- Отже, біди не завжди є покараннями чи ознаками гніву. Навіть більше, нажахані сумління треба навчати, що інші цілі бід є важливіші [щоби вони навчилися ставитися до проблем цілковито по-іншому, а саме: як до ознак благодаті]; щоб вони не думали, що вони відкинуті Богом, якщо в бідах вони не бачать нічого, окрім Божої кари та гніву. Треба також зважати на інші важливіші цілі, а саме: що Бог робить Своє дивне діло так, щоби робити Своє діло тощо, як про це сказав Ісая в тривалій промові у розділі 28.
- А коли учні спиталися про сліпого, який згрішив, то в Івана 9:2-3 Ісус відповідає, що причиною його сліпоти є не гріх, але «щоб діла Божі зявились на ньому». І в Єремії (49:12) сказано: «Ось і ті, що не мали б пити чаші цієї, пити будуть напевне». Таким чином, пророків, Івана Христителя та інших святих було вбито.
- Тому біди не є завжди покараннями за певні колишні чвчинки, але вони є ділами Божими для нашого добра, і щоби сила Божа була очевиднішою у нашій слабкості [як Він нам може допомогти посеред смерті]. Так Павло каже (2 Кор. 12:5, 9): «Сила Божа здійснюється в моїй немочі». Тож через Божу волю наші тіла повинні бути принесені в жертву для того, щоб проголосити наш послух [і терплячість], а не як компенсацію за вічну смерть, за яку Бог дав іншу ціну, а саме: смерть Його рідного Сина.
Немає коментарів:
Дописати коментар