Св. Мартін Лютер, доктор і сповідник

«Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога. А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних. Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак? Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний!» (Матв.5:43-48)

Текст біографії взятий в Українське лютетанство

Неможливо, щоб Бог не почув молитов

Неможливо, щоб Бог не почув молитов, які з вірою піднесені до Нього у Христі, хоча Він відповідає на них не так, як хочемо ми, і не в той час, у який ми бажаємо отримати те що просили, бо Він нічим нам не зобов'язаний. Таким чином Бог вчинив з матір'ю Св. Августина : вона просила Бога, щоб її син звернувся до Христа, але він не навернувся: тоді вона побігла до вчених мужів, прохаючи їх переконати його і спонукати його до того. Вона запропонувала йому вступити в шлюб з християнської дівою, щоб таким чином він схаменувся і прийшов до християнської віри, але нічого не допомогло. Однак коли наш Господь і Бог явився йому, Він це з наміром і зробив з нього того Августина , який став великим світлом для Церкви. Св.Яків каже: " Моліться один за одного ... ревна молитва праведного " ​​. Молитва - сильніше знаряддя , бо Бог пов'язав Себе з нею. 
- Мартін Лютер

Святий князь Костянтин Острозький

Нехай збудяться й зійдуть народи в долину Йосафатову, бо сяду Я там, щоб судити всі народи з довкілля. Пошліть на роботу серпа, бо жниво дозріло, приходьте, зійдіть, бо чавило наповнене, кадки переливаються, бо зло їхнє розмножилось! Натовпи, натовпи у вирішальній долині, бо близький день Господній у вирішальній долині. Сонце та місяць стемніють, а зорі загублять свій блиск, і Господь загримить із Сіону, та з Єрусалиму Свій голос подасть, і небо й земля затремтять, та Господь охорона Своєму народові, і твердиня синам Ізраїлевим! І пізнаєте ви, що Я Господь, Бог ваш, Який пробуває в Сіоні, на святій Своїй горі. І станеться Єрусалим за святиню, і чужі вже не будуть ходити по ньому. І станеться в день той, гори будуть кропити виноградовий сік, а підгірки стоятимуть у молоці, і всі Юдські потоки водою заб’ють, а з дому Господнього вийде джерело, і напоїть долину Шіттім. Єгипет спустошенням стане, і пустинею голою стане Едом за насильство синам Юди, за те, що лили кров невинну у їхньому Краї. А Юдея жити буде повіки, і Єрусалим з роду в рід, і помщу за їхню кров, що за неї Я ще не помстив, і буде Господь пробувати на Сіоні! (Йоїл. 3:12-21)

Навернення Св. ап. Павла

"А Савл, іще дишучи грізьбою й убивством на учнів Господніх, приступивши до первосвященика, попросив від нього листи у Дамаск синагогам, щоб, коли знайде яких чоловіків та жінок, що тієї дороги вони, то зв’язати й привести до Єрусалиму. А коли він ішов й наближався до Дамаску, то ось нагло осяяло світло із неба його, а він повалився на землю, і голос почув, що йому говорив: Савле, Савле, чому ти Мене переслідуєш? А він запитав: Хто Ти, Пане? А Той: Я Ісус, що Його переслідуєш ти. Трудно тобі бити ногою колючку! А він, затрусившися та налякавшися, каже: Чого, Господи, хочеш, щоб я вчинив? А до нього Господь: Уставай, та до міста подайся, а там тобі скажуть, що маєш робити! А люди, що йшли з ним, онімілі стояли, бо вони чули голос, та нікого не бачили. Тоді Савл підвівся з землі, і хоч очі розплющені мав, нікого не бачив... І за руку його повели й привели до Дамаску. І три дні невидющий він був, і не їв, і не пив. А в Дамаску був учень один, на ймення Ананій. І Господь у видінні промовив до нього: Ананію! А він відказав: Ось я, Господи! Господь же до нього: Устань, і піди на вулицю, що Простою зветься, і пошукай в домі Юдовім Савла на ймення, тарсянина, ось бо він молиться, і мужа в видінні він бачив, на ймення Ананія, що до нього прийшов і руку на нього поклав, щоб став він видющий... Відповів же Ананій: Чув я, Господи, від багатьох про цього чоловіка, скільки зла він учинив в Єрусалимі святим Твоїм! І тут має владу від первосвящеників, щоб в’язати усіх, хто кличе Ім’я Твоє. І промовив до нього Господь: Іди, бо для Мене посудина вибрана він, щоб носити Ім’я Моє перед народами, і царями, і синами Ізраїля. Бо Я покажу йому, скільки має він витерпіти за Ім’я Моє. І Ананій пішов, і до дому ввійшов, і руки поклавши на нього, промовив: Савле брате, Господь Ісус, що з’явився тобі на дорозі, якою ти йшов, послав ось мене, щоб став ти видющий, і наповнився Духа Святого! І хвилі тієї відпала з очей йому ніби луска, і зараз видющий він став... І, вставши, охристився, і, прийнявши поживу, на силах зміцнів. І він зараз зачав у синагогах звіщати про Ісуса, що Він Божий Син, І дивом усі дивувалися, хто чув, і говорили: Хіба це не той, що переслідував в Єрусалимі визнавців оцього Ім’я, та й сюди не на те він прибув, щоб отих пов’язати й привести до первосвящеників? А Савл іще більше зміцнявся, і непокоїв юдеїв, що в Дамаску жили, удоводнюючи, що Той то Христос." (Дії. 9:1-22)

Текст пояснення свята та молитва взята з Українське Лютерансво

День Усіх Святих

Читання зі Святого Писання на Свято Усіх Святих, знаходиться в Мат. 5:1-12 :

"І, побачивши натовп, Він вийшов на гору. А як сів, підійшли Його учні до Нього.І, відкривши уста Свої, Він навчати їх став, промовляючи: Блаженні вбогі духом, бо їхнєє Царство Небесне Блаженні засмучені, бо вони будуть утішені.Блаженні лагідні, бо землю вспадкують вони. Блаженні голодні та спрагнені правди, бо вони нагодовані будуть. Блаженні милостиві, бо помилувані вони будуть. Блаженні чисті серцем, бо вони будуть бачити Бога. Блаженні миротворці, бо вони синами Божими стануть. Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами."

День Святого Валентина, мученика

Св. Валентин проповідує про Христа розп'ятого

Червоні серця, рожеві стрічки, цукерки  - всі ці елементи нагадують нам  про свято до якого так швидко звикла наша країна. Все це так весело, приємно, святково. Це цікаво свято від якого всі трейдери стараються отримати максимальні вигоди. Саме в цей день бізнес кипить своїми прибутками, бо закохані прагнуть подарувати один одному подарунок і признатися у своєму коханні.

Але як виникло це свято? Чому майже всі літургійні церкви згадують Святого Валентина?
Все почалося з давнього  язичницького  свята - Луперкалії, яке святкували в часи Древнього Риму.
Це свято завжди проходило 15 лютого, на честь богині родючості та горячого кохання. В це свято приносилися в жертву тварин і тривали еротичні оргії.

В 494 папа Геласій I старався заборонити Луперкалії. І найкращім варіантом для того щоби не святкували це мерзотне свято є замінити його християнським святом (Як це сталося з Різдвом).
Подивившись на календар на середині лютого знайшли лише Святого Валентина.
Тому церква почала святкувати день Святого Валентина.

Святий Валентин Римський, мученик -  він був лікарем та священником, він жив в часи імператора Клавдія, він ревно проповідував Слово Боже, за це його стратили. Перед стратою, перебуваючи у в'язниці він познайомився з донькою тюремника і перед стратою просив передати їй незвичайний лист в якому були написані найтепліші слова.  Це вітання стало зразком для мільйонів закоханих, вони виражали  у листах любов і турботу, що в даний час є родзинкою Дня Святого Валентина у багатьох країнах.

День Святого Валентина є святом вираження любові до ближніх, це свято християнської любові, це свято яке направляє нас цінити християнський шлюб.

Святий Валентин був страчений за Христа, за те що він визнавав Христа своїм Господом і Спасителем, за те що Валентин проповідував про Ісуса Христа, саме за це церква його згадує і сьогодні. Життя Св. Валентина вказує нам на Христа  Тому це свято є Святом Любові Христа до нас, бо Господь полюбив нас що навіть помер на Голгофі, віддавши за всіх людей своє життя, пролив свою кров, щоби ми були вічно з Ним - люблячим всіх людей Господом.

Про славу та щастя всіх блаженних

Є певним, що слава та щастя всіх блаженних будуть однаковими...Вони будуть однаковими, бо триватимуть вічно,...однаковими, бо вони є певними ,...однаковими, бо будуть повними і довершеними,...однаковими, бо не буде ніякої ворожнечі,...однаковими, бо це буде життя у любові і ділитиметься між усіма... буде одне й те саме спасіння для всіх святих різної слави. Ця різниця  не створюватиме неспокою,бо там не буде завидків. І не буде ревнощів, бо у більшій ясності засяє любов єдності. що править усім.
- Paul Gerhardt  ("Loci" XX , V, CXX, 463)

Святі також судитимуть світ...

Ось чому можна сказати, що певним чином в останній день, святі також будуть судити світ та злих духів: 1) сидячи з Суддею - Христом; 2) привселюдно проголошуючи вирок Судді - Христа , як свій власний; 3) свідчачи, говорячи про доброту та щедрість праведних,  показуючи їх побожні та інші добрі діла; і 4) засуджуючи безбожних та злих ангелів прикладом їхньої тривалості у вірі.

- J.A. Quenstedt (TDP, Pt IV, роз. XII,час. I, тезаVII, прим.VII, c. 608) 

Коментарі М. Лютера до Магніфікату (1521)

Перше діло Боже: Милосердя (II):

Тут виникає питання: Чи повинен пан захищати свою землю і людей від несправедливості або він повинен сидіти тихо і дозволити себе оббирати? Що тоді буде з світом? Коротко викладу свою думку. Я багато разів говорив, що мирські влади зобов'язані захищати своїх підданих. Для того вони і носять меч, щоб страшити не підкоряються божественним звичаями і охороняти спокій інших. Тут вони шукають не свого, а блага ближнього і слави Божої. Вони могли б опустити свій меч, якщо б Бог не наказував припиняти зло. Однак це не повинно приносити ще більшого зла, коли ложку зберігають, а горщик розбивають. Поганий той захист, коли заради однієї людини в небезпеці ціле місто, а заради одного села чи замку - ціла країна, якщо, звичайно, Бог, як в старі часи, не дає особливого веління. Якщо лицар відніме у городянина його маєток, а ти з військом підеш карати несправедливість, і при цьому твердині пустиш з огнем всю землю, хто завдасть більшої шкоди - лицар або правитель? Давид часто дивився крізь пальці на злочини, якщо покарання одного могло бути на шкоду ще комусь. Так повинні чинити всі влади. Один громадянин може і постраждати трохи заради громади і не повинен вимагати, щоб заради нього страждали всі інші. Так буде не завжди. Христос не хотів викорінювати бур'яни, щоб не вирвати з ними і пшеницю. Якщо через кожного дотику затівати сварку і нічого не прощати, то світу не буде зовсім, а одна лише розруха.

Коментарі М. Лютера до Магніфікату (1521)

Перше діло Боже: Милосердя:

Наш вірш говорить "і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його". Марія починає з вищого, з духовних, внутрішніх благ, які перетворюють людей в самих пихатих, гордих і твердошиїв на землі. Жоден багатій, жоден володар не буває так пихатий і сміливий, як ті самовпевнені, що думають, ніби завжди праві, всі знають про справу і взагалі мудріше всіх інших. Особливо це проявляється під час зібрань, коли їм буває потрібно відступити або визнати свою неправоту, і де вони бувають настільки зухвалі і позбавлені страху Божого, що сміють стверджувати, ніби не можуть помилятися, тому що з ними Бог, а решта - від диявола.

Вони наважуються волати до суду Божого, а якщо до того ж мають можливість і владу, то кидаються стрімголов переслідувати, засуджувати, проклинати, душити, гнати і знищувати своїх опонентів, а потім кажуть, що служили Богові і діяли на славу Його.

Навіть Ангели на небесах не можуть похвалитися такою упевненістю в своїх заслугах. Як часто Письмо згадує про таких людей, які покараннями погрожують! Вони ж реагують на це не більше, ніж ковадло на удари молота. Так широко поширилося це зло.

Про такі Христос говорить: "Вас виженуть із синагог. Прийде навіть година, коли кожен, хто вам смерть заподіє, то думатиме, ніби службу приносить він Богові!"(Ін. 16:2).

 Такі в Псалмі 9:27 говорять у серці своєму:" не захитаюсь; в рід і в рід не спіткає мене зло ", тобто, "Я чиню правильно, за це Бог щедро нагородить мене" і т.д. Таким народом були моавитяни, про яких Ісая (16:6) і Єремія (48:29) говорили: "Ми чули про гордість Моава, гордості надмірної, про його зарозумілість і його зверхності, і хизування його і пиху його серця ". Ці люди в своїй гордині бажають робити більше, ніж можуть. Такими були юдеї по відношенню до Христа і Апостолам, такими були і друзі Йова, звертаючись до нього надмірно в мудрій мови своїй і занадто прославляючи і проповідуючи Бога. Такі нікого не слухають, їм не можна слова сказати; неможливо, щоб вони були не праві або здалися. Тільки напролом, і нехай весь світ перетвориться в руїни! Для цього втраченого натовпу в Писанні немає гідного покарання. Воно називає їх то змією, затикають вуха, щоб нічого не чути, то непереможним єдинорогом, то терзаючим левом, то твердим каменем, то драконом і т.д. (Пс. 57:5), 21:22, 6:3, Єр. 5:3, Пс. 73:13). Але ніде вони не описані краще, ніж в Йова 40:10 і 41:1 і далі. Там він називає цю юрбу бегемот. "Бегема" - це один звір, а "бегемот" - стадо. Це - народ, який має розум тварини і не дає Духу Божому управляти собою. Бог говорить, що очі у нього як зоря, розум не має меж, шкіра так тверда, що він сміється над стрілами та списами. Тобто, якщо їх закликають - вони сміються, бо вони недоторканні. Щити їх шкіри скріплені між собою і не пропускають

повітря. Це означає, що вони не впускають в себе Дух Божий.

 Їх серце, говорить Бог, затверділе, як ковадло. Це тіло диявола, тому і дияволу тут же приписуються ті ж якості. Вони не чують і не поступаються, марно говорити, радити, просити, погрожувати, все одно відповідь буде: ми праві. Вони залишаться при своєму, хто б що не говорив, будь це хоч цілий світ.

Хтось може сказати: Як же так? Хіба не потрібно триматися правди? Хіба потрібно залишати істину? Хіба не заповідано нам вмирати заради правди й істини? Хіба святі мученики не страждали за Євангеліє? Хіба Сам Христос не ходив у істині? Але всі люди час від

часу надходять перед людьми (і, як самі базікають, перед Богом) по правді, добре і мудро. 

Коментарі М. Лютера до Магніфікату (1521)

"і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!" (Лук.1:50)


Ми повинні звикнути, що в Писанні пологи - це послідовність народження однієї людської істоти від іншої в відповідно до законів природи. Тому німецьке слово Geschlechter [5] не є адекватними перекладом, хоча я і не знаю кращого. Під Geschlechter розуміються сім'ї або кровні відносини. Але тут це слово означає природний плин від батька до сина і до сина сина, де кожен член сім'ї називається родом, тому непоганим перекладом буде "і милість Його зберігається в дітях дітей що бояться Його ". У Писанні це зустрічається дуже часто, починаючи від слів Бога в першій Заповіді, даної Мойсею і всьому народові на горі Синай (Вих. 20:5-6): "Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, та що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей".

День Святого Івана Золотоустого

Святий Іван був домінуючою силою в християнській церкві у IV ст. Він народився в Антіохії близько 347 року, він був навчений в християнській вірі своєю матір'ю - Анфусою. В 23 роки став читцем в Антіохійській церкві. Через 5 років Іван був висвячений у пресвітери і був обдарований Богом даром писання проповідей. За ці яскраві проповіді, його почали прозивати - "Золотоустим". В 397 р. імператор запропонував Святому Іванові Золотоусту стати патріархом Константинопольським, Святий Іван на це погодився. Ставши патріархом він почав реформувати церкву. Іван Золотоустий зробив реформу в богослужінні - він ввів практику антифонного співу та склав кілька молитовних текстів і чинопослідування Літургії - що використовує наша церква.
Але діяльність святого Івана викликала неприязнь до нього деяких людей, перш за все, тих, чию розбещеність він викривав - знаті, і навіть імператриці. В 404 році, пройшов так званий «собор під дубом». Святителю поставили в провину розтрату церковної казни і засудили до вигнання. Святого Івана вигнали з міста, хоча відсторонений від парафій і людей, він продовжував писати і проповідувати до часу його смерті в 407. Його останніми словами були: "Слава Богу за все Амінь".

Коментарі М. Лютера до Магніфікату (1521)

"бо зробив мені велике сильний! І святе ім'я його" (Лук.1:49)

Тут, дотримуючись певного порядку, Марія оспівує справи, які Бог створив з нею. У попередньому вірші вона співала про Божу милість, що, як уже говорилося, є найбільшим з усіх благ. Тепер вона співає про справи і  про дари. Бог деяким дає багато, прикрашає їх, як Люцифера на небі. Він кидає свої дари в натовп, але потім на них вже не дивиться. Благість -всього лише подарунки, вони минущі, а благодать та піклування - це спадщина, яка вічно, як говорить Павло в Рим. 6:23: "Дар Божий - Життя вічне ". В дарах Він віддає Своє, в благодаті ж - самого Себе; дари - це Його рука, а благодать - серце, дух і воля. Тому блаженна Діва віддає першість призрінню, вона не говорить спочатку, що всі пологи будуть ублажати її, тому що Бог створив їй велич. Вона говорить, що Він зглянувся на її нікчемність. Де є милостива воля, є й дари, але не навпаки - де є дари, є милостива воля. Даний вірш правильно слідує за попереднім. У Бутті 25:5 і далі ми читаємо, що Авраам обдарував дітей своїх наложниць, а Ісааку, законному синові своєї законної дружини Сарри, він віддав все на спадок. Так і Бог хоче, щоб його законні діти втішалися не Його благами і дарами, якими б великими ті не були, духовними або тілесними, але Його милістю і Їм самим, не зневажаючи, однак, і дарів.
Вона не перераховує самих благ, але позначає їх одним словом, кажучи "Він створив мені велич", тобто, все, що Він створив-велике. Цим вона вчить нас, що чим більше в дусі, тим менше потрібно слів. Вона відчуває, що не може словами передати свої думки, як їй хотілося б. Тому ці слова духу так великі і глибокі, що осягнути їх може тільки той, хто хоча б трохи відчуває той же дух. Бездуховним ж, супроводжуючим свої справи безліччю слів і криків, ці слова здаються незначними, що не мають смаку і запаху. Так і Христос вчить в Мт. 6:7, що ми не повинні багато говорити, коли молимося, тому що так роблять невіруючі, які думають, що у своєму багатослівності будуть почуті. Зараз у церквах багато дзвону, співу, крику і читання, але,
боюся, мало поклоніння Богові, Який хоче, щоб Йому поклонялися в Дусі і Істині (див. Ін. 4:23 і далі).

Коментарі М. Лютера до Магніфікату (1521)

"Бо зглянувся на покору раби своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди"


Деякі переводять слово "humilitas" як "смиренність", як ніби Діва Марія призводить своє смирення в приклад і хвалиться їм. Звідси деякі преклади називають себе "humiles" (смиренні), що вельми далеко від істини, бо перед Богом ніхто не може хвалитися добрими справами без гріха і пороку. Перед Ним не можна хвалитися нічим, окрім Його благості і милості, явлені нам
недостойним, де не наша, а Божа любов і слава нас наповнюють і зберігають. Як вчить Соломон у Пріт. 25:6 і далі, "не величали перед обличчям царя, і на місці великих не ставай; тому що краще, коли тобі скажуть: "Ходи вище сюди", ніж коли понизять тебе перед шляхетним, що бачили очі твої ". Хіба можна приписувати чистої, праведної Діви розважливість і зарозумілість, кажучи, що вона хвалилася перед Богом своїм смиренням, яке є найвища чеснота? Ніхто не хвалиться смиренням, крім закоренілих зверхників. Один Бог знає, що таке смиренність. Він один міркує про нього і являє його, так що людина істинно
смиренна найменше знає про смирення.

День Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика

Кіпріан Карфагенський до 246 р. був відомий як успішний юрист. Через пару місяців почалося жорстоке гоніння на християн, багато з яких відступили від віри, якщо не на ділі, то на словах. З приводу умов їх прийому назад в лоно Церкви розгорнулися великі суперечки. Кипріан, який відстоював позицію, що такі люди (що відступилися від Христа) знову можуть бути прийняті в церкву, якщо вони розкаються та це покаяння принесе плоди віри. Згодом погляди Кипріяна з цього питання стали загально прийнятими.

257 року почались нові гоніння на християн. За указом імператора Валеріана 30 серпня 257 р. Кипріяна було відправленно на заслання. На наступний рік гоніння посилились, Кипріян знову постав перед судом у Карфагені й був страчений.

Цитати Св. Кіпріана Карфагенського:
"Для кого Церква не Мати, для того Бог не Отець!"
"Для того, хто живе ще в цьому світі, ніяке каяття не пізно"
"Немає порятунку поза церквою."
"Запізно повірять в вічну кару ті, що не хотіли вірити у вічне життя."

Коментарі М. Лютера до Магніфікату (1521)

Вітраж - Магніфікат

"І зрадів дух Мій у Бозі, Спасі моїм"
Що є дух? Те, що осягає незбагненне через віру. Марія називає Бога Спасителем і Блаженством, якого вона не бачила і не відчувала, але твердо вірила, що Він її Спаситель і Блаженство. Цю віру в ній народив Бог. Природно вона раніше називає Бога Господом, ніж Спасителем і раніше називає Його Спасителем, ніж починає перераховувати Його діяння. Цим вона вчить нас, якправильно любити і славити Бога і не шукати свого. Тільки той істинно любить і прославляє Бога, хто любить і прославляє Його за добрість, а не той, хто лише радіє Його дарам. Це - висока, чиста, ніжна любов і хвала, відповідна високого, ніжного духу Діви. Любов інших нечиста і збочена. Це - самолюбні, які шукають свого замість того, щоб любити і Бога хвалити за Його добрість.Вони бачать тільки себе і надають значення тільки тому, наскільки Бог благий по відношенню до них. Поки Бог благ, вони радіють, співають і хвалять Його. Коли ж Він приховує Своє обличчя і перестає виливати на них благість і світло, залишаючи голими і жебраками, їх любов іхвала відразу ж вичерпуються. Вони не можуть любити і славити Бога, коли Його благість прихована, доводячи цим, що їх дух не радіє в Спасителі. Їх любов і хвала ставилися не до чистої доброти. Вони більш почитали блага, ніж Благодійника, а не Творця. Вони не могли однаково жити в достатку і недоліку, багатстві і бідності, як говорив Павло у Філ. 4:11, 12: "Я навчився ... жити і в упокоренні, умію бути й у достатку ". Про це говорить і Псалом 48:19: вони хвалять Тебе, поки ти чиниш їх потреби. Вони думають про себе, а не про Тебе, хочуть тількизадоволення і благ. Їм немає до Тебе справи. Христос говорить в Ін. 6:26: "Істинно, істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що бачили чудеса, але тому, що їли хліб і наситилися ". Такі нечисті духи плямують дари Божі, заважають Йому їм не чинити і навіть рятувати їх.Вислухайте приклад:

Коментарі М. Лютера до Магніфікату (1521)

"Величає душа моя Господа" (Лук. 1:1)
Ці слова народжуються від гарячої й безмежної радості, що возносить розум і життя Марії в Дусі. Вона не говорить "я величаю Бога", але "Величає душа моя", якби сказала: "Все моє життя і всі почуття купаються в Божій любові, виконані хвалою та вищої радістю, так що я вже не владна над собою, але вознесена більше, ніж якщо б підносилася, хвалячи Господа ". Так відбувається з усіма, хто Духом виповнюється божественної солодкості і хто відчуває більше, ніж може сказати. Бо немає заслуги людини в тому, що вона хвалить Бога з радістю. Це скоріше радісне підпорядкування Божественної силі, яку можна пізнати не через слова, а тільки на
власному досвіді, як говорить Давид у Псалмі 34:9: "Скуштуйте й побачте, який добрий Господь". Спочатку смакування, а потім бачення, тому що не можна пізнати цього, не зазнавши на власному досвіді і не відчувши. Ніхто не може прийти до цього, якщо не довіриться Богу всім серцем, перебуваючи в приниженні і потребі. Тому Давид відразу додає: " блаженна людина, що надію на Нього кладе! ", бо вона відчує дію Божественної сили, відчує солодкість і через це все пізнає і зрозуміє.

Молитовний роздум на день Св. Климента Римського, пастиря

«А північної пори Павло й Сила молилися, і Богові співали, а ув'язнені слухали їх. І ось нагло повстало велике трясіння землі, аж основи в'язничні були захиталися! І повідчинялися зараз усі двері, а кайдани з усіх поспадали...Як прокинувся ж сторож в'язничний, і побачив відчинені двері в'язниці, то витяг меча та й хотів себе вбити, мавши думку, що повтікали ув'язнені. А Павло скрикнув голосом гучним, говорячи: Не чини собі жодного зла, бо всі ми ось тут! Зажадавши ж той світла, ускочив, і тремтячий припав до Павла та до Сили. І вивів їх звідти й спитав: Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися? А вони відказали: Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім. І Слово Господнє звіщали йому та й усім, хто був у домі його. І сторож забрав їх того ж часу вночі, їхні рани обмив, і охристився негайно він сам та його всі домашні. І він їх запровадив до дому свого, і поживу поставив, і радів із усім домом своїм, що ввірував у Бога.» (Дiї.16:25-34)

Шановні мої читачі! Сьогодні наша церква згадує Святого пастиря Климента Римського. Його життя було присвячене Богу, тому, що він вірив у Ісуса Христа і бажав ділитися новиною про Господа зі всіма людьми. Це той Климент, який допомагав апостолу Павлу під час шляху до Філипп. Бог у проповіді Євангелія привів Св. Климента на територію Криму в Інкерман, де він успішно проповідував Слово Боже і хрестив кожного дня приблизно 600 людей. 

Але давайте перенесемося до нашого тексту. Павло і Сила будучи у Филипах  проповідували Слово Боже - були гонимі та кинуті до в’язниці. Потрапивши у горе Св. Павло і Сила моляться до Бога та співають пісні Господу -  і пісні ці чув не лише Господь, але і в’язні та охоронці. Павло та Сила славили Господа та уповали на Визволителя – Ісуса Христа. Через деякий час почалося земле трясіння,  що навіть усі в’язничні двері відкрились, а кайдани з усіх спали. Господь відповів на молитви своїх дітей. Ніби не час для проповіді, але це не так. Охоронець який повинен був слідкувати знаючи, що його стратять, вже готовий був вбити себе мечем. Але Бог робить те, що врятує цього охоронця. В’язні, які залишилися на свободі не бігли, вони стояли та нічого не робили, хоч вони могли тікати.Побачивши такий стан охоронця, Павло каже нічого не роби, бо всі на місці. І це є Боже чудо, всі в'язні на місці. А охоронець вивів проповідників Господніх та каже: «Добродії! Що треба робити мені, щоб спастися?». Охоронець повірив Богу, Господь вчинив так щоб охоронець чув ці пісні Павла та Сили про Ісуса. Та не тільки пісні чув охоронець мабуть чув і молитви Павла та Сили. Охоронець почув Слово Боже та побачив чудо Боже. І він задає найважливіше питання, яке може задати людина! Як бути спасенним? Як спастися? Як не потрапити у пекло?  Багато людей та деякі проповідники можуть сказати просто роби добрі діла, виконуючи Закон Божий.

Але такої смертельної відповіді не сказав Павло, він каже слова про спасіння через віру: «Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім.» Як важливо мати віру, щоб мати спасіння. І цю віру ми не можемо мати самі по собі, бо її дає Бог через Слово. Так і охоронець чув Слово і увірував. 

Далі ми бачимо найважливішу дію після віри. Охоронець був охрищений Павлом разом зі своєю сім’єю.  І охрестилися вони не просто так, а негайно, тобто не зневажаючи це велике Таїнство Хрищення. І радів, прославляючи Господа той охоронець що Господь його спас та дав необхідне для спасіння – віру у Ісуса Христа.

Охоронець христиться, але не тільки він але й весь дім його увірував і всі від маленьких дітей до людей похилого віку охристилися. Це видатна подія в нашому християнському житті – Хрищення. Як каже апостол Павло: «Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса!Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!(Гал.3:26-27)» Маючи віру та Хрищення ми маємо Христа нашого, який замість нас постраждав на Голготі. Тепер ми христові. Саме через Хрищення наш старий Адам був потоплений і була народжена нова людина. Наше Хрищення діє й сьогодні в нас. Ми мусимо каятися щодня у своїх гріхах, потопляючи свого старого чоловіка, тим самим воскресаючи нову людину, яка буде чиста та праведна перед Богом. Маючи Хрищення ми маємо вічне життя. Тому Бог врятував двічі охоронця – перший раз було фізичне врятування. Другий раз Бог дав охоронцю вічне життя через віру та Хрищення.  Тож прославимо нашого Господа!

Молитва на день Святого Климента Римського 

Молитовний роздум в день Св. Єронима, перекладача Святого Писання.

«Нехай книга цього Закону не відійде від твоїх уст, але будеш роздумувати про неї вдень та вночі, щоб додержувати чинити все, що написано в ній, бо тоді зробиш щасливими дороги свої, і тоді буде щастити тобі.» (Iс.Нав.1:8)

Сьогодні день Св. Єронима. На протязі свого життя Єроним досліджував Святе Писання. Свого часу він переклав Біблію на латинську мову – щоб всі люди могли читати  Слово Боже. Єроним читав і досліджував Біблію зі своїми друзями і спонукав досліджувати і роздумувати над Святим Писанням елітних жінок – панянок Риму. Св. Єроним на протязі життя досліджував екзегетику та ісагогіку різних книг Святого Писання. Він не міг розлучитися з Біблією  він завжди роздумував над Словом Божим і спонукав своїх друзів читати Його, є листи Єронима до різних людей. Життя Святого Єронима наголошувало на важливості Біблії в житті християнина.

Але ми сьогодні будемо роздумувати не над Св. Єронимом, а над Словом Божим.

Дозвольте вас запитати: Чи читаєте ви Біблію щодня? Чи читають щодня Біблію ваша сім’я та родина? А ваші друзі?

Господь чітко каже щоб Боже Слово не відходило від ваших уст. Читайте Слово Боже, досліджуйте його. В нашому житті дуже важливо читати Біблію, досліджувати її, роздумувати над нею. Коли ми будемо читати Слово Боже , Господь буде перебувати з нами, Святий Дух даватиме нам розуміння цих золотих Божих слів. Маючи підкріплення віри через Слово ми ніколи не відійдемо від Ісуса Христа – ми будемо спасенні. У 2 Тим 3:16 Святий Дух каже через Павла: «Усе Писання Богом надхнене, і корисне до навчання, до докору, до направи, до виховання в праведності...». Отже,читаючи Біблію ми будемо вчитися Божим мудростям, які нам допоможуть у цьому житті, допоможуть отримати спасіння. Нам необхідно виховуватися в праведності. Через Слово нас сам Господь виховує, виправляє нашу гріховну природу. Читаючи Писання ми знаходимося з нашим Господом, Ісус розмовляє з нами через Біблію, Він нас виправляє як маленьких діточок. Якщо ми згрішимо, то саме через Слово Боже – Біблію Ісус Христос нам докорить направить на шлях покаяння. 

Господь нас направляє на істинний шлях в темряві, бо Слово Господнє це немов світильник який допомогає нам бачити те що важко бачити. Ісус веде нас по цій стежці до спасіння через цей яскравий світильник – Біблію. Бо «Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.» (Пс.119:105)

Маючи такий досконалий світильник є поганим не поділитися з ним зі своїми рідними та друзями. Уявіть як буде погано коли жодний з ваших рідних чи друзів не спасеться. Господь хоче щоб всі навернулися на істиний шлях, де світильником є Його Слово. Ісус дав чітке повеління свідчити та проповідувати, досліджувати Його Слово. Варто згадати останню Ісусову науку де Ісус каже: « І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши.» (Лук.24:46,47)

Господь каже про сенс його страждань і воскресіння, щоби ми разом з вами почали свідчити та разом досліджувати Його Слово почавши від своїх близьких та друзів.

Господь хоче щоби усі спаслися, Ісус постраждав щоби всі були виправдані. Господь любить нас і хоче щоби ми читали Його Слово, щоби ми свідчили та досліджували Біблію разом зі своїми рідними та друзями. Люблячий Господь який помер за все людство хоче щоби наші друзі та рідні теж мали такого доброго світильника не відходили від Його книги, яка дає нам змогу не схибнути у дорозі, а йти дорогою, яка зветься – Ісус Христос.

 Молитва на День Св. Єронима, перекладачаСвятого Письма і на День перекладача

Устань, іди до Ніневії

"І було слово Господнє до Йони, Аміттаєвого сина, таке: Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє. І встав Йона, щоб утекти до Таршішу з-перед Господнього лиця. І зійшов він до Яфи, і знайшов корабля, що йшов до Таршішу, і дав заплату його, і ввійшов у нього, щоб відплисти з ними до Таршішу з-перед Господнього лиця. А Господь кинув сильного вітра на море, і знялася на морі велика буря, і вже думали, що корабель буде розбитий. І налякалися моряки, і кликали кожен до своїх богів, і викидали ті речі, що були на кораблі, до моря, щоб полегшити себе. А Йона зійшов до споду корабля, і ліг, і заснув. І сказали вони один до одного: Ідіть, і киньмо жеребки, та й пізнаємо, через кого нам оце лихо. І кинули вони жеребки, і впав жеребок на Йону. І сказали до нього: Об'яви ж нам, через що нам це лихо? Яке твоє зайняття, і звідки ти йдеш? Який твій край, і з якого ти народу? І сказав він до них: Я єврей, і боюся я Господа, Небесного Бога, що вчинив море та суходіл. І підняли вони Йону, і кинули його до моря, і спинилося море від своєї лютости." (Йон. 1:1-5, 7-10,15)

На морському березі у величезних підводних каменів стояв маяк. Його яскраве світло не раз рятувало моряків від загибелі. Сторож маяка суворо виконував свої обов'язки. Одного разу в штормову ніч сильний вітер загасив вогонь. Сторож помітив це, але полінувався запалити ліхтар знову. Він заспокоїв себе тим, що близько ранок і скоро почне світати.

    Якраз в цей час у прибережних скель потрапило в шторм маленьке судно.Не бачачи світло знайомого маяка, судно розбилося об скелі, а команда загинула. Так недбалість однієї людини стала причиною втрати кількох життів.

Всебачучий Бог бачить гріхи Ніневії, про ці гріхи говорить нам пророк Наум: Горе місту цьому кровожерному, воно все неправда, воно повне насилля, грабіж не виходить із нього! (Нау 3:1) І посилає свого слугу: проповідника та вчителя що зветься пророк Йона до цього міста - щоб вони розкаялися. Але Йона, як справжній сторож маяка полінувався їхати в Ніневію, а вирішив біжати від Бога. Господь все бачить і посилає шторм на морі, такий, що моряки дуже сильно злякалися. Йона розумів, що це стається через нього, бо він мав сумнів у тому що йому це завдання вдасться. Йона біжить від Бога та Його завдань, Йона біжить від поклику який дав йому Бог. Злякані моряки думають, що це через когось з них відбуваються та кидають жеребки, які вказують справжнього винуватця – Йону. Злякані, чекаючі загибелі моряки запитують у Йони хто він.  Йона розуміє, що він накоїв, він відмовився від поклику який дав йому Бог і через це він та всі на кораблі будуть потоплені. Йона каже правду, Йона сповідує Бога Творця, Йона визнає, що  боїться Творця. Моряки злякалися, ще більше, вони повинні були добро відноситись до єврея  – мабуть думали вони. Але Бог вимагав одного – Йону який все-одно виконає волю Божу. Йона радить морякам щоб кинути його, в страхові перед смертю та перед євреєм через якого на них впало таке нещастя, вони кидають пророка за борт корабля – і море стихає.  Далі пророка чекає покаяння в середині кита та покаянння Ніневії перед Богом. Сьогодні Господь каже нам: «І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! (Мк 16:15)».  Господь хоче щоб ми проповідували Слово Його. Ісус Христос хоче щоб весь світ покаявся як покаялась Ніневія. Ісус хоче щоби ми не кидали поклику і не упералися Його волі, а йшли та робили те на, що Він нас призначив. Господь обіцяє бути з нами, підтримувати нас та захищати нас. Ми, християни, покликані бути немеркнучими маяками, яким Господь довірив світити і допомагати оточуючим, і ні на секунду не забувати про свої обов'язки.  «Ви світло для світу...» (Мт 5:14) говорить Господь. Ми повинні світити про Христа, не кидати наші обов’язки а триматися їх – бо Він нам дав і доручив їх.

У 2 Петр.1:10-11: «Тому, браття, тим більше дбайте чинити міцним своє покликання та вибрання, бо, роблячи так, ви ніколи не спіткнетесь. Бо щедро відкриється вам вхід до вічного Царства Господа нашого й Спасителя Ісуса Христа.»

Петро каже що нам варто триматися нашого покликання бо тоді ми не впадемо в невір’я. Господь завжду буде з нами поруч. Він буде тоді коли ми будемо свідчитии про Нього, тоі коли будуть читати  Святе Писання, Христос буде з нами в Таїнствах. Милосердно оберігаючи нас і тримаючи в своїх міцних руках.