Під час посту християни хочуть ніби слідувати за Ісусом по "Шляхові страждань" на Голгофу. З Гефсимана Його, взятого під стражу, привели до первосвященика Каяфи та перед синедріоном був поставлений. "А первосвященики та ввесь синедріон шукали на Ісуса неправдивого свідчення, щоб смерть заподіяти Йому" (Матв.26:59). Попереду було найтрагічніше в історії судове вбивство. Римляни дали первосвященикам та синедріону судову владу в внутрішніх справах народу. Багатовікова судова практика юдеїв передбачала наявність свідків. Суд не міг діяти без доказів та свідків. Крім того, судову справу треба було ще пояснити народу. Але ж Ісус не зробив нічого поганого. Обвинувачі це знали, але вони не могли відкрити істинну причину переслідування Ісуса: "Нам не подобається цей Чоловік, бо Він сказав про нас правду". Тому вони знайшли лжесвідків. Неправду одягли в ошатний одяг правди. Настільки темна людина. Але від лжесвідків користі не було, бо вони свідчили не однаково.
Кінцевого свідка вони отримали в обличчі Ісуса Христа. Первосвященик сказав Йому: "Заклінаю Тебе Богом живим, скажи нам, чи Ти Христос, Син Божий? " Ісус погодився на клятву та відповів: "Промовляє до нього Ісус: Ти сказав… А навіть повім вам: відтепер ви побачите Людського Сина, що сидітиме праворуч сили Божої, і на хмарах небесних приходитиме!" (Від Матвія 26:64). Ісус визнав , що Він - Христос та Син Божий. Це Ісус показав багатьма дивами своїми. Кожен повинен це визнати. Але юдеї не хотіли собі Спасителя. Але в цьому ми бачимо мудрість та всемогутність Спасителя. Невірні юдеї повинні були виконувати те, що була написано в пророцтвах про Месію в Святому Писанні. Саме тоді, коли вони роздратувались проти Ісуса та шукали вбити Його, вони, самі того не бажаючи, визначили рамки страждання Ісуса. Коли ж первосвященник почув свідоцтво Ісуса, він сказав: "Тоді первосвященик роздер одежу свою та й сказав: Він богозневажив! Нащо нам іще свідки потрібні? Ось ви чули тепер Його богозневагу!
Як вам іздається? Вони ж відповіли та сказали: Повинен умерти!" (Від Матвія 26:65,66)...
Ісус підкорився такій несправедливості, для того щоби у нас був мир з Богом. Твердосердя та невір'я затемнюють сяйво божественної слави, вихідне від "шляху страждання" Ісуса та приховують від грішника його спасіння. Вони ведуть до жахливих вчинків та діянь. Але де Святий Дух освітлює серцю "шлях страждання", там твердосердя змінюється свідомістю своєї гріховності, а печаль - радістю вічного спасіння.
Немає коментарів:
Дописати коментар