Шукаймо!
Моє Небесне свято (3 роки)
Все якось не мав часу написати про одне моє особисте свято яке я святкував 23 вересня. 3 роки назад 23 вересня я був конфірмований у громаді "Воскресіння" (УЛЦ) та приняв вперше святу вечерю. Цей день для мене важливий, як наприклад день народження чи день хрищення (в який день мене христили я не знаю, але для мене кожен день є днем мого Хрищення), та іменини. Цей день має свою особливість, нагадує про мою духовну мертвість, і моє духовне воскресіння. Цей день є для мене днем хрищення мене, хоча мене не хрестили тоді. В той день як і тепер кожен день для мене є символом мого прощення і викупленя. Кожен день, я хвора гріхами людина прибігаю до свого Лікаря Ісуса Христа, у каятті перед ним і кожного дня я воскресаю завдяки моєму Господу!
Моя молитва Господу в цей день:
Слава Отцю, і Сину і Святому Духу. Амінь!
Дякую тобі Господи за те що піклуєшся про мене,
що завдяки Тобі я маю спасіння, та вічне життя
Дякую Тобі Спасе мій за те що Ти привів мене до Твоєї Святої Церкви.
Дякую мій Викупитель що я маю нагоду причаститися Твоїм Святим Тілом
та кровью, щоб мати в собі Царя Небесного - Духа Святого
Прошу Тебе мій Боже протягни руку тим хто має потребу у Твоєму Слові,
щоб вони могли мати спасіння,
бо Ти Наш вселюблячий Отець, Спаситель та Святитель душ наших.
В ім'я Отця , і Сина і Святого Духа,
Амінь!
Заповіді Інтернет-спілкування
У 2008 році блогери-християни Великобританії опублікували 10 заповідей, покликаних захистити віруючих від спокус інтернет-спілкування. Інтернет-заповіді були озвучені на лондонській конференції Євангелічного альянсу в якості заходи проти «гріхопадіння» блогів релігійної спрямованості.
1. Не став блог вище себе;2. Не сотвори з блогу кумира;
3. Не зловживай своїм нік-нейм, користуючись анонімністю під гріх;
4. Пам'ятай день суботній, один день на тиждень до блогу не наблизишся;
5. Шануй інших блогерів більше себе самого і не надавай їх помилкам надмірного значення;
6. Не вбий чужу честь, репутацію і почуття;
7. Не використовуй інтернет, щоб змінювати дружині або чоловіку;
8. Не кради контенту чужого;
9. Чи не зводь хулу на мережевих товаришів своїх;
10. Не заздри високому рейтингу сусіда свого, задовольняйся власним місцем.
Правила для християнина-блогера
У 2010 році аналогічна спроба була зроблена українським виданням «Глас народу», в роботі над правилами взяли участь активні блогери з декількох християнських конфесій. Плід колективної творчості - той малий список правил, які слід пам'ятати християнину, який має власний блог:
1."Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства. Хай не буде тобі інших богів передо Мною!" (Вих.20:2,3) - Інтернет і ведення блога не можуть замінити спілкування з Богом. Інтернет і ведення блога не повинні стати перешкодою для молитви, для відвідування Церкви, читання Святого Письма та отців Церкви, реальних справ милосердя і допомоги ближнім, для спілкування з родиною та якісного виконання своїх обов'язків по роботі. Необхідно регламентувати час, який відводиться на блоги та соціальні мережі, і намагатися не перевищувати встановленого ліміту собі.
2. "Ви світло для світу " (Матв.5:14). "Робіть усе на славу Божу." (Римл. 10:31). - Головна мета християнського блогу - свідчити про Господа і Спасителя Нашого Ісуса Христа і його Євангеліє. Кожен свій пост християнин повинен робити з цією метою.
3. "Люби ближнього свого, як самого себе» (Мт. 22:39). "І так у всьому, як хочете, щоб вам люди чинили, так само чиніть і ви з ними, бо в цьому Закон і пророки." (Мт. 7:12) "Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає! Хоч пророцтва й існують, та припиняться, хоч мови існують, замовкнуть, хоч існує знання, та скасується." (1Кор.13:4-8).Завдання християнина в Інтернет - відгукуватися на прохання людей, на їхній біль, намагатися допомогти - порадою, справою, іноді і фінансово. Не бути байдужим до їх особистих питань і проблем.
4. "Завжди радійте! Безперестанку моліться!Подяку складайте за все, бо така Божа воля про вас у Христі Ісусі." (1Сол.5:16-18).Перед виходом у ЖЖ чи інший блог необхідно помолитися. Необхідно молиться за своїх друзів у ЖЖ в тому числі просити про них Бога.
5. «Хіба може, брати мої, фігове дерево родити оливки, або виноград фіги? Солодка вода не тече з солонця.(Як.3:12). "І сам Архангол Михаїл, коли сперечався з дияволом і говорив про Мойсеєве тіло, не наважився винести суду зневажливого, а сказав: Хай Господь докорить тобі!" (Юд.1:9).
Не ображай ближнього, не лайся, стеж за промовою. Якщо нічого сказати хорошого - краще промовчати: «хто погорджує ближнім своїм, той позбавлений розуму, а розумна людина мовчить.» (Прип.11:12). Не ображай християн інших конфесій.
6. «Отож, мої брати любі, нехай буде кожна людина швидка послухати, забарна говорити, повільна на гнів.Бо гнів людський не чинить правди Божої. Тому то відкиньте всіляку нечисть та залишок злоби, і прийміть із лагідністю всіяне слово, що може спасти ваші душі.» (Як.1:19-21).
Дай співрозмовникові висловитися. Слухай те, що говорить тобі опонент. Це дозволить відповісти йому по суті.
7. «Не будеш ходити пліткарем серед народу свого. Не будеш наставати на життя свого ближнього. Я Господь!» (Лев. 19:16).Не поширювати чутки і плітки. Пиши про те, що твердо знаєш.
8. «Носіть тягарі один одного, і так виконаєте закона Христового.» (Гал.6: 2).Допомагайте один одному в дискусіях з людьми зі світу та іншого віросповідання. Вступайтеся за істину Христову, не залишайте брата (сестру) у дискусії з атеїстом або іновірцями - підказуйте і допомагайте. Але пам'ятайте, при цьому про те, що не можна ображати ближнього, але лише перестерігати.
9. «Не робіть спокуси юдеям та гелленам, та Церкві Божій.» ( 1 Кор. 10:32).Це означає - не зваблювати іншої людини на гріх в Інтернеті. Не залишай посилання на портали, де співрозмовник може побачити непристойний (еротику, порнографію) або образливий (блюзнірські, матірний) контент. Перш ніж залишати посилання - подумай, на що ти посилаєшся.
10. «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня! Бо зо слів своїх будеш виправданий, і зо слів своїх будеш засуджений.»
(Матв. 12:36-37).Не дискутуйте, якщо в цьому немає необхідності. Дискутувати необхідно тільки тоді, коли ти переконаний, що тема дійсно важлива. Ніколи не потрібно прагнути до дискусії заради дискусії. Дискутувати необхідно тільки про те, що знаєш, про те ж, чого не знаєш, дискутувати і навіть просто висловлюватися не слід.
11. «Для юдеїв я був, як юдей, щоб юдеїв придбати; для підзаконних був, як підзаконний, хоч сам підзаконним не бувши, щоб придбати підзаконних. Для тих, хто без Закону, я був беззаконний, не бувши беззаконний Богові, а законний Христові, щоб придбати беззаконних. Для слабих, як слабий, щоб придбати слабих. Для всіх я був усе, щоб спасти бодай деяких. А це я роблю для Євангелії, щоб стати її спільником.» (1Кор.9 :20-23).Коли приводиш аргументи в дискусії, то пам'ятай, що повинен наводити не ті аргументи, які переконливі для тебе, а ті аргументи, які переконливі для співрозмовника. Розбираючи помилки вашого опонента, старайся розбирати їх таким чином, щоб не образити опонента, тому що, якщо ти його ображаєш, то тим самим переривати дискусію і нічого довести вже не зможеш. Суперечка перетворюється у лайку.
12. «Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь. »(Рим. 12:19).Не потрібно ображатися на співрозмовника, але потрібно його любити. А якщо він все ж тебе образив, то прости його.
http://bogoslov-club.org.ua/?p=1351
Лютеранські громади Львова
Автор: Катерина ЛАБІНСЬКА
Взято: Калейдоскоп РІСУ
Наприкінці 80-их розрізнені лютерани Львова (понад 100 осіб) почали разом збиратися для молитви. У когось було німецьке коріння, хтось прийшов до цієї віри через рідних. Невдовзі з єдиної громади, через певні догматичні й обрядові розбіжності, утворилися три, які мирно співіснують сьогодні у Львові: Братня Євангельська Лютеранська Церква (БЄЛЦ), Українська Лютеранська Церква (УЛЦ) та Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква (НЄЛЦ).
Українська Лютеранська Церква
Громада УЛЦ (зареєстрована у 1999 р.) налічує 16 вірних. Збираються вони щонеділі й на свята в орендованому залі у палаці культури ім. Г. Хоткевича.

Загалом в Україні діє 25 громад УЛЦ, найбільші – в Києві, Тернополі, Севастополі. Очолює УЛЦ єпископ В’ячеслав Горпинчук (єпископат – у Києві).
Згідно з лютеранським віровченням, українські лютерани практикують два Святі Таїнства: Хрещення і Святе Причастя. Сповідь (розмова із священиком і спільна покаяльна молитва під час Літургії) існує, але не є Святою Тайною.
«У нас нема канонів щодо частоти Сповіді і Причастя, – розповідає пастор львівської громади Олександр Сімашко, – та задля певного порядку ми причащаємо парафіян раз на 2 тижні. Не практикуємо ми відкритого Причастя – причасниками можуть бути лише вірні нашої громади, які пройшли навчання Катехизму і підтвердження своєї віри».
Унікальністю УЛЦ є те, що вона єдина в лютеранському світі дотримується східного обряду – не лише іде за юліанським календарем, а й молиться за Літургією св. Івана Золотоустого. Розповідає пастор: «Літургію ми правимо не в повному обсязі – вона дещо підкорегована Теодором Ярчуком, одним з перших лютеранських пасторів в Україні. З богослужіння видалені певні частини – молитви, які стосуються заступництва до святих, Діви Марії. Також, згідно із східним обрядом, ми використовуємо образи і розп’яття на престолі. Тобто, УЛЦ, щоб не впроваджувати чогось нового в релігійне життя українців, вирішила взяти те, що не заборонене Біблією для вживання і традиційно використовувалось на наших землях».
Українська Лютеранська Церква належить до так званої консервативної гілки – не підтримує новацій у релігійному житті, зокрема, висвячення жінок. До інших християнських Церков ставиться толерантно, окрім таких релігійних організацій як: Свідків Єгови, мормонів, Адвентистів Сьомого Дня. «Там, де є віра в Христа, у Триєдиного Бога, у спасаючу жертву Христа, – там присутня Церква Христова», – говорить священнослужитель.
Активної соціальної діяльності громада не проводить – у зв’язку із нестачею коштів. «Якщо є можливість, роздаємо гуманітарну допомогу, яка надходить від братів-лютеран з-за кордону, – розповідає пастор. – По змозі поширюємо літературу, при цьому не займаємось прозелітизмом».
Братня Євангельська Лютеранська Церква
Громада цієї Церкви є фактично найчисельнішою у Львові – налічує 30 вірних. Як розповідає старший брат Сергій Гаврилов (так називається священнослужитель у братній Церкві), братня традиція сягає часів, коли Лютеранська Церква стала державною, і вірні, бажаючи досліджувати Слово Боже не лише у неділю із пастором, а й самостійно в інші дні, почали утворювати громади для читання Біблії. Ця традиція допомогла зберегтися лютеранам Радянського Союзу, коли Лютеранська Церква була переслідувана, а пастори – репресовані.
Братня Церква вірить у Другий Прихід Христа і в Його тисячолітнє Царство, центр якого буде в Ізраїлі. «Ми віримо, що Ізраїль навернеться і Бог його спасе, – розповідає старший брат. – Сьогодні всі вважають, що на Близькому Сході необхідно досягти політичної стабільності і поділити Єрусалим. Ми ж стоїмо на тому, що там керує Бог, а в Біблії написано, що Бог каратиме народи, що поділили Його землю». Це питання – очікування тисячолітнього Царства і відношення до Ізраїлю – є дуже важливим для Братньої Церкви і становить причину догматичних розбіжностей із Лютеранською Церквою. Братня Церква пильно відслідковує події навколо Ізраїлю, знаходячи там підтвердження біблійних пророцтв.
«Якою ж буде наша віра, якщо ми не приймаємо цього? – запитує брат Сергій. – Ми віримо в те, що говорить Бог, підпорядковуючи свій розум Божому Слову. Справжня віра кориться Богові. Це дуже важливий момент – ми спасаємось вірою, а не добрими діями».
Інша особливість Братньої Церкви – дух пієтизму (благочестя, релігійно-морального самовдосконалення), який сповідується і реально панує в громаді.
Братня Церква не підтримує ліберального лютеранського богослов’я і засуджує такі його прояви, як, зокрема, жіноче священство.
Богослужіння у БЦ відрізняються від традиційного лютеранського. «Правиться невеличка Літургія – є молитва благословення, час від часу читаємо Вірую, – розповідає старший брат. – Молитви чергуються з піснями; на кожну неділю обираються два біблійні тексти і два брати виголошують проповідь. Всього у нас проповідують шестеро братів». Простіше виглядає і місце для молитви – це простора кімната (брати-лютерани збираються у квартирі по вул. Левицького) з великим столом посередині, збоку – крісла й музичні інструменти, під стіною – стіл, де лежить Біблія і свічки. Мова на богослужінні звучить українська і російська.
Причащаються вірні раз на три місяці, належно готуючись до цієї Святої Тайни. Кожної першої п’ятниці місяця тут практикується піст – за Церкву й особисті потреби. БЦ дотримується східного календаря – хоча раніше йшли за західним: «Так простіше, бо в Україні, дякувати Богу, святкуються релігійні свята на державному рівні», – говорить Сергій Гаврилов.
У Братній Церкві не існує визначеної єрархії, немає єдиного єпископа, громади діють автономно, хоча й можуть об’єднуватись у певні союзи. В Україні схожа громада діє лише в Миколаєві. Існує ще об’єднання Братніх Церков, але ці дві громади не ввійшли до нього через розбіжності у розумінні церковної політики.
До інших Церков Братня Церква ставиться толерантно, не визнає лише Свідків Єгови. «Коли нас запрошують до участі в релігійних заходах, намагаємось зрозуміти, в чому їх суть, – роз’яснює брат Сергій. – Так, ми не брали участі в акції за мир, де молились християни і члени РУН-віри. У Біблії сказано: якщо молимось з тими, хто поклоняється ідолам, тим самим знечищуємось. Натомість, брали участь у круглому столі в Українському Католицькому Університеті, де обговорювались події навколо Ірану».
Уже близько десяти років Львівська громада опікується дитячим будинком «Добре серце» у с. Новий Милятин Бузького району, проводить для дітей літні табори (зараз такий діє у Славську). У цьому допомагають брати з Німеччини. «Соціальна діяльність має обов’язково поєднуватись із проповіддю Божого Слова, інакше вона втрачає свій зміст і може лише зашкодити. Головне – звернути людей до питань вічності, до покаяння, а не просто зробити життя комфортнішим тут на землі, – каже брат Сергій. – Зараз двоє вихованців будинку уже дорослі і стали членами нашої Церкви».
Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква
Ця громада зареєстрована у Львові 1995 року. «Сьогодні нас за списком – 50, але реально відвідують богослужіння 20-25 вірних», – говорить 79-річний пастор Микола Бендус. З них п’ятеро – студенти, решта в основному – пенсіонери. На початках було понад 100 осіб. «Спочатку ми були разом із Братньою Церквою, але потім ті, хто має німецьке коріння, вирішили, що варто мати Німецьку Лютеранську, тому ми відокремились», – розповідає священнослужитель. Загалом по Україні діють 35 громад НЄЛЦ. Єпископат – в Одесі, там діє семінарія.
«Ми маємо партнерські стосунки із Баварською Церквою, – розповідає пастор. Раніше завдяки їй ми мали можливість проводити гуманітарну діяльність, однак тепер криза торкнулась і їх. Ми опікувались Товариством дітей інвалідів у Городку. Однак ось уже два роки як ми не проводимо гуманітарної роботи».
У НЄЛЦ правиться традиційна лютеранська Літургія російською і німецькою мовами (щоправда, тих, хто вільно володіє німецькою, залишилось троє).
Львівська громада має осідок по вул. Глібова, 9. Це колишнє приміщення німецького консулату – гарне і просторе, придбане за допомогою Баварської Церкви. Тут є великий зал молитви, розрахований на 55 осіб – фактично, маленька лютеранська церква, з вівтарем, лавами для вірних, стендами із біблійними цитатами на стінах. Раніше у Львові лютеранам належали чотири кірхи, але позаяк громада нечисельна і не мала б можливості утримувати такий храм, то й не стала повертати жодного з них.
Щосереди вірні збираються для Біблійної години – вивчення Слова Божого; є вечірня дитяча школа, проходять заняття з конфірмантами.
Стосовно відношення до інших Церков, то, як говорить пастор Микола Бендус, – «один Бог і одне Хрещення – так каже апостол Павло», і цього треба триматись. Не сприймають, за його словами, лише Свідків Єгови, харизматів.
«Нещодавно ми молились разом із греко-католиками на Янівському цвинтарі, де поховані жертви радянської і німецької влади», – розповідає священнослужитель.
Ця гілка лютеран не сприймає жіночого священства. Як говорить пастор М. Бендус, «жінки можуть вести тільки недільні школи, але не проповідувати».
* * *
Загалом львівські лютерани не є багаточисельними, хоча все ж є відомими. І напевно немає в Україні міста, де б діяли три різних лютеранські громади.
P.S.: Дякую автору та РІСУ за таку чудову статтю про лютеран у Лювові !
Взято: Калейдоскоп РІСУ
Наприкінці 80-их розрізнені лютерани Львова (понад 100 осіб) почали разом збиратися для молитви. У когось було німецьке коріння, хтось прийшов до цієї віри через рідних. Невдовзі з єдиної громади, через певні догматичні й обрядові розбіжності, утворилися три, які мирно співіснують сьогодні у Львові: Братня Євангельська Лютеранська Церква (БЄЛЦ), Українська Лютеранська Церква (УЛЦ) та Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква (НЄЛЦ).
Українська Лютеранська Церква
Громада УЛЦ (зареєстрована у 1999 р.) налічує 16 вірних. Збираються вони щонеділі й на свята в орендованому залі у палаці культури ім. Г. Хоткевича.
Загалом в Україні діє 25 громад УЛЦ, найбільші – в Києві, Тернополі, Севастополі. Очолює УЛЦ єпископ В’ячеслав Горпинчук (єпископат – у Києві).
Згідно з лютеранським віровченням, українські лютерани практикують два Святі Таїнства: Хрещення і Святе Причастя. Сповідь (розмова із священиком і спільна покаяльна молитва під час Літургії) існує, але не є Святою Тайною.
«У нас нема канонів щодо частоти Сповіді і Причастя, – розповідає пастор львівської громади Олександр Сімашко, – та задля певного порядку ми причащаємо парафіян раз на 2 тижні. Не практикуємо ми відкритого Причастя – причасниками можуть бути лише вірні нашої громади, які пройшли навчання Катехизму і підтвердження своєї віри».
Унікальністю УЛЦ є те, що вона єдина в лютеранському світі дотримується східного обряду – не лише іде за юліанським календарем, а й молиться за Літургією св. Івана Золотоустого. Розповідає пастор: «Літургію ми правимо не в повному обсязі – вона дещо підкорегована Теодором Ярчуком, одним з перших лютеранських пасторів в Україні. З богослужіння видалені певні частини – молитви, які стосуються заступництва до святих, Діви Марії. Також, згідно із східним обрядом, ми використовуємо образи і розп’яття на престолі. Тобто, УЛЦ, щоб не впроваджувати чогось нового в релігійне життя українців, вирішила взяти те, що не заборонене Біблією для вживання і традиційно використовувалось на наших землях».
Українська Лютеранська Церква належить до так званої консервативної гілки – не підтримує новацій у релігійному житті, зокрема, висвячення жінок. До інших християнських Церков ставиться толерантно, окрім таких релігійних організацій як: Свідків Єгови, мормонів, Адвентистів Сьомого Дня. «Там, де є віра в Христа, у Триєдиного Бога, у спасаючу жертву Христа, – там присутня Церква Христова», – говорить священнослужитель.
Активної соціальної діяльності громада не проводить – у зв’язку із нестачею коштів. «Якщо є можливість, роздаємо гуманітарну допомогу, яка надходить від братів-лютеран з-за кордону, – розповідає пастор. – По змозі поширюємо літературу, при цьому не займаємось прозелітизмом».
Братня Євангельська Лютеранська Церква
Громада цієї Церкви є фактично найчисельнішою у Львові – налічує 30 вірних. Як розповідає старший брат Сергій Гаврилов (так називається священнослужитель у братній Церкві), братня традиція сягає часів, коли Лютеранська Церква стала державною, і вірні, бажаючи досліджувати Слово Боже не лише у неділю із пастором, а й самостійно в інші дні, почали утворювати громади для читання Біблії. Ця традиція допомогла зберегтися лютеранам Радянського Союзу, коли Лютеранська Церква була переслідувана, а пастори – репресовані.
Братня Церква вірить у Другий Прихід Христа і в Його тисячолітнє Царство, центр якого буде в Ізраїлі. «Ми віримо, що Ізраїль навернеться і Бог його спасе, – розповідає старший брат. – Сьогодні всі вважають, що на Близькому Сході необхідно досягти політичної стабільності і поділити Єрусалим. Ми ж стоїмо на тому, що там керує Бог, а в Біблії написано, що Бог каратиме народи, що поділили Його землю». Це питання – очікування тисячолітнього Царства і відношення до Ізраїлю – є дуже важливим для Братньої Церкви і становить причину догматичних розбіжностей із Лютеранською Церквою. Братня Церква пильно відслідковує події навколо Ізраїлю, знаходячи там підтвердження біблійних пророцтв.
«Якою ж буде наша віра, якщо ми не приймаємо цього? – запитує брат Сергій. – Ми віримо в те, що говорить Бог, підпорядковуючи свій розум Божому Слову. Справжня віра кориться Богові. Це дуже важливий момент – ми спасаємось вірою, а не добрими діями».
Інша особливість Братньої Церкви – дух пієтизму (благочестя, релігійно-морального самовдосконалення), який сповідується і реально панує в громаді.
Братня Церква не підтримує ліберального лютеранського богослов’я і засуджує такі його прояви, як, зокрема, жіноче священство.
Богослужіння у БЦ відрізняються від традиційного лютеранського. «Правиться невеличка Літургія – є молитва благословення, час від часу читаємо Вірую, – розповідає старший брат. – Молитви чергуються з піснями; на кожну неділю обираються два біблійні тексти і два брати виголошують проповідь. Всього у нас проповідують шестеро братів». Простіше виглядає і місце для молитви – це простора кімната (брати-лютерани збираються у квартирі по вул. Левицького) з великим столом посередині, збоку – крісла й музичні інструменти, під стіною – стіл, де лежить Біблія і свічки. Мова на богослужінні звучить українська і російська.
Причащаються вірні раз на три місяці, належно готуючись до цієї Святої Тайни. Кожної першої п’ятниці місяця тут практикується піст – за Церкву й особисті потреби. БЦ дотримується східного календаря – хоча раніше йшли за західним: «Так простіше, бо в Україні, дякувати Богу, святкуються релігійні свята на державному рівні», – говорить Сергій Гаврилов.
У Братній Церкві не існує визначеної єрархії, немає єдиного єпископа, громади діють автономно, хоча й можуть об’єднуватись у певні союзи. В Україні схожа громада діє лише в Миколаєві. Існує ще об’єднання Братніх Церков, але ці дві громади не ввійшли до нього через розбіжності у розумінні церковної політики.
До інших Церков Братня Церква ставиться толерантно, не визнає лише Свідків Єгови. «Коли нас запрошують до участі в релігійних заходах, намагаємось зрозуміти, в чому їх суть, – роз’яснює брат Сергій. – Так, ми не брали участі в акції за мир, де молились християни і члени РУН-віри. У Біблії сказано: якщо молимось з тими, хто поклоняється ідолам, тим самим знечищуємось. Натомість, брали участь у круглому столі в Українському Католицькому Університеті, де обговорювались події навколо Ірану».
Уже близько десяти років Львівська громада опікується дитячим будинком «Добре серце» у с. Новий Милятин Бузького району, проводить для дітей літні табори (зараз такий діє у Славську). У цьому допомагають брати з Німеччини. «Соціальна діяльність має обов’язково поєднуватись із проповіддю Божого Слова, інакше вона втрачає свій зміст і може лише зашкодити. Головне – звернути людей до питань вічності, до покаяння, а не просто зробити життя комфортнішим тут на землі, – каже брат Сергій. – Зараз двоє вихованців будинку уже дорослі і стали членами нашої Церкви».
Німецька Євангелічно-Лютеранська Церква
Ця громада зареєстрована у Львові 1995 року. «Сьогодні нас за списком – 50, але реально відвідують богослужіння 20-25 вірних», – говорить 79-річний пастор Микола Бендус. З них п’ятеро – студенти, решта в основному – пенсіонери. На початках було понад 100 осіб. «Спочатку ми були разом із Братньою Церквою, але потім ті, хто має німецьке коріння, вирішили, що варто мати Німецьку Лютеранську, тому ми відокремились», – розповідає священнослужитель. Загалом по Україні діють 35 громад НЄЛЦ. Єпископат – в Одесі, там діє семінарія.
«Ми маємо партнерські стосунки із Баварською Церквою, – розповідає пастор. Раніше завдяки їй ми мали можливість проводити гуманітарну діяльність, однак тепер криза торкнулась і їх. Ми опікувались Товариством дітей інвалідів у Городку. Однак ось уже два роки як ми не проводимо гуманітарної роботи».
У НЄЛЦ правиться традиційна лютеранська Літургія російською і німецькою мовами (щоправда, тих, хто вільно володіє німецькою, залишилось троє).
Львівська громада має осідок по вул. Глібова, 9. Це колишнє приміщення німецького консулату – гарне і просторе, придбане за допомогою Баварської Церкви. Тут є великий зал молитви, розрахований на 55 осіб – фактично, маленька лютеранська церква, з вівтарем, лавами для вірних, стендами із біблійними цитатами на стінах. Раніше у Львові лютеранам належали чотири кірхи, але позаяк громада нечисельна і не мала б можливості утримувати такий храм, то й не стала повертати жодного з них.
Щосереди вірні збираються для Біблійної години – вивчення Слова Божого; є вечірня дитяча школа, проходять заняття з конфірмантами.
Стосовно відношення до інших Церков, то, як говорить пастор Микола Бендус, – «один Бог і одне Хрещення – так каже апостол Павло», і цього треба триматись. Не сприймають, за його словами, лише Свідків Єгови, харизматів.
«Нещодавно ми молились разом із греко-католиками на Янівському цвинтарі, де поховані жертви радянської і німецької влади», – розповідає священнослужитель.
Ця гілка лютеран не сприймає жіночого священства. Як говорить пастор М. Бендус, «жінки можуть вести тільки недільні школи, але не проповідувати».
* * *
Загалом львівські лютерани не є багаточисельними, хоча все ж є відомими. І напевно немає в Україні міста, де б діяли три різних лютеранські громади.
P.S.: Дякую автору та РІСУ за таку чудову статтю про лютеран у Лювові !
Лютеранський пастор писав вірші про суїцид
Лютеранський пастор Андрій Паутов, який покінчив з собою пострілом з саморобного пістолета, незадовго до загибелі показував своєму колезі написані ним вірші про смерть.
- У Андрія точно так само, як він сам, загинув брат, - розповів Life News голова церковної ради громади Волгоградської області Анатолій Зякін. - Він теж застрелився. Останнім часом Андрій часто говорив, що хоче накласти на себе руки, що не вірить більше в Господа. У нього ця депресія була вже років п'ять (саме п'ять років тому помер його духовний наставник, - ред.). А починаючи з липня він все частіше говорив про смерть. Став перекладати вірші Річарда Баха, в яких говорилося, що смерть - є порятунок від усього.
Незадовго до фатального кроку Андрій показував Зякіну свої власні вірші.
- Я не запам'ятав точно, але в них було щось про кулі, про смерть, - каже Анатолій Анатолійович. - Андрій жив у Москві, але часто приїжджав до нас у Єруслан (село під Волгоградом, де знаходиться євангелічно-лютеранська громада, - ред.). Востаннє він вів службу 1 серпня.
Послушниця громади Людмила Голубнична запам'ятала, що на останній проповіді Паутов сильно нервував.
- У нього були постійні перепади настрою, - говорить Голубнична. - Андрій міг зірватися на порожньому місці.
Зякін, проводжаючи Паутова назад у Москву з Волгоградської області, як зазвичай запитав, коли той повернеться. «Швидше за все, ніколи», - такою була відповідь пастора. Андрій Паутов не послухав домовленостей колег про те, його не налякало навіть те, що лютеранство, як і інші течії християнства, самогубство вважає тяжким гріхом.
Як уже писав Life News, 36-річний Андрій зробив самогубство після двох невдалих пострілів.
- Священик повернувся додому на вулиці Миклухо-Маклая близько 22 годин, - повідомили Life News в правоохоронних органах. - На очах у матері він зробив два пробних постріла, направивши пістолет у дзеркало. Обидва рази сталася осічка. Тоді пастор навів дуло на себе і натиснув спусковий курок ще раз.
Куля потрапила Андрієві в голову. Від отриманого поранення пастор помер миттєво.
Передсмертної записки на місці самогубства не знайшли, що дозволяє припустити, що священик вбив себе випадково і його хтось напоумив до цього.
Міліціонери вилучили на місці події саморобний однозарядний пістолет. Слідчим належить встановити, хто і навіщо передав пастору зброю.
З історії церков CELC: Конфесійна Лютеранська Церква Латвії
Громади, які складають Конфесійну Лютеранську Церкву Латвії (КЛЦЛ) або прийшли з Латвійської Євангелічно-Лютеранської Церкви (ЛЄЛЦ), яка є членом Всесвітньої лютеранської федерації, або це нові громади лютеранські які були засновані колишніми членами ЛЄЛЦ, або взагалі нові місії. Перші незалежні конфесійні лютеранські громади були зареєстровані в Латвії, на початку 1997 року. Такі міста: Кекава, Булдурі і Елгаве — ці перші лютеранські громади, зазнали гірке переслідування з боку адміністрації ЛЄЛЦ. У травні 1997 року, була сформована громада в місті Ріга, в той же рік навесні лютеранські громади з Лімбажу та Алоя вступили к КЛЦЛ. 15 червня 1997 р. була святкова служба, в якій преподобний Гундарс Бакуліс, і преподобний Угіс Сілдер , покликані служити в Ризькій лютеранській громаді. Ці 6 громад і створили Конфесійну Лютеранську Церкву Латвії.
Протягом наступних 2 років були засновані в Цесисі, Пале і Озолніекі, 3 місійні станниці в яких служили колишні члени ЛЄЛЦ. Всі вони були зареєстровані до кінця 1999 року в якості нових парафій.
2002 рік був плідним. Егон Мідуліс з Віфанії закінчив лютеранську семінарію в Манкато (Міннесота, США) і був присвячений на пастора в серпні 2002 року. Але на ділі вийшло, що замість одного нового пастора, чотири нових пасторів були висвячені 4 серпня 2002 року. Троє випускників з Академії М.Лютера що є семінарією ЛЄЛЦ не витримали лібералізм національної церкви і війшли у спільноту з КЛЦЛ, це були Айгарс Даболіньш, Улдіс Алпе і Яніс Гаісініс. 4 серпня 2002 року був великий день для конфесійних лютеран Латвії: КЛЦЛ отримала чьотирьох пасторів та побудовану церкву в місті Кекаве.
Яніс Гаісінс створив місію у його рідному місті Вентспілсі, в західній частині Латвії на узбережжі Балтійського моря. Через пару місяців 10 та громада КЛЦЛ була зареєстрована в Латвії.
Айгарс Даболіньш створив місії у селах Plieņciems, Apšuciems, що знаходяться в Ризької затоці. У квітні 2003 року була створена нова громада, пастор Егон Мудуліс почав місію в Лієпаї, що є одним з великих міст на західному узбережжі Латвії, на березі Балтійського моря. Улдіс Алпе став пастором громади в Лімбажі.
Причастників: 689 (2008р.)
Президент КЛЦЛ: Gundar Bakulis
Сайт: Конфесійна Лютеранська Церква Латвії
Протягом наступних 2 років були засновані в Цесисі, Пале і Озолніекі, 3 місійні станниці в яких служили колишні члени ЛЄЛЦ. Всі вони були зареєстровані до кінця 1999 року в якості нових парафій.
2002 рік був плідним. Егон Мідуліс з Віфанії закінчив лютеранську семінарію в Манкато (Міннесота, США) і був присвячений на пастора в серпні 2002 року. Але на ділі вийшло, що замість одного нового пастора, чотири нових пасторів були висвячені 4 серпня 2002 року. Троє випускників з Академії М.Лютера що є семінарією ЛЄЛЦ не витримали лібералізм національної церкви і війшли у спільноту з КЛЦЛ, це були Айгарс Даболіньш, Улдіс Алпе і Яніс Гаісініс. 4 серпня 2002 року був великий день для конфесійних лютеран Латвії: КЛЦЛ отримала чьотирьох пасторів та побудовану церкву в місті Кекаве.
Яніс Гаісінс створив місію у його рідному місті Вентспілсі, в західній частині Латвії на узбережжі Балтійського моря. Через пару місяців 10 та громада КЛЦЛ була зареєстрована в Латвії.
Айгарс Даболіньш створив місії у селах Plieņciems, Apšuciems, що знаходяться в Ризької затоці. У квітні 2003 року була створена нова громада, пастор Егон Мудуліс почав місію в Лієпаї, що є одним з великих міст на західному узбережжі Латвії, на березі Балтійського моря. Улдіс Алпе став пастором громади в Лімбажі.
Причастників: 689 (2008р.)
Президент КЛЦЛ: Gundar Bakulis
Сайт: Конфесійна Лютеранська Церква Латвії
Гра з дияволом
Колись я їхав через метро у Церкву і до мене звернувся хлопець з пропозицією
товаришувати. Я не звернув на це уваги, але дав свій старий номер телефону, і
забув про цей випадок. І от пройшов час я увімкнув цей старий номер телефону і
цей хлопець подзвонивши до мене запропонував зустрітись. Взявши за компанію
своїх друзів я пішов на зустріч, хлопець був спокійним і добре себе вів. Пройшов
час і ми з ним познайомилися, його звати Вадим. Пройшов час і при наступній нашій зустрічі з Вадимом, Вадим
розповів про те що він не вірить у Бога і мені не радить, при тому він почав
верзти не самітницю. Що Біблію написали у середньовіччі інквізитори і що все це
вигадки і т.д. Пройшов час, і от майже останнього разу коли ми з ним бачилися,
він заважав нам з друзями молитися молитвою "Отче наш", викрикуючи різні
дурниці. Я поставив під сумнів нашу з ним дружбу, і майже з ним готовий був не
зустрічатися. Він подзвонив мені учора і сказав що хоче зі мною поговорити та й
просто зустрітися, я вирішив дати йому шанс.
Сьогодні ми зустрілися з Вадимом, ми плавали на озері та добре спілкувалися. Аж ось він сказав що хоче розповісти мені чому він хотів переконати мене в тому що Бога не має. Виявляється колись він працював на роботі, і коли була якась зустріч неформальна колег, йому запропонували зіграти в гру схожу на армреслінг, він захотів зіграти не запитавши правил гри і коли він виграв, йому сказали що гра насправді тільки починається. До нього підійшов читаючий і почав швиденько читати правила гри, за якими він повинен виконати такі то умови, або як що щось з того він не зробить то він програє і його душа належатиме дияволу. Він якимось чином підписав ці правила гри. І тепер щоб він мав свою душу він повинен або відговорити якогось сектант і розчарувати його взагалі у релігії, палити наркотик з компанією людей з такими то умовами, він не може працювати бо як що його звільнять то він програє, як що він потрапить у тюрму то він програє, також можна виграти як що здружитися з алкоголіками, та інш. Вадим сказав що не знає що йому робити бо він заручник гри.
Тепер от думаю це правда чи вигадка, і як що правда як випасти Вадиму з пут магістра тисячі справ?
Тут не обійтися без Професора міліардів справ!
Тож моліться за цю людину, хай Господь Визволитель визволить Вадима від диявола та його справ! Амінь!
Сьогодні ми зустрілися з Вадимом, ми плавали на озері та добре спілкувалися. Аж ось він сказав що хоче розповісти мені чому він хотів переконати мене в тому що Бога не має. Виявляється колись він працював на роботі, і коли була якась зустріч неформальна колег, йому запропонували зіграти в гру схожу на армреслінг, він захотів зіграти не запитавши правил гри і коли він виграв, йому сказали що гра насправді тільки починається. До нього підійшов читаючий і почав швиденько читати правила гри, за якими він повинен виконати такі то умови, або як що щось з того він не зробить то він програє і його душа належатиме дияволу. Він якимось чином підписав ці правила гри. І тепер щоб він мав свою душу він повинен або відговорити якогось сектант і розчарувати його взагалі у релігії, палити наркотик з компанією людей з такими то умовами, він не може працювати бо як що його звільнять то він програє, як що він потрапить у тюрму то він програє, також можна виграти як що здружитися з алкоголіками, та інш. Вадим сказав що не знає що йому робити бо він заручник гри.
Тепер от думаю це правда чи вигадка, і як що правда як випасти Вадиму з пут магістра тисячі справ?
Тут не обійтися без Професора міліардів справ!
Справжня причина тисняви на фестивалі Love Parade!
“Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність і неправду людей, що правду гамують неправдою” (Рим.1:18)
24 липня 2010 року в німецькому місті Дуйсбург, проходив музичний фестиваль “Love Parade”, нічого не передвіщало біди, багато молоді рушало на головну сцену через тунель. Раптом сталася невідомо із за чого паніка, почалася велика тиснява. В результаті тисняви постраждали 511 людей і 21 людина загинула. Слідство досі ще розбирає із-за чого почалася паніка, і чому двері для евакуації були закриті.
31 липня відбулося поминальне богослужіння за загиблими у тисняві на музичному фестивалі Love Parade. У богослужіннях взяли участь канцлер Німеччини Ангела Меркель та президент Християн Вульф. На службу прийшла велика кількість людей, і була організована трансляція з храму на великих екранах, встановлених на вулиці.
Чому? Чому так сталося? Чому Господь допустив таку трагедію? Чому загинули люди? Навряд це сталося випадково!
Як пише Tooday.ru: “LoveParade - один з найбільших і найвідоміших у Європі фестивалів. Сюди з'їжджаються люди з усієї Європи, щоб взяти участь у вражаючому своїм розмахом дійстві. У цей день на вулицях лунає сучасна музика в стилі «техно», ллються ріки пива, а публіка веселиться і танцює безпосередньо на вулицях. Це веселощі нагадує барвисту фієсту, де беруть участь як яскраво одягнені люди, так і учасники абсолютно роздягнені. Це свято присвячене сексуальним меншинам. У цей день вони вважають свої відносини і сексуальні погляди узаконеними.”
Що каже Господь про все це - “І не впивайтесь вином, в якому розпуста, але краще наповнюйтесь Духом”(Еф.5:18).
“Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони! “. Господь засуджує пияцтво, розпусту та гомосексуалізм. Цей фестиваль був місцем саме для таких дій. Люди не зважали на Бога, який обіцяв: “Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене “(Вих.20:5) . “Бо гнів Божий з'являється з неба на всяку безбожність…(Рим.1:18)”
Підписатися на:
Дописи (Atom)
Незмінний виклик великого реформатора (Зміст)
Незмінний виклик вели кого реформатора Від Філіпа Кері I Частина II Частина III Частина Лютеранський погляд на цю статтю Посилання на стат...
-
Лютер на Марбурзькому колоквіумі (Дебати з Цвінглі) Крістіана Карла Августа Новака Мартін Лютер кидав і продовжує кидати виклик римсько-ка...

