Свята Трійця та життя разом

Свята Трійця та життя разом

Вступ

Створені щоб бути разом

Відносини в Святій Трійці

Бог є любов

Нестворене, нескінченне, вічне

Про автора: Rev. Christopher Hall is pastor of Redeemer Lutheran Church, Enid, Okla.\

Посилання на статтю: https://witness.lcms.org/2011/the-holy-trinity-and-life-together-6-2011/

Свята Трійця та життя разом

Відносини в Трійці

У всіх трьох віросповіданнях, які ми читаємо - Апостольському, Нікейському та Афанасіївському - ми визнаємо, що Син Божий народжений від Отця. Це не означає, що Отець відтворив Себе, щоб утворити Сина біологічним шляхом, як батько народжує сина в нашому житті, але відносини стосунків між Першою та  Другою особами в Тріці  подібна до стосунків Отця і Сина. І завжди так було, бо Син вічно присутній.

Нікейський Символ Віри визнає це так: що Син Божий був "народжений перше всіх віків". Іншими словами, Син існує з Отцем з вічності. Це важко уявити - насправді неможливо - але факт залишається фактом, що до початку часу Отець і Син були разом одним Богом, але в стосунках один з одним, як Отець і Син.

Також Символи Віри виражають стосунки між Отцем і Сином разом із Святим Духом. Але в цих відносинах Нікейський Символ Віри визнає, що Дух «виходить від Отця і Сина». Знову ж таки, нам неможливо уявити, що це означає чи як це виглядає. Але це підтверджує, що між Трьома особами Святої Трійці існують стосунки.

Автор: by Rev. Christopher Hall

Свята Трійця та життя разом

Вступ

Афанасіївський Символ віри визнає віру Церкви в Трійцю. Які відносини між трьома Особами Трійці, і що це означає для нашого спільного життя?

У багатьох церквах  в першу неділю після П'ятидесятниці на зібрані будуть сидіти під час читання віровизнання  замість того, щоб стояти. Замість того щоб прочитати  Нікейський Символ віри або вільно тримати свій бюлетень, вони переходять на сторінку в збірнику, що використовується тільки один раз в рік. Говорячи про свою віру в Святу Трійцю, пастори та люди не будуть закривати очі або дивитися на вівтар; всі будуть читати слова. Вони будуть читати слова, тому що символ віри, який вони проговорять, використовується так рідко і він такий довгий, що мало хто (якщо такі є), його знають. Це Афанасіївський Символ віри.

І це нерозумне - повторювання, довге і настільки заплутане, що часто в бюлетенях або перед тим, як читається Символ віри, пропонуються слова пояснення. Тут докладно, детально викладається, ким є Свята Трійця, а ким Вона не є, і саме тому цей Символ віри використовується.

Але його використання може створити враження, що вчення про Святу Трійцю є інтелектуальною загадкою, академічною вправою в логіці і визначеннях. Це може створити враження, що Святу Трійцю можуть зрозуміти тільки інтелектуальні гіганти, що більшість з нас настільки спантеличені ним, що ми навіть не хочемо думати про це.

Проте, Бог неупереджений до людей (Діян. 10:34) і не розкриває Себе способами, які можуть зрозуміти тільки генії. У той час як є певні способи, якими ми можемо звертатися до нашого триєдиного Бога, в той час як є факти, які потрібно знати і запам'ятовувати, Бог - це щось більше, ніж щось розумове, що потрібно осягнути і зрозуміти. Є ще один спосіб зрозуміти Святу Трійцю, яка говорить з нами і має до нас фундаментальне відношення.

Автор: by Rev. Christopher Hall

Нікейський символ віри та філіокве: Лютеранський підхід

Частина  IV

Стосовно виразу «від Отця через Сина», який часто використовується Грецькою Церквою як альтернатива формулюванню Філіокве, Тюбінгенські богослови стверджують, що « для нас не звично так говорити» . Вони також рішуче відкидають будь-яке тлумачення цього виразу, яке б надало йому значення, «що Святий Дух походить непрямим чином» . Але цей вираз може сприйматися і розумітися вірно. Згідно з Тюбінгенським факультетом, слова «через» (dia) і «від» (еk), так як вони використовуються в цьому контексті Св. Кирилом, «тут сприймаються так само як і у твердженні: «І все ж таки ми знаємо, що людина не виправдовуються ділами закону але «через» віру в Ісуса Христа, навіть ми, увірували в Христа для того, щоб бути виправданими вірою в Христа, а не «від» діл закону» [Гал. 2:16]» ²⁰.

     Тюбінгенські Богослови, стверджуючи свою власну позицію стосовно походження Святого Духа, були дуже обережні в ототожненні себе із вченням Стародавніх Отців, особливо із Августином із Іппо (+430), який розумів і підтримував законні доктринальні переймання Грецької Церки ясніше, аніж схоластичні богослови пізнішої ери. На основі багатьох Тринітарінських тверджень в Євангелії від Івана та в інших місцях Письма Андреа і його соратники визнають, що насправді існує вічний порядок серед Божественних Осіб. Вони визнають, що Отець є «джерелом Божества, але поза часом, так що ми не можемо поставити Сина після Отця у [часі] . Роздумуюючи над цим вони пояснюють, що:

Отець, насправді, є перша іпостась Все-Святої Трійці, Він бо є походження, джерело і причина усіх інших [Сина і Святого Духа]. І Син є друга [іпостась], із причини походження, а не часу, будучи наступним до Отця і передуючим до Святого Духа. І також Святий Дух є третя [іпостась], будучи наступним до обидвох Отця і Сина за причиною походження.

Це твердження чітко перегукується із позицією Лютера, котрий, як і Андреа та його колеги, був учнем отцівської традиції у його розумінні та поясненні внутрішньо-Тринітаріанських розрізнень. Наприклад, Лютер писав:

Все що було сказано, було сказано для того, щоб ми визнавали і вірили в три відмінні Особи в одному Божестві і не змішували Особи докупи чи розділяли їх сутність. Розрізнення Отця, як ми вже чули, таке що Він ні з кого не черпає своєї божественності, але дає її із вічності через вічне родження Сина. Таким чином, Син -- це Бог і Творець, так само як і Отець, але Син черпає усе це від Отця, а не навпаки -- Отець від Сина. Отець не заборгував того, що Він Бог і Творець Синові, але Син завдячує тим, що Він Бог і Творець Отцеві. І тим фактом, що Отець і Син є Богом і Творцем, Вони не завдячують Святому Духові, але Святий Дух завдячує Отцю і Сину те, що Він Бог і Творець. Таким чином, слова «Бога Твореця Всемогутнього», знаходяться [в Символі] як атрибути Отця, а не Сина чи Святого Духа, щоб позначити розрізнення між Отцем, Сином і Святим Духом у Божестві, і знову ж таки, розрізнення Отця від Сина і Святого Духа і розрізнення Святого Духа від Отця і Сина; а саме, що Отець є джерелом чи ключем (якщо ми можемо використати цей термін так як це робили Отці) Божества є таким, що Син черпає це все з Нього і що Святий Дух черпає все з Нього і Сина, а не навпаки.

Автор: Девід Джей Веббер

Нікейський символ віри та філіокве: Лютеранський підхід

Частина  III

 Стосовно історичних дискусій між Грецькими і Латинськими Отцями про вічні взаємостосунки між Особами Божества, Мартін Хемнітц спостерігає, що

Обидві сторони сповідали, що Святий Дух є від Сина так само як і від Отця, але греки говорили, що Він «від Отця через Сина», а латиники казали, що «від Отця і Сина». Кожен із них мав причини висловлюватися саме так, як вони це робили. Грегорій Назіанський на основі Римлян 11[:36] каже, що прийменник ek, dia, і eis виражають властивості однієї незмішаної сутності. Таким чином, греки стверджували, що Святий Дух походить від (еk, еks) Отця через (dia) Сина, так, що властивості кожної із природ зберігаються. Так само і латиники не ображаються на цю формулу при описі цієї справи. Бо Єроним і Августин обидва кажуть, що Святий Дух принципово походить від Отця і вони це пояснюють кажучи, що Син рождаючись від Отця приймає те, що походить від Отця, а саме Святого Духа, але Отець не приймє Його ні від кого, але має все від Себе, як каже Ломбард, Bk. 1, dist.12.

     Андреа і його колеги тлумачать цю історію, загалом, подібним чином. Провідні Отці Грецької Церкви конкретно не навчають, що Святий Дух «походить від» Сина. Тюбінгенські богослови все ще вірять, як би там не було, що ці Отці «притримуються тих же самих поглядів з нами, навіть, хоча і їхній спосіб вираження дещо інший» . Вони цитують Св. Епіфанія Саламського у приклад (+403), який писав, що Святий Дух «тієї ж сутності що Отець і Син» , і який також писав, що Святий Дух «правдиво від Отця і від Сина і є тим же самим Божеством, що походить від Отця і вічно приймається від Сина» . Інший Грецький Отець, який «погоджується із нами», згідно Андреа і компанію, це Св. Кирил Александрійський (+444), який навчав, що боожественна природа Святого Духа «є від Бога Отця і, звичайно, також і від Сина» і «що Дух походить від Отця через Сина» .

Автор: Девід Джей Веббер

Нікейський символ віри та філіокве: Лютеранський підхід

ЧастинаII

Члени ЄЛЦА в лютерансько-православному діалозі мають намір відкласти, по меншій мірі, в певному відношенні, той варіант Символу віри, який завжди ними використовувався, але в той же час вони хотіли б зберегти пневматологічне богослов'я, який є в цьому варіанті Символу віри. Як нам треба це розуміти?

Грецький варіант Нікейського Символу віри, який є єдиним варіантом, коли-небудь використовувався в Східній православній церкві, був, відповідно до традиційного погляду, складений на Константинопольському Соборі в 381 р. по Р.Х. як виправлений і перероблений нікейський символ (N). Цей текст (позначимо його як C), поза сумнівом, був затверджений на Халкидонском Соборі в 451 р по Р. Х і протягом півстоліття був у повсюдному вживанні. Неясність щодо його складання виникає з нестачі задокументованих свідчень з Константинопольського Собору нарівні з передбачуваним мовчанням про нього в літературі того часу, а також через розбіжності в редакціях. Можливо, однак, що Константинопольський Собор дійсно схвалив текст С не в якості виправленого і переробленого тексту N, але в якості паралельного затвердження, складеного повністю в Нікейському дусі. Варіант Нікейського Символу віри, який постає в Книзі Злагоди і який, відповідно, утворює частина історичного конфесійної Евангелічно-лютеранської Церкви, - це, зрозуміло, латинський варіант, що включає Філіокве.

Це формулювання Символу віри веде своє походження від прийняття вестготів в спілкування зі Вселенською Церквою в Іспанії в VI ст. Догмат про Філіокве «був офіційно схвалений і включений до Константинопольського Символ віри на третьому толедського соборі (589 р) з метою висловити відкидання аріанства, якого дотримувалися встигають ». Латинські отці, в особливості Св. Августин, завжди вчили, що Дух виходить від Отця і Сина (на підставі таких віршів, як Ін. 16: 14-15, Гал. 4: 6, Флп. 1:19, I Пет. 1:11). Дане вчення також знайшло на той час символічне вираження в так званому Афанасієвський Символі віри. Тому учасники собору не думали, що їх дії будуть розглядатися як розкольницькі або доктринально проблематичні. Проте, дане зміна не було відразу ж прийнято у всіх частинах латинської Церкви. В кінцевому підсумку воно було прийняте як нормативний статус на Заході, але лише через кілька століть. коли Толедский (Помісний) собор додав Філіокве до тексту Символу віри, папа протестував не через догматичні причини, але тому, що вважав формально неправильним додавати це слово в якій би то не було офіційний документ будь-якого собору. Лев III, сучасник Карла Великого, також відкидав Філіокве. До середини XI ст. Римська Церква включила Філіокве в Символ віри, або віросповідання.

При вивченні історії кожного варіанта Символу віри і богословської традиції, лежить в основі кожного з цих варіантів, нам слід почати з зауваження про те, що ні
один авторитетний богослов латинської християнської традиції (включаючи укладачів лютеранських сповідання XVI ст.) не рахував Символ віри, прийнятий на Другому Вселенському

Соборі в 381 р, гетеродоксальним твердженням. Коли батьки Константинопольського Собору сповідували Святого Духа, «від Отця походить», вони, звичайно ж, прямо цитували слова Ісуса, як вони записані в Ін. 15:26. В богословській листуванні з константинопольським патріархом останньої чверті XVI ст. Якоб Андрее і його колеги з факультету Тюбінгенського університету так прокоментували ці слова щодо догмату про Філіокве:

Так, ми також, зрозуміло, віруємо в це; але ми не бачимо, яким чином це слід, якщо хто-небудь скаже так: оскільки Святий Дух виходить від Отця, Він [Дух] не походить від Сина. Бо сходження Духа від Отця не заперечує походження від Сина. І як далі зазначають Андрее і його колеги, Символ віри, прийнятий в Константинополі, «стверджує, що Дух виходить від Отця, але він не вчить тому, що Він виходить від одного лише Отця ». Іншими словами, відсутність Філіокве необов'язково є запереченням Філіокве, подібно до того, як відсутність в обох варіантах Символу віри явних відсилань до багатьох інших важливих артикулів віри, таким як первородний гріх чи реальна присутність Тіла і Крові Христових у Вечері Господній, не є запереченням цих навчань.

Автор: Девід Джей Веббер