Нікейський символ віри та філіокве: Лютеранський підхід

Частина  IV

Стосовно виразу «від Отця через Сина», який часто використовується Грецькою Церквою як альтернатива формулюванню Філіокве, Тюбінгенські богослови стверджують, що « для нас не звично так говорити» . Вони також рішуче відкидають будь-яке тлумачення цього виразу, яке б надало йому значення, «що Святий Дух походить непрямим чином» . Але цей вираз може сприйматися і розумітися вірно. Згідно з Тюбінгенським факультетом, слова «через» (dia) і «від» (еk), так як вони використовуються в цьому контексті Св. Кирилом, «тут сприймаються так само як і у твердженні: «І все ж таки ми знаємо, що людина не виправдовуються ділами закону але «через» віру в Ісуса Христа, навіть ми, увірували в Христа для того, щоб бути виправданими вірою в Христа, а не «від» діл закону» [Гал. 2:16]» ²⁰.

     Тюбінгенські Богослови, стверджуючи свою власну позицію стосовно походження Святого Духа, були дуже обережні в ототожненні себе із вченням Стародавніх Отців, особливо із Августином із Іппо (+430), який розумів і підтримував законні доктринальні переймання Грецької Церки ясніше, аніж схоластичні богослови пізнішої ери. На основі багатьох Тринітарінських тверджень в Євангелії від Івана та в інших місцях Письма Андреа і його соратники визнають, що насправді існує вічний порядок серед Божественних Осіб. Вони визнають, що Отець є «джерелом Божества, але поза часом, так що ми не можемо поставити Сина після Отця у [часі] . Роздумуюючи над цим вони пояснюють, що:

Отець, насправді, є перша іпостась Все-Святої Трійці, Він бо є походження, джерело і причина усіх інших [Сина і Святого Духа]. І Син є друга [іпостась], із причини походження, а не часу, будучи наступним до Отця і передуючим до Святого Духа. І також Святий Дух є третя [іпостась], будучи наступним до обидвох Отця і Сина за причиною походження.

Це твердження чітко перегукується із позицією Лютера, котрий, як і Андреа та його колеги, був учнем отцівської традиції у його розумінні та поясненні внутрішньо-Тринітаріанських розрізнень. Наприклад, Лютер писав:

Все що було сказано, було сказано для того, щоб ми визнавали і вірили в три відмінні Особи в одному Божестві і не змішували Особи докупи чи розділяли їх сутність. Розрізнення Отця, як ми вже чули, таке що Він ні з кого не черпає своєї божественності, але дає її із вічності через вічне родження Сина. Таким чином, Син -- це Бог і Творець, так само як і Отець, але Син черпає усе це від Отця, а не навпаки -- Отець від Сина. Отець не заборгував того, що Він Бог і Творець Синові, але Син завдячує тим, що Він Бог і Творець Отцеві. І тим фактом, що Отець і Син є Богом і Творцем, Вони не завдячують Святому Духові, але Святий Дух завдячує Отцю і Сину те, що Він Бог і Творець. Таким чином, слова «Бога Твореця Всемогутнього», знаходяться [в Символі] як атрибути Отця, а не Сина чи Святого Духа, щоб позначити розрізнення між Отцем, Сином і Святим Духом у Божестві, і знову ж таки, розрізнення Отця від Сина і Святого Духа і розрізнення Святого Духа від Отця і Сина; а саме, що Отець є джерелом чи ключем (якщо ми можемо використати цей термін так як це робили Отці) Божества є таким, що Син черпає це все з Нього і що Святий Дух черпає все з Нього і Сина, а не навпаки.

Автор: Девід Джей Веббер