Текст читання на якій основана проповідь:
“Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. І поставить Він вівці праворуч Себе, а козлята ліворуч. Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене. Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли? Цар відповість і промовить до них: Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили. Тоді скаже й тим, хто ліворуч: Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований. Бо Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви. Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі? Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили! І ці підуть на вічную муку, а праведники на вічне життя. “ (Матв.25:31-46).
Благодать вам і мир від Того, Хто є, Хто був і Хто має прийти. Амінь! (Об. 1:4)
Слава Ісусу Христу! Дорогі у Христі, послухайте одну цікаву притчу, вона називається “Як Спаситель у гості ходив”. В одному місті пішли чутки що, прийде Спаситель саме в це місто. Ісус Христос прийде в гості до самої благочестивої і побожної людини, у цій людині Він буде гостити. В цьому місті жила одна жінка, вона щонеділі ходила до церкви, читала Біблію що дня, молилась, вела добре християнське життя. І ось їй з'явився ангел і сказав, що саме до неї прийде Господь і буде гостювати. Почала вона готуватись до цього, сходила до магазину, накрила чудовий стіл, і молилася чекаючи коли ж прийде до неї Господь. І ось до Марії, так звали побожну жінку, став стукати в двері Василь — це хлопець який дуже рідко Марія бачила у церкві, за Василем гналися розлючені юнаки. Марія вийшла і відмовила хлопцю. А Марія все молилася до Ісуса — коли ж Він прийде до неї. Зненацька вона почула голос чоловіка який просив дати йому щось поїсти, вона виглянула у вікно і побачила там брата Миколу, який ніяк не міг влаштуватися на роботу, тому йому приходилося підробляти працею у неділю, Микола тільки почав вивчати малий катехизис , але Марія не дала поїсти , а лише голосила, мов ходи до церкви частіше і Бог дасть. Марія почала знову молитися , але Гость так і не приходив, Подивилася вона вікно, а там дощ пішов, і молода жінка на лаві з немовлям сиділа, Марія відкрила вікно придивилася і впізнала , це була сестра Анастасія зі свою дитиною, яку нещодавно христили в церкві. Тоді відкрила Марія вікно і почала голосити: “Понароджують, а потім нема куди дівати”. Настала ніч і Марія помолившись, зібрала стіл та готувалась до сну і ось вона побачила Ісуса Христа та сказала: "Господи а я чекала тебе в день, а ти в ночі прийшов!" Тоді Господь сказав їй: “Як? Я до тебе сьогодні три рази приходив” Тоді Марія запитала, коли це було?”
Господь відповів : “Василь який просив про допомогу, Микола що просив їжі, Анастасія зі своїм синочком якого нещодавно охрестили в церкві, що потребували допомоги! Марія ти всіх їх бачила в церкві, а ти Євангеліє читала?” Марія відповідає: “Читала! Кожен день читаю Слово Боже” Тоді Господь відповів: “Написано: ” Я голодував був і не нагодували Мене, прагнув і ви не напоїли Мене, мандрівником Я був і не прийняли ви Мене, був нагий і не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці і Мене не відвідали ви. Тоді відповідять і вони, промовляючи: Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці і не послужили Тобі? Тоді Він відповість їм і скаже: Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих ви не вчинили, Мені не вчинили!”
Дух Святий нам через Матвія каже що прийде Ісус , але Він прийде з особливою метою , з тим що Він обіцяв, Він прийде як Цар Царів щоби виконалося писання, Ісус прийде не як проповідник, не як первосвященник, яким Він вже був віддавши себе замість усіх нас на Голгофі, а як Цар, щоби судити всіх. Він прийде як богочоловік для особливої дії. Ісус прийде не один, разом з Ним будуть ангели. Христос сяде на престол як цар який повинен розсудити та як Бог яким Він і є. І Господь буде прославлений як справжній Володар над усім що Він створив. Його метою є розбити людей на дві частини, на тих хто покладається на Христа і ті що відкидають Христа, на тих хто допомагає ближнім, а на тих хто бездіяльний егоїст. Його метою є розділити народи, в цьому Йому будуть допомагати ангели. Ісус прийде щоби розділити як Цар усі народи. Він приходить як суддя судити всіх людей.
Далі ми читаємо, які є причини розділу отари. Отара буде розділена на дві сторони, на праву сторону будуть поставлені вірні Христові, які надіялися на Христа, вірили у викупну жертву Христа, вони будуть поставлені по праву сторону Господа, це означає що по праву сторону садили тих, хто був шанований, та мав велике положення сили та влади. Отже Ісус Христос дає Церкві особливе, шановане місце, місце пошани. Цар на ім'я Ісус , вічний і правдивий Бог скаже важливу річ, яка відповідає на питання: “Чому всі ті хто покладався на Господа, будуть поставлені праворуч Царя Царів”. Господь Ісус каже: “Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви. Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене.”
Бог є діяльним і Він робить нас благословенними, коли Господь загубив нас через наше бажання бути самостійними від Бога, Він знав про це до того як створював світ, і Він шукав шлях як повернути людей до Нього, як знову повернути тих дітей які відділились від Нього. Бог любить нас , і хоча цю Його любов ми не заслужили, Бог все одно хоче повернути всіх людей до себе. Господь мав план нашого спасіння і Він виконав Його , послав свого Сина — Ісуса Христа, який виконав Закон Божий за усіх нас, та оплатив своєю кров'ю, муками на хресті та смертю , через Нього Бог усиновив усіх нас і заради цього Він приготував особливе місце для нас — Небеса , де ми вічно з Богом будемо перебувати, там не буде страждань і смерті, там буде мир і любов Божа. Ми становимося благословенними коли ми отримуємо дар віри через почуте Слово, ми стали благословенними через праведність Христову, ми отримали праведність через Христа, через Його жертву на Хресті і через цю праведність в нас виникає бажання, чинником якого є стан праведності Христової , і ця праведність на нас. Робити справжні добрі діла можуть лише ті що отримали праведність Христову і це спонукає нас робити , діяти, допомагати, співчувати .У нас виникає спонтанне бажання робити добрі діла, допомагати одновірним, ми це робимо не через нашу волю, а через волю Христа, через волю Бога, який бажає і дає бажання нам допомагати, підтримувати братів і сестер. Це бажання дає нам Христос і це дається нам через нашу праведність, яку здобув для нас Христос.
Ось що каже про віру і добрі діла Мартін Лютер: “Віра – не людське поняття і не те марево, яке деякі люди називають вірою. Коли вони бачать, що не слідує жодного вдосконалення житті і жодних добрих діл, хоча й можуть багато про віру чути й говорити, то падають у помилку, кажучи: «Віри недостатньо, аби бути праведним та спасенним, треба робити діла». Так буває через те, що коли вони чують Євангеліє, то стають непосидючими та власними силами створюють ідею в своєму серці, яка промовляє: «Вірую» і сприймають це за правдиву віру. Але, оскільки це людський вимисел та ідея, яка ніколи не досягає глибин серця, то з неї нічого й не з’являється і не настає жодного покращення.
Проте віра – божественне діло в нас, яке змінює нас і чинить нас відродженими в Богові, Івана 1 [:12-13]. Вона вбиває старого Адама і чинить нас цілковито іншими людьми, в серці та духові, і в розумі та силі і приносить вона з собою Святого Духа. О, яка вона жива, діяльна, активна та могутня річ, ця віра. Вона не може невпинно не робити добрих діл. Вона не питається про те, чи добрі діла слід робити, але ще до того, як таке запитання буде поставлене, вона вже їх зробила і постійно їх робить. Хто ж таких добрих діл не робить, той – невіруючий. Він ходить навпомацки і шукає віру та добрі діла, але не знає ані того чим є віра, ані того, чим є добрі діла. Але він все говорить та говорить багатьма словами про віру та про добрі діла.”
Отже віруючі прагнуть робити добрі діла, їхня віра виражається у ділах, християнин не може бути бездіяльним.
Далі ми читаємо, що отара Христа — християни задаються питанням, коли вони бачили Господа. На що Христос відповідає: “Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили” . Господь відповідає на це питання , кажучи що для Нього важливе що роблять для братів Його найменших — цими братами є християни що мають слабку віру , вони потребують нашої допомоги і підтримки . Це показує нам що Христос хоче щоби і ми чинили таке нашим братам та сестрам коли вони потребують того. Отже для Господа важливо шоб його учні перебували в християнській спільноті підтримували слабких у вірі братів, допомагали їм , підтримували їх.
Після цього Господь звертається до тих кого Він поставив на ліву сторону від себе. Це люди які ходили до церкви, але відкидали Христа, не мали віри у викупну жертву Христа та були бездіяльними, вони не допомагають братам і сестрам, гонять від себе як Марія яка не допомогла своїм братам і сестрам які були слабкі у вірі. Це бездіяльні люди, вони не роблять добрі діла, їм це не потрібно, їм цікаві лише свої особисті егоїстичні потреби. В них давно не живе Святий Дух, вони ходять до церкви по якісь не зрозумілій причині і показують що вони побожні люди, а коли до них звертається по поміч найменьші брати , вони лише голосять . Господь каже таким щоби вони пішли від Нього, це найстрашніша кара у пеклі — це відчудженя від Бога. Люди самі відкидали діла Христові, і в результаті Господь їм каже: “Ви відкидали мене! Ви казали що вам не потрібен Я! Тож ідіть туди де мене ви не побачите”. Ці люди відкинули Христа, і це привело їх до повної сліпоти і стану ненависті до Бога. Цей стан проявлявся в них ненавистю та відсутністю любові до інших людей, в результаті вони не мали віри у Христа слідством цього було не бажання допомагати нікому а лише собі і своїм потребам. Через відсутність віри вони засуджені на вічні муки в пеклі
Господь підсумовує все це послання одним віршом, одні засуджені на вічні муки, інші ж звуться праведниками — ті що стали праведними через Христову праведність отримають вічне життя.
Дорогі брати і сестри ми зодягнуті у Христову праведність ми стали благословенними, і маючи віру нас Христос спонукає робити добрі діла, допомагати слабким у вірі та всім братам і сестрам у Христі. Тож годуйте Христа, напоїть Христа, Приймайте Господа у себе та давайте Йому нічліг, зодягайте Христа, відвідуйте Христа, бо для Христа зроблене , коли зроблене для найменших у вірі.
Дорогі у Христі скоро прийде Ісус і буде судити всі народи, Церква Христова завжди чекала на прихід Господа, бо для нас це є втіха, не буде смерті, не буде страждань, не буде хвороб, не буде скорботи, не буде мук, не буде гріха, буде воскресіння тіл, буде мир, буде вічність з Христом. Господи прийди ! Амінь!
“Бог же миру, що з мертвих підняв великого Пастиря вівцям кров'ю вічного заповіту, Господа нашого Ісуса, нехай вас удосконалить у кожному доброму ділі, щоб волю чинити Його, чинячи в вас любе перед лицем Його через Ісуса Христа, Якому слава на віки вічні. Амінь.” (Євр.13:20,21)
Немає коментарів:
Дописати коментар