова. В 1028 році в наслідку поразки змушений тікати на Русь у володіння Ярослава Мудрого. Син Олафа, Магнус та молодший брат Гаральд виховуються довгий час в Києві. В 1030 році за покликом християн Норвегії які були гнані поганами, Олаф заручившись підтримкою шведів повертається в Норвегію, але під час битви при Стікластадірі був вбитий язичниками. Святий Олаф є для норвежців та фарерців, тим ким для нас є Володимир Великий.
Моя молитва Господу:  Господи ми дякуємо Тобі за твого правителя Олафа. Який щиро вважав Тебе Своїм Господом. І сприяв поширенню Доброї Звістки про Тебе по всій Норвегії. Боже подаруй нам таких християнських правителів як твій святий Олаф і хай його віра і любов до Тебе буде прикладом для нас. + Амінь!

З історії церков CELC: Конфесійна Лютеранська Церква Латвії

Громади, які складають Конфесійну Лютеранську Церкву Латвії (КЛЦЛ) або прийшли з Латвійської Євангелічно-Лютеранської Церкви (ЛЄЛЦ), яка є членом Всесвітньої лютеранської федерації, або це нові громади лютеранські які були засновані колишніми членами ЛЄЛЦ, або взагалі нові місії. Перші незалежні конфесійні лютеранські громади були зареєстровані в Латвії, на початку 1997 року. Такі міста: Кекава, Булдурі і Елгаве — ці перші лютеранські громади, зазнали гірке переслідування з боку адміністрації ЛЄЛЦ. У травні 1997 року, була сформована громада в місті Ріга, в той же рік навесні лютеранські громади з Лімбажу та Алоя вступили к КЛЦЛ. 15 червня 1997 р. була святкова служба, в якій преподобний Гундарс Бакуліс, і преподобний Угіс Сілдер , покликані служити в Ризькій лютеранській громаді. Ці 6 громад і створили Конфесійну Лютеранську Церкву Латвії.

Протягом наступних 2 років були засновані в Цесисі, Пале і Озолніекі, 3 місійні станниці в яких служили колишні члени ЛЄЛЦ. Всі вони були зареєстровані до кінця 1999 року в якості нових парафій.

2002 рік був плідним. Егон Мідуліс з Віфанії закінчив лютеранську семінарію в Манкато (Міннесота, США) і був присвячений на пастора в серпні 2002 року. Але на ділі вийшло, що замість одного нового пастора, чотири нових пасторів були висвячені 4 серпня 2002 року. Троє випускників з Академії М.Лютера що є семінарією ЛЄЛЦ не витримали лібералізм національної церкви і війшли у спільноту з КЛЦЛ, це були Айгарс Даболіньш, Улдіс Алпе і Яніс Гаісініс. 4 серпня 2002 року був великий день для конфесійних лютеран Латвії: КЛЦЛ отримала чьотирьох пасторів та побудовану церкву в місті Кекаве.

Яніс Гаісінс створив місію у його рідному місті Вентспілсі, в західній частині Латвії на узбережжі Балтійського моря. Через пару місяців 10 та громада КЛЦЛ була зареєстрована в Латвії.

Айгарс Даболіньш створив місії у селах Plieņciems, Apšuciems, що знаходяться в Ризької затоці. У квітні 2003 року була створена нова громада, пастор Егон Мудуліс почав місію в Лієпаї, що є одним з великих міст на західному узбережжі Латвії, на березі Балтійського моря. Улдіс Алпе став пастором громади в Лімбажі.

Причастників: 689 (2008р.)

Президент КЛЦЛ: Gundar Bakulis
Сайт: Конфесійна Лютеранська Церква Латвії

Господь живе!

У похилому віці німецькому реформатору Мартіну Лютеру,  довелося  чимало розчаровуватися. Він був кілька разів засмучений. Лютер сумував через розвиток деяких справ, які йшли інакше, ніж він це собі уявляв. Його дружина Катеріна, дуже добре бачила все це, намагалася допомогти своєму чоловікові. Вона згадала, що в минулі часи він із задоволенням писав крейдою на столі слово «vivit!», Яке в перекладі з латини означає «Він живе!». У ті роки Лютер пояснював це так: «Ісус живе, а якщо б Він не жив, то і я не бажав би жити і години. Тільки лише тому що Він живе, і ми будемо жити через Нього, як Він сам сказав про це: "Бо живу Я і ви будете жити".

Тоді в голову Катеріни прийшла особлива ідея: вона доручила каменотесу висікти над дверима їхнього будинку одне єдине слово на латині: «vivit!». І кожному, хто проходив через ворота і входив у їхній будинок, цей напис нагадувала про те, що Він, Господь, живе!

І я хотів би щоб і в наших серцях було написано: Він живе! Ісус Христос живе. Коли людина обтяжена турботами, коли багато чого в житті відбувається не так, як хотілося б, треба пам'ятати: Він живе, Він знає все, і Він не залишить нас на самоті, Він завжди з нами. Яка потіха закладена в цих простих словах: Він живе! Це присутність Бога, це понад сила, яка діє і сьогодні. Нехай сила Ісуса Христа наповнить наші серця, а з нею ми зможемо бути благословенням і допомогою також і для інших. Господь здобув перемогу над смертю і пеклом, і коли Він прийде знову, проявиться ця переможна сила Сина Божого.
Суть всього пасхального події в цілому узагальнюється у висловленні апостола Павла до Коринтян: «Бог воскресив, воскресить Він і нас Своєю силою». Це дуже точний опис нашого майбутнього. Коли Господь прийде знову, ми отримаємо бездоганне, досконале нове тіло без гріха, воно буде подібне прославленому тілу Господа, і ми віруючі у Христа розп'ятого будемо мати вічне спілкування з Триєдиним Богом.

Житомир батьківщина С.П. Корольова

В цей день мав нагоду прийняти участь у євангелізації в місті Житомир. Враження від міста позитивні. На жаль місто не має своєї громади або місійної станиці, тож ми з братами роздавали літературу з надією на Господа , щоб баго людей зацікавило Слово Боже й вони захотіли отримати безкоштовну християнську літературу в майбутньому поштою. Літературу розбирали дуже швидко. Буду молитися Господу щоб у майбутньому в Житомирі була відкрита наша місійна станниця. Деякі люди запитували про нашу адресу в інтернеті, а в загалі після закриття лютеранської хвилі на радію , продовження роботи Заочної біблійної школи може розпочатися завдяки таким євангалізаційним поїздкам!
Після того як приїхав зацікавився Житомиром , зокрема історією лютеранства в Житомирі. От що я дізнався про історію лютеранства в Житомирі:
У 1896 році в Житомирі побудована лютеранська кірха, яка збереглася до наших днів і залишається однією з яскравих архітектурних пам'яток міста. На початку XVIII століття на місці, де з'явилася кірха, були приміські луки та поля. Біля майбутньої лютеранської церкви на великому пустирі в 1863 році був побудований комплекс Житомирської чоловічої гімназії. Східна сторона комплексу і утворила лінію майбутньої Лютеранської вулиці.

У середині XIX століття ці землі належали жітоміряніну Вільгельма Кнааку. Після його смерті частина земель його вдова передала лютеранської громаді під церкву і дім пастиря.

Лютеранська кірха була побудована на місці колишнього русла невеликої річки Поповка на Лютеранській вулиці. Вулиця отримала свою назву після того, як громада отримала тут землю для будівництва. Будівля кірхи збудовано за проектом відомого міського архітектора Арнольда Енша.Будівля кірхи виконано в стилі модернізованої готики.На органі в церкві грав дідусь відомого піаніста Святослава Ріхтера - Даниил Ріхтер, що сидів поруч у невеликому будинку, купленим їм у садівника лютеранської громади. У 20-х роках органістів був і дядько майбутнього генія фортепіано - Едуард Ріхтер.У другій половині 30-х років XX століття в будівлі кірхи був організований спортзал товариства "Динамо" (спортивний клуб працівників внутрішніх органів). Лише з появою в кінці 80-х років нового спорткомплексу на Корбутовке будівлю кірхи звільнилося.У 1990 році міська влада передали приміщення кірхи євангельських християн-баптистів (тому то так зацікавлено брав нашу літературу один баптист ).
От як виглядає лютеранська будівля баптистів

День блаженної пам'яті Теодора Ярчука

+Вічна пам'ять душпастиру Теодору Ярчуку !

Вхід Господа Нашого Ісуса Христа в Єрусалим

"Радій вельми, о дочко Сіону, веселись, дочко Єрусалиму! Ось Цар твій до тебе гряде, справедливий і повний спасіння, покірний, і їде на ослі, і на молодім віслюкові, сині ослиці. " (Зах. 9:9)
День входу Спаса Христа до Єрусалиму. Цікаво що Христос обрав саме віслюка , а не коня. Христос по волі своїй йшов на страждання обравши віслюка, Він , Цар Царей, входить не як завойовник на коні, а як творячий мир на ослі. Христос з миром приходить до нас .
Він з для мира дає нам покаяння, Він для миру дає нам віру в Нього. Христос з миром благовістить про Себе всім народам - щоб усі народи мали віру в Викупителя тим самим мали мир з Отцем й вічне спасіння.

Моя молитва в цей день:
Осанна Тобі Син Давидів
Хай буде Благословенний Цар Ізраїлів
що гряде в ім'я Господнє !
Осанна в вишніх!
Господи ти переможець смерти
Ти Цар ,мир в наші серця неси
Благослови нас
Та прости нас
Грішних
О Цар який добровільно розп'ятий був!
Слава Тобі Боже, Слава!
Амінь!

Дітрих Бонхеффер

Бонхеффер Дітріх народився 4 лютого 1906 в Бреслау в сім'ї відомої лікарки і викладача університету Карла Бонхеффера. Вчився на богословських факультетах Тюбінгена (1923) і Берліна (1924), отримав диплом теолога в 1927. У 1930 відправився в США, де вчився в Об'єднаній духовній семінарії. Повернувшись на батьківщину, почав викладати на богословському факультеті Берлінського університету.У жовтні 1933, коли стало ясно, що Гітлер має намір використовувати німецьку церкву у власних цілях, Бонхеффер виїхав до Лондона, ставу членів англійського пасторатуВідмовившись визнавати суспільну церкву, що стала інструментом гітлерівської політики, Бонхеффер підтримав створення Конфесійної церкви і, заручившись підтримкою багатьох англіканських общин, повернувся до Німеччини, щоб взяти участь в діяльності Конфесійної церкви. Він написав книгу, в якій обгрунтував моральність боротьби з нацистським режимом і взяв участь в змові з метою скидання Гітлера. У 1938 Бонхеффер увійшов до контакту з генерал-майором Хансом Остером, начальником штабуАбверу, генерал-полковником Людвігом Беком, тільки що звільненим з поста начальника Генштабу сухопутних військ, і керівником Абверу адміралом Вільгельмом Канарісом. Бонхеффер став подвійним агентом контррозвідувальної служби Канаріса і кур'єром для зв'язку із закордонними організаціями в Швеції і Швейцарії. 19 березня 1939 він відправився до Лондона для зустрічі з єпископом Джорджем Беллом, Рейнхольдом Нібуром і Герхардом Лейбхольцем, а в наступному місяці попрямував в США. Відвідавши Швецію в 1942, він привіз пропозиції від змовників на мирні переговори з союзниками. Він допоміг євреям бігти до Швейцарії, що трохи коштувало йому життя. 17 січня 1943 були оголошені його заручини з Марією фон Ведемайер, проте 5 квітня він був арештований, направлений у в'язницю Тегель і звинувачений в "підриванні озброєних сил". Після невдалої Липневої змови 1944, Бонхеффер виявився в підвалах гестапо на Прінц-Альбрехтштрассе. 7 лютого 1945 він був відправлений до Бухенвальд, а потім переведений в табір Флоссенбюрг .Все ті, хто спілкувався з ним в ці дні, були захоплені його благородною поведінкою і бадьорістю духу в нелюдських умовах, в яких він вмудрявся навіть писати вірші. За вироком військового трибуналу Бонхеффер був страчений 9 квітня 1945 у Флоссенбюрге, не доживши декількох днів до закінчення бойових дій в Європі. У церковних кругах ім'я Бонхеффера стало синонімом мучеництва."Бог відкривається там, де сталася біда, Де Він висміяний, розіпнутий по вирішенню суду, Де Він страждає, щоб смерть перемогти назавжди - З Ним християни розділять всю міру страждань. Дорога до свободи, яка пропонує нам німецький пастор і богослов неймовірно важкий. Для багатьох, у тому числі для самого Бонхеффера, він завершується на місці Розп'яття – на голгофі.Та все ж, що вибрали дорогу дотримання за Христом, йдуть по ньому. Що вибрали це сходження бачать, що попереду них йде провідник, – це Він же, Отець Надії, Ісус Христос.
«Не важливо, хто я. Головне, що я належу Богові". Дітріх Бонхеффер!

Зсилки:
http://www.luther.ru/component/content/article/46-afisha/107-bonheffer1.html
http://www.peoples.ru/science/dietrich_bonhoeffer/