Проповідь на 20 – ту неділя після Трійці

Марка 10, 2 - 16:

«2 Підійшли фарисеї та, випробовуючи Його, запитували:―Чи дозволено чоловікові розлучатися зі своєю дружиною?

3 Ісус у відповідь запитав:―Що наказав вам Мойсей?

4 Вони сказали: ―Мойсей дозволив написати їй листа про розлучення та відпустити.

5 Ісус же сказав їм:―Через вашу жорстокість він написав вам цю заповідь.

6 Від початку творіння Бог «чоловіком та жінкою їх створив».

7 «Тому залишить чоловік батька свого й матір свою і прилине до жінки своєї,

8 і будуть двоє одним тілом». Тому більше не буде двох, а одне тіло.

9 Отже, те, що Бог з’єднав, людина хай не роз’єднує.

10 У домі учні знову запитали про це Ісуса.

11 Він сказав:―Кожен, хто розлучається зі своєю дружиною та одружується з іншою, чинить перелюб проти неї.

12 І якщо дружина розлучається зі своїм чоловіком та одружується з іншим, також чинить перелюб.

13 Люди приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них та благословив, але учні забороняли їм.

14 Ісус же, побачивши це, розгнівався й сказав: «Пустіть дітей приходити до Мене й не забороняйте їм, бо таким,як вони, належить Царство Боже.

15 Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя,той не ввійде до нього!»

16 Він обійняв дітей і, поклавши на них руки,благословив.

Дорогі брати та сестри, якщо ми подивимось на цей текст, то він розділить нас на 2 групи: ті хто ніколи не стикався з розлученням і ті хто пережив розлучення своє та своїх батьків, родичів чи друзів. Коли я почав готуватися до проповіді я подумав чому саме я маю проповідувати на цей текст, адже я навіть не одружений. Але коли я подивився на своє власне життя то побачив що ця тема теж зачепила і мене, адже коли мені було 3 роки мій батько подав на розлучення і після того як він пішов від нас я ніколи його не бачив. Мої рідні 3є дядьків розлучилися, два моїх друга розлучилися і розірвали свої шлюби. Давайте подивимось на статистику під час війни. Портал «Телеграф» подав лист до Мін Юсту, що би він дав статистику розлучень з 2021-2023 роки. 5 го жовтня цей портал опублікував статтю де розповів що кількість розлучень на 2023 рік зросла, найбільше розлучень стали фіксувати наприкінці літа, у серпні 2023 року, найбільше пар розривають свої стосунки у Києві. Для порівняння — якщо у серпні 2022-го року у столиці розірвали свої шлюби 335 пар, то у серпні 2023-го року — вже 411, це максимум, який навіть перевищує довоєнні часи. На другому місці — Дніпропетровщина (271 розлучення у серпні), на третьому — Одещина (226), на четвертому — Харківщина (217), на п'ятому — Київщина (194). Про що це нам говорить? Про те що люди під час війни готові зрадити один одного і розлучитися? Чи про те що для людей шлюб не має важливого значення? Як ви думаєте?

До Ісуса приходять фарисеї – група юдеїв яка особливо притримувалась закону і різних юдейських традицій. Їхнє запитання було не щирим, а навпаки вони хотіли зловити Ісуса, щоби потім від Ісуса відійшла значна частина послідовників. Вони задають питання яке  сама собою було подвійною пасткою: «Чи дозволено чоловікові розлучитися з дружиною своєю?» Таке питання могло спантеличити Ісуса, адже Мойсей в Повторенні Закону 24:1-2 каже: «Як хто візьме жінку, і стане їй чоловіком, і коли вона не знайде ласки в очах його, бо знайшов у ній яку ганебну річ, то напише їй листа розводового, і дасть в її руку, та й відпустить її з свого дому. І вийде вона з його дому, і піде, і вийде за іншого чоловіка». Як правильно розуміти цей текст не знали навіть фарисеї, адже деякі з них вважали що «ганебна річ» означає моральну непристойність, а другі що це може бути будь що що не сподобається чоловіку. Фактично вони очікували що Ісус прийме одну з цих позицій.

Також вони пам’ятали що Івану Хрестителю відсекли голову. Через те що він засуджував те що Ірод Антіпа зробив перелюб коли забрав до себе Іродіаду дружину свого брата Ірода Філипа. Це могло привести до того що Ісуса могли б теж кинути в темницю та вбити. Про що думали фарисеї, їхнє питання має основу на тому що це абсолютно законно перед Богом, бо Він через Мойсея це дозволив. Це не означало що розводними листівками можно було зловживати. Це не означає що це абсолютно нормально постійно розлучатись.

Господь на початку відповідає фарисеям говорячи: «То за ваше жорстоко сердя він вам написав оцю заповідь.» Розлучення було лише потрібне щоби пристосуватись до людської слабкості і гріховності. А внести лад у суспільстві. Саме тому Ісус перевертає мислення фарисеїв, повертаючи їх і нас від того що може існувати, а до того що має бути, Він цитує зовсім інший текст, з Книги Буття. Метою Ісуса є показати яким був Божий план для шлюбу від самого початку, саме тому Він каже: «Він створив, як чоловіка та жінку створив їх.» (Буття 1:27б), «Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом.» (Буття 2:24).І Христос доповнює: «Тож, що Бог спарував, людина нехай не розлучує!». Ці слова означають, що Господь заснував шлюб для пари де є один чоловік і одна жінка. Бог заснував шлюб як велике об’єднуюче благословеня, яке зв’язує чоловіка і жінку в Його творінні. Бог створив людей так що вони не можуть бути одні і мають бути разом однією родиною перебуваючи у шлюбному союзі. Отже чоловік має бути самостійним і полишити дім батьків щоби бути одним тілом з жінкою. Лише потрібно щоби чоловік і жінка погодились вступити в шлюб перед своїми родичами та світом. Тоді їх Господь благословить і вони будуть єдині. І для нашого Господа це єдине тіло яке не може ніхто розлучити, від нині вони єдині. Ісус дає нам розуміння що шлюб має бути для нас священним бо такий союз створив Бог і цей союз має бути постійним. Христос благословляє шлюбний союз і єднає чоловіка і жінку і тепер жодна людина навіть батьки і вони самі не можуть розлучитись. А якщо хтось спробує розлучити то така людина піде проти Бога і отримує осуд Божий. Далі Ісус відповідає на питання учнів. Ісус каже що для Бога розлучення є гріх – це перелюб. Розлучення не може нас з вами звільнити від Божого Закону про шлюб та моральних обов’язків. Фактично Ісус цими словами засуджує Ірода Антіпу та Іродіаду, і підкреслюють сміливі слова Івана Предтечі. Мартін Лютер сказав: «Один шлюб замінює нам всі інші становища та стосунки бо жінка і чоловік створені для того щоб жити разом у шлюбі».

Розлучення ніколи не було частиною Божого плану щодо шлюбу. Розлучення через те, що ти хочеш одружитися з іншою людиною, — це все одно, що мати роман. Розлучення спочатку може бути більш чесним в очах світу, але насправді це все одно перелюб. Це порушення Господнього плану і Його заповіді «НЕ чини ПЕРЕЛЮБУ». Ми можемо якось виправдатись перед Богом, сказати що ми зрадили один одного, чи ми перестали довіряти один одному, чи ми розійшлись характерами. Все це спроба виправдатись. Коли хтось з подружжя вчиняє перелюб або покидає іншого, свідомо живучи так, ніби вони не були одруженою парою, таким чином вони розривають шлюб. Розлучення, яке Бог так ненавидить, уже відбулося, навіть якщо закон його ще не визнав. Можливо, цей розірваний шлюб можна відновити, а можливо не віднайти примирення. Другий з подружжя може вимагати від суду юридичного визнання розлучення, яке вже сталося внаслідок подружньої зради або полишення. І люди часто можуть шукати особисте виправдання.  Мартін Лютер каже: «Розлучення порушує обітницю шлюбу, порушує найбільш святе і обов'язкове слово дане перед Богом».

Але виправдання і мир для нас – неодружених чи одружених чи розлучених – ми можемо знайти в іншому місці. Можливо, у цей момент ви думаєте: «Якщо розлучення — це так погано, можливо, краще просто жити разом, а не одружуватися ?». «Або, можливо, навіть не жити разом, а просто займатися сексом, коли ми хочемо. Тоді нам не доведеться пізніше розлучатись». Але це також не є Божим планом. Ісус говорить перший шлюб, а потім статева  близькість. Подібно до того, як розлучення чи одностатеві союзи топчуть Божий дар шлюбу, статеві стосунки, коли ви не одружені, роблять те саме. Тому нам треба обдумати яке наше ставлення на практиці до того що каже нам Бог. І Він засуджує всіх хто порушив Його волю. Все це призводить до того що ми маємо відчуття провини.

Тільки одна людина може вас заспокоїти і прости, тільки одна людина може нас звільнити від провини і вилікувати наші рани, це Ісус Христос. Тільки Його любов і жертва на Голгофі. Радійте тому, що Ісус зробив для вас. Не намагайтеся очистити свою совість іншими аргументами, які намагаються зменшити вашу провину. Краще пам’ятайте про своє Хрещення, яке омило вас кров’ю Христа. Бо в Хрещенні ви померли з ним. Його смерть має значення для вас. Не слухайте виправдань світу, які намагаються зменшити серйозність сексуальних гріхів і похотей. Не слухайте друга, який намагається принести вам мир, применшуючи ваш гріх. Краще прислухайтеся до слова обітниці Спасителя: «Тобі прощено, Я віддав моє тіло на хресті як жертву за твої гріхи. Моя кров була пролита за вас на відпущення усіх гріхів віруйте, прощено вам». Для Бога ми всі Його діти, і ми маємо бути як діти вірити у Батьківську Божу любов, як діти нам требо приймати все що нам каже Небесний Батько і Ісус, і довірити всі свої труднощі і проблеми.

Нехай наша дитяча віра бачить прощення Ісуса як виправдання від гріха. І нехай Божа любов ще більше спонукають нас відкидати зло й наполегливо чинити добре. Це означає наполегливо працювати над своїм шлюбом, приділяти час і енергію своєму подружжю, ставлячи благополуччя шлюбу вище за власне. Коли Ісус говорив про поєднання двох у шлюбі, слово, яке він використав, має той самий корінь, що й слово ярмо, наприклад, воли, запряжені разом. Працюйте разом з Господом, який веде вас. Ваша дружина або ваш чоловік - це Божий дар вам. Він поєднав вас у шлюбі. Розлучення відбувається, коли чоловік чи дружина або обоє йдуть своїм власним шляхом, а не шляхом свого Господа.

Проповідь на 3 воскресіння після Трійці

"18 Хто Бог інший, як Ти, що прощає провину і пробачує прогріх останку спадку Свого, Свого гніву не держить назавжди, бо кохається в милості?
19 Знов над нами Він змилується, наші провини потопче, Ти кинеш у морську глибочінь усі наші гріхи.
20 Ти даси правду Яковові, Авраамові милість, яку присягнув Він для наших батьків від днів стародавніх." (Міхея 7:18-20)

+А сам Господь миру хай завжди дасть вам мир усяким способом. Господь - з усіма вами.+

У 80-х роках популярна музична група Foreigner заспівала одну пісню, в якій задаються питанням що таке любов. У цій пісні є такі слова: «Я хочу знати, що таке Любов, і я хочу, щоб ви мені показали її». Наш світ шукає Любові, але він не знає, що це таке. Голлівуд романтизував її, поп культура застосовує її до речей і неживих предметів, мистецтво вульгаризувала її, перетворило любов в похіть. І все ж світ все ще порожній і голодний і ніяк не може її пізнати. Люди жадають любові Божої. Іоанн говорить: «Бог є любов». Це Його природа, Його буття. Як же проявляється Божа любов до нас? Це найважливіше питання, яке можна задати.

Дорогі брати і сестри сьогодні пророк Міхей говорить про любов Бога до нас, про Його милосердя до нас грішників і беззаконіків. Сам пророк пише свою книгу єврейському народу який перебував у важкому становищі через свої гріхи. Вони багато разів відходили від Бога і перестали цінувати Божу любов і вирішили що для них головним у житті буде не ВІН, а багатства і безліч майна. Вони відмовилися від Бога і почали жадати багатства. В результаті Бог обіцяв покарати єврейський народ через війну і полон. Самі держави той же почали страждати через ідолопокланства грошей і багатсва, частина людей стали багатими, жадібними і жадібними, а інша частина населення бідувала і потребувала допомоги.
Але також як і єврейський народ ми з вами той же маємо такі ж за своєю природою матеріальні цінності, ми всі приходимо в цей світ грішниками і егоїстами, з першим вдихом нас вчать що в житті потрібно бути успішним чогось добитися хорошого, що благополуччя і фанансовое процвітання важливо. Ми також як і єврейський народ породили і спорудили в своїх серцях ідоли. Ми народилися в цей світ грішниками завдяки гріхові Адама, цей гріх передаеться до нас і ми народжуємося абсолютно не знаючи Бога і живучи задовольняючи свої потреби або потреби своїх ідолів. Всі люди являються злочинцями і беззаконикамі і підлягають гніву Божому. Бог гневаеться на кожного з нас коли ми починаємо грішити і робити те що огидно для Бога. Через свою гріховну природу ми з вами постійно грішимо і воюємо проти Бога і Його волі. Так завдяки гріховному життю єврейського народу, від них залишилося небагато людей і Бог залишив тільки вірну Йому частину. Наші гріховні думки, слова і справи йдуть проти Волі Бога, ведуть нас на Гнів Божий і Суд Божий. Ведуть нас в пекло. І тому нам потрібно каятися за свої гріхи, просити у Бога прощення і намагатися жити святим християнським життям.
Бог хоче до нас проявляти не гнів і ненависть до нашого гріха, а свою милість і любов. Його бажання не карати, а милувати. Тому нам постійно потрібно каятися в своїх гріхах, як тільки ви зрозуміли що згрішили відразу ж біжіть просити у Господа прощення. Він хоче щоб ми усвідомлювали свої гріхи, завжди шукали їх в своєму життя аби пропроити у Господа прощення.

Сьогодні пророк Міхей каже нам про милість Божу про те що Наш Бог, Він особливий і немає інших таких як Він. Міхей прославляє і оспівує милість Божу, Його любов і великодушність. Наш Бог такий добрий такий милосердний Він прощає єврейський народ, Він прощає нас з вами, Він не бажає карати нас і позбавити нас вічного життя. Він не хоче що б кожна жива душа була знищена і горіла в вічному полум'ї пекла. Він хоче прощати і прощає нас. Він відпускає всі наші гріхи коли ми приходимо до Нього, коли ми каємося перед ним розуміючи що ми сотворили гріх і засмутили нашого Творця. Гріх призводить нас до рабства, гріх весь час входить в наше життя і нам з кожним разом практикуючи гріх будь-який важко від нього піти. Але Бог милосердний сам перший простягає до нас свою руку допомоги і дає нам прощення і звільняє нас від рабства гріха. Він дає нам віру в Його милосердя і прощення лиш би тільки ми зрозуміли що згрішили і расскаялісь. Прощення гріха - це підстава для всіх інших милостей Божих. Він не зараховує гріхи того залишку єврейського народу які зберегли вірність Йому. І сьогодні це залишок досі є - Божа Церква, це народ Божий який вірить в Нього. Але не дивлячись на те що ми можемо бути віруючими християнами ми теж як і невіруючі часто грішимо, і це засмучує нашого Небесного Отця, але Він прощає нас і дає нам силу протистояти гріху. Подивіться на те який Господь милосердний він терпить наші гріхи, хоча давно міг знищити нас і увергнути наші душі в пекло, але в місце цього за своїм великодушності і милосердя прощає нас, тому що Він любить нас і він милість проявляє до нас абсолютно нами не заслужену .

Він знову і знову прощає нас кожен новий день. Він хоче прощати і знищив всі наші гріхи, Він їх просто розтоптав. А вина за гріх зникає від нас після покаяння. Він перемагає гріх в нашому житті і беззаконня перестає управляти нами. Без Нього гріх би діяв в нашому житті постійно і постійно руйнував наші життя, руйнував наші душі так що врешті-решт після смерті ми були б мучениками гієни вогненної. Але Бог настільки милосердний що не допускає цього, він хоче що б гріх був знищений в наших життях і дає нам силу перемагати гріх і ставати чистішим, Він знищив всі наші гріхи і робить нас святими, Він змінює наші життя і риси характеру, замість гріха він прищеплює нам чесноту. В один прекрасний момент Бог зібрав всі наші гріхи, все безаконня людські і кинув все це в безодню. Тому ми можемо не боятися влади гріха у нас є Бог на якого ми можемо покластися. Бог прощає наші гріхи і обіцяє нам що більше не згадає їх. В цьому і заключається Божа любов що він любить нас хоч ми цього і не заслуговуємо, Він прощає нас хоча ми повинні бути покарані. Він полюбив нас і Його любов виражаеться в тому що Він зробив для нас.

Дозвольте розповісти вам одну історію. Один монах оголосив в селі, що буде проповідувати про любов Божу, не кажучи ні слова. Того вечора люди заповнили маленьку капличку, і чернець почекав, поки не настане темрява, щоб почати службу. У церкві було темно, тільки один факел був запалений в передній частині каплиці. Чернець узяв факел і пішов до розп'яття на стіні. Він тримав факел висвітлюючи терновий вінець Ісуса залитий кров'ю, що стікає вниз. Потім він висвітлив кровоточащій цвях, що пронизує руки Господа, потім кровоточащий спис який пронизив бік Ісуса, потім кровоточащийь цвях який пронизав ноги Ісуса. Потім він задув факел і залишив тихий натовп.

Бог явився в цей грішний світ, що б взяти на себе наші гріхи, що б примирити нас з Собою і перемогти гріх. Ісус наш Спаситель став тим хто звільнив нас від гріха і саме Він став причиною по якій ми всі прощені. Ісус прийшов в цей світ що б гріхи і беззаконня наші взяти на себе і зазнати замість нас покарання за наші гріхи. Бог так любить нас що віддав заради нашого прощення Свого Сина - нашого Господа Ісуса Христа. Христос своїми стражданнями і смертю на хресті заслужив для нас прощення. Господь як прачка взяв всі наші гріхи, весь нашу бруд і очистив нас своєю кров'ю. Його кров відбілює наші душі і гріх нам пробачений. Його кров прощає всі наші гріхи і дає силу протистояти гріху в життя. Бог так нас любить що через Христа розтоптав наші гріхи. Христос віддає нам свою праведність що б ми були помилування Богом, а наші гріхи Бог забув. Це те що обіцяв Господь патріархам Якова і Аврааму, що завдяки Христу всі гріхи народу Божого буду Богом забуті і прощені. Дорогі ви всі прощені милосердним Богом і більше Він не гнівається на вас, ви були виправдані самим Богом через Ісуса Христа. І тепер коли ви покаялися і зізналися перед Богом що згрішили Він прощає вас.

+Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже! Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе! Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир!+

Проповідь на 1-у неділю після Пасхи

"Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: Мир вам! І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа.
Тоді знову сказав їм Ісус: Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю! Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: Прийміть Духа Святого! Кому гріхи простите, простяться їм, а кому затримаєте, то затримаються! А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус.  Інші ж учні сказали йому: Ми бачили Господа!... А він відказав їм: Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую! За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: Мир вам!  Потім каже Хомі: Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий! А Хома відповів і сказав Йому: Господь мій і Бог мій! Промовляє до нього Ісус: Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували! Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані.Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його!" (Івана 20:19-31)

+ Сам Господь миру нехай завжди дасть вам мир усяким способом. Господь з усіма вами!+

Скільки з вас чули таку фразу «Фома невіруючий?» Я думаю, що деякі з нас коли-небудь вживали цю фразу в житті. Зазвичай ми використовуємо цю фразу для позначення когось, хто сумнівається в істинності того, що ми намагаємося їм сказати. Ця фраза «Фома невіруючий» походить від євангельської історії з апостолом Фомою, одного з 12 учнів Ісуса. Ми сьогодні побачимо, де Фома отримав це прізвисько, про це говориться в нашому Євангелії на цю неділю, яким я тільки що поділився з вами. Сьогодні ми дізнаємося, чому він отримав це прізвисько і що може зробити Ісус, коли сумніви мучать і Хому, і вас, і мене.
Коли починається наш уривок, настає вечір першої Пасхи. Учні закрилися в кімнаті, і вони бояться що їх можуть схопити іудеї. І це нам зрозуміло теж! У них був минулий тиждень. Вони бачили, як Ісус урочисто входив в Єрусалим сидячи на віслюку, він був проголошений народом Єрусалиму як цар, вони кричали «Осанна», що означає «Спаси нас зараз». Коли Ісус увійшов у місто, народ отримував зцілення і допомогу від Господа, але до п'ятниці натовп Єрусалиму змінив свою мелодію з «Осанна в вишніх» на «Розіпни Його!» .Учні побачили Ісуса заарештованим в Саду, а потім втекли і сховалися. Петро навіть тричі заперечував, що знав Ісуса, Юда, той, хто зрадив Ісуса, повісився, 9 з інших, включаючи Фому, бігають і ховаються, Біблія не говорить нам, де ж були інші учні, і тільки у Івана досить мужності бути біля підніжжя хреста на якому висів Ісус, але всі учні бачили, що сталося. Вони бачили,  мертвого Ісуса і як Він був похований в гробниці, яка була запечатана за наказом Пілата. Тому вони бояться того, що може статися далі. Хто з них буде наступним, хто буде арештований, побитий, підданий фіктивному судовій справі і страчений, як і їхній лідер, Ісус? Зайве говорити, що в ту ніч було досить тихо.
Але з нізвідки, не дивлячись на замкнені двері, воскреслий Ісус з'являється! Не просто як привид Ісуса з Назарета, але справжній Господь Ісус Христос, в плоті і крові. Вони бачать його руки й бік, бачать рани. Розповіді жінок, які були біля могили того ранку, були правдою! Ось це так! Яку радість вони повинні були мати в той вечір. Але є одна проблема.
З якоїсь причини апостола Фоми не було там тієї ночі. Біблія нам не говорить чому, але ми знаємо, що він не в закритій кімнаті, щоб побачити свого воскреслого Господа. Тому, коли його брати-учні говорять йому: «Привіт, Фома, вгадай що у нас сталося? Ти не повіриш цьому, але Ісус не мертвий, він живий, він воскрес із мертвих! І ми тільки що бачили його! Це правда!' Але, Фома каже своїм побратимам: «Покажіть мені Його!». Він каже, що якщо він не побачить воскреслого Христа, чи не докладе палець до відбитків від цвяха, а руку до пронизаний списом боку, він не повірить. Я не думаю, що питання в тому, чи хоче Фома вірити цьому чи ні, будучи послідовником Ісуса протягом майже 3 років, я не сумніваюся, що він хотів вірити цим повідомленням про те, що Христос воскрес! Але його власний досвід не дозволив йому повірити в це. Фома не бачив ніколи в житті когось страченого римлянами, а потім знову повсталого до життя. Фомі заважає вірити в цю добру новину бачення.
Це іноді трапляється і з нами, чи не так? Те, що ми бачимо своїми очима, заважає повірити в Ісуса і Його обіцянки в нашому житті, чи не так? Для багатьох з вас у вашому житті були ситуації, з якими вам доводилося стикатися, проблеми: з фінансами, здоров'ям, смертю близької людини або близького друга, коли ви бачите, що відбувається все погане, і ви подивіться на Бога і скажіть: «Бог, я знаю, що ти говориш у Своєму Слові, що ти робиш все заради мого блага, але я впевнений, що не бачу цього зараз! ». Легко потрапити в ту ж пастку, що й Фома, тому що ми настільки зосереджені на речах цього світу, що забуваємо слухати Бога і Його Слово і розуміємо, що це завжди правда, незалежно від того, що наші очі і наші особистий досвід в той же час, можливо, говорить нам зовсім протилежне.
Отже, 8 днів по тому, Фома і його друзі-учні знову разом в замкненій кімнаті. І знову, як і минулого тижня, Ісус з'являється серед них. Він просить Фому прийти до Нього, доторкнутися до Нього, покласти Його руку в цей пронизаний бік, і що відбувається? Фома вірить! «Мій Господь і Мій Бог!». Уявіть собі радість, яку Фома, повинно бути, випробував в той момент, а також, можливо, трохи збентеження або сорому за те, що не повірив по слову, де йшлося що Господь Ісус Христос воскрес із мертвих. Ісус каже йому: «Ти повірив, тому що побачив Мене. Благословенні ті, хто повірив, не бачачи Мене ».

Ось де ми з вами повертаємося в картину нашого життя. Можливо, одна з причин, по якій ми з Фомою Своєю впертістю, полягає в тому, що він повинен побачити воскреслого Господа, доторкнутися до Його ран і переконатися, що Ісус воскрес! Ми з тобою цього не побачимо. Ми не можемо з вами підійти до Ісуса і торкнутися його фізично сьогодні і зараз. Проте, Ісус говорить нам: «Блаженні ті, хто не бачив, але все ж повірив». Для Ісуса бачити - це одне, але важливіше слухати Його Слово і вірити прочитаному або почутому.
Це те, що ми робимо тут сьогодні вранці в цій квартирі. Ми тут, щоб почути, як Ісус каже нам через Своє слово, оскільки воно читається і проповідується тут. Ті хто є членами церкви можуть коли знімуть карантин прийти на богослужіння і прийти до Вечері Господній де нам дадуть Тіло і Кров розп'ятого, померлого і воскреслого Господа Ісуса Христа, і ми почуємо, як Ісус каже нам через уста і голос пастора: «Бери і їж , бери і пий, це моє тіло, це моє кров, дана і пролита для вас за прощення всіх ваших гріхів. » Після богослужіння сьогодні вранці хтось піде додому хто то залишиться, ми не побачимо своїми очима Господа Ісуса Христа, але ви повірите в Нього, бо ви чули Його і знаєте, що Він присутній з нами, хоча Він зараз прихований в Слові і Таїнствах. І Ісус називає кожного з вас «благословенним». Так, ви, той, хто може сумніватися, а чи дійсно Господь усвідомлює вашу біль, печаль або поточний стан. Він знає вас, він назвав вас на ім'я, він зробив вас дитям Божим, прийнявши ваші гріхи на себе висячи на хресті, щоб незалежно від того, що ви сказали або зробили у своєму житті, він може пробачити вас і дати вам вічне життя. Ісус прощає Фому і відновлює його як учня і апостола, крім того що говорить нам про Фому Святе Письмо, традиція говорить нам, що Фома став вірним учнем Ісуса Христа, і він відправився в місіонерські подорож до Індії і ділився там Євангелієм з людьми, які почули про те, що Ісус зробив для них і силою Святого Духа, приводив людей до віри в Христа. Традиція говорить нам, що Фома помер мучеником, а спис стало зброєю, забрав у нього земне життя. Історія про смерть апостола Фоми іронічна, якщо врахувати, що Фома хотів побачити рану в боці Ісуса від пробитого списи.
Наступного разу, коли ви почуєте, як хтось використовує приказку «Фома невіруючий», подумайте про те, як ми схожі на Хому. Іноді ми хочемо побачити щось, перш ніж повірити, але через те, що Ісус зробив для нас, Він прощає нас, Він називає нас «благословенними» і посилає нас служити Йому, ділячись благою звісткою про те що Він спокутував гріхи всіх людей своїми муками і пролитою кров'ю на Хресті, про те що Він Воскрес і своїм воскресінням переміг гріх, смерть і пекло з тими, хто живе в нашому житті. Нехай кожен з вас, незалежно від ваших сумнівів, буде мати новознайдену віру Фоми і бажання ділитися любов'ю Христа нехай буде з усіма.
+ Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа. Йому слава на віки вічні! Амінь. +

Проповідь на Пасху Ларса Лестадіуса

"Як минула ж субота, Марія Магдалина, і Марія Яковова, і Саломія накупили пахощів, щоб піти й намастити Його. І на світанку дня першого в тижні, як сходило сонце, до гробу вони прибули, і говорили одна одній: Хто відвалить нам каменя від могильних дверей?  А зиркнувши, побачили, що камінь відвалений; був же він дуже великий... І, ввійшовши до гробу, побачили там юнака, що праворуч сидів, і був одягнений в білу одежу, і жахнулись вони... А він промовляє до них: Не жахайтесь! Ви шукаєте Розп'ятого, Ісуса Назарянина. Він воскрес, нема Його тут! Ось місце, де Його поховали були. Але йдіть, скажіть учням Його та Петрові: Він іде в Галілею попереду вас, там Його ви побачите, як Він вам говорив. А як вийшли вони, то побігли від гробу, бо їх трепет та страх обгорнув. І не сказали нікому нічого, бо боялись... Як воскрес Він уранці дня першого в тижні, то з'явився найперше Марії Магдалині, із якої був вигнав сім демонів. Пішовши вона, повідомила тих, що були з Ним, які сумували та плакали. А вони, як почули, що живий Він, і вона Його бачила, не йняли тому віри." (Марка 16:1-11)

Зважаючи на сучасність Євангелія сьогодні і, ми через Божу благодать у цю святу годину розглянемо воскресіння Ісуса. Розглянемо декілька питань: 1) Хто скотив камінь із дверей могили? 2) Хто сказав, що Ісус воскрес? 3)  Хто плакав біля могили? 4)Хто вперше побачив його воскреслим?

Якби всі солдати загинули, коли ангел зійшов з неба. Ми також сподіваємось, що очі скорботної та покаянної Магдалини відкриються, коли вона сидить біля могили, щоб вона відчула, що розп'ятий Спаситель живе, і тому більше не шукла живого серед мертвих.  Перший питання: Хто скотив камінь із дверей могили? Ангел Господній зійшов з неба і скотив камінь лагідно з дверей могили. Лагідні люди Йосип та Нікодим поставили туди камінь. Зовнішня сторона цього каменю лагідності гладка, але внутрішня сторона майже жорстка. І він також настільки важкий, що жінки не мають повноважень відкочувати його з дверей могили. Ось чому вони повинні запитати одне одного: хто відкине нам камінь із дверей могили? Але ангел Господній піднімає цей камінь і сідає на нього. І язичницькі солдати стають як мертві, коли ангел сходить з Неба. Вони більше не здатні боротися, навіть якщо вони прийшли з метою, щоби захищати могилу мертвої віри, щоб Ісус не зміг піднятися з могили. Ісус лежав у цій могилі відтоді, як євреї та язичники розіп'яли Його своїм безбожним життям. Він лежав там у могилі мертвої віри, оскільки люди лагідні  Йосип та Нікодим зняли Його з хреста. Навіть якщо ці лагідні люди не приймали участі у розіп'яті Ісуса як це робили євреї, Пілат  та язичницькі солдати, вони все одно були через гріх світу  немитими собаками, бо вони повинні були лаяти на панів світу та на безжальний  натовп який приймав участь у жахливому вбивстві Спасителя. Але ніхто не хотів відкрито визнати, що Ісус невинний, окрім того, що розкаявся -  розбійника,з цієї причини він отримав обіцянку благодаті та спасіння. Але Йосип і Нікодим тоді були немитими собаками, коли мали гавкати на тих, хто вбив Ісуса. Чому вони не захищали Ісуса, коли Ісус був живий? У той час вони не сказали жодного слова про невинність і праведність Ісуса. Але після смерті Ісуса вони пішли до Пілата і запитали його, чи отримають вони дозвіл покласти тіло Ісуса в могилу. Таким чином вони виявили свою любов до мертвого тіла Спасителя, але не до живого Сина Божого. І тому вони зробили стільки добрих справ для мертвого тіла Спасителя, що би їм не потрібно було шкодувати, що вони були немитими, коли повинні були говорити світові, євреям та язичницькому судді, що Ісус нічого злого не зробив . Вони закрили свої уста, замість того щоби сказати правду вбивцям.

Друге питання: Хто сказав, що Ісус воскрес? Весь світ знає, що Ісус помер на хресті. Але ці знання не допомагають звільнити світ від пекла, оскільки світ не хоче вірити, що Ісус воскрес. І як світ може повірити в це, коли власні учні Ісуса не змогли повірити в це, перш ніж вони на власні очі побачили Його? Хто сказав, що Ісус воскрес? Так! Ангели спочатку сказали жінкам: "Чому ви шукаєте живих серед мертвих?" Його немає в могилі, але він воскрес. І жінки частково вірили в це, а саме ті жінки, які йшли за Ісусом з Галілеї.  Але учні не вірили до того самого часу , як їм не дозволив бачити самого Себе Господь. Марія Магдалина не вірила перед тим, як побачила (Господа), але спочатку сказала учням, що Ісуса більше немає в могилі. А учні,  Петро та Іван також прибігли до могили. Але Іван, який був молодший, біг швидше і прийшов першим до могили, і зазирнув (туди). Але Петро прийшов згодом і почав торкатися білизни та хустку. Що Петро знайшов тепер у могилі мертвої віри, коли вскочив туди? Нічого, крім білизняного одягу. А той лляний одяг, можливо, все ще є в тій могилі. У могилі мертвої віри не залишилися інших слідів Спасителя, крім лише лляного одягу та хустки. І те, чим зараз служать сповідники мертвої віри. Вони не відчувають, що Спаситель воскрес, але вони завжди пробують цей полотняний одяг, і тоді вони вірять. Але в що вони вірять? Так! Вони вважають, що тіло Ісуса не в могилі. Але вони не вірять, що Ісус воскрес і живий у серцях тих, хто вірить.  Але хіба солдати не повідомили панам світу та первосвященикові, яка справа сталася з ними? Це правда, що солдати сказали це, але владики світу справді не повірять, що Ісус воскрес, але вони хочуть зробити це даремно, бо вони дають гроші солдатам і вчать їх брехати. Первосвященики та книжники хочуть усіляко запобігти тому, щоб така віра надходила до людей, що Ісус воскрес із могили мертвої віри. І природно, що язичницькі солдати роблять те, що їм кажуть господарі світу. Вони ні в якому разі не скажуть людям, що Ісус воскрес, але, як їх навчили брехати, вони також брешуть проти своїх знань і совісті, навіть якщо вони не зовсім впевнені, воскрес Він чи ні. Але вони знають так багато, що ангел зійшов з неба і що вони були як мертві, і тіло мертвого Ісуса зникло. Але вони цього не говорять людям, а кажуть, як їх навчили брехати, що учні приходили вночі і вкрали його.

Третє питання: Хто плакав біля могили? Марія Магдалина заплакала біля могили, і я гадаю, що вона ще плаче там. Якщо я знаю її правильно, то гадаю, що вона плаче від сліз і кохання. Але її очі настільки прикриті, що вона вважає свого Спасителя садівником. Вона не впізнає Ісуса, навіть якщо вона плаче заради нього. Хіба не цікаво, що печальна і заради Ісуса плачуча душа не впізнає Ісуса, навіть якщо він стоїть біля неї. Сльози течуть настільки сильно, що вона не бачить того розп'ятого і проколотого списом Царя, але вважає, що Він садівник. Що робить, таким чином, помилкове слово скорботи в серці сліпого жалюгідного, коли навіть ця душа, яка була розбита любов'ю до Ісуса і пригнічена зниклими, смутком і тугою, не змогла впізнати Того, Хто проплив Свою кров за для неї та інших викуплених душ. О ні! О ні! Ти скорботна Марія Магдалина! Чому ти зараз сидиш біля могили Ісуса, нещасна розгнівана, розбита, плачучи, поки сумуєш про мертве тіло Ісуса? Ви вже не чули з вуст ангела про те, що Ісус воскрес? Чому ти все ще шукаєш живого серед мертвих? Оберніться і подивіться на протилежну сторону могили. Дивіться, що розп'ятий і з могили воскрес Господь Ісус, живий поруч із вами і питає вас: "Жінко, чому ти плачеш? Кого шукаєш? » Тепер ви повинні власними устами визнати, що ви шукаєте Ісуса; що ваше серце має пекуче бажання і потребує Ісуса. Але ви не впізнаєте Ісуса, навіть якщо він стоїть поруч, тому що ви не вірите, що він воскрес зараз, але ви постійно вірите, що він мертвий. Однак ти полюбив його чистим серцем. І ваше горе, і ваші сльози впливають настільки, що Він повинен вам відкритись.

Четверте питання: Хто перший Ісуса побачив живим, а хто останнім бачив Його воскреслим? Печальна Марія Магдалина стоїть або сидить так довго біля могили, що розп'ятий Господь Ісус повинен прийти і стати перед її очима; і це повинно бути знаком для всіх скорботних, хто не шукає Ісуса воскреслим. Після смерті Спасителя віра учнів закінчилася. Вони не змогли повірити, що Він воскрес. І ця невіра все одно буде мучити учнів, коли гріх, світ і диявол кожного разу вбиватимуть Спасителя. Самолюбство піднімається до голови, коли вони відчувають, що Ісус через гріх помер у їхніх серцях. Вони вже не здатні повірити, що Ісус живе, коли натовп диявола розіп'яв Його. Але тепер розп'ятий Спаситель виявляє себе за таких скорботних і сумнівних учнів і каже: "О, дурні та повільні серця, щоб вірити всьому, що пророки говорили!" І Він пояснює їм Писання. І вони почали потроху розуміти Слово Боже. І навіть якщо вони ще не знають Розп'ятого, вони дійсно починають його любити. Слухайте тепер навіть ви, скорботні учні, як Він пояснює вам Писання. Почуйте і зрозумійте,  щоб ваші серця стали горіти любов'ю, і вам довелося молитися Йому, коли ви наближаєтесь до того села, в яке ви подорожуєте.  Не дозволяйте невідомому досліднику Біблії піти, навіть якщо він зробить так, ніби він пішов би далі. Не відпускайте його, ви шкода і сумнівні учні, але вимагайте, щоб він пішов з вами в село, куди ви їдете. Можливо, твої очі розкриються так, що ти пізнаєш його в ламанні хліба. Але не лягайте спати там, а йдіть і розкажіть про це радісному навчанню іншим учням, які ще його не бачили. Амінь.

Проповідь на 5-ту неділю Великого Посту

"Так і Христос, не Сам Він прославив Себе, щоб Первосвящеником стати, а Той, що до Нього сказав: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив. Як і на іншому місці говорить: Ти Священик навіки за чином Мелхиседековим. Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, хто від смерти Його міг спасти, і був вислуханий за побожність Свою. І хоч Сином Він був, проте навчився послуху з того, що вистраждав був. А вдосконалившися, Він для всіх, хто слухняний Йому, спричинився для вічного спасіння, і від Бога був названий Первосвящеником за чином Мелхиседековим." (Євреїв 5:5-10)

+ Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога Отця, і спільність Святого Духа нехай буде зо всіма нами. Амінь. +

Дорогі у Христі - кожен з нас може бути священиком!

Чи розумієте ви сенс цього твердження? Зрештою, коли ми з вами чуємо слово «священик», «пастор», ми часто думаємо про тих рукопокладених служителів, які вінчають, ховають, хрестять або проводять недільні богослужіння. Але правда в тому, що ми всі священики. Дозвольте мені це пояснити, розповісти про роль священства, як зазначено в сьогоднішній тексті Євреїв 5: 5-10.
В книзі Буття 14:18-21 ми читаємо: "А Мелхиседек, цар Салиму, виніс хліб та вино. А він був священик Бога Всевишнього. І поблагословив він його та й промовив: Благословенний Аврам від Бога Всевишнього, що створив небо й землю.І благословенний Бог Всевишній, що видав у руки твої ворогів твоїх. І Аврам дав йому десятину зо всього. І сказав цар содомський Аврамові: Дай мені людей, а маєток візьми собі. ".  Отже Авраам віддає десятину військових трофеїв Мелхиседеку. Сам Мелхиседек був царем Салиму, міста який нам сьогодні відомий під ім'ям Єрусалим, і він був священиком істинного Бога. Він жив за багато століть до Аарона та описується в посланні до Євреїв 7: 3:"Він без батька, без матері, без родоводу, не мав ані початку днів, ані кінця життя, уподобився Божому Сину, пробуває священиком завжди." На жаль його походження нам не відомо.
Наш Господь Ісус також являється священиком в чині Мелхиседека. Він досконалий і без гріха, але йому потрібно було пройти шлях удосконалення через страждання, щоб стати ворогом іншого Первосвященника Каяфи. Христос зробив те, що не міг зробити жоден старозавітний священик - навіть Мелхиседек. Старозавітні священики повинні були спокутувати гріхи людей, а також свої власні гріхи. Ісус же забезпечив нам вічне спасіння, безпосередньо здобувши його для нас своїми стражданнями.
Ісус був первосвящеником для всіх. Він примирив нас з Богом, тим самим зцілив всіх без винятку від гріха і смерті. У свою чергу, Він закликає нас бути служителями для всіх показуючи Божу любов всім людям, незалежно від раси, кольору шкіри, віросповідання або етнічної приналежності.
Ісус Христос ніколи не був захищений від страждань. Його страждання були реальними і постійними і включали в себе різні людські страждання. В цьому і різниця між невинністю і чеснотою. Невинність - це неперевірене життя, чеснота - перевірена і тріумфуюча невинність. Ісус був схильний до випробувань і долав їх, і у випробуваннях Він навчився послуху і смирення. Він прийняв людську плоть, став людиною і прийшов на землю, щоб померти за наші гріхи і зіставити себе з кожною областю в нашому житті, крім гріха, але включаючи страждання. Ісус переніс біль на хресті, щоб ми могли жити вічно.
І Наш Спаситель закликає нас наслідувати Його приклад. Ми повинні бути там, де потребують нас. Ми повинні бути близькі до тих хто страждає і потребує нашої допомоги, допомагати їм, навіть коли ми страждаємо, навіть коли у нас горе. Навіть коли наша біль це не є нашим власним вибором, Бог може використовувати нашу біль на добро, якщо ми дозволимо Йому. Наприклад, Ісус служив покаявшемуся злодієві на хресті, навіть коли Він (тобто Ісус) був в агонії на хресті. Ми можемо в стражданнях знайти можливість вчитися дисципліні, слухняності, любові і віри в нашого Спасителя, як це робив сам Ісус.
Коли ми в біді, ми не повинні скаржитися, особливо якщо наші страждання викликані чимось, що ми не можемо контролювати. Ухвалення того, що ми не можемо змінити, коли ми страждаємо, є першим кроком до подолання їх і християнським шляхом. Час страждань не час для нас, щоб піти і зайнятися жалістю до себе. Це як раз ті часи, коли ми повинні пропонувати себе іншим, тому що це є другим кроком на шляху подолання життєвих випробувань і труднощів.
Христос і Аарон були покликані Богом служити первосвящениками. А первосвященики не чіпляються за це положення за його честь і славу. Вони не захоплюють церковні будівлі, не використовують своє служіння як спосіб набути статків, а такі дії деяких служителів їх дискваліфікує перед самим Богом. Аарон і ті, хто пішов за ним як первосвященик, прийшли на своє місце, тому що Бог покликав і призначив їх. Первосвященик повинен бути в змозі впоратися з неосвіченим і мандрівним народом, тому що він одержимий людською слабкістю.
Христос згадувався як Син Божий і як священик чину Мелхиседекового. Його покликання як священика було природним, враховуючи, що як син Божий він сидить і править за праву руку від Бога Отця. Ісус був вірний Богові навіть до смерті на хресті. Ісус погодив свою волю з Божим планом у своєму житті. Як християни, ми покликані стежити за тим, щоб наше життя відповідала Божим планам щодо нашого життя. Іншими словами, наші плани на наше життя повинні збігатися з планами Бога на наше життя. Ми повинні віддати своє життя в руки Бога.
Як наш Первосвященик, Ісус стоїть між нами і Богом. Отже, ми маємо право підійти до престолу Божого і перебувати в спілкуванні з Богом. Ісус відчув усі наші людські страждання і біди, тому що він був випробовуваний, як і всі ми. Він не боїться нашого гріха. Він випробував всі наші людські емоції. Єдина різниця між Ісусом і нами полягає в тому, що Ісус без гріха. А ми грішники. Нам не потрібно боятися наближатися до Божого престолу.
Божа любов окреслює межі. Без цих кордонів ми були б легкою мішенню для будь-якого виду гріховного впливу. Наше послух Божій волі відкриває Божий захист і благословення. Послух виходить з наших відносин з Богом. Ці відносини будуються не нашими власними зусиллями, а по благодаті через віру.

Будучи первосвящеником, Ісус зробив молитву частиною свого повсякденного життя. Він був повністю залежний від свого Отця і підкорився йому, навіть коли він боровся зі спокусою. Будучи людиною Ісус служив нам з розбитим серцем. Він був розбитий горем через гріховного стану людей. Його служіння було слізним. В Євреїв 5:7 нам сказано, що "Він за днів тіла Свого з голосінням великим та слізьми приніс був благання й молитви до Того, хто від смерти Його міг спасти, і був вислуханий за побожність Свою.". Ісус навчився послуху, коли страждав. Пристрасні молитви Ісуса повинні бути нашим керівництвом до молитви. Наші молитви повинні бути такими ж пристрасними, як і Його.
Маючи людську природу Христос просив Бога змінити план порятунку, яке дав йому Бог: смерть на хресті. Хоча Бог почув його крики, план нашого спасіння не змінився. Ісус пройшов через все це в повному підпорядкуванні, точно так же, як він робив з кожним завданням, яке Бог дав йому протягом усього його земного життя. Коли ми страждаємо в вірі, коли ми страждаємо за те, що ми є Божою любов'ю в світі, перебуваючи в грішному і невіруючого світі ми платимо ціну за нашу віру в Христа як Спасителя, ми показуємо Божі цінності. Ці цінності виявляють Ісуса для цього світу і призводять до спасіння інших людей.
Подорожуючи по життєвому шляху, ми постійно спокушаємося грішити, як сатана спокушав Ісуса в пустелі. Якщо ми грішимо, ми втрачені. Єдина надія, яку ми маємо, - це віддати себе на милість Христа і попросити його про допомогу. Він може задовольнити наші потреби. Він готовий представляти нас перед Богом, тому що він постав перед нами як досконалий Син Божий.
Коли ми звертайтеся і стаємо учнями Ісуса, Бог приймає нас особливу групу людей, в яку був зарахований Ісус. І проблема в тому, що ми повинні вибирати між нашою земним життям і нашої небесної життям. Ми повинні вибрати, в який з них ми хочемо жити, тому що ми не можемо жити в обох. Бог допомагає нам зробити цей вибір, відволікаючи наші уми від речей цього світу і навчаючи нас слухняності в підготовці до життя на Небесах.
Коли ми молимося Богу, ми повинні бути слухняні Йому. Послух необхідно для нашого спасіння. Ми не можемо заслужити наше спасіння добрими справами. Єдині справи, які можуть врятувати нас, - це ті, завдяки яким ми отримуємо незаслужений дар Божого спасіння. Наше бажання виконувати місії, яку Бог дає кожному з нас, рухає нас і церква до зразком священства відповідно до порядку як Мелхиседека, так і Ісуса. Це також включає в себе турботу про глибокі фізичних і духовних потребах, які ми маємо в нашому повсякденному житті.
Так як же ми, можемо бути священиками? Ми поставлені Богом що б служити Йому і всім людям. Ми жертвуємо собою і своїми бажаннями тільки заради Бога за прикладом нашого Спасителя Христа. Ми постійно молимося Богу про людей які Його ще не пізнали і не зустрітися з ним. . Нарешті, ми запрошуємо інших приєднатися до нас, щоб виконувати Божу роботу в нашому світі, як будь-який священик.

+ І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця наші і думки наші у Христі Ісусі +

Проповедь на день евангелиста Матфея

«Потому, имея это служение, по оказанной нам милости, мы не унываем, но мы отвергли то, что скрывается из-за стыда, не поступая с хитростью и не искажая слова Божия, но открыто возвещая истину, мы тем представляем себя совести всякого человека пред Богом. Если же и закрыто Евангелие наше, то закрыто оно для погибающих;у них, неверующих, бог века сего ослепил мысли, чтобы не увидеть им света Евангелия славы Христа, Который есть образ Бога. Ибо мы не себя проповедуем, но Христа Иисуса как Господа, а себя как рабов ваших, ради Иисуса. Потому что Бог, сказавший: свет да воссияет из тьмы, - есть Тот, Кто воссиял в сердцах наших к нашему просвещению познанием славы Божией в лице Иисуса Христа.» (2 Кор. 4:1 — 6)

+Благодать Господа нашего Иисуса Христа, и любовь Бога Отца, и общение Святого Духа со всеми нами. Аминь.+

Дорогая община сегодня наша церковь вспоминает одного ученика нашего Господа, Иисуса Христа — апостола и евангелиста Матфея и благодарим за него Господу. Св. Матфей, ​​известный также, как Левий, идентифицирует себя как бывшего мытаря, который, следовательно считался нечистым публичного грешника, изгнанника с еврейского общества. Впрочем, именно Господь Иисус призвал от работы и богатства, чтобы он стал Его учеником (Мф 9: 9-13). Матвей не только стал учеником Господа, но и был призван и послан, как один из двенадцати Господних апостолов (Матфея 10: 2-4). Со временем он стал евангелистом и его, вдохновленный Богом, запись Евангелия, поставил его на первое место среди книг Нового Завета. Среди четырех Евангелий, именно Матвей изображает Христа особым образом, как нового и большего Моисея, который благодатно выполняет Закон и Пророков (Матфея 5:17) и устанавливает Новый Завет спасения в Своей крови (Матфея 26: 27-28). Евангелие от Св. Матфея также хорошо знают и любят за то, как он описывает посещение волхвов с Востока (Матфея 2: 1-12); за Нагорную проповедь, включая Блаженства и Отче наш (Матфея 5-7) и при введении Святого Крещения и отчетливо явления Святой Троицы (Матфея 28: 16-20). Передачи нет уверенности о последнем поле труда Св. Матфея, как и нет четких сведений о том, умер от старости, а мученической смертью. Поэтому, празднуя этот день, мы благодарим Бога за то, что Он мощным образом руководил Своей Церковью и защищал ее через Св. Матфея, который был призван и послан Христом, чтобы служить овцам паствы Святым Евангелием.

Сегодня нам Павел в своем послании говорит о распространении Евангелии и работе Божией с нашими грешными душами, и самым главным в работе на почве проповеди Христа всем людям, а для этого нам Св. Павел дает совет следует иметь верность к Господу и искренность в служении. Этой твердой верой распространители Евангелия были обязаны не сами себе, а самому Богу который настолько милостив к людям которые по своей грешности даже претендовать на это не имеют право. Только по этой милости Христовой ученики Иисуса получили свое апостольское служение, и только милосердный Бог давал им силу быть преданными Ему. Благодаря милосердному Христу они были признаны верными и получили служение, только Божье милосердие удерживает нас от слабости и тяжелого бремени нести Слово Божье всему миру. Не думайте о делах постыдных и скрытных, добра и света они не принесут и те кто совершит такие дела пожалеют об этом и постыдятся потому что такие дела рано или поздно Бог откроет перед людьми. Последователи Христа не преследовали плохие грешные цели, и не прикрывали все это зло под предлогами добра, никто из них не проповедовал искажая Слово Божье. Апостолы не обманывали людей, но они служили Богу и проповедовали истину. Все это апостолы делали, как пред Богом, желая таким образом представить себя Богу и совести людей. Так и нас призывает так делать и следовать таким путем Бог как это делали и следовали апостолы ученики Иисусовы.

Проповедь на 16-е воскресенье после Троицы

«Ибо не дал нам Бог духа боязни, но силы и любви и обладания собой. Итак не стыдись свидетельства Господа нашего, ни меня, узника Его, но со мной страдай за Евангелие силою Бога, спасшего нас и призвавшего званием святым, не по делам нашим, но по Своему предустановлению и благодати, данной нам во Христе Иисусе прежде времен вечных, обнаруженной же теперь чрез явление Спасителя нашего Христа Иисуса, упразднившего смерть и давшего воссиять жизни и нетлению чрез Евангелие» (2 Тим. 1:7 - 10)

+Благодать Господа нашего Иисуса Христа, и любовь Бога Отца, и общение Святого Духа со всеми нами. Аминь.+

Жил-был человек, который всего боялся. Он боялся темноты, пауков, злых людей. И вскоре из страха вообще перестал входить из дома. Шел мимо странник. Человек впустил его на ночлег и рассказал о своей беде. Странник ему и говорит:- «Есть страх, которого бояться не нужно, и если ты его познаешь, то никакой другой страх тебя уже не испугает. Иди, ищи его. А как страшно тебе станет, так ты сразу молиться начинай. И да хранит тебя Бог».И пошел человек искать страх, которого не нужно бояться, хотя и было ему очень страшно. Он шел через холодные горы, темные леса. Шел вдоль глубоких рек, по берегам соленых морей. Когда ему становилось страшно до жути, он начинал Богу молиться, и страхи отступали.Так обошел он всю землю и понял, что бояться по-настоящему нужно только одного: остаться без Бога.

Община Христова, в это воскресенье мы снова продолжаем знакомится с Павлом и с Богом Павла, мы все больше благодаря Св. Павлу узнаем о Христе и о том что Он нам дает и что Он сделал для нас, с каждым разом мы все больше и больше узнаем о Христе и о Его ученике Павле. Сегодня святой благовестник божий говорит к нам о препятствиях которые стоят у нас на пути для умножения наших даров и что поможет нам получать и возрастать в дарах Бога. И Господь нам говорит о самом сильном и опасном препятствии, когда христианином владеет дух страха и боязни, лукавый раб закопавший талант действовал именно через побуждений страха. Поэтому Павел Тимофею пишет убегай и борись со своими страхами — Господь Иисус Христос нам не дает в дар страх, нет он наоборот дает нам то что побеждает страх — дух силы, мужества и твердости — что бы мы Именем Христа могли победить и противостоять страху когда мы попадаем в опасные и трудные ситуации, но Бог нам дает другое духа любви ко Христу, ибо только благодаря Иисусу можно победить все проблемы в нашей жизни, любовь к Богу ставит нас выше страха перед человеком и злом которое может быть принесено в нашу жизнь.

Проповедь на 12-е воскресенье после Троицы

Джиордано Нанси "Обращение Св. Павла"

«Савл же, еще дыша угрозами и убийством на учеников Господа, пришел к первосвященнику и выпросил у него письма в Дамаск к синагогам, чтобы, кого найдет последующих сему учению, и мужчин и женщин, связав, приводить в Иерусалим. Когда же он шел и приближался к Дамаску, внезапно осиял его свет с неба. Он упал на землю и услышал голос, говорящий ему: Савл, Савл! что ты гонишь Меня? Он сказал: кто Ты, Господи? Господь же сказал: Я Иисус, Которого ты гонишь. Трудно тебе идти против рожна. Он в трепете и ужасе сказал: Господи! что повелишь мне делать? и Господь сказал ему: встань и иди в город; и сказано будет тебе, что тебе надобно делать. Люди же, шедшие с ним, стояли в оцепенении, слыша голос, а никого не видя. Савл встал с земли, и с открытыми глазами никого не видел. И повели его за руки, и привели в Дамаск. И три дня он не видел, и не ел, и не пил.» (Деян. 9:1-9)

+Благодать Господа нашего Иисуса Христа, и любовь Бога Отца, и общение Святого Духа со всеми нами. Аминь.+

Дорогая община, сегодняшний текст нам рассказывает о обращении Савла. Как мы помним Савл был один из тех людей который преследовал христиан, и жаждал чтобы последователи Иисуса были все уничтожены. Но так же будущий апостол был достаточно разумный и образованный человек, он знал хорошо писание, и обряды, он понимал что скоро придет Мессия, он видел как возростает христианская община, он был верен Богу и все вре считал что гоняя христиан он служит Богу. Так он был свидетелем и подстрекателем убийства первого диакона Стефана. Савл не ожидал того что с ним встретиться сам Христос, он считал Иисуса и Его учеников последователями ложного учения. Савл не понимал что на самом деле он желает смерти истинным последователям Мессии и Бога. Он дышал только тем чтобы кровь христиан была пролита и учение Евангелия Иисуса исчезло навсегда из этого мира. Чем дальше распространялось учение Иисуса тем больше Савел преследовал Церковь. Савл получил право преследовать христиан на территории Дамаска и связывая христиан отправлять на смерть в Иерусалим. Савл не понимает что это учение которое он преследует есть истинное учение Бога, он является слепым и не видит в быстром распространении христианства и в самом учении о смерти и воскресении Христа исполнение пророчеств Божьих и само дело рук Господа.

Но сколько бы не гонял Савл христиан, Бог для него задумал и предназначил иное. И вот по дороге в Дамаск, Иисус встречается с фарисеем Савлом. Он видит перед Дамаском сияющий свет с неба, Савл не только услышал голос Господа Иисуса, но и увидел Его. Что ты гонишь Меня? - Христос соединяет Себя со Своей Церковью. Это слово "Меня", прозвучавшее из уст Господа, впервые дало Савлу проникнуть в то, что означает учение христиан об их пребывании во Христе. И этот вопрос показывает Савлу так и нам что верующие во Христа являют собой тело Христово, а следовательно Савл выступал не только против верующих людей, но и против самого Бога. И он начинает это понимать. Перед Савлом явился воскресший и прославленный Христос. Савел сам не приходит к Богу, сам Бог является перед ним и открывает себя как Савлу так и нам в нашей жизни, Бог появляется в нашей жизни и ее меняет в лучшую сторону. Появление Христа бедным душам делают их смиренными, повергают их ниц в духе раскаяния и смирения перед волей Божьей.

Проповедь на 8-е Воскресенье после Троицы

«...Поступайте как дети света, - ибо плод света во всякой доброте, и праведности, и истине, - испытывая, что благоугодно Господу, и не участвуйте в бесплодных делах тьмы, но еще лучше и обличайте: ибо о том, что делается ими тайно, стыдно и говорить, но всё это, будучи обличаемо, является в свете, ибо всё являемое есть свет. Потому сказано: Вставай, спящий, и воскресни из мёртвых, и будет светить тебе Христос.» (Еф. 5:8б - 14)

+Благодать Господа нашего Иисуса Христа, и любовь Бога Отца, и общение Святого Духа со всеми нами. Аминь.+

Что такое Свет и что такое тьма? Как Свет должен себя вести, что хочет от нас принадлежащие ко свету, Бог? Что хочет Бог от людей принадлежащих ко тьме ? Тьма и Свет важные вещи для жизни человека, тяжело человеку жить без света и такая жизнь может привести к погибели не только тела но и души: Как то раз случился большой пожар в городе Эдинбурге, в Шотландии. Люди устремились к выходу, ведущему на улицу, как на их пути появились клубы дыма, задуваемые в здание снаружи. И вместо того, чтобы прорваться через этот дым, народ повернул обратно и вошел в помещение, которое казалось ему безопасным. Но вскоре все люди задохнулись по причине нехватки кислорода. Если бы они видели свет, то могли бы остаться в живых.
Или вот история о человека заблудившемся в старой шахте:
Что испытывает человек, заблудившийся в старой шахте?. Чем больше он старается найти выход, тем дальше заходит вглубь. Каждый тоннель приводит либо к тупику, либо переходит в следующий. Он не имеет никакого представления о своем месторасположении и не знает куда идти дальше. Проблуждав по холодным и грязным тоннелям и шахтам в течение недели, он, наконец, замечает вдали слабый свет. Собравшись с последними силами этот человек идет по направлению к этому свету - и, наконец, выходит на поверхность. Но солнечный свет настолько ярок, что слепит его глаза, и он начинает сомневаться, а правильно ли он сделал, что вышел из шахты, не лучше ему было бы остаться внизу. Он вспоминает о том, что временами пережил в шахте, что дало ему временное удовлетворение и отвлекло его внимание от бедственного положения. И он возвращается назад в шахту, чтобы поселиться в ней.
Этот рассказ, как бы он не был странен и невероятен, повторяется ежедневно бесчисленное множество раз и в более трагическом виде, когда люди видят свет и жизнь Евангелия и обращаются назад к старым путям тьмы и смерти.

Дорогая община, сегодня с свое письме к Эфесской Церкви Павел предлагает нам задуматься о свете, что такое свет, а что такое тьма, каковыми нас видит Бог, что мы можем делать, а что нельзя. Святой апостол показывает нам на наше настоящие положение, раньше мы были тьмой, но теперь мы противоположны тьме, раньше мы были грешными и откидывали Христа, сегодня мы святы благодаря Христу, и мы находимся с Иисусом. Иисус избавил нас от тьмы и ее власти над нами, теперь мы дети Божьи. И Бог нас призвал из царства тьмы в чудное Свое Царство Любви и Света. Мы народ Божий — Его семья и домашние Его, Иисус Христос является «светом миру», так и мы являемся «светом мира». Мы раньше были детьми греха и тьмы, но теперь мы чада Иисуса — дети света и Иисус хочет что бы мы так себя и вели как дети света. Над нами теперь не властвует смерть и сатана, Господь избавил нас от «власти тьмы» и она нам не страшна, так будем же поступать как дети света — именно этого от нас хочет Бог. Солнце Правды призывает нас быть отвественными христианами, не только ограничиваться от мирских темных греховных делах, но и обличать грех, не молчать — это также подобно способствовать распространению тьмы и греха, власти сатаны и грешного мира. 

Проповедь на 2 - е воскресенье после Троицы

Текст чтения на проповедь:

«Он пришел и принес Радостную Весть о мире вам, бывшим далеко от Него, и тем, кто был близок к Нему, поэтому через Него мы все в одном Духе получили доступ к Отцу. Поэтому вы уже не чужие и не инородцы; вы сограждане святому народу Божьему и члены Его семьи. Вы воздвигнуты на основании, которым являются апостолы и пророки, а его краеугольный Камень – Иисус Христос. На Нем крепится все здание, поднимающееся все выше и становящееся святым храмом в Господе. В Нем и вы созидаетесь вместе, чтобы стать жилищем, в котором Бог живет Своим Духом.» (Еф. 2:17-22)

+Благодать Господа нашего Иисуса Христа, и любовь Бога Отца, и общение Святаго Духа со всеми нами. Аминь.+

    Дорогие братья и сестры, сегодняшний текст — послание Павла к Эфесской Церкви, говорит нам об Иисусе Христе, о нашем Спасителе и Искупителе, тут Павел говорит о мисии Христа, Иисус приходит чтобы нам принести Добрую Весть — Евангелие о Примирителе Иисусе, который примирил нас людей и весь мир с Богом. Господь приносит мир нашим отношениям с Богом, теперь нет гнева Бога и вечная смерть нам не грозит. Ибо сам Он умирает вместо нас, искупляет наши грехи и платит вместо нас своей драгоценной кровью, и эта Радостная Весть нам об этом говорит, что Бог по великому своему милосердию помиловал нас и заплатил за нас, и теперь в наших отношениях с Богом мир и спокойствие, теперь мы Его семья, Его дети. Теперь благодаря Примирителю Христу имеют мир с Богом как дальние — язычники — мы  с вами, так и ближние — еврейский народ. В результате провозглашения мира верующие во Христа из иудеев и язычников получают доступ к Отцу в одном духе. Теперь мы едины в Боге, и теперь мы можем общаться с Отцом через Сына — Иисуса Христа. И это возможно благодаря Голгофской жертве — Агнцу — Господу Иисусу. Раньше мы были отдельны, теперь евреи и язычники во Христе едины. Раньше евреи и язычники враждовали, а теперь через Христа одна семья и один народ — Тело Христово.

Проповедь на Троицу

«О глубина богатства и премудрости и ведения Божия! Как непостижимы суды Его и неисследимы пути Его! Ибо кто познал ум Господень? Или кто был советником Ему? Или кто дал Ему заранее с тем, чтобы было ему возмещено? Потому что всё — от Него и чрез Него и для Него. Ему слава вовеки, аминь.» (Рим. 11:33-36).

+Благодать Господа нашего Иисуса Христа, и любовь Бога Отца, и общение Святаго Духа со всеми нами. Аминь.+

Дорогие братья и сестры, сегодня наша община «Примирение» празднует великий праздник Пресвятой Троицы, и сегодняшний текст из послания Павла к Римлянам, говорит нам о Боге — могущественном, мудром, сильном, всезнающем. Посмотрите насколько Господь милосерден к роду человечесскому , как и к еврейскому народу так и к язычникам, прощает нам все наши отступления от Него, насколько мудр Бог и глубок в веденнии своем, на сколько глубоко Его Слово к нам, где каждый раз мы находим что то умное, мудрое, новое наставление получая от Богу читая евангелие, мы люди не можем полностью понять, посмотрите на сколько Бог велик, он дает нам Слово, а тайны этого Слова мы не можем полностью охватить и понять, но не только мы, даже ангелы Господни не все могут знать и охватить величие и бездну богатства и премудрости Бога, не даром Его прозвали Солнцем правды. Премудр Бог и делиться Он с Нами своей Премудростью и это поражает нас — насколько Бог могущественн, на сколко он мудр и всезнающий, мы по сравнению с Ним глупы и не разумны. Даже Павел это понимает и признает себя несостоятельным и ему как и нам никогда не достичь эту бездну премудрости и силы Божьей. Посмотрим на себя — людей, ведь чем больше мы что то новое узнаем в несовершенном своем грешном состоянии, тем больше мы ограничены и блезоруки, тем больше мы глупы и неразумны. Все наши богатства ничего не значут, ведь мы поверхностны и наши земные богатства скоро закончаться, по сравнению с Богом мудрым, который имеет богатства глубокие и вечные: «Правда Твоя, как горы Божии, и судьбы Твои - бездна великая! Человеков и скотов хранишь Ты, Господи!» (Пс. 35:7) — У человека много правд, а у Бога одна правда, заключенна в Слове Божьем, в Его любви ко всем нам, в том что он заботиться о бо всем и спасает Он нас. В отличии от нас Бог могущественн и велик, и даже в таком грешном состаянии человека, он приводит нас ко спасению, Он заботиться о нас и хранит нас. Мы же люди иногда о своих близких забываем, а что говорить о других людях. Богатсва Бога велики и нам не понять их по своей природе. Господь вездесущь и всезнающий и нам не утаить от Него ничего. Премудрость Троицы так велика и глубока что превосходят все наши воображения и мы теряемся в размышлении над ними. Мы не можем объяснить причины действий Божиих, не можем исследованием найти Бога. Суды рук Его и пути Его промысла - неведомы и таинственны для нас, мы не должны пытаться проникнуть в них, но с тепетом восхищаться ими. Неисследимы пути Его, их невозможно проследить. Бог не оставляет после Себя ни отпечатков, ни следов, пути Его промысла обновляются каждое утро. А мы имеем ум Христов, которые означают, что истинные верующие, имеющие Духа Христова, знают мысли Божий в той мере, в какой это необходимо для их блага. Кто познал ум Господень, Тот явил Его, таким образом, хотя мы и не познали ум Господень, однако, если имеем ум Христов, то имеем вполне достаточно. Тайна Господня - боящимся Его. Кто был советником Богу? Ведь Троица не нуждается в советниках, ибо Бог бесконечно мудр, никакая тварь не может быть Ему советником, так как это означало бы освещать свечой солнце. Это совершенный абсурд, чтобы какой-нибудь человек мог что-то предписывать Богу или учить Его, как управлять миром.

Проповедь на 16-е Воскресенье после Троицы

«Если же согрешит брат твой, иди, обличи его с глазу на глаз. Если он тебя послушает, приобрел ты брата твоего. Если же не послушает, возьми с собой еще одного или двух, чтобы устами двух свидетелей или трех подтвердилось каждое слово. Если же их не послушается, скажи церкви: а если не послушается и церкви, да будет тебе он, как язычник и мытарь. Истинно говорю вам: что свяжете на земле, будет связано на небе; и что разрешите на земле, будет разрешено на небе. Еще говорю вам: если двое из вас согласятся на земле просить о чем-либо, будет им от Отца Моего, Который на небесах. Ибо, где двое или трое собраны во имя Мое, там Я посреди них.» (Мт. 18:15-20)

+Мир всем вам во Христе Иисусе. Аминь!+

Как часто вы встречаетесь с ключами? Довольно часто? Есть ключ от квартиры, ключ от гаража, машины, ключ от почтового ящика, есть ключ от Церкви, есть ключ города — когда в городе ставят памятник в форме ключа. Мы очень часто нуждаемся в ключах, ведь ключ это защита, нежеланный человек не проникнет в вашу квартиру и никто не откроет ваш любимый сундук. Ключи есть разные, но есть Ключ на Небеса.

Проповедь на 6-е Воскресение после Троицы

«Ибо говорю вам: если ваша праведность не будет больше праведности книжников и фарисеев, не войдете вы в Царство Небесное. Вы слышали, что было сказано древним: "Не убивай; кто же убьет, будет подлежать суду".А Я говорю вам, что всякий гневающийся на брата своего, будет подлежать суду; кто же скажет брату своему: "рака", будет подлежать синедриону, кто же скажет: "глупец", будет повинен геенне огненной. Поэтому, если ты принесешь дар твой к жертвеннику и там вспомнишь, что брат твой имеет что-нибудь против тебя, - оставь там дар твой перед жертвенником, и иди, прежде помирись с братом твоим, и тогда приди и принеси дар твой. Мирись с противником твоим без промедления, пока ты с ним на пути, чтобы не предал тебя противник судье, а судья служителю, и не был ты брошен в тюрьму. Истинно говорю тебе: не выйдешь оттуда, доколе не отдашь последнего кодранта.» (Мат. 5:20-26)

+Мир всем вам во Христе Иисусе. Аминь!+

Жил-был один очень темпераментный мальчик. Однажды его отец дал ему мешок с гвоздями и сказал каждый раз, когда сын не сможет сдержать своего гнева, он должен вбить в столб забора один гвоздь. В день первый в столб было забито 37 гвоздей. На следующей неделе мальчик старался научиться сдерживать свой гнев. Со временем число забиваемых гвоздей в столб стало уменьшаться. Тогда мальчик понял, что намного легче контролировать себя, чем вбивать гвозди. Пришло время, когда мальчик ни одного раза не потерял самообладания. Мальчик рассказал своему отцу об этом. Тот ответил, что на будущее каждый день, когда сын сможет сдеpжаться, он мoжет вытащить из столба один гвоздь.

Пришел тот день, когда мальчик сообщил отцу o том, что в забоpе нет ни одного забитого гвоздя. И тогда отец взял своего сына за руку, подвел его к забоpу и сказал: «Ты неплoхо спpавился, но ты же видишь, сколько осталось дыр в заборе? Никогда он уже не будет таким как раньше. Когда ты говоришь что-нибудь злое человеку, у него остается такие же шрамы, как и эти дыpы. И не важно, сколько раз ты извинишься после этого  — шрам останется навсегда».