2 неділя Адвенту

Лозунг свята: "Боже, приверни нас, і хай засяє обличчя Твоє, й ми спасемось!" (Пс. 80:3)

Текст з Старого завіту: "Поглянь із небес і побач із мешкання святині Своєї та слави Своєї: Де горливість Твоя та Твої могутні чини? Де велике число милосердя Твого та ласки Твоєї, що супроти мене затрималися? Тільки Ти наш Отець, бо Авраам нас не знає, а Ізраїль нас не пізнає! Ти, Господи, Отець наш, від віку Ім'я Твоє: наш Викупитель! Нащо, Господи, Ти попустив, що ми блудимо з доріг Твоїх, нащо робиш твердим наше серце, щоб ми не боялись Тебе? Вернися ради рабів Своїх, ради племен спадку Свого! Спадщину займав час короткий святий Твій народ, противники наші святиню Твою потоптали! Ми стали такими, немов би відвіку Ти не панував був над нами, немов би не кликалося Твоє Ймення над нами! О, коли б небеса Ти роздер і зійшов, перед обличчям Твоїм розтопилися б гори, як хворост горить від огню, як кипить та вода на огні, отак щоб Ім'я Твоє стало відоме Твоїм ворогам, щоб перед обличчям Твоїм затремтіли народи! Коли Ти чинив страшні речі, ми їх не чекали, коли б Ти зійшов, то перед обличчям Твоїм розтопилися б гори!" (Іс. 63:15-19а; 64:1-3)

Текст з Нового завіту: "Отож, браття, довготерпіть аж до приходу Господа! Ось чекає рільник дорогоцінного плоду землі, довготерпить за нього, аж поки одержить дощ ранній та пізній. Довготерпіть же й ви, зміцніть серця ваші, бо наблизився прихід Господній!" (Як. 5:7-8)

Текст з Євангелія: "І вийшов Ісус і від храму пішов. І підійшли Його учні, щоб Йому показати будинки храмові. Він же промовив у відповідь їм: Чи бачите ви все оце? Поправді кажу вам: Не залишиться тут навіть камінь на камені, який не зруйнується!... Коли ж Він сидів на Оливній горі, підійшли Його учні до Нього самотньо й спитали: Скажи нам, коли станеться це? І яка буде ознака приходу Твого й кінця віку? Ісус же промовив у відповідь їм: Стережіться, щоб вас хто не звів! Бо багато хто прийде в Ім'я Моє, кажучи: Я Христос. І зведуть багатьох. Ви ж про війни почуєте, і про воєнні чутки, глядіть, не лякайтесь, бо статись належить тому. Але це не кінець ще. Бо повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями. А все це початок терпінь породільних. На муки тоді видаватимуть вас, і вбиватимуть вас, і вас будуть ненавидіти всі народи за Ймення Моє. І багато-хто в той час спокусяться, і видавати один одного будуть, і один одного будуть ненавидіти. Постане багато фальшивих пророків, і зведуть багатьох. І через розріст беззаконства любов багатьох охолоне. А хто витерпить аж до кінця, той буде спасений! І проповідана буде ця Євангелія Царства по цілому світові, на свідоцтво народам усім. І тоді прийде кінець!" (Мт. 24:1-14)

Проповідь на Богоявлення - Epifania

 “ ¹ Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу, ² і питали: Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому. ³ І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. ⁴ І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись? ⁵ Вони ж відказали йому: У Віфлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: ⁶ І ти, Віфлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з'явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський. ⁷ Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з'явилась зоря. ⁸ І він відіслав їх до Віфлеєму, говорячи: Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому. ⁹ Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. ¹⁰ А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. ¹¹ І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір'ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну. ¹² А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі.” (Матвія 2:1-12)

† Мир вам усім у Христі! Амінь. †

Дорогі брати та сестри, був дуже відомий американський майстер оповіді, новеліст під псевдонімом О Генрі, і свого часу він написав Різдв'яну новелу за назвою “Дари Волхвів”. В цій новелі оповідається історія перед Різдвом, про молоду пару яка нещодавна одружилась в досить такому молодому віці. Вони дуже бідно жили. У Делли перед Різдвом залишилось лише один долар вісімдесят сім центів. З них шісдесят центів по центу. Навіть сьогодні, перелічити в гривну, це дуже мало 24 гривні перед Різдвом. Це все що залишилось у Делли після торгівлі з бакалійником, зеленарем, м'ясником. Вона була в розпачі, що подарувати своєму чоловікові на Різдво, в неї було розкішне красиве волосся, яке вона вирішила продати, за це волосся вона отримала 20 доларів, Делла вирішила купити до красивого кишенькового годинника Джима, новий платиновий ланцьжок з яким годинник мав бути у парі дуже красивим, і не було соромно витащити годинник з кишены і подивитьсь на час. Джим вирішив придбати дуже дорогі черепахові гребенці з дрібними коштовними камінцями, які би прекрасно доповнили волосся Делли,за це він продав свій старий але досить дорогий годинник . Ця пара пожертвувала найдорожчими скарбами щоб один одному зробити подарунок.

Проповідь на 22-гу Неділю по П'ятидесятниці

Текст читання на якій основана проповідь:

“Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч. Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене. Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли? Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили. Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований. Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви. Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі? Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили! І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя. “ (Матв.25:31-46).

Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти. Амінь! (Об. 1:4) 

Слава Ісусу Христу! Дорогі у Христі, послухайте одну цікаву притчу, вона називається “Як Спаситель у гості ходив”. В одному місті пішли чутки що, прийде Спаситель саме в це місто. Ісус Христос прийде в гості до самої благочестивої і побожної людини, у цій людині Він буде гостити. В цьому місті жила одна жінка, вона щонеділі ходила до церкви, читала Біблію що дня, молилась, вела добре християнське життя. І ось їй з'явився ангел і сказав, що саме до неї прийде Господь і буде гостювати. Почала вона готуватись до цього, сходила до магазину, накрила чудовий стіл, і молилася чекаючи коли ж прийде до неї Господь. І ось до Марії, так звали побожну жінку, став стукати в двері Василь — це хлопець який дуже рідко Марія бачила у церкві, за Василем гналися розлючені юнаки. Марія вийшла і відмовила хлопцю. А Марія все молилася до Ісуса — коли ж Він прийде до неї. Зненацька вона почула голос чоловіка який просив дати йому щось поїсти, вона виглянула у вікно і побачила там брата Миколу, який ніяк не міг влаштуватися на роботу, тому йому приходилося підробляти працею у неділю, Микола тільки почав вивчати малий катехизис , але Марія не дала поїсти , а лише голосила, мов ходи до церкви частіше і Бог дасть. Марія почала знову молитися , але Гость так і не приходив, Подивилася вона вікно, а там дощ пішов, і молода жінка на лаві з немовлям сиділа, Марія відкрила вікно придивилася і впізнала , це була сестра Анастасія зі свою дитиною, яку нещодавно христили в церкві. Тоді відкрила Марія вікно і почала голосити: “Понароджують, а потім нема куди дівати”. Настала ніч і Марія помолившись, зібрала стіл та готувалась до сну і ось вона побачила Ісуса Христа та сказала: "Господи а я чекала тебе в день, а ти в ночі прийшов!" Тоді Господь сказав їй: “Як? Я до тебе сьогодні три рази приходив” Тоді Марія запитала, коли це було?”

Господь відповів : “Василь який просив про допомогу, Микола що просив їжі, Анастасія зі своїм синочком якого нещодавно охрестили в церкві, що потребували допомоги! Марія ти всіх їх бачила в церкві, а ти Євангеліє читала?” Марія відповідає: “Читала! Кожен день читаю Слово Боже” Тоді Господь відповів: “Написано: ” Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви. Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі? Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!”

Дух Святий нам через Матвія каже що прийде Ісус , але Він прийде з особливою метою , з тим що Він обіцяв, Він прийде як Цар Царів щоби виконалося писання, Ісус прийде не як проповідник, не як первосвященник, яким Він вже був віддавши себе замість усіх нас на Голгофі, а як Цар, щоби судити всіх. Він прийде як богочоловік для особливої дії. Ісус прийде не один, разом з Ним будуть ангели. Христос сяде на престол як цар який повинен розсудити та як Бог яким Він і є. І Господь буде прославлений як справжній Володар над усім що Він створив. Його метою є розбити людей на дві частини, на тих хто покладається на Христа і ті що відкидають Христа, на тих хто допомагає ближнім, а на тих хто бездіяльний егоїст. Його метою є розділити народи, в цьому Йому будуть допомагати ангели. Ісус прийде щоби розділити як Цар усі народи. Він приходить як суддя судити всіх людей.

Далі ми читаємо, які є причини розділу отари. Отара буде розділена на дві сторони, на праву сторону будуть поставлені вірні Христові, які надіялися на Христа, вірили у викупну жертву Христа, вони будуть поставлені по праву сторону Господа, це означає що по праву сторону садили тих, хто був шанований, та мав велике положення сили та влади. Отже Ісус Христос дає Церкві особливе, шановане місце, місце пошани. Цар на ім'я Ісус , вічний і правдивий Бог скаже важливу річ, яка відповідає на питання: “Чому всі ті хто покладався на Господа, будуть поставлені праворуч Царя Царів”. Господь Ісус каже: “Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене.”

Бог є діяльним і Він робить нас благословенними, коли Господь загубив нас через наше бажання бути самостійними від Бога, Він знав про це до того як створював світ, і Він шукав шлях як повернути людей до Нього, як знову повернути тих дітей які відділились від Нього. Бог любить нас , і хоча цю Його любов ми не заслужили, Бог все одно хоче повернути всіх людей до себе. Господь мав план нашого спасіння і Він виконав Його , послав свого Сина — Ісуса Христа, який виконав Закон Божий за усіх нас, та оплатив своєю кров'ю, муками на хресті та смертю , через Нього Бог усиновив усіх нас і заради цього Він приготував особливе місце для нас — Небеса , де ми вічно з Богом будемо перебувати, там не буде страждань і смерті, там буде мир і любов Божа. Ми становимося благословенними коли ми отримуємо дар віри через почуте Слово, ми стали благословенними через праведність Христову, ми отримали праведність через Христа, через Його жертву на Хресті і через цю праведність в нас виникає бажання, чинником якого є стан праведності Христової , і ця праведність на нас. Робити справжні добрі діла можуть лише ті що отримали праведність Христову і це спонукає нас робити , діяти, допомагати, співчувати .У нас виникає спонтанне бажання робити добрі діла, допомагати одновірним, ми це робимо не через нашу волю, а через волю Христа, через волю Бога, який бажає і дає бажання нам допомагати, підтримувати братів і сестер. Це бажання дає нам Христос і це дається нам через нашу праведність, яку здобув для нас Христос.

Коментарі М. Лютера до Магніфікату (1521)

Розглянемо протилежне. Якщо Бог стане скидати знатних і багатих перш, ніж вони стануть знатними і багатими, яка від цього користь? Спочатку вони повинні досягти такої висоти і багатства, що всім навколо і самим собі будуть здаватися невразливими і непереможними, стануть самовпевненими, як вавилоняни, про яких Ісая говорив: «А тепер це послухай, розпещена, що безпечно сидиш, що говориш у серці своїм: Я, і більше ніхто! Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей! Та прийдуть на тебе несподівано те й те в один день, страта дітей та вдівство, вони в повній мірі на тебе спадуть при усій многоті твоїх чарів, при силі великій твоїх заклинань!...» (Іс 47:8-9).
І тоді Бог покаже в них Свої діяння. Він змусив фараона підноситися над дітьми Ізраїлевими і пригнічувати їх, як Сам говорить в Вих 9:16: «Але Я для того залишив тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповідали про Ймення Моє по всій землі.». Біблія сповнена подібних прикладів, що вказують на діяння і слово Боже і засуджують діяння і слова людські.
Ось втіха: не людина - Сам Бог не просто дає щось голодному, а «виконує і насичує» його. Марія каже «добром», тобто, дарував повноту неминущу і блаженну, благотворно впливає на душу і тіло. Отже, вони колись були позбавлені благ і повні недоліків. Бо, як говорилося вище, багатство - це тимчасові блага для потішання тіла, від чого і душа відчуває радість. Так і голод означає тут не тільки відсутність їжі, але і всіх тимчасових благ. Людина може обходитися без
всього, крім їжі, майже всі блага потрібні йому заради харчування. Без їжі прожити не можна, а без одягу, будинку, грошей, маєтку і людей - можна. Тому Писання бере саме насущне, без чого не можна обійтися, і називає користолюбців і прагнучих до тимчасових благ служителями утроби (Рим. 16:18). Павло називає чрево їх богом (Фил. 3:19). Що може бути більш сильним і втішним мотивом радісно переносити голод і бідність, ніж слова Матері Божої про те, що Бог виконає блага всіх спраглих? Якщо ці слова про честь і ціною бідності не діють на людину, то він безумовно не має віри і не покладається на Бога, подібно язичнику.
І навпаки: хіба можна сильніше проклясти багатство і налякати багатих, ніж сказавши, що Бог спустошить їх? О, як великі і безмежні поняття виконання і оставленности Богом! Жодна тварюка тут не може ні допомогти, ні порадити. Людина страхається, якщо чує, що батько відмовляється від нього або що він потрапив у немилість до пана, а ми, багаті і піднесені  - не
лякаємося, коли від нас відмовляється Бог, і не просто відмовляється, а загрожує нас розтрощити, принизити і спустошити! І навпаки: яка радість, коли батько добрий до нас, а пан прихильний! За це ми готові навіть віддати й життя, і маєток. Маючи таку обітницю і таку втіху ми не потребуємо них і не можемо ні насолоджуватися ними, ні дякувати, ні радіти. О невірство, як ти озлоблене і скам'яніле, що не відчуваєш величі цих речей!

Коментарі М. Лютера до Магніфікату (1521)

П'яте і шосте діяння:
Удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим (Лук.1:53 )

Як вже було сказано, «смиренний» - не той, хто просто принижений і зневажений, а той, хто з радістю перебуває в цьому стані, особливо заради Слова Божого та правди. Так і шматує - не той, у кого мало або зовсім немає їжі, а той, хто сам заради Бога і істини з радістю терпить позбавлення, заподіяні йому іншими. Хто може бути більш приниженим, нікчемним і голодним, ніж диявол і прокляті, яких мучать, морять голодом і вбивають за злі справи, ті, хто проти волі знаходиться в приниженні і потребі? Однак, це не допомагає їм, а навпаки примножує їх нещастя. Матір Божа говорить не про них, а про тих, хто одне з Богом і Бог - з ними, про тих, хто вірує в Нього і довіряє Йому. З іншого боку, хіба завадило святим отцям Авраамові, Ісакові та Якову їх багатство? Хіба завадив Давиду царський трон, Даниїлу - влада над Вавилоном, і багатьом, хто мав високе положення і багатство, - мати вільне серце і не шукати свого?
Соломон у Приповістях 16:2 говорить: «Господь зважує душі». Тобто, Він судить не по зовнішності і способу життя, багатий ти чи бідний, високопоставлений чи низький, а за духом, за внутрішнім. В земному житті завжди будуть існувати відмінності між людьми і станами, але серце не повинно прагнути до знатності і багатства і бігти від принижених і бідних. У Псалмі 7:10-12 написано: «... Вивідуєш Ти серця й нирки, о праведний Боже! ... Бог - суддя праведний ». Люди ж судять за зовнішнім, і тому часто впадають в омани.
Справи ці відбуваються в таємниці, невідчутно, поки не скоються. Багата людина не усвідомлює, як він порожній і вбогий, поки не помре або не постраждає інакше. Тоді він побачить, як мізерно було все у його маєтку. «Міцні серцем стали здобиччю, задрімали вони своїм сном», як говорить Псалом 75:6. Голодні ж не знають, наскільки вони повні, поки не прийде кінець. Тоді почують вони слова Христові: «Блаженні голодні, бо вони нагодовані» (Лк. 6:21), а Матір Божа, втішаючи, додасть: «голодних добром». Неможливо, щоб
Бог дозволив тілесно померти від голоду тому, хто сподівається на Нього. Швидше всі Ангели прийдуть і наситять його. Іллю годували ворони, а в Сарепта він і вдова довгий час харчувалися однією жменею борошна (3 Цар. 17). Бог не залишає надіються на Нього. Давид
говорить у Псалмі 36:25: «Я був молодий і постарівся, та не бачив я праведного залишеним і нащадків його, щоб хліба». Той, хто сподівається на Бога - правий. Також в Псалмі 33:11 говориться: «левчуки [6] бідують і терплять голод, а шукають Господа, не терплять нестатки ні в якому благо ». Мати Самуїла Анна говорить в 1Цар 2:5 «ситі за хліб, а голодні відпочивають».

Коментарі М. Лютера до Магніфікату (1521)

Четверте діяння: Піднесення принижених:
"І підніс принижених ..." (Лук. 1: 52)

Слово «принижені» тут означає не смиренних, а всіх, кого світ вважає непривабливими і нікчемними. Це те ж слово, яке Марія вживає, говорячи про себе - «зглянувся Він на малість (смирення) Своєї раби». Істинно смиренні ті, хто з радістю терпить приниження і презирство і не прагне піднестися. «Піднесення» не означає, що Бог посадить смиренних на місце сильних,
яких скине. І богобоязливих Він не поставить на місце вчених, зарозумілих, а дасть їм набагато більше: вони в Бозі і Дусі піднесуться над тронами, могутністю і вченістю, бо знають більше вчених і могутніх. Немає необхідності повторювати, як це відбувається, про це було сказано при описі першого діяння. Все це говориться для утіхи стражденних і до залякування тиранів, якщо ми віруємо, що це істинно.

Коментарі М. Лютера до Магніфікату (1521)

Третє діяння Боже: скинення сильних:

"Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим"  (Лук.1:52,53)!


Дане діяння і наступні за ним легко зрозуміти за допомогою попередніх двох. Бог розсіює мудрих з їх самолюбством і добрими намірами, на які вони покладаються, підносячись над смиренними. Права і розум останніх відкидаються, як з волі Божої зазвичай і відбувається. Точно так само Він крушить і скидає сильних і великих з їх владою і могутністю, на які вони покладаються і які зарозуміло звертають проти нижчих і смиренних, приносячи їм розорення, біль, смерть і всяке зло. І як Бог утішає страждають заради справедливості, істини і Слова, так втішає Він і терплять розорення і зло. Наскільки Він втішає останніх, настільки лякає перших.

Все це, однак, повинно пізнаватися через віру і терпіння. Бо Бог сильних ламає не так скоро, як вони заслуговують, і дозволяє їх силі дійти до найвищої точки. Після цього Він не підтримує її, сама себе вона теж не може підтримувати і поступово сходить нанівець. Пригноблені ж піднімаються, теж поступово, тому що сила Божа - внутрішня, вона залишається, коли могутність сильних вичерпується.

Однак, Марія не говорить «Бог руйнує трони», але «могутніх скидає з престолів». Вона не говорить «Він залишив смиренних як є», але «возніс смиренних». Бо поки стоїть світ, повинні залишатися влади, війська, сили і трони. Але те, що володарі використовують їх на зло і проти Бога, для гноблення і насильства над смиренними, для задоволення своїх бажань і як привід до самовихваляння, замість того, щоб зі страхом Божим славити Його і захищати справедливість, Він довго не потерпить. З історичних книг і на власному досвіді ми дізнаємося, як Він збирає одні царства і руйнує інші, підносить одні князівства, а інші скидає, примножує один народ, а інший стирає з лиця землі. Так було з асирійцями, вавилонянами, персами, греками, римлянами, які теж думали, що будуть вічно сидіти на своїх тронах. Він знищує не розум, мудрість і правду (без яких не зможе існувати світ), а гордість і гордих, що використовують ці блага для своїх забаганок, які не бояться Бога і переслідуючих смиренних і божественну істину - тих, хто вживає ці чудові дари Божі проти Бога.

Святі також судитимуть світ...

Ось чому можна сказати, що певним чином в останній день, святі також будуть судити світ та злих духів: 1) сидячи з Суддею - Христом; 2) привселюдно проголошуючи вирок Судді - Христа , як свій власний; 3) свідчачи, говорячи про доброту та щедрість праведних,  показуючи їх побожні та інші добрі діла; і 4) засуджуючи безбожних та злих ангелів прикладом їхньої тривалості у вірі.

- J.A. Quenstedt (TDP, Pt IV, роз. XII,час. I, тезаVII, прим.VII, c. 608) 

М. Сяреля: Під час посту

Під час посту християни хочуть ніби слідувати за Ісусом по "Шляхові страждань" на Голгофу. З Гефсимана Його, взятого під стражу, привели до первосвященика Каяфи та перед синедріоном був поставлений. "А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому" (Матв.26:59). Попереду було найтрагічніше в історії судове вбивство. Римляни дали первосвященикам та синедріону судову владу в внутрішніх справах народу. Багатовікова судова практика юдеїв передбачала наявність свідків. Суд не міг діяти без доказів та свідків. Крім того, судову справу треба було ще пояснити народу. Але ж Ісус не зробив нічого поганого. Обвинувачі це знали, але вони не могли відкрити істинну причину переслідування Ісуса: "Нам не подобається цей Чоловік, бо Він сказав про нас правду". Тому вони знайшли лжесвідків. Неправду одягли в ошатний одяг правди. Настільки темна людина. Але від лжесвідків користі не було, бо вони свідчили не однаково.
Кінцевого свідка вони отримали в обличчі Ісуса Христа. Первосвященик сказав Йому: "Заклінаю Тебе Богом живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий? " Ісус погодився на клятву та відповів: "Промовляє до нього Ісус: Ти сказав… А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!" (Від Матвія 26:64). Ісус визнав , що Він - Христос та Син Божий. Це Ісус показав багатьма дивами своїми. Кожен повинен це визнати. Але юдеї не хотіли собі Спасителя. Але в цьому ми бачимо мудрість та всемогутність Спасителя. Невірні юдеї повинні були виконувати те, що була написано в пророцтвах про Месію в Святому Писанні. Саме тоді, коли вони роздратувались  проти Ісуса та шукали вбити Його, вони, самі того не бажаючи, визначили рамки страждання Ісуса. Коли ж первосвященник почув свідоцтво Ісуса, він сказав: "Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу!
Як вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти!" (Від Матвія 26:65,66)...
Ісус підкорився такій несправедливості, для того щоби у нас був мир з Богом. Твердосердя та  невір'я затемнюють сяйво божественної слави, вихідне від "шляху страждання" Ісуса та приховують від грішника його спасіння. Вони ведуть до жахливих вчинків та діянь. Але де Святий Дух  освітлює серцю "шлях страждання", там твердосердя змінюється свідомістю своєї гріховності, а печаль - радістю вічного спасіння.

Молитовний роздум на Богоявлення

Цей молитовний роздум був прочитаний мною 19.01.12 під час вечірньої молитви в канцелярії УЛЦ. На жаль не зміг виложити раніше через відсутність інтернету. 

“І сталосятими днями, - прийшов Ісус з Назарету Галілейського, і від Івана хрестився в Йордані. І зараз, коли Він виходив із води, то побачив Іван небо розкрите, і Духа, як голуба, що сходив на Нього. І голос із неба почувся: “Ти Син Мій Улюблений, що Я вподобав Його!”” (Марк. 1:9-11)

Шановні брати та сестри. Всі ми колись влаштовувались, чи будемо влаштовуватись на роботу. Давайте згадаємо на хвилинку про власне влаштування на роботу. Ми приходимо до працедателя і віддаємо необхідні копіїї документів та проводимо співпесіду. Після того, якщо ви підходете працедавцю вас беруть на роботу. І цей працедавець дає вам з якогось моменту повноваження виконувати роботу. Так стається майже з кожною людиною.

Так саме сталося з Сином Божим, що правда Йому не прийшлося нікуди влаштовуватися, бо Він є єдиний спосіб для спасіння людського роду. Хрещення Ісуса з Назарету - це є проголошення початку спасіння людства. До свого Хрещення Ісус не робив чудес, але настала мить коли Спаситель повинен був почати спасати нас від влади гріха. Діяльність Івана Предтечі, його проповіді та багаточисленні хрещення готували дорогу для Месії. І от тепер Господь показує, що настав час для виконання Божого плану спасіння. Ісус Хреститься у Івана, Господь це робить навмисне щоби показати, бо ми потрибуємо Хрищення, ми потребуємо очищення від гріхів. Ісусу з Назарету не потрібно було хреститись – бо він є Святий і безгріховний Бог. Але Ісус робить це за ради нас. Щоби ми через Хрищення у Христа та в ім’я Сятої Трійці мали прощення гріхів, щоби ми через Хрищення мали покріплення у вірі. Офіційно діло нашого викуплення почалося тут в Йордані і було завершено на Голгофі. Хрищення Господнє почалося в Йордані, продовжилося на Голгофі, а закінчилося в Воскресінні.

Але це ще не все. Це величне проголошення початку викупительства підтверджує Отець Небесний та Святий Дух. Іван бачить розкрите Небо, та Духа Святого в виді голуба, який сходив не накого з інших в толпі, а саме на Назарянина – Ісуса.

Святий Дух прямо свідчить Іванові та всім присутнім – що перед вами стоїть Той, що зветься Бог, перед вами стоїть той про кого казали пророки – “Месія”, Викупитель, Спаситель роду людського. І Дух Святий не просто це показує, як ніби видіння. Це було на справді, Святий Дух, який сходив як голуб до Ісуса. Дух святий показує цим, що от жертва, яка за всіх вас помре, щоби життя вічне мали. Голуб вважається символом – жертви. І справді перед Іваном стоїть найбільша жертва за всю історію людства – Ісус Христос.

Далі Іван чує голос з неба, який свідчить знову про Ісуса Христа. Отець Небесний чітко каже, що це є Його Син. Бог – Отець схвалює те, що збирається Ісус робити для нас. Отець каже про Сина Улюбленого, тобто Отець Небесний каже про безгріховність і досконалість прожитого життя Ісусом до цього моменту. Ісус виконав и продовжуватиме викунувати те, що жодна людина не може зробити для самого себе. А Ісус - це робить для всіх.! .

Тож давайте пам’ятати про наше Хрищення, яке не могло би бути без Христа. Це свято дає нам згадку про те, що ми повинні щоденно згадувати та чиниту своє хрищення поттопаючи свої гріхи та старого Адама у воді каяття, воскресаючи нашого нового Адама.

Сьогоднішнє свято називаєтья – Хрещення Господа Нашого Ісуса Христа. Ще сьогоднішній день називають Богоявлення. І це дійсно, ми бачимо Триєдиного Бога. Промовляючого Отця, Сходячого на Ісуса в виді голуба Духа Святого, та Охрещенного Сина – Ісуса Христа.

Христос Хрищається! – В річці Йордані!

Спас приходить - хай вселенна

Спас приходить - Хай вселенна 
Гідно Господа віта.
Хай ця вістка пречудова 
В вірі дужче нас зміцня.

Нині ми оповідаєм
Про Твої діла та хрест,
А незабаром вдруге прийдеш 
Ти, як Цар землі й Небес.

На землі в надії вірні
Ждуть на другий Твій прихід;
Радощі великі будуть,
Як Тебе Твій нарід взрить.

В тій надії живемо тут,
Хай ніхто з нас не мовчить.
Хай про другий Спасів прихід
Вістка з наших уст летить.

O Lord of Light Who Made the Stars

М. Сяреля: Адвент

"Адвент" означає пришестя. Ісус Христос є Той, Хто був і Хто є і Хто прийде. Під час Адвенту народ християнський згадує те, як прийде Ісус Христос.
Ісус одного разу вже приходив. Син Божий став чоловіком і викупив наш гріх. Це перше пришестя Христа ми особливо святкуємо в Різдво. Хоча Різдво проводиться в церковних богослужіннях і в колі сім'ї, додатково визнано корисним влаштовувати в церкві спеціальне передріздвяне свято під час адвенту. Таким чином ми можемо співати старі, знайомі різдвяні пісні, і представляється можливість поговорити з іншими віруючими. Пригадується різдвяна звістка, і ми належним чином налаштовуємося на великий день - Різдва. Серед різдвяної святкової метушні знову і знову приходять на думку слова: "Бо сьогодні в Давидовім місті народився для вас Спаситель, Який є Христос Господь." (Лук. 2:11). Вони доставляють радість і допомагають нам терпляче і з любов'ю нести той тягар, який покладають на багатьох приготування до свята.
Ісус приходить до нас постійно. Це відбувається через Євангеліє і таїнства, яких дотримується віра. Адвент починає новий церковний рік. У той же час, це стимул постійно вживати Слово і таїнства. Бо в них у нас є Христос. Слово і таїнства знаходять велику цінність, коли ми розуміємо, що в них присутній Господь Ісус Христос, Син Божий, Який пролив святу Кров Свою за нас. Якщо ми відкидаємо проповідь, згідну зі словом Божим, і спільне богослужіння християн, то насправді говоримо Христу: "Не приходь до мене, Ти мені не потрібен." Звичайно, християнину не слід слухати яку потрапило проповідь. Він повинен слухати вухом вівці, де голос Христа, і слідувати за ним. Де голос Христа, там і Він Сам. Християнин повинен проповідь перевіряти Письмом.
Одного разу Ісус прийде до всіх людей в один і той же час видимим чином. Той момент приховано від нас. Тоді буде Христос тримати суд. Ті, хто цього часу надіявся на Кров Христову, врятуються від вічного гніву. Ті, хто не увірував в Нього, будуть засуджені на вічні муки. Нині в нас час благодаті. Будемо ж готуватися прийняти Царя царів. Будемо ж пильнувати і молитися!
- М. Сяреля "Слово - джерело життя."