Записи євангеліста Аугсбургського віросповіданя

Святий Іван був домінуючою силою в християнській церкві у IV ст. Він народився в Антіохії близько 347 року, він був навчений в християнській вірі своєю матір'ю - Анфусою. В 23 роки став читцем в Антіохійській церкві. Через 5 років Іван був висвячений у пресвітери і був обдарований Богом даром писання проповідей. За ці яскраві проповіді, його почали прозивати - "Золотоустим". В 397 р. імператор запропонував Святому Іванові Золотоусту стати патріархом Константинопольським, Святий Іван на це погодився. Ставши патріархом він почав реформувати церкву. Іван Золотоустий зробив реформу в богослужінні - він ввів практику антифонного співу та склав кілька молитовних текстів і чинопослідування Літургії - що використовує наша церква. Але діяльність святого Івана викликала неприязнь до нього деяких людей, перш за все, тих, чию розбещеність він викривав - знаті, і навіть імператриці. В 404 році, пройшов так званий «собор під дубом». Святителю поставили в провину розтрату церковної ка

Пастир Todd Wilken: Закон 1: Говори про те, про що говорить Писання. Мовчи про те, про що Писання мовчить. Закон 2: Не приймай за мовчання Писання своє небажання слухати. Закон 3: Твоя свобода закінчується там, де починається хибне вчення. Закон 4: Твоя свобода закінчується там, де починається совість твого брата. Закон 5: Якщо є кілька способів вчинити правильно, це не означає що неправильно поступити неможливо. Ці закони не рівноважні 2 - й діє в рамках 1 - го; 3 -й в рамках 2- го і т.д. Зміст 1-го закону в тому, що не можна нав'язувати іншій людині те, про що однозначно не йдеться у Святому Письмі. Суть 2-го закону в тому, що 1-й закон можна виконати лише за умови, що ти дозволяєш Писанню говорити в повний голос, а не слухаєш його тільки тоді, коли це зручно. "Свобода закінчується" означає саме те, що означає. Твоя свобода поширюється тільки на істину. Проповідувати лжевчення і жити по ньому ти не вправі. Те ж і з 4-м законом. У нього, до речі, є і &

Сотворение Адама и Евы. Изгнание из рая. Буття 1:28 навчає, що люди були створені, щоб плодитися, і що одна стать належним чином повинна бажати іншої. Бо ми говоримо не про хтивість, яка є гріхом, а про таке бажання, яке мало би бути  у природі в її цілісності, яку називають фізичною любов'ю.  І ця любов однієї статі  до іншої є, дійсно, Божою постановою. Але через те, що цю постанову Божу не можна видалити без надзвичайного діла Божого , то звідси впливає, що право укладати шлюб не можна видаляти статутами чи обітницями. - Аугсбурзьке Віросповідання, XXIII, 7 

Так як шлюб та шлюбний стан є  світською справою, то нам, пастирям чи служителям церкви, не потрібно видавати закони чи керувати нічим, що пов'язано із цим,  а дозволяти кожному місту чи країні продовжувати  запроваджувати шлюб і слідувати власним звичаям, пов'язаних із ним. - Мартін Лютер "Порядок шлюбу для звичайних пастирів" (LW 53, 110 - 115)

"бо зробив мені велике сильний! І святе ім'я його" (Лук.1:49) Тут, дотримуючись певного порядку, Марія оспівує справи, які Бог створив з нею. У попередньому вірші вона співала про Божу милість, що, як уже говорилося, є найбільшим з усіх благ. Тепер вона співає про справи і  про дари. Бог деяким дає багато, прикрашає їх, як Люцифера на небі. Він кидає свої дари в натовп, але потім на них вже не дивиться. Благість -всього лише подарунки, вони минущі, а благодать та піклування - це спадщина, яка вічно, як говорить Павло в Рим. 6:23: "Дар Божий - Життя вічне ". В дарах Він віддає Своє, в благодаті ж - самого Себе; дари - це Його рука, а благодать - серце, дух і воля. Тому блаженна Діва віддає першість призрінню, вона не говорить спочатку, що всі пологи будуть ублажати її, тому що Бог створив їй велич. Вона говорить, що Він зглянувся на її нікчемність. Де є милостива воля, є й дари, але не навпаки - де є дари, є милостива воля. Даний вірш правильно слідує за поп