30 черв. 2014 р.

Про справжню та уявну святість


Так збереже мене милостивий Бог від християнської церкви, в якій кожна людина - святий! Я хочу перебувати в церкві і малому стаді, що складається з малодушних, немічних і хворих, які відчувають і усвідомлюють огидність своїх гріхів і терплять паплюження заради Слова, яке вони сповідують і проповідують чисто і без спотворень. Сатана - підступна бестія. За допомогою своїх фанатиків він хоче заразити простодушних вірою в те, що проповідь Євангелія марна. Потрібно «сильніше старатися», кажуть вони. «Ми повинні жити святим життям, нести хрест і терпіти ганьбу». І це зовнішня подоба уявної святості, що йде врозріз із Словом Божим, відводить багатьох в оману. Але наша праведність і наша святість - Христос. У Ньому, а не в нас самих, ми маємо досконалість (Кол. 2:10). І я звертаюся за розрадою і линути до слів св. Павла, сказаним в 1 Кор. 1:30: «А з Нього ви в Христі Ісусі, що став нам мудрістю від Бога, праведністю ж, і освяченням, і відкупленням». І тому немає ніякого іншого способу прийти до віри, ніж через слухання, вивчення й осмислення Євангелія.
- Мартін Лютер

Немає коментарів:

Дописати коментар