Записи євангеліста Аугсбургського віросповіданя

"Бо в світ увійшло багато обманців, які не визнають Ісуса Христа, що прийшов був у тілі. Такий то обманець та антихрист! Кожен, хто робить переступ та не пробуває в науці Христовій, той Бога не має. А хто пробуває в науці Його, той має і Отця, і Сина."  (2 Івана 1:7,9) "А між людом були й неправдиві пророки, як і будуть між вас учителі неправдиві, що впровадять згубні єресі, відречуться від Владики, що викупив їх, і стягнуть на себе самі скору погибіль. І багато-хто підуть за пожадливістю їхньою, а через них дорога правдива зневажиться.  І в зажерливості вони будуть ловити вас словами облесними. Суд на них віддавна не бариться, а їхня загибіль не дрімає!"  (2 Петра 2:1-3) "Улюблені, не кожному духові вірте, але випробовуйте духів, чи від Бога вони, бо неправдивих пророків багато з'явилося в світ."  (1 Івана 4:1) "А Дух ясно говорить, що від віри відступляться дехто в останні часи, ті, хто слухає духів підступних і наук демонів…"  (1 Т

Під час посту християни хочуть ніби слідувати за Ісусом по "Шляхові страждань" на Голгофу. З Гефсимана Його, взятого під стражу, привели до первосвященика Каяфи та перед синедріоном був поставлений. "А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому"  (Матв.26:59). Попереду було найтрагічніше в історії судове вбивство. Римляни дали первосвященикам та синедріону судову владу в внутрішніх справах народу. Багатовікова судова практика юдеїв передбачала наявність свідків. Суд не міг діяти без доказів та свідків. Крім того, судову справу треба було ще пояснити народу. Але ж Ісус не зробив нічого поганого. Обвинувачі це знали, але вони не могли відкрити істинну причину переслідування Ісуса: "Нам не подобається цей Чоловік, бо Він сказав про нас правду". Тому вони знайшли лжесвідків. Неправду одягли в ошатний одяг правди. Настільки темна людина. Але від лжесвідків користі не було, бо вони свідчили не одна

"Як я йшов у Македонію, я тебе вблагав був позостатися в Ефесі, щоб ти декому наказав не навчати іншої науки, і не звертати уваги на вигадки й на родоводи безкраї, що викликують більше сварки, ніж збудування Боже, що в вірі воно. " (1Тим.1:3,4) На   шляху   Євангелія   є   дві перешкоди : перше   - це   проповідь  помилкового   вчення , що зв'язує   сумління   Законом   і справами .  Друге   ж являє   собою   наступний   прийом   сатани : коли   він   бачить, що не може   зруйнувати   віру   шляхом   прямого   заперечення  Євангелія , він   заходить   з тилу , задає   порожні   питання і   змушує  людей   сперечатися   через   них,   а   тим   часом   забути   про головне ...   Так   сатана   підкрадається   з   тилу , люди   дивляться   на   його  хитрощі   з роззявленим   ротом   і втрачають   з уваги   головне.   Не треба багато   розуму,   щоб   заслужити   оплески   натовпу , треба   обмежити   свою   проповідь   лише   новими і   незвичними  ідеями, і   люди   с

«І знайте, що не тлінним сріблом або золотом відкуплені ви були від марного вашого життя, що передане вам від батьків, але дорогоцінною кров'ю Христа, як непорочного й чистого Ягняти, що призначений був іще перед закладинами світу, але був з'явлений вам за останнього часу. Через Нього ви віруєте в Бога, що з мертвих Його воскресив та дав славу Йому, щоб була ваша віра й надія на Бога.»  (1Петр.1:18-21) Доволі часто я зустрічаю людей, які вважають, що гроші це найважливіший елемент для того щоб позбутися усіх своїх проблем. Погодьтеся що в більшості випадків нашого життя, гроші могли би вирішити більшість проблем. Мій друг колись сказав так: «Не вчить мене жити, а краще допоможіть матеріально». А як вам один з голівудських фільмів про хлопця який отримав в спадок велику купу грошей? Не заважало б кожному з нас мати якогось багатого родича, який неодмінно зоставив би нам після своє смерті – міліони євро. Шановні брати, дозвольте розповісти вам про спадок, який ми вже маємо

Якщо ми бажаємо знати, що означає справжнє християнство, як живе і діє Церква Христова, і як рятуються душі, ми повинні прагнути зрозуміти три великих спадщини Церкви. Перш за все, ми повинні повернутися до днів апостолів, мучеників і батьків Церкви, потім ми повинні роздумувати над посланням Реформаторів, і, нарешті, наводити на пам'ять блаженних духовних лідерів останнього сторіччя, через яких Бог дав Церкви великі пробудження, на прикладі яких можуть вчитися всі майбутні покоління. Така потрійна спадщина, хрещеними якого ми стали, і яке має стати для нас живим багатством. Воно наше, і ми повинні зберігати його і передати далі. Ми повинні засвоїти уроки минулого, яким належить бути життєствердною силою для сьогодення. Все це створив в минулому воскреслий і живий Господь.Вірно зберігати давню спадщину значить перебувати в Ньому. Бо тоді ця спадщина стає в той же час чимось новим, оновленим Самим воскреслим Христом. І наскільки ми живемо багатством, накопиченим Церквою в ні д