Текст на якій основана проповідь:
“І коли минули дні очищення, згідно із законом Мойсея, то принесли Його до Єрусалима, щоб поставити перед Господом, як то записано в Господнім законі: кожне немовля чоловічої статі, що відкриває лоно, назветься святим для Господа. І щоб скласти жертву, згідно зі сказаним у законі Господнім - дві горлиці або двоє голуб'ят. Був один чоловік у Єрусалимі на ім'я Семен, - людина праведна й побожна, що очікував утіхи Ізраїля; і Святий Дух був на ньому. І було йому звіщено Духом Святим, що не побачить смерти, доки не побачить Христа Господнього. І привів його дух до храму. Коли батьки внесли немовля Ісуса, щоб зробити з ним за законним звичаєм, він узяв його на руки, віддав хвалу Богові та й сказав: Нині відпускаєш твого раба, Владико, згідно з твоїм словом, - у мирі, бо мої очі побачили твоє Спасіння, яке ти приготовив перед лицем усіх народів: світло для просвіти поган і для слави народу твого Ізраїля” (Лук. 2:22-32)
Час від часу в житті кожного з нас буває, можливо є момент, коли хочеться озирнутися назад і підвести деякі підсумки, дати, принаймні, самому собі звіт: що встигли ми в житті доброго і важливого зробити. Або хоча б так: що з нами в житті важливого, хорошого доброго сталося? І ось начебто вже прожито і зроблено щось. А чим похвалитися, не знаєш. І в тому якийсь є недолік, і в цьому вада зовсім нікуди не годиться. Що ж до того, що відбувалося ... Багато чого відбувалося, але і з цього що виділити, що на перше місце поставити, не завжди відразу зрозумієш. Втім, є те, з чим нічого в ряд не стане. Зустріч. Найголовніша в житті. Вирішальна. Поворотна. Зустріч з Богом. Наше власне свято Стрітення. Ми можемо не пам'ятати його дату, не мати його зображення, фотографії, забути якісь пов'язані з ним обставини. І все одно - якщо цей день був, якщо зустріч відбулася, то все не дарма Тоді наше життя є не даремним.
З тексту ми бачимо що Ісус був принесений в храм. Це зробили для того щоби виконати Божий Закон, в призначений час, тобто на сороковий день після народження для їхнього очищення, очищення матері і дитини, бо так говориться в законі. Наш Господь хоч немаючи ніякої нечистості та гріха, підкорив себе цьому встановленню, тому що Він візьме гріх на себе замість нас, - і все це для того, щоб через обрізання Христа і ми, в силу нашої єдності і спілкування з Ним , могли стати обрізаними духовним обрізанням, нерукотворним: “В ньому ви були обрізані нерукотворним обрізанням, скинувши смертне тіло в Христовім обрізанні” (Кол.2:11), а через очищення Христа - духовно очищеними від скверни і зіпсованості, які ми приносимо з собою в світ.
Немовлятко Ісус є первісток, Він був представлений до Господа до, одного з дворів храму, бо закон наказував кожну дитину чоловічої статі, що розкриває утробу, потрібно посвятити Богу. Христос був не просто первородним у Марії, але й Єдинородний Син Божий і був названий Святим Божим, як ніхто ніколи не називався, і тим не менш Він був представлений Богу, як і інші первістки. . Його явлення до Господа означало, що Він представляв Себе Господу як Посередник, покликаний наблизитися і приступити до Нього. Але, відповідно до закону Мойсея, Він був викуплений. Первісток з людей повинен бути викуплений і оцінений в п'ять шеклів срібла.
Мати Ісуса принесла своє жертвоприношення. Представивши перед Господом свого Сина, Якому належало стати великою жертвою вона могла б бути звільнена від іншої жертви; але так було сказано в законі Господньому, у тому законі, який був ще в силі і тому повинен виконуватися; отже, вона повинна була принести в жертву пару горлиць або два молодих голуба. Якби Марія могла собі дозволити, то б принести в цілопалення однорічне ягня і голуба в жертву за гріх, але так як вона була бідна і не в змозі була заплатити ціну за ягня, то принесла дві горлиці - одну на цілопалення, другу - в жертву за гріх. Це поступок вчить нас в кожному нашому зверненні до Бога, і тим більше з якого-небудь особливого випадку, дякувати Богові за Його милісь до нас і визнавати зі скорботою і соромом наші гріхи проти Нього; і в тому і іншому ми повинні віддавати славу Йому, і у нас ніколи не буде нестачі в приводах як для того, так і для іншого. Христос не був зачатий і народжений в гріху, як інші, так що в Його випадку не було причини для цього, як у випадку інших. Однак оскільки Він став під Законом, то виконав його і в цьому. Йому належало виконати всяку правду.
Дорогі брати та сестри, ви пам'ятаєте що відбувається після служби у день Надвечір'я Різдва Христового, за церковною традицією вимикається світло і вся парафія запалюють свічки у своїх руках і співають гімн Тиха Ніч. Здається в цей час весь світ замирає перед Народженням Христа. Сьогодні ми святкуємо Стрітення Господнє.
В місті Єрусалимі жив один чоловік на ім'я Симеон, Симеон вірив у те, що прийде спаситель людства. Симеону було проголошено Духом Святим не бачити смерті доки він не побачить Спасителя Світу. Симеон очікував Спасителя, бо він знав зі Слова Божого що Христос має прийти, для того щоби спасти всіх людей. Євангелист Лука каже нам, що на Симеоні був Дух Святий. Це означає що Симеон був віруючим і покладався на Господа. Симеон мав особливу обіцянку від Бога, побачити Месію — Спасителя людства, що був обіцяний Богом нащадкам Авраама та Якова. Припровадений у той день в храм Духом Святим, Симеон побачив Дитятко та, взявши Його на руки, підніс хвалу і славу Богу. Слова Симеона звучать як псалом подяки Богу за те, що Бог виконав Свою обіцянку і, ось, посилає Ізраїлю порятунок.
Цього немовля чекали ще Адам і Єва, після свого гріхопадіння. Коли наші пробатьки не послухали Бога, і вкрали у Нього заборонений плід. Цей непослух зіпсував род людський, і ця зіпсутість почала передаватись від батьків до дітей. Через зіпсутість людина коїть гріх, і ненавидить Бога. Тоді Господь зробив план спасіння людства. Господь дав обіцянку всім своїм вірним , що пошле немовля, яке пролить свою кров замість всіх людей, і цією жертвою викупить нас. Перед Симеоном знаходиться Дитина — Спаситель — Христос. Симеон прямо говорить нам, що Ісус стане Спасителем не лише євреїв, а й язичників. Слова, сказані Симеоном , здивували Марію та Йосипа не тому, що він відкрив їм щось досі їм невідоме, а тому, що Симеон, людина яку вони не знали, знає так багато їх Дитятко - Спасителя. Симеон почуває себе біля немовля Христа, як біля великого світла яке світить у темряві гріха, і проголошує Симеону і всьому світу що Народився Спаситель, народилось Немовля , що весь світ викупить своєю смертю. Симеон почуває себе так, як ми почуваємо себе у Надвечір'я Різдва у той вечір, коли світло світить у темряві. Коли Христос світить і роздає світло Євангелія кожній людині.
Симеон розповів Марії, що Син її стане предметом сперечань, точніше, знаменням, щодо якого виникне чимало сперечань. Народження Христа стало чудовим знаменням виконання Божих обіцянок, але світ повстав проти Нього. Симеон відкрив Марії, що народження Сина обіцяє їй сильний біль - як від меча, що пронизує душу. Бо Він посланий на падіння і на повстання багатьох в Ізраїлі і тут Симеон говорить тільки про Ізраїль. Протягом усього Свого земного служіння Ісус проголошував, що єдиний шлях досягти Царства Божого, якого так довго жадає народ, - це піти за Ним. Ті що "встали", це ті що знайшли порятунок і в кінці будуть з Христом, ті що впали - відкинули Христа та Його Євангеліє. Христос тільки Дитина , якій світить у майбутньому викупити всіх людей, виконати закон. А кінцем Його перебування на землі стала його хресна смерть та Його Воскресіння, яке доказує нам що Він є істинний Бог. Його воскресіння вказує на майбутню нашу зустріч з ним під час нашого воскресіння. Заради якої Він був народжений! Ісус на протязі свого земного служіння нам, з багатьма людьми зустрічався і змінював їхнє життя. Сьогодні Він продовжує з нами зустрічатися у Своєму Слові, у Святій Вечері. Коли Він прийде ми побачимо Його своїми очима, як колись бачив Його дитиною Симеон. Коли Він прийде всі мертві воскреснуть, як колись Він воскреснув з мертвих, а ті хто ще жити буде одразу преобразяться, всі отримують зовсім нові тіла, ця плоть вже не буде гріховною, як колись була за старих часів. Всі люди воскреснуть і Ісус Христос буде судити усіх, віруючих виправдає, а грішників що відкидали Христа засудить на вічні муки. Тоді ми зустрінемось з нашим Господом і після воскресіння ми будемо жити з ним, з милосердним Богом, з яким колись ми зустрілись. В той вічний час ми матимемо вічне спілкування і вічну зустріч з люблячим нас Богом- Отцем, Сином і Духом Святим.
U І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі. (Флп. 4:7) U
Немає коментарів:
Дописати коментар