Шукаймо!

Показ дописів із міткою Книга Злагоди. Показати всі дописи
Показ дописів із міткою Книга Злагоди. Показати всі дописи

Проповедь на день Аугсбургского Вероисповедания

"Ты же, человек Божий, убегай сего, а преуспевай в правде, благочестии, вере, любви, терпении, кротости. Подвизайся добрым подвигом веры, держись вечной жизни, к которой ты и призван, и исповедал доброе исповедание перед многими свидетелями. Пред Богом, все животворящим, и пред Христом Иисусом, Который засвидетельствовал пред Понтием Пилатом доброе исповедание, завещеваю тебе соблюсти заповедь чисто и неукоризненно, даже до явления Господа нашего Иисуса Христа, которое в свое время откроет блаженный и единый сильный Царь царствующих и Господь господствующих, единый имеющий бессмертие, Который обитает в неприступном свете, Которого никто из человеков не видел и видеть не может. Ему честь и держава вечная! Аминь.» (1 Тим. 6:11-16)


+Благодать Господа нашего Иисуса Христа, и любовь Бога Отца, и общение Святаго Духа со всеми нами. Аминь.+

Аугсбургское вероисповедание было составлено ближайшим другом и сподвижником Мартина Лютера Филиппом Меланхтоном и подписано целым рядом князей и городских советов, вставших на сторону Реформации. Оно было представлено на рейхстаге в Аугсбурге, созванном императором Карлом V в 1530 г. с целью предотвратить церковный раскол, угроза которого возникла в ходе реформации. Раскола, однако, избежать не удалось, и вскоре Аугсбургское вероисповедание стало важнейшим вероисповедным текстом Евангелическо-лютеранской Церкви, каковым оно остается и по настоящее время.
Дорогая церковь, сегодня в своем тексте Павел нам говорит и предостерегает своего ученика Тимофея о том чтобы он оберегал и хранил, двигаясь на пути Христа. Давайте посмотрим как обращается Св. Павел ко своему ученику, он сразу предостерегает и дает совет хранить себя и свои личные отношения с Богом. Павел называет Тимофея - человеком Божьим, то есть как особенному ребенку Бога, который был призван Христом на путь служителя, человека который посвятил всю свою жизнь Иисусу и исполняет Его волю. Людьми Божиими называли раньше только пророков. Св. апостол советует будущему служителю беречься от страсти к деньгам, ведь эта страсть многих свела на путь неправильный, ты священство царское, ты Тимофей человек Бога - убегай от такого влечения к деньгам. Этими словами Павел дает наставление не только Тимофею но и всем нам, никому из нас не стоит следовать к земному, любить земные вещи, но это не только запрещено нам, но особенно это важно для служителей Христа, ихняя задача не бегать за богатствами и золотом, а за Иисусом, за сокровищами небесными. Павел предписывает Тимофею и нам следовать добру, то есть в праведности во взаимоотношениях с людьми, в благочестии по отношению к Богу, в вере и любви, вот это являются нашими принципами в духовной жизни и поддерживающих Тимофея и церковь на пути праведности и благочестия. Недостаточно, чтобы Божии люди просто избегали мирского, они следуют в прямо противоположном направлении. Как прекрасен люд Божий, преуспевающие в праведности! Таковы - украшение земли и, будучи одобряемы Богом, имеем также одобрение и от людей.

Книга Злагоди за 40 днів Великого Посту



  1. Три Вселенські Символи віри; Малий катехізис
  2. Великий катехізис: Передмова - Частина перша, §77
  3. Великий катехізис: Частина I, §§78 - 178
  4. Великий катехізис: Частина I, §§179 - 291
  5. Великий катехізис: Частина I, §§292 - Частина II, §70
  6. Великий катехізис: Частина III, §§1 - 84
  7. Великий катехізис: Частина III, §85 - Частина IV, §86
  8. Великий катехізис: Частина V, Стисле навчання до сповіді
  9. Сповідання віри: Передмова - XX. Про віру та добрі діла
  10. Сповідання віри: XXI - XXVI
  11. Сповідання віри:XXVII - Завершення; Апологія, Передмова
  12. Апологія I - Розділ II, Стаття IV
  13. Апологія: Розділ III, А §§1 - 122
  14. Апологія: Розділ III, B §§123 - 212
  15. Апологія: Розділ III, B §§213 - 279
  16. Апологія VII - XI
  17. Апологія: Розділ V, Стаття XII
  18. Апологія: Розділ VI, Стаття XII
  19. Апологія: Розділ VII, Стаття XIII - XX
  20. Апологія: Розділ IX, Стаття XXI - Розділ X, Стаття XXII
  21. Апологія: Розділ XI, Стаття XXIII
  22. Апологія: Розділ XII, Стаття XXIV
  23. Апологія: Розділ XIII, Стаття XXVII - Розділ IV, Стаття XXVIII
  24. Шмалькальдські статті: Вступ - Третя частина, Артикул II
  25. Шмалькальдські статті: Третя частина, Артикул III - XV
  26. Про владу і примат папи
  27. Формула Злагоди: Частина I, Розділ I
  28. Формула Злагоди: Частина I, Розділи II - VII
  29. Формула Злагоди: Частина I, Розділи VIII - XII
  30. Формула Злагоди: Частина II, до Розділу I
  31. Формула Злагоди: Частина II, Розділ I
  32. Формула Злагоди: Частина II, Розділ II, §§1 - 56
  33. Формула Злагоди: Частина II, Розділ II, §§57 - Розділ III, §25
  34. Формула Злагоди: Частина II, Розділ III, §§26 - Розділ IV, §40
  35. Формула Злагоди: Частина II, Розділ V - VI
  36. Формула Злагоди: Частина II, Розділ VII, §§1 - 62
  37. Формула Злагоди: Частина II, Розділ VII, §§63 - 128
  38. Формула Злагоди: Частина II, Розділ VIII
  39. Формула Злагоди: Частина II, Розділ IX - XI, §47
  40. Формула Злагоди: Частина II, Розділ XI,  §§48 - Розділ XII, Каталог Свідчень, Саксонські візитаційні статті.

Про приєднання Баварської церкви до EKD

Відкритий лист пану територіальним єпископу д-ру Майзером в Мюнхені

День Реформації, 1948 рік

Високоповажний пане територіальний єпископ!

Вже досить давно я був змушений інформувати Вас про те, що, якщо Євангелічно-лютеранська територіальна церква в Баварії приєднається до «Євангелічної церкви Німеччини», проект який був складений на нарадах в Трейзе, я буду змушений покинути Баварську територіальну церкву і приєднатися до вільної церкви. Після того, як Баварський територіальний синод приєднався до EKD, створеної в Айзенахі, мені довелося зробити рішучий крок і перейти з територіальної церкви у вільну. Моя посада офіційного викладача богослов'я і відповідальність, яку я несу перед своїми студентами, в цих обставинах вимагають, щоб я публічно звернувся з останнім словом до Вас, з ким я тісно співпрацював багато років у рамках спільної боротьби за збереження лютеранської церкви в Німеччині.

Кожен богослов знає, що Конституцію EKD неможливо примирити не тільки з духом, але й з буквою сповідань Євангелічно-лютеранської церкви. Або Ви знаєте хоча б одного богослова, що зважився б узгодити засудження Аугсбурзького віросповідання і Формули Згоди - всупереч деяким Реформатським навчань, достовірне тлумачення яких дано в передмові до Книги Злагоди, - з церковним спілкуванням, яке було встановлено цією Конституцією між лютеранською, реформатською і об'єднаною церквами?

Наше сповідання відкрито говорить, що не відмовляє реформатській церкві всередині і за межами Німеччини в праві називатися християнськими церквами. Наше сповідання говорить про них з людською шаною і християнською любов'ю. Але в той же час воно дуже виразно стверджує, що на деякі вчення реформатських церков не можна дивитися крізь пальці, тому що «ці помилки відкрито суперечать Слову Божому, причому таким чином, що їх ніяк не можна узгодити з ним». І тому, відповідно до лютеранських вченнь, у нас з реформатами дійсно існує cooperatio in externis (т. б. Співробітництво у зовнішніх речах) - яке існувало навіть у період ортодоксії в Corpus Evangelicorum, - але не communicatio in sacris (т. б. не спілкування в «святих» речах, у застосуванні Слова і Таїнства). Однак саме таке communicatio було однозначно прописано в Конституції.

Якщо людські слова мають хоч якийсь сенс, то в Статті 4 говориться не що інше, як те, що спілкування вівтаря та кафедри між різними конфесіями в рамках EKD буде розглядатися як норма. І інакше бути не може, оскільки Стаття 1 приписує EKD право робити те, що може робити тільки справжня Церква Христова в єдиній правильній вірі, - а саме, наставляти щодо природи, пристрої і завдання Церкви і відкидати згубний для Церкви помилкове вчення. Потім у положеннях Статті 7 і далі на це повчальне служіння покладається пряма відповідальність за виконання завдань EKD відносно богословського настанови і досліджень, церковних і богословських публікацій, повчання молоді та місіонерської діяльності.

Те, що наші сповідання засуджують як згубний для Церкви хибне вчення, якого кожен повинен уникати, Стаття 1 називає «свідченням братів», яке має бути почуте. Люди вправі заявити, що наші сповідання помилкові, і що протестантські конфесії [деномінації] слід розглядати як взаємовиключні, але як взаємодоповнюючі вираження євангелічного християнства, і Конституція, безсумнівно, надходить саме так. Але про це потрібно заявити відкрито. Досконала неправда, що приєднання до EKD можна примирити з вірою в правильність лютеранських сповідань (для Баварської територіальної церкви це Книга Злагоди). Як це твердження можна виправдати перед обличчям християнської громади? Адже громада не знає і не може знати, що богослови потайки переінакшують сповідання. Люди вірять на слово керівникам церкви. Що Ви, високоповажний пан територіальний єпископ, мають намір зробити, щоб захистити ввірені Вам громади перед обличчям обману з боку богослов'я, яке прагне заплутати питання?

- Германн Зассе

Про скорботи та Божій гнів

  1. Отже, біди не завжди є покараннями чи ознаками гніву. Навіть більше, нажахані сумління треба навчати, що інші цілі бід є важливіші [щоби вони навчилися ставитися до проблем цілковито по-іншому, а саме: як до ознак благодаті]; щоб вони не думали, що вони відкинуті Богом, якщо в бідах вони не бачать нічого, окрім Божої кари та гніву. Треба також зважати на інші важливіші цілі, а саме: що Бог робить Своє дивне діло так, щоби робити Своє діло тощо, як про це сказав Ісая в тривалій промові у розділі 28.
  2. А коли учні спиталися про сліпого, який згрішив, то в Івана 9:2-3 Ісус відповідає, що причиною його сліпоти є не гріх, але «щоб діла Божі зявились на ньому». І в Єремії (49:12) сказано: «Ось і ті, що не мали б пити чаші цієї, пити будуть напевне». Таким чином, пророків, Івана Христителя та інших святих було вбито.
  3. Тому біди не є завжди покараннями за певні колишні чвчинки, але вони є ділами Божими для нашого добра, і щоби сила Божа була очевиднішою у нашій слабкості [як Він нам може допомогти посеред смерті]. Так Павло каже (2 Кор. 12:5, 9): «Сила Божа здійснюється в моїй немочі». Тож через Божу волю наші тіла повинні бути принесені в жертву для того, щоб проголосити наш послух [і терплячість], а не як компенсацію за вічну смерть, за яку Бог дав іншу ціну, а саме: смерть Його рідного Сина.
- Апологія Аугсбургского Віросповідання, VI: 61-63

Читання з Книги Злагоди


Я - Господь, Бог твій. Нехай не буде тобі інших богів передо Мною!
  1. Це означає: «Я повинен бути для тебе єдиним Богом [й лише Мені ти мусиш служити і поклонятися]». До чого зобовязують ці слова і як їх належить розуміти? Що означає «мати [якогось] бога?» Або Хто такий Бог?
  2. Відповідь такасловом «бог» позначається те, від чого [від кого] ми очікуємо різного добра, і в чому [у кого] ми шукаємо сховища у всіх скорботах, так що вираз: «Мати Бога»означає не що інше, як довіряти Йому і вірувати в Нього від [усього] серця. Як я вже неодноразово говорив, тільки впевненість і віра серця зводить як Бога, так і боввана.
  3. Якщо ваша віра і ваше сподівання вірні, то і ваш Бог також правдивий. І, з іншого боку, якщо ваше сподівання невірне і помилкове, то ви не маєте правдивого Бога. Бо віра і Бог існують [лише] разом. Отже, я стверджую, що те, чому ви віддаєте своє серце, і на що ви покладаєтеся, є, по суті, вашим богом.
  4. Таким чином, наміром цієї Заповіді є вимога справжньої віри і сердечного сподівання на єдиного Бога, коли єдиною основою і підтримкою серця стає істинний Бог, і коли серце лине до Нього Одного. Це рівнозначне словам: «Гляди, щоб Я один був твоїм Богом, і ніколи не шукай іншого», тобто: «Все добро, яке ти потребуєш, очікуй отримати від Мене і шукай Мене, щоб отримати це добро. Щоразу, коли ти страждаєш від нещасть і злиднів, прагни і старайся пригорнутися до Мене. Я, так, саме Я дам тобі удосталь і допоможу тобі у всякій потребі. Лише не дозволяй своєму серцю прагнути чогось іншого чи на щось інше покладатися»
- Великий Катехізис, Десять заповідей, I:1-4

Незмінний виклик великого реформатора (Зміст)

  Незмінний виклик вели кого реформатора Від Філіпа Кері I Частина II Частина III Частина Лютеранський погляд на цю статтю Посилання на стат...