Чи треба Христити дітей та немовлят? (3)

Нам необхідно Христити немовлят, бо Християнська Церква завжди трималася цього та захищала цю доктрину від єретиків Словом Божим від апостольських часів до сьогодення.

Нам необхідно Христити немовлят та дітей, тому що таке вчення основується на Слові Божому. Господь хотів щоби до нього приходили діти, Він казав що таких Царство Боже, і що ніхто не матиме спасіння, якщо не буде народжений згори. Це є воля Божа, а особливо Отця Небесного. Це є необхідним бо діти від початку зачаті і через батьківські гени їм передається перворідний гріх. Ісус хотів щоби дітей приводили до Нього, та хотів їх благословляти.

З цих доводів становиться чітким та очевидним що вчення про Хрищення немовлят є не просто правильним, але воно дає велику втіху батькам та дітям, те що й обіцяв Ісус Христос.

Чи треба Христити дітей та немовлят? (2)

Розділ I: Біблійне обґрунтування Хрищення дітей та немовлят

Звичайно прямим наказом Христити дітей в Святому Писанні не має. Але самі накази Ісуса Христа достатньо широкі щоби включити туди і дітей. Тож розберемо деякі накази Ісуса Христа.

«А Ісус підійшов і промовив до них та й сказав: Дана Мені всяка влада на небі й на землі. Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа, навчаючи їх зберігати все те, що Я вам заповів. І ото, Я перебуватиму з вами повсякденно аж до кінця віку! Амінь» (Матв.28:18-20).

Перенесемося в події які були перед тим, як Ісус дав свій наказ. Ісус Христос воскрес із мертвих, Господь декілька разів з’являється своїм учням. Вони дуже радіють воскреслому Господу, розуміючи що перед ними справжній Бог. І цей Воскреслий Бог каже їм дуже важливі слова. Спочатку Ісус каже про свою владу тим самим підкреслюючи, що перед ними стоїть істинний Бог, і Йому – Ісусу належить вся влада у всьому світі. Ісус каже тут не як людина, а як справжній Бог. Ісус дає це зрозуміти бо коли так хтось каже, наприклад якись суддя може сказати: «Я суддя і маю право судити отже слухайте вирок». Ісус Христос каже як Бог – бо Він і є Бог і він каже користуючись своєю Божою владою дає наказ. Цей наказ дуже важливий, отже хто не виконає цей наказ буде засуджений Богом. Господь наказує своїм учням – навчити всі народи. Не один народ, а всі народи – і це означає повноту всіх народів: від найменшого до найстаршого.От же той хто буде вчити, він повинен буде навчати всіх хто бажає, звичайно новонароджені не можуть навчатись – відповідати на питання, але вони можуть слухати цю науку і зростати в цій науці. Один з таких прикладів це зростання в християнській науці з дитинства - Тимофія:

«А ти в тім пробувай, чого тебе навчено, і що тобі звірено, відаючи тих, від кого навчився був ти. І ти знаєш з дитинства Писання святе, що може зробити тебе мудрим на спасіння вірою в Христа Ісуса.» (2Тим.3:14,15). Тимофія навчали з дитинства Писанню, через навчання Словом вын отримав мудрысть, і це принесло спасінню вірою в Христа. Павло звертається до Тимофія щоби він був в тому, чого був навчений з дитинства.

І це дуже важливо щоб людина, яка була охрищена була навчена. Це два важливих елемента Хрищення, для дорослих навчання повинно спочатку бути, для дітей після Хрищення.

Далі ми читаємо другу частину речення про наказ Ісуса: після навчання йде Хрищення в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Це те що каже Ісус Христос – Христити ВСІ НАРОДИ, як і вчили ми всі народи так і Христимо ВСІ НАРОДИ – тобто від малого до великого. Один з найважливіших елементів Хрищення – це Слово Боже на яке покладаються з вірою у воді та з водою, і ці слова дужі важливі, як що хоч якась частина буде змінена тоді справжнє Хрищення не відбулося: ці слова повинні вміщати: «В ім’я Отця, Сина і Святого Духа». Ми не можемо до цих слів додавати щось нове, і не можемо відбирати ні ОТЦЯ ні СИНА ні ДУХА СВЯТОГО, і повинно бути обов’язково «В ім’я». Це речення потрібно проказувати христячи.

Далі Ісус Христос каже, що треба зберігати все те що Він – наш Господь навчав апостолів – це було передано нам в Святому Писанні. Після того Ісус Христос каже про те, що Він буде перебувати завжди з нами, і справді Він перебуває завжди з нами. Ісус це каже не даремно після слів запровадження Хрищення, тим самим наголошуючи, що Він буде перебувати під час Хрищення і це дуже потужна обіцянка. Ісус є Слово, отже під час Хрищення, Господь буде перебувати у Слові, освячуючи хрещеника. І це все є Божа воля, Божий наказ.

Наступний вірш який ми розберемо знаходиться в Євангелії від Марка: «І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте! Хто увірує й охриститься, буде спасений, а хто не ввірує засуджений буде.» (Мар.16:15-16).

Цих два уривка пов’язані між собою хоч написані в різних Євангеліях. В Євангелії від Матвія ми розбирали так звану місіонерську заповідь, в якій є ідея навернення людей в учнів Христових. Через місіонерську заповідь в цьому уривку приходить ідея спасіння. Ця заповідь відповідає на питання: «Хто спасеться?». Марко каже про «проповідь Євангелія» що означає не лише навчання, алей Хрищення. Хоч Марко і не каже кого треба охристити , але деяки вказівки можуть бути. Ісус каже своїм учням проповідувати Євангеліє, це є наказ Божий. Далі Він пояснює, що результатом віри є Хрищення, без віри людина не може бути Охрищенна . Отже без віри людина буде засуджена на вічні муки . Ми бачимо як треба охрищувати та вчити: у всьому світі всіх створених, тобто всі людей. Ісус любить всіх, Він помер за всіх, і хоче щоби всі були охрищенні і всі вірували у Нього як в свого Спасителя.

Також є інші Біблійні твердження які підтримують практику Хрищення немовлят. Господь хоче, щоби всі люди спаслися, а особливо діти, тому Ісус просив приводити до Нього дітей і говорив про них як про членів Його царства. Один з таких уривків ми розберемо.

«Тоді поприносили діток до Нього, щоб Він доторкнувся до них, учні ж їм докоряли. А коли спостеріг це Ісус, то обурився, та й промовив до них: Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже! Поправді кажу вам: Хто Божого Царства не прийме, немов те дитя, той у нього не ввійде. Він їх пригорнув, і поблагословив, на них руки поклавши» (Мар.10:13-16).

Батьки поприносили дітей до Ісуса Христа, але учні не хотіли пускати дітей та докоряли їм що поприносили. Ніхто не чекав, що відбудеться. Але Господь побачивши це розізлився – бо це порушення Божої волі, та сказав: «Пустіть діток до Мене приходити, і не бороніть їм, бо таких Царство Боже!» - Ісус хоче щоби до нього приходили діти, Він хоче щоби діти були Охрищенні, бо без Хрищення ми не є всиновленими дітьми Божими. Ісус чітко каже що, дітям належить Царство Боже, ми не можемо народитися згори без Хрищення, тож це є доказ того що Хрищення необхідне приймати й дітям.

Чи треба Христити дітей та немовлят?

Сьогодні в світі є багато проповідників та церков, які стверджують, що дітей не можна Христити. Хоча Хрищення дітей практикується в християнській церкві з давніх часів: ще коли Ісус Христос повелів своїм апостолам Христити всі народи. Але багато різних деномінацій кажуть буцімто не треба христити дітей, бо вони не можуть вірити у малому віці і не здібні самостійно виявити свою волю христитися. Сьогодні такі деномінації зростають з кожним роком і все частіше нападають на доктрину хрищення дітей. Це призводить до того, що нам треба захищати цю доктрину, адже ми віримо і маємо справжні докази того, що Ісус Христос наш Господь хоче, щоби діти христилися. Оскільки в Україні багато людей свого часу було охрищено в дитинстві, при зустрічі з християнами, які перехрищують, можуть задати собі таке питання: «Чи справжнє моє Хрищення, яке було зроблене в дитинстві?»

Деякі люди, які тільки почали ходити до Лютеранської Церкви, народивши дітей чи плануючи в майбутньому народити дітей, можуть при зустрічі з представниками перехрищенства запитати себе: «Чи охристити свою дитину після народження?»

Деякі борці дитячої свободи вважають що Хрищення для дитини – це забирання у дитини свободи вибору. Багато з таких людей або майже ніколи не були в церкві, або є представниками тих конфесій та християнських рухів, які просто філософствують про особисте рішення Охриститися.

Питання Хрищення є для членів Лютеранської Церкви питанням віросповідання. Ми не можемо залишити людей без відповіді на ці питання, бо насправді ці питання стосуються і спасіння людських душ. Нехтування Хрищенням призводить до покарання Богом таких людей.

Вчення про Святе Хрищення є одним з тих Біблійних вчень, що на ряду з вченням про виправдання займають ключове положення в нашому житті – житті дітей Божих, учнів Христових, яким треба виконувати волю Отця Небесного та бути ревними наслідниками вчення нашого Викупителя Ісуса Христа.

Як каже Кіпріан Карфагенський: «Від Хрищення та благодаті Божої, до всіх людей Милосердного, Благого Бога, ніхто не повинен у нас забирати. Цього необхідно триматися та дотримуватися як по відношенню до всіх, так і особливо, вважаємо, по відношенню до новонароджених немовлята, які заслуговують переважно нашу участь та милосердя Боже».

Християни всіх поколінь бережно зберігали цей Божий Заповіт – Ісуса Христа: «Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа (Матв.28:19)». Дійсно необхідно до кінця триматися цього повеління Нашого Милосердного Бога, який дає таке велике Таїнство, яке ми не маємо право недооцінювати і не триматися, бо це Боже повеління. Наскільки милосердний Бог, що Він дає нам такий Великий і Необхідний засіб покріплення у вірі, прощення гріхів.

В цій роботі ми спробуємо доказати на основі Писання необхідність Христити дітей та немовлят. Відповім на запитання, що дає Хрищення хрещеним, та що таке Хрищення.

Рейган Рональд: про прихильників абортів

Ларрі Пітерс про майбутнє віросповідного лютеранства

Пастор Пітерс пише про американський Синоді Міссурі, але те ж саме, ІМХО, можна сказати і про будь яку віросповідну лютеранську церкву:
Майбутнє Синоду Міссурі, якщо воно в нього є, не в культі чистоти, де ортодоксальність кожного віруючого піддається постійним перевіркам. Ми не потребуємо гестапо, що перевіряє догматичну лояльність. Майбутнє Синоду Міссурі, якщо воно в нього є, не в відтворенні ідеальної картинки, що збереглася в нашій пам'яті з давніх часів. Ми не можемо собі дозволити жити так, як ніби на дворі все ще вчорашній день. Майбутнє Синоду Міссурі, якщо воно в нього є, не можна забезпечити переписуванням конституції та статуту (хоча вони явно потребують в поправках). Майбутнє Синоду Міссурі не чекає нас в якомусь поза віросповідним журналом з рецептами церковного будівництва. Ми вже сповна зазнали заборонений плід цих переконань і принципів, несумісних з нашими віросповіданнями.Майбутнє Синоду Міссурі - а я вірю, що в нього є майбутнє, - пов'язане з пасторами і громадами, які хочуть бути лютеранами і не соромляться цього; які переконані, що відповіді, дані в наших віросповідних книгах, як і раніше актуальні для вирішення питань, які ставить перед нами сьогодення і нинішня культура; які здатні зрозуміло і переконливо говорити з тими, хто ще не приєднався до нас; які намагаються бути не всім для всіх, але просто лютеранами посеред пануючого хаосу, і які недільного ранку залишаються тими ж людьми, якими вони були протягом тижня.
- Пастор Ларрі Пітерс 
Матеріал взятий тут 

Про поклоніння

Отець В. Горпинчук читає Євангеліє на святковій літургії. Автор: А. Горпинчук

 Поклоніння - це або зустріч з реальністю Бога, або якась спроба людини підняти самого себе до небес за волосся. В останньому випадку воно стає приводом для моралі, театральною виставою або чимось на зразок пропагандистського мітингу. Навпаки, в стародавній Церкві читання Євангелія було оточене урочистою величчю, тому що в ньому Христос звертається до своїх вірних послідовників. Будучи вознесений  Господом Церкви, Він і до цього дня здійснює Своє пророче служіння через Своїх проповідників і вчителів. Ми як і раніше свідчимо про Його присутність за допомогою вигуків до і після читання Євангелія. Ми співаємо: "Слава Тобі, Христос!" (Візантійський обряд: "Слава Тобі, Господи, Слава Тобі")

— Earnest Koenker. Worship in Word and Sacrament, p. 47 

Взято тут

Зіслання Святого Духа на апостолів

Сьогодні християни візантійського обряду святкують п'ятидесятницю, тобто день зіслання Святого Духа на апостолів. Ісус наш Господь своїм учням обіцяв послати Утішителя - це є Дух Святий, і Він нагадав учням науку Вчителя - Ісуса Христа. Саме зіслання є початком будування Церкви Божої. От що каже про це книга євангелиста Луки - Діїї:

"Коли настав день П'ятдесятниці, всі були однодушно разом. Раптом почався з неба шум, наче подув буйний вітер і наповнив усю оселю, де вони сиділи. З'явилися їм поділені язики, наче вогняні, і сіли на кожного з них. Усі наповнилися Святим Духом і почали говорити іншими мовами, - так, як Дух велів їм говорити. А в Єрусалимі жили юдеї та побожні люди від кожного народу, що є під небом. Щойно стався цей шум, зійшлося сила люду, і захвилювалися, коли почули, що кожний говорить до них їхньою власною мовою. 
Дивувалися і чудувалися, кажучи [один до одного]: Хіба всі ці, що говорять, не галилеяни? Як же це, що ми чуємо кожний своєю рідною мовою, в якій ми народилися? 
Партяни й мідяни, еламіти й ті, що з Месопотамії, з Юдеї та Кападокії, з Понту й Азії, 
Фригії і Памфилії, Єгипту й околиць Лівії, що біля Киренеї, і захожі римляни, юдеї і проселіти, крітяни й араби, - чуємо, як вони говорять нашими мовами про Божу велич"(Деян.2:1-11)