Дияконський візит до Єлизавети Мартинової

На свято Святого Миколая наша громада вирішила допомогти нашій старенькій парафіянці, яка залишилась одна і не має родичів. Багато братві і сестер принесли до церкви продукти, а хто і гроші. За дорученням пастора В. Горпинчука я і голова громади Олександр Хилюк у понеділок поїхали провідати нашу сестру, яка нещодавно святкувала своє день народження - 85 років. Вона дуже зраділа що ми прийшли до неї, запитувала як справи в церкві. Після розмов, настав час Біблійного уроку. Сестра Єлизавета дуже любить досліджувати Святе Писання, вона багато псалмів знає на пам'ять і для мене це великий приклад. Я вже готовий був починати, але не знав з чого і вона попросила зачитати Псалом 90 (91), цей псалом оспівує Нашого Господа - Охоронця, який нас береже від усякого лиха, та ненависті диявола. Ми почали говорити на скільки Господь про нас дбає та охороняє нас. Я розповів одну з своїх історій.
Вона теж розповіла історії зі свого життя, коли очевидно втручався Господь щоб зберегти.
Історія №1 
Це було за рік до початку Другої Світової Війни. Одного дня, коли ще матір сестри Єлизавети була жива, до них у кімнату зайшла людина, але сестра Єлизавета не бачила її. Проте цю людину бачила її матір і вона запросила гостя до столу, сказавши що от скоро буде готова картопля, але гість відмовився та сказав такі слова: "Скоро буде війна, але ніхто з твоїх дітей не загине, усі переживуть війну!". Потім гість вийшов. Єлизавета запитала, з ким це матір розмовляла бо стояла поруч з нею і не бачила нікого, і матір їй розповіла. Все що сказав ангел Господній виповнилося. І всі брати і сестри Єлизавети Мартинової осталися живими, переживши війну.
Історія №2 
Сестра Єлизавета жила окремо від своє матері, але завжди приходила до неї допомагати їй, і от одного дня матір сказала їй щоб не приходила до неї наступного дня. Єлизавета так і зробила, в наступний день зайнялася домашніми справами. Але через деякий час вона почула внутрішній голос, що треба йти до матері. І вона пішла, а коли прийшла то знайшла свою мати у дуже страшному смутку. Єлизавета підкріпила її, і допомогла, мати так і сказала: "Мабуть тебе послав Господь".
Диявол діє, відокремлюючи жертву від Слова Божого та одно вірних та нападає на них через смуток, але Господь посилає завжди допомогу. І завжди скажемо "Господь Охорона наша та твердиня наша, Боже наш ми надіємось на Тебе" + Амінь!

Чи ви можете конторлювати свою плоть від блуду

Лист Мартіна Лютера Георгу Шпенляйну

Благочестивому і вірному братові Георгу Шпенляйну, ченцеві ордену св. Августина в Меммінген, прийнятому в Господі братові.
Слава Ісусу Христу, амінь.
Благодать і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа. Улюблений брате мій, я хотів би дізнатися, ... як же йдуть справи з твоєю душею, а саме, навчилася вона, нарешті, зневажати власну правду і дихати вільно і повно в правді Христової, і покладатися тільки на неї. Бо запалав нині спокуса зарозумілості у багатьох людей, особливо ж у тих, які своїми власними силами бажають бути праведними і добрими. Вони не знають правди благодать, що була нам так рясно і даром у Христі. Тому вони й відчувають у собі невпинне і непереборне прагнення чинити добро до тих пір і так довго, доки не відчують упевненість у тому, що вже можуть встояти перед Богом, як би прикрашені своїми чеснотами і заслугами, що, проте ж, зовсім неможливо. Та й ти сам, коли ще жив у нас, був прихильником такої думки, а точніше безумства. Але не тільки ти, але і я сам був такий, і до цих пір борюся з цим божевіллям, і не перестаю битися.
Тому, брат мій, вчися пізнавати Христа, а саме Христа як розп'ятого за всі наші гріхи. Вчися оспівувати і славити Його, саме Такого; розчарувавшись в собі самому, вчися говорити Йому: «Господи Ісусе, Ти правда моя, а я гріх Твій. Ти прийняв на Себе моє, а мене обдарував Твоїм. Ти став, ким Ти не був, зробивши мене тим, ким я не був ». Але будь при цьому уважний і гранично обережний, щоб не трапилася з тобою біда і ти не почав би одного разу прагнути до такої чистоті і святості, в якій ти забув би, що грішник або взагалі, раптом, більше не хотів би ним бути. Христос же мешкає ТІЛЬКИ серед грішних. Саме для того Він і зійшов з небес, де оселився між праведних, щоб бути і жити відтепер з грішними. Міркуй невпинно про цю Його любові і тоді ти пізнаєш і пізнаєш Його найсолодше розраду. Бо якщо б ми могли заспокоїти нашу совість перед Богом нашими власними зусиллями, турботами і бідами, то для чого ж тоді належало Йому померти? Тому знай, що тільки лише в Ньому ти зможеш знайди світ, зневірившись в собі самому і у всіх своїх справах. При цьому ти навчишся у Нього, що подібно, як Він прийняв всього тебе з усіма твоїми гріхами і зробив їх Своїми власними, точно так само Він наділив тебе Своєю правдою і зробив її своєю. Коли ж ти твердо повіримо в це, - бо анафема того, хто не вірує в це, - то й сам ти ходи також з непокірними і помиляються братами.
Носи їх тягарі в довготерпінні і зроби їх гріхи твоїми. І якщо є в тобі що-небудь доброго, то поділися цим з ними. Бо так пише Апостол: «Приймайте один одного, як і Христос прийняв вас у славу Божу» (Рим 15, 7). А також: «У вас повинні бути ті самі думки, що й у Христі Ісусі: Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але принизив Себе Самого ...» (Фил 2, 5-7). Отже, якщо ти вважаєш себе краще, то не залишай це тільки собі, збезчестив себе (Фил 2.7), забудь, як ти, і стань одним з них, щоб носити на собі їх тягарі. Злощасна і згубна правда тієї людини, яка не бажає носити на собі тягар тих людей, яких він вважає гірше себе, але біжить і ховається від них, шукаючи усамітнення. Адже мало йому залишатися з ними і служити їм своїм терпінням, молитвою і добрим прикладом. А інакше це означало б «приховати срібло пана свого» (Мт. 25, 18) і не давати товаришам своїм, що повинен. Якщо ж ти бажаєш бути лілією і трояндою Христовою, то знай, що жити тобі в тернину (пісні 2, 2). Дивись тільки й спостерігай за тим, щоб своїм нетерпінням, необачним і порожнім думкою і таємним зарозумілістю самому не стати тобі терен для інших. Христове Царство оточене ворогами, як сказано в Псалмах (Пс.109, 2). Навіщо ж мрієш ти про оточення друзів? Якщо ти відчуваєш в чому-небудь недолік, то паді до ніг Господа Ісуса і молі Його про це. Він навчить тебе всього.Дивись тільки, що Він створив для тебе і для інших, і вчися того, як тобі треба поводитися з іншими. Якщо б Йому належало жити тільки з благими і добрими і померти тільки за друзів, то за кого ж Йому тоді вмирати, і для кого Йому тоді жити? Роби це, брат мій, і проси про мене. Господь з тобою. З Віттенберга, у вівторок по Воскресінню Доброго Пастиря, 1516. Твій брат Мартін Лютер, брат-августинець Реформатор Церкви бажає сказати, що не в тому наша святість перед Богом, щоб не грішити і не робити негідно, а тільки лише у Христі, Сині Божому, в Його страждання за наші гріхи і беззаконня (1 Кор 1, 30). Бажання ж не бути грішним і зовсім не грішити небезпечно тим, що являє собою таємну надію та сподівання на власні сили перед Господом і приховане скасування Христа як Спасителя. Вірно ж тільки одне, що всю ту святість і непорочність перед Богом і Отцем, яку ми прагнемо знайти своїми власними справами, ми маємо ТІЛЬКИ лише по благодаті Божої в прощення всіх наших гріхів заради Ісуса Христа. Справами ж ми служимо благ ближнього, славлячи ними Бога й Отця, не за врятував нас (Мт 5, 16). У справі нашого спасіння Христос не приклад, а єдиний Спаситель, в ділі ж нашого служіння ближньому Він - є найперший приклад, а ми Його образ і приклад іншим для Христа.
P.S.: Лист взятий в з відси

УЛБС Св. Софії: Останні дні

 Останні дні
 А. Друга неділя
В наступну неділю, ми з хлопцями вирішили відвідати Воробіївську громаду УЛЦ, а потім прийти на англомовне богослужіння до Тернопільської громади  де богослужіння проводив ректор семінарії Джон Вогт.
Отож приїхавши до Воробіївки ми побачили старий будиночок і поруч розвалену будівлю. Ми зайшли до церкви і одразу нас зустріла така ж сама температура що й на вулиці. Як вияснилося в селі не має світла та електроенергії, то ж на електрообігрівачі  можна було й не розраховувати. Громада в Воробіївці  не велика, але очі зраділи коли більша частина парафіян це молодь. Дуже не хотілося замерзнути й захворіти, тим паче перебуваючи в семінарії де ще на нас чекала неділя навчання. Тож перед початком богослужіння я помолився до Господа щоб він не дав мені та присутнім через холод захворіти.
Богослужіння почалося, електроенергії нема, тому замість музики під час гімнів ми почули співи людей та губну гармошку керівника хору. Дуже цікава була проповідь пастора Олега Юхименка, досліджуйте Святе Писання, присвятіть хоча б півгодини дослідженню Слова Божого щодня.
Після проповіді, на початку молитви Отче наш з'явилося світло, і електрообігрівачі запрацювали. Мені вдалося зробити декілька світлин з Воробіївською громадою.
 Пастор О. Юхименко проповідує громаді
 Пастор О. Юхименко та престол громади.
Семінаристи та молодь громади УЛЦ с. Воробіївка
Після того ми поїхали до Тернопіля на англомовне богослужіння. Звичайно ми надіялися на те що хоч хтось нам перекладе проповідь професора. Але на жаль нам лише допомогли з цифрами гімнів які треба було співати. Під час такого богослужіння ми відчули себе середньовічними християнами які не знали латинь. Це був добрий приклад того що люди повинні розуміти мову проповіді, і про це нам нагадував професор Д. Вогт, коли ми проходили з ним курс "Поклоніння".
Професор Д.Вогт після завершення богослужіння
Б. Тернопіль - греко-католицьке містоНа вихідні ми з братом Анатолієм прогулялися по місту, відвідавши багато храмів та побували в величезному парку з берізками. От світлини:






B. НавчанняНа останок в п'ятницю ми розбирали тему "Останні дні", яка була дуже цікава. Але багато ми не розібрали бо це лише початок нашого навчання в семінарії.
P.S.: Мені сподобалось навчатися в УЛБ семінарії Св. Софії, з нетерпінням  чекаю 24 січня. Всім викладачам дякую за те що навчали нас, та давали багато цікавої інформації. Хай Господь вас благословить! 

УЛБС Св. Софії: Наступні дні

Наступні дні
 А. Вечірня молитва
 З другого дня навчання в семінарії, я запропонував хлопцям зробити щоденні вечірні молитви, де ми будемо читати проповіді з журналу "Добра Звістка", потім ми отримали дозвіл від ректора. Кожен день ми чергувалися в проведенні вечірньої молитви. Я читав проповіді на українській мові, брат Анатолій на російській мові, а брат Олексій на білоруській мові. Сам чин вечірньої молитви був також перекладений на російську мову для нашого білоруса (ми з Анатолієм й переклали з української мови). Самою інтернаціональною вечірньою молитвою в нас була в дні проповіді брата Олексія - проповідь та читання з Аугсбурзького віросповідання були на білоруській мові, гімни співалися українською мовою, а читання псалмів та текстів з Біблії та молитви були російською мовою. В дні української служби, все було на українській мові, в дні Анатолія все було на російській. Все це було зрозуміло, навіть читання на білоруській мові).

Після молитви в день від'їзду Анатолій та Сергій (Я).

Брат Олексій ревно читає проповідь на білоруській мові.

Б. Іврит та навчання
З третього дня мого перебування в семінарії окрім "грецької нового заповіту" ми почали вивчати "іврит старого заповіту". Першу неділю ми завершили вивчаючи 1 урок з івриту. Всі чотири уроки з івриту ми вивчали як правильно вимовляти букви та голосні звуки. У понеділок 2 - го тижня вже був не поганий результат. Був такий випадок на грецькій мові , коли брат Олексій читаючи грецький текст прочитав одне слово на івриті))).
Коли ми вивчали курс "Основи Християнської доктрини " та "Життя в громадах", ми користувалися Бібліями, так от лише в мене була українська Біблія якою я і користувався, хлопці користувалися російськими Бібліями.

УЛБС Св. Софії: Перші дні

Перші дні
Згадую минулу неділю, як я приїхав до УЛБССС (Українська лютеранська богословська семінарія Святої Софії)в Тернопіль о 5:00 ранку. Мене зустрічав водій семінарії який і доставив мене до неї.
Коли ми приїхали я познайомився з білоруським студентом, який майже один проповідник в своїх двох громадах в Мінську та Жодіно, після смерті пастора Миколи Бадрусьова. Після маленького сніданку нас відвезли до Тернопільської громади "Св. ап. Івана та Якова". Там ми зустріли єпископа В'ячеслава Горпинчука, який у єпископському візиті до громад УЛЦ читав проповідь. Ми причастилися у громаді. А після богослужіння ми спілкувалися з вірними УЛЦ, серед них знайшовся і читач мого блогу (передаю щире вітання!). Потім нас підвіз до семінарії єпископ, який і нагодував нас. Наступний день був менш напружений ніж після нього. Нас чекав урок з "грецької мови нового заповіту", "основи християнської доктрини" та курс "життя в громаді" . Десь о 14:00 до нас приїхав ще один студент , він із Сімферополя, він добре знає і грецьку і іврит. Наступний день був ще більш завантажений, бо починався з івриту о 8:00, а закінчувався "життя в громаді" о 16:30. Часу для відпочинку дуже мало було, а ще потрібно вивчати мови і виконувати домашнє завдання. В семінарії не має інтернету тому знайшов час для інтернет клубу в неділю.

Повчальний сон

Колись давно років 3-5 назад мені наснився сон. Стою я в місті і бачу на мене на рушить величезний смерч, який поглинає в себе все що є навколо, розуміючі що скоро й він мене поглине я починаю втікати. Але смерч становиться ближче й ближче. І от він мене майже наздогнав, розуміючі що в мене нічого не вийде, я схопився за металеву трубу. Смерч ще ближче почав до мене підходити, так що мої ноги піднялися у повітрі. Не маючи надії на себе, я почав благати на допомогу, але не людей.
Я викрикнув: - "Будда врятуй мене!"
Смерч ще ближче до мене наблизився!
Я викрикнув: - "Крішна врятуй мене"!
Смерч добавив швидкості!
У розпачі я крикнув: - "Аллах врятуй мене!"
І смерч дуже швидко при близився до мене і почав мене втягувати до себе. І на решті я згадав про Ісуса Христа. І промовив благаючи: - "Ісус Христос врятуй мене грішного!" І смерч зник, все було тихе і спокійне. Потім я прокинувся. Для мене залишилася загадка, я знав про Ісуса Христа і завжди коли в мене були проблеми чи не проблеми я молився до Нього. Але чому в цьому сні я не попросив Христа першим???
Цей сон є повчальним для мене і всіх людей, не покладайтеся на себе, не покладайтеся на будду, крішну та магометанського божка. Бо є лише один Живий Бог і це Ісус Христос. Він помер за нас щоб ми мали вічне життя, Він після кожного нашого розкаяння за наші провини витирає Своєю Кров'ю всі наші провини перед Небесним Отцем. Ісус Христос є нашим спасінням. Він є Ворота у рай, Він є Сонцем Правди. І ніколи не забувайте помолитися до нього щоб не було!