Мартін Лютер - "Про світську владу"

По-друге. Всупереч згаданому вище вагомо звучить те, що заявив Христос (Мф. 5:38-42 ): «Ви чули, що сказано: Око за око, і зуб за зуба. А Я вам кажу не противитись злому. І коли вдарить тебе хто у праву щоку твою, підстав йому й другу. А хто хоче тебе позивати й забрати сорочку твою, віддай і плаща йому. А хто силувати тебе буде відбути подорожнє на милю одну, іди з ним навіть дві. Хто просить у тебе то дай, а хто хоче позичити в тебе не відвертайсь від нього». А також Павло (Рим.12:19-21): «Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь». Про це ж йдеться в Мт. 5: «Любіть ворогів ваших, хто ненавидить вас». І в 1 Пет. 3:9: «Не платіть злом за зло, або лайкою за лайку, навпаки, благословляйте, знавши, що на це вас покликано, щоб ви вспадкували благословення». Ці та схожі на них вислови звучать так, ніби то у християн за Новим Заповітом не повинно бути ніякого світського меча.

До того ж софісти також просторікують про те, що Христос скасував закон Мойсея, і зробив з подібних заповідей поради для обраних, і розділив християнське вчення і стан на дві частини: одну вони назвали досконалу, їй присвятили такі поради; іншу - недосконалою, їй присвятили заповіді. І зробили вони це нахабно, свавільно, без жодних свідчень Писання, не помітивши того, що Христос в тому ж самому місці чітко викладає Своє вчення і не хоче вилучити з нього навіть букви, і проклинає, і кидає в пекло тих, хто не любить своїх ворогів. Ось чому ми повинні говорити про це по -іншому: слова Христа призначені всім - досконалим і недосконалим. Адже досконалість або недосконалість не укладаються в справах, не створюють також ніякого особливого мирського стану серед християн, а виявляються в серці, у вірі і любові. Хто більше вірить і любить, той і досконалий, незважаючи на те, яке місце він займає в світі: чоловік він чи жінка, князь чи селянин, монах чи мирянин. Адже любов і віра не створюють ніяких зовнішніх сект і відмінностей.