Про поклоніння та богослужіння

 Афанасієвський Символ Віри вчить нас, що справжнє християнське поклоніння можна відрізняти за двома ознаками. По-перше, ми поклоняємося триєдиному Богу, тобто Отцю, Сину і Святому Духові. Друга ознака, за допомогою якого ми дізнаємося християнське поклоніння, полягає в тому, що його центром є Ісус Христос, Єдинородний Син Божий. Наше поклоніння є "богослужінням" тому, що його центром є Христос.
Лютеранські віросповідні книги пояснюють нам, в чому полягає наше "служіння": "Поклоніння і божественне служіння Євангелія полягає в тому, щоб приймати дари від Бога" (Апологія V: 189). Під час богослужіння Бог, закликає, збирає і просвіщає всю християнську Церкву на землі, Він присутній посеред нас зі Своїми благодатними дарами, щоб служити нам.
Хоча богослужіння можна було б назвати просто "зборами", слово "богослужіння" ясно вказує на те, що є центром цих зборів, і що на ньому відбувається. Найважливіші збори для лютеран "божественні" в тому сенсі, що ці збори виходять своїми витоками і корінням до Самого Триєдиного Бога: Отця, Сина і Святого Духа. Ці збори також є "служінням" в тому сенсі, що Сам Ісус Христос служить нам, подаючи нам Своє Слово і Свою Вечерю. І тільки в другу чергу ми служимо Йому допомогою молитвою і славослів'ям і служимо нашим ближнім допомогою пожертвуванням і ділами любові.
Під час богослужіння Бог служить нам. Бог приходить в читанні, проповіді і проголошення Його слова, в Таїнствах Святого Хрещення і Святого Причастя. І наше завдання полягає в тому, щоб прийняти ці Божі дари і відгукнутися на них.
Ключем до розуміння суті лютеранського поклоніння є усвідомлення того, що Бог першим заговорює з нами, і тільки потім Його народ відповідає. Тільки так і ніяк інакше.
- пастор Скот Кіннаман
Взято звідси: http://www.liveinternet.ru/users/1650027/post134014920/ 

Христологія Воскресіння Ісуса Христа в перших проповідях апостолів - книзі Дій святих апостолів

II.  Христологія Воскресіння Ісуса Христа, в перших проповідях апостолів - книзі Дій Святих Апостолів

Згадаємо П'ятидесятницю: про що почали проповідувати апостоли після того як на них зійшов Утешитель — Дух Святий?

Петро піднявся і почав проповідувати про Христа юдеям. Петро казав про Ісуса Назарянина, якого “ви руками беззаконників розп'яли та забили” (Дії.2:23).

А далі Петро каже: “Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла.”(Дiї.2:24)

Петро проповідує про Христове Воскресіння, та Божественність Ісуса, бо навіть пута смерти не могли тримати померлого Христа. І тоді людське сумління може задати таке питання, з цих слів: Хто такий Ісус Назарянин, що навіть смерть не може тримати Його? Якщо згадати історію, коли Ісус запитав своїх учнів, за кого вони Його мають, і відповідь на це питання Петра: “Ти Христос, Син Бога Живого! ”(Мат.16:16), ми матимемо відповідь і на це запитання. В цих словах, що ми читаємо в книзі Дії 2:24 воскресіння Ісуса можна приписати як і Трійці, так і Богу-Отцю.

Далі Петро в своїй проповіді на п'ятидесятницю цитує слова Давида, а особливо про Боже передбачення Христового Воскресіння:  “А бувши ж пророком, та відаючи, що Бог клятвою клявся йому посадити на престолі його від плоду його стегон, у передбаченні він говорив про Христове воскресення, що не буде зоставлений в аду, ані тіло Його не зазнає зотління. Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!”(Дiї.2:30-32).

Божа обіцянка виповнилась. Христос Воскрес з мертвих, Син Божий побував у пеклі, проголосивши там свою перемогу, і не залишився у пеклі. Також ми дізнаємося про воскресіння Христа і свідків цього воскресіння — апостолів, а сьогодні - це віруючі у Ісуса Христа. Христове тіло воскресає, але воно не змінюється, воно не тліло, і воно тепер з цими ранами Христа, і тепер це тіло прославляється.

Дуже важлива для нашої теми ще одна проповідь з книги Дії - це проповідь апостола Петра у храмі, і там теж говориться про воскресіння Ісуса Христа.

“Бог Авраамів, та Ісаків, та Яковів, Бог наших батьків, Сина Свого прославив, Ісуса, Якого ви видали, і відцуралися перед Пилатом, як він присудив був пустити Його. Але ви відцурались Святого та Праведного, і домагалися видати вам душогубця. Начальника ж життя ви забили, та Його воскресив Бог із мертвих, чого свідками ми!” (Дiї.3:13-15)

Авраам, Ісак, Яків - усі вони вірили у Мессію, який прийде та забере їхні провини на себе, померши за них, та Мессія воскресне, бо цей Мессія є Господь. Воскресіння Ісуса Христа - це прославлення Бога-Сина. Хто такий господар (начальник) життя? Господарем життя є Бог. Ці слова про воскресіння Ісуса Христа, які каже Петро, дуже важливі, вони свідчать про Божественність Ісуса. Ніхто не може називатися господарем життя як тільки Бог.

Проповідь Петра триває, і знову через деякий час Петро каже в храмі про воскресіння Ісуса:

“Воскресивши Свого Отрока, Бог послав Його перше до вас, щоб вас поблагословити, щоб кожен із вас відвернувся від злих своїх учинків!”(Дiї.3:26)

І знову ми читаємо про Воскресіння Христа. На цей раз Петро використовує своє свідчення для покаяння.

Ця проповідь, яка розповідає про Воскреслого з мертвих Ісуса Христа, призвела до гніву священиків та садукеїв так що вони схопили Петра та посадили у в'язницю (Дії. 4:1-2).

Далі ми зустрічаємо свідчення Петра перед синедріоном, про Воскресіння Ісуса Христа. Синедріон запитує Петра: "Якою силою та яким ім'ям ви все це чините?" І відповідь така: “...Нехай буде відомо всім вам, і всім людям Ізраїлевим, що Ім'ям Ісуса Христа Назарянина, що Його розп'яли ви, то Його воскресив Бог із мертвих, Ним поставлений він перед вами здоровий!(Дiї.4:10)”

Ісуса воскресив Бог, і тепер ці слова нам кажуть про здорового Ісуса, тіло Ісуса воскресло силою Триєдиного Бога, і тепер Він Воскреслий є здоровий і не є він тепер мертвий. Тепер воскресле тіло Христове є тим самим тілом, що раніше, і тепер воно є прославленим воскреслим тілом, в якому є Господь Ісус Христос. В цих словах ми можемо приписати Воскресіння так-як і Отцю, так і всій Трійці.

Апостоли навчали про Христове Воскресіння всюди, і багато місць про Христове Воскресіння є в книзі Дії Святих Апостолів. Є цікавим навчання Петром Корнилія. Петро не міг нічого не сказати й про Воскресіння Ісуса Назарянина. От чому навчає апостол Петро: “Але Бог воскресив Його третього дня, і дав Йому, щоб з'явився, не всьому народові, але наперед Богом вибраним свідкам, нам, що з Ним їли й пили, як воскрес Він із мертвих”(Дiї.10:39-41).  З цього вірша ми дізнаємося, що Ісус Христос Воскрес на третій день. І з'являвся Воскреслий Ісус не всім людям, а лише тим, що були з ним достатньо часто. 

Після навернення Савла, починає проповідувати Слово Боже , Євангелію про Воскресіння і апостол Павло. І він теж проповідує про Христа Воскреслого. Ми можемо взяти його проповідь про Воскресіння Ісуса Христа в Антіохії Пісідійській: “І ми благовістимо вам ту обітницю, що дана була нашим отцям, що її нам, їхнім дітям, Бог виконав, воскресивши Ісуса, як написано в другім псалмі: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив! А що Він воскресив Його з мертвих, щоб більш не вернувся в зотління, те так заповів: Я дам вам ті милості, що обіцяні вірно Давиду були! Тому то й деінде говорить: Не даси Ти Своєму Святому побачити тління! Бо Давид, що часу свого послужив волі Божій, спочив, і злучився з отцями своїми, і тління побачив. Але Той, що Бог воскресив Його з мертвих, тління не побачив”(Дiї.13:32-37).

Павло каже про пророцтво Воскресіння Месії, яке виконалося, коли Ісус Христос воскрес з мертвих. Христове тіло після смерті не побачило тління, пройшов час і тіло Христове воскресло, і тління тіло Христове не отримало. Це є підтвердженням того що це є правдою Божою! Проповідь Павла зосереджується на доведені пророцтва про Воскреслого Месію. 

Апостол Петро проповідує про воскресіння Ісуса Назаретянина і в своїх листах: “Бо й Христос один раз постраждав був за наші гріхи, щоб привести нас до Бога, Праведний за неправедних, хоч умертвлений тілом, але Духом оживлений”(1Петр.3:18)  — Святий Дух приймає участь у Воскресінні Христа, тіло Христове оживлене Духом Святим.

Петро проповідує в своєму листі про воскресіння Ісуса з мертвих та про прославлення воскреслого Богочоловіка:

“Через Нього ви віруєте в Бога, що з мертвих Його воскресив та дав славу Йому, щоб була ваша віра й надія на Бога.”(1Петр.1:21). Без воскреслого Ісуса немає і нашої віри, цю тему підхопить і апостол Павло у своїх посланнях.

Воскресіння Христа в Новозавітних проповідях апостолів та актуальність наголошення в проповідях про Воскресіння Христа сьогодні - Вступ

I.Вступ

Що є Воскресіння Ісуса Христа для кожного християнина? Це є констатацією остаточної перемоги Ісуса над смертю над гріхом та над дияволом. Щоби було би як що б Ісус з Назарету не воскрес?

На це питання дуже добре відповідає апостол Павло: «Коли ж бо Христос не воскрес, то проповідь наша даремна, даремна також віра ваша!» (1Кор.15:14)

Нічого б не сталося, апостоли б не пішли би проповідувати Його Слово! Християнство не існувала як релігія, ні хто б не згадував би про Ісуса з Назарету, кожного року люди не ходили до церков та не робили би традиційних страв до Великодня, а найголовніше ми не були би виправданні та не мали спасіння бо Ісус в такому разі був би лжепророком та лжевчителем. Наша віра була би марнотою. І ніколи не було б загального воскресіння. Але Воскресіння Ісуса Христа сталося, Він воскрес з мертвих тим самим нам показавши що Він є Істинний Бог. Воскресіння Христа проповідували апостоли в своїх новозавітніх посланнях. За доктрину Воскресіння Ісуса помирали перші християни. Чи важливо людям нагадувати про те що Ісус Христос не лише помер на хресті за наші гріхи але й воскрес.

На скільки важливо в проповідях на біблійних уроках та інш. розповідати про Христа який не просто помер на хресті але й воскрес. Що означає для кожного віруючого Воскресіння Христа? Про все це нам каже Слово Боже – Дух Святий через послання апостолів! Та й апостоли самі свідчать про це: «Бог Ісуса Цього воскресив, чого свідки всі ми!» (Дiї.2:32) Все що ми знаємо про Воскресіння Христа ми це знаємо завдяки свідкам які нам й досі свідчать про Христа Воскреслого через Святе Писання. Апостоли та Євангелісти це справжні свідки Ісусового життя та Христового Воскресіння. А через це й ми також є свідками Христового Воскресіння. Ми повинні про це свідчити і робити наголос на цьому, бо це не простенька подія, це чудо, це торжество перемоги Ісуса, це є великим стягом Божественності Христа, а значить і правдивості Ісуса.

Що ж таке Воскресіння Христа дуже добре пояснює Голац:

«Воскресіння Христа це славна і перемогаюча дія, якою Христос як Боголюдина, за допомогою тої ж могутності, якою володіють Бог Отець і Бог Святий Дух, відродив Своє Тіло, возз'єднав його з Душею, прославив
І дав його живим Своїм учням, підкріпивши це різними доказами, для
підтвердження нашого світу, співдружності, нашої радості і надії на наше майбутнє
воскресіння»¹ 1 Doctr. Theol., p.380

Воскресіння, це перемога, це акт нашого остаточного викуплення, Христос воскрес відродивши своє тіло від смерті об’єднав з Душею тим самим об’явивши себе первістком з воскреслих: «Та нині Христос воскрес із мертвих, первісток серед покійних.» (1Кор.15:20) Він дає нам дар вічного життя обіцяючи воскресіння і вічне життя з Ним: «…Я воскресення й життя. Хто вірує в Мене, хоч і вмре, буде жити.»(Iван.11:25).

От же Христове Воскресіння це впевненість в нашому воскресінні, це впевненість в тому що Ісус з Назарету не є брехуном. 

І про це дуже активно проповідували апостоли, учні Христові, яким було дане завдання:

«Тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в Ім'я Отця, і Сина, і Святого Духа.» (Матв.28:19).

Серед різних проповідей про Христа Ісуса, в Біблії ми можемо знайти й проповіді на тему Воскресіння Христа, які є й актуальні і сьогодні.

- З есе по курсу "Христологія" студента УЛБСС Сергія Березіна.

В. Грефенштейн роль хрещених у хрищенні

У Священному Писанні ми нічого не читаємо про хрещених. Хрещені - це виключно традиція церкви, яка бере свій початок з апостольських часів. На початку хрещених використовували як свідків при хрищенні. Так як церква перебувала під постійним натиском гонінь, була небезпека, що дитина залишиться без батьків і, тим самим, не буде мати свідків свого хрищення. Пізніше хрещеним доручалася роль приймачів. У разі смерті батьків хресні брали відповідальність за дітей на себе. Але також практикувалися свідки і при дорослому хрищенні. Ці свідки виконували підтверджувальні функції у випадку, якщо при гоніннях віруючим доводилося міняти місце проживання.
У наш час, хрещені виконують роль свідків і духовних опікунів за дитину. Хрещені, - це традиція церкви і, таким чином, незаповідана Богом, але й не заборонена. Кожна людина має право сама вирішити христити свою дитину в присутності хрещених свідків чи ні.
В обов'язок хрещених входить:
1. нести відповідальність за духовний розвиток дитини, тобто постійно свідчити йому про його хрищення і приналежності Господа.
2. Постійно згадувати про хрещеника у своїх молитвах.
3. Не забувати про відповідальність за дитину, яку він прийняв на себе під час хрищення давши обіцянку Богу.
4. Хрищені не є другими батьками для дитини, але в той же час повинні бути готові в разі смерті батьків не залишити хрещену дитину сиротою і без забезпечення.
Кожна людина повинна пам'ятати, що традиції церкви спочатку виникали виключно за добрими намірами і виходячи із ситуацій того часу. Те, що сьогодні люди зробили з традицій, необов'язково говорить про їх нікчемності, а навпаки, змушує нас замислитися: може ми просто зневажимо все святе і для нас немає більше нічого, до чого б ми ставилися прихильно? У такому випадку ми повністю схожі на тих, хто перекрутив добрі традиції церкви, тому що і ми перекручуємо їх, тільки в інший бік.
Історія церкви має багаторічний досвід, і той, хто перекреслює історію церкви, перекреслює свою особисту історію. Завтра твої діти викреслять зі свого служіння Богу все те, що для тебе сьогодні було цінним. Подумай над цим!!
- доктор Віктор Грефенштейн "Хрищення"

Ларрі Пітерс про пісні прославлення та нові "таїнства"

«Пісні прославлення - це нове Таїнство» - цей добрий вислів Джона Кляйніга процитував на конференції Doxology пастор Есгет. Але що ще залишається робити християнам, якщо ніяких інших Таїнств у них вже немає? Лише створювати нові «таїнства», що відповідають вимогам часу, створені по їхньому смакові і дають їм те, чого вони бажають. Відкинувши справжні засоби благодаті, люди не можуть жити у вакуумі. Щось має прийти на зміну цим Таїнствам. І тому люди або перетворюють в «таїнства» інші аспекти християнського життя, які добрі і гідні самі по собі, але не є Таїнствами (наприклад, молитву), або спотворюють справжнє призначення якихось речей, щоб додати їм видимість «таїнств» (наприклад , п'ятидесятницькі дари Духа). Єдина біда в тому, що з молитви, пісень прославлення та п'ятидесятницьких дарів виходять жахливо погані Таїнства. У них немає ні Божої заповіді, ні обітниці благодаті, ні матеріального елемента для прив'язки. І тому ми знову опиняємося в світі почуттів ...

Одна справа, коли так чинить громада, яка в принципі заперечує Таїнства, але зовсім інше - коли лютерани повертаються спиною до великої потаємної дії Бога, завдяки якому Христос присутній серед нас і дарує нам Свою благодать.
Саме в цьому значною мірою полягає проблема сучасного поклоніння і ревного євангелізму - коли їх підносять на п'єдестал вищого втілення істинного сенсу християнства, вода Хрищення, хліб і вино Євхаристії, дар відпущення гріхів, Пасторське покликання, дароване шляхом рукопокладання, і незмінна звістка Писання стають менш важливими, ніж те, що ми робимо, коли «поклоняємося». Ми починаємо відчувати потребу в музиці, заводний танцювальний ритм який знаходив би відгук у душах наших сучасників, потреба в піснях, в яких більше говориться про нас, ніж про Бога, потреба в лічильниках, за допомогою яких ми підраховуємо свої успіхи в благовісті, немов армія переможців, підраховує тіла здоланих ворогів, потреба в пасторах, які не роблять нічого такого, чого кожен з нас, при бажанні, не зміг би зробити сам ... І врешті-решт, ми приходимо до «євангелії», яке говорить нам, що ми повинні бути щасливі, що секс, сім'я, діти і робота дані нам для того, щоб ми були щасливі - ах, так, і церква теж потрібна для цього.
Коли ми віддаємо перевагу всім цим іншим аспектам християнського життя, перетворюємо їх в «таїнства» і ігноруємо те, з чим Бог пов'язав Своє Слово і обітницю, засоби благодаті, в яких нам відкривається Христос, Церква втрачає опору і починає плавати за течією. Це все одно, як якби ми сказали: «Крутіше за все те, що ми відчували, і як ми співали, Ісус був одним з нас, і коли ми повернулися додому, наше життя стало ще кращим - таким, як нам хотілося».
- Пастор Ларрі Пітерс
Взято з відси: http://www.liveinternet.ru/users/1650027/post136603388/