30 лист. 2016 р.

День апостола Андрія


Лозунг свята:  "Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!" (Мт. 4:19)
Текст з Нового завіту: 
"Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона. Бо заповіді: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай й які інші, вони містяться всі в цьому слові: Люби свого ближнього, як самого себе! Любов не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону. І це тому, що знаєте час, що пора нам уже пробудитись від сну. Бо тепер спасіння ближче до нас, аніж тоді, коли ми ввірували. Ніч минула, а день наблизився, тож відкиньмо вчинки темряви й зодягнімось у зброю світла. Як удень, поступаймо доброчесно, не в гульні та п'янстві, не в перелюбі та розпусті, не в сварні та заздрощах, але зодягніться Господом Ісусом Христом, а догодження тілу не обертайте на пожадливість!" ( Рим 13:8–14)

Текст з Євангелія: 
"А коли вони наблизились до Єрусалиму, і прийшли до Вітфагії, до гори до Оливної, тоді Ісус вислав двох учнів,  до них, кажучи: Ідіть у село, яке перед вами, і знайдете зараз ослицю прив'язану та з нею осля; відв'яжіть, і Мені приведіть їх. А як хто вам що скаже, відкажіть, що їх потребує Господь, і він зараз пошле їх. А це сталось, щоб справдилось те, що сказав був пророк, промовляючи: Скажіте Сіонській доньці: Ось до тебе йде Цар твій! Він покірливий, і всів на осла, на осля, під'яремної сина. А учні пішли та й зробили, як звелів їм Ісус. Вони привели до Ісуса ослицю й осля, і одежу поклали на них, і Він сів на них.  І багато народу стелили одежу свою по дорозі, інші ж різали віття з дерев і стелили дорогою.  А народ, що йшов перед Ним і позаду, викрикував, кажучи: Осанна Сину Давидовому! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Осанна на висоті!
" (Мт. 21:1–9 )

24 лист. 2016 р.

Нікейський символ віри та філіокве: Лютеранський підхід


Частина  IV
Стосовно виразу «від Отця через Сина», який часто використовується Грецькою Церквою як альтернатива формулюванню Філіокве, Тюбінгенські богослови стверджують, що « для нас не звично так говорити» . Вони також рішуче відкидають будь-яке тлумачення цього виразу, яке б надало йому значення, «що Святий Дух походить непрямим чином» . Але цей вираз може сприйматися і розумітися вірно. Згідно з Тюбінгенським факультетом, слова «через» (dia) і «від» (еk), так як вони використовуються в цьому контексті Св. Кирилом, «тут сприймаються так само як і у твердженні: «І все ж таки ми знаємо, що людина не виправдовуються ділами закону але «через» віру в Ісуса Христа, навіть ми, увірували в Христа для того, щоб бути виправданими вірою в Христа, а не «від» діл закону» [Гал. 2:16]» 20.
     Тюбінгенські Богослови, стверджуючи свою власну позицію стосовно походження Святого Духа, були дуже обережні в ототожненні себе із вченням Стародавніх Отців, особливо із Августином із Іппо (+430), який розумів і підтримував законні доктринальні переймання Грецької Церки ясніше, аніж схоластичні богослови пізнішої ери. На основі багатьох Тринітарінських тверджень в Євангелії від Івана та в інших місцях Письма Андреа і його соратники визнають, що насправді існує вічний порядок серед Божественних Осіб. Вони визнають, що Отець є «джерелом Божества, але поза часом, так що ми не можемо поставити Сина після Отця у [часі] . Роздумуюючи над цим вони пояснюють, що:
Отець, насправді, є перша іпостась Все-Святої Трійці, Він бо є походження, джерело і причина усіх інших [Сина і Святого Духа]. І Син є друга [іпостась], із причини походження, а не часу, будучи наступним до Отця і передуючим до Святого Духа. І також Святий Дух є третя [іпостась], будучи наступним до обидвох Отця і Сина за причиною походження.
Це твердження чітко перегукується із позицією Лютера, котрий, як і Андреа та його колеги, був учнем отцівської традиції у його розумінні та поясненні внутрішньо-Тринітаріанських розрізнень. Наприклад, Лютер писав:

Все що було сказано, було сказано для того, щоб ми визнавали і вірили в три відмінні Особи в одному Божестві і не змішували Особи докупи чи розділяли їх сутність. Розрізнення Отця, як ми вже чули, таке що Він ні з кого не черпає своєї божественності, але дає її із вічності через вічне родження Сина. Таким чином, Син -- це Бог і Творець, так само як і Отець, але Син черпає усе це від Отця, а не навпаки -- Отець від Сина. Отець не заборгував того, що Він Бог і Творець Синові, але Син завдячує тим, що Він Бог і Творець Отцеві. І тим фактом, що Отець і Син є Богом і Творцем, Вони не завдячують Святому Духові, але Святий Дух завдячує Отцю і Сину те, що Він Бог і Творець. Таким чином, слова «Бога Твореця Всемогутнього», знаходяться [в Символі] як атрибути Отця, а не Сина чи Святого Духа, щоб позначити розрізнення між Отцем, Сином і Святим Духом у Божестві, і знову ж таки, розрізнення Отця від Сина і Святого Духа і розрізнення Святого Духа від Отця і Сина; а саме, що Отець є джерелом чи ключем (якщо ми можемо використати цей термін так як це робили Отці) Божества є таким, що Син черпає це все з Нього і що Святий Дух черпає все з Нього і Сина, а не навпаки.

Автор: Девід Джей Веббер

11 лист. 2016 р.

Нікейський символ віри та філіокве: Лютеранський підхід



Частина  III
 Стосовно історичних дискусій між Грецькими і Латинськими Отцями про вічні взаємостосунки між Особами Божества, Мартін Хемнітц спостерігає, що
Обидві сторони сповідали, що Святий Дух є від Сина так само як і від Отця, але греки говорили, що Він «від Отця через Сина», а латиники казали, що «від Отця і Сина». Кожен із них мав причини висловлюватися саме так, як вони це робили. Грегорій Назіанський на основі Римлян 11[:36] каже, що прийменник ekdia, і eis виражають властивості однієї незмішаної сутності. Таким чином, греки стверджували, що Святий Дух походить від (еkеks) Отця через (dia) Сина, так, що властивості кожної із природ зберігаються. Так само і латиники не ображаються на цю формулу при описі цієї справи. Бо Єроним і Августин обидва кажуть, що Святий Дух принципово походить від Отця і вони це пояснюють кажучи, що Син рождаючись від Отця приймає те, що походить від Отця, а саме Святого Духа, але Отець не приймє Його ні від кого, але має все від Себе, як каже Ломбард, Bk. 1, dist.12.

     Андреа і його колеги тлумачать цю історію, загалом, подібним чином. Провідні Отці Грецької Церкви конкретно не навчають, що Святий Дух «походить від» Сина. Тюбінгенські богослови все ще вірять, як би там не було, що ці Отці «притримуються тих же самих поглядів з нами, навіть, хоча і їхній спосіб вираження дещо інший» . Вони цитують Св. Епіфанія Саламського у приклад (+403), який писав, що Святий Дух «тієї ж сутності що Отець і Син» , і який також писав, що Святий Дух «правдиво від Отця і від Сина і є тим же самим Божеством, що походить від Отця і вічно приймається від Сина» . Інший Грецький Отець, який «погоджується із нами», згідно Андреа і компанію, це Св. Кирил Александрійський (+444), який навчав, що боожественна природа Святого Духа «є від Бога Отця і, звичайно, також і від Сина» і «що Дух походить від Отця через Сина» .

Автор: Девід Джей Веббер

1 лист. 2016 р.

День Всіх Святих


Лозунг свята: Радіймо всі Господі, святкуючи торжество в честь всіх святих; про їхню славу радіють ангели, з ними вихваляючи Сина Божого. (Літург. Текст)
Текст з Нового завіту: 
"І бачив я небо нове й нову землю, перше бо небо та перша земля проминули, і моря вже не було. І я, Іван, бачив місто святе, Новий Єрусалим, що сходив із неба від Бога, що був приготований, як невіста, прикрашена для чоловіка свого. І почув я гучний голос із престолу, який кликав: Оце оселя Бога з людьми, і Він житиме з ними! Вони будуть народом Його, і Сам Бог буде з ними, і Бог кожну сльозу з очей їхніх зітре, і не буде вже смерти. Ані смутку, ані крику, ані болю вже не буде, бо перше минулося!  І сказав Той, Хто сидить на престолі: Ось нове все творю! І говорить: Напиши, що слова ці правдиві та вірні! І сказав Він мені: Сталося! Я Альфа й Омега, Початок і Кінець." (От. 21:1-6а)
Текст з Євангелія: 
"А як угледів Ісус навколо Себе багато народу, наказав переплинути на той бік. І приступив один книжник та й до Нього сказав: Учителю, я піду за Тобою, хоч би куди ти пішов. Промовляє до нього Ісус: Мають нори лисиці, а гнізда небесні пташки, Син же Людський не має де й голови прихилити... А інший із учнів промовив до Нього: Дозволь мені, Господи, перше піти та батька свого поховати. А Ісус йому каже: Іди за Мною, і зостав мертвим ховати мерців своїх!" (Мт. 8:18-22)