Нікейський символ віри та філіокве: Лютеранський підхід

Частина  III

 Стосовно історичних дискусій між Грецькими і Латинськими Отцями про вічні взаємостосунки між Особами Божества, Мартін Хемнітц спостерігає, що

Обидві сторони сповідали, що Святий Дух є від Сина так само як і від Отця, але греки говорили, що Він «від Отця через Сина», а латиники казали, що «від Отця і Сина». Кожен із них мав причини висловлюватися саме так, як вони це робили. Грегорій Назіанський на основі Римлян 11[:36] каже, що прийменник ek, dia, і eis виражають властивості однієї незмішаної сутності. Таким чином, греки стверджували, що Святий Дух походить від (еk, еks) Отця через (dia) Сина, так, що властивості кожної із природ зберігаються. Так само і латиники не ображаються на цю формулу при описі цієї справи. Бо Єроним і Августин обидва кажуть, що Святий Дух принципово походить від Отця і вони це пояснюють кажучи, що Син рождаючись від Отця приймає те, що походить від Отця, а саме Святого Духа, але Отець не приймє Його ні від кого, але має все від Себе, як каже Ломбард, Bk. 1, dist.12.

     Андреа і його колеги тлумачать цю історію, загалом, подібним чином. Провідні Отці Грецької Церкви конкретно не навчають, що Святий Дух «походить від» Сина. Тюбінгенські богослови все ще вірять, як би там не було, що ці Отці «притримуються тих же самих поглядів з нами, навіть, хоча і їхній спосіб вираження дещо інший» . Вони цитують Св. Епіфанія Саламського у приклад (+403), який писав, що Святий Дух «тієї ж сутності що Отець і Син» , і який також писав, що Святий Дух «правдиво від Отця і від Сина і є тим же самим Божеством, що походить від Отця і вічно приймається від Сина» . Інший Грецький Отець, який «погоджується із нами», згідно Андреа і компанію, це Св. Кирил Александрійський (+444), який навчав, що боожественна природа Святого Духа «є від Бога Отця і, звичайно, також і від Сина» і «що Дух походить від Отця через Сина» .

Автор: Девід Джей Веббер