31 жовт. 2012 р.

Плоди Реформації


ПЛОДИ РЕФОРМАЦІЇ

485 років тому, 31 жовтня 1517року, через монаха-августиніанця, доктора богослов'я Мартіна Лютера, Господь розпочав Велику Реформацію тогочасної Церкви.


Cлово Христове почало знову лунати в повній силі. Євангеліє відновило своє становище у Христовім видимім тілі. На відміну від кальвіністського церковного новоутворення, саме тема відновлення Євангелія, тема обнови Церкви є червоною ниткою лютеранської Реформації. Власне, відновлене Євангеліє і є найбільшим плодом Реформації. Ні Лютер, ні будь-який інший богослов або мирянин не мали на меті створення нової церкви або конфесії. Бажання було одне – далі триматися Біблії. А якщо триматися Біблії, то обов'язково буде вчення про спасіння самою благодаттю Божою, через саму тільки віру в Христа.
      У "Передмові до Імператора Карла V отці Реформації наголошують на бажанні шукати злагоди в Церкві на основі Писання: "Ми пропонуємо та представляємо віросповідання наших пастирів та вчення наших проповідників, та нашої особистої віри, викладаючи як і яким чином, на основі Святого Письма, це проповідується, навчається, дотримується і викладається в наших землях, князівствах, графствах, містах і областях... Ми готові... обговорити... наскільки це можна зробити з честю, усі можливі та справедливі шляхи до відновлення єдності".
      Римо-католицька сторона вирішила не прислухатися до голосу лютеран, спробувавши натомість по смерті Лютера, мечем вирішити церковні проблеми. Кальвіністська сторона вирішила творити нову структуру... Лютерани вистояли і зберегли Біблію і її вчення. Євангеліє далі використовувалося як і в Апостольські часи. Євангеліє далі продовжує так використовуватися і в сьогоднішній Українській Лютеранській Церкві. У проповіді Слова Божого. У Таїнстві Хрищення та Господньої Вечері. Євангеліє продовжує діяти у повсякденному житті християн. Адже сьогодні, як і раніше, люди можуть спастися тільки "вірою, без діл Закону" (Римлян 3:8). Те, що Господь каже про вірність Біблії стосується і стосуватиметься всіх людей до кінця віку: "Як у слові Моїм позостанетеся, тоді справді Моїми учнями будете, і пізнаєте правду, а правда вас вільними зробить!" (Івана 8:31, 32). Стіймо у правді! І хай поможе нам Бог!

- Стаття пастиря В’ячеслава Горпинчука
Часопис Української Лютеранської Церкви "Стяг", число 6(63)/ жовтень 2002 року.


18 жовт. 2012 р.

Триєдиний Бог Творець

Три іпостасі Божества - це не три автори створення, а один автор створення, один Творець.  - Хоча є три окремі Іпостасі, Вони створюють світ із однією силою.
- David Hollatz (Examen, p.352) 

15 жовт. 2012 р.

Коментарі М. Лютера до Магніфікату (1521)

"Бо зглянувся на покору раби своєї. Ось, віднині блаженною зватимуть мене всі роди"


Деякі переводять слово "humilitas" як "смиренність", як ніби Діва Марія призводить своє смирення в приклад і хвалиться їм. Звідси деякі преклади називають себе "humiles" (смиренні), що вельми далеко від істини, бо перед Богом ніхто не може хвалитися добрими справами без гріха і пороку. Перед Ним не можна хвалитися нічим, окрім Його благості і милості, явлені нам
недостойним, де не наша, а Божа любов і слава нас наповнюють і зберігають. Як вчить Соломон у Пріт. 25:6 і далі, "не величали перед обличчям царя, і на місці великих не ставай; тому що краще, коли тобі скажуть: "Ходи вище сюди", ніж коли понизять тебе перед шляхетним, що бачили очі твої ". Хіба можна приписувати чистої, праведної Діви розважливість і зарозумілість, кажучи, що вона хвалилася перед Богом своїм смиренням, яке є найвища чеснота? Ніхто не хвалиться смиренням, крім закоренілих зверхників. Один Бог знає, що таке смиренність. Він один міркує про нього і являє його, так що людина істинно
смиренна найменше знає про смирення.