Нікейський символ віри та філіокве: Лютеранський підхід

Частина  IV

Стосовно виразу «від Отця через Сина», який часто використовується Грецькою Церквою як альтернатива формулюванню Філіокве, Тюбінгенські богослови стверджують, що « для нас не звично так говорити» . Вони також рішуче відкидають будь-яке тлумачення цього виразу, яке б надало йому значення, «що Святий Дух походить непрямим чином» . Але цей вираз може сприйматися і розумітися вірно. Згідно з Тюбінгенським факультетом, слова «через» (dia) і «від» (еk), так як вони використовуються в цьому контексті Св. Кирилом, «тут сприймаються так само як і у твердженні: «І все ж таки ми знаємо, що людина не виправдовуються ділами закону але «через» віру в Ісуса Христа, навіть ми, увірували в Христа для того, щоб бути виправданими вірою в Христа, а не «від» діл закону» [Гал. 2:16]» ²⁰.

     Тюбінгенські Богослови, стверджуючи свою власну позицію стосовно походження Святого Духа, були дуже обережні в ототожненні себе із вченням Стародавніх Отців, особливо із Августином із Іппо (+430), який розумів і підтримував законні доктринальні переймання Грецької Церки ясніше, аніж схоластичні богослови пізнішої ери. На основі багатьох Тринітарінських тверджень в Євангелії від Івана та в інших місцях Письма Андреа і його соратники визнають, що насправді існує вічний порядок серед Божественних Осіб. Вони визнають, що Отець є «джерелом Божества, але поза часом, так що ми не можемо поставити Сина після Отця у [часі] . Роздумуюючи над цим вони пояснюють, що:

Отець, насправді, є перша іпостась Все-Святої Трійці, Він бо є походження, джерело і причина усіх інших [Сина і Святого Духа]. І Син є друга [іпостась], із причини походження, а не часу, будучи наступним до Отця і передуючим до Святого Духа. І також Святий Дух є третя [іпостась], будучи наступним до обидвох Отця і Сина за причиною походження.

Це твердження чітко перегукується із позицією Лютера, котрий, як і Андреа та його колеги, був учнем отцівської традиції у його розумінні та поясненні внутрішньо-Тринітаріанських розрізнень. Наприклад, Лютер писав:

Все що було сказано, було сказано для того, щоб ми визнавали і вірили в три відмінні Особи в одному Божестві і не змішували Особи докупи чи розділяли їх сутність. Розрізнення Отця, як ми вже чули, таке що Він ні з кого не черпає своєї божественності, але дає її із вічності через вічне родження Сина. Таким чином, Син -- це Бог і Творець, так само як і Отець, але Син черпає усе це від Отця, а не навпаки -- Отець від Сина. Отець не заборгував того, що Він Бог і Творець Синові, але Син завдячує тим, що Він Бог і Творець Отцеві. І тим фактом, що Отець і Син є Богом і Творцем, Вони не завдячують Святому Духові, але Святий Дух завдячує Отцю і Сину те, що Він Бог і Творець. Таким чином, слова «Бога Твореця Всемогутнього», знаходяться [в Символі] як атрибути Отця, а не Сина чи Святого Духа, щоб позначити розрізнення між Отцем, Сином і Святим Духом у Божестві, і знову ж таки, розрізнення Отця від Сина і Святого Духа і розрізнення Святого Духа від Отця і Сина; а саме, що Отець є джерелом чи ключем (якщо ми можемо використати цей термін так як це робили Отці) Божества є таким, що Син черпає це все з Нього і що Святий Дух черпає все з Нього і Сина, а не навпаки.

Автор: Девід Джей Веббер

Нікейський символ віри та філіокве: Лютеранський підхід

Частина  III

 Стосовно історичних дискусій між Грецькими і Латинськими Отцями про вічні взаємостосунки між Особами Божества, Мартін Хемнітц спостерігає, що

Обидві сторони сповідали, що Святий Дух є від Сина так само як і від Отця, але греки говорили, що Він «від Отця через Сина», а латиники казали, що «від Отця і Сина». Кожен із них мав причини висловлюватися саме так, як вони це робили. Грегорій Назіанський на основі Римлян 11[:36] каже, що прийменник ek, dia, і eis виражають властивості однієї незмішаної сутності. Таким чином, греки стверджували, що Святий Дух походить від (еk, еks) Отця через (dia) Сина, так, що властивості кожної із природ зберігаються. Так само і латиники не ображаються на цю формулу при описі цієї справи. Бо Єроним і Августин обидва кажуть, що Святий Дух принципово походить від Отця і вони це пояснюють кажучи, що Син рождаючись від Отця приймає те, що походить від Отця, а саме Святого Духа, але Отець не приймє Його ні від кого, але має все від Себе, як каже Ломбард, Bk. 1, dist.12.

     Андреа і його колеги тлумачать цю історію, загалом, подібним чином. Провідні Отці Грецької Церкви конкретно не навчають, що Святий Дух «походить від» Сина. Тюбінгенські богослови все ще вірять, як би там не було, що ці Отці «притримуються тих же самих поглядів з нами, навіть, хоча і їхній спосіб вираження дещо інший» . Вони цитують Св. Епіфанія Саламського у приклад (+403), який писав, що Святий Дух «тієї ж сутності що Отець і Син» , і який також писав, що Святий Дух «правдиво від Отця і від Сина і є тим же самим Божеством, що походить від Отця і вічно приймається від Сина» . Інший Грецький Отець, який «погоджується із нами», згідно Андреа і компанію, це Св. Кирил Александрійський (+444), який навчав, що боожественна природа Святого Духа «є від Бога Отця і, звичайно, також і від Сина» і «що Дух походить від Отця через Сина» .

Автор: Девід Джей Веббер

Нікейський символ віри та філіокве: Лютеранський підхід

ЧастинаII

Члени ЄЛЦА в лютерансько-православному діалозі мають намір відкласти, по меншій мірі, в певному відношенні, той варіант Символу віри, який завжди ними використовувався, але в той же час вони хотіли б зберегти пневматологічне богослов'я, який є в цьому варіанті Символу віри. Як нам треба це розуміти?

Грецький варіант Нікейського Символу віри, який є єдиним варіантом, коли-небудь використовувався в Східній православній церкві, був, відповідно до традиційного погляду, складений на Константинопольському Соборі в 381 р. по Р.Х. як виправлений і перероблений нікейський символ (N). Цей текст (позначимо його як C), поза сумнівом, був затверджений на Халкидонском Соборі в 451 р по Р. Х і протягом півстоліття був у повсюдному вживанні. Неясність щодо його складання виникає з нестачі задокументованих свідчень з Константинопольського Собору нарівні з передбачуваним мовчанням про нього в літературі того часу, а також через розбіжності в редакціях. Можливо, однак, що Константинопольський Собор дійсно схвалив текст С не в якості виправленого і переробленого тексту N, але в якості паралельного затвердження, складеного повністю в Нікейському дусі. Варіант Нікейського Символу віри, який постає в Книзі Злагоди і який, відповідно, утворює частина історичного конфесійної Евангелічно-лютеранської Церкви, - це, зрозуміло, латинський варіант, що включає Філіокве.

Це формулювання Символу віри веде своє походження від прийняття вестготів в спілкування зі Вселенською Церквою в Іспанії в VI ст. Догмат про Філіокве «був офіційно схвалений і включений до Константинопольського Символ віри на третьому толедського соборі (589 р) з метою висловити відкидання аріанства, якого дотримувалися встигають ». Латинські отці, в особливості Св. Августин, завжди вчили, що Дух виходить від Отця і Сина (на підставі таких віршів, як Ін. 16: 14-15, Гал. 4: 6, Флп. 1:19, I Пет. 1:11). Дане вчення також знайшло на той час символічне вираження в так званому Афанасієвський Символі віри. Тому учасники собору не думали, що їх дії будуть розглядатися як розкольницькі або доктринально проблематичні. Проте, дане зміна не було відразу ж прийнято у всіх частинах латинської Церкви. В кінцевому підсумку воно було прийняте як нормативний статус на Заході, але лише через кілька століть. коли Толедский (Помісний) собор додав Філіокве до тексту Символу віри, папа протестував не через догматичні причини, але тому, що вважав формально неправильним додавати це слово в якій би то не було офіційний документ будь-якого собору. Лев III, сучасник Карла Великого, також відкидав Філіокве. До середини XI ст. Римська Церква включила Філіокве в Символ віри, або віросповідання.

При вивченні історії кожного варіанта Символу віри і богословської традиції, лежить в основі кожного з цих варіантів, нам слід почати з зауваження про те, що ні
один авторитетний богослов латинської християнської традиції (включаючи укладачів лютеранських сповідання XVI ст.) не рахував Символ віри, прийнятий на Другому Вселенському

Соборі в 381 р, гетеродоксальним твердженням. Коли батьки Константинопольського Собору сповідували Святого Духа, «від Отця походить», вони, звичайно ж, прямо цитували слова Ісуса, як вони записані в Ін. 15:26. В богословській листуванні з константинопольським патріархом останньої чверті XVI ст. Якоб Андрее і його колеги з факультету Тюбінгенського університету так прокоментували ці слова щодо догмату про Філіокве:

Так, ми також, зрозуміло, віруємо в це; але ми не бачимо, яким чином це слід, якщо хто-небудь скаже так: оскільки Святий Дух виходить від Отця, Він [Дух] не походить від Сина. Бо сходження Духа від Отця не заперечує походження від Сина. І як далі зазначають Андрее і його колеги, Символ віри, прийнятий в Константинополі, «стверджує, що Дух виходить від Отця, але він не вчить тому, що Він виходить від одного лише Отця ». Іншими словами, відсутність Філіокве необов'язково є запереченням Філіокве, подібно до того, як відсутність в обох варіантах Символу віри явних відсилань до багатьох інших важливих артикулів віри, таким як первородний гріх чи реальна присутність Тіла і Крові Христових у Вечері Господній, не є запереченням цих навчань.

Автор: Девід Джей Веббер

Нікейський символ віри та філіокве: Лютеранський підхід

Частина I

4 листопада 1998 року представники Євангелічно-лютеранської Церкви в Америці і Постійної конференції канонічних православних єпископів Америки схвалили «Спільне лютерансько-православну заяву про віру в Святу Трійцю». - дана заява досліджує, крім іншого, історичні суперечки між Східною і Західною гілками християнства про догмат про Філіокве в Нікейському Символі віри. давніший варіант Символу віри, яка вживалася в церквах Східної, або Візантійської, традиції, сповідує віру в Святого Духа, «від Отця походить». пізніший латинський варіант, який використовували в церквах Західної традиції, сповідує Святого Духа, «від Отця і Сина [лат. Filioque] походить ». Відповідно до сучасної заяви, зробленою ЕЛЦА і православними, представники лютеранської сторони з даного діалогу готові рекомендувати своїй церкві, щоби вона публічно визнала, що відтепер нормативно і універсально зобов'язується формулюванням Нікейського Символу віри буде грецький текст 381 по Р.Х, і вжила заходів для відображення цього визнання в своєму поклонінні й науці. Це стало б способом додання законної сили в Євангелічно-лютеранської Церкви Америки резолюції 1990 р Всесвітньої лютеранської федерації, яка визнала «належним» можливе вживання церквами-учасницями, «які вже використовують Нікейський Символ віри в літургії, варіанти 381 м, наприклад, на екуменічних богослужіннях », і, більш того, що визнала належним і те, що при підготовці загальних з православними церквами текстів Нікейського Символу віри на національних мовах лютеран «можуть погодитися на варіант без" західного "Філіокве ». Чи означає це, що ЕЛЦА і інші церкви-учасниці ВЛФ відтепер знаходяться в доктринальній згоді з канонічними православними церквами з питання походження Святого Духа? Ні, не означає. Знову ж, згідно із заявою, лютерани не готові розцінювати вчення про походження Святого Духа від Отця і Сина як єресі - вчення, що суперечить вірі в Святу Трійцю. воно є частиною їх конфесійних документів, і багато провідних вчитилей лютеранської традиції, включаючи самого Лютера, послідовно цьому вчили.

Визнання лютеранами того, що Філіокве не є частиною оригінального Нікейського Символу віри, і екуменічно зобов'язує формули не повинні, таким чином, прирівнюватися до заперечення лютеранами всього богословського вчення, що приписують Синові якусь роль в походження Святого Духа, і ще менше - до визнання всіх подібних вчень єретичним. На противагу цьому зазначена заява говорить також про те, що православні не розцінюють вчення про походження Святого Духа від Сина одним, як і від Отця, тим вченням, яке може бути прийнятним для них. це вчення протистоїть монархії Отця і рівності Духа Отцю і Сину як іпостасі, або персони, відмінною від Обох, як виражено в оригінальному Символі віри. ... Православні одностайно заперечують вчення про те, що Святий Дух вічно виходить від Сина, так щоб залежати в Своєму бутті і володінні однієї Божественною сутністю від Сина одно, як і від Отця.

Автор: Девід Джей Веббер

Проповедь на Троицу

«О глубина богатства и премудрости и ведения Божия! Как непостижимы суды Его и неисследимы пути Его! Ибо кто познал ум Господень? Или кто был советником Ему? Или кто дал Ему заранее с тем, чтобы было ему возмещено? Потому что всё — от Него и чрез Него и для Него. Ему слава вовеки, аминь.» (Рим. 11:33-36).

+Благодать Господа нашего Иисуса Христа, и любовь Бога Отца, и общение Святаго Духа со всеми нами. Аминь.+

Дорогие братья и сестры, сегодня наша община «Примирение» празднует великий праздник Пресвятой Троицы, и сегодняшний текст из послания Павла к Римлянам, говорит нам о Боге — могущественном, мудром, сильном, всезнающем. Посмотрите насколько Господь милосерден к роду человечесскому , как и к еврейскому народу так и к язычникам, прощает нам все наши отступления от Него, насколько мудр Бог и глубок в веденнии своем, на сколько глубоко Его Слово к нам, где каждый раз мы находим что то умное, мудрое, новое наставление получая от Богу читая евангелие, мы люди не можем полностью понять, посмотрите на сколько Бог велик, он дает нам Слово, а тайны этого Слова мы не можем полностью охватить и понять, но не только мы, даже ангелы Господни не все могут знать и охватить величие и бездну богатства и премудрости Бога, не даром Его прозвали Солнцем правды. Премудр Бог и делиться Он с Нами своей Премудростью и это поражает нас — насколько Бог могущественн, на сколко он мудр и всезнающий, мы по сравнению с Ним глупы и не разумны. Даже Павел это понимает и признает себя несостоятельным и ему как и нам никогда не достичь эту бездну премудрости и силы Божьей. Посмотрим на себя — людей, ведь чем больше мы что то новое узнаем в несовершенном своем грешном состоянии, тем больше мы ограничены и блезоруки, тем больше мы глупы и неразумны. Все наши богатства ничего не значут, ведь мы поверхностны и наши земные богатства скоро закончаться, по сравнению с Богом мудрым, который имеет богатства глубокие и вечные: «Правда Твоя, как горы Божии, и судьбы Твои - бездна великая! Человеков и скотов хранишь Ты, Господи!» (Пс. 35:7) — У человека много правд, а у Бога одна правда, заключенна в Слове Божьем, в Его любви ко всем нам, в том что он заботиться о бо всем и спасает Он нас. В отличии от нас Бог могущественн и велик, и даже в таком грешном состаянии человека, он приводит нас ко спасению, Он заботиться о нас и хранит нас. Мы же люди иногда о своих близких забываем, а что говорить о других людях. Богатсва Бога велики и нам не понять их по своей природе. Господь вездесущь и всезнающий и нам не утаить от Него ничего. Премудрость Троицы так велика и глубока что превосходят все наши воображения и мы теряемся в размышлении над ними. Мы не можем объяснить причины действий Божиих, не можем исследованием найти Бога. Суды рук Его и пути Его промысла - неведомы и таинственны для нас, мы не должны пытаться проникнуть в них, но с тепетом восхищаться ими. Неисследимы пути Его, их невозможно проследить. Бог не оставляет после Себя ни отпечатков, ни следов, пути Его промысла обновляются каждое утро. А мы имеем ум Христов, которые означают, что истинные верующие, имеющие Духа Христова, знают мысли Божий в той мере, в какой это необходимо для их блага. Кто познал ум Господень, Тот явил Его, таким образом, хотя мы и не познали ум Господень, однако, если имеем ум Христов, то имеем вполне достаточно. Тайна Господня - боящимся Его. Кто был советником Богу? Ведь Троица не нуждается в советниках, ибо Бог бесконечно мудр, никакая тварь не может быть Ему советником, так как это означало бы освещать свечой солнце. Это совершенный абсурд, чтобы какой-нибудь человек мог что-то предписывать Богу или учить Его, как управлять миром.

Син рівний Отцю...

Єдиний є Бог без початку, безпричинний, не обмежений нічим, ні раніше колишнім, ні майбутнім, осягає вічність, безмежний; великий Отець благого, великого Єдинородного Сина, Який у народженні Сина не стерпів нічого властивого тілу, тому що Він - Розум. Єдиний є Бог інший (по іпостасі), але не інший по Божеству - Слово Бога, живий відбиток Бога, живий відбиток Отця, єдиний Син Вічного і Єдиний Єдиного, у всьому рівний Отцю (крім того, що Один цілком перебуває Отцем, а Інший - Сином). Засновник і Правитель світу, Сила і Думка Отця. Єдиний Дух - Бог від благого Бога....
- Григорій Богослов

Посередник - Христос Ісус

"Посередник між Богом та людьми, людина Христос Ісус" (1 Тим. 2:5 ) встав між смертними грішниками і Безсмертним і Праведним - смертний, як людина, праведний, як Бог. А так як нагорода праведності - життя і мир, то праведністю, що з'єднувалася з Богом, він вигнав смерть для виправдання грішників, побажавши долучитися до неї разом з ними. Він з'явився древнім святим, щоб вони врятувалися вірою в майбутні страждання Його, як врятовані ми вірою в колишні. Як людина. Він посередник, а як Слово, Він не стоїть посередині, бо Він дорівнює Богу, Він Бог у Бога і єдиний Бог разом з Богом.
- Августин Гіппонський

Людина була створена за образом Божим

Людина була створена у найбільшій цнотливості, у найбільшій чистоті душі та тіла, щоб у ній, як у живому дзеркалі, від ображався образ Божий. Таким чином, образ божественної мудрості сяяв у інтелекті людини; образ доброти, терпіння, лагідності та толерантності - у душу людини; образ божественної любові та милосердя сяяв у почуттях людського серця; образ божественної праведності, святості та чистоти сяють у волі людини; образ дружби, доброти та правди - у ділах і словах людини.
- Paul Gerhardt  ("Loci Theologici" p.246)

Хрищення Русі-України

Літургійне читання з Євангелія на свято Хрищення Русі-України (Мат. 28: 16-20):



"Одинадцять же учнів пішли в Галілею на гору, куди звелів їм Ісус. І як вони Його вгледіли, поклонились Йому до землі, а дехто вагався. А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі.Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь"

Про створення

Створення - це дія одного єдиного Бога,неподільна дія трьох осіб Божества, якою Отець через спів вічного Сина у спів вічному Святому Духу, із Його вільної волі, створив усі видимі та невидимі речі протягом шести окремих днів, не з якогось співіснуючого із вічності із Ним матеріалу, але із нічого, на славу Його Імені і для використання людини. Усі речі створені Богом є дуже добрими.
- Paul Gerhardt  ("Loci Theologici" IV p/ 51)

Біблійне вчення про Святого Духа

Робота Святого Духа

Святий Дух як і інші іпостасі Трійці має свою роботу. Святий Дух теж має свою роботу. Робота Святого Духа полягає в тому щоб християн робити святими, приводити до віри в Ісуса Христа і благословляти викупительною роботою Христа. Всі люди через первородний гріх мертві до Бога, тобто ворожі до Нього і мають бажання грішити. Про все це нам каже Біблія: “І вас, що мертві були через ваші провини й гріхи” (Еф.2:1). Через гріх Адама людство зненавиділо Бога, всі люди народившись в цей світ грішать , роблячи беззаконня перед Богом. Люди не можуть робити справжнє добро без Бога, через гріховність людина відкидає Бога, і не може власними зусиллями повірити в Ісуса Христа. І лише Дух Святий через свою Божественну силу яка є в Євангелії, бо це є плід праці Духа Божого,кличе до Христа не відроджених людей. Господь це робить запрошуючи нас через Євангеліє мати вічне життя та спасіння, вічно перебуваючи з Ісусом Христом: “Бог що нас спас і покликав святим покликом, не за наші діла, але з волі Своєї та з благодаті, що нам дана в Христі Ісусі попереду вічних часів ” (2Тим.1:9). Спочатку Святий Дух приводить нас бунтарів, беззаконників, грішників до Закону, який розбиває і знищує нашу само святість. Закон збентежуючи грішні душі породжує покаяння і тоді Святий Дух нам дає Євангеліє — яке проголошує нам прощення гріхів, як найкращі ліки, лікує наші вражені гріхом рани і веде нас до лікаря Ісуса Христа. Дух святий кличе грішників дає їм Закон, після Господь дає Євангеліє розкаяним грішникам. Євангеліє завдяки Святому Духу нас скеровує до Ісуса Христа, даючи знання про Спасителя, для того щоби християни покладалися лише на Нього , вірили Христу і раділи своєму спасінню (2 Кор. 4:6; Рим. 15:13). Ця робота Святого Духа називається відродженням. Бо Святий Дух нас відроджує до загубленого нами вічного життя. Святий Дух навертає людей до правди показує нам шлях істини, яким нам треба ходити.

Святий Дух виробляє в наших серцях віру, і завдяки вірі ми приймаємо Ісуса Христа і Його спасіння: “Бо хоч би ви мали десять тисяч наставників у Христі, та отців не багато; а я вас породив у Христі Ісусі через Євангелію... (1Кор.4:15)”. Дух Святий нас народжує, народжує нас у правдивій вірі , через Євангеліє яке Він написав. В нас можуть бути багато наставників, вчителів людей які нас вчили християнській вірі, але справжнім нашим Отцем віри може бути лише Він — Дух Святий — той що створив Церкву. Дух Святий діє через написане Ним Євангеліє. Святий Дух через Євангеліє впливає на нашу віру, скеровуючи нас до Слова та до Церкви, Він змінює наше серце, роблячи його святим і це Він робить щоби ми боролися з гріхом, роблячи плід віри — добрі діла (Еф. 2:10).

Дух Святий робить в нас добрі діла, тоб то те все що віруюча людина робить стараючись непорушити декалог, роблячи для прославлення Бога і на добро всім людям (Ів.14:15). Святий Дух тримає нас у правдивій вірі на спасіння:

“Я певний того, що той, хто в вас розпочав добре діло, виконає його аж до дня Христа Ісуса (Фил.1:6)”. Святий Дух в нас розпочинає добре діло, робить це щоби аж до кінця віку відроджені мали спасіння.

Святий Дух також дбає про всю Християнську Церкву на землі, Він освячує церкву, зберігає її у правдивій вірі з'єднуючи її і направляючи її до Спасителя Ісуса Христа. Цар Небесний втішає не лише людей по окремо, але і всю Церкву.

Святий Дух хоче: “...щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди (1Тим.2:3,4)”. Господь хоче щоби всі люди на землі мали спасіння, та були учнями Ісуса Христа, спаслися і мали вічність з Отцем , Сином і Святим Духом. Амінь!

Біблійне вчення про Святого Духа

Постать Святого Духа

Отже хто такий Святий Дух? Що ми можемо знати про Нього. Багато людей задавало собі це питання, і багато відповідало не те що говорить Біблія. Ніби питання просте, але відповісти на це питання досить важко. Виступаючи з проповіддю Папа Римський Бенедикт XVI в Австралії він сказав такі слова: “Ясне розуміння Духа нам, схоже, практично недоступне.” Багато людей на це запитання по різному відповіли:

• Це особистість, яка існує в послідовниках Христа;
• Наука Небесна, Божий закон в дії;
• Божа присутність в всесвіті;
• Третя іпостась Пресвятої Трійці;
• Це Божа енергія (сила) що виходить з Єгови;

Задавши в пошуковиках це питання я попав на декілька опросах пов'язаних зі Святим Духом.

Так форум атеїстів задає таке питання:

Чи треба суспільству мати знання про Святого Духа ?

Окрім того в інтернеті є сайти в яких можуть запитувати користувачі. Пошукавши в “Ответы@mail.ru” я знайшов близько 1000 запитаннь пов'язаних зі Святим Духом.

Отже дуже багато людей окрім того і атеїсти задаються питанням про Святого Духа: “Хто такий Святий Дух?”.

На це питання може відповісти лише Слово Боже — Біблія. Про Святого Духа ми одразу дізнаємося наприкінці Євангелія в Мат. 28:19: “Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа”, на прикінці вірша ми читаємо “і Святого Духа”, ми маємо великий наказ Господа нашого Ісуса Христа христити людей в ім'я Св. Трійці, тобто і в ім'я Святого Духа. Із цього ми можемо дізнатись що Святий Дух є один з іпостасей Трійці, тобто Дух Святий є Бог в ім'я якого будуть хрестити всі народи. Отож Святий Дух Є Правдивий Бог, рівний Отцеві і Синові і вони це є Триєдиний Бог.

Також цей вірш нам показує рівнвсть Святого Духа з Богом — Отцем та Богом — Сином.

Також Святий Дух має особисті діяння. Ці діяння є тайною Божою, бо саме писання не описує як такі дії сталися, але пишеться лише те що Святий Дух зробив. Саме Дух Святий зачав в утробі Діви Марії Ісуса Христа (Мт.1:8). Дух Святий водив Ісуса пустелею, в цій пустелі диявол Господа спокушував (Мат.4:1).

Біблійне вчення про Святого Духа

Вступ

В Старозавітні та в Новозавітні часи Слово Боже завжди говорило нам про Святого Духа та його роботу. В цьому есе ми спробуємо розкрити тему Святого Духа, дізнатися більше про Нього, яку роботу Він виконує. Що каже Біблія про Святого Духа. Святий Дух є Богом і дізнавшись більше про Нього ми більше дізнаємося про Святу Трійцю. Біблія завжди нам казала про Святого Духа і завжди Господь Святий Дух виконував роботу, Він разом з Сином та Богом Отцем виконував роботу в сотворені світу. Святий Дух приймав участь в Хрещені Ісуса Христа, коли сходив на Ісуса в виді голуба. Святий Дух приймав участь у сотворені церкви, саме Він зійшов на апостолів на п'ятидесятий день.

Святий Дух писав нам Святе Писання через пророків,апостолів, євангелистів.

Серед того Він і написав нам і про самого себе, саме в Біблії ми більше дізнаємося про Святого Духа.

Тож все що ми знаємо про Святого Духа ми знаємо через Слово Боже — Біблію, тому ми можемо сміливо називати вчення про Святого Духа Біблійним вченням.

Триєдиний Бог Творець

Три іпостасі Божества - це не три автори створення, а один автор створення, один Творець.  - Хоча є три окремі Іпостасі, Вони створюють світ із однією силою.
- David Hollatz (Examen, p.352)