Пастор Пітерс пише про американський Синоді Міссурі, але те ж саме, ІМХО, можна сказати і про будь яку віросповідну лютеранську церкву:
Майбутнє Синоду Міссурі, якщо воно в нього є, не в культі чистоти, де ортодоксальність кожного віруючого піддається постійним перевіркам. Ми не потребуємо гестапо, що перевіряє догматичну лояльність. Майбутнє Синоду Міссурі, якщо воно в нього є, не в відтворенні ідеальної картинки, що збереглася в нашій пам'яті з давніх часів. Ми не можемо собі дозволити жити так, як ніби на дворі все ще вчорашній день. Майбутнє Синоду Міссурі, якщо воно в нього є, не можна забезпечити переписуванням конституції та статуту (хоча вони явно потребують в поправках). Майбутнє Синоду Міссурі не чекає нас в якомусь поза віросповідним журналом з рецептами церковного будівництва. Ми вже сповна зазнали заборонений плід цих переконань і принципів, несумісних з нашими віросповіданнями.Майбутнє Синоду Міссурі - а я вірю, що в нього є майбутнє, - пов'язане з пасторами і громадами, які хочуть бути лютеранами і не соромляться цього; які переконані, що відповіді, дані в наших віросповідних книгах, як і раніше актуальні для вирішення питань, які ставить перед нами сьогодення і нинішня культура; які здатні зрозуміло і переконливо говорити з тими, хто ще не приєднався до нас; які намагаються бути не всім для всіх, але просто лютеранами посеред пануючого хаосу, і які недільного ранку залишаються тими ж людьми, якими вони були протягом тижня.
- Пастор Ларрі Пітерс
Матеріал взятий тут
Немає коментарів:
Дописати коментар