Розглянемо протилежне. Якщо Бог стане скидати знатних і багатих перш, ніж вони стануть знатними і багатими, яка від цього користь? Спочатку вони повинні досягти такої висоти і багатства, що всім навколо і самим собі будуть здаватися невразливими і непереможними, стануть самовпевненими, як вавилоняни, про яких Ісая говорив: «А тепер це послухай, розпещена, що безпечно сидиш, що говориш у серці своїм: Я, і більше ніхто! Не буду сидіти вдовою, і не знатиму страти дітей! Та прийдуть на тебе несподівано те й те в один день, страта дітей та вдівство, вони в повній мірі на тебе спадуть при усій многоті твоїх чарів, при силі великій твоїх заклинань!...» (Іс 47:8-9).
І тоді Бог покаже в них Свої діяння. Він змусив фараона підноситися над дітьми Ізраїлевими і пригнічувати їх, як Сам говорить в Вих 9:16: «Але Я для того залишив тебе, щоб показати тобі Мою силу, і щоб оповідали про Ймення Моє по всій землі.». Біблія сповнена подібних прикладів, що вказують на діяння і слово Боже і засуджують діяння і слова людські.
Ось втіха: не людина - Сам Бог не просто дає щось голодному, а «виконує і насичує» його. Марія каже «добром», тобто, дарував повноту неминущу і блаженну, благотворно впливає на душу і тіло. Отже, вони колись були позбавлені благ і повні недоліків. Бо, як говорилося вище, багатство - це тимчасові блага для потішання тіла, від чого і душа відчуває радість. Так і голод означає тут не тільки відсутність їжі, але і всіх тимчасових благ. Людина може обходитися без
всього, крім їжі, майже всі блага потрібні йому заради харчування. Без їжі прожити не можна, а без одягу, будинку, грошей, маєтку і людей - можна. Тому Писання бере саме насущне, без чого не можна обійтися, і називає користолюбців і прагнучих до тимчасових благ служителями утроби (Рим. 16:18). Павло називає чрево їх богом (Фил. 3:19). Що може бути більш сильним і втішним мотивом радісно переносити голод і бідність, ніж слова Матері Божої про те, що Бог виконає блага всіх спраглих? Якщо ці слова про честь і ціною бідності не діють на людину, то він безумовно не має віри і не покладається на Бога, подібно язичнику.
І навпаки: хіба можна сильніше проклясти багатство і налякати багатих, ніж сказавши, що Бог спустошить їх? О, як великі і безмежні поняття виконання і оставленности Богом! Жодна тварюка тут не може ні допомогти, ні порадити. Людина страхається, якщо чує, що батько відмовляється від нього або що він потрапив у немилість до пана, а ми, багаті і піднесені - не
лякаємося, коли від нас відмовляється Бог, і не просто відмовляється, а загрожує нас розтрощити, принизити і спустошити! І навпаки: яка радість, коли батько добрий до нас, а пан прихильний! За це ми готові навіть віддати й життя, і маєток. Маючи таку обітницю і таку втіху ми не потребуємо них і не можемо ні насолоджуватися ними, ні дякувати, ні радіти. О невірство, як ти озлоблене і скам'яніле, що не відчуваєш величі цих речей!
Немає коментарів:
Дописати коментар